Правила пожежної безпеки у збройних силах України 2004 р. (частина 3)

Правила пожежної безпеки у збройних силах України 2004 р. (частина 3)

9. Вимоги пожежної безпеки до об'єктів зберігання військового майна

9.1. Загальні вимоги

9.1.1. На території складу повинні постійно підтримуватися порядок і чистота. Виробничі відходи і сміття вивозяться з території щодня після закінчення роботи.

Трава на території складів (сховищ) своєчасно викошується й прибирається. Сушіння трави на території складів (сховищ) та її випалювання не допускається.

Для збору горючого сміття і відходів відводяться і позначаються спеціальні місця не ближче ніж 30 м від сховищ і будинків.

9.1.2. Біля сховищ, ближче ніж 20 м від них і в розривах між ними забороняється складати будівельні матеріали або інше майно, а також порожню тару й пакування та зберігати в загальних сховищах ЛЗР і ГР.

9.1.3. При розташуванні складу в лісі вся територія, а також зовнішня зона на глибину 50 м від огородження цілком очищаються від хмизу, сухостою і дрібної порослі.

По периметру огородження технічної території складу грунт оборюється і влаштовуються смуги мінералізованого ґрунту шириною не менш ніж 5 м.

9.1.4. Розлите на території складу (сховища) пальне негайно засипається піском, який потім виноситься за межі території.

9.1.5. Курити і користуватися відкритим вогнем на технічній території забороняється. Місця для паління призначаються й обладнаються поза технічною територією. Допуск військовослужбовців та обслуговуючого персоналу на технічну територію складів (сховищ) із сірниками та запалювальними речами заборонено.

9.1.6. Вхід до вогненебезпечних (вибухонебезпечних) сховищ із вогнепальною й холодною зброєю, запалювальними та освітлювальними пристроями, крім акумуляторних ліхтарів, а також у взутті, не визначеному відповідними інструкціями, забороняється.

9.1.7. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у складських та допоміжних приміщеннях, будівлях, спорудах, а також на території складів і сховищ установлюють спеціальні пожежні щити (стенди).

Вогнегасники слід установлювати в легкодоступних і помітних місцях (біля входів, або виходів з приміщень тощо) де неможливе попадання на них прямих сонячних променів, а також у пожежонебезпечних місцях з врахуванням норм оснащення наведених в додатку №7 до цих Правил.

9.1.8. Проведення робіт на технічній території із застосуванням відкритого вогню допускається лише у виняткових випадках з дозволу начальника складу і при обов'язковому виставлянні пожежного посту із засобами пожежогасіння.

Пожежний пост знімається після повного припинення вогневих робіт і ретельного огляду місця їхнього проведення.

9.1.9. Під час проведення масових вантажно-розвантажувальних робіт з вогненебезпечним майном у місцях робіт виставляється пожежний пост із засобами пожежогасіння.

9.1.10. У сховищах дозволяється зберігати тільки ті види майна, для яких вони призначені, з дотриманням правил сумісного зберігання.

Зберігання в складських приміщеннях хімікатів, легкозаймистих і горючих рідин, оліфи, карбіду кальцію, кіноплівки й інших вогненебезпечних матеріалів разом з іншим майном не допускається. Забороняється захаращувати у складах (сховищах) проходи й виходи, оббивати стелажі й затемнювати вікна папером, картоном, плівкою із полімерних матеріалів, тканинами, не обробленими вогнезахисною сумішшю.

9.1.11. При розміщенні в одному сховищі матеріалів і виробів, що вимагають різних засобів пожежегасіння, сховище розділяється на відсіки протипожежними стінами. Площа відсіку не повинна перевищувати 700 м2.

9.1.12. Дверні прорізи в протипожежних стінах, що розділяють сховища на окремі відсіки, повинні мати протипожежні двері з межею вогнестійкості не менш ніж 1,5 год.

9.1.13. Забороняється улаштування перегородок у сховищах виконаних з горючих чи важкогорючих матеріалів для поділу їх на відсіки чи з метою улаштування конторок для завідувачів сховищами (комірників).

9.1.14. Ворота і двері в складських приміщеннях повинні утримуватися в постійній справності, відкриватися тільки назовні, легко, без важільних чи ударних пристосувань і закриватися на запори тільки зовні.

Щоб запобігти розгойдуванню стулок воріт від вітру, допускається закріплювати одну стулку воріт, які розкриваються, зсередини на гак чи засувку. Місце закріплення стулки воріт позначається білою незмивною фарбою на зовнішній стороні стулки воріт стрілкою з написом “ЗАМКНЕНО ЗСЕРЕДИНИ”.

9.1.15. Опалення сховищ, необхідне для збереження спеціальних видів майна, повинне бути центральне водяне. Трубопроводи і радіатори опалювальної системи потрібно постійно очищати від пилу.

9.1.16. Дозвіл на використання пічного опалення надається в кожному окремому випадку посадовими особами органів пожежної охорони ЗС України. У разі пічного опалення печі влаштовують у футляри з листової сталі, а топки виносяться в спеціальні тамбури. Печі в сховищах повинні бути обгороджені від можливості зіткнення майна з поверхнею печей; мінімальна відстань огородження від поверхні печі повинна бути не менше 0,5 м. Майно в сховищах розміщається не ближче ніж 1 м від печей та 0,5 м від радіаторів і труб центрального опалення.

Топки та затулкові отвори печей установлюються поза складами (сховищами), а димарі обладнуються іскровловлювачами. За дві години до закриття складів опалення печей повністю закінчується, всі печі оглядаються і зачиняються.

9.1.17. Сховища обладнаються блискавкозахисними пристроями відповідно до ВСН 57-87/МО.

9.1.18. Штучне освітлення в сховищах допускається тільки електричне, стаціонарне чи за допомогою акумуляторних ліхтарів. Для освітлення приміщень, в яких зберігаються легкозаймисті рідини, горючі гази, вибухові речовини (ВР) і боєприпаси, застосовуються світильники, переносні лампи й акумуляторні ліхтарі у вибухозахищеному виконанні.

Силові й освітлювальні електроустановки в сховищах виконуються відповідно до вимог ПУЕ з урахуванням характеристики матеріалів та виробів, що зберігаються і класу приміщень.

Магістральні, розгалужувальні силові та освітлювальні лінії прокладаються уздовж транспортних і оглядових проходів не ближче ніж 0,5 м від стелажів з майном.

Світильники встановлюються закритого типу (із скляними ковпаками).

Електророзподільні щити розташовуються на зовнішніх стінах будинків, що виконані з негорючих матеріалів або на окремих опорах і влаштовуються у металеві ящики, які щільно закриваються.

Для зняття напруги у внутрішніх електричних мережах на зовнішніх негорючих стінах будинку або на кінцевих опорах перед уведеннями встановлюються загальні рубильники.

Рубильники повинні знаходитися в металевих ящиках, які щільно закриваються, із пристосуваннями для опломбування.

Понижуючі трансформатори встановлюються зовні приміщення або на сходових клітках (у багатоповерхових сховищах). У сховищах, що не мають електроосвітлення, при роботах у нічний час освітлення допускається акумуляторними ліхтарями або фарами автомобілів.

 

Установлення електророзеток і влаштування службових приміщень у складах (сховищах) забороняється.

9.1.19. Після закінчення роботи електромережа у сховищах, крім технічних засобів охорони, вимикається зовнішнім рубильником, який потім обов’язково опечатується.

9.1.20. Для перевдягання осіб, які працюють на складах і збереження їхнього одягу обладнуються спеціальні роздягальні. Особистий одяг і спецобмундирування дозволяється зберігати в індивідуальних шафах, установлених поза складськими приміщеннями або в тамбурах, відділених протипожежними стінами.

Користування промасленим одягом у сховищах забороняється.

9.1.21. Усі роботи по обслуговуванню майна і його збереженню, а також ремонт і консервація майна виконуються поза сховищами у спеціально обладнаних у протипожежному відношенні пунктах робіт.

9.1.22. Використані стружка, папір, обтиральний матеріал і інше горюче сміття в сховищах (пунктах робіт) збираються в металеві ящики на ніжках із кришками, які щільно закриваються. Ящики під час роботи встановлюються зовні не ближче ніж 5 м від сховища і в міру нагромадження сміття в процесі роботи й обов'язково по закінченні її виносяться в пункти збору горючого сміття, розташовані поза технічною територією складу.

9.1.23. Комплектну укупорку дозволяється зберігати в штабелях загальною ємністю не більш двох вагонів на спеціально відведеній площадці на відстані не менш ніж 50 м від сховищ, майстерень і інших будинків.

Для великої кількості пакування за узгодженням з начальником служби пожежної безпеки частини виділяється спеціальна площадка поза технічною територією.

9.1.24. Відкупорювати металеву тару зубилом чи молотком, які можуть дати іскру, забороняється. Для відгвинчування пробок слід використовувати лише спеціальні ключі.

9.1.25. До укладання тари в штабелі вона звільняється від залишків пакувальних матеріалів (папера, стружки, обпилювання), а тара з-під горючих рідин – від залишків пального.

9.1.26. Укладання майна в штабелі здійснюється так, щоб залишалися вільними проходи й виходи. Забороняється складати майно впритул до печей, радіаторів опалення, електромережі й ламп, а також проводити у сховищах роботи, не пов'язані з перенесенням та складанням майна.

9.1.27. Під час грози й ураганів роботи в сховищах з вогненебезпечним майном припиняються, двері і вікна – закриваються, за технічною територією і сховищами встановлюється посилене спостереження з числа працюючих у сховищах осіб і пожежних постів.

9.1.28. Під час сумісного зберігання у складах (приміщеннях) різних речовин та матеріалів повинні враховуватися їх пожежонебезпечні фізико-хімічні властивості (здатність до окислення, самонагрівання, займання в разі потрапляння вологи, взаємодії з повітрям тощо).

Спільне зберігання в одній секції з каучуком або автомобільною гумою, а також ЛЗР та ГР будь-якого іншого майна, незалежно від однорідності застосовуваних вогнегасних речовин, не дозволяється.

9.1.29. Зберігання вантажів, тари та вантажних механізмів на рампах складів не дозволяється. Матеріали, розвантажені на рампу, до кінця роботи складу мають бути прибрані.

9.1.30. У складських будівлях (приміщеннях) всі операції, пов'язані з розкриттям тари, видачею майна, перевіркою справності та дрібним ремонтом, приготуванням робочих сумішей вогненебезпечних рідин та іншими подібними до цих роботами, повинні здійснюватися в ізольованих приміщеннях.

9.1.31. У складських приміщеннях, розташованих у будівлях будь-якого ступеня вогнестійкості, допускається виконувати стелажі з горючих матеріалів висотою не більше ніж 3 м із забезпеченням проходів між стінами і стелажами завширшки не менше ніж 1 м. Конструкції стелажів (у тому числі полиці) висотою більше ніж 3 м мають виконуватися з негорючих матеріалів.

У разі застосування безстелажного способу зберігання майно повинне укладатися у штабелі. Проти дверних отворів необхідно залишати проходи, які дорівнюють ширині дверей, але не менше ніж 1 м. Якщо склад понад 10 м завширшки, посередині його влаштовується поздовжній прохід не менше ніж 2 м завширшки. Ширина проходів між штабелями має бути не менше ніж 1 м.

Ширина проходів та місця штабельного зберігання повинні бути позначені обмежувальними лініями, нанесеними на підлозі, які добре видно.

Відстань між стінами та штабелями повинна бути не менше ніж 0,8 м.

9.1.32. Складські приміщення (відсіки), розташовані в підвальних або цокольних поверхах, повинні мати люки чи вікна розміром 0,9х1,2 м з приямками (для випускання диму в разі пожежі), які влаштовуються відповідно до вимог будівельних норм.

У разі неможливості влаштування вікон дозволяється обладнання цих приміщень спеціальною системою димовидалення.

9.1.33. У складах конторські та побутові приміщення мають бути облаштовані протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу (без отворів) і мати один з евакуаційних виходів безпосередньо назовні. Сполучення цих приміщень зі складом допускається через протипожежні двері 2-го типу. У протипожежних перегородках, що відокремлюють конторські приміщення від складу, дозволяється влаштовувати протипожежні вікна 2-го типу, що мають сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності.

Дозволяється розміщувати у складських приміщеннях робочі місця комірників з обгородженням їх заскленими перегородками з негорючих матеріалів заввишки 1,8 м, які не повинні перешкоджати евакуації людей та матеріальних цінностей.

9.1.34. Балони з горючими газами, посудини (пляшки, сулії, інша тара) з ЛЗР та ГР, аерозольні упаковки мають бути захищені від сонячного й іншого теплового впливу.

9.1.35. У складах загального призначення (далі – загальний склад) допускається зберігання не більше 5 тис. аерозольних упаковок.

За умови більшої кількості таких упаковок вони повинні зберігатися в окремих складах або ізольованих протипожежних відсіках загальних складів з безгорищними покриттями, які легко скидаються. В ізольованому відсіку дозволяється зберігання не більше 15 тис. упаковок.

9.1.36. Складування аерозольних упаковок у багатоповерховому складі дозволяється лише на верхньому поверсі у протипожежних відсіках. Кількість упаковок у відсіку не повинна перевищувати 150 тис. штук.

Загальна місткість складу може становити не більше 900 тис. упаковок.

9.1.37. На відкритих майданчиках або під навісами зберігання аерозольних упаковок допускається лише в негорючих контейнерах, що замикаються.

9.1.38. Конструкції будівель та навісів складів з матеріалів груп горючості Г3, Г4 мають бути оброблені вогнезахисними засобами, які забезпечують І групу вогнезахисту.

9.1.39. У складських приміщеннях, в яких зберігаються пожежовибухонебезпечні речовини й матеріали (лаки, фарби, розчинники, сірники тощо), балони з газом та продукція в аерозольній упаковці, на зовнішньому боці дверей (воріт) повинна бути вивішена інформаційна карта, яка характеризує пожежну небезпеку майна, що зберігається у приміщенні, його кількість та заходи, які слід вживати під час гасіння пожежі.

 

9.1.40. У сховищах забороняється:

Курити і користуватися відкритим вогнем;

Стоянка та ремонт вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів;

Застосовувати електроопалювальні та побутові нагрівальні прилади усіх видів;

Захаращувати проходи, а також виходи (входи) зсередини і зовні майном або якими-небудь предметами, закривати двері й одну половину воріт на засуви зсередини сховищ;

Зберігати майно навалом і укладати його впритул до печей, радіаторів і труб опалення, електродротів і світильників;

Зберігати кислоти у місцях, де можливе їх стикання з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження для нейтралізації випадково розлитих кислот місця їх зберігання необхідно забезпечувати готовими водними розчинами крейди, вапна або соди;

Зберігати аерозольні упаковки в одному приміщенні з окислювачами, горючими газами, ЛЗР та ГР;

Зберігати рослинні олії разом з іншими будь-якими горючими матеріалами;

Залишати в сховищах пакування, промаслене ганчір’я і спецодяг;

Улаштовувати тимчасову електропроводку і користуватися переносними електролампами, включеними в освітлювальну мережу;

Залишати електромережу під напругою після закриття сховища;

Застосовувати для освітлення сховищ гасові лампи, свічі, запальнички та інші джерела відкритого вогню;

Встановлювати прожектори зовнішнього освітлення на дахах сховищ;

Влаштовувати чергове освітлення;

Зберігати в сховищах майно, матеріали, для яких вони не призначені;

Оббивати стіни, двері сховища й інші конструктивні елементи папером чи картоном, а також затемнювати вікна папером і розвішувати плакати;

В’їжджати в сховища на автомобілях;

Застосовувати транспорт з двигунами внутрішнього згоряння без іскрогасників;

В’їжджати локомотивам безпосередньо до складських приміщень категорій А, Б, В.

9.1.41. У кожнім сховищі повинні бути:

Інструкція про заходи пожежної безпеки з урахуванням особливостей майна, що зберігається;

Схема евакуації майна на випадок пожежі;

Дошка пожежного розрахунку.

9.1.42. Щодня по закінченні робіт усі розкриті сховища оглядаються особою пожежного наряду в присутності завідувачів сховищами.

Закриття сховищ і здача їх під охорону варті дозволяються тільки після їхнього огляду, зняття напруги з електромереж, опломбування пристроїв, що відключають електроживлення, і усунення всіх недоліків, виявлених при огляді особою пожежного наряду.

9.1.43. Знову прийняті на склад особи допускаються до роботи тільки після їхнього інструктажу і перевірки знань по заходах пожежної безпеки.

9.2. Бази, склади, сховища речового майна

9.2.1. Збереження нового майна і такого, яке було у користуванні, разом в одному приміщенні не допускається.

9.2.2. Речове майно НЗ зберігається в окремих сховищах.

9.2.3. Проходи і розриви в приміщеннях влаштовуються відповідно до розділу 9.1 цих Правил.

9.2.4. При збереженні кожушків у бунтах повинне бути встановлене особливе спостереження за їх температурою; при її підвищенні бунти обов'язково розкривати. Висота бунтів з кожушками не повинна перевищувати 2 м.

9.2.5. Зберігати обмундирування і взуття в бунтах на відкритих площадках допускається тільки в польових умовах. За відсутності сховищ тимчасове зберігання на відкритих площадках допускається у виняткових випадках на термін не більше ніж 30 діб.

Сховища, навіси і бунтові площадки відкритого збереження повинні бути віддалені від житлових і адміністративних будинків не менше ніж на 50 м.

9.2.6. Площадки з бунтами повинні мати розриви не менше ніж:

Від границь площадок до голівок рейок залізниці – 15 м;

Між сховищами, які виконані з негорючих матеріалів, і ділянками бунтових площадок - 15 м;

Між бунтовими площадками – 20 м;

Між бунтами на площадках – 5 м;

Між сховищами, які виконані з горючих матеріалів, і бунтовими площадками, а також між опалювальними сховищами і бунтовими площадками – 25 м.

Розміри бунтів: по довжині 15 м, по ширині 6 м, по висоті 3 м.

Кожна площадка повинна мати не більше чотирьох бунтів і не повинна перевищувати по довжині 50 м, по ширині 26 м.

Бунти накриваються брезентом.

9.2.7. Майно зі слідами масел і легкозаймистих чи горючих рідин відбирається для відправлення в хімічне чищення чи промивання в лужних ваннах.

9.2.8. Якщо обмундирування зі слідами масел і горючих рідин не може бути відразу відправлене в чищення, його укладають в окремому сховищі чи складають у бунт висотою не більш ніж 1 м на відкритій окремій площадці.

9.2.9. Обтиральні матеріали, що були у вживанні, до їхнього знежирення в цехах хімічного чищення повинні зберігатися під навісами в залізних шухлядах без ущільнення й окремо від чистого ганчір'я.

 

9.2.10. У приміщеннях, де зберігаються ганчір’я, повсть, вата і т. п., збереження фарб, розчинників і масел, а також обробка деталей маслами категорично забороняється.

9.2.11. При застосуванні дезінфікуючих і інших препаратів слід дотримуватись таких заходів:

Категорично забороняється застосовувати як розчинники горючі рідини;

Перед проведенням обприскування знеструмити електромережу;

Не застосовувати під час роботи відкриті джерела вогню;

Після обприскування ретельно провітрювати приміщення;

Не включати електричне освітлення раніше ніж через 1 годину після провітрювання сховища;

Завантаження фарбопультів і інших розпилювачів слід робити тільки поза сховищами;

Запаси приготовленого робочого розчину і скипидару зберігати у кам’яних сховищах з дотриманням вимог, пропонованих до тарних сховищ легкозаймистих рідин.

9.2.12. Вікна в сховищах необхідно обладнувати залізними ґратами і суцільними зовнішніми чи внутрішніми віконницями.

Шибки на сонячній стороні сховища фарбують в білий чи жовтий колір або покривають крейдяним розчином.

9.2.13. Сховища повинні мати достатню кількість дверей (воріт) для безперешкодного розвантаження приміщень у випадку потреби. Крім глухих воріт, повинні бути внутрішні ґратчасті двері для кращого провітрювання приміщень при відкритих глухих воротах. Для вентиляції приміщення в стінах сховища влаштовуються спеціальні отвори.

9.2.14. Підлоги складських приміщень можуть бути асфальтовані чи дерев'яні, щільно збиті, із провітрюваним підпіллям; підлоги навісів і бунтових площадок можуть бути асфальтовані, цементні, земляні чи глинобитні.

9.2.15. Усі сховища повинні мати блискавкозахист, обладнаний відповідно до вимог ВСН 57-87/МО.

9.2.16. Речовий склад військової частини повинен бути улаштований так, щоб забезпечувалося роздільне збереження нового майна і майна, що було у вживанні, окреме збереження брудної білизни, ганчір’я, мила, соди і змащення, лижного і спортивного майна та інвентарю.

9.2.17. Стелажі, як правило, встановлюються в подовжньому напрямку і віддаляються від торцевих стін не менш ніж на 0,75 м, проходи між стелажами і подовжніми стінами повинні бути шириною не менше ніж 2 м. Відстань між спареними стелажами має бути не менш ніж 0,25 м.

Стелажі встановлюються по одній лінії, без виступів. Якщо двері улаштовані в подовжніх стінах сховища, необхідно поперек усього приміщення залишати прохід у всю ширину дверей для транспортування майна. Відстань від підлоги до нижньої полиці стелажа повинна бути не менш ніж 0,2 – 0,3 м.

9.2.18. За кожним видом майна в сховищі закріплюється визначене місце. Майно поточного постачання і непорушного запасу зберігається в окремих приміщеннях і враховується роздільно.

9.2.19. У сховищах забороняється:

Зберігати (навіть тимчасово) майно, що не значиться на обліку чи в описі інвентарю сховища;

Зберігати промаслене ганчір’я в шафах і ящиках;

Зберігати запальні прилади;

Завантажувати сховища майном понад установлені норми.

9.2.20. Сміття збирається в спеціальні ящики, які встановлюють на відстані не менше ніж 20 м від сховища. Щодня до кінця дня ці ящики очищаються від сміття, що вивозиться за межі технічної території складу.

9.2.21. Забороняється захаращувати в сховищах проходи, виходи і підступи до пожежного інвентаря. Тара, що звільнилася, і пакування зі сховища видаляються і щодня вивозяться у визначене місце.

9.2.22. Предмети одягу, що були у вживанні, перед укладанням на тривале збереження обов'язково піддають хімічному чищенню чи пранню.

9.2.23. Гумовий і інші види клею на органічних розчинниках зберігаються в окремих коморах з негорючих матеріалів, по можливості в підвальних чи напівпідвальних приміщеннях, ізольованих від гумових виробів і матеріалів.

Температура в приміщенні для збереження клею повинна бути не вища ніж +20°С.

Клей має зберігатися в міцному посуді з білої жерсті, герметично закупорений.

Видача клею зі складу допускається тільки у фабричному упакуванні, розкриття банок і фасування клею на складі не дозволяються.

9.2.24. Соляну кислоту можна зберігати в суліях під навісом чи у закритому приміщенні. Підлога повинна бути земляною. Навіси для збереження кислоти розташовуються не ближче ніж 100 м від інших сховищ.

Скляні сулії поміщають у вербові плетені кошики чи дерев'яні решетування, по висоті, що доходять до горла сулії; знизу і з боків сулії ретельно обкладаються соломою чи деревною стружкою.

Сулії закупорюють добре обпаленими глиняними (чи скляними) пробками на алебастрі чи на спеціальній мастиці. Голівка сулії покривається тканиною й обв'язується шпагатом.

 

9.3. Бази, склади, сховища продовольства та холодильні установки

9.3.1. Освітлювання та силове електрообладнання складів повинно відповідати вимогам ПУЕ і постійно утримуватися у справному стані. Для запобігання попаданню скла і розплавленого металу на продовольство, тару і горючі конструкції електричні лампи у сховищах захищаються плафонами і металічною сіткою.

9.3.2. Влітку температура у товщі шару борошна, крупи і зерна не повинна перевищувати +25о С.

9.3.3. Сірники зберігаються у окремих сховищах. Сумісне зберігання сірників і продовольства заборонено. У виключних випадках зберігання сірників сумісно з продовольством допускається лише у кам’яних сховищах з умовою розміщення в окремих секціях, ізольованих від суміжних секцій протипожежною стіною, а само сховище знаходиться на відстані від сусідніх споруд не ближче ніж 25 м.

У сховищах, де зберігаються сірники, дозволяється користуватися тільки електричним освітленням і акумуляторними ліхтарями.

Висота штабеля повинна бути не більше 10 рядів ящиків (для ящиків по 1000 коробок).

Ящики із сірниками забороняється кидати і різко струшувати. Ящики для перевірки якості сірників скриваються обережно і на відстані не ближче ніж 2 м від штабелів. Перевірка якості сірників проводиться поза сховищем.

9.3.4. Сіно дозволяється зберігати на відстані від шосейних і ґрунтових доріг не менше ніж 50 м та від залізниць – не менше ніж 100 м. При тимчасовому зберіганні біля залізниць воно розміщується на відстані не менше ніж 20 м. Місця для куріння влаштовуються на відстані не менше ніж 50 м від сіносховищ, стогів та споруд.

Забороняється використовувати споруди, склади та сховища для зберігання сіна в якості місць для нічного відпочинку.

Під час зберігання сіна (особливо підвищеної вологості) необхідно постійно спостерігати за його станом з метою попередження самонагрівання.

9.3.5. У разі зберігання олій необхідно дотримуватися таких правил:

Для зберігання олії в загальному сховищі відводиться окреме ізольоване місце;

Якщо в місцях зберігання олії підлога дерев’яна, її оббивають залізом;

Роздача олії проводиться над противнем;

Місце зберігання олії утримується у повній чистоті;

Перед закриттям сховища всі місця, де була пролита олія, витираються насухо, бочки з олією закриваються металевими пробками;

Ганчір’я і тирса, просочені олією, видаляються із приміщення у відведене для цього місце;

У разі зберігання олії поза приміщенням, земля, просочена олією, видаляється і місце, де була пролита олія, засипається свіжим піском;

Підлога приміщень маслосховищ періодично промивається лужним розчином;

На час приймання олії із залізничних цистерн а також, масового відпускання олії встановлюється пожежний пост для контролю виконання заходів пожежної безпеки;

На складах забороняється накопичувати і зберігати ганчір’я, папір та інші матеріали, промащені олією.

Застосувати відкритий вогонь для розігрівання олії забороняється.

9.3.6. Освітлення овочесховищ здійснюється постійними або переносними електричними лампами (36 В), з арматурою, яка захищає лампи від механічних пошкоджень. У виключних випадках, за відсутністю електроосвітлення, дозволяється користуватися ліхтарем “летюча миша”.

9.3.7. У разі зберігання продовольства в польових умовах і улаштування бунтових майданчиків у лісі, для попередження пожеж необхідно ділянку ліса на відстані 25 м від площадок очищати від дрібної порослі, чагарника, хмизу.

9.3.8. Зберігання порожньої тари в одному приміщенні з продовольством заборонено.

Нова тара усіх видів зберігається окремо від тари, що була у використанні, а мішкотара – розсортированою по категоріях.

В усіх продовольчих складах для зберігання тари відводяться спеціальні сховища або інші приміщення.

Приміщення, які призначені для зберігання дерев’яної тари, забезпечуються пожежним інвентарем і обладнанням. Такі приміщення повинні бути віддалені від інших будов складу: кам’яні – на 25 м, дерев’яні – на 30-40 м.

9.3.9. Стаціонарні холодильні камери розміщуються в окремій будові.

Блок холодильних камер відокремлюється від інших приміщень загальним тамбуром шириною не менше ніж 1,5 м.

Електроосвітлювальні прилади і вимикачі в камерах повинні бути в герметичному виконанні.

Камери встановлюються в підсобних приміщеннях складу або в спеціально відведених місцях. Температура в приміщенні повинна бути не вища ніж +40 0С. Місце установки камери повинно бути сухим, віддалене від джерел тепла і захищене від прямих сонячних променів.

Установка збірних холодильних камер поза приміщенням допускається у виключних випадках.

Холодильні агрегати збірних камер встановлюють на масивному фундаменті висотою 0,4 – 0,5 м безпосередньо біля камери, але не ближче ніж 0,5 м від стін камери і приміщення.

Агрегат повинен мати з’ємну ришітчату (сітчасту) металічну огорожу і надійно заземлений (занулений).

9.3.10. За складами-холодильниками та холодильними установками здійснюється постійний нагляд, оскільки витікання аміаку в цьому устаткуванні вогненебезпечно. Для виявлення місця витікання аміаку допускається користуватися лише спеціальними хімічними індикаторами. Застосовувати вогонь для цієї мети заборонено.

9.3.11. Проводити ремонт конденсаторів, випаровувальників, переохолоджувачів рідкого аміаку та іншої апаратури, в якій знаходиться аміак, необхідно після попереднього від­смоктування аміаку з пошкодженої ділянки аміачної сис­теми.

9.3.12. Відкривання циліндрів компресорів, демонтаж трубопроводів, апаратів та арматури дозволяється лише піс­ля видалення з них аміаку та масла.

Під час внутрішнього огляду циліндра, картера, масло­віддільника та інших частин машин і апаратів холодильної установки з метою освітлення дозволяється користуватися лише переносними лампами напругою не вище ніж 12 В. Користуватися під час огляду відкритим полум'ям забороняється.

9.3.13. Під час відкривання у складах-холодильниках апаратів холодильної установки та випускання масел з маслозбирачів, холодильних апаратів та приладів охолодження, розташованих у закритому приміщенні, потрібно обов'язково включити в роботу витяжну вентиляцію.

 

9.3.14. Під час заповнення системи з балонів останні мають знаходитись іззовні будівлі та підключатися лише до колектора регулюючої станції холодильної установки.

9.3.15. Забороняється проводити зварювальні операції у складах-холодильниках з апаратами або трубопроводами, заповненими аміаком. Проведення зварювальних та паяльних робіт під час ремонту діючих холодильних установок допускається лише під наглядом старшого технічного персоналу. При цьому передбачаються такі заходи: роз'єднання фланців та постановка заглушок, опломбування в закритому стані маховика вентилів, відчинення дверей і вікон та безперервна робота вентилятора.

9.3.16. На кожному нагнітальному манометрі на відмітці 15 атм червоною рискою зазначається гранично допустимий тиск.

9.3.17. Перевірка та регулювання всіх запобіжних клапанів у складах-холодильниках, наявних на кожній холодильній установці, з розкриттям їх для огляду проводиться не рідше одного разу на рік - у період планово-попереджу­вального ремонту зі складанням акту.

9.4. Склади хімічних речовин

9.4.1. Персонал обслуги повинен знати пожежну небезпечність, правила безпечного зберігання і особливості гасіння хімічних речовин та реактивів, які зберігаються.

9.4.2. На складах має бути розроблений план розміщення хімічних речовин із зазначенням їх найбільш характерних властивостей: “Вогненебезпечні”, “Отруйні”, “Хімічно активні” тощо.

9.4.3. Зберігання хімічних речовин може здійснюватися в закритих сухих приміщеннях або під навісами у тарі в залежності від фізико-хімічних та пожежонебезпечних властивостей продукції та кліматичних умов.

Під навісом дозволяється зберігання лише тих хімічних речовин, які від вологого повітря чи води не розкладаються, не розігріваються і не спалахують.

9.4.4. Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) дозволяється зберігати лише у суворій відповідності з існуючими для них спеціальними правилами.

9.4.5. Будівлі складів хімічних речовин мають бути не нижче II ступеня вогнестійкості. З урахуванням однорідності фізико-хімічних і пожежонебезпечних властивостей речовин, що зберігаються, склади повинні відокремлюватися на окремі приміщення (відсіки), ізольовані одне від одного протипожежними перегородками 1-го типу.

9.4.6. Хімікати у дрібній (невеликій) тарі необхідно зберігати на стелажах відкритого типу або у шафах, а у великій тарі (упаковці) - штабелями. Щоб уникнути перевантажень, на стелажах необхідно встановлювати максимально допустиму кількість (або масу) вантажних місць, що дозволяється для одночасного зберігання.

9.4.7. Стелажі, на яких зберігаються хімічні речовини та матеріали, повинні бути виготовлені з негорючих матеріалів і розміщатися від нагрівальних приладів на відстані не менше ніж 1 м.

9.4.8. Тара з хімічними речовинами, яка надходить на склад, не повинна мати пошкоджень герметичності та інших ознак несправності. У разі виявлення пошкоджень тара повинна негайно видалятися зі складу.

На кожній тарі (упаковці) з хімічною речовиною повинен бути напис або бирка з його назвою та зазначенням характерних властивостей (окислювач, пальне, самозаймисте і т. і.)

9.4.9. Сулії з рідкими хімічними речовинами дозволяється зберігати лише обрешетованими дерев'яними планками або у плетених кошиках.

9.4.10. Для вантажно-розвантажувальних робіт слід застосовувати устатковання в залежності від вибухопожежонебезпеки майна.

9.4.11. Підлога у приміщеннях для зберігання рідких хімічних речовин у тарі повинна мати похили для стікання випадково розлитої рідини до спеціальних приймачів.

Сховища для зберігання кислот повинні бути забезпечені нейтралізуючими речовинами (сода, крейда чи вапно).

9.4.12. У приміщеннях, де зберігаються хімічні речовини, які можуть під час пожежі плавитися, необхідно передбачати пристрої, які обмежують вільне розтікання розплаву (бортики, пороги з пандусами тощо).

9.4.13. Металеві порошки, здатні самозайматися (алюмінієвий, цинковий, магнієвий, нікелевий, фосфор тощо), повинні зберігатися в окремих відсіках у герметично закритій тарі.

У цих відсіках зберігання інших горючих матеріалів забороняється.

9.4.14. Пляшки, бочки, барабани з хімікатами встановлюються на відкритих майданчиках групами, не більше ніж 100 шт. у кожній, з розривом між групами не менше ніж 1 м. У кожній групі повинна зберігатися продукція лише певного виду, про що робляться відповідні вказівні написи. Майданчики необхідно добре утрамбовувати та обгороджувати бар'єрами. Пляшки з реактивами на відкритих майданчиках мають бути захищені від дії сонячного проміння.

9.4.15. Під час зберігання азотної та сірчаної кислот треба вжити заходів до недопущення стикання їх з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження.

Концентровану азотну кислоту не дозволяється розливати у скляні сулії.

9.4.16. Речовини, які бурхливо реагують з водою (карбіди, лужні метали, перекис барію, гідроксид натрію та інші), повинні зберігатися в сухих, добре вентильованих одноповерхових приміщеннях (складах) з легким дахом. Усередині цих приміщень не повинні бути водяні, парові й каналізаційні труби. Дахи та стіни не повинні пропускати атмосферні опади, приміщення повинні мати захист від потрапляння ґрунтових вод.

9.4.17. Лужні метали слід зберігати в ізольованих відсіках (секціях), розміщуваних у торці складської будівлі, у металевих банках або контейнерах під шаром захисного середовища (інертних газів, мінеральних масел, гасу, парафіну).

У разі зберігання в одній секції складу різних лужних металів кожний з них має розміщатися на окремому стелажі.

9.4.18. У відсіках, суміжних з відсіками, де знаходяться лужні метали, дозволяється зберігати лише негорючі хімічні речовини.

9.4.19. Барабани з металевим натрієм слід укладати з таким розрахунком, щоб у ширину було не більше двох, у довжину – восьми та у висоту - чотирьох барабанів.

9.4.20. Окислюючи хімікати (хромпік, хромовий ангідрид, перманганат калію, хлор, селітра та інші окисники) повинні зберігатися в окремих секціях складів. Зберігати ці речовини сумісно з іншими горючими речовинами забороняється.

9.4.21. Сажу, графіт, подрібнені та порошкові полімери слід зберігати в окремих закритих, сухих складах або в секціях складів, захищених від потрапляння атмосферних опадів та ґрунтових вод.

 

9.4.22. Під час зберігання подрібнених та порошкових полімерних матеріалів у прогумованих та поліетиленових мішках верхня джутова упаковка повинна зніматися.

9.4.23. Карбід кальцію повинен зберігатися в сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Рівень підлоги приміщення повинен бути на 0,2 м вище планувальної позначки прилеглої території. Забороняється розміщати склади для зберігання карбіду кальцію в підвальних приміщеннях та низьких затоплюваних місцях.

9.4.24. Барабани з карбідом кальцію можуть зберігатися на складах як у горизонтальному, так і у вертикальному положенні. У механізованих складах дозволяється зберігання барабанів з карбідом кальцію у три яруси в разі вертикального зберігання, а за відсутності механізації - не більше трьох ярусів у разі горизонтального зберігання та не більше двох ярусів у разі вертикального зберігання. Між ярусами барабанів повинні бути укладені дошки завтовшки
40-50 мм.

Ширина проходів між укладеними у штабелі барабанами з карбідом кальцію повинна бути не менша ніж 1,5 м.

9.4.25. Аміачна селітра повинна зберігатися в окремих, не нижче II ступеня вогнестійкості, безгорищних одноповерхових будівлях, у штабелях не більших ніж
2 м заввишки.

В окремих випадках дозволяється зберігання селітри в загальному складі мінеральних добрив за умови, що приміщення (відсік) для її зберігання розміщуватиметься біля торцевої стіни і відділятиметься від іншої частини складу протипожежною стіною без отворів. При цьому вся будівля складу повинна бути не нижче II ступеня вогнестійкості.

Кожний склад (відсік) площею понад 300 м2 повинен мати не менше двох самостійних виходів.

В одному складі дозволяється зберігання не більше ніж 3,5 тис. т селітри, а у відсіку - 1,2 тис. т.

9.4.26. У складських приміщеннях для зберігання аміачної селітри не повинно бути приямків, лотків, каналів та інших заглиблень.

9.4.27. Сулії з кислотами можуть встановлюватися на стелажах не більше ніж у два яруси по висоті або зберігатися на підлозі групами не більше ніж 100 шт. у кожній по два чи чотири ряди, розділені бортиком не менше ніж 0,15 м заввишки.

9.4.28. Не дозволяється:

Проводити у складах роботи, не пов'язані із зберіганням хімічних речовин;

Входити персоналу у вогкому (вологому) одязі та взутті до складських приміщень, де зберігаються лужні метали та інші речовини, що вступають у реакцію з водою;

Застосовувати для закривання сулій з кислотою пробки з органічних матеріалів (паперу, деревини, тканини, соломи тощо);

Укладати тару з натрієм на стелажах на висоті менше ніж 0,2 м від рівня підлоги.

9.5. Склади горючих газів

9.5.1. Балони з газами можуть зберігатися у спеціальних складах або на майданчиках (за винятком отруйних газів), захищених від дії опадів та сонячного проміння.

Протипожежні відстані від майданчиків та будинків для зберігання балонів з горючими газами до сусідніх будівель і споруд мають відповідати вимогам будівельних норм.

9.5.2. Склади для зберігання балонів з горючими газами повинні бути одноповерховими з покриттям, яке легко скидається, і не мати горищних приміщень.

Покриття підлоги та рамп складів має бути виготовлене з матеріалів, що не утворюють іскор під час удару.

Для захисту від прямої дії сонячного проміння на балони шибки віконних отворів складу слід зафарбовувати білою фарбою або обладнувати сонцезахисними пристроями.

9.5.3. У разі зберігання балонів на відкритих майданчиках споруди, які захищають їх від дії опадів та сонячного проміння, повинні бути з негорючих матеріалів.

9.5.4. Балони з горючими газами повинні зберігатися окремо від балонів з киснем, стисненим повітрям, хлором, фтором та іншими окислювачами, а також від балонів з токсичними газами. Зовнішня поверхня балонів має бути пофарбована в установлений для певного газу колір. Дозволяється спільне зберігання на відкритих майданчиках балонів з різними продуктами розділення повітря. При цьому місця для зберігання балонів з різними продуктами розділення повітря повинні бути відокремлені одне від одного негорючими бар'єрами висотою 1,5 м.

9.5.5. Під час зберігання і транспортування балонів з киснем не можна допускати потрапляння на них жиру та стикання арматури з промасленими матеріалами.

Під час перекантування балонів з киснем вручну забороняється братися за вентилі.

9.5.6. Балони, з яких виявлено витікання газу, повинні негайно прибиратися зі складу в безпечне місце.

9.5.7. Приміщення для зберігання горючих газів необхідно обладнувати газовими аналізаторами, а за їх відсутності адміністрація об'єкта повинна встановити порядок відбирання та контролю проб повітря.

9.5.8. Балони з горючими газами, що мають башмаки, повинні зберігатися у вертикальному положенні у спеціальних гніздах, клітках та інших пристроях, що виключають їх падіння.

Балони, які не мають башмаків, слід зберігати в горизонтальному положенні на дерев'яних рамах чи стелажах. Висота штабеля у цьому випадку не повинна перевищувати 1,5 м, а всі вентилі мають бути закриті запобіжними ковпаками і повернені в один бік.

У разі укладання балонів у штабелі між рядами повинні бути уміщенні прокладки, котрі запобігають розкочуванню балонів та стикання їх між собою.

9.5.9. Склади для зберігання балонів з горючими газами повинні мати постійно працюючу примусову вентиляцію, що забезпечує безпечні концентрації газів.

У цих складах дозволяється лише водяне, парове низького тиску або повітряне опалення.

На дверях (воротах) складів балонів з газами необхідно вивішувати таблички із зазначенням вогнегасної речовини, котру дозволяється застосовувати під час пожежі.

Обслуговуючий персонал повинен знати пожежну небезпеку газів, що зберігаються на складах, порядок евакуації балонів та правила гасіння горючих газів.

9.5.10. Не дозволяється:

Зберігання будь-яких сторонніх речовин, матеріалів, обладнання, предметів у складах балонів з газами;

Транспортування і зберігання балонів з газами без запобіжних ковпаків та нагвинчених на штуцери заглушок;

Зберігання балонів із пошкодженим корпусом (вм'ятинами, тріщинами, корозією тощо), а також із простроченим терміном періодичного огляду;

Зберігання балонів з горючими газами та окислювачами у приміщеннях, які не є спеціальними складами балонів;

Удари балонів під час навантаження, розвантаження і зберігання, падіння ковпаків та балонів на підлогу;

Розміщення в одному відсіку складу більше 500 балонів з горючими або отруйними газами, 1 тис. балонів з негорючими та неотруйними газами; зберігання в будівлі складу більше 3 тис. балонів (у перерахунку на 40-літрові);

Допуск у склад балонів з горючими газами осіб у взутті, підбитому металевими цвяхами або підковами;

Перевищення встановлених норм заповнення балонів стисненими, зрідженими або розчиненими газами (норма заповнення та методи її контролю повинні зазначатися в інструкції).

 

9.6. Склади вугілля

9.6.1. Майданчики для зберігання вугілля необхідно очищати від рослинного шару, будівельного сміття та інших горючих матеріалів, вирівнювати й утрамбовувати. Вони не повинні заливатися паводковими та ґрунтовими водами.

9.6.2. Паливо, що надходить на склад для тривалого зберігання, має укладатися у штабелі в міру вивантаження його з вагонів (у можливо короткі терміни).

9.6.3. Вугілля різних марок повинно зберігатися в окремих штабелях. Кожний штабель вугілля повинен мати табличку, на якій вказується марка і дата його надходження на склад.

9.6.4. Під час укладання вугілля та його зберігання необхідно ретельно стежити за тим, щоб до штабелів не потрапляли деревина, тканини, папір, сіно та інші горючі відходи.

9.6.5. На складі повинен бути забезпечений систематичний контроль за температурою у штабелях вугілля шляхом установлення в укосах контрольних залізних труб та термометрів.

У разі підвищення температури вище +60 0С, необхідно здійснювати ущільнення штабеля в місцях підвищення температури, вибирання вугілля, що розігрілося, або застосовувати інші безпечні методи для зниження температури.

Штабелі, в яких відзначається підвищення температури, слід витрачати в першу чергу.

9.6.6. Гасіння або охолодження вугілля водою безпосередньо у штабелях не дозволяється. Вугілля, що загорілося, слід гасити водою лише після вибирання із штабеля.

9.6.7. На складі повинен бути передбачений спеціальний майданчик для гасіння палива, що самозагорілося, та його остигання після видалення із штабеля.

9.6.8. За ліквідованими осередками горіння на штабелях вугілля має вестись постійний контроль протягом тижня.

9.6.9. Для виконання регламентних робіт із штабелями, а також проїзду механізмів та пожежних машин відстань від підошви штабелів до обгороджувального паркану та фундаменту підкранових шляхів повинна бути не менше ніж 3 м, а до зовнішнього краю головки рейки або брівки автошляху - не менше ніж 2 м.

9.6.10. Приміщення для зберігання вугілля, влаштовані у підвальному чи першому поверсі виробничих будівель, повинні бути виділені протипожежними перешкодами.

При цьому має бути забезпечене природне провітрювання всього простору над поверхнею складеного вугілля.

9.6.11. Під час укладання вугільних штабелів у механізованих котельних висота штабелів не повинна перевищувати 4 м, а в немеханізованих - 2,5 м.

9.6.12. Не дозволяється:

Укладати вугілля на ґрунті, що містить органічні речовини, колчедани;

Розміщувати під штабелями водостічні канали, дренажні пристрої, джерела тепла (паропроводи, трубопроводи гарячої води, канали нагрітого повітря тощо), окремі труби й кабелі, а також теплофікаційні, кабельні та інші тунелі;

Зберігати вивантажене паливо в безформених купах та навалом більше 2 діб;

Видобувати із штабеля осередки палива, що самозапалилося, під час сильного вітру (більше 5 м/с);

Знов укладати в штабелі вугілля, що самозапалилося (воно підлягає відвантаженню й витрачанню);

Складувати вугілля свіжого видобутку на старі відвали вугілля, котрі пролежали понад один місяць;

Транспортувати вугілля, що горить, транспортними стрічками та відвантажувати його в залізничний транспорт;

Приймати на склади вугілля з явно вираженими осередками самозаймання.

9.7. Склади лісопиломатеріалів

9.7.1. Склади лісоматеріалів місткістю понад 10 тис. м3 повинні відповідати вимогам норм проектування складів лісових матеріалів.

9.7.2. На складах лісоматеріалів місткістю до 10 тис. м3 повинні бути опрацьовані й погоджені з органами пожежної охорони плани розміщення штабелів із зазначенням відстаней до сусідніх об'єктів, протипожежних розривів та проїздів всередині складів, граничного об'єму матеріалів, що зберігаються.

9.7.3. Лісоматеріали повинні зберігатися у штабелях, а дрова можуть зберігатися як у штабелях, так і в купах.

9.7.4. Під час зберігання пиломатеріалів на відкритих майданчиках підприємств висота їх штабелів не повинна перевищувати 8 м, а штабелів круглого лісу - 3 м. Ширина та довжина штабеля пиломатеріалів визначається довжиною дошки (бруска). Кількість штабелів у групі не повинна бути більше ніж 12. Відстань між штабелями у групі - 2 м, між групами - 25 м. Ширина штабеля круглого лісу не повинна перевищувати довжину колоди, а довжина штабеля - 100 м.

9.7.5. На одній дільниці для зберігання дров дозволяється розміщати їх не більше ніж 1,5 тис. м3, з відстанню між дільницями не менше ніж 6 м.

9.7.6. Відстань від штабелів, навісів та закритих складів лісопиломатеріалів до пожежних гідрантів повинна бути не менше ніж 8 м.

9.7.7. Перед формуванням штабелів підштабельні місця мають бути очищені до ґрунту від трав'яного покриву, горючого сміття та відходів. У разі значного нашарування відходів основу під штабелем необхідно покривати шаром піску, землі або гравію завтовшки не менше ніж 0,15 м.

9.7.8. На кожний склад повинен бути розроблений план організації гасіння пожежі з визначенням заходів щодо розбирання штабелів, куп трісок тощо, а також з урахуванням залучення особового складу та техніки. План щорічно перед початком весняно-літнього пожежонебезпечного періоду повинен практично відпрацьовуватися з усім особовим складом із залученням відповідних підрозділів пожежної охорони.

 

9.7.9. Крім первинних засобів пожежогасіння, на складах слід обладнувати пункти (пости) із запасом протипожежного інвентарю у кількості, яка визначається оперативними планами пожежогасіння.

9.7.10. Лебідки з двигунами внутрішнього згоряння слід розміщувати на відстані не менше ніж 15 м від штабелів круглого лісу.

Площа навкруг лебідки повинна бути вільною від залишків деревини та кори. Паливо для заправки двигунів дозволяється зберігати в кількості не більше однієї бочки, на відстані не менше ніж 10 м від лебідки та 20 м від найближчого штабеля.

9.7.11. Коли укладаються і розбираються штабелі пиломатеріалів, транспортні пакети необхідно встановлювати лише з одного боку проїзду, при цьому проїжджа частина, яка залишається, повинна бути не менше ніж 4 м завширшки. Загальний об'єм неукладених у штабелі пиломатеріалів не повинен перевищувати їх добового надходження на склад.

9.7.12. Перебирання і встановлення пакетів на випадок тимчасового припинення роботи механізмів, зберігання інвентарних дахів та прокладкового матеріалу повинно здійснюватися на спеціальних майданчиках.

9.7.13. Обгортання пакетів з лісопиломатеріалами водонепроникним папером (за відсутності цієї операції в єдиному технологічному процесі) повинно проводитись на спеціально відведених майданчиках.

Використаний водонепроникний папір, його обривки та обрізки необхідно збирати в контейнери з негорючих матеріалів, місця встановлення яких узгоджуються з пожежною охороною.

9.7.14. У разі зберігання лісопиломатеріалів у будівлях ширина проходу між штабелями та частинами стін будівлі, що виступають, має бути не менша ніж 0,8 м.

Коли застосовуються механізовані методи укладання, висота штабелів пиломатеріалів усередині складу не повинна перевищувати 4 м.

Коли укладаються пиломатеріали різноманітних порід, сортів та розмірів усередині складів на стелажах, вони повинні бути віддалені від стін не менше ніж на 1 м.

9.7.15. Підлога закритих складів та майданчиків під навісами повинна бути виготовлена з негорючого матеріалу.

9.7.16. Тріски дозволяється зберігати в закритих складах, бункерах та на відкритих майданчиках з основою з негорючого матеріалу.

9.7.17. Будівлі, в яких розміщені електродвигуни конвеєрів подавання трісок, повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості.

9.7.18. Для спостереження за температурою нагрівання трісок всередині бурту необхідно передбачати спеціальні колодязі з електричними датчиками.

9.7.19. Склади лісопиломатеріалів та дров повинні мати огорожі.

9.7.20. Територію складу, що прилягає до штабелів, і розриви між останніми в жарку, суху погоду слід щодня зрошувати водою.

9.8. Склади медичного майна і ліків

9.8.1. Загальний протипожежний режим зберігання ліків та лікарських препаратів повинен дотримуватися такий же, як і в сховищах ЛЗ і ГР.

9.8.2. ЛЗР (ефіри, спирти тощо) повинні зберігатися в окремих негорючих та ізольованих від іншого майна приміщеннях.

9.8.3. Куріння і застосування відкритого вогню в сховищах чи у місцях роботи з ефіром заборонено. Тара, у якій зберігається ефір, повинна бути герметично закрита. У разі збереження ефіру в скляному посуді пробки повинні бути притертими чи залиті зверху мастикою.

9.8.4. Перев'язний матеріал (марля, бинти, вата) повинен зберігатися окремо, в ізольованому від іншого майна приміщенні.

9.8.5. У приміщеннях, де проводиться розфасовка медикаментів, у період роботи ЛЗР і легкогорючі матеріали повинні знаходитися в кількості змінної потреби. Після закінчення роботи всі ЛЗР і пакувальний матеріал з розфасовочної повинні видалятися.

9.9. Склади технічного майна

9.9.1. Майно в сховищах розміщується з дотриманням установлених норм завантаження, із забезпеченням відповідних робочих і оглядових проходів.

Ширина робочих проходів повинна бути не менша ніж 1,25 м, а оглядових проходів (у тому числі між стінами і майном) - не менша ніж 0,6 м. Проходи проти воріт у всіх випадках повинні бути не менше ширини воріт, перед фронтом воріт не менше ніж 1,5 м, а між стелажами і штабелями - не менше ніж 0,8 м.

9.9.2. Занавіси, що закривають стелажі, обробляють вогнезахисними сумішами. Застосування марлевих, паперових занавісів і поліетиленової плівки забороняється.

9.9.3. Лакофарбові матеріали і клеї зберігаються в окремих негорючих приміщеннях, а при відсутності в обладнаних землянках. Скло у вікнах фарбують білою фарбою.

9.9.4. Лакофарбові матеріали зберігаються в справній тарі, що герметично закривається.

У випадку несправності тари продукція негайно переливається чи перекладається в справну тару, запас якої повинний міститися в сховищі.

9.9.5. При вимушеному збереженні в суліях лакофарбових матеріалів (навіть тимчасово) на відкритих площадках сулії від впливу сонячних променів фарбуються білою фарбою і вкриваються брезентом.

9.9.6. При видачі лакофарбових матеріалів відкривати і закривати тару, а також відгвинчувати пробки в бочках дозволяється тільки спеціально призначеним для цього інструментом з кольорового металу, який не утворює іскор при ударі.

9.9.7. Збереження лакофарбових матеріалів разом з кислотами, лугами і самозаймистими речовинами - фосфором жовтим, металевим натрієм, хромовим ангідридом і т. п. - забороняється.

 

9.9.8. Для збереження кислот виділяються неопалювані і цілком ізольовані від приміщень з іншими видами майна вентильовані приміщення. Збереження кислот у підвалах житлових і службових будинків забороняється.

У сховищах для кислот підлоги вистилають кислототривкими матеріалами.

9.9.9. Для збереження всі кислоти групуються по найменуваннях.

Для кислот різного найменування в сховищі виділяються окремі ділянки. На цих ділянках сулії з кислотами встановлюються групами не більш 100 сулій у кожній із залишенням проходів між ними шириною не менше ніж 1 м.

Навколо ділянок, виділених для збереження групи сулій з кислотами, робляться канавки для відводу кислот, які випадково розлилися.

9.9.10. При збереженні кислот забороняється:

Залишати сулії з кислотами без кошиків, решетувань і з незакупореними пробками, горловинами;

Застосовувати горючі матеріали (тирсу, торф, папір, ганчір’я, солому) для видалення азотної кислоти у випадку витікання її з тари чи з посуду. Для цієї мети застосовуються розчини аміаку і соди, рідкий каустик, вапняне молоко і вапно;

Нейтралізувати сірчану кислоту водою. У випадку її витікання для цієї мети застосовуються пісок чи зола, потім їдкі луги.

9.9.11. Під час збереження кислоти захищаються від безпосереднього впливу на них сонячних променів.

9.9.12. Карбід кальцію зберігається в герметично закритих металевих барабанах в окремих неопалюваних сухих вентильованих приміщеннях I і II ступеня вогнестійкості.

Підлога приміщень повинна бути піднята вище рівня землі, а дверні прорізи, обладнані порогами.

9.9.13. Сховища, виділені для зберігання карбіду кальцію, повинні бути віддалені від інших сховищ і будинків на відстань не менше ніж 25 м.

Збереження карбіду кальцію разом з іншим майном і матеріалами забороняється.

9.9.14. Збереження хромового ангідриду допускається в герметично закритих залізних барабанах. Видача хромового ангідриду здійснюється цілими барабанами. При необхідності видачі меншими кількостями розкриття барабана і зважування здійснюється поза сховищами.

Забороняється перетарування хромового ангідриду в бідони з-під нітрофарб, нітроклея.

9.9.15. Фото - і кіноплівка зберігається в одноповерхових, не нижче II ступеня вогнестійкості будинках, розташованих не ближче ніж 25 м від інших будинків і споруд.

Кабіни в сховищах ізолюються одна від другої глухими стінами, виконаними з негорючих матеріалів. Торцеві двері будинку (кабін) повинні відкриватися убік виходу і відповідати вимогам, які пред’являються до протипожежних дверей. Ємність кабін не повинна перевищувати 500 кг фото - і кіноплівки.

Освітлення будинків (приміщень), де зберігається плівка, допускається тільки електричне з застосуванням захищених видів електропроводки з установкою світильників, з’єднувальних і розгалужувальних коробок в пилонепроникному виконанні.

Окремі і зблоковані сховища за блискавкозахисними заходами відносяться до другої категорії і підлягають захисту від прямих ударів блискавки.

Все електричне і технологічне устаткування сховищ і пунктів робіт із плівкою підлягає заземленню.

Опалення приміщень, пов'язаних зі збереженням і обробкою плівки на нітрооснові, як правило, повинне бути центральним водяним з температурою теплоносія від +75°С до +95°С.

Відстань від радіаторів і труб центрального опалення до шаф і стелажів із плівками на нітрооснові повинна складати не менше ніж 1 м.

Вентиляція приміщення для збереження плівки повинна бути витяжною через шахти на природній тязі з дефлекторами.

Вентиляція приміщень, пов'язаних із проявкою і сушінням плівки, монтажем фільмів і інших спеціальних робіт із плівкою, повинна бути припливно-витяжною і забезпечувати трьохкратний обмін повітря в годину.

9.9.16. Плівка на нітрооснові в службових і виробничих будинках зберігається у відособлених, відповідно обладнаних приміщеннях, у металевих шафах заводського виготовлення, фільмостатах чи в сейфах. Кількість не повинна перевищувати 50 кг у кожнім приміщенні (кімнаті), але не більш ніж 100 кг у будинку.

9.9.17. Дозволяється збереження плівки в кількості до 20 кг у багатоповерхових будинках не нижче ІІІ ступеня вогнестійкості. Кімнати, у яких зберігається плівка, повинні розташовуватися у верхніх поверхах і мати безпосередній вихід на сходову клітку чи в коридор, що веде на сходову клітку.

9.9.18. У приміщеннях, пов'язаних зі збереженням і обробкою плівки, забороняється:

Курити, користуватися відкритим вогнем і електронагрівними приладами;

Розкидати обрізки плівки;

Тримати плівку поблизу електричних ламп, вікон і приладів опалення;

Залишати включеними електричні установки при виході з приміщень;

Зберігати ЛЗР, горючі матеріали й інше майно.

 

9.10. Архівосховища

9.10.1. Приміщення сховищ повинні відділятися від приміщень іншого призначення протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу або розміщатися в окремих будівлях не нижче II ступеня вогнестійкості.

9.10.2. Площа приміщення (відсіку) сховища між протипожежними перегородками не повинна перевищувати 600 м2. З кожного відсіку слід влаштовувати не менше двох виходів. Якщо площа відсіку менша ніж 70 м2, дозволяється мати один евакуаційний вихід.

9.10.3. У приміщеннях сховищ, каталогів та описів двері мають бути протипожежними 2-го типу.

9.10.4. За відсутності в приміщеннях архівосховищ вікон необхідно влаштовувати в них спеціальні системи димовидалення.

9.10.5. Стелажі у сховищах повинні виготовлятися, як правило, з негорючих матеріалів. В окремих випадках для невеликих архівів, за погодженням з органами пожежної охорони, дозволяється влаштування дерев'яних стелажів.

9.10.6. Поздовжні проходи між стелажами, а також між стелажем та стіною повинні бути не менше ніж 0,8 м завширшки. Головний прохід повинен бути не менше ніж 1,2 м, а прохід між торцями стелажів та стіною - не менше ніж 0,45 м завширшки.

9.11. Порядок сумісного зберігання речовин та матеріалів

9.11.1. Умови зберігання всіх речовин і матеріалів визначаються вимогами стандартів або технічних умов на них.

9.11.2. Можливість сумісного зберігання речовин та матеріалів визначається вимогами, викладеними в ГОСТ 12.1.004-91. Ці вимоги сформульоване на підставі кількісного врахування показників пожежної небезпеки, токсичності, а також однорідності засобів пожежогасіння.

9.11.3. Вимоги ГОСТ 12.1.004-91 не поширюються на вибухові та радіоактивні речовини, котрі повинні зберігатися та перевозитися за спеціальними правилами відповідно до НАПБ В.01.054-98/510.

9.11.4. Згідно з ГОСТ 12.1.004-91, за потенційною небезпекою викликати пожежу, підсилювати небезпечні фактори пожежі, отруювати навколишнє середовище (повітря, воду, грунт, флору та фауну тощо), впливати на людину через шкіру, слизові оболонки дихальних органів шляхом безпосередньої дії або на відстані речовини та матеріали поділяються на розряди:

Безпечні;

Малонебезпечнi;

Небезпечні;

Особливо небезпечні.

В залежності від того, до якого розряду належать речовини та матеріали, визначаються умови їх зберігання.

9.11.4.1. До безпечних відносять негорючі речовини та матеріали в негорючому пакуванні, якi в умовах пожежі не виділяють небезпечних (горючих, отруйних, їдких) продуктів розкладу або окислення, не утворюють вибухових або пожежонебезпечних, отруйних, їдких, екзотермічних сумішей з іншими речовинами.

Безпечні речовини та матеріали зберігаються в приміщеннях або на майданчиках будь-якого типу.

9.11.4.2. До малонебезпечних відносять такі горючi й важкогорючi речовини та матерiали, якi не вiдносяться до безпечних і на якi не розповсюджуються вимоги ГОСТ 19433-88. До малонебезпечних вiдносяться також негорючi речовини та матерiали у горючiй упаковцi.

Малонебезпечнi речовини та матерiали дозволяється зберiгати в примiщеннях усiх ступенiв вогнестiйкостi (крiм V).

9.11.4.3. До небезпечних вiдносяться горючi та негорючi речовини і матерiали, що мають властивостi, прояв яких може призвести до вибуху, пожежi, загибелi, травмуванню, отруєнню, опромiненню, захворюванню людей та тварин, пошкодженню споруд, транспортних засобiв. Небезпечнi властивостi можуть проявлятися як за нормальних умов, так i за аварiйних, як у речовин у чистому виглядi, так i в разі їх взаємодiї з речовинами та матерiлами iнших категорiй, визначених у ГОСТ 19433-88.

Небезпечнi речовини та матерiали необхiдно зберiгати у складах I i II ступеня вогнестiйкостi.

9.11.4.4. До особливо небезпечних вiдносяться такi небезпечнi (див. п.9.11.4.3) речовини та матерiали, якi не сумiснi з речовинами i матерiалами однiєї з ними категорiї за ГОСТ 19433-88.

Особливо небезпечнi речовини та матерiали необхiдно зберiгати у складах I i II ступеня вогнестiйкостi, розташованих переважно в окремих будiвлях.

9.11.5. Небезпечнi матерiали та речовини згiдно з вимогами ГОСТ 19433-88 класифiкованi в залежностi вiд виду та ступеня небезпеки на класи, пiдкласи та категорiї.

9.11.6. Вiдомостi про належнiсть до вiдповiдного класу, пiдкласу, категорiї та можливiсть сумiсного зберiгання ряду найбiльш розповсюджених небезпечних та особливо небезпечних речовин і матерiалiв наведенi в таблицi 9.1.

 

Таблиця 9.1 – Розділення речовин та матеріалів під час зберігання

Класифікація за ГОСТ 19433-88	Речовини, представники класів, підкласів, категорій	Індекси категорій речовин, з якими дозволяється сумісне зберігання
Клас	Під-клас	Індекс Катего-рії	Назва класу, Пiдкласу, Категорiї
2			Гази стисненi, Зріджені та розчиненi під тиском
2.1		Незаймисті (не- Горючі) не отруй- Ні гази
211	Без додатко- Вого виду небез- Пеки	Гелій стиснений, Закис азоту, азот Аргон, двоокис вуглецю	211, 221, 223, 231, 232, 241
212*	Окислювачі	Аргоно-киснева суміш, Повітря стиснене, кисень, суміші двоокису вуглецю з киснем	211, 212
2.2		Отруйнi гази
221	Без додатко- Вого виду небез- Пеки	Метил бромистий	211,221,223, 231,232,241
222*	Окислювачi	Хлор, хлор трифтористий, ангідрид сірчистий	212, 222
223	Їдкi та (або) корозiйнi	Бор фтористий, бор хлористий, водень хлористий	211,221,223, 241
2.3		Займисті (горю- Чі) гази

Продовження таблиці 9.1

Класифікація за ГОСТ 19433-88	Речовини, представники класів, підкласів, категорій	Індекси категорій речовин, з якими дозволяється сумісне зберігання
Клас	Під-клас	Індекс Катего-рії	Назва класу, Пiдкласу, Категорiї
		231	Без додатко- Вого виду небез- Пеки	Вінілацетилен інгібіру- Ваний, водень стисне- Ний, дифторхлоретан, метан, бутан, пропан	211, 221, 231, 232, 241
232	Їдкi та (або) корозiйнi	Ацетилен розчинений, етилен, бутилен	211, 221, 231, 232, 241
2.4		Отруйні і займисті гази
241	Без додатко- Вого виду небез- Пеки	Метил хлористий, окис етилену, сірководень, аміак, боретан, диціан, етиламін, окис вуглецю	211, 221, 223, 231, 232, 241
3			Легкозаймисті рідини (ЛЗР)
	3.1		ЛЗР з температу- Рою спалаху (tсп) нижче –18 гр. С
	311	Без додатко- Вого виду небез- Пеки	Газолін, ізопентан, циклогексан, гексан, пентан, ізопентан, петролейний ефір	311, 315, 321, 325, 331, 335, 515
	312*	Отруйні	Бензин етилований, сірковуглець, етилмеркаптан	312, 314, 322, 324, 511, 513, 824
	314*	Їдкi та (або) корозiйнi	Триетилхлорсилан, трихлорсилан	312, 314, 511, 513, 824
	315	Слабоотруйні	Діетиламін, ефір етиловий	311, 315, 321, 325, 331, 335, 515
	3.2		ЛЗР з tсп від –18оС до +23о С
	321	Без додатко- Вого виду небез- Пеки	Амілацетат, ацетон, бутилацетат	311, 315, 321, 325, 331, 335, 515
	322*	Отруйні	Ацетонітрил, бензол, дихлоретан	312, 314, 322, 324, 511, 513, 824
	324*	Їдкi та (або) корозiйнi	Диметилдихлорсилан, метилтрихлорсилан, етилтрихлорсилан	312, 314, 322, 324, 511, 513, 824
	325	Слабоотруйні	Самін, сольвент, толуол	311, 315, 321, 325, 331, 335, 515
	3.3		ЛЗР з tсп від +23оС до +51оС
		331	Без додатко- Вого виду небез- Пеки	Бутилметакрилат, бут-илбензол, діатол	311, 315, 321, 325, 331, 335, 515

Продовження таблиці 9.1

Класифікація за ГОСТ 19433-88	Речовини, представники класів, підкласів, категорій	Індекси категорій речовин, з якими дозволяється сумісне зберігання
Клас	Під-клас	Індекс Катего-рії	Назва класу, Пiдкласу, Категорiї
		335	Слабоотруйні	Дихлоретилен, дициклопентадiєн, Дiетилбензол	311,315,321,325, 331,335,616
4			Легкозаймистi Твердi речовини (ЛЗТ)
	4.1		ЛЗТ
		411	Без додатко- Вого виду небезпеки	Залiзо карбонiльне, капролактам, колоксилiн, акридин, камфора, нафталiн, пiрокатехiн, сiрка порошкова та комкова, целулоїд, папiр iндикаторний, фiльтри паперовi, целюлоза, вiскозне волокно, синтетичне волокно та iн.	411,413,431,432, 616,617,618,811, 831,821,836,912, 915,916,921
		413	Слабоотруйні	Фосфор червоний, фосфор п'ятисiрчистий, фосфор трисiрчистий	411,413,431,432, 616,617,618,811, 831,821,836,912, 915,916,921,923
		417*	Що само розкладаються за t не більше +50оС з небезпекою розриву упаковки	Порофор 4´3-57	417,611
	4.2		Самозаймисті речовини
		421	Без додатко- Вого виду Небезпеки	Гiдросульфiт натрiю, нiкельовий каталiзатор, вугілля деревне, диметил-магнiй, диметилцинк, дiетилмагнiй, Дiетилцинк, трие-тилалюмiнiй, цирконiй металiчний, порошки алюмiнiю, кальцiю, цезiю та ін.	421,616,617,811, 821,831,836,912, 915,916,921,923
		422*	Отруйні	Фосфор жовтий, трипропiлбор	422,611
	4.3		Речовини, що виділяють горючі гази

Продовження таблиці 9.1

Класифікація за ГОСТ 19433-88	Речовини, представники класів, підкласів, категорій	Індекси категорій речовин, з якими дозволяється сумісне зберігання
Клас	Під-клас	Індекс Катего-рії	Назва класу, Пiдкласу, Категорiї
		431	Без додатко- Вого виду небезпеки	Алюмiнiю карбiд, кальцiю карбiд, лужнi та лужноземельнi метали (калiй, лiтiй, натрiй та iн.), гідриди калiю, алюмiнiю, кальцiю, лiтiю, магнiю	411,413,616,617, 618,811,821,831, 836,912,915,916, 921,923
		432	Отруйні	Фосфiди магнiю, калiю, натрiю, кальцiю, цезiю; амальгами лужних металів	411,413,431,432, 616,617,618,811, 831,836,912,915, 916,921,923
		436*	Їдкi та (або) корозiйнi	Диметилхлорсилан, Метилдихлорсилан, Метилхлорсилан	435,511
5			Окислюючi речовини та озганiчнi пероксиди
	5.1		Окислюючи речовини
		511	Без додатко Вого виду небезпеки	Гуанiдин азотнокислий, амонiй азотнокислий, залiзо азотнокисле та інші солi азотної кислоти, солi азотистої кислоти, солi марганцевої (перманганатної) кислоти, солi хлорної кислоти, пероксиди металів	511,513,616,617, 811,821,831,836, 915,916,921,923
		512*	Отруйні	Барiй бромнуватокислий, хромовий ангiдрид, мiдь двохромовокисла	512,511,815
		513	Слабоотруйні	Двоокис марганцю, двоокис свинцю	511,513,616,617, 811,821,831,836, 915,916,921,923
	5.2		Органічні пероксиди
		523*	Вибухонебез-печні	Гiдропероксид кумолу	523,524
		524*	Без додатко- Вого виду небезпеки	Пероксид бензоїлу флегматизований, пероксид дикумiлу	523,524,526,611
		526*	Легкозаймисті	Пероксид дiтретбутилу	524,526,611
6			Отруйні речовини (ОР)
	6.1		ОР

 

Продовження таблиці 9.1

 

Класифікація за ГОСТ 19433-88	Речовини, представники класів, підкласів, категорій	Індекси категорій речовин, з якими дозволяється сумісне зберігання
Клас	Під-клас	Індекс Катего-рії	Назва класу, Пiдкласу, Категорiї
		611*	Леткі без додаткового виду небезпеки	Алкiлфенол, амiноанiзоли, амiнотолуоли	312,314,322,324, 417,422,436,512, 524, 526,611,613, 816, 824
		613*	Леткі, легкозаймисті, з tсп від +23 гр. С до +61 гр. С	N, N-диметиланiлін, пестициди на основi триазинiв рiдкi	312,314,322,324, 611,613, 816,824
		616	Нелеткі, без додаткового виду небезпеки	Берилiй металiчний та його сполуки, окис барiю та сполуки барiю, окис кадмiю та сполуки кадмiю, миш'як та його сполуки, ртуть та її сполуки, свинець та його сполуки	311,315,321,325, 331,335, 411,413,421,431, 432,511,513,616, 617, 618,811,821, 831,836,912,915, 916,921,923
		617	Нелеткi їдкi та (або) корозiйні	Антрацен, гiдрат окису барiю	411,413,421,431, 432,511,513,616, 617,618,811,821, 831,836,912,915, 916,921,923
		618	Нелеткi, легкозаймисті, тверді	Пестициди, що мiстять миш'як, мiдь, олово	411,413,431,432, 616,617,618,811, 821, 831,836,912, 915,916,921, 923
8			Їдкi та (або) корозiйні речовини
	8.1		Їдкi та (або) корозiйні речовини, що мають кислотні властивості
		811	Без додаткового виду небезпеки	Азотна кислота та її сумiшi, сiрчана кислота та її сумiшi, соляна кислота, електроліт кислотний, ортофосфорна кислота та iн.	411,413,421,431, 432,511,513,616, 617, 618,811,821, 831,836,912,915, 916,921, 923
		816*	Отруйнi	Амонiй фтористий кислий, водень фтористий, кислота бромистоводнева	512,611,613,816, 824
	8.2		Їдкi та (або) корозiйні речовини, що мають основні властивості

Продовження таблиці 9.1

Класифікація за ГОСТ 19433-88	Речовини, представники класів, підкласів, категорій	Індекси категорій речовин, з якими дозволяється сумісне зберігання
Клас	Під-клас	Індекс Катего-рії	Назва класу, Пiдкласу, Категорiї
		821	Без додаткового виду небезпеки	Амiак водний, вапно негашене, окис калiю, окис натрiю, гiдроокис калiю, гiдроокис натрiю та iн.	411,413,421,431, 432,511,513,616, 617, 618,811,821, 831,836,912,915, 916,921, 923
		824*	Легкозаймисті, з tсп від +23оС до +61оС	Етилендiамiн, цик - логексиламiн, гидразину гiдрат	312,314,322,324, 611,613, 816,824
	8.3		Рiзнi їдкi та(або) корозiйнi речовини
		831	Без додаткового виду небезпеки	Бром та розчини брому, йод кристалiчний, гiпохлорит натрiю та iншi солi хлорнуватистої кислоти, залiзо хлорне, алюмiнiй бромистий, алюмока лiйовий галун, амонiй роданистий, бiсульфат натрiю та iн.	411,413,421,431, 432,511,513,616, 617, 618,811,821, 831,836,912,915, 916,921,923
		836	Отруйнi	Бензоїл хлористий, йод однохлористий, сурма п'ятифториста	411,413,421,431, 432,511,513,616, 617, 618,811,821, 831,836,912,915, 916,921, 923
9			Iншi небезпечнi речовини
	9.1		Речовини, що не вiднесенi до класiв 1-8
		911	В аерозольнiй упаковці		911
		912	Горючі речовини з tсп від +51оС до +90оС	Альдол, бутиролактон, бензиловий спирт, бензилбензоат, бензилацетат, глiцерин, диметилфталат, дiоктиолфталат, адипiнова, валерiанова, каприлова, масляна кислоти, кислотнi та основнi барвники, масло касторове, пропандiол, триетаноламiн та iн.	411,413,421,431, 432,616,617,618, 811,821,831,836, 915,916,921, 923

Продовження таблиці 9.1

Класифікація за ГОСТ 19433-88	Речовини, представники класів, підкласів, категорій	Індекси категорій речовин, з якими дозволяється сумісне зберігання
Клас	Під-клас	Індекс Катего-рії	Назва класу, Пiдкласу, Категорiї
		915	Малонебезпечні, отруйнi	Купорос залiзний, амонiй хлористий	411,413,421,431, 432,511,513,616, 617,618,811,821, 936,912,915,916, 921,923
		916	Слабкі їдкі та (або) корозійні	Окис мiдi, мiдь бромиста, мiдь хлориста	411,413,421,431, 432,511,513,616, 617,618,811,821, 936,912,915,916, 921,923
	9.2		Речовини, що стають небезпечними при зберіганні навалом
		921	Що видiляють горючi гази при контактi з водою	Метилкарбiтол, метол, метилсалiцилат	411,413,421,431, 432,511,513,616, 617, 618,811,821, 936,912,915,916, 921,923
		923	Їдкі та (або) корозійні	Амонiй бромистий, амонiй фосфорнокислий, залiзо сiрчанокисле, калiй оц - товокислий, натрiй оцтовокислий, натрiй бромистий, калiй йодистий, калiй хлористий, калiй та натрiй вуглекислi та iн.	411,413,421,431, 432,511,513,616, 617,618,811,821, 936,912,915,916, 921,923

Примiтки:

1. Позначкою * вiдмiчено iндекси категорiй речовин та матерiалiв, що вiдносяться до особливо небезпечних.

2. Пiд сумiсним зберiганням мається на увазi, що речовини та матерiали можуть знаходитися в одному вiдсiку складу або на одному майданчику. При цьому вiдстань мiж ними повинна вiдповiдати вимогам нормативних документiв.

3. Речовини, що не увiйшли до таблицi, вiдносять до вiдповiдного класу, пiдкласу, категорiї на пiдставi пожежонебезпечних та токсикологiчних характеристик, вказаних у стандартi або технiчних умовах на дану речовину та керуючись вимогами ГОСТ 19433-88.

4. Питання про сумiсне зберiгання речовин з невiдомими пожежонебезпечними та токсикологiчними властивостями може бути вирiшене лише пiсля вивчення їх вiдповiдних характеристик з наступним вiднесенням речовин до вiдповiдного розряду небезпеки, визначенням можливостi їх сумiсного зберiгання з іншими речовинами й матерiалами (див. ГОСТ 12.1.004-91) та обов'язковим узгодженням з органами державного пожежного нагляду.

9.11.7. Незалежно від кількості збережених речовин і матеріалів категорично забороняється спільне збереження наступних речовин:

Азотної, сірчаної, хлорноватої і інших кислот з будь-якими тканинами, твердими і рідкими горючими речовинами і металевими порошками, а також з карбідом кальцію, калієм, натрієм, бертолетовою сіллю;

Перекису водню, калію, натрію, барію з будь-якими легкозаймистими, горючими рідинами і твердими горючими порошками, а також з металевими порошками алюмінію, магнію і їхніх сплавів;

Марганцевокислого калію з гліцерином, етиленгликолем чи з кислотами;

Карбіду кальцію з кислотами, легкозаймистими рідинами, будь-якими горючими матеріалами і з балонами із стиснутим повітрям і киснем;

Хлору, кисню і повітря в балонах з горючими речовинами, а також з горючими газами в балонах;

Рослинних олій, оліфи, олійних фарб і лаків з волокнистими матеріалами і легкозаймистими рідинами.

 

10. Вимоги пожежної безпеки до виробничих будівель, приміщень, ділянок

10.1. Цехи, ділянки, установки знежирення, миття і фарбування

10.1.1. Об'ємно-планувальні і конструктивні рішення фарбувальних цехів (ділянок, приміщень) повинні відповідати вимогам чинних будівельних норм.

У загальних виробничих корпусах вони мають розміщуватися біля зовнішніх стін з віконними отворами, у багатоповерхових будівлях - на верхніх поверхах. Розміщення фарбувальних виробництв у підвальних чи цокольних приміщеннях не дозволяється.

10.1.2. Приміщення для фарбувальних і фарбоприготувальних робіт повинні бути обладнані самостійною примусовою припливно-витяжною вентиляцією та системами місцевих відсмоктувачів від фарбувальних камер, ванн занурення, установок обливання, постів ручного фарбування, сушильних камер, ділянок знежирювання тощо.

Забороняється здійснювати фарбувальні роботи, миття та знежирення з використанням ЛЗР і ГР з відключеною системою вентиляції. Необхідно передбачати захисне блокування, яке унеможливлює подачу матеріалів (або стисненого повітря) до розпорошувальних пристроїв у разі припинення роботи вентиляції.

Витяжні вентиляційні установки фарбувальних приміщень повинні мати звукову та світлову сигналізацію, яка сповіщає про припинення їх роботи.

У разі розміщення фарбувальних дільниць у загальному виробництві (в окремих обґрунтованих випадках, коли загальна площа фарбувальних камер або грат не перевищує 200 м2 або 10% площі приміщення) їх слід вважати вибухонебезпечними в радіусі 5 м в усі боки від меж фарбувальних установок (відкритих отворів фарбувальних камер).

10.1.3. Для миття та знежирювання треба застосовувати негорючі речовини, пасти, розчинники та емульсії, а також ультразвукові та інші пожежобезпечні установки. Тільки у випадках, коли негорючі суміші не забезпечують потрібної за технологією чистоти обробки, допускається застосування відповідних горючих або легкозаймистих рідин.

10.1.4. Мити та знежирювати легкозаймистими або горючими рідинами треба в окремих приміщеннях або на відокремлених виробничих ділянках і постах, обладнаних ефективними засобами пожежогасіння та шляхами евакуації, за умов суворого додержання потрібних заходів пожежної безпеки.

10.1.5. На постах відкритого шлангового (ручного) і закритого (механізованого) миття джерела освітлення, проводки та силові двигуни повинні бути в герметичному виконанні. Електричне управління агрегатами мийної установки має бути низьковольтним (12 В).

10.1.6. Пости відкритого шлангового (ручного) миття слід розміщувати в зоні, ізольованій від відкритих ліній електропередачі і від обладнання під напругою.

10.1.7. Підлога у приміщеннях та на ділянках, де миють і знежирюють деталі з застосуванням легкозаймистих і горючих рідин, має бути виконана з негорючих матеріалів, які не утворюють іскор у разі удару, мати шорстку (рифлену) поверхню.

10.1.8. Миття і знежирювання деталей слід проводити тільки за включеної припливної та витяжної вентиляції, за умови систематичного очищення мийних ванн від бруду.

10.1.9. Мийні з гасом та іншими мийними засобами, передбаченими технологією, після закінчення миття треба закрити кришками. Ванни слід обладнати пристроями аварійного зливання в підземні резервуари, розміщені поза будівлею.

10.1.10. Нейтралізацію деталей двигунів, які працюють на етильованому бензині, дозволяється здійснювати промиванням гасом тільки у спеціально виділених для цієї мети місцях.

10.1.11. Використані горючі та легкозаймисті мийні речовини забороняється зберігати на постах миття. Їх слід тримати у спеціально призначених місцях у щільно закритій тарі.

10.1.12. Не допускається застосування мийних і знежирювальних рідин невідомого складу. Ці матеріали можна використовувати тільки після відповідного аналізу, визначення їх пожежонебезпечних властивостей і розробки заходів для безпечного їх використання.

10.1.13. У місцях миття і знежирювання за допомогою легкозаймистих та горючих рідин є неприпустимим проведення робіт із застосуванням відкритого вогню та іскроутворення (електрозварювання, заточування та ін.).

10.1.14. Забороняється застосовувати бензин для миття деталей, протирання автомобілів та обладнання.

Пролиті горючі та легкозаймисті рідини слід негайно засипати піском та видалити.

10.1.15. Роботи, пов'язанні з миттям і знежирюванням деталей із використанням ЛЗР і ГР, дозволяється виконувати на спеціальних майданчиках, на відстані не меншій ніж 10 м від виробничих та інших приміщень.

10.1.16. Вогневі роботи (зварювальні тощо) дозволяється проводити на відстані не ближче ніж 15 м від відчинених отворів фарбувальних та сушильних камер. Місце зварювання слід обгороджувати захисним екраном.

10.1.17. Лакофарбувальні матеріали дозволяється зберігати:

У коморі при фарбоприготувальному відділенні - у кількості не більшій ніж тридобова потреба (дозволяється зберігання лакофарбових матеріалів безпосередньо в приміщенні фарбоприготування без улаштування окремої комори, якщо добова витрата цих матеріалів не перевищує 300 кг);

У цеховій коморі - у кількості, що не перевищує змінну потребу;

На робочих місцях - у кількості, яка не перевищує ємкість фарбонагнітального бака чи стандартної фляги (40 л), причому тара має бути щільно закрита.

10.1.18. На кожній діжці, бідоні та іншій тарі з лакофарбовим матеріалом, розчинником тощо повинна бути наклейка або бирка з їх точною назвою та зазначенням пожежонебезпечних властивостей.

Порожня тара з-під лакофарбових матеріалів має бути щільно закритою і зберігатися на спеціально відведених майданчиках.

10.1.19. Фарбувальні та сушильні камери, інше обладнання приміщень для ведення фарбувальних та фарбоприготувальних робіт повинні виготовлятися з негорючих матеріалів.

10.1.20. Внутрішні поверхні стін фарбувальних приміщень на висоту не менше ніж 2 м повинні бути облицьовані негорючим матеріалом, який допускає легке очищення від забруднень.

 

10.1.21. Влаштування підпільних припливних та витяжних вентиляційних каналів не дозволяється, за винятком каналів для камер з нижнім відсмоктуванням та установок безкамерного фарбування на підлозі. У цих випадках очищення відсмоктуваного повітря у гідрофільтрах, розташованих на вході до каналу, обов'язкове. При цьому ділянки підпільних каналів мають бути в разі безкамерного фарбування мінімальної (технічно обґрунтованої) довжини, а для камер канали повинні виводитися нагору безпосередньо по їх стінах. У всіх випадках мають бути передбачені заходи, які унеможливлюють створення в каналах вибухонебезпечних концентрацій.

Приямок під гратами повинен бути заповнений водою, шаром заввишки не менше ніж 50 мм, з автоматичним підтриманням її постійного рівня.

10.1.22. Вентилятори витяжних систем для фарбувальних дільниць, фарбувального та сушильного обладнання слід застосовувати у вибухобезпечному виконанні.

10.1.23. У разі використання в одній камері різних лакофарбових матеріалів (нітроцелюлозних, олійних, алкідних та ін.), перед зміною фарби камеру необхідно старанно очищати від осілої фарби іншого типу.

10.1.24. Фарбувальні та сушильні камери, установки струминного обливання й занурення тощо, а також дільниці безкамерного фарбування на гратах повинні бути обладнані автоматичними установками пожежогасіння (вуглекислотними, пінними, порошковими, парогасіння та ін.).

10.1.25. У разі ручного фарбування внутрішніх поверхонь великогабаритних виробів (типу цистерн тощо) необхідно передбачати в них не менше ніж два отвори (люки) з протилежних боків: один - для витяжки, другий - для підсмоктування свіжого повітря.

Пофарбування слід починати з боку отворів(люків) для витяжки повітря. Об'єм вентильованого повітря розраховується на розведення парів розчинників у середньому до гранично допустимих концентрацій (ГДК).

10.1.26. Повітря, відсмоктуване від місця фарбування розпиленням (камери, кабіни, грати на підлозі), повинне очищатися від часток горючих фарб і лаків за допомогою гідрофільтрів ("мокрий" спосіб) або інших ефективних пристроїв очищення.

10.1.27. Під час фарбування розпиленням фарбонагнітальні бачки повинні розміщатися поза фарбувальними камерами.

Фарборозпилювачі повинні бути заземлені.

10.1.28. Фарборозпилювачі та шланги в кінці зміни слід очищати й промивати від залишків лакофарбових матеріалів.

10.1.29. Фарбувальні камери очищають від осілої фарби в міру її накопичення, але не рідше одного разу на тиждень після закінчення зміни (коли працює вентиляція).

Ванни гідрофільтрів фарбувальних камер слід у міру накопичення фарби, але не рідше ніж один разу на тиждень, очищати від осілої фарби та не рідше ніж один раз за зміну - від фарби, що плаває на поверхні води.

Огляд форсунок гідрофільтрів слід здійснювати регулярно один раз на добу і за потреби очищати їх.

10.1.30. У разі застосування фарбування методом безповітряного розпилення забороняється включати в роботу електронагрівник установки з підігрівом до повного заповнення гідросистеми.

Фарборозпилювач, який перебуває під високим тиском лакофарбового матеріалу, повинен мати на робочому місці попереджувальний напис "Вогненебезпечно! Високий тиск". Сіткові фільтри установок безповітряного розпилення слід вилучати та промивати не рідше ніж один раз на тиждень.

10.1.31. У разі фарбування виробів у електростатичному полі високої напруги, роботи мають проводитись у спеціальній обгородженій електрофарбувальній камері. Відкриті отвори в огорожі камери можуть влаштовуватися лише для проходження транспортних засобів з виробами, що фарбуються.

Конструкція підвісок для виробів на конвеєрі має бути такою, щоб вироби, які фарбуються, під час роботи не розгойдувалися.

В електрофарбувальних установках необхідно мати захисне блокування, яке унеможливлює увімкнення розпилювальних пристроїв, коли вимкнена вентиляція або конвеєр нерухомий, а також відключає електростатичне поле в разі припинення роботи вентиляції.

10.1.32. Для аварійного відключення електрофарбувальної камери і конвеєра поблизу камери слід встановлювати кнопки "Стоп". Місце розміщення аварійних кнопок повинно бути відоме усьому персоналові, який обслуговує дільницю електростатичного фарбування.

10.1.33. Підвіски для деталей у разі конвеєрного виробництва слід очищати в міру забруднення, але не рідше ніж двічі на тиждень. Очищення всередині електрофарбувальної камери повинно проводитися після кожної зміни, коли працює вентиляція.

10.1.34. Робота з ручною електростатичною установкою має здійснюватися відповідно до вказівок та інструкції з експлуатації цієї установки. Після закінчення роботи слід проводити промивання системи відповідним розчинником, коли відключена висока напруга.

10.1.35. У разі фарбування виробів шляхом занурення ванни місткістю до
0,5 м3 обладнуються бортовими відсмоктувачами та кришками, які закривають ванну на період перерви в роботі. Ванни місткістю понад 0,5 м3 (як конвеєрні, так і неконвеєрні) повинні мати спеціальне укриття, обладнане витяжною вентиляцією, що забезпечує розведення парів розчинника, які виділяються, до концентрацій, що не перевищують 20% нижньої межі вибуховості.

10.1.36. Ванни занурення місткістю понад 1 м3 повинні мати аварійне зливання лакофарбового матеріалу до підземного резервуара, який розміщують за межами цеху на відстані не менший ніж 1 м від глухої стіни будівлі і не меншій ніж 5 м - за наявності в стіні отворів. Діаметр зливної труби та похил її в бік резервуара має бути таким, щоб зливання всього лакофарбового матеріалу з ванни відбувалося за 3-5 хвилин.

10.1.37. У разі конвеєрного занурення витяжна вентиляція повинна блокуватися з конвеєром таким чином, щоб у разі відключення вентиляції конвеєр зупинявся.

10.1.38. В установках струминного обливання за великих витрат лакофарбового матеріалу за зміну, слід передбачати також підземні резервуари для аварійного зливання всього лакофарбового матеріалу з системи (коли місткість бака перевищує 1 м3). Пульт (щит) управління установкою струминного обливання повинен розміщатися на відстані не ближче ніж 5 м від її отворів. У разі вимкнення вентиляції обливання виробів повинно припинятися. Щоб уникнути іскроутворення, коли виріб упаде, дно "парового" тунелю установки необхідно викладати кольоровим металом (алюмінієм тощо).

10.1.39. У фарбувальних цехах (дільницях) можуть застосовуватися конвекційні та терморадіаційні сушильні камери, а також камери з комбінованим обігріванням, з використанням як джерела тепла пари, електроенергії та газу. Застосовування пальників інфрачервоного випромінення (безполум'яного горіння газу) в сушильних камерах не дозволяється.

У конвекційних і терморадіаційних сушильних камерах повинно передбачатися захисне блокування для припинення подачі теплоносія та зупинення конвеєра в разі відключення вентиляції.

10.1.40. Сушильні камери слід теплоізолювати негорючими матеріалами (температура зовнішньої поверхні стінок не повинна перевищувати 45 оС). Нагрівні прилади повинні бути захищені від потрапляння на них крапель лакофарбового матеріалу.

10.1.41. Конвеєри, що застосовуються на фарбувальних дільницях, необхідно забезпечувати сигналізацією пуску й зупинення, а біля вихідних дверей з приміщення та біля пультів керування слід встановлювати кнопки термінового зупинення конвеєрів.

10.1.42. Приміщення для проведення фарбувальних робіт забезпечуються автоматичними сигналізаторами, які попереджають про виникнення в повітрі небезпечних концентрацій розчинників.

 

10.1.43. Не дозволяється:

Проводити у фарбоприготувальному відділенні будь-які роботи, крім приготування фарби;

Об'єднувати між собою спільною витяжною системою місцеві відсмоктувачі повітря від фарбувальних камер, ванн занурення та іншого технологічного фарбувального устатковання, а також вентиляційні системи фарбувальних приміщень та фарбоприготувальних відділень (між собою та з вентиляційними системами інших виробництв);

Захаращувати фарбоприготувальні відділення та фарбувальні камери бідонами, відрами з фарбою та розчинниками, обтиральним ганчір'ям тощо;

Залишати працювати фарбувальні установки без нагляду;

Готувати фарби і лаки безпосередньо на робочому місці;

Застосовувати лакофарбові матеріали та розчинники невідомого складу, а також речовини й матеріали, на які відсутні характеристики їх пожежної небезпеки.

10.2. Деревообробні цехи, ділянки, майстерні

10.2.1. Технологічне обладнання деревообробних виробництв, прилади опалення і електрообладнання треба очищати від пилу, стружки та інших горючих матеріалів кожної зміни, а будівельні конструкції і світильники - не рідше ніж один раз на два тижні.

10.2.2. Для вилучення відходів деревообробні верстати повинні обладнуватися місцевими відсмоктувачами. Робота верстатів за відключених систем вентиляції забороняється. Місця виділення деревного пилу повинні бути закриті кожухами, підключеними до місцевих вентиляційних відсмоктувачів. Повітря з деревинним пилом перед випуском в атмосферу повинно бути очищене за допомогою циклону.

10.2.3. Камери для збирання пилу і циклони повинні бути постійно закритими, а зібрані в них відходи деревини вчасно видалятися. Не можна допускати перевантаження циклонів та забруднення відходами виробництва території в місцях їх розміщення.

10.2.4. Деревообробні та шліфувальні верстати повинні бути надійно заземлені для відведення зарядів статичної електрики. Необхідно слідкувати за тим, щоб частини верстатів, які труться, не нагрівалися до температури займання деревного пилу (+2250С). Ганчір’я, використане для обтирання верстатів, слід складати в металеві ящики з кришками й у міру накопичення видаляти з приміщення.

10.2.5. Під час експлуатації та обслуговування устатковання повинні вживатися заходи для унеможливлення підтікання і розливання масла та просочення ним дерев'яних конструкцій.

10.2.6. Необхідно дотримуватися термінів змащування частин устатковання і підшипників.

10.2.7. Розігрівати клей необхідно парою або електроприладами з водяною "банею". Клеєварки необхідно розміщувати в ізольованому приміщенні або у відведеному для цього безпечному місці. Клей на основі синтетичних смол та горючих розчинників необхідно зберігати в негорючих ящиках.

10.2.8. Приміщення з петролатумними ваннами необхідно обладнувати припливно-витяжною вентиляцією, а ванни – місцевими відсмоктувачами.

10.2.9. Для кожної сушарки треба встановлювати гранично допустиму норму завантаження матеріалами і температурний режим роботи.

В усіх сушарках терморадіаційного типу з безупинним рухом матеріалів (виробів) необхідно передбачати автоматичне відключення системи обігрівання у разі раптової зупинки конвеєра.

10.2.10. Під час сушіння деревини електричним струмом високої частоти в сушилках електроди повинні бути справними та забезпечувати добре приєднання їх до деревини, щоб уникнути іскріння.

10.2.11. Сушилки лісоматеріалів потрібно обладнувати стаціонарними установками парогасіння або дренчерними системами.

10.2.12. У деревообробних майстернях забороняється:

Зберігати лісоматеріали в кількості, яка перевищує змінну потребу;

Залишати по закінченні роботи не прибрану продукцію, стружки, тирсу, пил деревини, масло, оліфу, лаки, клей та інші горючі речовини і матеріали;

Експлуатувати лісопильні рами, круглопильні, фрезерні та інші верстати й агрегати в разі торкання пилами огорож, перекосу рами, ослаблення і неправильної підгонки повзунів, несправних систем охолодження та змащення, нагрівання підшипників понад +700С, вимкнення систем місцевої вентиляції або за їхньої відсутності, а також у разі порушення герметичності повітроводів;

Залишати електроустановки під напругою без нагляду.

10.3. Цехи, ділянки механічної обробки металів та механоскладальних робіт

10.3.1. Розміщення верстатів й устатковання повинно відповідати проекту і забезпечувати безпечну евакуацію людей у разі пожежі.

10.3.2. Планово-запобіжний ремонт і технічне обслуговування повинно проводитися у встановлені терміни. Робота на несправних верстатах й устаткованні за наявності підтікання масла з систем гідроприводу, змащення й охолодження не дозволяється.

10.3.3. Промивання гідробаків, фільтрів та інших вузлів і деталей в органічних розчинниках допускається у ваннах, які вміщено в шафах з витяжною вентиляцією.

Заміна масла в гідробаках здійснюється пересувними насосами в герметичну тару. Пролите масло повинно бути прибране, а система гідроприводу перевірена на герметичність.

10.3.4. Ступінь захисту корпусів електродвигунів, приладів, шаф та електричних світильників повинен відповідати класу П-1а по ПУЕ, а кабелі та проводи - мати оболонку з матеріалів, які не поширюють горіння. Застосування неізольованих проводів забороняється.

10.3.5. Верстати, які містять масла, повинні обладнуватися піддонами, що можуть умістити весь об’єм масла, а приміщення цехів - засобами пожежогасіння згідно з чинними нормами.

 

10.3.6. Горючі матеріали, необхідні для роботи, повинні зберігатися в цеху в кількості не більшій ніж добова потреба.

10.3.7. Горючі матеріали, металева стружки, інші відходи виробництва, ганчір’я повинні зберігатись у закритих металевих ящиках і видалятись з приміщення в кінці кожної зміни.

10.3.8. Забороняється захаращувати проходи, виходи з приміщень та підступи до засобів пожежогасіння.

10.4. Цехи, ділянки гарячої обробки металів

10.4.1. Баки з ПММ у цехах гарячої обробки металів дозволяється встановлювати в спеціальних окремих приміщеннях з негорючими обгороджувальними конструкціями або на відкритому повітрі із зовнішньої стіни цеху на спеціальних опорах або кронштейнах.

10.4.2. Усі приміщення, в яких використовуються ГР і ЛЗР, повинні бути обладнані примусовою припливно-витяжною вентиляцією.

Всі ємкості з ПММ, масляні ванни для загартовування виробів з металу обладнуються аварійними спускними трубами для зливання ЛЗР і ГР в аварійні ємкості. Аварійні ємкості розміщуються поза будівлею на відстані не меншій ніж 1 м від глухої стіни та не меншій ніж 5 м від стіни з отворами.

Масляні ванни повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.

10.4.3. В цехах гарячої обробки металів забороняється:

Прокладати трубопроводи для ЛЗР, ГР по стінах;

Прокладати незахищені трубопроводи для ЛЗР, ГР по підлозі;

Зберігати будь-які горючі матеріали.

Протиральне ганчір’я виноситься із приміщень негайно після його використання

10.4.4. Не допускається експлуатація масляних загартувальних ванн, нагрітих до температури, вищої за температуру спалаху масел, які використовуються, та соляних ванн, нагрітих до температури вище ніж +550 0С.

10.4.5. У ливарних цехах (ділянках) приміщення для приготування суспензії з попереднім гідролізом етилсилікату (або суміщеним способом) належать до вибухопожежонебезпечних і повинні розміщуватись біля зовнішньої стіни будов з приляганням до них найбільш довгої сторони приміщення. Виходи з цих приміщень в інші приміщення, що відносяться за пожежною небезпекою до категорії Г, повинні передбачатись через тамбури-шлюзи з протипожежними дверима.

10.4.6. Технологічні джерела шкідливих виділень (обладнання для приготування вогнетривкої суспензії, обсипання та обмазування моделей) повинні бути герметизовані, а у разі неможливості герметизації забезпечені місцевими відсмоктувачами.

10.4.7. Над ділянками цехів з печами і ємностями з розплавленими металами, соляними загартовувальними ваннами забороняється улаштовувати пристрій внутрішнього відведення води з покриття.

10.4.8. Приміщення для загартовування металів у масляних і соляних ваннах відокремлюються одне від одного та від інших приміщень стінами виконаними із негорючих матеріалів

10.5. Друкарні, картографічні виробництва

10.5.1. Столи і шафки (тумбочки) у відділеннях машинного набору повинні бути покриті листовою нержавіючою чи оцинкованою сталлю чи термостійкою пластмасою.

10.5.2. Чистити магазини, матриці і клини за допомогою ЛЗР і ГР необхідно в ізольованому приміщенні, обладнаному відповідною вентиляцією.

В окремих випадках допускається чищення безпосередньо в лінотипному відділенні в спеціальній негорючій шафі, обладнаній вентиляційними відсмоктувачами.

10.5.3. Забороняється:

Підвішувати на металлоподавач відливних машин вологі зливки;

Завантажувати відливний казан набірними матеріалами, забрудненими фарбами і горючими речовинами;

Залишати на складальних машинах чи зберігати біля них ГР, які використовуються для миття, і масельнички з мастильними маслами;

Підходити до відливального апарата і працювати на машині в спецодязі, просоченому ГР;

Користуватися для змивання набору і форм бензином, бензолом, ацетоном і скипидаром.

10.5.4. Підлоги в гартоплавильных відділеннях повинні бути з негорючих вогнестійких матеріалів.

10.5.5. Поливати матричний матеріал (вініпласт, воскову масу, свинець) розчином каучуку в бензині і просочувати фільтрувальний картон бакелітовим лаком дозволяється тількі на спеціальних негорючих столах, обладнаних бортовими відсмоктувачами, чи в негорючій шафі з верхнім і нижнім відсмоктувачами.

10.5.6. Температура в термостаті під час розігрівання воскової композиції не повинна перевищувати +80°С.

10.5.7. Графітування матричного матеріалу необхідно робити в спеціальному закритому апараті за включеної витяжної вентиляції.

10.5.8. Не дозволяється поливати матричний матеріал розчином каучуку в бензині, графітувати відкритим способом на тралері преса чи на тралері нагрівального пристрою, а також сушити його над опалювальними і нагрівальними приладами.

10.5.9. Обрізки фотоплівки необхідно збирати в негорючі ящики з кришками, які щільно закриваються.

10.5.10. По закінченні роботи у фотолабораторіях і приміщеннях із проявними установками проявлені плівки необхідно здавати на збереження в архів. Дозволяється зберігати плівку в кількості до 10 кг у негорючій шафі.

10.5.11. Настільні ліхтарі монтажних столів і ретушерських пультів повинні мати подвійне засклення. Не допускається працювати на монтажних столах із розбитим матовим склом і заміняти його на звичайне прозоре з паперовим розсіювачем.

 

10.6. Цехи, ділянки, лабораторії гальванічних покриттів

10.6.1. Працівники цехів, ділянок, лабораторій гальванічних покриттів зобов’язані знати пожежну небезпеку хімічних речовин і матеріалів, що застосовуються, та дотримуватись заходів безпеки під час роботи з ними.

Зберігання речовин та матеріалів повинно проводитись згідно з асортиментом. Не допускається сумісне зберігання речовин, хімічна взаємодія яких може викликати горіння або вибух.

10.6.2. Меблі та обладнання повинні встановлюватись так, щоб вони не перешкоджали евакуації людей. Ширина мінімально допустимих проходів між обладнанням повинна бути не менша ніж 1 м.

10.6.3. Робочі поверхні столів, стелажів витяжних шаф, призначених для роботи з пожежо-вибухонебезпечними рідинами та речовинами, повинні мати негорючі покриття.

Для роботи з кислотами, лужними та іншими хімічно активними речовинами столи та шафи потрібно виконувати з матеріалів стійких до їх впливу, з улаштуванням бортиків з негорючого матеріалу для запобігання розливанню рідини за межі шафи, стола.

10.6.4. Усі роботи, пов'язані з можливістю виділення токсичних або пожежо-вибухонебезпечних парів та газів, повинні проводитись лише у витяжних шафах, які належить утримувати у справному стані. Користуватись витяжними шафами з розбитим склом або несправною вентиляцією забороняється.

10.6.5. Скляний посуд з кислотами, лугами та іншими їдкими речовинами дозволяється переносити лише у спеціальних металевих або дерев'яних ящиках, викладених усередині азбестом. Для сірчаної та азотної кислот використання дерев'яних ящиків, корзин та стружки допускається за умови їх обробки вогнезахисною сумішшю.

10.6.6. Зберігати термоси з рідким повітрям та киснем в одному приміщенні з легкозаймистими речовинами, жирами та маслами забороняється.

10.6.7. Лужні метали слід зберігати у збезводженому гасі чи маслах, без доступу повітря, у товстостінному посуді, що ретельно закупорений. Склянки з лужними металами необхідно вміщувати в металеві ящики з кришками, що щільно закриваються, стінки і дно яких викладені азбестом.

10.6.8. Застосовувати вогонь для виявлення витікань газу з газопроводу та газових приладів не дозволяється.

10.6.9. Балони зі стисненими, зрідженими та розчиненими горючими газами необхідно встановлювати поза будинком у металевих шафах. Шафи повинні мати прорізи або жалюзійні ґратки для провітрювання. Забезпечення виробничих приміщень цими газами, а також киснем, повинно проводитись зазвичай централізовано.

10.6.10. Припливно-витяжна вентиляція в усіх виробничих приміщеннях повинна вмикатись не пізніше, ніж за 5 хвилин до початку робочого дня та вимикатися після закінчення роботи. Проводити роботи за несправної вентиляції забороняється.

10.6.11. У цехах, ділянках, лабораторіях гальванопокриттів забороняється:

Проводити миття підлог, обладнання, інструментів легкозаймистими та горючими рідинами;

Сушити обтиральні матеріали та одяг на трубопроводах та батареях систем опалення;

Проводити прибирання розлитих ЛЗР та ГР за ввімкнених пальників;

Залишати без нагляду установки, які працюють;

Зливати в систему каналізації залишки горючої продукції, відпрацьовані реактиви та інші хімічні речовини без попередньої нейтралізації та знежирення.

10.6.12. Пожежо - і вибухонебезпечними чинниками гальванічного виробництва є технологічні операції механічного очищення механізованим інструментом, пневмоабразивні, віброабразивні.

10.6.13. Пожежна безпека гальванічного виробництва забезпечуються системами запобігання пожежам та пожежного захисту (ГОСТ 12.1.004-91), вибухобезпека - заходами запобігання вибухам та вибухозахисту (ГОСТ 12.1.010-76).

10.6.14. Гальванічні відділення, розміщені в одній будівлі з іншими виробництвами, повинні бути відокремлені від сусідніх приміщень пилогазонепроникними протипожежними перегородками.

10.6.15. У місцях отворів у внутрішніх стінах і перегородках, що відокремлюють гальванічне відділення від інших приміщень, коридора та сходової клітки, слід передбачати тамбур-шлюзи з постійним підпором повітря 20 Па
(2 кгс/м2). Двері тамбур-шлюзів повинні бути протипожежними.

 

10.6.16. Припливно-витяжна вентиляція повинна забезпечувати безпечну концентрацію вибухонебезпечних сумішей.

10.6.17. Струмопроводи підйомних механізмів (тельферів) повинні бути виконані шланговим кабелем.

11. Загальні вимоги пожежної безпеки для місць зберігання військової техніки та озброєння

11.1. Вимоги пожежної безпеки до арсеналів, баз, складів озброєння і військової техніки

11.1.1. Території арсеналів, баз і складів озброєння, сховищ, навісів, відкритих майданчиків зберігання й інших об'єктів, розміщених на технічній території повинні утримуватися з виконанням вимог пожежної безпеки, викладених у розділі 5 цих Правил, а також у цьому розділі.

11.1.2. Технічну територію арсеналів, баз, складів озброєння слід постійно утримувати в чистоті й порядку, вчасно очищати від сухостою, дрібної порослі, кущів, дерева очищати від гілок на висоту 2 м. Пеньки дерев необхідно викорчовувати і видаляти. Навесні і влітку на технічній території траву вчасно (до її висихання) викошувати і вивозити з території.

Спалювати опалі листки, гілки дерев та траву, сушити траву, зберігати сіно на технічній території забороняється.

11.1.3. Технічна територія арсеналів, баз, складів озброєння повинна мати подвійне огородження. На ділянці місцевості між зовнішнім і внутрішнім огородженнями повинна створюватися протипожежна мінералізована смуга шириною не менш ніж 10 м.

Технічна територія арсеналів, баз, складів озброєння обладнується не менше, ніж двома в'їздами.

11.1.4. На технічній території баз і складів, а також на відстані до 300 м від неї забороняється розводити відкритий вогонь, користуватися польовими кухнями. У смузі місцевості шириною 25 м за зовнішнім огородженням технічної території дерева повинні бути проріджені, чагарник вирубаний, гілки дерев обрізані на висоті 2,5 м.

11.1.5. Входити на технічну територію з тютюновими виробами, тютюновими люльками і запалювальними речами (запальнички, сірники) забороняється.

На вході на технічну територію тютюнові вироби та запалювальні речі повинні здаватися.

Курити на технічній території, а також усередині сховищ забороняється. Для куріння встановлюється місце поза територією, яке обладнується шафою (ящиком) для зберігання тютюнових виробів і запалювальних речей, ємкістю з водою для недопалків та використаних сірників.

11.1.6. Технічна територія повинна мати засоби пожежної сигналізації з розрахунку один пожежний оповіщувач на кожен об'єкт. Оповіщувачі повинні встановлюватися поза сховищами і навісами на відстані не більше 150 м один від одного.

11.1.7. Пожежні щити на технічній території встановлюються на відстані 10 - 15 м від об'єкта.

11.1.8. Для збору використаного паперу, ганчір’я на технічній території на відстані 15 м від сховищ (навісів) повинні бути встановлені металеві ящики з кришками. Після закінчення робіт усі виробничі відходи та сміття, що зібралися за день, мають бути винесені з технічній території складу.

11.1.9. Для організації боротьби з лісовими пожежами перед початком літнього періоду наказом командира частини створюється оперативна група з гасіння лісових пожеж і запобігання проникнення вогню на територію частини. Оперативній групі додається потрібна автотракторна, землерийна техніка й особовий склад.

11.1.10. Навколо кожного сховища (навісу) на відстані 20 м від нього видаляють мох, вереск, листя і хвою, що опали; траву навколо сховищ на відстані 2 м необхідно висапувати, а на іншій території скошувати.

Смуга місцевості шириною 50 м навколо сховищ (навісів), закріплюється за завідувачами сховищ, які повністю відповідають за пожежну безпеку цих ділянок і за підтримування на них порядку.

11.1.11. Озброєння може зберігатися в сховищах, під навісами чи на відкритих майданчиках.

На технічній території сховища, навіси і відкриті майданчики розташовуються окремо від виробничих будівель.

11.1.12. Зовні, уздовж стін сховищ, необхідно робити асфальтові (бетонні) відмощення.

11.1.13. Ворота (двері) сховищ повинні відкриватися назовні чи бути розсувними і за конструкціями і габаритами забезпечувати можливість використання засобів механізації.

11.1.14. Для зручності викочування й закочування озброєння на колісному ходу (внесення і виносу ящиків) перед воротами сховищ повинні бути улаштовані з'їзди.

11.1.15. Шляхи під'їзду до сховищ обладнуються так, щоб було забезпечено безперешкодні під'їзд і виїзд тягачів із озброєнням.

11.1.16. У сховищах (навісах) повинні бути:

Засоби пожежогасіння згідно з додатком №7 до цих Правил;

Один буксирний трос і один жорсткий буксир довжиною 6 - 8 м, що розміщуються на зовнішній стіні сховища (навісу) для евакуації озброєння, змонтованого на базових машинах;

Плани виїзду (вивезення) озброєння за тривогою;

Інструкція з пожежної безпеки;

Дошка пожежного розрахунку.

11.1.17. У сховищі кожний автомобіль (тягач) повинен бути обладнаний вогнегасником згідно з додатком №8 до цих Правил.

11.1.18. Розміщення озброєння в сховищах повинне забезпечувати безперешкодний виїзд (винесення) озброєння.

Під час розташування автомобілів, артилерійських тягачів у сховищах або під навісами відстань між машинами, машинами та стіною, між задніми бортами машин та стіною або огорожею повинна бути не менша ніж 1 м.

Між штабелями чи стелажами з озброєнням, проти кожних дверей, посередині чи уздовж довгої стіни сховища повинні бути залишені робочі проходи, між штабелями чи стелажами з озброєнням і стінами - оглядові проходи. Ширина робочих проходів проти дверей повинна дорівнювати ширині дверей, але не менше ніж 1 м, інших робочих проходів - не менше ніж 1 м, оглядових проходів - не менше ніж 0,6 м. Відстань між кришкою верхнього ящика і стелею повинна бути не менша ніж 0,5 м.

У разі зберігання ящиків зі стрілецькою зброєю в штабелях після кожних двох рядів штабелів необхідно залишати оглядові проходи шириною 0,5 - 0,7 м.

Залишати і розміщувати озброєння в проходах, а також захаращувати проходи в сховищах забороняється.

11.1.19. Для стійкості штабеля в середину його, між трьома-п'ятьма рядами ящиків, укладають дерев'яні прокладки (рейки) товщиною 3-5 см.

11.1.20. Якщо транспортування озброєння здійснюють автомобілями чи артилерійськими тягачами і площа сховища дозволяє спільне їхнє розміщення, то тягачі (автомобілі) ставлять швартовим зчепленням до стріли (передка міномета, радіолокаційної станції і т. п.) чи хоботової частини знаряддя; в іншому випадку тягачі (автомобілі) розміщують окремо.

11.1.21. Артилерійські гармати, що без передків не перевозяться, необхідно зберігати разом з передками.

11.1.22. Зняті з озброєння кислотні і лужні акумулятори зберігають в окремих сховищах.

Сховища для акумуляторів повинні розташовуватися на відстані не меншій ніж 20 м від сховищ з озброєнням.

11.1.23. Зберігати в одному сховищі з озброєнням мастила, фарби, розчинники й інші горючі і легкозаймисті матеріали, гідравлічні рідини, обтиральні матеріали, балони зі стисненим повітрям, азотом, киснем, воднем, а також порожні пакування категорично забороняється.

11.1.24. Сховища для мастильних матеріалів, лаків, фарб і хімікатів повинні знаходитися на відстані не менше ніж 20 м від сусідніх будівель; дозволяється використовувати для зберігання цих матеріалів напівпідвальні і підвальні приміщення, що мають перекриття з негорючих матеріалів.

Мастильні матеріали повинні зберігатися завжди в тарі з щільно закритими кришками чи пробками.

11.1.25. Забороняється зберігати обтиральні матеріали в одному приміщенні з пальним, мастилами, фарбами, розчинниками та іншими легкозаймистими та горючими матеріалами а також змішувати обтиральні матеріали, якими вже користувалися, з новими.

11.1.26. Забороняється залишати в сховищах тачки, рольганги й інші транспортні засоби. Дозволяється не розбирати рольгангові потоки під час проведенні вантажно-розвантажувальних робіт протягом декількох днів підряд і у випадках використання їх для швидкого завантаження транспортних засобів за тривогою, при цьому, робочі проходи не повинні перекриватися рольгангами.

Для збереження тачок, рольгангів та інших засобів малої механізації обладнують спеціальні площадки (навіси, комори) на відстані 20 м від сховищ з озброєнням.

11.1.27. Для зберігання тари виділяється спеціальний майданчик, обладнаний навісами, віддалений від основних сховищ на відстань не менш ніж 50 м. Перед укладанням на зберігання тару очищують від залишків пакувальних матеріалів.

11.1.28. Протікання масла з гідравлічних пристроїв зброї, автомобілів і тягачів, а також пального необхідно негайно усувати. Розлите масло або пальне негайно засипають піском, який потім видаляється за межі технічної території.

11.1.29. У сховищах з електричним освітленням повинні встановлюватися світильники закритого типу. У разі відсутності електричного освітлення допускається використання акумуляторних ліхтарів.

Світильники в сховищах повинні розміщуватися над проходами між штабелями чи стелажами з озброєнням.

11.1.30. Електрична проводка в сховищах повинна бути справною, спосіб її прокладання повинен відповідати відповідним вимогам ПУЕ та ДНАОП 0.00-1.32-01.

11.1.31. Опалення сховищ повинне бути, звичайно, водяне і здійснюватися від центральної котельні.

11.1.32. Для проведення капітального ремонту сховищ їх треба звільнити від озброєння.

11.1.33. Поточний ремонт завантажених сховищ повинен проводитися тільки за умови виконання таких вимог:

Особовий склад повинен бути ознайомлений з протипожежними заходами;

Якщо ремонт проводиться в тому місці, де розташоване озброєння, то його потрібно тимчасово перенести в інше місце;

Усі підготовчі роботи (стругання, розпилювання і т. п.) повинні виконуватися поза сховищем;

Відходи будівельних матеріалів і все будівельне сміття необхідно своєчасно видаляти.

11.1.34. Дерев'яні конструкції навісів повинні бути оброблені вогнезахисними речовинами.

11.1.35. На відкритих майданчиках артилерійське озброєння і техніку зберігають у групах, не більше ніж 200 зразків озброєння у кожній групі. Розрив між групами повинен бути не менший ніж 20 м, дистанція між рядами в групі - не менше ніж 10 м, інтервали - між зразками озброєння 2 - 5 м, відстань від групи до будівель не менша ніж 10 м.

Відкриті майданчики повинні бути обгороджені, мати тверде покриття (асфальт, бетон) на всій території або на місцях стоянки озброєння.

Майданчик та місцевість навколо нього, на відстані не менш ніж
10 м, повинні бути очищені від рослинності.

11.1.36. Технічне обслуговування, консервація і переконсервація агрегатів, вузлів та систем повинні виконуватися на ПТОР (пунктах ЩТО). В місцях зберігання допускається завершувати роботи з консервації (переконсервації) агрегатів, вузлів та систем, захист яких від корозії може бути порушений або погіршений під час переміщення озброєння до місця зберігання.

Правила пожежної безпеки під час виконання робіт із знежирення, фарбування вузлів і агрегатів озброєння викладені в розділі 10.1 цих Правил.

11.2. Утримання території постійних та польових парків

11.2.1. Постійний парк техніки та озброєння звичайно складається з таких основних будівель і споруд:

Контрольно-технічного пункту з приміщенням для чергового парку;

Майданчика для перевірки технічного стану техніки;

Пункту попереднього чищення та миття машин ;

Пункту чищення та миття машин ;

Пункту щоденного технічного обслуговування ;

Пункту технічного обслуговування та ремонту ;

Пункту збирання відпрацьованих мастил і спеціальних рідин;

Акумуляторно-зарядної станції ;

Водогрійної ;

Складів ЗІП та лакофарбових матеріалів (витратних складів);

Будівель і споруд та місць для зберігання бронетанкової й ін­шої техніки та озброєння (сховищ, навісів, відкритих майданчиків);

Побутових приміщень.

Польові парки зазвичай не мають спеціальних споруд і приміщень.

Облаштування та обладнання парків мають забезпечувати швидкий і зручний вихід машин у випадку пожежі.

11.2.2. Відстань від парку до житлових, адміністративних, учбових, культурно-просвітницьких будівель і споруд повинна бути не менше ніж 50 м за кількості техніки у парку до 200 одиниць, не менше ніж 100 м за кількості техніки понад 200 одиниць.

У всіх випадках відстань від сховищ (навісів, майданчиків), у яких розташовано бойову техніку з боєприпасами, до складів ПММ, стоянок цистерн із пальним, паливозаправних колонок, кузень, повинна бути не менше ніж 300 м, а від населених пунктів не менше ніж 500 м.

11.2.3. Територія, на якій розташовані сховища (навіси, майданчики) з озброєнням і військовою технікою, повинна систематично очищатися від сміття, сухостою, чагарнику, опалого листя, тополевого пуху тощо, котрі необхідно регулярно видаляти (вивозити) у спеціально відведені місця. Трава на території навісів, майданчиків та навколо сховищ (навісів, майданчиків) на відстань 2 м виполюється, на решті території викошується. Викошена трава повинна того ж дня вивозитись за межі парку. Вздовж зовнішнього периметра парку створюється протипожежна мінералізована смуга шириною 5-6 м. Шляхи і під’їзди до сховищ (навісів, майданчиків), до джерел пожежного водопостачання повинні постійно утримуватись у справному стані, взимку очищатися від снігу.

11.2.4. Усі будівлі, навіси та відкриті майданчики парку повинні бути обладнані блискавкозахистом.

11.2.5. На території постійного парку повинні бути обладнані пожежні водоймища ємністю не менше ніж 50 м3 або встановлені пожежні гідранти. Пожежні водоймища або гідранти обладнуються із розрахунку можливості обслуговування кожного сховища (навісу, майданчика) не менше, ніж від двох джерел водопостачання. Відстань подавання води від водоймища або гідранта не повинна перевищувати 150 м.

Для ліквідації осередків пожежі в сховищах, пунктах робіт та інших спорудах і будівлях, під навісами й на відкритих майданчиках, повинні бути пожежний інвентар і обладнання за нормами згідно з додатком 3 до цих Правил.

Пожежні щити встановлюються біля кожного такого об’єкта на відстані не більше ніж 10 – 15 м від нього.

11.2.6. Входити на територію парку з тютюновими виробами, тютюновими люльками і запалювальними речами (запальнички, сірники) забороняється.

На вході на технічну територію тютюнові вироби та запалювальні речі повинні здаватися.

Для куріння встановлюється місце поза територією, яке обладнується шафою (ящиком) для зберігання тютюнових виробів і запалювальних речей, ємкістю з водою для недопалків та використаних сірників.

11.2.7. За додержання у справному стані пожежної техніки і засобів пожежогасіння на території парку і виконання протипожежних заходів відповідає заступник командира військової частини з озброєння, а там, де його за штатом не передбачено – особа, призначена наказом командира військової частини.

Відповідальність за протипожежний стан у сховищах (навісах, майданчиках) і дотримання заходів протипожежної безпеки під час зберігання, обслуговування і ремонту озброєння і військової техніки покладається на командирів (начальників) тих підрозділів, за якими ці об’єкти закріплені.

11.2.8. Черговий парку зобов’язаний стежити за виконанням правил пожежної безпеки в парку, наявністю і станом засобів пожежогасіння і пожежної сигналізації, а також за готовністю чергових тягачів на випадок пожежі.

Після закінчення робіт у парку черговий разом з особами пожежного наряду перевіряє всі приміщення та територію парку щодо додержання правил пожежної безпеки й одержує пожежний жетон.

У разі виникнення пожежі в парку черговий негайно викликає пожежну команду, доповідає черговому частини і вживає заходів для гасіння вогню, виведення машин і врятування техніки і майна.

11.2.9. Днювальний парку повинен не дозволяти курити й розпалювати вогонь у приміщеннях і на території парку, за винятком спеціально обладнаних для цього місць; у разі пожежі негайно доповідати черговому парку та вживати заходів для її гасіння.

11.2.10. Для забезпечення негайного виведення зі стоянки машин у разі пожежі щоденно виділяються чергові тягачі зі спеціальними тросами та наряд військовослужбовців.

11.2.11. На території парку розлите масло та пальне негайно прибираються за допомогою піску чи тирси, які збираються в спеціальні металеві ящики з кришками, встановлені поза приміщеннями, і в міру наповнення вивозяться у спеціально обладнані місця; відпрацьоване мастило зберігається у виконаному з негорючих матеріалів спеціальному приміщенні або в підземних цистернах.

11.3. Вимоги до місць постійного та тимчасового зберігання техніки та озброєння

11.3.1. На відкритих майданчиках техніку та озброєння розміщують групами, не більше 200 одиниць у кожній. Відстань між групами становить не менше ніж
20 м.

11.3.2. Відстань у групі між рядами машин, орієнтованих в одному напрямку, має бути не менше ніж 10 м, а інтервал між машинами в ряді - 1,5-2 м.

У разі розміщення машин на стоянках у два ряди, машини другого ряду повинні бути з’єднані з машинами першого ряду буксирними тросами.

11.3.3. Будівлі, споруди, приміщення, навіси й відкриті майданчики для машин забезпечуються первинними засобами пожежогасіння відповідно до чинних норм ( додаток №7 до цих Правил).

11.3.4. Будівлі сховищ та навіси повинні мати не більше як 4 секції, відокремлених одна від одної протипожежними стінами 2-го типу.

11.3.5. Озброєння і військову техніку у сховищах для забезпечення їх швидкого виведення на випадок пожежі слід розміщувати, виходячи з необхідності забезпечення мінімальних відстаней між технікою, що зберігається, та основними несучими та огороджувальними конструкціями:

Від стіни до корми гусеничної машини - не менше ніж 1 м;

Від ствола гармати танка до воріт - не менше ніж 1 м;

Між стволом гармати заднього танка та кормою танка, що стоїть попереду - не менше ніж 0,5 м;

Між гусеничними машинами в ряді - не менше ніж 1,5 м;

Між рядами гусеничних машин - не менше ніж 1,0 м.

11.3.6. Відстань між автомобілями, а також між автомобілями та конструкціями будов повинна бути не менше ніж 1 м.

11.3.7. Підлога у сховищах техніки та озброєння має бути неслизькою, негорючою, стійкою до ПММ і мати нахил не менше ніж 1 % у бік лотків та приямків.

11.3.8. Ворота сховищ техніки та озброєння мають бути двостулковими або складчастими із зовнішніми запірними пристроями.

Двостулкові ворота повинні відчинятися назовні і мати фіксувальні пристрої, що унеможливлюють їх мимовільне зачинення. Не менше ніж
25 % воріт однієї секції сховищ техніки та озброєння повинні мати хвіртку з порогом висотою 0,1 см, що відчиняється назовні.

Ширина воріт для проїзду техніки (крім автомобільної) має перевищувати ширину найбільшої машини на 0,7 м, а висота воріт - не менше ніж на 0,2 м перевищувати висоту найбільшої машини.

11.3.9. У сховищах техніки та озброєння забороняється:

Встановлювати військову техніку та автотранспортні засоби в кількості, що перевищує норму, а також порушувати порядок їх розстановки;

Зачиняти ворота в приміщеннях для зберігання машин на внутрішні засуви;

Захаращувати в'їзні ворота як зсередини приміщення, так і ззовні;

Виконувати зварювальні роботи в приміщеннях для стоянки машин;

Користуватися відкритим вогнем, курити та проводити роботи паяльними лампами тощо;

Проводити підзарядження акумуляторних батарей;

Залишати автомобілі та техніку з відкритими паливними баками;

Зберігати будь-які матеріали та предмети, що не мають відношення до цих приміщень;

Проводити миття кузовів, деталей та агрегатів, а також рук і одягу бензином, гасом або іншими ЛЗР і ГР;

Заправляти пальним машини, що знаходяться на стоянках, і залишати машини з паливними баками та паливопроводами, що протікають;

Зберігати пальне (бензин, гас та солярку), за винятком пального, що знаходиться в баках.

11.3.10. Для запобігання можливій пожежі на техніці забороняється:

Допускати на двигунах та картерах скупчення бруду, змішаного з пальним та маслом;

Ставити на стоянку техніку з несправними паливопроводами, карбюраторами та паливними баками;

Залишати в техніці використані промаслені обтиральні матеріали, ганчірки;

Курити та користуватися відкритим вогнем як світловим джерелом під час визначення та усунення несправностей механізмів (двигуна, коробки передач, карбюраторів тощо);

Застосовувати пожежонебезпечні підігрівачі, паяльні лампи, смолоскипи а також інші джерела відкритого огню та матеріали, що можуть горіти, під час обслуговування машин на стоянках та для підігрівання двигунів техніки.

11.3.11. Ремонт бензопроводів та карбюраторів допускається лише тоді, коли охолоне двигун.

11.4. Пункти технічного обслуговування і ремонту

11.4.1. Приміщення, де виконуються роботи із застосуванням легкозаймистих рідин (гасу, бензину, ацетону, нітролаку тощо) обладнуються спеціальною вентиляцією. Електродвигуни, ліхтарі, світильники й електророзподільні пристрої використовуються тільки у вибухозахищеному виконанні. Зарядні агрегати та генератори газозварювальних апаратів установлюються в окремих приміщеннях. Установлювати печі в цих приміщеннях забороняється.

11.4.2. Легкозаймисті рідини повинні зберігатися в металевому, добре закупореному посуді та в кількості, що не перевищує одноденної потреби, а після закінчення робіт виносяться в спеціально обладнане складське приміщення.

Розхідні баки виробничих печей та агрегатів місткістю більше ніж 1 м3, які працюють на рідкому паливі, встановлюються в окремих ізольованих приміщеннях, а місткістю до 1 м3 - на стінах виконаних з негорючих матеріалів на відстані не менше ніж 5 м від агрегатів.

11.4.3. Для обтиральних матеріалів і промасленого ганчір'я в усіх виробничих приміщеннях установлюються металеві ящики з кришками, які обов'язково очищуються після закінчення робіт.

Промаслений спеціальний одяг повинен зберігатися поза виробничими приміщеннями (цехами) у спеціальних шафах у розгорнутому вигляді.

Залишати в кишенях спеціального одягу промаслені обтиральні матеріали забороняється.

11.4.4. Опалення печей закінчується за 2 години до закриття майстерень. Після закінчення робіт усі виробничі відходи та сміття, що накопичені за день, мають бути винесені з приміщень майстерень.

11.4.5. Виконання робіт з знежирювання, миття та фарбування повинно здійснюватись відповідно до вимог розділу 10.1 цих Правил.

11.5. Акумуляторні

11.5.1. Заряджати акумуляторні батареї слід у приміщеннях, ізольованих від інших протипожежними стінками (перешкодами) з входом через тамбур-шлюзи. Виконувати інші роботи в цих приміщеннях забороняється.

11.5.2. Зарядні приміщення слід обладнати припливно-витяжною вентиляцією у вибухобезпечному виконанні.

11.5.3. Припливно-витяжна вентиляція повинна бути включеною як перед початком, так і в кінці зарядження. Відключення вентиляції проводиться не раніш як за 1,5 год. після закінчення робіт.

11.5.4. Робота акумуляторного цеху за несправної припливно-витяжної вентиляції є неприпустимою.

11.5.5. У приміщенні зарядки акумуляторних батарей слід передбачити блокування з відключення процесу заряджання, якщо відключається вентиляція.

11.5.6. Для освітлення приміщення зарядки повинні застосовуватись лампи розжарювання у вибухозахисному виконанні.

11.5.7. Електромережа для освітлення повинна виконуватись у захисній кислототривкій чи луготривкій оболонці.

11.5.8. Електродвигуни, випрямлювачі, запобіжники, вимикачі, розетки штепсельні повинні бути встановлені в приміщенні, ізольованому від приміщень зарядки акумуляторних батарей, і заземлені.

11.5.9. В акумуляторних дозволяється тільки центральне опалення, а в приміщенні для заряджання акумуляторних батарей – гладкими звареними трубами.

11.5.10. Акумуляторні батареї, встановлені для зарядки, з'єднують між собою тісно прилеглими пружинами або затискачами для кислотних акумуляторних батарей чи пласкими наконечниками для лужних акумуляторних батарей, які мають надійний електричний контакт, який унеможливлює іскроутворення. З'єднувати зажими акумуляторних батарей дротом "закручуванням" забороняється.

Підключення та відключення акумуляторних батарей на заряджання проводять тільки за вимкнутого зарядного пристрою.

11.5.11. Контроль за ходом заряджання повинен здійснюватись за допомогою спеціальних приладів (термометра, навантажувальної вилки, ареометра та ін.). Перевіряти акумуляторну батарею коротким замиканням забороняється.

11.5.12. Заряджання акумуляторних батарей повинне проводитися за відкритих пробок.

Для нагляду за акумуляторними батареями використовують переносні лампи у вибухозахисному виконанні.

11.5.13. У зарядному приміщенні забороняється:

Курити і користуватись відкритим вогнем;

Користуватись електронагрівальними приладами;

Зберігати і заряджати кислотні і лужні акумуляторні батареї в одному приміщенні;

Перебувати стороннім особам;

Користуватись апаратами та інструментами, які можуть дати іскру в разі удару;

Зберігати кислоти і луги в кількостях, що перевищують змінну потребу;

Залишати спецодяг, сторонні предмети і горючі матеріали;

Зберігати продукти харчування та вживати їжу.

11.6. На пунктах заправлення пальним

11.6.1. Споруди та приміщення пункту заправлення пальним (далі –ПЗП) будуються з негорючих матеріалів.

ПЗП повинен бути обладнаний блискавкозахисними пристроями. Експлуатація пункту заправлення, не обладнаного блискавкозахисними пристроями, забороняється. Під час грози зливання-наливання нафтопродуктів, заправлення автотранспорту на ПЗП забороняється.

Один раз на рік - улітку - за сухого ґрунту ПЗП повинен перевірятися на омічний опір, про що складається акт.

11.6.2. Цистерни, резервуари, заправні колонки, трубопроводи повинні мати надійне заземлення.

11.6.3. До роботи на ПЗП допускаються тільки особи, які пройшли навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та мають про це відповідні посвідчення.

11.6.4. Протипожежні розриви від ПЗП до прилеглих будівель, споруд, відкритих майданчиків, лісових масивів, а також між будівлями та обладнанням на території ПЗП, мають відповідати вимогам будівельних норм.

Під'їзди повинні бути завжди вільними, їх потрібно очищати від сміття та бруду, а зимою - від снігу і льоду.

11.6.5. Територія ПЗП має бути спланована так, щоб унеможливлювати потрапляння розлитих нафтопродуктів (у тому числі в разі аварії) за її межі.

11.6.6. На ПЗП слід вивісити на видних місцях плакати з переліком обов'язків водія під час заправлення автотранспорту, а також інструкції про заходи пожежної безпеки.

11.6.7. Місця заправлення та зливання нафтопродуктів мають бути освітлені вночі.

11.6.8. Кришки зливних та замірювальних труб, люків оглядових та зливних колодязів повинні утримуватись закритими.

Кришки оглядових та приймальних колодязів можна відкривати тільки для вимірювання та відбору проб, під час зливних операцій і проведення профілактичних заходів.

Вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах дозволяється здійснювати тільки спеціально призначеними для цієї мети стандартними вимірювальними приладами (пристроями).

11.6.9. Зливати нафтопродукти у підземні резервуари слід закритим способом (через шланг).

Перед зливанням нафтопродукту з автоцистерни в ємкість слід заміряти рівень нафтопродукту в цій ємкості. Процес зливання повинні контролювати працівник ПЗП і водій автоцистерни.

Наконечники зливних шлангів повинні бути виготовлені із матеріалу, котрий унеможливлює утворення іскор у разі ударів об корпус резервуара, і заземлені.

11.6.10. Автоцистерни під час зливання пального повинні бути приєднані до заземлювального пристрою. Під час зливання гнучкий заземлювальний провідник автоцистерни має бути постійно приєднаний до корпусу автоцистерни і мати на кінці пристрій для приєднання до заземлювального пристрою (струбцину, спеціальний наконечник і т. ін.). Кожна цистерна автопоїзда повинна бути заземлена окремо до повного зливу з неї нафтопродуктів.

11.6.11. Кожне технічне обслуговування, ремонт, перевірку роздавальних колонок слід фіксувати в журналі обліку ремонту обладнання.

11.6.12. Для виконанні робіт у вибухонебезпечних зонах на ПЗП треба мати набір інструменту із металу, який не утворює іскор.

11.6.13. Забороняється експлуатація ПЗП, які не забезпечені первинними засобами пожежогасіння відповідно до чинних норм (додаток №7 до цих Правил).

11.6.14. Будь-які протікання пального із трубопроводів або іншого обладнання ПЗП необхідно негайно усувати, пролите пальне засипати піском та виносити у спеціально відведене місце за межами ПЗП.

11.6.15. Відстань між автомобілем (танком, БМП, БТР тощо), який заправляється, та автомобілем, що стоїть за ним, має бути не менша ніж 3 м, а відстань між усіма іншими автомобілями у черзі - не менша ніж 1 м. Для кожного транспортного засобу повинна бути забезпечена можливість маневрування і виїзду з території ПЗП.

11.6.16. Очищення резервуарів для нафтопродуктів повинно здійснюватись не рідше ніж один раз на два роки, а також у разі заміни марки нафтопродукту, що зберігається.

11.6.17. З метою запобігання пожежам на пунктах заправлення пальним категорично забороняється:

Рух машин зі швидкістю понад 10 км/год;

Заправлення машин з двигуном, який працює;

Заправлення машин за наявності людей у кузові;

Виконання регулювальних та ремонтних робіт, подавання звукових та світлових сигналів;

Куріння, використання відкритого вогню, а також ліхтарів та світильників у вибухонебезпечному виконанні;

Наливання пального в резервуар вільним струменем;

Зливання пального із автомобільних цистерн без їх заземлення;

Приєднання заземлювальних провідників до пофарбованих або забруднених частин автоцистерн;

Використання як заземлювачів трубопроводів з ЛЗР, ГР, горючими газами, а також інших трубопроводів;

Відпускання палива роздавальними колонками, які підключені до заповнювальних резервуарів під час зливання в ці резервуари нафтопродуктів;

Запуск двигуна машини до усунення з його поверхні розлитого пального;

Виконання будь-яких робіт в одязі або взутті, облитих бензином;

Зберігання на пункті заправлення промасленого ганчір'я.

12. Протипожежні заходи на арсеналах, базах і складах зберігання ракет та боєприпасів

12.1. Класифікація боєприпасів та їх пожежна небезпека

12.1.1. Усі боєприпаси поділяються на бойові, практичні, холості і навчальні.

До бойових боєприпасів належать всі артилерійські, реактивні, гранатометні постріли та їхні елементи, патрони до стрілецької зброї, ручні гранати і піротехнічні засоби, призначені для бойового використання.

До практичних належать боєприпаси, спеціально призначені для практичних стрільб.

До холостих належать боєприпаси, призначені для імітації звуку бойового пострілу.

До навчальних боєприпасів належать артилерійські, реактивні, мінометні і гранатометні постріли і їхні складові елементи, а також усі інші боєприпаси, що не мають у своєму складі пороху, вибухової речовини й інших бойових речовин, призначені для навчання обслуги прийомам заряджання і для вивчення будови боєприпасів.

12.1.2. Комплект усіх елементів, необхідних для здійснення пострілу, умовно називається пострілом, а в реактивної артилерії - реактивним снарядом. Зібрані постріли і реактивні снаряди називаються готовими на відміну від незібраних, які називаються повними.

Готові постріли можуть бути в остаточно спорядженому вигляді і неостаточно спорядженому вигляді. Перші мають угвинчені підривачі чи трубки, у других вічко для підривача закрито пластмасовою втулкою.

12.1.3. Особлива пожежна небезпека боєприпасів обумовлена високою ймовірністю їх загоряння (вибуху) під впливом підвищених температур та інших сторонніх впливів, швидкістю горіння (вибуху, детонації) вибухових речовин, якими боєприпаси споряджені, високою температурою, яка утворюється під час їх вибуху (горіння), утворенням великої кількості газів з високою температурою, здатністю реакції горіння до самовільного розповсюдження. Під час детонації боєприпасів гасіння складів (сховищ) з ними практично неможливе.

12.2. Категорування будівель і приміщень арсеналів та баз ракет і боєприпасів за ступенем їх вибухопожежонебезпеки

12.2.1. Вимоги цих правил поширюються на виробничі і складські приміщення, будинки і споруди арсеналів та баз і складів (далі – склади боєприпасів), у яких проводяться роботи з боєприпасами і ракетами.

12.2.2. Для класифікації пожежної небезпеки приміщень, будинків і споруд установлені категорії небезпеки, що визначаються властивостями боєприпасів і ракет, які знаходяться в цих приміщеннях, будинках і спорудах.

12.2.3. Класифікацію пожежної небезпеки приміщень, будинків і споруд баз, у яких відсутні боєприпаси і ракети, або є боєприпаси і ракети (елементи боєприпасів і ракет), які не містять вибухових речовин, порохів, піротехнічних засобів і виробів з них, слід вести шляхом визначення категорій вибухо - і пожежонебезпеки за
ОНТП 24-86 (НАПБ Б.07.005-86).

12.2.4. Категорії небезпеки, визначені відповідно до чинних норм, необхідно застосовувати для планування забудови, розміщення приміщень, вибору інженерного устатковання.

12.2.5. За небезпекою приміщення, будинки і споруди, у яких знаходяться боєприпаси і ракети, поділяються на категорії Е1, Е2, Е3, Е4, Е5, Е6, Е7.

12.2.6. Перелік категорій небезпеки приміщень залежно від характеристики боєприпасів, що знаходяться в них, і ракет наведень у табл. 2 додатка №2 до цих Правил.

12.2.7. Визначення категорій приміщень, у яких знаходяться боєприпаси і ракети, необхідно здійснювати послідовно перевіркою приналежності приміщень до категорій небезпеки, за переліком, наведеним у спеціальних відомчих будівельних нормах (ВСН-167-92/Минобороны) та у табл. 2 додатка №2 до цих Правил, від вищої Е1 до нижчої Е7.

12.2.8. У випадку, якщо в приміщенні поряд з боєприпасами знаходяться горючі гази, ЛЗР, ГР, речовини, здатні вибухати і горіти в разі взаємодії з водою, киснем повітря чи один з одним, то в приміщенні необхідно виділяти зони з категоріями вибухопожежної небезпеки А і Б, відповідно до ОНТП 24-86. Розміри зазначених зон необхідно розраховувати за ГОСТ 12.1.004-91 і ОНТП 24-86. При цьому, вибір протипожежних заходів під час проектування електроустановок, водопостачання, вентиляції, опалення і кондиціонування повітря, установок сигналізації і зв'язку, вибір будівельних конструкцій приміщень у межах зазначених зон необхідно робити відповідно до цих категорій. Вибір елементів конструкції всього будинку чи споруди, способу їх захисту, розташування на місцевості необхідно здійснювати відповідно до категорій небезпеки, викладених у цих Правилах.

12.2.9. У випадку, якщо зони, зазначені в п. 12.2.8., займають весь обсяг приміщення, категорію приміщення визначають за найбільш високою категорією зони.

12.2.10. У випадку, коли в одному приміщенні організовані ділянки з технологічними процесами різних категорій Е, то для всього приміщення необхідно визначати найбільш високу категорію.

12.2.11. Визначення категорії небезпеки для будинків, у приміщеннях яких знаходяться боєприпаси, повинне здійснюватись відповідно до табл. 2 додатка №2 до цих Правил, незалежно від кількості боєприпасів, вибухових речовин, порохів і виробів з них.

12.3. Утримання технічної території арсеналів, баз, складів зберігання ракет і боєприпасів

12.3.1. Технічна територія складів боєприпасів очищується від дрібної порослі, кущів, хмизу. Дерева очищуються від гілок на висоту 2 м. Навколо кожного будинку та майданчика зберігання, на відстані 20 м, цілком видаляються мох, обпалі голки від хвойних дерев, листя. Трава навколо будинків, на відстані 1 м від стін, висапується. На решті території трава вчасно, до її висихання, викошується і вивозиться з території. Сушити траву, зберігати сіно, пасти худобу на території забороняється.

Дороги, переїзди, а також під'їзди до сховищ, водоймищ та інших будинків повинні постійно утримуватись у справному стані, а узимку регулярно очищатися від снігу.

Смуга місцевості шириною 50 м, яка розташована навколо будівель (споруд), закріплюється за відповідальними за протипожежну безпеку будівель (споруд). Межі дільниць, закріплених за відповідальними посадовими особами, встановлюються командиром військової частини.

12.3.2. На технічній території обладнуються пожежні водоймища та гідранти та створюється запас води з розрахунку 50 м3 на кожні 100 вагонів боєприпасів. Об’єм води в пожежних водоймищах повинен бути не менший ніж 50 м3. Відстань від пожежного водоймища (гідранта) до сховищ (майданчиків) з боєприпасами повинна бути не менша ніж 50 м і не більша ніж 200 м.

Для зручності проїзду до водоймищ перед ними влаштовуються замощені площадки, розраховані на розміщення двох пожежних автомобілів.

12.3.3. Місцезнаходження джерел протипожежного водопостачання позначається покажчиками, на які наноситься номер, місткість щодо води і відстані до найближчих будинків (споруд).

12.3.4. З метою пожежогасіння кожен будинок чи споруда забезпечується водою від двох водоймищ чи гідрантів. Відстань між пожежними гідрантами повинна бути не більша ніж 100 м. У разі забезпечення зовнішнього пожежогасіння з пожежних водоймищ, радіус обслуговування останніх приймається за наявності автонасосів - до 200 м, мотопомп - до 150 м.

12.3.5. Уздовж периметра зовнішнього огородження складів боєприпасів, розташовуваних у пожежонебезпечних районах, установлюють додаткові водоймища місткістю 50 м3 на кожні 400 м огородження, норма запасу води збільшується на 25%. В охоронній зоні створюються протипожежні смуги мінералізованого ґрунту.

12.3.6. Автотракторна техніка пропускається на територію складу після перевірки її пожежним нарядом. Кожен автомобіль чи трактор, що працює на складі, забезпечується вогнегасниками, азбестовою тканиною і повинен мати справну паливну систему і випускний пристрій. Завантажувати боєприпаси на автотранспорт, не обладнаний засобами пожежегасіння, забороняється.

12.3.7. У період грози з метою своєчасного виявлення і ліквідації загорянь силами особового складу сховища організується спостереження за сховищами і майданчиками збереження. Весь особовий склад пожежної команди приводиться до бойової готовності, на територію висилається на пожежному автомобілі рухомий пожежний пост і ведеться спостереження з вишки.

12.3.8. Входити на технічну територію з запалювальними речами, тютюновими виробами забороняється.

Куріння на технічній території забороняється. Для куріння призначається спеціальне місце за межами технічної території, яке обладнується урною та шафою (ящиком) для зберігання тютюнових виробів та запалювальних речей.

12.3.9. Кількість засобів пожежогасіння на об'єктах визначається спеціальними нормами (додаток №7). На території складів боєприпасів первинні засоби пожежегасіння розміщуються на щитах з розрахунку обслуговування одним щитом групи будинків у радіусі 100 м.

Уздовж лінії залізниці, де систематично здійснюються навантажувальні і розвантажувальні роботи, пожежні щити встановлюються через кожні 200 м.

12.3.10. Усі сховища, навіси, майданчики з боєприпасами, цехи основного і допоміжного виробництва, лабораторії, лінії високої напруги, електростанції і трансформаторні підстанції, труби котелень, водонапірні башти обладнуються блискавкозахисними пристроями згідно з вимогами ВСН 58-87/Міноборони та розділу 6.9 цих Правил.

12.3.11. Для організації боротьби з лісовими пожежами перед початком літнього періоду наказом начальника бази (командира військової частини) створюється оперативна група для гасіння лісових пожеж і запобігання проникненню вогню на територію бази. Оперативній групі додаються особовий склад, автотракторна землерийна та інша потрібна техніка. Для боротьби з лісовими пожежами завчасно заготовляється необхідний запас первинних засобів пожежогасіння (ранцеві вогнегасники, лопати, пили, сокири й т. і.).

Оперативна група повинна організувати взаємодію з місцевими органами державної влади і місцевого самоврядування для запобігання виникненню лісових і торф’яних пожеж, а у разі виникнення таких пожеж – для їх гасіння.

На базі повинні бути сформовані додаткові позаштатні пожежні команди, які за рахунок місцевих ресурсів забезпечуються спецодягом і засобами пожежогасіння.

Командування бази повинно бути постійно інформовано про пожежну обстановку в районі дислокації бази і заходи, які вживають місцеві органи для ліквідації лісових і торф’яних пожеж.

12.3.12. Виклик пожежної команди у будь-який пункт території складів боєприпасів повинен забезпечуватись електричною пожежною сигналізацією і дублюватись звуковою сигналізацією або по телефону.

Особовий склад бази повинен знати порядок подавання сигналів тривоги і вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння.

12.4. Вимоги пожежної безпеки до місць зберігання ракет і боєприпасів

12.4.1. Протипожежна охорона на складах ракет і боєприпасів організується відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказів і директив Міністра оборони України і начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

12.4.2. За загальний стан протипожежної охорони відповідає начальник складів (командир військової частини).

Начальник протипожежної служби відповідає за безпосередню організацію протипожежної служби на складах боєприпасів.

За стан пожежної безпеки в підрозділах (службах) відповідають відповідні начальники підрозділів (служб).

12.4.3. Вказівки начальника протипожежної служби з питань пожежної безпеки є обов’язковими для усього особового складу складів боєприпасів.

12.4.4. Протипожежні заходи, які вживаються на складах боєприпасів, повинні запобігати можливості виникнення пожежі. Особовий склад пожежної команди повинен бути постійно готовий до швидкої ліквідації пожежі.

12.4.5. З метою запобігання пожежам і забезпечення організованої боротьби з пожежами начальник протипожежної служби розробляє план пожежної безпеки складів боєприпасів. Цей план затверджується начальником складів (командиром військової частини) і оголошується наказом. У плані повинні бути передбачені :

Розрахунок сил і засобів, які залучатимуться до гасіння пожежі;

Порядок використання особового складу підрозділів;

Обов’язки посадових осіб бази в разі виникнення пожежі;

Сигнали пожежної тривоги;

Порядок евакуації майна.

Крім плану розробляються :

Інструкція про заходи пожежної безпеки в розташуванні бази;

Інструкція про заходи пожежної безпеки для кожного підрозділу, сховища, пункту робіт;

Інструкція особовому складу на період грози;

Табель пожежним постам.

План пожежної безпеки складів боєприпасів погоджується з гарнізонною пожежною командою та підрозділами державної пожежної охорони МНС України з метою організації спільних дій у разі виникнення пожежі.

12.4.6. Щодня із складу пожежної команди призначається добовий наряд з табельними пожежними засобами, автомобілями і спорядженням.

Під час грози з метою своєчасного виявлення і ліквідації загорянь силами особового складу бази організується спостереження за сховищами і цехами (додаток №5 до цих Правил). Весь особовий склад пожежної команди приводиться до бойової готовності, на технічну територію висилається рухомий пост на пожежному автомобілі, здійснюється спостереження з вишок.

12.4.7. У всіх цехах і пунктах робіт із числа працівників під час роботи призначаються пожежні обслуги.

Табелі пожежним обслугам вивішуються на видних місцях. Перед початком роботи проводиться інструктаж пожежної обслуги і перевіряються знання обов’язків персоналу щодо пожежної профілактики і на випадок пожежі.

Для контролю за дотриманням протипожежного режиму у виробничих, службових і житлових будівлях призначаються зі складу пожежної команди пожежні пости.

12.4.8. Вибухо - і пожежонебезпечні приміщення мають бути обладнані ефективною автоматичною системою пожежогасіння, яка дозволяє швидко ліквідувати джерело вогню.

12.4.9. Для ліквідації осередків пожежі в цехах, сховищах, пунктах робіт та інших спорудах і будівлях баз повинні бути пожежний інвентар і обладнання за нормами, які встановлені цими Правилами (додаток №7).

Пожежні щити встановлюються біля кожного такого об’єкта на відстані 10 – 15 м від нього.

12.4.10. У сховищах боєприпасів і вибухових речовин, у місцях, де ведеться робота з такими речовинами, шибки у вікнах мають бути з матового скла або зафарбованими білою фарбою.

Боєприпаси і вибухові речовини не можна залишати навіть на короткий час у місцях, куди проникає сонячне проміння.

12.4.11. Вхід до сховищ боєприпасів із вогнепальною зброєю, запалювальними та освітлювальними пристроями, крім акумуляторних ліхтарів, а також у взутті, що не відповідає вимогам інструкцій про заходи пожежної безпеки у цих сховищах, забороняється.

Забороняється використовувати в сховищах з боєприпасами інструмент, який може бути джерелом утворювання іскор.

12.4.12. Категорично забороняється використовувати в сховищах з боєприпасами відкритий вогонь. У разі необхідності виконання вогневих робіт, вони здійснюються в порядку, визначеному в розділі 17 цих Правил згідно з нарядом-допуском (додаток №13 до цих Правил).

12.4.13. У сховищах з боєприпасами проти кожної двері влаштовуються робочі проходи шириною 1,5 м, усередині сховища - 1,25-1,5 м, уздовж стін - оглядові проходи шириною 0,6-0,7 м.

Висота штабелів повинна бути такою, щоб між верхнім рядом штабеля і стелею залишався вільний простір не менше ніж 0,5 м. Забороняється розміщувати будь-яке майно в проходах і залишати поверх штабелів боєприпаси, не укладені в ящики.

12.4.14. Електричне освітлення у наземних сховищах для димних порохів забороняється. Для освітлення підземних сховищ використовується освітлення електричними прожекторами ззовні, крізь вікна.

12.4.15. У разі зберігання боєприпасів на відкритих майданчиках, навколо них очищується від горючих матеріалів і рослинності смуга шириною 20 м, трава навкруг майданчика виполюється на відстані 1 м.

12.4.16. Усі сховища і відкриті майданчики для зберігання боєприпасів і розвантажувально-завантажувальні майданчики повинні бути обваловані. Обвалування улаштовуються відповідно до “Типового проекту обвалування сховищ і відкритих майданчиків зберігання боєприпасів”.

12.5. Вимоги пожежної безпеки під час технологічного обслуговування, ремонту, розряджання, знищення, утилізації ракет і боєприпасів

12.5.1. Роботи з технологічного обслуговування, ремонту, розряджання, знищення, утилізації ракет і боєприпасів належать до найбільш вибухопожежонебезпечних. Керівниками таких робіт повинні призначатися досвідчені спеціалісти, які добре знають будову, правила поводження з боєприпасами та правила безпеки.

Допуск до виконання робіт з боєприпасами кожного військовослужбовця та працівника здійснюється наказом командира військової частини.

12.5.2. Цехи, майстерні, пункти робіт повинні бути 1 або 2 ступеня вогнестійкості, одноповерхові, з легко скидуваним покриттям. Приміщення для роботи з порохами повинні бути ізольовані від інших приміщень негорючими стінами, а у разі наявності перекриттів з горючих або важкогорючих матеріалів – брандмауерами, і мати окремий вихід назовні.

Цехи, майстерні, пункти робіт повинні бути обладнані АУП і первинними засобами пожежогасіння за чинними нормами.

12.5.3. У кожному приміщенні площею понад 100 м2 улаштовуються не менше як 2 виходи назовні, без порогів, так, щоб відстань від будь-якого робочого місця до виходу не перевищувала 30 м.

12.5.4. Опалення повинно бути центральним і виконуватись гладкими трубами, з температурою теплоносія не вище ніж 95о С.

12.5.5. Електрообладнання в цехах, майстернях, пунктах робіт повинно відповідати класу приміщення згідно з вимогами ПУЕ та “Руководства для арсеналов, баз и складов ракет и боеприпасов”.

12.5.6. В усіх цехах і пунктах робіт на час роботи призначається пожежна обслуга з числа працівників.

Перед початком робіт керівник повинен проінструктувати особовий склад щодо правил пожежної безпеки, сповістити про склад пожежної обслуги, перевірити засоби пожежогасіння.

Табелі пожежним обслугам вивішуються на видних місцях.

12.5.7. Чистий робочий одяг повинен зберігатися в роздягальні побутового приміщення, промаслений спецодяг – в окремому приміщенні поблизу КПП. Залишати будь-який одяг, ганчір'я в місцях робіт з ракетами, боєприпасами та вибуховими речовинами забороняється.

12.5.8. У місцях проведення робіт з технологічного обслуговування, ремонту, розряджання, утилізації ракет і боєприпасів дозволяється зберігати основні й допоміжні матеріали у кількості не більшій ніж змінна потреба. Запас порохів та підривачів на робочому місці не повинен перевищувати потребу, встановлену технологічними нормами, решта пороху і підривачів зберігається в окремому приміщенні цеху (пункту робіт). ГР і ЛЗР, ганчір'я повинне зберігатися в металевому посуду (шафах, ящиках), який щільно закривається, у розмірі не більше потреби на 2 години роботи, решта ГР та ЛЗР повинні зберігатися в окремому приміщенні (погребі) на відстані не менше ніж 25 м від цеху (пункту робіт).

12.5.9. Просипаний порох, вибухові речовини прибирають негайно і зсипають у спеціальний посуд з водою. Використане ганчір'я збирається в металеві ящики.

12.5.10. Для роботи з порохами та вибуховими речовинами дозволяється використовувати інструмент тільки з кольорових металів.

12.5.11. Під час роботи з порохами слід дотримуватися таких вимог:

Підлога накривається брезентом, який після зміни виносять та очищують;

Особовий склад одягає м’яке взуття;

Електроприводи машин виносяться за стіни приміщення;

У місцях можливого скопичення порохового пилу встановлюються посудини з водою;

Робочі столи не повинні мати щілин, головки цвяхів заглиблюються та шпаклюються;

Металеві верстати, столи заземлюються;

Тара для транспортування в цеху (пункті робіт) порохів та виробів із них повинна бути з кольорових металів та зачинятися кришками.

12.5.12. Під час виконання всіх операцій - від знежирення боєприпасів до укладання їх в ящики - особовий склад повинний бути в міткалевих рукавичках. Знежирення поверхні проводиться за два рази. Щоразу обов'язково застосовується чисте ганчір'я, змочене уайт-спиритом і віджате від його надлишку. Після знежирення поверхня насухо протирається сухим ганчір’ям.

12.5.13. Під час чищення зовнішніх поверхонь корпусів ракет, снарядів, мін, гранат та підривачів (запалів, запалювальних трубок) не допускати їх нагрівання вище за встановлену температуру. Забороняється чищення на станках боєприпасів в остаточно спорядженому вигляді, з трассерами, а кумулятивних боєприпасів – з головними підривачами. Чищення пострілів патронного заряджання металевими щітками дозволяється тільки у разі надійного водяного охолодження поверхні.

12.5.14. За температури повітря нижче +8°С виконувати будь-які роботи з ремонту боєприпасів забороняється, крім сортування боєприпасів без порушення їхньої герметичності.

12.5.15. По закінченні робіт приміщення ретельно прибирають, сміття та ганчір'я виносять у спеціально призначене місце. Боєприпаси, їх елементи, порох, вибухові речовини, витратні матеріали виносять до місць зберігання. Після прибирання всі робочі місця перевіряються начальником цеху та особою пожежного наряду, про що робиться запис у спеціальному журналі, електромережа вимикається зовнішнім рубильником, після чого двері закриваються і опечатуються.

12.5.16. Розряджання і знищення боєприпасів повинно бути організованим і здійснюватись з додержанням порядку і правил, визначених в “Инструкции по разрядке и уничтожению боеприпасов в арсеналах, на базах и окружных складах”.

12.5.17. Роботи з розряджання та знищення боєприпасів дозволяється здійснювати лише на підривних полях (підривних майданчиках).

12.5.18. Відстань від підривного поля (підривного майданчика) до зовнішнього огородження технічної території складів (арсеналу, бази), окремих будівель, залізниць, шосейних доріг має бути не менша ніж 1,5 км, до окраїн населених пунктів, будівель і споруд виробничого призначення – не менша ніж 3 км. Навколо підривного поля (майданчика) ліс має бути вирубаним у радіусі не менше ніж 500 м.

Відстань від площадок для спалювання порохів до зовнішнього огородження технічної території складів (арсеналу, бази), до житлових будівель має бути не менша ніж 1500 м, пунктів робіт – 1000 м, дерев - 300 м, порожньої тари – 80 м.

Відстань від пунктів для спалювання порохів безперервним методом, до технічної території, інших будівель і споруд, лісових насаджень має бути не менша ніж 300 м.

Цехи і пункти робіт з розряджання боєприпасів методом виплавки і обробки лужним розчином вибухової речовини повинні розміщуватись на відстані не меншій ніж 200 м від інших виробничих будівель, а від сховищ з боєприпасами – не меншій ніж 400 м. У разі обвалування цеху (пункту) ці відстані можуть бути зменшені вдвічі.

Відстань від пунктів робіт з розряджання боєприпасів стрілецької зброї до технічної території, інших будівель і споруд, лісових насаджень повинна бути не менша ніж 200 м.

12.5.19. Майданчики для спалювання (підривання) боєприпасів та вибухових речовин повинні бути очищені від горючих матеріалів та рослинного покрову. Навколо бронепечей, спеціальних котлів територія очищується від рослинного покриву на відстані 20 м.

12.5.20. Боєприпаси, які підлягають знищенню та розряджанню, завозять на підривне поле (майданчик) у розмірі, що не перевищує змінну потребу. Здійснювати на підривному полі одночасно різні види робіт (підрив, випалювання ВР, спалювання порохів та ін.) забороняється.

12.5.21. Спалювання великої партій порохів дозволяється здійснювати в осіннє-весняний період, навесні - до сходження снігового покриву.

12.5.22. Під час розвантажувально-навантажувальних робіт з порохами повинна бути передбачена можливість швидкої евакуації особового складу на випадок загоряння порохів.

12.5.23. Запалювати порохові доріжки дозволяється тільки з підвітряного боку.

Зпалювати порохи та ВР під час вітру швидкістю понад 10 м/с забороняється.

12.5.24. За 20 хвилин після спалювання пороху майданчик спалювання поливається водою.

12.5.25. Сміття, горючі відходи виробництва дозволяється спалювати у спеціально обладнаному місці. Місце спалювання відходів забезпечується первинними засобами пожежогасіння та пожежним сповіщувачем. На час спалювання виставляється пожежний пост.

12.6. Вимоги пожежної безпеки в разі утримання боєприпасів на транспортних засобах та бойових машинах

На транспортних засобах

12.6.1. Транспортні засоби з боєприпасами слід розміщувати в сховищах, під навісами або на відкритих майданчиках, які розташовані на окремій ізольованій території. Окрема ізольована територія виділяється на:

Новій дільниці місцевості;

Території парків ОВТ;

Території артилерійських складів боєприпасів або на території, яка примикає до неї.

12.6.2. Окрема ізольована територія, на якій розташовані сховища (навіси, майданчики) з транспортними засобами, що завантажені боєприпасами, повинна бути на відстані не меншій ніж 500 м від населених пунктів, казарменої й житлової зон військового містечка, не меншій ніж 200 м від виробничих і службових будівель і приміщень з пічним опаленням, вартових приміщень, майстерень.

У всіх випадках відстань від окремої ізольованої території, яка призначена для розташування транспортних засобів з боєприпасами, від складів ПММ, стоянок цистерн з пальним, паливозаправних колонок, кузень, джерел відкритого вогню, повинна бути не менше а ніж 300 м.

12.6.3. Безпосередня відповідальність за організацію протипожежного захисту запасів боєприпасів військової частини (з’єднання), за утримання території, засобів пожежогасіння покладається на особу, призначену наказом командира військової частини (з’єднання).

Відповідальність за протипожежний стан і дотримання заходів протипожежної безпеки під час зберігання транспортних засобів, сховищ (навісів, майданчиків) та під час виконання робіт покладається на командирів (начальників) тих підрозділів, у віданні яких ці об’єкти перебувають.

12.6.4. Територія, на якій розташовані сховища (навіси, майданчики) з транспортними засобами, завантажені боєприпасами, повинна систематично очищатися від сміття, тари, сухих гілок, опалого листя, тополевого пуху тощо, які необхідно регулярно видаляти (вивозити) у спеціально відведені місця. Трава навколо сховищ (навісів, майданчиків) на відстань 2 м виполюється, на решті території викошується. Сушити і випалювати траву на цій території категорично забороняється. Вздовж зовнішнього периметра території обладнується протипожежна смуга шириною 5-6 м.

12.6.5. На території з транспортними засобами, які завантажені боєприпасами, повинні бути обладнані пожежні водоймища ємністю не менше ніж 50 м3 або встановлені пожежні гідранти. Пожежні водоймища або гідранти обладнуються із розрахунку можливості обслуговування кожного сховища (навісу, майданчика) не менше, ніж від двох джерел водопостачання. Відстань від водоймища або гідранта до об'єктів не повинна перевищувати 150 м.

12.6.6. Входити на територію з тютюновими виробами, тютюновими люльками і запалювальними речами (запальнички, сірники) забороняється. Для куріння встановлюється місце поза територією, яке обладнується шафа (ящик) для зберігання тютюнових виробів і запалювальних речей, ємкістю з водою для недопалків та використаних сірників.

12.6.7. У разі розміщення транспортних засобів з боєприпасами у сховищах і під навісами необхідно додержуватись таких вимог:

Відстань між сховищами (навісами) за місткості щодо боєприпасів, яка не перевищує 15 вагонів – не менша ніж 50 м, за наявності обвалування – 25 м;

Відстань між боковими бортами транспортних засобів і стіною приміщення повинна забезпечувати можливість вільного винесення ящиків з боєприпасами й бути не менша ніж 0,8 м;

Відстань між задніми бортами транспортних засобів і стіною приміщення повинна забезпечувати вільне відкривання заднього борта і бути не менша ніж 1 м;

Відстань між транспортними засобами по фронту повинна бути не менша ніж 1,5 м.

Транспортні засоби у сховищах і під навісами слід розміщувати в один-два ряди або потягами: тягач і причеп, який буксирується тягачем. Дворядне розміщення допускається у разі забезпечення виїздів у протилежні боки.

12.6.8. На відкритих майданчиках дозволяється розміщувати транспортні засоби з боєприпасами у декілька рядів з додержанням відстані між рядами не менше ніж 10 м. Тягачі з причепами дозволяється розміщувати у два ряди тягачами в різні боки, на відстані між рядами не менше ніж 3 м. Відстань між машинами по фронту повинна бути 1,5 – 2 м.

Майданчики обладнуються не ближче ніж 50 м від сховищ (навісів). Місткість майданчиків повинна бути не більша ніж 30 машин.

У всіх випадках розміщення транспортних засобів повинно у разі пожежі забезпечувати можливість їх вільного виведення без маневрування.

12.6.9. Забороняється утримувати у місцях зберігання транспортних засобів з боєприпасами та в кузовах цих транспортних засобів будь-яке майно за винятком дезактивувальних матеріалів у штатному пакуванні, маскувальних сіток у чохлах і ЗІП до транспортних засобів у штатних ящиках.

12.6.10. У разі спільного розміщення причепів з тягачами вони повинні бути завжди зчеплені. В разі утримання боєприпасів на причепах без тягачів (або в разі відсутності можливості зчеплення) причепи забезпечуються довгими тросами або жорсткими буксирами для виведення їх у разі пожежі.

12.6.11. Кожен автомобіль і артилерійський тягач, завантажений боєприпасами, повинен мати:

Справний вогнегасник, закріплений із зовні кабіни;

Ємкість з піском ємністю не менше ніж 0,5 м3;

Азбестову (повстяну) ковдру розміром 1´1,5 м;

Червоний прапорець по лівому борту;

Стяжки (ланцюги) бортів;

Трос буксирний або жорсткий буксир.

12.6.12. Для завантаження боєприпасами виділяють тільки справні транспортні засоби. Особливу увагу слід звернути на справність глушників, тому що вони можуть стати джерелами відкритого вогню.

12.6.13. Дверцята кабін автомобілів і тягачів після завантаження їх боєприпасами і постановки на зберігання запирати на замок забороняється. Горловини паливних баків щільно закривають пробкою з прокладкою і опечатують або опломбовують. Опечатування (опломбування) паливних баків здійснюється під керівництвом командира, у віданні якого перебувають транспортні засоби, або його заступника з технічної частини.

12.6.14. У сховищах, під навісами і на відкритих майданчиках, де розташовані транспортні засоби з боєприпасами, забороняється проводити будь-які роботи з їх ремонту або роботи з боєприпасами, за винятком:

Видалення пилу і снігу, які осіли на машину або боєприпаси під час зберігання;

Періодичної перевірки стану акумуляторних батарей, знімання їх для заряджання і заміни;

Зливання і заправлення охолоджувальної рідини;

Підкачування шин (ручним насосом);

Контрольних оглядів машин перед виїздом і в процесі зберігання;

Робіт, пов’язаних з запуском двигуна і виведенням машин за межі сховища (навісу, майданчика);

Вивантаження і виносу боєприпасів із сховища (з-під навісу, з майданчика) для проведення контрольно-технічного огляду.

Проведення таких робіт організується тільки в дні й години, які встановлює командир військової частини.

12.6.15. Підігрівати двигуни транспортних засобів для полегшення їх пуску відкритим вогнем (факелом, паяльною лампою) категорично забороняється.

12.6.16. Для огляду транспортних засобів у сховищі, під навісом або на майданчику дозволяється використовувати переносні електричні ліхтарі, розраховані на напругу, не більшу ніж 24 в. Ручний переносний ліхтар повинен бути забезпечений металевою сіткою для захисту лампи і шланговим дротом з вилкою, яка унеможливлює її підключення до розетки, що приєднана до мережі з напругою більше ніж 24 в.

12.6.17. Промаслене ганчір'я повинно складуватись у спеціальні металеві ящики з кришками. Використані матеріали виносяться зі сховища (навісу, майданчика) щодня по закінченні робіт у спеціально відведенні місця.

12.6.18. У місцях розташування транспортних засобів забороняється заправлення (дозаправлення) їх пально-мастильними матеріалами, а також зливання чи відбирання проб цих матеріалів. Забороняється здійснювати будь-які роботи з системою живлення двигуна транспортного засобу.

На бойових машинах

12.6.19. Бойові машини з завантаженими боєприпасами дозволяється розміщувати на території парків у сховищах. Використовувати для цього навіси і відкриті майданчики дозволяється лише у надзвичайних випадках.

12.6.20. За наявності готових сховищ дозволяється розміщення бойових машин з боєприпасами в одному сховищі з іншою технікою, у цьому випадку бойові машини відокремлюються протипожежною стіною в 1,5 цегли.

За наявності дерев’яних сховищ протипожежна стіна повинна виступати над покрівлею не менше ніж на 0,6 м і від бокових стін не менше ніж на 0,3 м. При розміщення в одному сховищі бронетанкової техніки бойової (стройової) групи батальйону, дозволяється розміщення й інших бойових (стройових) машин цього батальйону без встановлення між ними протипожежної стіни.

12.6.21. Утримання території парку і сховищ (навісів, майданчиків), розміщення бойових машин, внутрішня служба в парку, охорона і протипожежні заходи здійснюються відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (розділ 11) і Настанови з танко-технічного забезпечення.

12.6.22. Ремонт бойових машин дозволяється здійснювати у секторі ремонту та обслуговування після вивантаження з них боєприпасів. Боєприпаси, вивантажені з бойових машин (призначених для ремонту і переконсервації), слід розміщувати для тимчасового зберігання в їх штатному пакуванні у сховищі поточного постачання, або на території парку у спеціально виділених для цього сховищах, або на обладнаних відкритих майданчиках, розташованих не ближче ніж 40 м від стоянки машин. Боєприпаси на майданчиках повинні бути накритими брезентом.

Розміщувати боєприпаси, які вивантажено з бойових машин, у сховищі (під навісом, на відкритому майданчику), де перебувають інші машини, забороняється.

12.6.23. Вивантаження боєприпасів з бойових машин на грунт під час маршу, на навчаннях і зберігання їх без штатного пакування забороняються.

У виключних випадках дозволяється укладати боєприпаси на брезент, згорнутий у декілька шарів, не ближче ніж 25 м від бойових машин.

12.6.24. Піротехнічні засоби (освітлювальні й сигнальні патрони), які входять до боєкомплекту бойових машин, необхідно зберігати і перевозити разом з запасами батальйону на автомобілях (причепах) у герметичному пакуванні. Екіпажам машин вони видаються за окремим розпорядженням командира військової частини.

12.6.25. Підготовка боєприпасів і завантаження їх у бойові машини тривалого зберігання здійснюються відповідно до вимог чинних документів, які регламентують зберігання бронетанкової техніки.

12.6.26. Зберігання пакування від боєприпасів, які укладені в бойові машини, організується на складах поточного забезпечення, в окремих сховищах (під навісами). У разі нестачі місця під покрівлею дозволяється зберігати порожні пакування на обладнаних відкритих майданчиках відповідно до вимог чинних документів, які регламентують зберігання артилерійського озброєння і боєприпасів у військах.

Пакування від пострілів, які укладені в танки і самохідні установки, необхідно зберігати в окремих штабелях поротно (окремо за видами дії та партіями складання пострілів, які у них зберігалися).

Дозволяється зберігати пакування від боєприпасів, які укладені в танки, самохідні установки, бойові машини піхоти, у сховищах з боєприпасами, відокремивши його від штабелів з боєприпасами проходом 1 – 1,5 м і позначивши написом “Порожнє пакування _____ роти”.

12.7. Протипожежні заходи під час зберігання стрілецької зброї у військах

12.7.1. Усі місця зберігання стрілецької зброї та боєприпасів (склади, сховища, кімнати зберігання зброї і боєприпасів) обладнуються АПС (АУП) відповідно до чинних норм. Вимоги пожежної безпеки для складів (сховищ) боєприпасів для стрілецької зброї приймаються відповідно до розділу 12.4. цих Правил.

12.7.2. Справність АПС перевіряється командиром підрозділу – щоденно, начальником складу (завідувачем сховища), начальником варти (оператором ТЗО) – під час приймання (здавання) об’єкта під охорону, черговим військової частини і підрозділу – під час приймання (здавання) чергування.

Порядок експлуатації пожежної сигналізації, періодичність контролю за її справністю визначаються в інструкціях особам добового наряду та відповідальним посадовим особам військової частини.

12.7.3. Кімната зберігання зброї і боєприпасів повинна бути обладнана двома порошковими вогнегасниками.

12.7.4. Світломаскувальні штори у кімнатах зберігання зброї і боєприпасів повинні бути просочені вогнезахисними сумішами.

У кімнатах для зберігання зброї і боєприпасів забороняється залишати сторонні предмети, інструмент, одяг, порожнє пакування, ганчір'я.

12.7.5. Пролите мастило повинно бути негайно прибрано й видалено з кімнати зберігання зброї і боєприпасів.

13. Протипожежні заходи у центрах забезпечення пальним, на базах і складах пально-мастильних матеріалів та спеціальних палив

13.1. Класифікація центрів, баз і складів зберігання та видачі пального у Збройних Силах України

13.1.1. Загальні протипожежні вимоги щодо забезпечення пожежної безпеки складів і баз пального повинні відповідати вимогам відомчих будівельних норм ВСН-111-83/Минобороны “Ведомственные нормы проектирования складов для хранения легковоспламеняющихся и горючих жидкостей” та Керівництва по роботі військових складів пального Збройних Сил України.

13.1.2. Склади і бази пального призначені для приймання, зберігання і видачі військам пального, мастильних матеріалів, спеціальних рідин та технічних засобів служби пального, які надходять для забезпечення з’єднань, частин, установ, закладів Збройних Сил України.

13.1.3. Склади і бази пального за підпорядкованістю, призначенням і ешелонуванням запасів пального поділяються на центральні бази пального, бази пального оперативних командувань, бази пального видів Збройних Сил, склади і бази пального з’єднань і військових частин.

Військові склади і бази пального поділяються на стаціонарні та польові. До стаціонарних відносяться склади і бази, у яких основне технологічне обладнання для приймання, зберігання та видачі пального і технічні засоби (резервуари, трубопроводи, сховища, засоби перекачування) - постійні, капітальні споруди. До польових відносяться склади, у яких обладнання для приймання, зберігання і видачі пального – рухомі та пересувні технічні засоби, які в найкоротші строки розгортаються на місцевості в заданому районі.

13.1.4. В залежності від цільового призначення склади і бази підрозділяються на дві групи. До першої групи відносяться стаціонарні склади і бази, які являють собою окремі військові частини або об’єкти (оперативних командувань, видів Збройних Сил) а також базові аеродромні склади.

До другої групи відносяться стаціонарні склади і бази, які входять до складу військових частин, установ, закладів, ремонтних і промислових підприємств, в тому числі витратні аеродромні склади.

13.1.5. Склади в залежності від загальної місткості резервуарного парку підрозділяються на три категорії (табл.13.1). Загальна місткість складів пального визначається як сумарний об’єм резервуарів і тари для зберігання пального.

Таблиця 13.1 – Категорії складів пального в залежності від місткості резервуарів

Категорія склада	Загальна місткість, м3
І	Понад 50 000 до 100 000
ІІ	Понад 10 000 до 50 000
ІІІ	До 10 000

13.1.6. Для забезпечення безпечного виконання технологічних операцій з приймання, зберігання та видачі пального і технічних засобів, поточного руху продуктів і транспорту, забезпечення пожежної безпеки технологічні споруди і обладнання складів і баз пального видів Збройних Сил та оперативних командувань розміщуються на двох суміжних територіях – технічній і господарчій.

13.2. Утримання технічної території центрів, баз і складів зберігання пального

13.2.1. Пожежна безпека центрів, баз і складів зберігання пального (далі – склади пального) забезпечується неухильним додержанням вимог Статутів Збройних Сил України, нормативних документів, які регламентують діяльність складів пального та цих Правил. Усі заходи щодо пожежної безпеки складу пального визначаються відповідними інструкціями і проводяться згідно з планом пожежної безпеки, затвердженим командиром військової частини.

13.2.2. Технічна територія повинна бути обнесена подвійним огородженням з колючого дроту висотою не менш ніж 2,1 м. Перше (внутрішнє) огородження території повинне бути на віддалі від стін будинків і споруджень складу, у тому числі резервуарів, зливно-наливних пристроїв, не менш ніж на 25 м. Друге (зовнішнє) огородження повинне бути на відстані не менш ніж на 25 м від першого (внутрішнього) огородження - для складів і баз I і II категорій і не менш ніж на 10 м для складів і баз III категорії. Навколо зовнішнього огородження повинна бути передбачена заборонна зона шириною не менш ніж 200 м.

13.2.3. Технічну територію складів зберігання пального очищують від дрібної порослі, кущів, хмизу. Дерева очищують від гілок на висоту 2 м. Траву вчасно, до її висихання, викошують і вивозять з території. Сушити траву, зберігати сіно, пасти худобу на території забороняється.

Дороги, переїзди, а також під'їзди до будівель, споруд, джерел протипожежного водопостачання повинні постійно утримуватись у справному стані, а взимку регулярно очищатися від снігу.

Смуга місцевості шириною 50 м, яка розташована навколо будівель (споруд), закріплюється за відповідальними за протипожежну безпеку будівель (споруд). Межі дільниць, закріплених за відповідальними посадовими особами, встановлює командир військової частини.

13.2.4. Для запобігання пожежам і гасіння їх на складах пального організується протипожежна охорона. На неї покладаються запобігання пожежам повсякденним контролем за виконанням на території складу правил пожежної безпеки, підтримання у постійній готовності пожежної техніки й інвентарю, нагляд на території складу за станом пожежного водопостачання, засобів зв'язку, сигналізації, доріг і під'їздів до об'єктів, гасіння пожеж, а також надання допомоги в разі стихійного лиха і катастроф (повені, землетруси, урагани і т. п.).

13.2.5. Протипожежна охорона складу пального здійснюється штатною чи позаштатною пожежною командою військової частини. Крім того, на складі, в місцях робіт з пальним призначаються пожежні обслуги з військовослужбовців, робітників та службовців, які постійно чи тимчасово працюють у цих місцях.

13.2.6. На пожежні розрахунки покладаються нагляд за дотриманням у місцях виконання робіт протипожежних правил і участь у гасінні пожежі. Прізвища осіб, призначуваних до складу пожежної обслуги, і їхні обов'язки заносяться на спеціальну дошку, що вивішується в місці виконання робіт. Старшим пожежної обслуги є керівник роботи (начальник складу, начальник сховища і т. п.).

13.2.7. Роботи на складі повинні виконуватися з дотриманням умов, що унеможливлюють виникнення пожежі.

Курити, розводити вогонь, користатися електронагрівними приладами, гасовими лампами і ліхтарями на технічній території складу забороняється. При вході на склад сірники й інші запальні приналежності, тютюнові вироби відбираються.

13.2.8. Дозвіл на застосування відкритого вогню для виконання робіт на території складу надається в порядку, визначеному в розділі 17 цих Правил.

13.2.9. Зварювальні й інші роботи із застосуванням відкритого вогню на території складу допускаються на відстані не менш ніж 20 м від експлуатованих резервуарів та інших пожежонебезпечних об'єктів. При цьому, слід обов'язково дотримуватися таких запобіжних заходів:

На ділянці роботи на весь час проведення робіт виставляється пожежний пост з необхідними засобами пожежогасіння;

Усі горловини в сусідніх резервуарів, засувки на трубопроводах покриваються азбестовими покривалами; у жаркий час року ці покривала змочуються водою;

У місцях виконання робіт із застосуванням відкритого вогню встановлюються переносні повстяні чи азбестові щити розміром 1´2 м для запобігання розлітанню іскор.

13.2.10. Забороняється залишати в сховищах, на заправному пункті та в інших приміщеннях складу пального промаслене ганчір'я чи викидати його на територію складу. Промаслене ганчір'я складають у металеві ящики з кришкою, яка щільно закривається. По закінченні робочого дня його виносять у спеціально відведене місце поза територією складу. Чисте ганчір'я зберігають окремо від промасленого. Промаслений спеціальний одяг у згорнутому вигляді зберігати не дозволяється. Забороняється сушити спеціальний одяг на опалювальних приладах чи поблизу них.

13.2.11. Технічна територія складу пального забезпечується джерелами протипожежного водопостачання (пожежними гідрантами, пожежними водоймищами) відповідно до вимог розділу 6.5 цих Правил. Запас води у пожежних водоймищах повинен бути не менший ніж 100 м3. Запас піноутворювача і кількість генераторів піни на технічній території складів пального визначаються відповідно до вимог додатка №15 Положення про пожежну охорону у Збройних Силах України.

13.2.12. Технічна територія обладнується первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог розділу 7.4 цих Правил.

13.2.13. Будівлі та споруди, майданчики відкритого зберігання обладнуються блискавкозахистом і захистом від статичної електрики відповідно до розділу 6.9 цих Правил.

13.2.14. На території складів пального повинно бути передбачено чергове (охоронне) освітлення, улаштоване відповідно до вимог ПУЭ.

Для запобігання впливу сонячного проміння наземні та напівпідземні ємкості для зберігання ЛЗР та ГР фарбуються світлою фарбою.

13.2.15. Забороняється в'їжджати на технічну територію автомобілям, тракторам та іншому механізованому транспорту, не обладнаному спеціальними іскрогасниками і засобами пожежогасіння.

13.2.16. За наявності на складі залізничних колій не дозволяється подавати (забирати) на територію складу залізничні цистерни з легкозаймистими рідинами без прикриття з боку локомотива, яке складається з порожніх вагонів чи вагонів з безпечними в пожежному відношенні вантажами.

13.2.17. Всі будівлі на технічній території складів пального забезпечуються телефонним зв’язком. Будівлі і споруди обладнуються пожними осповіщувачами із розрахунку один пожежний оповіщувач на 4-5 будівель (споруд).

13.2.18. Будівлі і споруди на технічній території складів пального обладнуються АУП та АПС відповідно до норм, установлених Переліком об'єктів Збройних Сил України, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації.

13.3. Протипожежні вимоги в разі зберігання пального у резервуарах

13.3.1. Для попередження розливу пального по території складу, у випадку пожежі або аварії резервуара, групи наземних і напівзаглиблених резервуарів, а також окремі резервуари повинні бути обваловані земляним валом. Обвалування резервуарів необхідно виконувати таким чином, щоб воно вміщувало об'єм, який дорівнює номінальному об'єму найбільшого резервуара, що знаходиться в цьому обвалуванні, і було на 0,2 м вище рівня розлитої рідини. Відстань від стінок резервуарів до нижньої крайки внутрішніх схилів обвалування або до обгороджувальних стін має бути не менша ніж 3 м. Земляне обвалування у верхній частині повинно бути не менше 0,5 м завширшки.

13.3.2. Майданчик усередині обвалування планується так, щоб дощові і поталі води збиралися в місці установки дренажної труби для спуска їх у водовідвідну канаву.

Через водовідвідну канаву і обвалування влаштуються перехідні містки.

13.3.3. Обвалування (стінки), їх перехідні містки, сходи, огорожі повинні постійно підтримуватися справними. Майданчики всередині обвалувань повинні бути рівними, утрамбованими та посипаними піском. Випадково розлиті ЛЗР та ГР слід негайно прибрати, а місця розлиття посипати піском.

13.3.4. Наземні резервуари мають бути пофарбовані білою (сріблястою) фарбою для запобігання дії сонячного проміння.

На дихальних трубках резервуарів для зберігання ЛЗР, на трубопроводах газової обв'язки резервуарів мають встановлюватися вогнеперешкоджувачі.

На кожному трубопроводі, що подає в резервуар ЛЗР і ГР (або відводить їх із резервуара), має встановлюватися запірна арматура на відстані не ближче ніж 3 м від резервуара.

13.3.5. Зливання ЛЗР і ГР (крім мазуту) до резервуара повинно проводитися під шар рідини товщиною не менше 50 мм і тільки закритим способом. Розміщувати зливні пристрої безпосередньо на горловинах резервуарів забороняється. Їх слід розміщувати від будівель і резервуарів на відстанях, визначених у будівельних нормах.

13.3.6. На кожний резервуар необхідно складати технологічну карту, в якій вказується номер резервуара, його тип, призначення, максимальний рівень наливання, мінімальний залишок, швидкість наповнення і спорожнення.

13.3.7. Пальне дозволяється зберігати тільки в справних резервуарах.

У процесі експлуатації резервуарів необхідно здійснювати постійний контроль за справністю дихальних клапанів та вогнеперешкоджувачів. За температури повітря, вищої за 0оС, перевірки повинні проводитися щомісяця, а нижчої - не рідше двох разів на місяць. Узимку дихальні клапани та сітки повинні очищуватися від льоду.

Під час огляду резервуарів, відбирання проб або замірів рівня рідини слід застосовувати пристосування, які виключають іскроутворення в разі ударів.

13.3.8. Люки, що служать для вимірювання рівня та відбору проб із резервуарів, повинні мати герметичні кришки, а отвори для вимірів - кільце з металу (із внутрішнього боку), яке виключає іскроутворення.

13.3.9. Підігрівати в'язкі та застигаючі нафтопродукти в резервуарах (у встановлених межах) дозволяється за умови рівня рідини над підігрівниками не менше ніж 0,5 м.

13.3.10. Для резервуарів, де зберігаються сірчисті нафтопродукти, повинен бути розроблений графік планових робіт з очищення від відкладень пірофорного сірчистого заліза.

13.3.11. У разі виникнення тріщин у швах, у металі стінок або дна діючий резервуар має бути негайно випорожнений.

13.3.12. Не дозволяється:

Зменшувати висоту обвалування, розраховану за будівельними нормами;

Експлуатувати резервуари, що мають перекоси, тріщини, підтікання, а також несправні контрольні прилади, стаціонарні протипожежні пристрої, продуктопроводи, для яких минули строки зачищення і випробовування на міцність;

Саджати дерева та чагарник у зоні обвалувань;

Установлювати резервуари на основах з матеріалів груп горючості Г2, Г3 та Г4;

Переповнювати резервуари і цистерни;

Відбирати проби з резервуарів під час зливання або наливання нафтопродуктів.

13.4. Вимоги пожежної безпеки в разі зберігання пального в тарі

13.4.1. ЛЗР та ГР у тарі слід зберігати в будівлях або на майданчиках під навісами (залежно від кліматичних умов). Навіси слід влаштовувати лише з негорючих матеріалів. Не дозволяється зберігати нафтопродукти з температурою спалахування 45оС і нижче в тарі на відкритих майданчиках. Зберігати та відпускати нафтопродукти слід в тарі, яка відповідає вимогам ГОСТ 1510-84.

13.4.2. В підземних сховищах, побудованих з горючих матеріалів, зберігання рідин з температурою спалахування парів вище ніж 120оС у кількості до 60 м3 дозволяється лише за умови влаштування підлоги з негорючих матеріалів та засипки покриття шаром утрамбованої землі завтовшки не менше ніж 0,2 м.

13.4.3. Будівлі та споруди складів для зберігання ЛЗР та ГР повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості. Одноповерхові будівлі можуть бути III ступеня вогнестійкості.

13.4.4. Будівлі для зберігання ГР у тарі можуть бути заввишки не більше ніж триповерхові, а ЛЗР – ніж одноповерхові.

13.4.5. Дверні отвори у приміщеннях для зберігання ЛЗР та ГР у тарі повинні мати пороги з пандусами заввишки не менше ніж 0,15 м для запобігання розливанню рідини в разі аварії. Підлога в цих приміщеннях повинна бути з негорючих матеріалів і мати нахил для стікання рідин до лотків та трапів.

13.4.6. Будівлі для зберігання ЛЗР і ГР повинні бути обладнані телефонним зв’язком з пожежним підрозділом.

13.4.7. Загальна кількість ЛЗР та ГР в одній будівлі для зберігання нафтопродуктів у тарі не повинна перевищувати 1200 м3 для ЛЗР або 6000 м3 для ГР. У разі одночасного зберігання ЛЗР і ГР їх загальна зведена кількість на складі не має перевищувати зазначених вище значень і визначається з розрахунку: 1 м3 ЛЗР прирівнюється до 5 м3 ГР.

При цьому, в одному приміщенні (секції) дозволяється зберігати не більше ніж 200 м3 ЛЗР або 1000 м3 ГР. Приміщення для зберігання ЛЗР та ГР повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією, яка відповідає вимогам будівельних норм.

13.4.8. У разі зберігання бочок з ЛЗР та ГР у будівлях слід дотримуватися таких вимог:

Вручну укладати бочки на підлогу не більше ніж у 2 яруси;

Укладати бочки механізовано, не більш ніж: у п'ять ярусів - для ГР і три яруси - для ЛЗР;

Укладати не більше ніж дві бочки за шириною штабеля або стелажа;

Укладати бочки на кожному ярусі стелажа в один ряд за висотою незалежно від виду нафтопродуктів;

Відстань від верху бочок до стелі повинна бути не менша ніж 1 м;

Проходи, призначені для транспортування бочок, повинні бути шириною не менш ніж 1,8 м, інші проходи між штабелями чи стелажами - не менш ніж 1 м.

13.4.9. Відкриті склади ЛЗР та ГР слід розміщувати на майданчиках, які мають нижчу позначку відносно прилеглих будівель та населених пунктів. У разі неможливості виконання цієї вимоги повинні передбачатися додаткові заходи, що унеможливлюють розливання ЛЗР та ГР під час аварії на територію населеного пункту, військової частини тощо.

Відстань від складів ЛЗР та ГР до будівель, споруд і населених пунктів повинна відповідати вимогам, визначеним у будівельних нормах.

13.4.10. Майданчики для зберігання нафтопродуктів у тарі слід обгороджувати земляним валом або негорючою суцільною стінкою заввишки не менше ніж 0,5 м, з пандусами для проходу на майданчик.

13.4.11. Обвалування (стінки), їх перехідні містки, сходи, огорожі повинні постійно підтримуватися справними. Майданчики всередині обвалувань повинні бути рівними, утрамбованими та посипаними піском. Випадково розлиті ЛЗР та ГР слід негайно прибрати, а місця розлиття посипати піском.

13.4.12. У разі зберігання бочок на відкритих майданчиках необхідно:

У межах однієї обгородженої (обвалованої) території розміщати не більше ніж шість штабелів;

Дотримуватися таких розмірів одного штабеля: його довжина не повинна перевищувати 25 м, а ширина - 15 м;

Передбачати відстань між штабелями на одному майданчику не менше ніж
5 м, між штабелями сусідніх майданчиків - не меншу ніж 20 м, між штабелями та валом (стіною) - не меншу ніж 5 м;

Укладати бочки на майданчиках не більше ніж у два яруси за висотою і з проходами завширшки не менше ніж 1 м через кожні два ряди.

13.4.13. Бочки повинні укладатися пробками догори.

13.4.14. Порожні металеві бочки, забруднені нафтопродуктами, необхідно зберігати окремо на спеціально відведених майданчиках, із щільно закритими пробками (люками), укладеними не більше ніж у чотири яруси і відповідно до вимог, установлених для зберігання нафтопродуктів у тарі на відкритих майданчиках.

13.4.15. Для розливання ЛЗР та ГР повинен бути передбачений ізольований майданчик (приміщення), обладнаний відповідними пристосуваннями для виконання цих робіт.

Відпускати ЛЗР і ГР споживачам дозволяється за допомогою сифона або насоса лише у спеціальну тару з кришками (пробками), які щільно закриваються. Відпуск ЛЗР та ГР у скляні та полімерні посудини місткістю більше 5 л забороняється.

13.4.16. Не дозволяється:

Зменшувати висоту обвалування, розраховану за будівельними нормами;

Розливати нафтопродукти, зберігати пакувальний матеріал і порожню тару безпосередньо у сховищах та на обвалованих майданчиках;

Висаджувати дерева та чагарник у зоні обвалувань;

Укладати бочки без прокладок між ярусами;

Приймати на зберігання пошкоджені бочки, бочки без пробок або закриті пробками, що не відповідають тарі;

Застосувати для відгвинчування металевих пробок інструмент, що дає іскри.

13.5. Протипожежні заходи на ділянках зливання і наливання пального

13.5.1. Зливно-наливні залізничні естакади й окремі стояки виконуються з негорючих матеріалів. Для швидкої евакуації людей у випадку пожежі з верхніх площадок по торцях естакади і через кожні 60 м по її довжині влаштовують сходи з негорючих матеріалів.

13.5.2. Зливно-наливні стояки повинні бути обладнані гнучкими бензостійкими рукавами з наконечниками. Довжина рукавів повинна забезпечувати можливість опускати їх до дна залізничної цистерни.

13.5.3. Залізничні шляхи, естакади, трубопроводи, телескопічні труби, наконечники шлангів та зливних пістолетів мають бути заземлені. Опір заземлювальних пристроїв слід перевіряти не рідше ніж один раз на рік згідно з графіком, затвердженим командиром частини.

13.5.4. Подавання залізничних цистерн під зливання та наливання, а також їх виведення мають здійснюватися плавно, без поштовхів та ривків. Гальмування залізничних цистерн металевими башмаками на території зливно-наливних пристроїв не дозволяється. Для цієї мети необхідно застосовувати дерев'яні підкладки.

Якщо вагони-цистерни з ЛЗР, які мають температуру спалахування парів 28оС та нижчу, подають під зливання (наливання) та виведення паровозами, треба здійснювати їх прикриття одним чотиривісним порожнім вагоном або вагоном (платформою), навантаженим негорючим вантажем.

Паровози, які подають залізничні цистерни під зливання або наливання ЛЗР та ГР на територію підприємства, повинні працювати лише на рідкому паливі.

13.5.5. Перед наливанням нафтопродуктів особовий склад, котрий здійснює їх відпуск (або працівники охорони), повинен зовнішнім оглядом переконатися в наявності та справності заземлення, іскрогасника та інших захисних пристроїв на цистерні, а також у її забезпеченості первинними засобами пожежогасіння.

13.5.6. Зливно-наливні пристрої, трубопроводи, стояки та арматуру необхідно регулярно оглядати та своєчасно проводити планово-поперджувальний ремонт. Виявлені несправності та витікання слід негайно усувати, а в разі неможливості усунення - відключати несправні елементи.

Робочі та евакуаційні сходи естакад повинні постійно утримуватися справними.

13.5.7. Для місцевого освітлення під час зливно-наливних операцій можуть застосовуватися акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні.

13.5.8. Зливні шланги повинні бути споряджені наконечниками з матеріалів, які унеможливлюють іскроутворення від удару.

13.5.9. Перед наливанням необхідно перевірити цистерну на відсутність сторонніх предметів. Наливання нафтопродуктів повинно здійснюватися рівним (що не спадає) струменем, без розбризкування і сплескування нафтопродуктів. Необхідно стежити, щоб кількість нафтопродукту не перевищувала встановленого рівня. В міру наповнення цистерни до встановленого рівня швидкість її заповнення необхідно зменшити. У разі виявлення в процесі наливання течі в цистерні наливання повинне бути негайно припинене до повного усунення несправності. За неможливості усунення течі цистерна повинна бути звільнена від налитого нафтопродукту. Якщо нижні зливальні прилади залізничних цистерн несправні, відкривати їх за допомогою ломів, кувалд чи інших інструментів і пристосувань, що можуть викликати іскроутворення, не допускається. У цьому випадку нафтопродукт відкачують через верхню горловину цистерни.

13.5.10. По закінченні наливання нафтопродуктів у цистерни рукава, стояки і колектори, розташовані по верху естакад, повинні бути звільнені від нафтопродуктів, а люки цистерн герметично закриті кришками на прокладках.

13.5.11. Зливання і наливання нафтопродуктів під час грозових розрядів не дозволяється.

13.5.12. Ділянки зливання і наливання повинні бути забезпечені засобами пожежогасіння. На час провадження робіт на ділянці виставляється пожежний пост у складі пожежної обслуги на пожежному автомобілі. Для більш оперативного вирішення завдань із гасіння можливих пожеж і загорянь пожежній обслузі доцільно до початку робіт зі зливу і наливу зробити попереднє розгортання.

13.5.13. Зливання і наливання нафтопродуктів, перевезених водним шляхом танкерами і баржами, здійснюється на причалах, що повинні виконуватися з негорючих матеріалів. Ширина причалів повинна забезпечувати прокладку по них усіх необхідних трубопроводів, а також улаштування пожежного проїзду. Зливно-наливні причали повинні мати огородження з боку берега, а також пристрої для берегового заземлення наливних судів. Берегові трубопроводи, призначені для зливання і наливання нафтопродуктів, на відстані 30 м від причалу обладнують засувками для перекриття надходження нафтопродуктів на причал у випадку аварії чи виникнення пожежі.

13.5.14. Підведення, виведення і швартування наливних судів, що перевозять нафтопродукти з температурою спалаху пари 28°С і нижчою, роблять буксирами, обладнаними надійними іскрогасними пристроями. Пришвартовування таких судів і кріплення їх біля причалу повинні здійснюватися тільки неметалевими канатами. Як виняток може бути допущене використання металевих швартових тросів, при цьому, робочі місця палуби і швартових кнехтів повинні бути покриті настилами чи ізолювальними матеріалами, що запобігають іскроутворенню.

13.5.15. Наливні судна повинні заземлюватися, перед тим, як з'єднати їх трубопроводи з рукавами для перекачування нафтопродуктів. Заземлювальні пристрої повинні зніматися тільки після закінчення зливно-наливних операцій і роз'єднання трубопроводів з рукавами причалу і судна.

13.5.16. Рукави, що з'єднують судновий трубопровід з береговими зливно-наливними пристроями, повинні мати довжину, що забезпечує можливість деякого переміщення судна біля причалу.

13.5.17. Рівень нафтопродуктів на судах необхідно заміряти рейками, виготовленими з дерева чи кольорового металу, через отвори, що закриваються люковими пробками. Посуд для відбору проб також повинний бути з металу, що не дає іскор у разі ударів.

13.5.18. Під час зливно-наливних операцій з нафтопродуктами, температура спалаху парів яких становить +28°С і нижче, у несамохідного наливного судна на відстані не меншій ніж 50 м повинне знаходитися чергове самохідне судно, оснащене засобами пожежогасіння.

13.5.19. У період зливання (наливання) нафтопродуктів на причалах, наливних судах і на перекачувальних станціях забороняється:

Користуватися відкритим вогнем (виконувати вогневі роботи, курити, запалювати сірники);

Викачувати підтоварну воду чи нафтопродукти з наливних судів в акваторію причалів;

Підходити до наливного судна і швартувати до нього судна і човни, не пов'язані зі зливно-наливними операціями;

Застосовувати для освітлення переносні електролампи і ліхтарі не у вибухозахищеному виконанні;

Використовувати несправні трубопроводи, рукави і насоси;

Приймати і наливати в судно нафтопродукти, підігріті до температури вище ніж +70°С;

Здійснювати ремонтні роботи на наливних судах і берегових зливно-наливних пристроях;

Здійснювати операції із зливання (наливання) нафтопродуктів за відсутності на причалах засобів пожежогасіння.

13.5.20. На складах і базах пального обладнуються ділянки для масового наливання нафтопродуктів в автоцистерни і паливозаправники. Ділянки повинні мати тверде покриття і забезпечувати безперешкодне стікання розлитих рідин через гідравлічний затвор у виробничо-зливну каналізацію чи в спеціальний збірник. За наявності на складі водопроводу повинно бути забезпечене змивання розлитих рідин водою.

13.5.21. Наливні стояки й автоестакади, що розміщуються на ділянці, повинні бути обладнані рукавами такої довжини, щоб вони вільно опускалися до дна автоцистерни. Автоестакади, окремі стояки, рукави і металеві труби повинні бути надійно заземлені. Крім того, автоналивні пристрої обладнують пристосуванням для заземлення автотранспорту під час наливання в нього нафтопродуктів. Якщо для наливання застосовують металеві лійки, вони виготовляються з металу, що не дає іскор. Для їхнього заземлення застосовується спеціальний провідник, що одним кінцем кріпиться до лійки, а іншим - до наливного стояка.

13.5.22. Автотранспорт, що прибуває на склад для одержання нафтопродуктів, зосереджується на спеціальному майданчику, розташованому за межами технічної території. На цьому майданчику перевіряються технічний стан автотранспорту, його устаткування, а також чистота цистерн. При цьому необхідно перевірити наявність пристроїв, що заземлюють, стан паливопроводів (відсутність течі), надійність роботи двигуна на холостих обертах, стан глушника, який повинен бути виведений уперед під радіатор, наявність засобів пожежогасіння.

13.5.23. Під наливання не допускаються автоцистерни і паливозаправники із заздалегідь відкритими люками. Люки відкриваються безпосередньо перед наливання і після того, як автотранспорт буде заземлений. Заземлення знімається тільки після наливання і закриття люка.

13.5.24. Для забезпечення швидкої евакуації у випадку виникнення пожежі наливання нафтопродуктів в автотранспорт із карбюраторними двигунами здійснюється на холостих обертах двигуна. Якщо двигун автомобіля зупинився, повторний пуск його на ділянці наливання не допускається. У цьому випадку автомобіль видаляється за допомогою буксира.

13.5.25. Якщо під час наливання виявлено, що нафтопродукт протікає з цистерни, наливання негайно припиняється, двигун зупиняється й автомобіль виводиться з-під наливання на буксирі.

13.5.26. Ділянки масової видачі забезпечуються необхідною кількістю первинних засобів пожежогасіння, що розміщуються на пожежних щитах. Крім того, біля пожежних щитів повинні бути жорсткі буксири.

13.5.27. На технічній території складів і баз обладнуються розливальні і роздавальні, призначені для наливання нафтопродуктів у тару і видачі їх одержувачам. Розливальні і роздавальні можуть розміщатися в будинках не нижче II ступеня вогнестійкості, під навісами, конструктивні елементи яких виконуються з негорючих матеріалів, і на відкритих майданчиках. У разі розміщення розливальних і роздавальних в одній будівлі, вони розділяються стіною, виконаною з негорючих матеріалів, з межею вогнестійкості не менше ніж 2,5 год. Двері, через які сполучаються ці приміщення, повинні мати межу вогнестійкості не меншу ніж
1,2 год. У дверних прорізах улаштовуються пороги висотою 0,15 м, що запобігають розтіканню випадково пролитих нафтопродуктів. Підлоги в приміщеннях, під навісами і на відкритих майданчиках виконуються з негорючих, іскробезпечних матеріалів, які не вбирають ЛЗР і ГР.

13.5.28. Розливальні для ЛЗР і ГЗ розташовують в окремих приміщеннях. У розливальних ЛЗР, розташованих під навісами чи на відкритому майданчику, допускається здійснювати розлив дизельного палива. У розливальних етилованих бензинів не допускається розливати інші нафтопродукти.

13.5.29. Резервуари-мірники з ЛЗР і ГР місткістю до 25 м3 кожний допускається розташовувати на відстані не ближче ніж 2 м від глухих стін розливочних. При цьому загальна місткість групи резервуарів-мірників не повинна перевищувати 200 м3. Відстань між цими резервуарами повинна бути не менша ніж 1 м.

13.5.30. Резервуари місткістю до 75 м3 призначені для підігрівання і видачі мастил, дозволяється розміщати так, щоб їхні торці розташовувалися в приміщенні розливальні. Крім того, резервуари місткістю до 25 м3, призначені для підігрівання і видачі мастил, допускається встановлювати в приміщенні розливальні, при цьому повине бути забезпечене відведення парів з резервуара за межі приміщення.

13.5.31. Резервуари для збереження мастил місткістю до 300 м3 дозволяється розташовувати в підвалах і цокольних приміщеннях одноповерхових будинків під розливальнями. Виходи з підвальних і цокольних приміщень при цьому повинні влаштовуватися безпосередньо назовні і не сполучатися з першим поверхом.

13.5.32. У розливальних і роздавальних забороняється:

Проводити будь-які роби, не зв'язані з наливанням нафтопродуктів у тару і їх видачею;

Ударяти молотками, ключами й іншими сталевими предметами об металеві бочки ;

Відкривати пробки бочок за допомогою молотків і зубил (необхідно застосовувати спеціальні ключі з матеріла, який унеможливлює іскроутворювання);

Кантувати і катати бочки по металевих плитах, рейках, бруківці (необхідно застосовувати дерев'яні лаги);

Скидати металеві бочки з автомашин, майданчиків;

Наливати нафтопродукти під час грозових розрядів;

Користуватися відкритим вогнем.

13.5.33. Відпускати нафтопродукти у бочки, встановлені в кузовах бортових автомобілів, необхідно на відкритих майданчиках з твердим покриттям. Такий майданчик розташовується не ближче ніж за 25 м від резервуарного парку. Видача здійснюється тільки в денний час. Якщо відпуск нафтопродуктів здійснюється одночасно в кілька машин, відстань між ними повинна бути не менша ніж 15 м. Глушники бортових автомобілів виводяться вперед чи накриваються зверху козирком з жерсті.

13.5.34. Двигуни автомобілів повинні працювати на малих оборотах, а самі автомобілі встановлюються на відстані 5 - 7 м від розливальних пристроїв. Якщо двигун автомобіля зупинився, запускати його на ділянці наливання не дозволяється. Автомобіль необхідно відбуксирувати в безпечне місце.

13.5.35. Усі бочки в кузові автомобіля встановлюються пробками нагору. При цьому, бочки з пробками в обичайці укладаються на рами-підкладки.

Після закінчення наливання нафтопродуктів у бочки необхідно перекрити кран у лічильнику, відвести рукав убік та укласти його в спеціально призначене місце в лічильнику, закрити бочки пробками з прокладками.

13.6. Насосні станції для перекачування пального

13.6.1. Стаціонарні насосні станції для перекачування ЛЗР і ГР розміщують у будинках, що можуть бути наземними, заглибленими та обсипними. Будівлі, у яких розміщують насосні станції для перекачування цих нафтопродуктів, повинні бути одноповерховими, без горищного даху, з ступенем вогнестійкості, не нижчим за
II-й.

13.6.2. Підлога в насосних станціях виконується з негорючих і таких, що не всмоктують нафтопродукти, матеріалів. Крім того, у насосних, де перекачують ЛЗР, підлоги виконуються з матеріалів, які не утворюють іскор. Підлоги повинні мати похил у бік лотків чи каналів для стоку пролитих нафтопродуктів. Лотки чи канали на виході їх з насосних приміщень з'єднуються з промислово-зливною каналізацією чи зі спеціальним збірним колодязем через гідравлічний затвор.

13.6.3. Двері і вікна в насосних станціях повинні відкриватися назовні. Улаштовувати пороги в дверних прорізах не допускається. З приміщення насосної станції з площею підлоги більш ніж 100 м2 улаштовується не менше ніж два виходи, розташовані у протилежних кінцях будівлі.

13.6.4. Ширина проходів між частинами насосів, що виступають, повинна бути не менша ніж 1 м. У разі встановлення насосів шириною до 0,6 м і висотою до 0,5 м ширину проходів можна зменшувати до 0,7 м. В одній будівлі допускається поєднувати приміщення насосної станції, трансформаторної підстанції напругою до 10 кВ, електророзподільних пристроїв, станції катодного захисту трубопроводів, пункту установки контрольно-вимірювальної апаратури і засобів автоматичного керування технологічними процесами і вентиляційною камерою. Зазначені приміщення відокремлюються стінами з негорючих матеріалів з межею вогнестійкості не меншою ніж 2,5 год та обладнуються виходами безпосередньо назовні.

13.6.5. Приведення насосів у дію може здійснюватися від електродвигунів, установлюваних безпосередньо в насосах, при цьому, конструкція електродвигунів повинна відповідати зоні вибухопожежонебезпеки приміщення, категорії і групі вибухонебезпечної суміші. Крім того, приведення насосів у дію може здійснюватися від електродвигунів нормального виконання і двигунів внутрішнього згорання. У будинках насосних станцій приміщення для установки електродвигунів нормального виконання і двигунів внутрішнього згорання відокремлюються від приміщень для насосів глухими газонепроникними стінками з негорючих матеріалів із межею вогнестійкості не меншою ніж 2,5 год. Для виключення проникнення парів нафтопродуктів з насосних у приміщення, де встановлені двигуни, вали, що з'єднують двигуни з насосами, у місцях проходу через стіни підлягають ущільненню.

13.6.6. Баки з пальним для двигунів внутрішнього згорання розташовують на негорючій основі іззовні будинку з насосами чи в спеціальному приміщенні, конструктивні елементи якого виконуються з негорючих матеріалів і яке обладнується самостійним виходом назовні. Трубопровід для подачі пального від бака до двигуна внутрішнього згорання необхідно обладнати двома вентилями, один із яких розташовують біля двигуна, другий - біля бака.

13.6.7. Якщо в одному приміщенні встановлені насоси для перекачування ЛЗР і ГР, насосна станція і всі види устатковання в ній повинні відповідати вимогам до цих пристроїв за умови перекачування нафтопродуктів з найбільш низькою температурою спалаху.

13.6.8. Приміщення насосних станцій обладнують припливно-витяжною примусовою і витяжною природною вентиляцією. Витяжна вентиляція повинна забезпечувати таку кратність повітрообміну під час перекачування: етилованих бензинів і сірчистих рідин - 20; ЛЗР I - II класів -8; ГР III класу (крім мазутів) - 6; мазутів і дизельного палива - 8; ГР IV класу - 3.

13.6.9. Витяжні та припливні камери розташовують в окремих приміщеннях, а будівельні конструкції цих приміщень мають виконуватися з негорючих матеріалів. Усі отвори припливних і витяжних систем повинні бути захищені металевими сітками з кількістю вічок на 1 см2 не менше ніж чотири.

13.6.10. Витяжку повітря необхідно здійснювати з двох зон: одна з яких займає 2/3 всього об’єму, а друга - 1/3 всього об’єму. Приплив повітря повинен бути влаштований на висоті не менше ніж 1,5 м від підлоги.

13.6.11. У насосних станціях механічна вентиляція, крім місцевого керування, повинна бути зблокована з роботою основних насосів. Електродвигуни вентиляційних установок повинні бути вибухозахищеного виконання для відповідних категорій і груп вибухонебезпечних сумішей. У системі витяжної вентиляції необхідно застосовувати тільки відцентрові вентилятори, виготовлені з матеріалів, що унеможливлюють іскроутворення в разі ударів.

13.7. Вимоги пожежної безпеки під час очищення і ремонту резервуарів (порожньої тари)

13.7.1. Ремонт резервуарів дозволяється після повного звільнення резервуара від рідини, від'єднання від нього трубопроводів, відкриття всіх люків, проведення дегазації до вибухобезпечної концентрації парів пального шляхом пропарювання, промивання миючими препаратами за допомогою комплекту устаткування для механізованого зачищення або сильним струменем води і ретельного очищення (пропарювання та промивання), відбирання з резервуарів проб повітря та аналізу на відсутність вибухонебезпечної концентрації за допомогою газоаналізатора.

13.7.2. Резервуари очищують миючими препаратами за допомогою компресора для механізованого очищення або, як виключення, вручну за допомогою дерев'яних лопаток, шкребків, совків, мітел, трав'яних чи капронових щіток. Застосування інструмента з металу, що дає іскри, забороняється.

13.7.3. Під час зачищення резервуарів з-під сірчистого пального, щоб уникнути самозаймання сірчистих сполук, залишки продуктів корозії повинні бути увесь час вологими, до повного видалення їх із резервуара і з ділянки збереження в пожежобезпечне місце.

13.7.4. Перед ремонтом резервуарів необхідно накрити повстю, просоченою антипіренами, усі засувки на сусідніх резервуарах та трубопроводах (влітку повсть змочити водою). Електро - та газозварювальну апаратуру дозволяється розміщати на відстані не ближче ніж 50 м від діючих резервуарів.

13.7.5. Роботи із зачищення та ремонту резервуарів повинні проводиться у взутті, що не має сталевих цвяхів і підківок. Використовується інструмент тільки з кольорового метала, що не дає іскор при ударі. Кришки люків необхідно відкривати без ударів. Переносні ліхтарі перед застосуванням перевіряють на справність, включати їх дозволяється тільки перед входом у вибухонебезпечне середовище, а виключати після виходу з нього.

13.7.6. Тару необхідно зачищати на спеціально відведеному майданчику за допомогою комплекту устаткування для промивання бочок. Перед зачищенням необхідно видалити з тари нафтопродукти, що залишилися. Зачищати тару можна також паром.

14. Вимоги пожежної безпеки на аеродромах

14.1. Місця стоянки літальних апаратів, аркові укриття

14.1.1. Місця стоянок літаків (вертольотів) розміщуються:

Не ближче ніж 150 м від службово-технічних будинків ескадрилій, авіаційно-ремонтних майстерень, будинків ТЭЧ, акумуляторно-зарядних і кисневодобуваючих станцій, компресорних;

Не ближче ніж 250 м від видаткових складів пального і складів авіаційно-технічного майна.

14.1.2. В разі розміщення літаків на групових стоянках (позиціях підготовки літаків) інтервали між закінцівками крил літаків, що стоять поруч, мають бути:

Для літаків з одним авіаційним двигуном - не менше ніж 2 м;

Для літаків з двома авіаційними двигунами - не менше ніж 3 м;

Для літаків з чотирма авіаційними двигунами - не менше ніж 5 м.

Для літаків зі змінною стріловидністю крила, інтервали визначаються при мінімальному куті стріловидності.

Інтервали між осями гвинтів вертольотів повинні бути не менші, ніж два діаметри несучого гвинта.

14.1.3. Майданчики зі штучним покриттям на всіх місцях стоянки літаків обладнуються пристроями для забезпечення заземлення літаків і паливозаправників.

14.1.4. Стоянки літаків і технічні позиції підготовки літаків постійно очищають від сухої трави, сміття, використаного ганчір’я, а траву на території аеродрому своєчасно, до її висихання, викошують.

14.1.5. Під час польотів на старт виставляється пожежний пост на пожежному автомобілі.

Особовий склад пожежного розрахунку на старті підпорядковується керівнику польотами і начальнику служби пожежної безпеки військової частини.

Місце перебування пожежного розрахунку визначається керівником польотів.

14.1.6. У випадку виникнення пожежі в гарнізоні під час польотів керівник польотами з дозволу командира авіаційної частини знімає зі старту пожежний автомобіль з розрахунком і направляє його до місця пожежі, залишаючи на старті пожежний пост із засобами пожежегасіння. У цьому випадку для доставки засобів пожежогасіння у розпорядження посту виділяється вантажний автомобіль.

14.1.7. Стоянки літаків (вертольотів), укриття й аеродромні споруди забезпечуються засобами пожежегасіння згідно додатку 7 до цих Правил.

14.1.8. Засоби пожежегасіння на стоянках літаків розміщуються на видних місцях, що не перешкоджають виводу літаків.

14.1.9. У місцях стоянок літаків (вертольотів) та в розташуванні аеродромних споруд забороняється:

Запускати авіаційні двигуни без наявності засобів пожежегасіння на стоянці;

Залишати без нагляду працюючі засоби підігріву;

Заправляти пальним літаки і паливозаправники без їхнього заземлення;

Проливати пальне і мастильні матеріали;

Розпалювати паяльні лампи і засоби підігріву авіаційних двигунів на відстані менше ніж 25 м від літаків і аеродромних споруд;

Курити поза місцями, спеціально відведених для цього.

14.1.10. Стоянки літаків наприкінці робочого дня перевіряють черговий стоянки і особа пожежного наряду, замічені недоліки усувають до здачі стоянок під охорону варті.

14.1.11. Приміщення електроагрегатної повинно бути ізольовано від укриття для літаків і мати самостійний вихід назовні. Стулки задніх розсувних воріт і інших підсобних приміщень укриття повинні відкриватися назовні.

14.1.12. Електроустаткування (світильники, електропроводка, вимикачі) повинне бути у вибухозахищеному виконанні і повинне відповідати вимогам ПУЕ.

Для освітлення заправної горловини застосовують переносні світильники у вибухозахищеному виконанні з живленням від мережі напругою не більш 36 В.

14.1.13. При розміщенні літака в укритті мінімально припустимі зазори між його елементами і конструкцією, що обгороджує, повинні бути:

За розмахом крила - 1 м;

За довжиною літака - 1,5 м від хвостового оперення до тильної стінки і 1 м від носа до воріт;

За висотою - 0,6 м.

14.1.14. Перед закачуванням літака в укриття всі системи живлення літака повинні бути оглянуті на відсутність підтікання пального і мастил.

Після закачування літака в укриття під дренажні системи літака встановлюють сухі противні, а літак надійно заземлюють.

Перед запуском авіаційних двигунів противні з укриття видаляють.

14.1.15. Запуск і випробування двигунів в укриттях здійснюються відповідно до вимог нормативних документів з технічного забезпечення авіації.

Перед запуском двигунів перевіряється наявність і стан засобів пожежогасіння.

14.1.16. Під час проведення в укриттях і на стоянках робіт з підготовки літаків до польотів контроль за дотриманням особовим складом заходів пожежної безпеки здійснюють посадові особи інженерно-авіаційної служби, які організують ці роботи.

14.1.17. В аркових укриттях забороняється:

Залишати наприкінці робочого дня на ніч у противнях пальне і мастильні матеріали;

Під час заправлення літака паливом допускати роботи, пов'язані з іскроутворюванням;

Курити і застосовувати відкритий вогонь;

Розпалювати пальники, паяльники і підігрівники;

Проливати паливо і спеціальні рідини з дренажних систем на підлогу;

Зберігати промаслене ганчір'я, пальне, мастильні матеріали і зняті з літака акумулятори;

Здійснювати будь-які роботи без засобів пожежегасіння.

14.1.18. Укриття обладнаються засобами пожежегасіння згідно з додатком №7 до цих Правил.

14.2. Протипожежні вимоги безпеки при експлуатації спеціальних засобів аеродромного обслуговування

14.2.1. Під час аеродромного контролю засобів назем­ного обслуговування загального застосування необхідно керуватися наступним:

Пристрої для заземлення повинні бути справними;

Засоби пожежогасіння - в наявності;

Засоби наземного обслуговування загального застосування, що під'їжджають до літаків, повинні мати по дві обмежувальні (упорні) колодки, які під час обслуговування літака підставляються під задні колеса машини.

14.2.2. Для зняття і відведення в землю зарядів статичної електрики цистерни паливозаправників (паливних цистерн) обладнають пристроями для заземлення.

14.2.3. Перед заземленням усі пристрої для заземлення перевіряються на справність і надійність з'єднань і контактів шлангових струмопровідних провідників з патрубком, роздавальним краном і іншою з’єднувальною арматурою. Заземлювачі піддаються інструментальній перевірці не рідше одного разу в три місяці.

14.2.4. Глушники паливозаправників (паливних цистерн) повинні бути справними і виведені під передній бампер. Вихлопна труба карбюраторних і дизельних двигунів паливозаправників обладнується іскрогасником.

14.2.5. Злив і налив (видача) пального здійснюється спокійним, рівним струменем, без розбризкування і виплескування, під шар палива, для чого шланги повинні опускатися в резервуари (ємкості, цистерни), за можливістю ближче до дна.

14.2.6. Під час заправлення літака (вертольота) пальним з паливозаправників необхідно:

Виключити запалювання двигунів літака (вертольота) і перекрити до них паливопроводи;

Установлювати паливозаправник не ближче ніж 3-5 м від літака (вертольота);

Заземлити літак і паливозаправник, роздавальний кран (пістолет) паливозаправника за допомогою металевого тросика і контактного штиря вставити в гніздо заправної горловини літака.

У разі відсутності гнізда у заправної горловини (на окремих типах літаків) роздавальний кран (пістолет) перед початком заправлення притуляється до літака на відстані не менше ніж 1 м від заправної горловини.

Перед заправленням літака (вертольота) маслами і спеціальними рідинами необхідно перевірити заземлення заправника, заземлення пістолета, заземлення літального апарата.

У разі відсутності зовнішнього освітлення допускається користування акумуляторними ліхтарями, прожекторами чи фарами автомобілів.

Застосування відкритого вогню і ліхтарів типу «летюча миша» забороняється.

У випадку, якщо літак буде частково облитий пальним, запуск двигунів здійснюється не раніше ніж за 10—15 хв. після повного видалення пролитого пального з поверхні літака і ґрунту (штучного покриття).

14.2.7. Під час роботи на паливозаправнику забороняється:

Користуватися паливозаправником (паливною цистерною) зі знятими противибуховими сітками, за несправної дихальної арматури цистерн, без наявності пристроїв для заземлення, при їх несправності, при відсутності засобів пожежегасіння, а також при несправних шлангах і підтіканні пального в місцях з'єднань;

Допускати роботу свічок двигуна «на розрив»;

Застосовувати відкритий вогонь для обігріву вузлів і деталей паливозаправника ;

Курити в процесі роботи паливозаправника;

Загороджувати в'їзди і виїзди для паливозаправників.

14.2.8. До роботи на газодобувних і газозарядних установках допускається тільки особовий склад, який має спеціальну підготовку, добре знає будову і правила експлуатації установок, а також техніку безпеки і правила пожежної безпеки.

14.2.9. Вхід у приміщення і автомобілі, на робочі площадки з газодобувною і газозарядною апаратурою особам, які не мають безпосереднього відношення до роботи з цією технікою, забороняється.

14.2.10. Збереження вогненебезпечних, горючих і отруйних речовин та матеріалів, що використовуються на установках і станціях, дозволяється тільки в спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях.

14.2.11. Електричне обладнання і освітлення приміщень з газодобувною і газозарядною апаратурою виконується відповідно до вимог ПУЕ, призначення приміщення і характеру навколишнього середовища.

Поблизу електромоторів, генераторів, електричних щитків і електропроводки не повинні знаходитися сторонні предмети, падіння яких може викликати коротке замикання.

14.2.12. Під час роботи на газодобувних, газозарядних станціях і установках забороняється:

Захаращувати приміщення і робочі площадки;

Заправляти пальне, коли працюють двигуни;

Використовувати пальне, мастила і хімікати, які не відповідають державним стандартам і рекомендаціям заводів-виробників;

Працювати в брудному і промасленому одязі;

Використовувати станції й установки, за відсутності на них засобів пожежегасіння;

Залишати в приміщеннях і кузовах автомобілів промаслене ганчір'я;

Курити і розпалювати вогонь у радіусі до 50 м від розташування газодобувних і газозарядних установок і станцій.

14.2.13. Стаціонарні кисневодобувні станції розташовуються не ближче ніж 250 м від місць стоянки літаків в одноповерхових будинках не нижче II ступеня вогнестійкості, без горищних перекриттів, з легким негорючим покриттям.

Приміщення для газифікації кисню і наповнення балонів відокремлюються від приміщень, де встановлене основне устатковання, стінами із негорючих матеріалів.

Електроосвітлювальні мережі виконуються у сталевих трубах з установкою світильників у вибухозахищеному виконанні.

Опалення виконується центральне водяне чи повітряне.

14.2.14. Уся киснева апаратура і судини для рідкого кисню повинні бути захищені від забруднення мастилами і жирами і піддаватися періодичному знежиренню відповідними розчинниками. Після знежирення залишки розчинника із судин, апаратів і комунікацій ретельно видаляються продувкою нагрітим чистим повітрям чи азотом.

Перевірка герметичності кисневої апаратури здійснюється тільки за допомогою мильної піни. Застосовувати для цих цілей інші засоби забороняється.

14.2.15. Кисневодобувну станцію дозволяється включати тільки після усунення усіх несправностей устатковання, виявлених у процесі підготовки.

14.2.16. Автомобільні кисневодобувні станції встановлюються в спеціально пристосованих приміщеннях чи на майданчиках (майданчик попередньо очищують від трав'яного покриву), віддалених не менше ніж на:

100 м від димарів котелень, місць газозварювальних робіт, місць збереження карбіду кальцію, ям з карбідним мулом, фекальних ям і боліт, що виділяють метан (болотний газ);

50 м від житлових приміщень.

14.2.17. Під час експлуатації киснево-зарядних станцій необхідно дотримуватись таких додаткових заходів обережності:

Для змащення кисневого компресора застосовувати тільки гліцерин і водо-гліцеринові суміші;

Обслуговувати станцію у чистому знежиреному спецодязі і з чисто вимитими руками;

Шкіряні манжети перед установкою в циліндри компресора піддавати знежиренню;

Не починати роботу у разі несправності компресора і кисневої комунікації;

Відра, лійки й іншу тару, яка застосовується для заливання гліцерину і водо-гліцеринової суміші, тримати чистими й знежиреними.

14.2.18. Під час заряджання літальних апаратів рідким киснем із транспортних судин слід дотримуватись наступних запобіжних заходів:

Заряджання здійснювати за допомогою сифона і спеціального знежиреного зарядного шланга;

Зарядний шланг зберігати тільки у відведеному для нього на автомобілі місці з надягнутими на штуцера заглушками і чистими брезентовими (дерматиновими) чохлами.

14.2.19. Під час зберігання киснево-зарядної станції, переїзду (крім переїзду від літака до літака), під час виконання регламентних робіт і ремонту станції, вентилі балонів повинні бути закриті, а кисень з комунікацій цілком стравлений.

14.2.20. Під час експлуатації кисневої техніки забороняється:

Працювати в засмальцьованому одязі;

Порушувати герметичність кисневих систем;

Паяти кисневі трубопроводи непередбаченими для цієї мети припоями;

Від'єднувати зарядні шланги без попереднього зтравлювання з них тиску через вентилі скидання тиску;

Скручувати кисневі шланги та трубопроводи;

Застосовувати не розконсервовані та не знежирені кисневі шланги;

Забруднювати мастилами і жирами кисневі апарати й агрегати;

Курити, запалювати сірники і користуватися відкритим вогнем ближче ніж 50 м від місця робіт;

Застосовувати кисень для продувки, просушування й інших підсобних операцій, крім випадків, передбачених спеціальними інструкціями;

Наповнювати киснем балони з простроченими термінами огляду;

Наближатися в робочому одязі після роботи з рідким чи газоподібним киснем до вогню, запалювати сірники і т. п.;

Ремонтувати посудини і апарати, що знаходяться під тиском.

14.3. Вимоги пожежної безпеки при проведенні технічного обслуговування літальних апаратів і ремонтних роботах

14.3.1. Перевірку двигунів на максимальному та форсажному режимах особами інженерно-технічної складу дозволяється проводити тільки на майданчиках, обладнаних кріпленнями, які передбачені керівництвом з технічної експлуатації літаків даного типу.

Перед запуском двигунів перевіряється наявність і стан засобів пожежогасіння.

14.3.2. Піротехнічні засоби в підрозділах авіаційної частини повинні зберігатися в металевих шафах, що зачиняються на замок і опечатуються. Перенесення цих засобів здійснюється в спеціальній металевій тарі, яка обладнана гніздами, що виключають взаємний контакт.

14.3.3. Запас авіаційних засобів ураження (АЗУ), засобів утворення пасивних перешкод і піротехнічних засобів, що вивозяться спеціальною інженерною службою (СІС) для забезпечення польотів, не повинен перевищувати потреби на виконання завдань одного льотного дня (ночі) і повинен утримуватися окремо від боєкомплектів.

Зберігання АЗУ та комплектуючих елементів до них на майданчиках підготовки АЗУ після закінчення польотів категорично забороняється.

14.3.4. Забороняється залишати акумуляторні батареї на борту літака у таких випадках:

Якщо вони знаходяться в несправному стані;

Під час зберігання літака;

Під час виконання на літаку регламентних (ремон­тних) робіт в ТЕЧ частини (ВАРМ) і ремонту в АРЗ;

Під час тривалого утримання літака в умовах температур нижчих за 0оС, якщо це не передбачено інструкціями з експлуатації акумуляторних батарей чи технічними розпорядженнями начальника озброєння ВПС.

14.3.5. Зняті з борту літака акумуляторні батареї повинні зберігатися в спеціальних приміщеннях чи на зарядних акумуляторних станціях. Дозволяється зберігання акумуляторних батарей у спеціальних контейнерах поблизу літаків.

Сумісне зберігання кислотних та лужних акумуляторних батарей забороняється.

14.3.6. Щоб уникнути вибуху в зарядних шлангах, застосовувати нерозконсервовані та необезжирені кисневі шланги забороняється.

14.3.7. Дії, заборонені під час експлуатації кисневого обладнання, визначені в пункті 14.2.20 цих Правил.

14.3.8. У цехах (майстернях) дозволяється зберігати ремонтний фонд, матеріали і вироби у кількості, яка не перевищує фактичну добову потребу, встановлену технологічними картами.

14.3.9. У цехах і складських приміщеннях опалення влаштовується центральне водяне чи парове низького тиску. В окремих випадках, з дозволу органів пожежної охорони, допускається пічне опалення. Печі в цьому випадку влаштовують у футляри з листової сталі, а топкові й інші дверцята виносяться в спеціальні тамбури.

14.3.10. У приміщеннях, де проводяться роботи із застосуванням ЛЗР, або виділяються гази (пил), що здатні утворювати вибухонебезпечні суміші з повітрям, забороняється виконувати роботи із застосуванням відкритого вогню, а також роботи, у процесі яких можуть утворюватися іскри чи місцеве нагрівання (випробування і ремонт магнето, свічок, акумуляторів і т. ін.).

14.3.11. В усіх виробничих і складських приміщеннях ганчір'я збирається в металеві ящики з кришками, а після закінчення роботи (зміни) виноситься у спеціально відведене місце.

14.3.12. Зберігання у виробничих приміщеннях ЛЗР і ГР допускається тільки в робочий час у кількостях не більше, ніж потреба на одну зміну і тільки в металевій, щільно закритій посуді.

14.3.13. Промивати деталі у бензині і гасі на робочих столах забороняється. Для проведення цих робіт обладнаються спеціальні витяжні шафи.

14.3.14. Після закінчення роботи ЛЗР і балони з горючими газами виносять з цехів у спеціальні комори або на склад.

14.3.15. Розлиті бензин, гас, мастила й інші горючі рідини негайно видаляють з приміщення.

14.3.16. Збереження в цехах сировини і напівфабрикатів дозволяється в кількості не більше змінної потреби.

Тимчасове збереження ремонтного фонду, матеріалів, устатковання тощо допускається на відстані не ближче ніж 20 м від будинків на спеціально відведеному для цього майданчику.

14.3.17. Робота виробничих агрегатів, апаратів і приладів при виявленні в них несправностей, що можуть викликати вибух чи пожежу, негайно припиняється.

14.3.18. Для забезпечення протипожежного режиму при користуванні ЛЗР і ГР наказом по частині визначається коло осіб, що допускаються до збереження, видачі й використання зазначених рідин.

14.3.19. У робочих приміщеннях з небезпечними в пожежному відношенні виробничими процесами (промивні, фарбувальні, стендові) усі отвори для сполучення з іншими приміщеннями захищаються протипожежними дверима з межею вогнестійкості не менше ніж 0,75 год.

14.3.20. У приміщеннях, де проводяться роботи з застосуванням електропаяльників, дерев'яні робочі столи обладнують негорючими теплоізоляційними підставками.

14.3.21. Стенди для випробовування двигунів розташовуються в одноповерхових будівлях не нижче II ступеня вогнестійкості чи під навісами з негорючих матеріалів на відстані не менше ніж 20 м від інших будівель.

У разі розміщення випробувальних стендів усередині виробничих корпусів, приміщення випробувальних стендів відокремлюються від інших виробничих приміщень стінами, виконаними з негорючих матеріалів і забезпечуються окремими виходами назовні.

14.3.22. Спецодяг робітників зберігається у відокремлених приміщеннях (відділених від цеху стінами з негорючих матеріалів) у розвішеному вигляді в металевих шафах.

14.3.23. Після закінчення робочого дня (зміни) усі виробничі приміщення оглядають посадові особи, призначені наказом по військовій частині. Порядок огляду визначається інструкцією. Закриття цехів і інших виробничих приміщень дозволяється тільки після усунення всіх недоліків, виявлених при огляді, зняття напруги з енергомереж і опломбування пристроїв, що відключають.

14.3.24. У виробничих цехах (майстернях) і приміщеннях забороняється:

Улаштовувати перегородки, а також комори і антресолі, з горючих матеріалів;

Мити підлоги гасом і іншими ЛЗР та ГР (для миття підлог застосовувати безпечні в пожежному відношенні миючі засоби);

Зберігати ЛЗР та ГР (незалежно від їхньої кількості);

Захаращувати ворота усередині і зовні в цехах ремонту літаків (вертольотів);

Користуватися автотранспортом, мотоциклами і моторолерами.

14.3.25. Розміщувати літаки (вертольоти) у цеху для ремонту необхідно відповідно до встановлених норм завантаження за затвердженою схемою з урахуванням їх швидкої евакуації у випадку пожежі.

14.3.26. Уводити в цех літаки (вертольоти) з пальним у баках і з бортовими акумуляторами забороняється.

14.3.27. Літаки, які перебувають у ремонті, повинні бути постійно транспортабельними і знаходитися на основних чи технологічних шасі.

14.3.28. Перевірка електросистем літака (вертольота) здійснюється технологічними акумуляторами.

14.3.29. Запуск і випробування авіаційних двигунів після виконання регламентних робіт чи усунення несправностей здійснюється на спеціальних площадках, обладнаних засобами пожежогасіння (додаток 7 до цих Правил).

14.3.30. Підключати до джерел електричного струму літаки для перевірки устатковання дозволяється тільки після повного монтажу всіх систем. При цьому необхідно суворо стежити, щоб не проводились роботи з промивання літаків.

14.3.31. Щоб виключити випадки виникнення пожежі під час випробування двигунів, необхідно переконатися в герметичності всіх систем на режимі малого газу, після чого робити випробування на підвищеному режимі.

14.3.32. Під час підготовки літака (вертольота) для фарбування з протиранням фюзеляжу бензином чи змивкою літак (вертоліт) і посуд з бензином слід надійно заземлювати. Під час промивання планера і видаленні старого лакофарбового покриття дозволяється користуватися шпателем тільки з кольорового металу.

14.3.33. Електроустаткування і освітлення виробничих приміщень цеха виконуються відповідно до вимог ПУЕ.

Освітлювальна арматура і електропроводка застосовуються відповідно до призначення приміщення і характеру навколишнього середовища.

Переносні лампи застосовуються тільки низької напруги (не більше ніж 36 В), за наявності шлангового проводу, скляного ковпака і металевої сітки для захисту електролампи.

14.3.34. Для евакуації літаків (вертольотів) цехи забезпечуються буксирними пристосуваннями. Ворота (касети) у цехах повинні бути справними і легко відкриватися.

15. Вимоги пожежної безпеки під час експлуатації спеціальних фортифікаційних споруд

15.1. Протипожежні вимоги до споруд та обладнання

15.1.1. Основні спеціальні вимоги щодо пожежної безпеки спеціальних фортифікаційних споруд (СФС) як складової частини забезпечення їх живучості повинні відповідати відомчим будівельним нормам (ВСН-43-88) та ГОСТ 12.1.004-91. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования.

Під час експлуатації споруди необхідно унеможливити чи максимально знизити можливість виникнення і розвитку пожеж, забезпечити своєчасне виявлення пожеж, швидке та ефективне гасіння їх силами і засобами об'єкта, забезпечити захист людей від небезпечних чинників пожежі, створити умови особовому складу гарнізону для швидкого відновлення функцій споруди.

15.1.2 Приміщення СФС поділяють за призначенням на чотири групи: технологічні, технічні, побутові і допоміжні. Для всіх приміщень СФС повинна бути визначена категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки за НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП 24 – 86), а також клас зони за ПУЭ. Перелік типових приміщень СФС, які належать до різних категорій вибухопожежної та пожежної небезпеки, наведений у табл.15.1. На вхідних дверях повинні розміщуватися таблички з позначенням категорії цих приміщень.

15.1.3. Приміщення з категоріями А і Б повинні бути відокремлені одне від одного, а також від приміщень категорій В, Г і Д та коридорів протипожежними стінами і перекриттями з межею вогнестійкості 2,5 год.

15.1.4. Приміщення з категоріями А і Б, сховища балонів з негорючими газами повинні бути віддалені від приміщень з постійним перебуванням особового складу (крім особового складу, що обслуговує ці установки).

15.1.5. Приміщення, де можуть утворюватися вибухонебезпечні суміші горючих газів і парів із повітрям, необхідно обладнувати стаціонарними газоаналізаторами з сигналізацією про виникнення в приміщенні небезпечної концентрації газів і парів.

Таблиця 15.1 - Категорії приміщень СФС за вибухопожежною і пожежною небезпекою

Характеристика речовин і матеріалів, наявних у приміщенні	Приблизний перелік приміщень СФС	Категорія приміщення
Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху до 28 °С включно в такій кількості, що можуть утворити вибухонебезпечні, парогазоповітряні суміші, в разі займання яких розвивається розрахунковий надмірний тиск вибуху в	Склади і сховища легкозаймистих рідин з температурою спалаху до 28 °С включно, насосні станції для їх перекачування. Канали і тунелі з трубопроводами, цехи фарбування й інші приміщення, у яких зберігаються, транспортуються, застосовуються в технологічному процесі легкозаймисті рідини. Приміщення для збереження горючих газів,	А Вибухопожежо-небезпечна

Продовження таблиці 15.1

Характеристика речовин і матеріалів, наявних у приміщенні	Приблизний перелік приміщень СФС	Категорія приміщення
Приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини і матеріали, які здатні вибухати і горіти в разі взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним у такій кількості, що розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа	Газогенераторних і зарядки кислотних акумуляторів
Рідкі, тверді і газоподібні окислювачі. Горючі пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху вищою за 28 °С, горючі рідини в такій кількості, що здатні утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, в разі займання яких розвивається надмірний тиск вибуху в приміщенні, який перевищує 5 кПа	Сховища, насосні станції, канали, тунелі з трубопроводами й інші приміщення, у яких зберігаються, транспортуються, застосовуються в технологічному процесі легкозаймисті рідини з температурою спалаху вищою за 28°С і горючі рідини. Машинні зали дизельних електростанцій, сховища рідких, твердих і газоподібних окислювачів, рідкого і газоподібного кисню, твердих джерел кисню	Б Вибухопожежо-небезпечна
Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі і важкогорючі речовини та матеріали (у тому числі пил і волокна), речовини та матеріали, здатні тільки горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, за умови, що приміщення, в яких вони є в наявності або обертаються, не належать до категорій А і Б	Усі приміщення, що не належать до категорій А і Б. Розподільні пристрої, трансформаторні і перетворювальні підстанції з апаратурою, що містить понад 60 кг масла в одиниці устатковання. Приміщення обчислювальних центрів, апаратури бойового керування і засобів АСУ. Кабельні тунелі, технічні підповерхи, склади і комори для зберігання твердих горючих матеріалів і негорючих матеріалів у горючій упаковці, триацетатні плівки. Робочі приміщення, кімнати відпочинку, що мають горючі матеріали, включаючи меблі і горючу ізоляцію електропроводів і кабелів з пожежним навантаженням у перерахунку на деревину більшу ніж 10 кг/м2	В Пожежо-небезпечна

Продовження таблиці 15.1

Характеристика речовин і матеріалів, наявних у приміщенні	Приблизний перелік приміщень СФС	Категорія приміщення
Негорючі речовини і матеріали в гарячому, розжареному та розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор і полум'я; горючі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо	Термічні і электрогазозварювальні цехи і майстерні. Розподільні пристрої з вимикачами й апаратурою, які містять менше 60 кг масла в одиниці устатковання, за умови, що розосереджене пожежне навантаження від інших горючих матеріалів не перевищує 10 кг/м2	Г
Негорючі речовини і матеріали в холодному стані. Допускається відносити до категорії Д приміщення, в яких знаходяться горючі рідини в системах змащування, охолодження та гідроприводу обладнання, в яких не більш ніж 60 кг на одиницю обладнання, у разі тиску не більше ніж 0,2 МПа; кабельні електропроводки до обладнання, окремі предмети меблів на місцях	Приміщення, що не відносяться до категорій А, Б, В або Г	Д

15.1.6. Резервуари з ЛЗР і ГР повинні розміщуватися у окремому приміщенні, що відповідає вимогам п. 15.1.3, відділеному від коридору тамбуром з одними протипожежними й одними герметичними дверима. Не дозволяється улаштовувати вихід з сховищ палива безпосередньо у вибухонебезпечні приміщення, а також у приміщення розподільчих пристроїв.

15.1.7. Дверні пройоми приміщень (сховищ) з ЛЗР і ГР повинні мати пороги з пандусами. Висота порога визначається розрахунком з умови запобігання розтіканню рідини в разі ушкодження найбільшої ємкості, але не менше ніж 0,15 м.

Резервуари з ЛЗР і ГР повинні бути обладнані аварійним зливним трубопроводом, з'єднаним з резервною ємкістю. Місткість резервної ємкості повинна бути не менша ніж місткість більшого резервуара. Діаметр аварійного зливного трубопроводу визначається розрахунком за умови, що час зливання не перевищуватиме 15 хв.

Допускається не влаштовувати аварійне зливання, якщо верх резервуарів у сховищі знаходиться нижче ніж відмітка підлоги споруди і передбачено автоматичну установку пожежогасіння.

Резервуари ЛЗР і ГР повинні бути обладнані дихальною системою. Випуск парів ЛЗР і ГР із резервуарів у приміщення, в яких вони встановлені, не допускається.

15.1.8. Трубопроводи для транспортування ЛЗР і ГР прокладаються в каналах, що перекриваються плитами (кришками) з негорючих матеріалів. У межах машинної зали ДЕС допускається відкрите прокладання. Через кожні 75 м, а також у місцях перетинання стін і перегородок канали повинні розділятися перегородками з негорючих матеріалів.

15.1.9. Транспортні і комунікаційні тунелі повинні мати вентиляцію і систему димовидалення.

15.1.10. Прокладка кабельних ліній повинна здійснюватись у кабельних каналах, тунелях, шахтах, фальшпідлогах, коробах, приміщеннях із вводом кабелів і т. ін. Конструкції, що обгороджують кабельні канали, повинні мати межу вогнестійкості не меншу ніж 1,5 год. Відкрита транзитна прокладка кабельних ліній без покриття вогнезахисними сумішами у прохідних тунелях, потернах, сходових клітках і коридорах, що є евакуаційними шляхами, не допускається.

15.1.11. Засоби регенерації повітря повинні зберігатися в окремих приміщеннях з конструкціями, що мають межу вогнестійкості не меншу ніж 2,5 год, та протипожежними дверима з межею вогнестійкості не меншою ніж 1,2 год.

15.1.12. Будівельні конструкції споруд повинні бути виконані з негорючих матеріалів. Не дозволяється виконувати облицювання стін і стель горючими матеріалами і такими, що виділяють під час горіння токсичні продукти, а також обклеювати їх горючими плівковими матеріалами.

15.1.13. Підлога, кришки каналів і люків, ізоляція трубопроводів усіх призначень, конструкції підвісних стель повинні бути виготовлені з негорючих матеріалів.

15.1.14. У разі перетинання протипожежних та інших внутрішніх стін і перекриттів різними комунікаціями зазори між комунікаціями і стінами та перекриттями повинні зашпаровуватися наглухо будівельним розчином чи вогнезахисними мастиками на всю товщину будівельної конструкції.

15.1.15. Меблі та інший інвентар приміщень повинні бути виготовлені з негорючих несучих елементів. Матеріали, що застосовуються для облицювання, й інші деталі меблів повинні бути негорючими або важкогорючими, що не виділяють під час горіння токсичних продуктів. Не допускається використання м'яких меблів з горючих матеріалів.

15.1.16. Розміщувати службові і побутові приміщення з постійним перебуванням більше як 10 чоловік, а також приміщення, в яких розміщуються вибухопожежонебезпечні й агресивні продукти та виробництва, поряд, над і під приміщеннями компресорних та балонних не дозволяється.

У приміщені компресорної повинні бути передбачені спеціальні місця для зберігання в закритих ящиках вигляді обтиральних матеріалів, а також запасів масла, необхідного для роботи компресора між регламентними перевірками.

15.1.17. Відстань між балонами і приладами опалення повинно бути не менша ніж 1 м. Встановлювати захисний екран з негорючого матеріалу слід так, щоб відстань від екрану до балону і до приладу опалення була не менша ніж 0,1 м.

15.1.18. У СФС повинні бути передбачені сигналізація, яка сповіщає про положення протипожежних дверей і люків, дистанційне управління вентиляторами, герметичними клапанами, засувками й іншими технічними засобами пожежних відсіків.

Системи управління вентиляцією, кондиціюванням повітря повинні бути зблоковані для їх автоматичного відключення в разі спрацювання установок пожежогасіння.

15.1.19. Кожна спеціальна фортифікаційна споруда повинна бути забезпечена вогнегасними засобами в кількості, необхідній для гасіння внутрішніх пожеж. Вибір вогнегасних засобів, способів їхнього збереження і подачі у вогнище пожежі здійснюється в кожному конкретному випадку з урахуванням пожежної небезпеки приміщень, які треба захистити, сумісності вогнегасних засобів з горючим навантаженням і техніко-економічними показниками. При виборі вогнегасних засобів, необхідно враховувати екологічні наслідки їх застосування, можливість відновлення умов безпечного перебування особового складу після їх застосування в різні періоди функціонування споруди й умови утилізації після закінчення терміну придатності. Запаси вогнегасних засобів установлюються нормами чи визначаються розрахунком.

15.1.20. З урахуванням загальних вимог, викладених у п.15.1.19, внутрішнє пожежегасіння в спорудах може здійснюватися:

Водою, водними вогнегасними речовинами;

Повітряно-механічною піною;

Негорючими (чи інертними) газами і газовими сумішами;

Аерозольними вогнегасними речовинами.

15.1.21. Споруди СФС повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з додатком №7 до цих Правил.

15.1.22. У спорудах об’ємом 5 тис. м3 та більше повинно бути передбачене окреме приміщення (пожежний пост) площею не меншою ніж 15 м2 для розміщення пожежного та гірничорятувального устатковання і майна. Приміщення пожежного поста повинне бути обладнане телефонним і диспетчерським зв'язком з командним пунктом споруди і пожежним підрозділом.

15.2. Забезпечення евакуації особового складу під час пожежі

15.2.1. Кількість та розміри евакуаційних виходів з приміщень пожежних відсіків і споруди, їхні конструктивні й планувальні рішення, умови освітленості, протяжність шляхів евакуації, їх облицювання повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм. Евакуаційні шляхи повинні забезпечувати евакуацію всього особового складу, що знаходиться в споруді.

15.2.2. Для оповіщення особового складу про пожежу повинні використовуватися спеціальні технічні засоби оповіщення (експлуатаційний зв’язок, світлова і звукова сигналізація та ін.).

15.2.3. Для забезпечення евакуації тамбури, які мають блокування дверей, повинні бути обладнані пристроями для подачі аварійного сигналу (світлового і звукового) на пульт керування, місцевою світловою сигналізацією положення дверей з кожної сторони, місцевою сигналізацією про дозвіл чи заборону проходу.

15.2.4. Несучі елементи сходів (площадки, косоуори, сходові марші) на шляхах евакуації повинні бути виготовлені з негорючих матеріалів.

15.2.5. Для обмеження поширення пожеж, забезпечення умов їхнього гасіння, захисту особового складу від вогню, диму і токсичних продуктів горіння споруда повинна бути розділена на пожежні відсіки. У кожній споруді з перебуванням особового складу повинно бути не менше ніж два пожежні відсіки.

Кожен пожежний відсік, у якому перебуває особовий склад, повинен мати не менше ніж два розосереджені евакуаційні виходи назовні чи в суміжні пожежні відсіки.

15.2.6. У місцях виходу з пожежних відсіків повинні передбачатися тамбури. Між відсіками тамбур повинен мати троє дверей: зі сторони відсіків, протипожежні і середні - герметичні. У місцях виходу в сходову клітку допускається тамбур із двома дверима: герметичні двері встановлюються з сторони сходової клітки.

15.2.7. Протипожежні двері, що застосовуються в спорудах, повинні самі зачинятися і мати ущільнення у притворах.

15.2.8. Двері сходових кліток, що ведуть у загальні коридори, двері ліфтових приміщень і тамбурів слід обладнати пристроями для самозачинення і ущільнення в притворах. Вони не повинні мати пристроїв, що не дозволяють їх відкрити без ключа.

15.2.9. Сходові клітки, коридори, проходи, тамбури та інші шляхи евакуації повинні бути забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог норм та правил улаштування електроустановок. На путях евакуації повинні бути позначені світловими покажчиками напрямки руху з написом “ВИХІД” білого кольору на зеленому фоні, підключеними до джерел живлення евакуаційного (аварійного) освітлення, або такими, що переключаються автоматично в разі зникнення живлення на основних джерелах.

15.2.10. Двері компресорних станцій повинні відкриватися назовні. Усі приямки і канали в приміщеннях компресорних станцій повинні закриватися врівень з підлогою спеціальними плитами або металевими рифленими листами, що повинні бути надійно прикріплені до підлоги.

15.2.11. Приміщення балонних повинно бути відділене від суміжних приміщень тамбуром з протипожежними дверима, які повинні відчинятися назовні.

15.2.12. В диспетчерських пунктах, на бойових постах і в приміщеннях для безпосереднього використання за призначенням повинні бути аварійно-рятувальні засоби для проведення аварійно-рятувальних робіт силами особового складу СФС.

До комплекту повинні входити засоби індивідуального захисту особового складу, первинні засоби пожежогасіння, монтажно-демонтажні засоби, засоби для надання першої медичної допомоги та ін.

15.2.13. Увесь особовий склад, який перебуває у СФС, повинен бути забезпечений індивідуальними засобами захисту органів дихання від продуктів горіння. Щоквартально слід проводити практичні заняття з роботи в індивідуальних засобах захисту.

15.2.14. На евакуаційних шляхах не дозволяється:

Встановлювати обладнання і навісні технічні пристрої, які можуть призвести до зменшення ширини і висоти простору;

Споруджувати пороги чи проміжні східці, крім випадків, коли влаштування порогів необхідне для запобігання розтіканню рідин;

Захаращувати коридори, проходи, сходові марші і площадки, тамбури тощо меблями, обладнанням, різними матеріалами, а також улаштовувати вбудовані шафи з горючих матеріалів;

Встановлювати відкидні ліжка для відпочинку особового складу;

Застосовувати на шляхах евакуації горючі матеріали, за винятком будівельних матеріалів груп Г1, Г2, для облицювання стін і стель, а також сходів та сходових площадок;

Знімати пристрої для самозакривання дверей, а також фіксувати самозакривні двері у відчиненому положенні;

Улаштовувати слизьку підлогу на шляхах евакуації.

15.3. Вимоги пожежної безпеки під час експлуатації дизельних електростанцій

15.3.1. Усі приміщення вбудованої дизельної електростанції (ДЕС) повинні розміщуватися у СФС в окремому блоці. Машинні зали ДЕС, які звичайно розміщують на нижньому поверсі СФС, повинні бути віддалені від приміщень з постійним перебуванням особового складу і мати звукоізоляцію і герметизацію. Вхід у приміщення машинного залу ДЕС повинен обладнуватися герметичними тамбурами з герметичними протипожежними дверима, які відкриваються у бік виходу з дизельної.

15.3.2. Для зберігання всіх видів запасів палива і мастил для ДЕС в СФС повинні використовуватися вбудовані резервуари з герметичними люками чи металеві ємкості, що встановлюються в спеціальному сховищі, яке повинно відокремлюватися від інших приміщень герметичним тамбуром з герметичними і протипожежними дверима. Двері повинні відчинятися назовні. Протипожежні двері ставляться з боку сховища.

Не дозволяється влаштовувати вихід з приміщень, де зберігаються запаси палива, безпосередньо у вибухонебезпечні приміщення, а також у майстерні і приміщення розподільчих пристроїв.

15.3.3. Баки паливні та для мастил, їхні трубопроводи та арматуру забороняється розміщувати на відстані меншій ніж 0,5 м від вихлопної труби ДЕС.

15.3.4. Випускні трубопроводи повинні мати пристрої для компенсації температурного видовження. Забороняється об’єднувати вихлопні трубопроводи різних двигунів. На ділянці прокладання у приміщеннях (машзал та інші) вихлопний трубопровід повинен мати теплоізоляцію.

15.3.5. Усе електрообладнання ДЕС підлягає зануленню (заземленню) шляхом підключення до нульових жил кабелів електроживлення та магістральної шини заземленого обладнання. Занулення однофазних споживачів слід виконувати окремою третьою жилою електропроводки.

15.3.6. Випадково розлиті пальне, масло (мастило) слід негайно витерти. Обтиральні матеріали необхідно зберігати в закритих металевих ящиках ємністю не більше ніж 0,5 м3, а наприкінці робочого дня видалятися.

15.3.7. Необхідно передбачити автоматичне вимкнення припливних вентиляторів і насосів підкачування палива у випадку пожеж.

15.3.8. Дизель-генераторні приміщення, а також ті, де зберігаються запаси палива, повинні бути обладнані установками автоматичного пожежогасіння (газового, порошкового, аерозольного ).

15.3.9. Баки з паливом та мастилами необхідно обладнувати пристроями для аварійного зливання у разі пожежі.

15.3.10. Акумуляторну слід розміщувати в окремих, спеціально призначених для цього приміщеннях. Вона повинна відокремлюватися від інших приміщень протипожежними перегородками. Вхід в акумуляторну повинен здійснюватися із коридору через тамбур-шлюз із двома протипожежними дверима. Обидві двері тамбура повинні відкриватися назовні і обладнуватися самозакривними замками, які дозволяють відкривати їх без ключа з внутрішньої сторони.

16. Вимоги пожежної безпеки на об’єктах, що будуються, реконструюються, технічно переоснащуються

16.1. Утримання території будівельних майданчиків

16.1.1. До початку будівництва на будівельному майданчику слід знести всі будинки та споруди, що розташовані в протипожежних розривах.

У разі збереження наявних споруд повинні бути опрацьовані відповідні протипожежні заходи щодо забезпечення їх пожежної безпеки.

16.1.2. На кожній новобудові, будівельному майданчику повинен бути телефон для виклику пожежної охорони з відповідною табличкою. Доступ до телефону має бути забезпечений в будь-який час.

16.1.3. На території будівництва допускається спорудження тимчасових будівель у мінімально допустимій кількості із захищених тримальних металевих конструкцій (прохідні, контори, роздягальні, вузол приготування розчину, туалети та ін.). Забороняється застосування панелей з горючими полімерними утеплювачами. Не дозволяється на території будівництва споруджувати житлові будинки та гуртожитки.

16.1.4. Розміщення виробничих, складських і допоміжних будівель і споруд на території будівництва повинно відповідати затвердженому в установленому порядку будівельному генеральному плану.

16.1.5. У будівлях, що споруджуються, дозволяється розташовувати адміністративно-побутові приміщення будівельних організацій, тимчасові комори для зберігання негорючих речовин і матеріалів та майстерні з їх переробки.

16.1.6. Забороняється розміщення тимчасових складів, майстерень та адміністративно-побутових приміщень у будівлях, що зводяться, з незахищеними тримальними металевими конструкціями та панелями з горючими полімерними утеплювачами.

16.1.7. На територію будівництва площею 5 га та більше повинно бути не менше двох в'їздів з протилежних боків майданчика; дороги повинні мати покриття, придатне для проїзду пожежних автомашин будь-якої пори року.

16.1.8. До всіх будівель і споруд, що будуються, та до допоміжних споруд (у тому числі й тимчасових), місць зберігання будівельних матеріалів, конструкцій та устатковання необхідно забезпечити вільний прохід.

Улаштування під'їздів і доріг до будівель, що зводяться, слід завершити до початку основних будівельних робіт.

16.1.9. Забороняється розкладати багаття на території будівництва, палити в місцях зберігання та застосування горючих речовин і матеріалів, а також у тимчасових адміністративно-побутових приміщеннях і спорудах.

16.1.10. Територія, зайнята під відкриті склади горючих матеріалів, а також виробничі, складські та допоміжні будинки з горючих і важкогорючих матеріалів, повинна бути очищена від сухої трави, кори, трісок тощо.

16.1.11. Круглий ліс слід складувати в штабелі висотою не більше ніж 1,5 м з укладанням між рядами упорів, а пиломатеріали - у штабелі висотою не більше половини штабеля у разі рядового укладання і не більше ширини штабеля - у разі укладання у клітки.

16.1.12. У разі зберігання на відкритих майданчиках горючих будівельних матеріалів (лісопиломатеріали, толь, руберойд тощо), виробів, конструкцій з горючих матеріалів, обладнання та вантажів у горючому упакуванні слід їх розміщувати штабелями (групами) площею не більше ніж 100 м2. Розриви між штабелями (групами) та відстань від них до будівель і споруд, що будуються, та до допоміжних будівель і споруд повинна бути не менша ніж 24 м.

Окремі блок-контейнери дозволяється розміщувати групами з кількістю не більше ніж 10 у групі. Відстань між групами, а також від них до інших будівель повинна бути не менша ніж 18 м.

16.1.13. ЛЗР та ГР слід утримувати в окремо розташованих будівлях або спорудах, виконаних з негорючих або важкогорючих матеріалів та обладнаних вентиляцією.

Зберігати ЛЗР та ГР у напівпідвальних та підвальних приміщеннях не дозволяється.

16.1.14. Балони з газами (киснем, ацетиленом тощо) мають утримуватися в спеціальних, тільки для них споруджених будівлях або спорудах. Під навісом, у землянках та будівлях І-II ступеня вогнестійкості, можна зберігати до 20-ти таких балонів.

16.1.15. Карбід кальцію в кількості до 5 т дозволяється зберігати тільки в герметично закритих барабанах у будівлях будь-якого ступеня вогнестійкості, забезпечених природною вентиляцією. Карбід кальцію в кількості більше ніж 5 т зберігається в будівлях І - II ступеня вогнестійкості за умови поділу цих будівель на відсіки стінами з негорючих матеріалів. У кожному відсіку має зберігатися не більше ніж 5 т карбіду кальцію.

16.1.16. Негашене вапно потрібно зберігати в закритих, окремо розташованих складських приміщеннях які унеможливлюють потрапляння на нього води й вологи. Підлога в цих приміщеннях виконується з утрамбованої глини і має бути не менше ніж на 0,2 м піднята над навколишнім ґрунтом.

Ями для гасіння вапна розміщуються на відстані не менше ніж за 5 м від місця його зберігання і не менше ніж 15 м від інших будівель і споруд.

16.1.17. Горючі будівельні відходи (обрізки лісоматеріалів, тріски, кора, стружка, тирса та ін.) необхідно щодня прибирати з місць виконання робіт та з території будівництва у спеціально відведені місця.

16.1.18. Будівельні майданчики обгороджують тимчасовим парканом (огорожею). У разі виходу будівлі на магістральний проїзд між парканом і цією будівлею слід залишити вільний проїзд завширшки не менше ніж 3,5 м, а найближчий до будівлі край дороги повинен бути віддалений від неї не менш ніж на 10 м. Ворота мають бути не вужчі ніж 4 м.

16.1.19. Освітлювальні прожектори на території будівельного майданчика слід установлювати, зазвичай, на окремих опорах.

Забороняється встановлювати прожектори на покрівлях із горючих матеріалів і на будівлях із полімерними утеплювачами в огороджувальних конструкціях.

16.2. Протипожежні вимоги під час проведення будівельно-монтажних робіт

16.2.1. Під час військового будівництва нових будинків, будівель і споруд, а також під час їх реконструкції, технічного переоснащення, капітального ремонту на об’єктах Збройних Сил України слід суворо дотримуватися вимог розділу 8 та додатків до НАПБ А.01.001-95 та цих Правил.

16.2.2. Відповідальність за пожежну безпеку будівництва, своєчасне виконання протипожежних заходів, організацію пожежної охорони, забезпечення засобами пожежогасіння покладається на керівників генпідрядних будівельних організацій, керівника робіт або особу, яка виконує обов'язки керівника робіт.

16.2.3. Відповідальність за пожежну безпеку окремих дільниць будівництва, своєчасне виконання протипожежних заходів, передбачених проектом і цими Правилами, наявність і утримання в справному стані засобів пожежогасіння покладається на керівників робіт згідно з наказом керівника генпідрядної будівельної організації.

16.2.4. Відповідальність за виконання заходів пожежної безпеки під час виконання робіт субпідрядними організаціями покладається на керівників робіт цих організацій і призначених їхніми наказами керівників робіт на дільниці.

16.2.5. Відповідальність за пожежну безпеку побутових, допоміжних, підсобних приміщень покладається на тих посадових осіб, у розпорядженні яких перебувають ці приміщення.

16.2.6. Відповідальність за повноту та якість розроблення вимог пожежної безпеки в проектах організації будівництва та проектах виконання робіт покладається, відповідно, на керівників проектних і будівельних організацій, а також на авторів-розробників проектів.

16.2.7. Під час реконструкції, розширення, технічного переоснащення та капітального ремонту об'єктів (цехів, приміщень) без зупинення технологічного процесу, а також уведення в експлуатацію чергами відповідальність щодо забезпечення вимог пожежної безпеки несуть особи, зазначені в пунктах 16.2.2-16.2.6, а також керівники об'єктів, на території або в приміщеннях яких здійснюються зазначені роботи.

16.2.8. Під час виконання будівельно-монтажних робіт на діючому об'єкті (у разі неможливості ізолювати будівельний майданчик) пожежну охорону здійснює, зазвичай замовник.

16.2.9. Внутрішній протипожежний водогін та автоматичні системи пожежогасіння, що передбачені проектом, слід монтувати одночасно зі спорудженням об'єкта.

16.2.10. Протипожежний водогін повинен уводитися в експлуатацію до початку опоряджувальних робіт, а автоматичні системи пожежогасіння та сигналізації - до моменту пуско-налагоджувальних робіт (у кабельних спорудах - до укладання кабелів).

16.2.11. Адміністрація разом з будівельно-монтажною організацією зобов'язана розробити заходи щодо дотримання правил пожежної безпеки і призначити наказом осіб, відповідальних за їх виконання, - від замовника і підрядної організації.

16.2.12. Керівники робіт зобов'язані:

Організовувати вивчення та забезпечення контролю за виконанням на споруджуваних об'єктах цих Правил, а також протипожежних заходів які передбачені проектами організації та виконання робіт працівниками, зайнятими на будівництві;

Забезпечувати проведення з тими, хто працює на будівництві спеціального навчання, інструктажів та перевірки знань з питань пожежної безпеки;

Установлювати на об’єктах, що споруджуються, режим куріння, проведення зварювальних та інших вогневих робіт, порядок прибирання, вивезення, утилізації горючих будівельних відходів;

Організовувати ознайомлення тих, хто працює на будівництві, з пожежною небезпекою кожного виду будівельно-монтажних робіт, а також речовин, матеріалів, конструкцій та обладнання, що застосовуються на цих роботах;

Згідно з установленим порядком своєчасно організовувати на будівництві пожежну охорону, здійснювати заходи щодо забезпечення об'єктів пожежною технікою та обладнанням, засобами зв'язку, протипожежним водопостачанням, наочною агітацією, знаками пожежної безпеки, а також первинними засобами пожежогасіння;

Утримувати в справному стані та постійній готовності до застосування засоби пожежогасіння, сигналізації і зв'язку;

Не допускати ведення будівельно-монтажних робіт, якщо відсутні протипожежне водопостачання, дороги, під'їзди та зв'язок ;

Призначити осіб, відповідальних за протипожежний стан окремих ділянок будівництва, за справність інженерних протипожежних систем та установок;

Не приступати до проведення будівельно-монтажних робіт за проектно-кошторисною документацією, яка не пройшла попередньої експертизи на відповідність нормативним актам з питань пожежної безпеки.

16.2.13. Керівники робіт на окремих дільницях, відповідальні за пожежну безпеку будівництва, зобов'язані:

Забезпечити дотримання на підпорядкованих їм дільницях установленого протипожежного режиму всіма працівниками і залученими до будівництва особами;

Знати пожежну небезпеку своєї виробничої дільниці;

Своєчасно та якісно виконувати протипожежні заходи, передбачені проектом і цими Правилами;

Забезпечити пожежобезпечну експлуатацію приладів опалення, тепловироблювальних установок, електромереж та електроустановок, вживати негайних заходів до усунення виявлених несправностей, які можуть призвести до пожежі;

Забезпечити утримання у справному стані засобів пожежогасіння, навчати працівників правилам застосування зазначених засобів;

Щодня після закінчення роботи перевіряти протипожежний стан дільниці, вимкнення електромережі та обладнання;

Не допускати перебування працівників та інших осіб, які закінчили роботу, в побутових і допоміжних приміщеннях у вечірній і нічний час.

16.2.14. У разі спорудження будівель у три поверхи і вище сходи слід монтувати одночасно з улаштуванням сходової клітки.

16.2.15. Дозволяється застосовувати у сходових клітках дерев'яні драбини в будівлях не вище двох поверхів.

16.2.16. Передбачені проектом зовнішні пожежні сходи й огорожі на дахах будівель, що споруджуються, слід установлювати одразу після монтажу тримальних конструкцій.

16.2.16. Під час будівництва будівель у три поверхи та більше необхідно користуватися металевим риштуванням.

Риштування на кожні 40 м їхнього периметра слід обладнувати однією драбиною, але не менше ніж двома драбинами на всю будівлю. Настил і поміст риштувань слід періодично та після закінчення роботи очищати від горючого сміття, снігу, льоду, а за потреби - посипати піском.

16.2.18. Опалубку з горючих і важкогорючих матеріалів дозволяється влаштовувати одночасно не більше ніж на три поверхи. Після досягнення потрібної міцності бетону дерев'яну опалубку та риштування слід розібрати та винести поза межі будинку.

16.2.19. Виконувати роботи усередині будівель та споруд із застосуванням горючих речовин та будівельних матеріалів груп горючості Г3, Г4 одночасно з будівельно-монтажними роботами, пов'язаними з використанням відкритого вогню (зварювання, відігрівання труб тощо), не дозволяється.

16.2.20. Роботи з вогнезахисту металоконструкцій повинні виконуватись одночасно зі спорудженням будинків.

16.2.21. Тимчасові споруди (тепляки) для влаштування підлог та виконання інших робіт повинні виконуватися з негорючих матеріалів і матеріалів груп горючості Г1, Г2.

16.2.22. Застосування відкритого вогню, а також вогневих, електричних калориферів і газових пальників інфрачервоного випромінювання в тепляках забороняється.

16.2.23. Робота, пов'язана з монтажем конструкцій з утеплювачем із матеріалів груп горючості Г3, Г4 або із застосуванням утеплювачів з цих матеріалів, має вестися за наряд-допуском, який видається виконавцю робіт особою, відповідальною за протипожежний стан будівництва.

16.2.24. Укладання утеплювача з матеріалів груп горючості Г3, Г4 та влаштування гідроізоляційного килима з таких матеріалів на покритті, укладання захисного гравійного шару слід проводити ділянками площею не більше ніж 500 м2, а в разі використання утеплювача та влаштування гідроізоляційного килима з матеріалів груп горючості Г1, Г2 – ділянками площею не більше ніж 1000 м2. На місцях виконання робіт кількість утеплювачів та покрівельних рулонних матеріалів не повинна перевищувати змінної потреби. Утеплювач потрібно зберігати поза межами будинків, які споруджують, в окремо розташованій споруді або на спеціальному майданчику на відстані не меншій ніж 18 м від будівель (споруд), що будуються, та тимчасових будівель (споруд).

16.2.25. У разі пошкодження металевих обшивок панелей з горючими (важкогорючими утеплювачами слід уживати негайних заходів щодо їх ремонту та відновлення за допомогою металевих з'єднань (болтових, гвинтових тощо).

16.2.26. До початку монтажу плит перекриття з полімерними утеплювачами, укладання полімерних утеплювачів на покриття, виконання робіт з улаштуванням покрівель необхідно передбачити згідно з проектом виходи на покриття будівель, а також їх обгородження. Для повідомлення про пожежу біля виходів на покриття слід встановити телефони або інші види зв'язку.

16.2.27. У разі виконання покрівельних робіт з площею покриття 1 тис. м2 та більше, із застосуванням горючого (важкогорючого) утеплювача на покрівлі з метою пожежогасіння, слід передбачити влаштування тимчасового протипожежного водогону.

Під час робіт, пов'язаних із застосуванням гідро-пароізоляції на покрівлі, монтуванням панелей з горючими (важкогорючими утеплювачами, забороняється проводити електрозварювальні й інші вогневі роботи.

Проведення робіт, пов'язаних із застосуванням відкритого вогню, слід проводити до початку застосування горючих (важкогорючих) матеріалів.

Використання агрегатів для наплавлення рулонних матеріалів з потовщеним шаром дозволяється в разі влаштування покрівель на залізобетонних плитах і покриттях із застосуванням негорючого утеплювача.

16.2.28. Для штучного прогрівання бетону дозволяється застосовувати пару, гарячу воду, гаряче повітря й електрообігрівання з дотриманням таких умов:

Для теплоізоляції бетону слід застосовувати негорючі (важкогорючі) матеріали, а також зволожену або оброблену вапняковим розчином тирсу;

Для улаштування тепляків застосовувати негорючі (важкогорючі) матеріали;

Роботи з електрообігрівання ділянки, що прогрівається, повинні бути під постійним наглядом електриків.

16.2.29. У будівлях з металевих конструкцій з полімерними утеплювачами на період виконання будівельних робіт дозволяється застосовувати лише системи повітряного або водяного опалення з розміщенням топкових приміщень поза межами будівель на відстані не менше ніж 18 м або за протипожежною стіною. Відстань від трубопроводів з теплоносієм до конструкцій будинку повинна бути не менша ніж 0,1 м.

16.2.30. У тимчасових побутових та адміністративних спорудах, де неможливе влаштування центрального опалення, дозволяється встановлювати пічне опалення, яке відповідає вимогам будівельних норм та цих Правил.

16.2.31. Пересувні та стаціонарні установки інфрачервоного випромінювання слід обладнувати автоблокуванням, що припиняє подавання газу в разі згаснення пальника.

16.2.32. Пересувні установки з пальниками інфрачервоного випромінювання, що встановлені на підлозі, повинні мати стійку підставку. Балон з газом повинен бути на відстані не менше ніж 1,5 м від установки та інших опалювальних приладів, а від електролічильника, вимикачів та інших електроприладів - не менше ніж 1 м. Відстань від пальників до конструкцій з горючих матеріалів повинна бути не менша ніж 1 м, з важкогорючих - 0,7 м, з негорючих - 0,5 м.

16.2.33. Черговий працівник, який займається експлуатацією пересувних установок, повинен стежити за їх справним станом і реєструвати в журналі розміщення установок на поверхах.

16.2.34. У місцях, де працюють установки з газовими пальниками інфрачервоного випромінювання, забороняється зберігання горючих і важкогорючих речовин та матеріалів, проведення інших видів робіт.

16.2.35. Під час експлуатації пальників інфрачервоного випромінювання забороняється:

Використовувати установку в приміщеннях без природного провітрювання або штучної вентиляції з відповідною кратністю повітрообміну, а також у підвальних і цокольних поверхах;

Застосовувати пальники з пошкодженою керамікою, а також з видимими язиками полум'я;

Користуватися установкою в разі появи в приміщенні запаху газу;

Направляти теплові промені пальників безпосередньо в бік горючих матеріалів, балонів з газом, газопроводів, електропроводок тощо;

Користуватися газовими установками одночасно з установками на твердому паливі;

Зберігати в приміщеннях, де проводиться сушіння, а також поблизу установки, що працює, запасні балони;

Користуватися відкритим вогнем поблизу балонів з газами.

16.2.36. Під час монтажу й експлуатації установок, що працюють на газовому паливі, слід дотримуватись таких правил:

Пальники, що встановлені в тепловироблювальних установках, повинні мати заводський паспорт, працювати стало, без відриву полум'я та "проскакування" його в середину пальника;

Вентиляція приміщення з тепловироблювальними установками повинна забезпечувати триразовий повітрообмін.

16.2.37. Повітронагрівальні установки, що працюють на рідкому та газоподібному паливі, слід розміщати на відстані не ближче ніж 5 м від будинку, що споруджується.

Резервуар для палива повинен мати місткість не більшу ніж 200 л і бути розташованим на відстані не менше ніж 10 м від повітронагрівача та 15 м - від будинку, що споруджується.

Паливо до повітронагрівника слід подавати металевим трубопроводом.

16.2.38. Під час експлуатації тепловироблювальних установок забороняється:

Працювати на установці з порушеною герметичністю паливопроводів, нещільними з'єднаннями корпусу форсунки з тепловироблювальною установкою, несправними димоходами, несправними електродвигунами та пусковою апаратурою, а також за відсутності теплового захисту електродвигуна тощо;

Працювати з невідрегульованою форсункою;

Влаштовувати огорожі з горючих матеріалів біля установки та витратних баків;

Відігрівати паливопроводи відкритим полум'ям;

Здійснювати пуск тепловироблювальної установки без продування повітрям у разі короткочасної зупинки;

Запалювати робочу суміш через оглядове вікно;

Регулювати зазор між електродами свічок під час роботи тепловироблювальної установки;

Запускати роботу тепловироблювальної установки за відсутності захисних грат на повітрозабірних колекторах.

16.2.39. Монтаж, підготовка до роботи, запуск електрокалорифера повинні здійснюватись згідно з вимогами, зазначеними в інструкції завода-виробника. Електрокалорифери повинні мати справну сигналізацію та блокування, що унеможливлює подавання електроенергії до нагрівальних елементів, якщо вентилятор не працює, справну автоматику контролю за температурою повітря на виході та її регулюванням, електричний та тепловий захист.

16.2.40. Під час експлуатації електрокалориферів забороняється:

Застосовувати горючі матеріали для м'якої вставки між корпусом електрокалорифера та вентилятором;

Вимикати сигналізацію та блокування;

Перевищувати температуру повітря, що встановлена заводом-виготовлювачем, на виході з електрокалорифера;

Вмикати калорифер, якщо вентилятор не працює. Зберігати в приміщенні, де встановлений електрокалорифер, горючі речовини та матеріали.

16.2.41. Під час будівництва військових об'єктів Збройних Сил України проектувальні організації зобов'язані вести авторський нагляд за дотриманням проектних рішень з пожежної безпеки.

16.2.42. Авторський нагляд слід здійснювати в процесі будівництва і приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта для забезпечення відповідності будівельних і технологічних рішень до проектних щодо забезпечення пожежної безпеки.

16.2.43. Приймання та введення в експлуатацію нових і реконструйованих військових об'єктів без дозволу служб пожежної безпеки забороняється.

17. Вимоги пожежної безпеки під час проведення вогневих робіт

17.1. Загальні вимоги, підготовка до проведення вогневих робіт

17.1.1. Місця проведення зварювальних та інших вогневих робіт, пов'язаних із нагріванням деталей до температур, спроможних викликати займання матеріалів та конструкцій, можуть бути:

Постійними, які організуються у спеціально обладнаних для цієї мети цехах, майстернях чи на відкритих майданчиках;

Тимчасовими, коли вогневі роботи проводяться безпосередньо в будівлях, які зводяться або експлуатуються, в спорудах та на території об'єктів з метою монтажу будівельних конструкцій, ремонту устатковання тощо.

17.1.2. Постійні місця проведення вогневих робіт визначаються наказами, розпорядженнями, інструкціями командира військової частини. Перекриття, перегородки та підлога в цих місцях повинні бути виготовлені з негорючих матеріалів.

17.1.3. Балони з горючими газами слід зберігати окремо від балонів з киснем та іншими окислювачами. Зовнішня поверхня балонів повинна бути пофарбованою в установлений для кожного газу колір.

17.1.4. Під час перекантування балонів з киснем уручну забороняється братися за вентилі.

17.1.5. Балони, у яких виявлено витікання газу, повинні негайно прибиратися у безпечне місце.

17.1.6. Командир військової частини чи структурного підрозділу, де проводитимуться вогневі роботи на тимчасових місцях (крім будівельних майданчиків), зобов’язаний підписати наказ по частині та видати виконавцю наряд-допуск (додаток 13 до цих Правил) на проведення робіт. До початку виконання таких робіт командир частини чи структурного підрозділу зобов’язаний розробити заходи щодо забезпечення пожежної безпеки місця їх проведення, оповістити про це пожежний підрозділ (ДПД) або особу, яка відповідає за пожежну безпеку об’єкта, призначити осіб, які безпосередньо відповідають за дотримання правил пожежної безпеки на місці проведення вогневих робіт, провести з виконавцями (виконавцем) протипожежний інструктаж. Наряд-допуск повинен бути узгоджений з начальником служби пожежної безпеки частини напередодні виконання робіт з установленням з боку пожежного підрозділу (ДПД) відповідного контролю.

17.1.7. Начальник служби пожежної безпеки або ДПД після одержання оповіщення щодо проведення на об'єкті вогневих робіт зобов’язаний:

Організувати огляд місця проведення вогневих робіт;

Визначити додаткові протипожежні заходи і зробити про це запис у наряді-допуску;

Перевірити в осіб, які виконуватимуть вогневі роботи, наявність наряду-допуску, кваліфікаційного посвідчення та знання ними правил пожежної безпеки;

У разі проведення вогневих робіт у вибухопожежонебезпечних місцях виставити тимчасовий пожежний пост.

17.1.8. Виконання вогневих робіт дозволяється після узгодження з СПБ або ДПД усіх передбачених заходів пожежної безпеки.

17.1.9. Дозвіл на проведення тимчасових вогневих робіт надається тільки на одну робочу зміну.

У разі виконання однотипних вогневих робіт, що здійснюються протягом декількох змін (діб), повторні дозволи на них від керівництва об’єкта не потрібні. У цьому разі на кожну наступну робочу зміну представник СПБ або ДПД після повторного огляду місця проведення вогневих робіт робить в наряді-допуску відповідний запис.

17.1.10. Проведення вогневих робіт на постійних та тимчасових місцях дозволяється лише після вжиття заходів, які унеможливлюють виникнення пожежі: очищення робочого місця від горючих матеріалів, захисту горючих конструкцій, забезпечення первинними засобами пожежогасіння (вогнегасником, ящиком з піском та лопатою, відром з водою). Вид (тип) та кількість первинних засобів пожежогасіння, якими повинно бути забезпечене місце робіт, визначаються з урахуванням рекомендацій, наведених у додатку №7 цих Правил, і зазначаються в наказі.

17.1.11. Після закінчення вогневих робіт виконавець зобов'язаний ретельно оглянути місце їх проведення, за наявності горючих конструкцій полити їх водою, усунути можливі причини виникнення пожежі.

Посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку приміщення (дільниці, установки, території тощо), де проводились вогневі роботи, зобов’язана організувати перевірку місця проведення цих робіт протягом двох годин після їх закінчення.

Про приведення місця вогневих робіт у пожежобезпечний стан виконавець та посадова особа, відповідальна за пожежну езпеку, роблять позначки у наряді-допуску та відповідні доповіді черговому по частині.

17.1.12. Технологічне обладнання, на якому передбачається проведення вогневих робіт, необхідно привести у вибухопожежобезпечний стан до початку виконання цих робіт (вилучити вибухопожежонебезпечні речовини та відкладення, відключити діючі комунікації, виконати безпечними методами очищення, промивання, прошпарення, забезпечити вентиляцію та контроль за повітряним середовищем тощо).

17.1.13. Місце проведення вогневих робіт має бути очищене від горючих речовин та матеріалів у радіусі, зазначеному у таблиці 17.1.

Таблиця 17.1. – Радіус, у межах якого очищується місце проведення вогневих робіт

Висота точки зварювання над рівнем підлоги чи прилеглої території, м	0-2	2	3	4	6	8	10	Понад 10
Мінімальний радіус зони, м	5	8	9	10	11	12	13	14

17.1.14. Розміщені в межах зазначених радіусів будівельні конструкції, настили підлог, оздоблення з матеріалів груп горючості Г2, Г3, Г4, а також горючі частини обладнання та ізоляція мають бути захищені від потрапляння на них іскор металевими екранами, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу чи в інші способи і в разі необхідності политі водою.

17.1.15. З метою запобігання потраплянню розжарених часток металу в суміжні приміщення, на сусідні поверхи, близько розташоване устатковання, всі оглядові, технологічні й вентиляційні люки, монтажні та інші отвори в перекриттях, стінах і перегородках приміщень, де здійснюються вогневі роботи, повинні бути закриті негорючими матеріалами.

17.1.16. Приміщення, в яких можливе скупчення парів ЛЗР, ГР та горючих газів, перед проведенням вогневих робіт повинні бути старанно провентильовані.

17.1.17. Двері, що з'єднують приміщення, де виконуються вогневі роботи, з суміжними приміщеннями, повинні бути зачинені.

17.1.18. Місце для проведення зварювальних та різальних робіт у будівлях і приміщеннях, у конструкціях яких використані горючі матеріали, має бути огороджене суцільною перегородкою з негорючого матеріалу. При цьому, висота перегородки повинна бути не менше ніж 1,8 м, а відстань між перегородкою та підлогою - не більше ніж 0,05 м. Для запобігання розлітанню розпечених часток цей зазор повинен бути обгороджений сіткою з негорючого матеріалу з розміром чарунок не більше ніж 1мм´1 мм.

17.1.19. Під час проведення вогневих робіт у вибухопожежонебезпечних місцях має бути встановлений пильний контроль за станом повітряного середовища проведенням експрес-аналізів із застосуванням газоаналізаторів.

17.1.20 Під час перерв у роботі, а також у кінці робочої зміни зварювальна апаратура повинна відключатися, у тому числі від електромережі, шланги від'єднуватися і звільнятися від горючих рідин та газів, а у паяльних лампах тиск повинен бути повністю знижений.

Після закінчення робіт уся апаратура й устатковання мають бути прибрані в спеціально відведені приміщення (місця).

17.1.21. Якщо організуються постійні місця проведення вогневих робіт більше ніж на 10 постах (зварювальні, різальні майстерні), має бути передбачене централізоване електро - та газопостачання.

17.1.22. У зварювальній майстерні, за наявності не більше ніж 10 зварювальних постів, для кожного з них дозволяється мати по одному запасному балону з киснем та горючим газом. Запасні балони повинні бути огороджені щитами з негорючих матеріалів або зберігатися у спеціальних прибудовах до майстерні.

17.1.23. Вогневі роботи повинні негайно припинятися на вимогу представників СПБ або начальника ДПД.

17.1.24. Не дозволяється:

Приступати до роботи в разі несправності апаратури;

Розміщати постійні місця для проведення вогневих робіт у пожежонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях;

Допускати до зварювальних та інших вогневих робіт осіб, які не мають кваліфікаційних посвідчень та не пройшли у встановленому порядку навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму та щорічної перевірки знань з одержанням спеціального посвідчення;

Проводити зварювання, різання або паяння свіжопофарбованих конструкцій та виробів до повного висихання фарби;

Виконуючи вогневі роботи, користуватися одягом та рукавицями зі слідами мастил та жирів, бензину, гасу й інших ГР;

Зберігати у зварювальних кабінах одяг, ГР та інші горючі предмети і матеріали;

Допускати стикання електричних проводів з балонами зі стисненими, зрідженими й розчиненими газами;

Виконувати вогневі роботи на апаратах і комунікаціях, заповнених горючими й токсичними матеріалами, а також на тих, що перебувають під тиском негорючих рідин, газів, парів та повітря або під електричною напругою;

Проводити вогневі роботи на елементах будівель, виготовлених із легких металевих конструкцій з горючими й важкогорючими утеплювачами.

17.2. Електрозварювальні роботи

17.2.1. Установки для ручного зварювання повинні обладнуватися вимикачем чи контактором (для підключення джерела зварювального струму до розподільчої цехової мережі), запобіжником у первинному ланцюгу та покажчиком величини зварювального струму (амперметром або шкалою на регуляторі струму).

Однопостові зварювальні двигуни-генератори та трансформатори слід захищати запобіжниками лише з боку мережі живлення.

17.2.2. З'єднання жил зварювальних електропроводів слід робити за допомогою опресування, зварювання, паяння або спеціальних затискачів. Приєднання електропроводів до електродотримачів, зварювального виробу та зварювального апарата повинно здійснюватися за допомогою мідних кабельних наконечників, скріплених гвинтовими з’єднаннями з шайбами.

Забороняється використовувати голі або з пошкодженою ізоляцією проводи, а також застосовувати нестандартні електрозапобіжники.

17.2.3. Проводи, під’єднані до зварювальних апаратів, розподільчих щитів та іншого обладнання, а також до місць зварювальних робіт, мають бути надійно ізольовані та в необхідних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень та хімічних впливів.

У разі проведення електрозварювальних робіт, пов'язаних з частими переміщеннями зварювальних установок, мають застосовуватися механічно міцні шлангові кабелі.

17.2.4. Кабелі (електропроводи) електрозварювальних машин слід розташовувати на відстані не менше ніж 0,5 м від трубопроводів кисню, а від трубопроводів ацетилену та інших горючих газів – не менше ніж 1 м.

17.2.5. Електрозварювання повинно виконуватися із застосуванням двох електропроводів.

17.2.6. Дозволяється використовувати як зворотний електропровід, що з'єднує зварювальний виріб із джерелом зварювального струму, сталеві або алюмінієві шини будь-якого перерізу, зварювальні плити, стелажі та самі зварювані конструкції за умови, що їх переріз забезпечує безпечне протікання струму під час нагрівання.

17.2.7. З'єднання між собою окремих елементів, що використовуються як зворотний електропровідник, треба виконувати за допомогою болтів, струбцин та затискачів.

17.2.8. Використання як зворотного провідника внутрішніх залізничних шляхів, мереж заземлення чи занулення, а також металевих конструкцій будівель, комунікацій та технологічного устатковання забороняється.

17.2.9. У разі проведення електрозварювальних робіт у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях зворотним проводом від зварюваного виробу до джерела струму може бути лише ізольований провід, причому за якістю ізоляції він не повинен поступатися прямому провідникові, приєднуваному до електродотримача.

17.2.10. Конструкція електродотримача для ручного зварювання повинна забезпечувати надійне затискання та швидку заміну електродів, а також унеможливлювати коротке замикання його корпусу на зварювану деталь під час тимчасових перерв у роботі або в разі його випадкового падіння на металеві предмети. Держак електродотримача має бути виготовлений з негорючого діелектричного та теплоізоляційного матеріалу.

17.2.11. Електроди, застосовувані під час зварювання, повинні бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму.

У разі заміни електродів їх залишки (недогарки) слід класти у спеціальний металевий ящик, встановлюваний біля місця зварювальних робіт.

Перед зварюванням електроди повинні бути просушені за температури, зазначеної в паспортах на конкретний тип електродного покриття. Покриття електродів має бути однорідним, щільним, без здуття, напливів та тріщин.

17.2.12. Електрозварювальна установка на весь час роботи повинна бути заземлена. Крім заземлення основного електрозварювального обладнання, у зварювальних установках належить безпосередньо заземлювати той затискач вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що йде до виробу (зворотний провідник).

17.2.13. Над переносними й пересувними електрозварювальними установками, які використовуються на відкритому повітрі, повинні бути споруджені навіси з негорючих матеріалів для захисту від атмосферних опадів.

17.2.14. Технічне обслуговування та планово-попереджувальний ремонт зварювального устатковання мають проводитися відповідно до графіка. Щодня після закінчення роботи слід проводити чищення агрегатів та пускової апаратури.

17.2.15. Температура нагрівання окремих частин зварювального агрегата (трансформаторів, підшипників, щіток, контактів вторинного кола та ін.) не повинна перевищувати 750С.

17.2.16. Опір ізоляції струмопровідних частин зварювального ланцюга повинен бути не нижчий за 0,5 МОм. Ізоляцію треба перевіряти не рідше ніж один раз на три місяці (у разі автоматичного зварювання під шаром флюсу - один раз на місяць), і вона повинна витримувати напругу 2 кВ протягом щонайменше 5 хв.

17.2.17. Живлення дуги в установках для атомно-водневого зварювання необхідно здійснювати від окремого трансформатора.

Забороняється безпосереднє живлення дуги від розподільчої мережі через регулятор струму будь-якого типу.

17.2.18. Для атомно-водневого зварюванні в пальнику слід передбачити автоматичний пристрій вимкнення напруги та припинення постачання водню в разі розриву ланцюга.

17.2.19. Забороняється залишати пальники без нагляду під час горіння дуги. Після закінчення роботи агрегати та пускову апаратуру слід вичистити.

17.2.20. Відстань від машин точкового, шовного та рельєфного зварювання, а також від машин для стикового зварювання о місць розміщення горючих матеріалів і конструкцій повинна становити не менше ніж 4 м у разі зварювання деталей перерізом до 50 мм2, а від машин для точкового зварювання деталей перерізом понад 50 мм2 – не менше ніж 6 м.