Конспект по пожежно-профілактичній піготовці

Робота двигунів внутрішнього згоряння, польоти літаків та космічних кораблів стали можливими завдяки опануванню та вмілому використанню могутньої сили вогню.

В той же час всім відомий дуалізм природи дії вогню на людину та середовище її помешкання. Вогонь, що вийшов з-під контролю, здатний викликати значні руйнівні, а також смертоносні наслідки. До таких проявів вогняної стихії належать пожежі.

ПОЖЕЖА – це неконтрольоване горіння поза спеціальним вог­нищем, що розповсюджується в часі і просторі.

Пожежа супроводжується знищенням матеріальних цінностей, створює загрозу життю та здоров'ю людей, довкіллю.

Проблема пожеж стає глобальною за своїми масштабами, зачіпляє не тільки національні, але й міжнародні інтереси. Катастрофа на Чорно­бильській АЕС, тривалі пожежі нафтових об'єктів Іраку як наслідок війни у Перській затоці, горіння великих лісних масивів переконує нас у цьому.

Щорічно на Землі виникає близько 6 мільйонів пожеж!

Згідно з прогнозами, зробленими на основі пожежної статистики, у світі протягом року може загинути на пожежах 225 тис. чоловік, 2 млн. 250 тис. чоловік – отримати каліцтво, 4,5 млн. – тяжкі опікові травми.

Пожежі з давніх давен були одним з найтяжчих народних лих. Полу­м'я перетворювало в попіл не тільки окремі будинки й селища, але й знищу­вало цілі міста – Рим в 64 р. н. е., Лондон – в 1666 р., Москву – в 1812 р., Гамбург – в 1943 р.

Під час правління імператора Нерона влітку 64 року н. е. в Римі ви­никла грандіозна пожежа. Вона продовжувалася шість днів. З чотирнадцяти районів міста три були знищені дотла, а в семи згоріла більша частина будівель. У вогні загинули тисячі людей. Серед населення Рима поширю­валися чутки, що імператор наказав підпалити місто, щоб було натхнення від картини пожежі для написання поеми про загибель Трої. Ці чутки по­силилися, коли стали відомі плани Нерона повністю перебудувати місто. Поголос виявився настільки небезпечним, що імператор та його оточення знайшли за необхідне для заспокоєння населення знайти та покарати «вин­них». Почалися масові арешти й жорстокі страти (віддача засуджених на роздирання звірами у цирку, розп'яття на хрестах, спалення) перших хри­стиян, яких оголосили «підпалювачами».

У середні віки великі міста Європи систематично спустошувалися по­жежами. Неодноразово горіли Москва та Київ. Страсбург у XIV ст. горів вісім разів. Два рази повністю вигоряв Берлін. Велика пожежа 1666 р. в Лондоні знищила 460 вулиць та понад 13 тис. будинків.

Одним із найдраматичніших епізодів війни з Наполеонівськими армія­ми стала вереснева 1812 р. пожежа в Москві. З 9151 будинку, що були на той час в місті, згоріли 6596.

Метою операції союзних військ з кодовою назвою «Гоморра» було зни­щення воєнного потенціалу Гамбурга, в першу чергу, суднобудівних верфей, що забезпечували воєнно-морський флот фашистської Німеччини. В ніч на 28 червня 1943 р. над містом на висоті близько 5000 м з'явилося понад 700 англійських бомбардувальників. Була скинута велика кількість запалюваль­них бомб. Через 30 хв. після початку бомбардування чисельні вогнища пожеж вже не піддавалися організованому гасінню. Пожежа прийняла катастрофічні розміри. Вулиці стали схожими на вогняні ріки. Спостерігалися найбільш руйнівні види пожежі: «вогняний шторм» та «вогняний ураган». Так харак­теризує найвищу стадію розвитку цієї пожежі англійське документальне дже­рело: «Коли полум'я прорвалося крізь дахи багатьох будівель, виник стовп розжареного повітря. Він піднявся на висоту більше 2,5 милі та мав діаметр, як оцінювалося з літака, що летів над Гамбургом, 1–1,5 милі. Цей стовп розжареного повітря, вогню та диму перебував у шаленому русі: його живив стрімкий потік холоднішого повітря біля основи. У 1–1,5 милі від пожежі ця тяга повітря збільшувала силу вітру з 11 до 33 миль на годину. Біля меж площі, охопленої пожежею, швидкість повітря, мабуть, була ще більшою, тому що там були вирвані з коренем дерева діаметром 3 фути. Температура швидко досягла точки займання будь-яких горючих матеріалів...». Таким чином, липнева ніч ураганної пожежі стала чорною датою в історії Гамбурга. Була повністю випалена забудова на площі понад 13км2, 215 км склала довжина згорілих будинків з фасадної сторони. Периметр території, що виго­ріла, був 17,4 км. Повністю згоріло та сильно постраждало від вогню близько 40 тис. будівель.

21 грудня 1971 р. в столиці Південної Кореї (м. Сеул) виникла поже­жа в готелі «Дай-Юн-Как». У барі, розташованому на другому поверсі готе­лю, сталося витікання газу з балона з пропаном. Газ спалахнув. Полум'я швидко охопило приміщення та поширилося до коридору, де загорілися син­тетичні килими та горюче облицювання стін. Незабаром усі 22 поверхи будівлі готелю були у вогні. На цій пожежі загинуло 163 чоловіка. Готель, будівництво якого за цінами 1964 р. коштувало 4,8 млн. доларів, був по­вністю виведений з ладу.

Драматичні події сталися вранці 19 листопада 1984 р. в м. Сан Хуан Іксуатепек, що розташоване в 15 км від столиці Мексики, де були зосеред­жені великі нафтогазопереробні підприємства. О 5 год. 40 хв. стався вибух автомобіля для перевезення зрідженого газу, виникла пожежа, внаслідок якої через недовгий час вибухнув газгольдер, де зберігалося понад 1 млн. літрів газу. Вибухова хвиля зруйнувала будівлі, трубопроводи, резервуари. Вогонь охопив велику газорозподільну станцію. Пролунав ще один вибух, і стовп полум'я піднявся на висоту декількох сотень метрів. Пожежа поширилася на міські будівлі та житлові будинки. Катастрофа забрала життя 410 людей, 4500 чоловік отримали опіки та поранення, понад 200 тис. чоловік залиши­лося без домівок. З небезпечної зони було евакуйовано близько 0,5 млн. жителів Іксуатепека.

Як наслідок вибуху та пожежі на станції Арзамас–1 загинуло 806, травмовано близько 700 чоловік, понад 700 сімей залишилося без житла. Під час катастрофи біля Уфи в червні 1989 р., коли два пасажирських потяги опинилися в газовій хмарі, що утворилася внаслідок розгерметизації газопроводу, постраждало близько 1200 чоловік. Опіки різної тяжкості от­римали понад 97% постраждалих, кожний п'ятий з них помер.

На пожежі 28 жовтня 1995 р. в метрополітені м. Баку загинуло 289 чоловік, 270 – отримали травми. Внаслідок пожежі в наметовому містечку пілігримів під Меккою загинуло понад 300 чоловік.

На жаль, перелік подібних пожеж значно більший.

Пожежі стали серйозною проблемою для багатьох країн світу.

1.3. Горіння і пожежна небезпека речовин

Горіння і умови, необхідні для його виникнення.

Незалежно від причин, що викликали пожежу або займання речовин, матеріалів і конструкцій, у всіх випадках має місце один і той же процес – процес горіння.

Щоб зрозуміти сутність процесу горіння, необхідно, перш за все, ознайомитися з тим, що відбувається з речовинами, коли на них діє тепло.

Під впливом тепла рідкі горючі речовини випаровуються (бензин, гас, ацетон), тверді речовини з низькою температурою плавлення (сіра, стеарин) плавляться і випаровуються, тверді речовини з високою температурою плавлення (деревина, вугілля) розкладаються і частково окислюються.

При певній температурі наступає процес окислення парів або продуктів розкладання, що виділилася, і, чим вище ця температура, тим буде більшою швидкість окислення. Окислення горючих речовин супроводжується виділенням тепла. Якщо тепло, яке утворилося в результаті окислення при повільній швидкості реакції, встигає розсіватися в оточуюче середовище, спалахування парів або газів не відбудеться. Якщо ж швидкість реакції окислення виявиться такою, що виділяєме при цьому тепло перевищуватиме кількість його розсіювання в зовнішнє середовище, то саморозігрівання горючої суміші триватиме до спалахування і речовина займеться.

Таким чином, Горіння — це складний фізико-хімічний процес, для якого характерні три ознаки: хімічне перетворення, виділення тепла і випромінювання світла.

В практиці при горінні частіше за все протікає реакція окислення горючої суміші киснем повітря. Проте горіння може протікати за рахунок не тільки кисню повітря, але і кисню, що міститься у складі самої речовини (кіноплівка на горючій основі, порох), а також в середовищі інших окислювачів. Наприклад, якщо опустити в ємкість з хлором розжарений мідний дріт, вона горітиме яскравим полум'ям, що світиться.

Для виникнення процесу горіння необхідна горюча речовина, окислювач, джерело запалювання.

Горючою речовиною Називаються речовини і матеріали, здатні самозайматися, а також займатися від джерел запалювання і продовжувати самостійно горіти після видалення останніх. Це в основному всі органічні і деякі неорганічні речовини (деревина, вугілля, нафтопродукти, сіра, фосфор і ін.).

Окислювачем Називається речовина, здатна при взаємодії з горючими речовинами викликати або підтримувати їх горіння. Окислювачами є кисень повітря, фтор, хлор, азотна кислота і будь-які киснево віддаючі з'єднання, які при реакції з органічними речовинами або при нагріванні виділяють атомарний кисень. До них відносяться марганцевокислий калій, селітри, окис заліза, хромовий ангідрид, хлорати і перхлорати.

Під джерелом запалювання розуміється розжарене тіло, або тіло, що горить, а також електричний розряд, який має запас енергії і температуру, достатню для виникнення горіння інших речовин. Ці дві умови є обов'язковими. Наявність тільки однієї температури може бути недостатньо для загоряння речовин. Наприклад, електрична іскра від індукційної котушки, не дивлячись на високу температуру, не може викликати загоряння лучини або дизельного палива, оскільки запас тепла електричної іскри недостатній для нагріву лучини або дизельного палива до температури загоряння. Але та ж іскра здатна викликати спалахування парів бензину і інших легкозаймистих рідин. Це пояснюється тим, що температури їх спалахування значно нижче робочих температур приміщень.

Джерелами запалювання можуть бути полум'я, електричні і механічні іскри, розжарене або нагріте тіло, теплота хімічних реакцій, промениста енергія і ін.

Полум'я, іскри, розжарене тіло, світлове випромінювання носять умовну назву Відкритих або видимих джерел запалювання. Теплота хімічних реакцій, адіабатичне стиснення, тертя, удар носять умовну назву Прихованих джерел запалювання.

Розрізняють умови, необхідні для виникнення горіння, і умови, необхідні для його протікання. Вивчення умов виникнення горіння дає можливість встановлювати заходи, що виключають можливість виникнення пожежі, тобто профілактичні заходи. Вивчення умов, необхідних для протікання процесу горіння, допомагає визначати способи припинення горіння.

Горіння протікатиме, якщо, по-перше, кількість кисню у складі повітря, що поступає в зону горіння, для більшості горючих речовин буде не менше 14—18%, по-друге, кількість випромінюваного зоною горіння тепла при горінні речовини буде достатньо для підготовки його до горіння, тобто достатньо для нагріву поверхневого шару до температури його спалахування і, в третіх, якщо швидкість дифузії горючих газів і парів (продуктів розкладання речовини) в зону горіння буде дещо більше швидкості їх згоряння.

Якщо одна з цих умов відсутня, горіння не буде. Тому способи припинення горіння направлені саме на усунення однієї з перерахованих умов.

Для припинення горіння необхідне виконання хоча б одного з наступних заходів:

ізоляція вогнища горіння від повітря, або зниження (шляхом розбавлення повітря негорючими газами) концентрації кисню до значення, при якому не може відбуватися горіння;

охолоджування осередку горіння нижче певних температур (спалаху і займання);

інтенсивне гальмування (інгібірування) швидкості хімічних реакцій в полум'ї;

механічний зрив полум'я в результаті дії на нього сильного струменя газу або води.

Всі існуючі вогнегасильні засоби володіють, як правило, комбінованою дією на процес горіння речовин. Наприклад, вода може охолоджувати і ізолювати (або розбавляти) джерело горіння, пінні засоби діють ізолюючи і охолоджуючи, найефективніші газові засоби впливають на процес горіння одночасно як інгібітори і як розбавники, порошки можуть інгібірувати горіння і створювати вогнеперешкоджуючі умови при утворенні стійкої порошкової хмари.

Проте для будь-якого вогнегасильного засобу характерна яка-небудь домінуюча властивість. Наприклад, вода надає переважно охолоджуючу дію на полум'я, піна - ізолюючу, вогнегасячі засоби на основі галоідовуглеводнів і порошкові склади — специфічну дію, що інгібірує, і т. д.

Продукти горіння. Дим.

Продуктами горіння Називають газоподібні, рідкі і тверді речовини, що утворюються в результаті з'єднання горючої речовини з киснем (при горінні в повітрі) або іншими окислювачами. Склад продуктів горіння залежить від складу горючої речовини і умов його горіння.

В умовах пожежі частіше за все горять органічні речовини (деревина, тканини, нафтопродукти, гума), до складу яких входять вуглець, водень, кисень, азот, сірка і ін. При їх горінні утворюються газоподібні продукти горіння: вуглекислий газ, пари води. Азот при температурі горіння в умовах пожежі, не здатний окислюватися і виділяється в продуктах розкладу у вільному вигляді, а кисень витрачається на окислення.

• < Назад
• Вперёд >