21 | 07 | 2019

Реферат робота біблиотек

Реферат робота біблиотек

Розділ 1
СТАНДАРТИЗАЦІЯ ЯКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ РОБОТИ БІБЛІОТЕК

В умовах глобального інформаційного оновлення і тотальної трансформації зростає значення проблематики якості й кількості. їхнього взаємопереходу. Оскільки діалектику як метод пізнання ніхто не відміняв, згадаймо, що у Гегеля якість виступала ступенем трансформації буття через наявне буття до "для-себе-буття", а кількість – як ступінь переходу від чистої кількості через певну кількість. Для нас важливо, що глибокий зміст цих понять розкривається через категорії структури і організації. В умовах соціальної трансформації, яка розпочалася після 1991 p., проблема кількісних і якісних змін стає особливо актуальною, оскільки процесами розвитку можна вважати лише такі, в яких ми спостерігаємо зіткнення кількісних і якісних показників. Саме це нині відбувається і в інформаційно-бібліотечній справі. Погіршення її кількісних показників не може не впливати на якісний стан суспільства, самопочуття особи, її здатність до самореалізації у перспективі.

Наше завдання – сприяти поліпшенню ситуації з таких напрямів:

- підвищення якості організації інформаційно-бібліотечної роботи:

- навчання бібліотечних працівників усіх рівнів;

- інтенсифікація організаційних заходів;

- поліпшення ефективності економічної діяльності.

Одним із чинників реального поліпшення якості роботи бібліотек є стандартизація. В усьому світі стандартам надається велике значення. їх створюють як спеціалізовані фірми, так і окремі установи. Серед них: Бібліотека Конгресу США [Library of USA Congress], Міжнародна організація стандартизації (ISO) та багато інших. Лише ISO [International Organization for Standardization] розробила понад 15 тис. таких регламентуючих документів з питань інформаційних технологій та бібліотечної справи. Цю неурядову організацію було створено 14 жовтня 1947 р і нині вона об'єднує 110 національних організацій, що здійснюють стандартизацію. В її межах функціонує близько 180 профільних технічних комітетів, понад 650 підкомітетів і 2830 спеціалізованих груп, у роботі яких беруть участь понад 30 тис. експертів. Центральний секретаріат підтримує контакти з 500 міжнародними організаціями. Такі широкі зв'язки допомагають досягати консенсусу при розробці і затвердженні нових стандартів. Основним завданням ISO є сприяння розробці стандартів, документів і правил та інших аналогічних документів, що повсюдно визнаються, з метою полегшення міжнародного обміну товарами й послугами.

Стандарти ISO носять рекомендаційний характер, але документи, наприклад, серії ISO 9000 прийнято як національні стандарти більш ніж у 90 країнах, у тому числі США. Канаді. Японії, країнах Євросоюзу та багатьох країнах, що розвиваються.

Найближчим завданням галузевих інформаційно-бібліотечних служб та служб стандартизації має стати розповсюдження і за можливості впровадження міжнародних стандартів у практику роботи бібліотек, розробка на їхній основі посібників З Тим, щоб максимально наблизити інформаційно-бібліотечне обслуговування науковців і фахівців-аграрників України до європейського рівня.

Розділ 2
ЕФЕКТИВНІСТЬ РОБОТИ БІБЛІОТЕК ТА КРИТЕРІЇ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ

У сім і завжди потрібна найбільш повна, своєчасна і цілеспрямована інформація для прийняття рішення з конкретної проблеми. За відсутності повної інформації творчий потенціал кожної особи використовується не в повному обсязі і має низький коефіцієнт корисної дії. Наше ж завдання – створити БІБЛІОТЕКУ, яка, виконуючи найкращим чином свою функцію, сприяла б найбільш повному розкриттю індивідуальних творчих здібностей кожного спеціаліста. Це дало б змогу науковцям і фахівцям-аграрникам приймати ефективні рішення, чого сьогодні вимагають нові економічні відносини, та створювати високоякісну продукцію, здатну конкурувати І Завойовувати ринки збуту, як це зробила в післявоєнний час Японія.

Усі існуючі сьогодні у світі інформаційні системи, навіть Інтернет, Є релевантними6 і виходять з принципу: є інформаційний запит – існує інформаційна потреба, яку необхідно задовольнити. Або інакше: нема інформаційного запиту – немає інформаційної потреби.

Але загальновідомо, що крім суб'єктивного складника інформаційної потреби, вираженого інформаційним запитом, існує і його об'єктивний складник, що не залежить від певного суб'єкта, його знань, досвіду, смаків, звичок тощо, але необхідний для виконання об'єктивно існуючих робіт, регламентованих, наприклад, різними стандартами. Оскільки релевантна система завжди чекає запиту – вона нерідко запізнюється з відповіддю і в принципі не здатна випереджувати події. Сьогодні ж сільському господарству України потрібна інформаційна система, здатна своєчасно, а то й з упередженням, забезпечувати фахівців необхідною інформацією. Багаторічний досвід свідчить, що інформаційний запит, який задовольняється функціонуючою нині інформаційною системою, становить 5-10%, але не більше 20-25% усієї інформаційної потреби. Тому задоволення суб'єктивної потреби, як правило, зовсім недостатньо для прийняття обґрунтованих і найбільш ефективних рішень з найменшим ризиком.

Виходячи з цього, система, заснована на принципі перти-нентності7, дала б можливість повніше реалізувати творчий потенціал кожного фахівця при створенні продукції більш високої якості, яка сьогодні так необхідна ринку. Проте для цього необхідна нова методологія, що дала б змогу виявляти об'єктивний складник інформаційної потреби і видавати користувачу пертинентну інформацію відповідно до того завдання, яке певний фахівець розв'язує.

Зрозуміло, що в основі інформаційно-бібліотечного обслуговування має лежати багаторівнева структура. яка б відповідала роботі, що об'єктивно існує в технології виробництва конкретної інформаційної продукції, котра має регламентуватись документами (в тому числі стандартами), обов'язковими для всіх виконавців. Основою методології повинна бути модель, де на нижчих рівнях віддзеркалювалися б регламентовані елементарні роботи, а на вищих – більш складні, що може бути представлено у вигляді "дерева" цілей, завдань, робіт тощо на кожній стадії процесу інформаційно-бібліотечного обслуговування. Отже, розробка методології має розпочатися саме з цього, що під силу як ВНЗ Мінагрополітики України, так і НДУ УААН.

Суттєвому (в кілька разів) підвищенню ефективності роботи бібліотек сприятиме виконання певних умов:

1. Оскільки система покликана забезпечувати об'єктивний складник інформаційної потреби спеціалістів, які виконують роботи з одержання конкретної продукції, навіть без їхнього інформаційного запиту, вона повинна являти собою зібрання певних модулів інформаційних блоків, які могли б використовуватися багаторазово на відміну від підготовленої на друкарській машинці або комп'ютері, що використовується для виконання тієї самої функції, відповідей на інформаційний запит окремого фахівця, що значно скоротить затрати на пошук і підготовку необхідної інформації.

Такий модульний блок, виведений на дисплей, коригувався б згідно з індивідуальним інформаційним запитом фахівця як за конкретним документом, так і за формою та обсягом. І це дуже важливо, оскільки функціонуючі нині інформаційні системи, включаючи Інтернет, видають таку кількість документів, яку спеціаліст сфери сільськогосподарського виробництва не може прочитати за той проміжок часу, який йому на це відведений. Складаючись з уніфікованих модульних блоків, які за принципом готові до надання інформації різним сільськогосподарським підприємствам і потребують лише незначного доопрацювання, пов'язаного з урахуванням специфіки їхніх запитів, нова інформаційна система буде бажанішою.

З цією метою можна буде використати Інтернет-портал "Української академії аграрних наук", концепцію якого розроблено фахівцями ДНСГБ та УААН. У межах такого порталу можна буде створити певні інформаційні модулі та блоки з них відповідно до процесів виробництва продуктів на певних його стадіях, ієрархічних рівнях, враховуючи конкретні операції, показники якості, цілі, завдання тощо. Зібрані до Банку даних такі модульні блоки, навіть на одному конкретному сільськогосподарському підприємстві, з часом могли б стати частиною створюваного корпоративного (зведеного) електронного каталогу, до якого на вільній комерційній основі могли б увійти будь-які організації і фірми (наприклад, Український інститут науково-технічної і економічної інформації та ін.), причетні до підготовки та надання аграрної інформації.

Неспроможність існуючої нині в Україні системи розповсюдження сільськогосподарської інформації хоча б виконувати ті функції, що зазначені вище, дає змогу вважати недостатньо виправданим навіть те їхнє мізерне фінансування, яке продовжується зараз при більш ніж обмежених фінансових можливостях країни без перспективи суттєвого поліпшення цієї системи. Вже сьогодні можливо і потрібно зробити інформаційні системи рентабельними, а далі – високорентабельними і, звичайно, самоокупними. Все це розуміють і починають здійснювати у ДНСГБ УААН. Але треба проводити цю роботу в більш широкому масштабі, попередньо обговоривши на компетентному рівні з тим, щоб з часом відмовитись від принципу релевантності і перейти до більш ефективної комплексної (пертинентно-релевантної) системи інформаційного забезпечення спеціалістів сфери сільськогосподарського виробництва.

2. Процес розповсюдження сільськогосподарської науково-технічної інформації в умовах адміністративно-командної системи управління народним господарством можна характеризувати як пасивно освітній. Він базувався фактично на громадському ентузіазмі окремих науковців, бібліотечних та інформаційних працівників. Система не мала економічної і фінансової самостійності. Внаслідок цього багато років у неї не було можливості для достатнього розвитку матеріально-технічної бази та створення керівного міжвідомчого науково-методичного центру. Оскільки нині ситуацію визначають два основних фактори – формування і впровадження нових механізмів \ правління економікою країни та прискорення процесів інформатизації українського суспільства, – діяльність ДНСГБ УААН. якій якнайбільше пасує ця функція, має бути пов'язаною саме з ними. При цьому робота у специфічних умовах ринку, що склалися в Україні, в нових умовах господарювання неминуче вимагатиме побудови якісно нової, багатофункціональної, ускладненої та інтегрованої структури бібліотеки.

Використання вітчизняного досвіду, набутого за часів Радянського Союзу, сьогодні не може дати позитивних наслідків. Адже стара система, пропагуючи нові технології, передовий виробничий досвід, науково-технічні досягнення і навіть впроваджуючи електронно-обчислювальну техніку, здійснювала все це, по суті, традиційними формами і методами, без застосування! сучасних автоматизованих систем та нових інформаційних технологій. Слід також зазначити, що публікацій і теоретичних розробок у цій галузі як українською, так і російською мовами, особливо з питань функціонування подібних систем у нових умовах господарювання, майже немає. Тому є доцільним розглянути це питання на рівні розробки деяких теоретичних моделей, при створенні яких будемо виходити з того положення, що бібліотеки як об'єкт дослідження – це організована соціально-економічна система, модель якої може бути описана такою трійцею множин:

Де R – Множина ресурсів, що надходять на вхід системи; Q – Множина технологій, які перетворюють ці ресурси у вихідний продукт: X – Множина вихідних продуктів, одержаних у результаті діяльності системи.

Попередньо зауважимо, що для визначення показників якості роботи бібліотек їхню діяльність можна розглядати як певні блоки процесів, що проілюстровано На рис. 2.1.

Використовуючи одержану схему, можна створити концептуальну модель процесу підвищення ефективності роботи бібліотеки.

Використання інформаційних та інших ресурсів, підготовка інформаційних видань та надання відповідних послуг, а також ефективність роботи системи перебувають у певних співвідношеннях один з одним і тому їх можна зіставити кількома способами. Ці співвідношення між різними елементами є основою для визначення якості роботи. На рис. 2.2 вони зафіксовані в таких поняттях: економічність, маркетинг (освоєння ринку), ефективність, цінність, собівартість, вартість, продуктивність, вплив (корисність), а також довгострокова цінність, соціальний вплив, освітня цінність як показники вищого рівня.

Подамо кілька математичних моделей на підтримку і в розвиток наведеної концептуальної моделі.

Розглядаючи інформаційно-бібліотечний процес як вид науково-інформаційної пропагандистсько-освітньої діяльності і доведення до певних груп та окремих користувачів даних або відомостей про досягнення науки, техніки і передовий сільськогосподарський досвід з метою впровадження їх у повсякденну практику та/або підвищення рівня знань, використовуючи при цьому весь арсенал форм і методів роботи бібліотек стає очевидним, що інформація, знання, навички (досвід) мають певних, чином формуватись, а саме збиратися у певних місцях (центрах, а потім передаватись у повному обсязі або у випаді інформації про них до іншого місця (Головного центру), або при високому ступені комп'ютеризації і використанні Інтернету можуть за лишатися на сайті установ, але мати Links З Центром

Виходячи з викладеного, інформаційно-бібліотечну діяльність в усіх й формах можна розуміти як організований процес накопичення і розповсюдження знань, тобто процес конукації.

Комунікація, в свою чергу, визначається як обмін інформацією між індивідуумами за допомогою спільної для них знакової системи, іншими словами "протоколу зв'язку" – набору правилі стандартів, які регламентують з'єднання та обмін інформацією.

Приймаючи таке положення за робоче визначення понятті інформаційної комунікації, можна помітити, що вона здійснюється між індивідуумами, одним з яких є користувач інформації Виходячи з цього і абстрагуючись від численних формувань. поняття "інформація" можна визначити ще й у такий спосіб: продукт віддзеркалення довкілля, що має знакове втілення і використовується для приймання рішень, які приносять користь Якщо користі немає, то такий продукт назвемо інформаційним шумом", а коли він заподіює шкоду – "дезінформацією

Розглядаючи ефект впливу одержуваної інформації на користувача, можна виокремити два основних процеси сприйняття ним інформації та переробку одержаних даних або відомостей для подальшого використання у розв'язанні будь-якої задачі

Аналіз процесу сприйняття інформації неминуче веде до проблеми цінності інформації для користувача, яка давно привертає увагу дослідників. її розробляли Л. Брилюен, А. А. Харкевич, Ю. А. Шрейдер та інші. Окремі дослідження доведено до кінцевих формул. Наведемо формулу М. Волькенштейна, з якої випливає, що максимальна цінність інформації і відповідає умові, коли тезаурус Т Є пропорційним кількості інформації С:

Рис. 2.2. Концептуальна модель процесу підвищення ефективності роботи бібліотек

Отже, для успіху будь-якої форми розповсюдження науково-технічних знань та інформації необхідно враховувати цінність інформації. Маючи на увазі під множиною вихідних продукті бібліотеки різні види інформаційних продуктів та послуг X = (xt, Х,..., Хп), Треба не лише порівнювати їх з тезаурусам (словниковий запас) користувачів, але й постійно впливати н них, робити все необхідне для збільшення їхнього обсягу. Звідси постає завдання цілеспрямованого навчання користувачів, як, навіть з комерційних позицій, має посісти одне з провідин місць у функціонуванні бібліотек. Виходячи, наприклад, формули (2), для суб'єкта, у якого тезаурус розширюється та зростає не лише цінність знань та інформації, що надходять, але й їхня кількість, що може сприйняти суб'єкт і свідомо оцінити. це збільшує можливості бібліотеки у їхньому розповсюджені. А відтак можна зробити висновок, що процес сприйняття знань та інформації користувачем взаємозалежний і великою мірою визначає ефективність комунікацій, а отже, й ефективність роботи бібліотеки.

Підвищенню ефективності комунікацій сприяють формі розповсюдження, які має в своєму арсеналі бібліотека. Важливим показником тут виступає їхня напруженість V. У найпростішому випадку цей показник можна визначити за формулою:

Де П – Кількість користувачів, що підключились до процес; комунікації; N – Потенційна кількість користувачів, яку можні включити в комунікації даного типу.

Практично всі заходи бібліотеки мають бути спрямовані н; підвищення напруженості комунікацій як шляхом освітньо роботи (розширення тезаурусу користувачів), так і шляхом передачі технічної документації за запитами підприємств та установ, організації маркетингу інформаційної продукції і послуг.

Принципи ринкової економіки вже зараз висувають більш жорсткі вимоги до якості інформаційних продуктів бібліотеки що викликано посиленням госпрозрахункових тенденцій і установах, організаціях і на підприємствах.

Повертаючись до рівняння (1), продовжимо інтерпретацій множини., де Хі – і-Й інформаційний продукт який у процесі розповсюдження і пропаганди може бути також представлений множиною однорідних і комплексних форм семантичної інформації:

Де Мо – Множина однорідних форм; TТекстова форма; S Аудіальна форма (мова, звук); GВізуальна форма; С – Образотворча форма. До теперішнього часу через брак технічної оснащеності поєднання різних форм використовувалось порівняно мало. Однак необхідність підвищення ефективності наукового забезпечення шляхом посилення науково-технічної пропаганди вимагає більш широкого поєднання і взаємодії різних форм (одночасного використання написання тексту та його озвучення, використання ілюстрацій, слайдів, відеоматеріалів тощо), чого можна досягти лише за бодай часткової господарської самостійності бібліотеки. Отже, основний висновок: нові умови господарювання суттєво змінюють характер діяльності вітчизняних бібліотек і вносять принципові корективи в процес розповсюдження інформації. Щоб зберегти накопичений потенціал та забезпечити "виживання" і подальший розвиток, необхідно сформувати наукову платформу діяльності бібліотеки та її центру, котрі нині практично відсутні. Центральними об'єктами оцінки якості роботи, безумовно, мають стати кінцеві результати та продукція.

Відповідно має бути розглянута технологія пропаганди і технологія виробництва інформаційного продукту, тобто аналіз множини, яка входить до канонічної трійці формули (1).

Що стосується першого члена трійці рівняння (1), то множина ресурсів , де RІІ-й ресурс, який використовується на будь-якому напрямі пропаганди, містить традиційний набір трудових, фінансових, матеріальних та виробничих ресурсів.

Реальним відображенням трійці (1) є організаційна система, якій в нашому випадку відповідає інформаційний центр – ДНСГБУ ААН.

Будь-яка організаційна система характеризується щонайменше трійцею основних множин:

Де SoОрганізаційна система; А – Потреби; Z – цілі; UУправління. Зупинимось на важливому для нас аспекті функціонування організаційної системи – її документному забезпеченні.

Організаційні системи, в тому числі і бібліотеки, санкціонують у відповідному інформаційному середовищі і чутливі до інформації, яка, по суті, є ресурсом кожної з них.

Весь обсяг інформації і послуг, що циркулює у системі, можна поділити на три підмножини:

Де Іо – Інформація і послуги для передачі у зовнішні системи (вихідний продукт); Іі – інформація і послуги, які використовуються в середині системи; Іп – Невикористовувана інформація.

Вихідні продукти та інформація і послуги, використовувані в межах системи, утворюють активний інформаційний ресурс. тобто

Цей показник характеризує якість інформаційної системи Інтелектуальний рівень системи може бути представлений відповідним критерієм:

(при Іs = 0 настає інформаційний "колапс" бібліотеки, коли система не дає вихідної інформації та послуг).

Застосований тут термін "інформаційні ресурси" останнім часом набув широкого розповсюдження. Не зважаючи на специфічні властивості інформаційних ресурсів, вони багато в чому схожі на інші типи ресурсів (матеріальні, виробничі, енергетичні), їх також можна накопичувати, оновлювати, переміщу в ти. Процес використання інформаційних ресурсів, як було зазначено вище, є комунікативним процесом. Основний засіб інформаційних комунікацій – документальні системи, які забезпечують внутрішні інформаційні комунікації (організаційно-розпорядча, довідкова та інша документація) і зовнішні інформаційні комунікації, тобто реалізацію основного продукту НТП (тексти, аудіовізуальна інформація, послуги). Збільшення критерію I у формулі (9) може бути досягнуте шляхом удосконалення документальних систем, що забезпечують внутрішні комунікації і зменшують величину Іin, а також через впровадження принципів безпаперової інформатики та нових послуг за умови обладнання бібліотечної мережі обчислювальною технікою.

Подані математичні моделі допомагають глибше зрозуміти процеси, що відбуваються в бібліотеках, і чинники, які впливають на ефективність їхнього функціонування. Вони демонструють, що в такий спосіб можна встановити та/або підтвердити зв'язки між окремими елементами системи та в середині їх самих. Це свідчить про те, що моделі та їх елементи піддаються математичному аналізу, який є додатковим механізмом захисту суспільства як від псевдонаукових теоретичних моделей, так і ви спотворення науково аргументованих концептуальних моделей при втіленні їх у нормативних актах або при практичній реалізації того, що в них зафіксовано.

Розділ 3
ВИЗНАЧЕННЯ РЕЙТИНГУ БІБЛІОТЕЧНИХ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ УСТАНОВ

3.1. Збирання даних за визначеними позиціями, застосування статистичного методу

Рейтингом бібліотечної або іншої інформаційної встанови вважається її місце серед подібних установ, визначене за комплексними відносними показниками роботи, досягнутими впродовж певного періоду.

Визначення цього показника для бібліотек вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ аграрного профілю України забезпечує прозорість їхньої діяльності, створює їм їда установи, що дуже важливо в умовах ринкових відносин.

Рейтинги бібліотек необхідні законотворчим органам та урядовим структурам для формування стабільної нормативно правової бази, забезпечення адекватності ринку освітніх та інформаційних послуг. Вони стануть у нагоді: абітурієнтам П Їхнім батькам при доборі навчального закладу; адміністрації ВНЗ для удосконалення навчального процесу; науковцям-дослідникам, щоб затрачати менше часу на пошук необхіднім інформаційно-бібліографічних джерел, літератури та інших документів; роботодавцям для якісного добору кадрів тощо.

Необхідність визначення рейтингів бібліотек полягає ще й тому, що вони дедалі більше впливають на рейтинг установ, які ними обслуговуються.

Кроком до розв'язання цієї проблеми є впровадження зовнішнього і внутрішнього моніторингу діяльності бібліотек Моніторинг має ставити за мету одержання інформації щодо впливу роботи бібліотек на підвищення якості вищої освіти та удосконалення процесу задоволення потреб і запитів читачів у документах сільськогосподарської тематики. Тому застосування рангових рядів повинне стати стратегією і тактикою організаційної роботи бібліотечних установ аграрного профілю.

У системі аграрної освіти України визначення рейтингів навчальних закладів розпочато ще у 1998 р. Сьогодні керівники навчальних закладів вимушені зважати і на рейтинги ввірених їм бібліотечних установ, оскільки найближчим часом буде вирішуватись питання про можливість надання їм державного замовлення на підготовку фахівців та раціональність їхнього функціонування з огляду на вимоги Болонського процесу щодо створення спільного Європейського простору.

Визначення рейтингу бібліотек на науковій основі раніше не здійснювалось. Проте він має неабияке значення для організації роботи бібліотек і вплив на рейтинг всієї установи. Нижче подаємо розроблену авторами методику цього процесу.

Оскільки система кількісних показників не задовольняє потребу в порівняльній характеристиці, а відсоток виконання плану не розкриває потенціал можливостей кожного закладу, нагальним є питання створення методики, яка дала б можливість на основі якісних, порівнюваних між собою показників виокремити бібліотеки, які працюють краще. Аналіз досвіду роботи таких бібліотек дасть змогу підвищити якість діяльності решти бібліотек. При перенесенні наголосу з аналізу кількісного на якісний виникає можливість використання більш широкого спектра застосування різних методів соціологічних досліджень, серед них і математичних.

Робота бібліотек характеризується як кількісними, так і якісними показниками, які не можна порівнювати, додавати тощо. Тому при визначенні рейтингу виникає проблема упорядкування їх у такий спосіб, щоб вивести певні відносні показники, придатні для різних дій та операцій.

З цієї ситуації, на нашу думку, досить успішно можна вийти, застосовуючи один з прийомів статистичного методу – побудову рангових рядів. Цей прийом перенесено нами у бібліометрію.

Переважна більшість ознак, за якими оцінюється роба бібліотек, має кількісні характеристики, що відбиваються звітах роботи. Використовуючи ці дані, можна побуду ва: рангові ряди відносних показників у межах наперед визначені ознак роботи бібліотек.

У філософському розумінні "Количество есть такая определенность вещи, благодаря которой (реально или мысленно) и можно разделить на однородные части и собрать эти части воедино" [Кількість є така визначеність речі, завдяки які (реально чи подумки) її можна розділити на однорідні частин і зібрати ці частини разом (Перекл. авт.)].

Інше джерело зазначає, що кількість – "... категориям материалистической диалектики, которая отображает общее единое в вещах и явлениях" [... категорія матеріалістичні діалектики, котра відображає спільне і єдине у речах і явища (Перекл. авт.)]. Як бачимо, тут кількість розуміється значно ширше, ніж у повсякденній мові. Проте і таке значення в враховує всіх аспектів, що вивчаються кількісними дослідженнями, оскільки кожний об'єкт являє собою єдність певної кілі кості і якості. За Гегелем, "... само количество есть некоторое качество, соотносящаяся с собой определенность вообще, отличенная от другой для нее определенности, от качества как такового" [... сама кількість є певна якість, визначеність взагалі яка співвідноситься з собою, відмінна від іншої для неї визначеності, від якості як такої (Перекл. авт.)] [Т. 5, с. 376].

Більшість сучасних філософів і методологів науки вважають, що кількість і якість можна вивчати лише у комплексі. Наприклад, М. Г. Чепіков пише: "В природе нет качества, которое бы не обладало количественными характеристиками; количество и качество всегда находятся в диалектической зависимости.. полностью познать процессы и явления материальной действительности можно только посредством изучения их меры – единства качественной и количественной определенности" [У природі немає якості, яка б не мала кількісних характеристик; кількість і якість завжди перебувають у діалектичній залежності.... повністю пізнати процеси і явища матеріальної дійсності можна лише через вивчення їх міри – єдності якісної і кількісної визначеності (Перекл. авт.)]. В. В. Бірюков конкретизує значення принципу єдності, вважаючи, що математика – "наука, вооружающая все области знани< >Я количественными средствами познания качества" [наука, що озброює усі галузі знань кількісними засобами пізнання якості (Перекл. авт.)]. Отже, якість є предметом кількісних досліджень, а їхня специфіка полягає у використанні кількісних показників.

Беручи до уваги викладене, можна констатувати, що статистичного методу, зокрема його прийому побудови рангових рядів, цілком достатньо для упорядкування первинних статистичних даних, котрі характеризують роботу бібліотек з різних боків за окремими ознаками, та подальшого поглибленого їхнього аналізу з метою оцінки якості роботи, визначення рейтингу та прийняття виважених управлінських рішень.

3.2. Побудова рангових рядів показників роботи бібліотек за окремими ознаками

Розглянемо застосування прийому побудови рангових рядів для визначення рейтингу бібліотек, вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ УААН.

Перш за все, статистичні дані необхідно підготувати для здійснення над ними певних дій і операцій за визначеними заздалегідь ознаками.

З цією метою визначимо ознаки, за якими буде оцінюватися робота бібліотек.

Для якісної оцінки діяльності кожної з бібліотек відібрано наступні інформативні кількісні показники серед тих, якими щороку звітують про результати своєї діяльності бібліотеки згідно із статистичною формою, розробленою у Секторі науково-методичної роботи ДНСГБ УААН (див. додаток IV. Розпорядок організаційні документи).

Назвемо ці показники ознаками діяльності бібліотек ВНЗ НДУ і позначимо літерою І:

"Кількість користувачів" (І1) – Таблиця 1;

"Кількість відвідувань" (І2) – Таблиця 2;

"Кількість виданих документів" (І3) – Таблиця 3;

"Кількість інформаційно-масових заходів" (І4) – Таблиця 4

"Кількість бібліографічних посібників" (І5) – Таблиця 5;

"Нові надходження" (І6) – Таблиця 6;

"Загальний фонд" (І7) – Таблиця 7;

"Кількість працівників" (І8) – Таблиця 8.

Принагідно зауважимо, що кількість комп'ютерної техніки бібліотеках НДУ є мізерною, тому для визначення їхньої рейтингу ми цими показниками знехтуємо, оскільки це спонукало б наділити майже всі бібліотеки (окрім двох – трьох, які без цього займають провідні позиції) однаковими рангами подібно до додатків І (табл. 5) Та II (табл. 10 – 11), що ускладнило б підрахунки, але не вплинуло б на їхній рейтинг.

Для бібліотек ВНЗ, де є комп'ютери і надається належна увага їхньому використанню, перелік ознак можна продовжити в нашому випадку це особливо стосується бібліотек університетів. У такий спосіб до визначених вище ознак додамо:

"Кількість комп'ютерів" (І9) – Таблиця 9;

"Кількість баз даних" (І10) – Таблиця 10;

"Обсяг власних баз даних" (І11) – Таблиця 11.

Звичайно, зазначений перелік також можна було б продовжити, і це завдання на майбутнє, оскільки кожний ранговий ряд теоретично сприяє більш точному визначенню рейтингу.

Такими ознаками, наприклад, могли б стати: "Використання Інтернету", "Наявність веб-сторінки і кількість звернень до неї". Кількість спільних заходів з Центрами наукового забезпечення АПВ регіонів та дорадчими службами", "Сприяння запровадженню інновацій" та інші.

У даному посібнику ми ставимо за мету не стільки визначення рейтингу сільськогосподарських бібліотек України у конкретному році, скільки, використовуючи наближені дані, продемонструвати можливість визначення рейтингу на науковій основі через дієвість прийому побудови рангових рядів статистичного методу і робимо це на прикладі як бібліотек ВНЗ Міністерства агрополітики України, так і НДУ УААН.13

З метою одержання відносних комплексних показників побудуємо рангові ряди за визначеними нами ознаками (додаток І, табл. 1 – 8 для НДУ та додаток II, табл. 1 – 11 для ВНЗ). У межах кожної ознаки розставимо бібліотеки в такий спосіб, коли виший ранг відповідає більшій цінності за даною ознакою, тобто за кількісними показниками, починаючи з кращого. Пронумерувавши бібліотеки від вищого показника до нижчого, можна визначити ранг кожної з них у межах обраної ознаки. Якщо в процесі визначення рангу за окремою ознакою цифри збігаються, то їх складають, а одержану суму ділять на кількість доданків. Унаслідок здійсненої операції може трапитись, що кілька бібліотек одержало однаковий ранг, що має значення при аналізі Якості роботи цих бібліотек та побудові кінцевої Таблиці, яка визначає їхні рейтинги.

Здійснюючи побудову рангових рядів за окремими ознаками, Можна помітити, що бібліотеки в кожній таблиці змінюють свою позицію, що в кінцевому результаті відбивається на їхньому рейтингу.

3.3. Визначення рейтингу

Виходячи з викладеного вище, додаванням рангів бібліотек за визначеними ознаками (див. додатки: І, табл. 1 – 8 та II, ; табл. 1-11) можна вирішити питання визначення рейтингу кожної бібліотеки системи, тобто комплексного показника ефективності її роботи, виведеного на основі аналізу і синтезу притаманних кожній установі кількісних та якісних показників її діяльності.

Особливий ефект при визначенні рейтингу виявляється, коли суми рангів (відносних показників), що одержали бібліотеки досліджуваної чи керованої системи, розмістити від меншого І Більшого (табл. 3.1). Таке завдання легко виконується персональним комп'ютером.

Подана таблиця разом з таблицями додатків І, II і III унаочнює можливість поданої методики у визначенні ефективності роботи бібліотек.

Слід зазначити, що теоретично можливо, коли дві або кілька бібліотек одержать однакову суму відносних показників і матимуть такий саме рейтинг. За цих умов, якщо у цьому є потреба, можна використати дані і висновки довідок за результатам відряджень до цих бібліотек, врахувати додаткові дані, як наприклад, представлені Науково-методичним центром aгpaрної освіти Міністерства аграрної політики України (табл. 3.2).

Може статися і так, що бібліотека, попри всі вимоги, н подала у річному звіті показників із визначених ознак. У такому разі вона одержує найбільшу кількість балів, її ранг за ознакою знижується, що негативно впливає на рейтинг.

Запропонований метод є досить універсальним засобом. Продемонструємо у нашому виданні можливість його використання для визначення рейтингу бібліотек, що входять до територіальних об'єднань сільськогосподарських бібліотек, н прикладі бібліотечних установ Сумської області (додаток III табл. 1-11).

Передбачається, що всі турботи щодо підрахунків, аналізу збереження даних візьме на себе комп'ютер. При цьому можна використовувати програму Microsoft Word, де у віконці головного меню "Таблиця" є таблички "Формула" та "Сортування".

З метою полегшення організації роботи у кінці посібник (додаток IV) вміщуємо "Положення про об'єднання сільськогосподарських бібліотек Автономної Республіки Крим та областей України", додаток 1 до нього "Головні бібліотеки об'єднань сільськогосподарських бібліотек Автономної Республіки Крим та областей України", погоджені з Міністерством аграрної політики України, Українською академією аграрних наук затверджені Державною науковою сільськогосподарською бібліотекою УААН. У цьому самому додатку подаємо форму звітності та планування "Статистичні показники звіту про робот) бібліотеки за 2007 р. та плану на 2008 p.".

ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО БІБЛІОТЕКУ

______________________________________________________________

(Повна назва бібліотеки)

______________________________________________________________

(Заклад або установа, якій бібліотека підпорядкована)

________________________________________________________________________

(Прізвище, ім'я по батькові керівника установи (повністю) із зазначенням наукового ступеня, наукового звання, почесного звання)

________________________________________________________________________

(Прізвище, ім'я по батькові керівника бібліотеки (повністю) та останній період підвищення кваліфікації на курсах ДНСГБ УААН)

________________________________________________________________________

(Поштовий індекс і адреса бібліотеки)

________________________________________________________________________

(Телефон, факс, e-mail)

______________________________________________________________

(Рік заснування бібліотеки та група з оплати праці)