24 | 04 | 2019

РЕФЕРАТ Основные теории о местных финансов

РЕФЕРАТ Основные теории о местных финансов

По местным финансам на тему:

«Основные теории о местных финансов»

 

Початкові ідейні підвалини. Ідейно-теоретичні підвалини сучасного поняття "місцеві фінанси" Сягають досить давніх часів.

Функціонують вони в нерозривному зв'язку з процесом виникнення і розвитку місцевого само­врядування, початкові форми якого пов'язують з формуваїнням основ магдебурзького права, що виникло у XIII ст. в німецькому місті Магде­бург. Джерелами цього права були привілеї, надані міській владі, різ­номанітні постанови суду. Магдебурзьке право мало універсальний ха­рактер, воно регламентувало самоврядування міст, діяльніість міської влади, суду, питання земельної власності в межах міст, торгівлі, реме­сел, оподаткування та ін. Упродовж XIV—XVI ст. магдебурзьке право прийняли інші німецькі міста, а також деякі міста Чехії, Угорщини, Польщі, Литви, Галіції та Білорусії. На території Русі, ранііше за інші міста, магдебурзьке право у повному обсязі отримав Кам'яніець-Поділь-ський в 1374 р., пізніше в 1432 р. — Луцьк, а в 1497 р. — Київ. Проіс­нувало магдебурзьке право до XVIII—XIX ст., поступово втрачаючи своє значення.

У XVI ст. в Литовській державі, до складу якої певний «час входила частина українських земель, був виданий кодекс громадянських за­конів під назвою "Статут великого князівства Литовського)", який ви­тримав три редакції (1529, 1566 та 1588 рр.); після всіх зміін він зберіг характер збірника місцевих законів; вміщував норми, що регламентува­ли державне, земельне, кримінальне, процесуальне та спадкове право.

Становлення місцевого самоврядування у XVIII—XIX ст. відбувало­ся разом з розвитком буржуазної держави, який проходив в умовах жорстокої боротьби абсолютизму з народною демократією. Централізо­вана державна влада виявилася неспроможною ефективно виконувати всі свої завдання, особливо соціального спрямування. Частину з них до­цільно було передати у компетенцію самостійної і незалежної місцевої влади, звичайно, в межах, визначених самою державою.

Поняття "самоврядування", "самоуправління" Почали використову­ватися в Європі з другої половини XVIII ст. саме щодо місцевого само­врядування. На той час інститут місцевого самоврядування сформував­ся у багатьох країнах і передбачав управління всіма господарськими та іншими справами будь-якої адміністративної одиниці не органами цен­тральної влади, а самими жителями. Проте Російська імперія значно відставала від інших країн у процесах становлення і зміцнення місцево­го самоврядування. Державні діячі, вчені визнавали цей факт і висту­пали за зміни у структурі державної влади, в управлінні країною.

Теорії місцевого самоврядування. Напередодні Великої Французької Революції, вирішальної віхи у становленні інституту самоврядування в Європі, виникає Децентралізаційна теорія, Як реакція на наполеонів­ську адміністративну реформу, що встановила міцний централізований бюрократичний механізм влади. Головним положенням цієї теорії було обґрунтування поділу адміністративних справ на такі, які є наслідком самоврядування і на справи державні, делеговані общинам. Теорія набула певного поширення в Європі й мала безпосередній вплив на формування науки про вільність общин у Німеччині, теоретичні витоки якої слід шукати в теорії "природного права".

Природне право — це поняття, яке набуло поширення у політиці, праві; означає сукупність принципів, правил, норм, цінностей, які дик­туються природою людини і тим самим незалежні від конкретних со­ціальних умов і держави. Природне право використовувалося як своє­рідна оціночна категорія стосовно наявних у суспільстві порядків: чи відповідають вони природному праву і природній справедливості.

Ідея природного права зародилась у древні часи, розвивалася в антич­ному світі, зокрема, Греції; в середні віки набула теологічної форми як складова релігійних учень. Пік розвитку цієї теорії припадає на XVII— XVIII ст., коли вона використовувалась як ідеологічна зброя у боротьбі прогресивних сил суспільства з феодалізмом. Ідеї природного права бу­ли покладені в основу американської Декларації незалежності (1776 р.) і французької Декларації прав людини і громадянина (1789 р.).

Вихідні постулати Теорії зольності общин, Проникнуті ідеєю при­ходного права, полягае в наступному: 1) община старша від держави, тобто історично виникла раніше; 2) общини, не створені державою, а визнані нею; 3) община є інституцією, рівною державі; 4) держава існує для общин, а не общини для держави.

Теорія вольності общин створила необхідне підґрунтя для виникнення Громадської теорії місцевого самоврядування, Згідно з якою місцеві ^самоврядні органи мають самостійне право на існування, займаються справами, які їм притаманні і невід'ємні. Це право трактувалося як на­слідок вихідного положення теорії про те, що общини не створені дер­жавою, а нею лише визнані й тому відають колом справ, які їм належали до появи держави; такі справи держава не делегувала общинам, а їх ви­знала.

Прихильники теорії вольності общини вважали, що природними пра­вами володіють, в першу чергу, сільські та міські общини як такі, що історично виникли раніше, ніж сформувалася держава, і поза держав­ним впливом. Проте відстоювалася також і незалежність таких терито­ріальних місцевих формувань як округи, провінції тощо, а вони були ство­рені державою, отже, і ніяких природних прав у них немає. Це стало серйозним аргументом для критиків цієї теорії.

Таким чином, теорія вольності общин зазнала поразки. На зміну їй приходили нові вчення, які у більшості захищали інститут місцевого самоврядування. З'являється Громадсько-господарська теорія, Згідно з якою місцеве самоврядування розглядалося як частина держави, за нею визнавалися окремі функції, коло яких теорія намагалася визначити. Закономірно поставало питання: які справи державні, а які стосуються компетенції общин? За основу розмежування був взятий принцип доцільності; він виходив з наступного: окремі завдання краще може ви­конати община, оскільки вона зацікавлена в них більше, ніж держава.

Цим і обґрунтовувалося передання общинам певних завдань. Проте не­можливість чітко визначити перелік таких справ і завдань, відносність такого поділу в кожній країні стали свідченням неспроможності вчення в цілому.

У XIX ст. був зроблений значний крок на шляху до формування пра­вової держави цивілізованого світу, який супроводжувався зміцненням централізованої влади буржуазних держав, значним розширенням кола діяльності держави в інтересах захисту свобод громадян і громадсько­сті. Одночасно виникла нагальна необхідність делегування (децентралі­зації) частини державних функцій місцевим формуванням.

Ідеї Державницької теорії місцевого самоврядування Суперечили гро-мадсько-Господарській теорії. Ор­гани місцевого самоврядування в контексті державницької теорії пред­ставлені якоргани державного управління, складова держави, яка ні­яких самостійних справ не може мати. Незважаючи на таку залежність від держави, органи місцевого самоврядування можуть мати певну пра­вову, організаційну та фінансову самостійність. Проте в цілому їх діяль­ність підпорядкована загальнодержавним інтересам, усьому народу.

Загострення протиріч буржуазного суспільства, поширення соціалі­стичних ідей спричинили появу нової теорії, яка відвертала увагу гро­мадськості відглобальних проблем розвитку країн, а зосереджувала її на місцевому рівні, ґрунтуючись на положенні, що саме там можна до­сягти соціального миру і гармонії шляхом поступових змін (націоналі­зації земель, розширення комунальної власності, соціалізації вироб­ництва). Положення Теорії муніципального (общинного) соціалізму Бу­ли сформульовані в останній чверті XIX ст. представниками Фабіан­ського товариства — англійської реформістської організації, заснованої у 1884 р. Назва товариства походила від імені римського полководця III ст. до н. є. Фабія Максима, який у народі був прозваний Повільним за свою вичікувальну тактику, ухиляння від рішучих дій під час війни. Члени товариства заперечували класову боротьбу пролетаріату і вважа­ли можливою побудову більш прогресивного суспільства шляхом дріб­них реформ, поступових перетворень суспільства, тобто за допомогою "муніципального соціалізму".