Сегодня: 26 | 04 | 2024

Збірник інструкції з охороні праці у війсково-морських силах збройних сил України (частина 5)

1.12.18.Не допускаються до роботи в радонолікувальнях жінки на протязі всього періоду вагітності і годування дитини.

1.13. Души.

1.13.1.Приміщення для душового залу повинно бути площею 25м2. В ньому встановлюють душеву кафедру, душові установки ( для циркулярного, дощового, висхідного, струменевого та інше) та сидячу ванну.

1.13.2.Душову кафедру встановлюють так, щоб при проведенні струменевого душа вона знаходилась на відстані 3,5-4 м від хворого. Пряме денне світло повинно падати на хворого.

На висоті 1-1,25 м від підлоги до стіни прикріплюють металевий поручень, за який повинен триматися хворий під час прийому струменевого душа.

1.13.3.Окремі душові установки і сидячу ванну розділяють перегородками з товстого непрозорого скла або бетону, облицьованого білою плиткою, висотою 2м. перегородки не повинні доходити до підлоги на 10-15 см.

1.13.4. Площа окремих кабін для душових установок повинна бути не менше 1-1,5 м2.

Дощовий душ встановлюють на висоті 1,8 м від підлоги з нахилом площини душової сітки до підлоги 15-20°.

1.13.5.Душова кафедра повинна мати самостійну підводку гарячої і холодної води; при цьому тиск гарячої і холодної води повинен бути однаковим (2-2,5 кг/см ).

1.13.6. При душовій залі передбачається роздягальня для хворих площею не менше 10м2; площа одного місця для роздягання, включаючи проходи до душу 2 м2.

1.13.7.Для процедур підводного душа-масажа виділяють приміщення площею не менше 18м2 при його ширині не менше 3,5 м.

Ванну місткістю 400-600 л встановлюють так, щоб підхід до неї був можливий з трьох сторін.

Установка для душа-масажа монтується за ножним кінцем ванни з дотриманням всіх вимог по електробезпеці.

1.13.8.Оздоблювання приміщення для підводного душа-масажа повинно відповідати п.1.8.2.

1.13.9.Електромагнітний пускач апарата для підводного душа-масажа повинен бути герметичним та заземленим. Корпус апарата теж необхідно заземлювати.

1.13.10.Для укутування хворих виділяють окреме приміщення з розрахунку 6 м на і кушетку, але не менше 12м.

В цьому приміщенні встановлюють умивальник з гарячим і холодним водопостачанням.

1.14.Електропроводка і пускове обладнання в приміщеннях, пов'язаних з проведенням водних процедур, повинні бути герметичними.

2.ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ

2.1.В залежності від виконуваної роботи одягти спецодяг та засоби індивідуального захисту.

2.2.Перевірити справність апаратів, електрообладнання та заземляючі пристрої до них.

2.3.Підготувати необхідні матеріали, препарати, розчини.

2.4.При необхідності і де потрібно включити припливно-витяжну вентиляцію.

2.5.Перевірити роботу витяжних шаф.

3.ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РОБОТИ

3.1.Балони з вуглекислотою, азотом, киснем від місця зберігання до місця встановлення доставляти на спеціальних візках.

3.2.При роботі з кисневими балонами необхідно дотримуватись наступного:

3.2.1.Щоб запобігти вибуху, балони з киснем не повинні мати замаслених частин чи прокладок; до них не можна торкатися предметами, які покрити чи просочені маслом.

3.2.2.Балони з киснем повинні бути забезпечені спеціальним редукційним клапаном.

3.2.3.Балони необхідно оберігати від падіння і ударів.

3.2.4.Не виконувати під чеканку, підварювання, підтягування накидних гайок і болтів фланцевих з'єднань кисне проводів, які знаходяться під тиском; не підмотувати різьбові з'єднання льоном, коноплею, а також промащені фарбами та іншими матеріалами, в яких є жири.

3.3.При приготуванні і проведенні сірководневих ванн в повітря виділяється сірководень, гранично допустима концентрація 0,01 мг на 1 л повітря, тому необхідно користуватися вентиляцією згідно з п. 1.10.3.

3.4.Під час прийому хворим сірководневої ванни, остання повинна бути покритою дерев'яною решіткою, на яку застелюється вологе простирадло.

Над простирадлом залишається тільки голова хворого.

3.5.Приготування розчинів для штучних сірководневих ванн виконують в витяжній шафі лабораторії.

Швидкість руху повітря в робочому прорізі витяжної шафи повинна бути не менше 0,7 м/с.

3.6.Поглинальна доза, яку отримує обслуговуючий персонал на робочому місці при радонових ваннах повинна не перевищувати за тиждень 0,1 бер.

3.7.При приготуванні і розливі концентрованого розчину радону необхідно слідкувати за герметичністю радонової установки (систем: барботер-бутиль, бутиль-дозатор).

3.8.Водний розчин радону за допомогою дозатора розливають у порційні склянки (пляшки) ємністю 100 мл з герметичне загвинчуваними кришками. 3.9. В процесі приготування концентрованого розчину радону і розливання

Його по склянкам слід по можливості як на далі знаходитись від барботера з розчином солей радію і бутиля з концентрованим розчином радону.

Струшувати бутиль з концентрованим розчином радону слід виконувати за допомогою шюттель-апарата,

3.10.Виливання водного розчину радону і повітряно-радонової суміші з бутилу для приготування концентрованого розчину радону слід виконувати за допомогою водоструминного насоса, відвідна труба якого герметичне приєднана до каналізації.

3.11.При тривалій перерві в роботі 1 раз в 1-2 місяці необхідно на декілька секунд відкривати боковий кран барботера з розчином препарату радію для усунення підвищеного тиску, який утворюється внаслідок утворення в розчині гримучого газу.

При цьому повинні бути прийняті заходи, які виключають можливість попадання в повітря радону, який виділяється з барботера (робота в витяжні шафі та інше).

3.12.В випадках ламання барботера розчин солей радію слід перелити в запасний барботер.

В таких випадках розчин переливає запрошений спеціаліст-хімік з дотриманням всіх необхідних при цьому заходів обережності в присутності особи, яка обслуговує радонову лабораторію.

При переливанні розчину по можливості необхідно усунути проникання радону з барботера в приміщення лабораторії (любим способом закрити утворений отвір барботера) та забезпечити постійну роботу вентиляції.

Припаювати старі частини чи напаювати нові на зламаний барботер при наявності в ньому розчину препарату радію забороняється.

3.13.При випадковому розливанні концентрованого розчину радону, на 2-3 години припиняють роботу і виходять з лабораторії, залишаючи вентиляцію включеною; після закінчення цього строку розлитий розчин радону витирають ганчіркою.

3.14. Рівень забруднення робочих поверхонь в виробничих приміщеннях довго живучими альфа-активними ізотопами ( радій, полоній) не повинен перевищувати вказаних в таблиці (в альфа-частинках ер. 150 см в 1 хвилину).

Об'єкт забруднення

До очищення

Після очищення

Руки

75

Фон

Спецбілизна і рушник

75

Фон

Спецодяг бавовняний

500

100

Плівковий одяг

500

200

Рукавиці з зовнішньої сторони

500

100

Спецвзуття з зовнішньої сторони

500

200

Робочі поверхні і обладнання

500

200

Примітка: Забрудненість тіла не допускається.

3.15.Контроль якості захисту і роботи вентиляції повинен виконуватись при вводі лабораторії в експлуатацію, заміні барботера, ремонті вентиляції не рідше 1 разу в З місяці в процесі експлуатації лабораторії і ванних залів.

3.16.Контрольні визначення концентрації радону і дочірніх продуктів його розпаду в повітрі приміщень і доз гамма-випромінювання в цих приміщеннях повинні виконувати працівники радіологічних відділів і санітарно-епідеміологічних станцій згідно з діючими інструкціями по організації дозиметричного контролю в приміщеннях для радонолікувальних процедур.

3.17.Проби повітря повинні відбиратись в наступних приміщеннях:

- в лабораторіях - під час приготування концентрованого розчину радону і розливу його по склянкам;

- в ванних кімнатах - в середині і в кінці робочого дня; в суміжних приміщеннях під час проведення радонотерапевтичних процедур.

3.18.При виявленні підвищених (проти допустимих) концентрацій радону чи його продуктів розпаду в повітрі приміщень повинні бути виконані додаткові заміри для встановлення причин перевищення концентрацій.

Всі проби повинні відбиратись при включеній вентиляції.

3.19.Контроль забруднення поверхні довго живучими альфа-активними ізотопами (радієм, полонієм) проводять методом мазків, які беруть з рук, одягу персоналу, технічного обладнання і робочих поверхонь.

Активність мазків слід вимірювати через 6 годин після їх відбору, коли повністю розпадуться всі дочірні продукти радону і через 4 доби, коли розпадуться дочірні продукти радону. Останні можуть бути в пробах відібраних в лабораторіях, забезпечених радіймезоторієвими препаратами.