Лекция введение в философию (украинский язык)

Лекция введение в философию (украинский язык)

Філософія виникає не на підставі утилітарної користі, але й не безпідставно, а у відповідь на найбільш грунтовну духовну потребу людини - осмислити світ як єдиний та цілісний у своєї основі, зрозуміти, що є людина, яке місце вона займає у світі, якими можливостями та перспективами вона володіє, у чому сенс життя та які можливості досягнення щастя. Коли стародавньогрецького філософа Діогена запитали, що йому дала філософія, він відповів: “Крайньою мірою готовність до будь якого повороту долі”. Отже засвоєння філософії в першу чергу передбачає усвідомлення внутрішнього невідривного взаємозв’язку філософії з найбільш грунтовними проблемами людського існування.

Аристотель підкреслював, що філософія розпочинається з подиву перед світом. Тому початком вивчення філософії повинно бути розуміння того, що людина, її буття у світі, буття світу людини та Всесвіту взагалі, зовсім не самозрозумілі речі і потребують серйозного філософського обміркування.

Філософія не пропонує готових рішень, орієнтує на самостійний пошук можливих відповідей, отже її засвоєння потребує самостійних, творчих зусиль. Тому Платон й назвав філософію наукою людей вільних.

Філософія виникає у середині І тисячоліття у трьох найбільш розвинутих осередках цивілізації того часу - у Стародавній Індії, Китаї, Греції. Соціокультурні передумови її виникнення:

1.Переворот у розвитку продуктивних сил, пов’язанний з переходом від бронзи до заліза,

2.Виникнення класів та держави, відокремлення розумової праці від фізичної.

3.Бурхливий розвиток наукового знання,

4.Криза традиційного міфологічного світогляду.

Вперше застосовує поняття “філософія” як назву особливої науки грецький філософ Піфагор.

Далі Платон пов’язує її з мудрістю, тобто прагненням зрозуміти світ як єдиний та цілісний у своєї основі. Пізніше розгорнуту характеристику філософії як науки дає Аристотель, який визначає її як вчення про всезагальні початки буття, його першопричини та принципи. Він твердить, що філософія досліджує суще як таке, те, що йому належить само по собі. Про гуманістичне значення філософії міркує Цицерон. Він зазначає, що філософія є культивуванням душі.

Отже вже звідси вимальовується коло філософських питань та її предмет.

Коло питань: взаємозв’язок людини та світу, духу та природи, мислення та буття, матеріального та ідеального.

Предмет - загальним чином осмислений взаємозв’зок людини та світу.

Коло питань та акценти у розгляданні предмету філософії змінюються у ході історії.

Спочатку філософія виникає як наука наук. Потім поступово виділяється особливий предмет філософських дослід жень, складається структура філософського знання. Перші його підрозділи: Онтологія - вчення про буття, та Гносеологія - теорія пізнання, потім з’являється Логіка - наука про форми та принципи вірного мислення, Етика - вчення про мораль, Естетика - вчення про прекрасне, Антропологія - вчення про людину, Аксіологія - вчення про цінності. Поступово ці підрозділи філософії відокремлюються у самостійні науки. Цей процес завершується у ХІХХХ ст. В цей же час філософська увага концентрується навколо проблеми людини. Вже Кант - німецький філософ ХІХ ст. зазначає, що головні філософські питання: Що я можу знати, Що я повинен робити, На що я можу сподіватися. Цю думку продовжує й філософ ХХ ст. Макс Шелер. Він наполягає, що усі центральні філософські проблеми можна звести до питання - що є людина.

Виходячи з усіх цих міркувань можна дати таке визначення філософії - Філософія (від грецької любов до мудрості) - Це теоретична форма суспільної свідомості та самосвідомості, яка відображає світ та людину у їх цілісності та взаємозв’язку і виявляє всезагальні форми їх буття.

Своєрідність філософії: має водночас і риси світогляду і риси науки.

1.На відміну від окремих наук має всезагальний, універсальний предмет.

2.Це єдина наука, яка піддає сумніву саму можливість пізнання власного предмету. У зв’язку з цим Аристотетель визначав ф. як науку, яка постійно себе шукає.Агностицизм - вчення про принципову неможливість пізнання світу.

3.Має проблемний характер. Її проблеми - вічні та невичерпані, тобто ніколи не дає остаточної відповіді та усвідомлює це.

4.Не має якихось одних, загальновизнанних рішень. У філософії завжди існують різноманітні, навіть протилежні погляди на одну й ту саму проблему.

5. Філософія має парадоксальний характер, її проблеми та їх вирішення можуть суперечити повсякденному досвіду.

6.Не має емпіричних засобів та методів дослідження, тому спирається на емпіричні положення інших наук, узагальнює їх, це умоглядна система знання.

7.Філософські дослідження завжди несуть відбиток особи філософа, його соціокультурного оточення. Тому Гегель назвав філософію духовною квінтесенцією свого часу.

8.У філософії існує спадкоємність у розвитку ідей, постійне звернення до минулих надбаннь, їх нове обміркування. Тому неможна засвоїти філософію без знання її історії.

На відміну від світогляду:

1.Завжди логічно обгрунтовує, аргументує свої рішення. Навіть коли надається негативне рішення, чи вважається, що проблема не має рішення це треба довести.

2.Є не будь яким світоглядом, а його теоретичною формою. Має власну мову - спеціальні поняття, категорії, принципи.

3.Світогляд виникає із практичного відношення до світу, є формою його духовнопрактичного засвоєння. А філософія народжується із пізнавального відношення до свту, виступає формоє його духовного засвоєння.

4.У світогляді перш за все відбиваються корисні знання, які можуть бути необов’язково істинними. Філософія ж прагне до здобуття істинних знаннь.

Оскільки ф. не тільки відрізняється від світогляду, але й шильно взаємопов’язана з ним, то слід більш докладно розглянути поняття с.

СВІТОГЛЯД - це духовнопрактична форма відображення світу, яка має системний характер. Тобто це відображення світу з точки зору потреб та цілей людини.

Можна дати й більш розгорнуте визначення с.- це цілісна система поглядів, оцінок, принципів, що візначають загальне розуміння світу і місце, яке посідає у ньому людина, відношення людини до себе та до навколишньої дійсності, й обумовлини цим життєві позиції людей, їх переконання, ідеали, принципи пізнання та діяльності, ціннісні орієнтації.

• < Назад