Опорний конспект лекцій Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності
Страница 5 из 14
Тема 3.
ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ УГОД НА МІКРОРІВНІ
1. Механізм зовнішньоекономічної діяльності суб’єкта господарювання
2. Права та обов’язки партнерів по зовнішньоекономічному контракту
3. Товаророзпорядча документація зовнішньоекономічному контракту
4. Механізм визначення ціни
5. Документація експортно-імпортного контракту
6. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Рекомендована література
1. Бахрамов Ю. Организация внешнеэкономической деятельности. - СПб., 2000.
2. Боринець С. Міжнародні валютно-фінансові відносини. Підручник. - К.: Знання, 2000.-305с.
3. Внешнеэкономическая деятельность предприятия /Под ред. Л. Е.Стровского - М.: ЮНИТИ, 2001. - 823с.
4. Внешнеэкономическая деятельност : Учеб-практ .пособие: 2-е изд. /Е. Ф.Прокушев. - М.: , ЮНИТИ 1999.
5. Грачев Ю. Н. Внешнеэкономическая деятельность. Организация и техника внешнеэкономических операций: Учеб.-практ. пособие. - М: , ЮНИТИ, 2000.
6. Дегтярева О. И., Поляков Т. Н., Саркисов С. В. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. пособие. - М: ЮНИТИ, 1999.
7. Світова економіка: Підручник /А. С.Філіпенко, О. І. Рогач, О. І. Шнирков та ін. – К.: Либідь,2000.
8. Смирнов В. В. Экспортно-импортные операции в международном бизнесе. Правила “ИНКОТЕРМС-90”, условия договора, риски и перевод их на страховщика. – М.: ЮНИТИ,1997.
9. Деньги и ценообразование: Учебник / Под ред. В. Е.Есипова. - М.: ЮНИТИ, 1999
1. Механізм зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) суб‘єкта господарювання
У зв‘язку із лібералізацію ЗЕД десятки тисяч підприємств і організацій різних форм власності отримало право безпосередньо налагоджувати зв‘язки із закордонними партнерами. Здійснення ЗЕД пов‘язано із необхідністю укладання та залучення контракту. Відсутність досвіду, що викликано багатороковою монополією держави на проведення ЗЕ зв‘язків, утриманський настрій, породжений державним розподілом товарів і ресурсів привели к створенню, умов абсолютної непідготовленості робітників підприємців та фірм до самостійної роботи у сфері ЗЕД.
Найбільш поширений в Україні механізм здійснення ЗЕД передбачає такі основні етапи.
1-й етап передбачає ПІДГОТОВЧИЙ ПРОЦЕС перед укладанням ЗЕК.
2-й етап являє собою уточнення ПЕВНИХ УМОВ, які необхідно виконати для укладання ЗЕК.
3-й етап – це безпосередньо укладання конкретного ЗЕК.
Правовою основою цього механізму є Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 року.
ПІДГОТОВЧИЙ ПРОЦЕС” – цей етап вимагає від суб‘єкта господарювання вивчення кон’юнктури ринку з метою визначення попиту та пропозиції певної продукції, а також прорахування перспективи збільшення або зменшення попиту.
Взагалі для остаточного визначення доцільності виходу на зовнішній ринок суб‘єкт господарювання повинен послідовно позитивно розв‘язати для себе такі питання, що відображають алгоритм прийняття такого рішення.
1.Чи є на світовому ринку попит на продукцію його фірми?
2.Чи може продукція фірми бути модифікована згідно з вимогами зарубіжних ринків?
3.Чи є зарубіжне бізнес-середовище сприятливим для фірми?
4.Чи має фірма (або може найближчим часом набути) необхідні знання Та навички експортної діяльності?
В разі позитивної відповіді наступним важливим кроком на цьому етапі є розробка КОМЕРЦІЙНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ. Ця пропозиція згідно з визначенням “Венської конвенції ООН по договору куплі - продажу товарів і послуг” від 1980р. називається ОФЕРТОЮ.
ОФЕРТА – це запрошення або комерційна пропозиція однієї сторони другій до вступу в угоду на визначених умовах.
Згідно з конвенцією ОФЕРТА повинна відповідати загальноприйнятій у світовій практиці формі незалежно від направленості контракту і мати такий зміст:
А) суб‘єктом пропозиції повинна бути певна особа;
Б) пропозиція повинна відображати найбільш суттєві елементи майбутньої угоди;
В) пропозиція повинна показати тверді наміри ініціатора ком. пропозиції. по укладанню угоди.
Етап “ПЕВНІ УМОВИ” передбачає ряд дій, які повинні виконати суб‘єкти ЗЕД до укладання ЗЕК.
Важливим моментом цього етапу є створення належних умов для початку ЗЕД фірми. Для цього фірма повинна пройти державну реєстрацію в Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України.
Державним законодавством передбачена можливість тимчасового припинення чи обмеження ЗЕД у таких випадках:
1) недотримання вимог законодавства або положення міжнародних угод;
2) нанесення збитків державі;
3) неодноразове невиконання експортних поставок;
4) здійснення експорту по демпінговим цінам;
5) неодноразовий експорт чи імпорт неякісних товарів.
Дуже важливо в сучасних умовах проведення ЗЕД володіти мистецтвом ведення переговорів при укладенні ЗЕК.
Жодна зовнішньоекономічна угода з імпорту або експорту товарів, робіт, послуг не може відбутися без укладання договору (контракту).
Зовнішньоекономічний договір – це належним чином оформлена угода двох суб‘єктів підприємницької діяльності – резидентів різних країн, спрямована на встановлення (зміну, припинення) їхніх взаємних прав та обов‘язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Третій етап ФМ ЗЕД на мікрорівні – “Укладання ЗЕК” передбачає визначення питань інформаційно-технічного порядку та валютно-фінансових відносин сторін угоди, які повинні бути зафіксовані про укладенні ЗЕК.
Положення про форму ЗЕК затверджено Наказом №75 від 9.10.1995р. МЗЕЗ і торгівлі.
Контрактом в обов‘язковому порядку повинні бути обумовлені:
1) юридичні дані;
2) валюта ціни товарів, робіт, послуг, що експортують (імпортуються) і загальна вартість контракту;
3) валюта платежу;
4) фінансові санкції на випадок порушення контракту;
5) форс-мажорної обставини, які є підставою для звільнення від фінансової відповідальності сторін;
6) умови та форми розрахунків.
2. Права та обов‘язки партнерів по ЗЕК
Найбільшим і найвідповідальнішим моментом у здійсненні механізму ЗЕД є саме укладання ЗЕК. Невід‘ємною складовою ЗЕК є визначення спеціальних прав та обов‘язків сторін угоди по поставці товарів, які відображаються в Базисних умовах контракту.
Міжнародна торгова палата у 1936р. розробила й надрукувала міжнародні правила по тлумаченню комерційних термінів під назвою “Міжнародні комерційні терміни”(ІНКОТЕРМС).
У 1990 році МТП (Париж) випустила чергові правила “ ІНКОТЕРМС – 1990 ”, які повністю надрукований у журналі “Галицькі контракти” - №46-1996-с.39-56. Нова редакція пристосована для автоматичної обробки даних, що дозволяє покупцю перепродати товар, не отримуючи по пошті товаророзпорядчі документи.
Згідно з Указом Президента України від 04.10.1994 р. встановлено, що при укладанні суб‘єктами підприємницької діяльності всіх форм власності ЗЕК, предметом яких є товар (роботи, послуги), застосовуються міжнародні правила “ ІНКОТЕРМС - 1990”.
Функції “ІНКОТЕРМС”:
1. Визначати хто і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів по території країн продавця, покупця, транзитних країн.
2. Виявити, як здійснюється транспортування і завантаження, вид транспорту, місце розвантаження.
3. З’ясувати обов’язки продавців щодо пакування, маркування, страхування вантажів.
4. Визначити де і коли переходять від продавця до покупця права власності на товар.
“ІНКОТЕРМС” вміщає всього 13 базисних умов, які в залежності від ступеня розподілу між продавцем і покупцем зобов’язань щодо поставки товару та відповідальності за ризик пошкодження чи втрати вантажу поділені на чотири групи Е, F, C, D.
І група – Е, складається із однієї базисної умови EXW – франко-завод.(Ex works), що означає – імпортер одержує товар на складі експортера і усі витрати та ризики витрати товару несе імпортер – покупець.
Отже ці умови найбільш сприятливі для експортера, по скільки він не відповідає за навантаження товару на наданий імпортером транспортний засіб та за очистку товару від мита на експорт.
ІІ група – F (FCA, FAS, FOB) – експортер повинен доставити товар у пункт, що визначений імпортером для перевезення. Отже витрати та ризики переходять до імпортера після передачі товару у опікування перевізнику або у порт відвантаження. Ці умови передбачають, що в обов’язки покупця входить вибір перевізника, укладання з ним договору перевезення. При чому умови FCA – франко-перевізник – використовуються для перевезення будь-яким видом транспорту
При імпорті продукції пріоритет має договір на умовах FOB-(FOB-Free on board (вільно на судні).
III група – C(CFR, CIF, CPT, CIP) – експортер зобов’язан доставити товар у пункт призначення, але не несе відповідальність у разі його загибелі після відправлення на судно, тобто після відправлення його з країни експортера. Отже за контрактами на С-умовах експортер звільняється від відповідальності та ризику з моменту передачі товару перевізнику у своїй країні, хоч і зазнає втрат на доставку товару у країну покупця.
Вітчизняні експортери при укладені контрактів надають перевагу умовам CIF.
СІФ (CIF – Cost, Insurance, Freight (ціна, страхування, фрахт). За цих базисних умов експортер за власний кошт зобов‘язаний поставити товар із документами, що підтверджують його відповідність вимогам контракту, упакувати товар, зафрахтувати судно до місця призначення; отримати експортну ліцензію та виконати митні формальності; завантажити товар на судно; повідомити імпортера і передати йому повний комплект документів.
IV група – Д (DAF, DES, DEQ, DDU, DDP), експортер несе всі витрати й ризик щодо доставки товару до місця призначення. Загалом умови, групи Д є найбільш привабливі для імпортера, оскільки експортер-продавець зобов‘язаний доставить товар у визначене місце та взяти на себе всі витрати та ризики щодо поставки товару. Тому контракти на Д - умовах відносяться до групи “доставкових контрактів”, тоді як контракти на С – умовах називаються відвантажувальними контрактами.
Підсумовуючи аналіз ІНКОТЕРМС слід зауважити, що з переходом від групи Е до Д зростають зобов‘язання експортера та зменшуються імпортера.
3. Товаророзпорядча документація контракту
В залежності від того, хто виготовляє і хто використовує документацію, яка засвідчує факт відвантаження товару, така документація може носити різне найменування, тому що виконує різноманітні функції.
Комплект документів, який отримує покупець із банку для оплати товару, взагалі називається “товаророзпорядча документація”, по скільки він дає право покупцеві отримати товар від перевізника і розпорядитися їм по призначенню. Отже це є узагальнююча назва документація.
Документи, що використовуються у зовнішньоторговельних операціях, можна розділити на чотири групи:
1) технічні – паспорт, машини, формуляри та ТО, креслення, інструкції по монтажу, установці, наладці, управлінню та ремонту;
2) товаросупроводжуючи – сертифікати якості або походження товару, відправна специфікація, пакувальні листи, комплектуюча відомість;
3) транспортні (про здачу товару) – квитанція залізничної накладної внутрішнього сполучення, дублікат міжнародної залізничної накладної, багажна квитанція, накладні автотранспортні, річкового або повітряного сполучення, коносамент та ін;
4) розрахункові – розрахунок–платіжна вимога або рахунок постачальника за відвантажений товар, рахунок іноземному покупцю, враховуючи, що більшість документів складаються не продавцем, а виробником товару, транспортними організаціями та іншими продавці повинні про це знати при затвердженні контракту.
