МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ З ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ ТА ДИПЛОМНОЇ РОБІТ

Рецензії, критичні огляди або полемічні замітки. Немає ніяких заперечень проти того, щоб курсова робота мала характер рецензії, критичного огляду або полемічних заміток. У роботах такого типу найяскравіше видно, що наукові тексти пишуться для когось і з певного приводу. Рецензія, як предмет курсової роботи, звичайно пишеться на певну книжку або серію публікацій одного автора (співавторів). Рецензію варто писати в тому випадку, коли рецензована праця справляє (чи може справляти) певний вплив, не має значення позитивний чи негативний. У першому випадку рецензент намагається довести до відома читачів, що така книга існує, розповісти, чому вона становить інтерес для читачів, а також відзначити певні недоліки книги. Очевидно, що потрібно вказати всі бібліографічні відомості і навіть вартість. Не варто вдаватись до детального переказу змісту книги, це часом навіть буває шкідливим. Тільки у тих випадках, коли рецензована книга малодоступна для потенційних читачів, має сенс викласти її зміст більш детально. Рецензія за визначенням має бути критичною, а це означає:

1) рецензовану книгу не треба розглядати у відриві від решти знань на задану тему; рецензент повинен бути добре обізнаним у тій галузі, до якої належить предмет рецензії;

2) обов'язково треба вказати на дискусійні положення книги, розглянути помічені недоліки.

Але не йдеться про те, щоб неодмінно до чогось причепитись. Дуже погано, коли рецензент починає хизуватись своїми більш широкими знаннями, своєю ерудицією. Хоча широкий погляд на речі буде доцільним. Рецензія не повинна бути завеликою!

Якщо ви вважаєте, що книга, з якою ви ознайомились, шкідлива, написання рецензії тим більш бажане. Проте це вимагає ще більшої обережності, адже кожний ваш закид повинен бути добре обміркованим і ретельно обгрунтованим. Не слід плутати негативну рецензію з полемікою, хоча така рецензія часто стає приводом для дискусії і ці форми подекуди збігаються. Гостра, негативна рецензія висвітлює недоліки змісту і форми, що сталися внаслідок неякісної праці автора чи з його злої волі, або внаслідок недостатньої кваліфікації.

Інколи рецензії пишуться як похвальні оди - треба уникати такого стилю, адже рецензія - це все ж таки рецензія, а не панегірик, але й образливих слів також слід уникати. Варто не забувати, що рецензія, чи то похвальна, чи то негативна, завжди пишеться для читачів, а не для автора.

Полеміка - це обмін аргументами відносно спірного питання. Гостра суперечка виникає з різних причин. Інколи автори з різних позицій пояснюють ті чи інші факти (феномени), інколи непорозуміння виникає через те, що автори по-різному розуміють терміни. Буває й так, що кожному з опонентів доступна лише якась частина фактів і т. ін. Полеміка має носити джентльменський характер - в пошуках Істини треба використовувати лише чесні прийоми, не перебільшувати значення помилок опонента і своїх переваг, не переходити до демагоги та лозунгів, а переконувати опонентів фактами та логікою своїх міркувань. В запалі полеміки ніколи не потрібно втрачати з поля зору сам предмет дискусії. Загалом, полемічна стаття пишеться як ніби лист до конкретної особи, читачі в даному разі є лише сторонніми арбітрами.

1. ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ ТА ДИПЛОМНОЇ РОБІТ

1.1. НАУКОВІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

У сучасних дослідженнях використовуються різні групи методів, які справедливо відносять до наукових. Це - Емпіричні (експеримент, спостереження, опис) і Теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення, систематизація, класифікація тощо). Дещо відокремлено стоїть Моделювання, як метод наукового дослідження.

У чому полягають суттєві особливості цих методів?

Експеримент (від латинського Ехрєгітепіит -спроба, дослід) - науково поставлена перевірка штучно викликаного явища в точно врахованих умовах, що дозволяє слідкувати за його розвитком, ходом, керувати ним і відтворювати кожного разу при повторенні умов.

Відомо, що правильно поставлений експеримент може бути реалізовано при наявності теорії, яка визначає цільові завдання досліду, дає узагальнення та пояснення його результатів. Виходячи з цього, можна запропонувати такий варіант послідовних етапів експериментального дослідження:

А) формулювання наукової гіпотези;

Б) постановка конкретних цільових завдань і вибір об'єкта дослідження;

В) підготовка матеріальної бази для проведення дослідів;

Г) спостереження за протіканням досліду, вимірювання потрібних параметрів, описування явищ або процесів;

Д) аналіз і узагальнення одержаних наукових результатів;

Е) формулювання висновків, пропозицій, оцінка теоретичного та прикладного значення отриманих результатів.

Спостереження також є пізнавальним процесом наукового значення. Як і експеримент, науково поставлене спостереження реалізується заздалегідь продуманим планом, має чітко та конкретно поставлені завдання. Але, на відміну від експерименту, під час спостережень дослідник не може керувати умовами, а може лише споглядати, проводити певні вимірювання, робити описи. Тому важливо розвивати Спостережливість, тобто вміння дивитись і бачити, помічати в предметах і явищах такі суттєві сторони, які звичайно залишаться поза увагою.

Моделювання визначають як метод опосередкованого пізнання, Діри якому об'єкти, феномени чи процеси, що вивчаються (оригі-; - Яйди), в певній мірі стоять у відповідності до інших об'єктів (моделей), при цьому об'єкт-модель здатний на деяких стадіях процесу пізнання у тому чи іншому відношенні замінювати оригінал. Моделювання безпосередньо пов'язане з підсиленням інтеграційних тенденцій наукового пізнання, вторгненням до біології та екології методів суміжних наук, підвищенням ролі точного експеримента в його взаємодії з сучасними засобами математичного описування та пояснення біологічних і екологічних фактів. Подекуди терміни «теорія» та «модель» ототожнюються.

Модель - це штучний або природний об'єкт (матеріальний агрегат або знакова система), який перебуває в деякій об'єктивній відповідності до досліджуваного об'єкта, здатний заміщати його на певних етапах пізнання, дає в процесі дослідження деяку інформацію, яку можна перевірити в досліді і за встановленими правилами перевести в інформацію щодо самого оригінала. Більш детальну інформацію щодо біологічного моделювання можна знайти в працях І. Є. Лієпи (Лиепа, 1969) та В, Д. Федорова і Т. Г. Пльманова (Федоров, Гильманов, 1980).