Лекція ОблІк, контроль і стимулювання економії енергоресурсів
Страница 2 из 4
- пред'явлення претензій постачальникам і транспортним організаціям при розбіжності результатів обліку по кількості і якості палива;
- ведення документації по виконуваних операціях.
Облік палива підрозділяється на:
Оперативний - приймання палива, визначення витрати на виробництво, рух його на складах, претензійна робота, інвентаризації;
Технічний - визначення витрати палива, вироблення і відпустки енергії, питомої витрати умовного палива;
Бухгалтерський - суцільна документальна реєстрація в грошовому і натуральному виразі.
Методи здійснення цих видів обліку приведені в спеціальних інструкціях.
Для вимірювання кількості і якості палива (твердого, рідкого, газоподібного) застосовують прилади: ваги, розхідоміри, вологоміри, щільноміри, калориметри, пробовідбірники газу і мазуту. При витраті палива враховують: для рідкого і твердого палива - нижчу теплоту згорання, для газу - додатково температуру і тиск. При виборі типів приладів обліку перевагу надають інтегруючим пристроям з автоматичним обліком параметрів вимірюваного середовища.
Паливо враховують таким чином. Паливо, що поступає в господарство, враховується в двох весах - натуральному і умовному (під умовним розуміють паливо з теплотворною здатністю 8,2кВт∙год./ кг). Його перед вивантаженням зважують і прибуткують по фактичній масі. Всякий відступ від маси, вказаної в накладній, оформляють актом. Відразу ж в лабораторії приступають до контролю якості палива, визначаючи відповідність його умовної маси, вологості і зольності сертифікату паливопостачальної організації. Все паливо, що відпускається з центрального складу підрозділам господарства, котельним, обов'язково зважують.
Прилади обліку для розрахунків за теплову енергію встановлюють відповідно до вимог, виложені в Інструкції по обліку відпустки теплоти електростанціями і підприємствами теплових мереж Міненерго України. Прилади отримуються і встановлюються самим споживачем і передаються безоплатно на баланс енергозберігаючої організації. Проте відповідальність за збереження і стан цих приладів несе споживач. Періодичну перевірку і ремонт казаново-вимірювальних приладів проводить енергозабезпечуюча організація. Прилади обліку, що знаходяться на балансі споживача, ремонтуються за його рахунок.
Оскільки на балансі споживача залишається теплопровід, то термометри, манометри, гільзи і т. п. обслуговує споживач. Проте при установці вказаних вимірювальних пристроїв повинен бути присутнім представник енергозабезпечуючої організації.
Відпустку теплової енергії враховують, як правило, на межі розділу теплових мереж енергозабезпечуючої організації і споживача. При установці приладів не на межі розділу розрахунок за теплову енергію проводиться з урахуванням втрат на неврахованому розрахунковим приладом ділянці мережі. Розрахунок втрат або випробування на тепловтрати здійснює теплоснабжающая організація спільно із споживачем. Прилади обліку для розрахунків за теплову енергію переставляються або знімаються тільки персоналом енергозабезпечуючої організації і за її рахунок.
При використанні теплової енергії у вигляді пари його враховують паромерами і спільно з ними встановленими манометрами і термометрами, що дозволяє визначати фактичне теплоутримання пари і вводити поправки в свідчення паромеров при відхиленнях фактичних показників пари від розрахункових. При цьому підлягає обліку конденсат, що повертається. Повернення конденсату від пари, що витрачається на опалювання, вентиляцію і гаряче водопостачання, повинне складати не меншого 95 %, а що витрачається на технологічні потреби - за договором. Гарячу воду і конденсат враховують водомірами і термометрами.
При обліку електричної енергії застосовують розрахунковий і контрольний способи. Перший служить для грошових розрахунків господарств з енергосистемою. Крім того, його даними користується енергозбут для перевірки дотримання споживачем місячних, добових і часових лімітів енергоспоживання і відповідності споживання нормам витрати.
Якщо господарство має власну електростанцію, то розрахунковим обліком повинні бути охоплені такі її показники, як вироблення електроенергії, витрата на власні потреби і відпустку електроенергії господарству або в мережу енергосистеми.
Прилади розрахункового обліку і місця їх установки регламентовані Правилами користування електричною і тепловою енергією і знаходяться у веденні і під контролем енергозбуту енергосистем. Електроенергію, споживану негосподарськими об'єктами (наприклад, населенням) з підстанцією господарств, враховують при допомозі приладів, що встановлюються на фідерах, що відходять до цих об'єктів.
Контрольний облік здійснюється безпосередньо на фермах або в других підрозділах господарства, а також на великих енергоприймачах. Геть необхідний для визначення економічних показників госпрозрахункових підрозділів і оцінки роботи персоналу в області енерговикористання (наприклад, з метою преміювання працівників за досягнуту економію електроенергії). Для періодичних вимірів на тих ділянках виробництва, де установка стаціонарних! приладів обліку неможлива, використовують переносні прилади електровимірювання.
Для великих сільськогосподарських підприємств промисловістю створені автоматизовані системи обліку і контролю витрати електроенергії, комплекти інформаційно-вимірювальних систем обліку і контролю ИИСЕ-1-48,
ИИСЕ-2-96. Готуються до випуску комплекти ИИСЕ-3-16, ИИСЕ-3-32,
ИИСЕ-3-64 відповідно на 16, 32 і 64 електролічильники-датчики.
Вторинні енергоресурси теплових установок! '(теплота вентильованого повітря, газів печей і казанів, що відходять, гарячих продуктів, охолоджуючого повітря, тепловиділення виробничого устаткування, конденсату і ін.) визначають відповідними приладами або непрямим обліком на основі теоретичних розрахунків. Для обліку енергії холодної води, що знаходиться під тиском, встановлюють водоміри на всіх насосних станціях і на введеннях до крупних споживачів.
Робота з системою обліку включає зняття і запис показаний, їх обробку, поточне обслуговування приладів, їх перевірку і ремонт. Поточне обслуговування контрольно-вимірювальних приладів покладається на черговий персонал, а решта робіт - на працівників енерголабораторії, які і несуть відповідальність за справність приладів.
Вживана система обліку палива і енергії забезпечує вимоги енергопостачання. Проте промисловість украй недостатньо випускає приладів обліку, в результаті тисячі сільськогосподарських об'єктів їх не мають. А це зрештою утрудняє реалізацію заходів щодо енергозбереження.
2. Контроль за витрачанням енергоресурсів
Основні завдання контролю за використанням паливно-енергетичних ресурсів:
− оперативне управління процесами по використанню енергоресурсів;
− визначення фактичного рівня корисного використання енергії і виявлення шляхів його підвищення;
− розробка заходів щодо поліпшення енерговикористання;
− розробка і впровадження більш довершених норм витрати енергоресурсів і енергоносіїв;
− організація дієвої системи матеріального заохочення працівників господарств за раціональне використання і економію палива і енергії;
− вдосконалення внутрішньовиробничого госпрозрахунку;
− аналіз і планування енергетичної складової виробництва продукції;
− організація змагання між колективами і окремими працівниками.
Для якісного вирішення цих завдань застосовують оперативний і поточний контроль за витрачанням енергоресурсів.
Оперативний контроль Служить для своєчасного виявлення відхилень ось запланованих показників витрати енергоресурсів, невиконання організаційно-технічних заходів і вживання заходів щодо усунення недоліків.
