- Подробности
-
Категория: Рабочие программы
-
Опубликовано 03.03.2011 11:14
-
Автор: Super User
-
Просмотров: 7093
Страница 5 из 19
2. Енергетичний баланс сільськогосподарського виробництва.
Термін „енергетичний баланс" означає порівняння між витратою й приходом енергії для виконання якого-небудь виробничого процесу. Отже, енергетичний баланс містить дві частини: витратну й прибуткову. Витратну частину складає потреба сільськогосподарського виробництва в енергії, а приходячу - енергія, що поступає для задоволення цієї потреби.
В сільському господарстві енергетичні баланси розробляють для Держагропрому, його підрозділів, інших господарств (колгоспів й радгоспів), а також для підприємницьких процесів й інших агрегатів.
Основна задача енергетичного балансу для Держагропрому - міжгалузева й міжгосподарська ув'язка джерел й споживачів паливно-енергетичних ресурсів (ТЄР) з метою повного задовільнення потребі сільського господарства в енергії. Будова енергетичного балансу основується на техніко-економічному аналізі показників з обліком: взаємозамінності різних ТЗР в споживанні; можливості перетворення одного виду енергії в другу; можливості використовування місцевих й вторинних енергоресурсів.
Енергетичний баланс сільського господарства поділяється на плановий й отчетний. В плановому балансі передбачають необхідні темпи зростання використання енергії, цілісно-образні способи покриття цього споживання, об'єми використовування централізованих й місцевих енергоресурсів. В звітному балансі відображають ці ж показники фактичного використовування.
Паливно-енергетичний баланс сільського господарства повинен бути згрупований за джерелами й носіями енергії. Угрупування за джерелами енергії дозволяє пов'язати енергетичний баланс з місцевими енергоресурсами, а по енергоносіям - з потрібністю в тепловій, механічної й електричної енергії.
Таким чином, паливно-енергетичний баланс, який розрахований для Держагропрому й його підрозділів, визначає загальну потребу в кожному вигляді енергії й джерела їх покриття.
Паливно-енергетичний баланс іншого хазяйства був призначений для аналізу ефективності використовування енергії
Й палива, визначення прогресивних норм їх витрати, зміни структури ТЄР виявлення ефективності заміни енергоносіїв більш економічними й визначення перспективної потреби господарства в енергоресурсах.
Базою для розробки паливно-енергетичного балансу господарства є баланси, виконання для інших технологічних процесів й агрегатів.
Паливно-енергетичний баланс окремого технологічного процесу або агрегату, так само як й інші баланси, складається з прибуткової (ΣWА), й витратної (ΣWБ ) частин, то є
|
 В прибуткову частину входить енергія Wс, підведена від енерго - й паливно-постачаючих систем, фізична теплота Wфт матеріальних компонентів й теплота Wек екзотермічних реакцій:
|
У витратній частині балансу знаходять своє відображення корисна енергія Wп, безповоротні втрати енергії Wпр й втрати енергії Wв, які можуть бути використані повторно в інших технологічних процесах (інші енергоресурси). Відповідно рівняння витратної частини енергетичного балансу буде виглядати так:
Величина витратної частини енергетичного балансу істотно залежить від режиму роботи устаткування. Це визнано переважно впливом його загрузки на втрати енергії.
3. Енергетичні характеристики с/г виробництва.
Втрати енергії в устаткуванні діляться на чотири групи:
Перша група - втрати, обумовлені пробиванням устаткування у включеному стані. Вони не залежать від навантаження й називаються умовно - постійними. Це втрати на випромінювання теплоти від казанів, трубопроводів в оточуючу середовище на намагнічування електричних машин й трансформаторів, механічні втрати верстатів при холостому ходу. При незадовільному стані устаткування (порушення ізоляції, знос підшипників й т. д.) ці втрати можуть зрости в 2-3 рази проти нормативної величини, їх зниження досягається поліпшенням теплоізоляції, кращим мастилом поверхонь і т. д.
Друга група - втрати, залежні від ходу й інтенсивності операції.
А-загальна витрата енергії; Б - витрата енергії; 1 - корисна витрата енергії; 2 - перша група втрат енергії; 3 - друга група втрат анергії; 4 - третя група втрат енергії: 5 - четверта група втрат енергії.
Мал. 1. Залежність витрати енергії W парового казана ДКВРТ-2,5 ;
Від його завантаженості.
Сюди входять омічні втрати І в електродвигунах, навантажувальні втрати в енерго - приймачах й ін. Вони, як правило, зростають з збільшенням навантаження, проте питома величина може й знижуватися.
Третя група - втрати від того, що недовикористання енергії в енергоносії (втрати з відпрацьованою парою, газами й, що відходять і т. д.). їх залежність аналогічна залежності другої групи.
Четверта група - додаткові втрати, визвані неможливістю забезпечення нормального ходу процесу в зонах малих навантажень й в зонах форсування.
Втрати другої й четвертей груп є перемінними, їх можна понизити шляхом вибору найвигіднішого режиму роботи устаткування, поліпшення його конструкції, а також утилізації других енергоресурсів.
Самостійне вивчення 4.
