Лекція 2. Абіотичний потенціал агротехнологій та його раціональне використання
Страница 9 из 12
4. Несприятливі зміни якісного стану земель обумовлюють скорочення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Збереження і відновлення родючості земель стає одним з найважливіших соціально-економічних і екологічних завдань.
2.3. Кліматичні ресурси, їх раціональне використання
2.3.1. Кліматичні фактори і продуктивність сільськогосподарських
Культур
Технологія вирощування сільськогосподарських культур є результатом не лише глибоких знань закономірностей росту і розвитку рослин, а й уміння найбільш доцільно застосовувати їх у конкретних умовах кліматичного потенціалу. Всі ці заходи повинні впроваджуватись з урахуванням агрокліматичних ресурсів конкретної місцевості.
Урахування агрокліматичних умов території природної зони господарства дасть змогу в кожному конкретному випадку диференційовано розробляти агротехнічні заходи по підвищенню культури землеробства та одержанню стабільних врожаїв сільськогосподарських культур.
Кліматичні ресурси використовують при визначенні комплексу найбільш ефективних агротехнічних заходів, які необхідно вжити для послаблення впливу несприятливих метеорологічних умов.
Для розвитку рослин і формування врожаю необхідні три основні фактори: світло, тепло, волога. Найбільш мінливі з них тепло і волога.
Світло. Кожна географічна місцевість характеризується різним світловим режимом (інтенсивність радіації, спектральний склад світла, тривалість освітлення).
З практики рослинництва відомо, що сільськогосподарські рослини різного походження неоднаково реагують на довжину сонячного дня. Одні види вважаються рослинами довгого дня, другі - короткого, треті - на довжину дня не реагують. Відомо, що в умовах довгого дня формується високий врожай пшениці, жита, вівса, кормових злаків, картоплі тощо. Тривале освітлення цих рослин спричиняє швидке проходження фаз розвитку плодів і насіння. Рослини короткого дня (просо, сорго, соя, рис) уповільнюють швидкість проходження фаз розвитку. Стимуляція швидкого цвітіння і плодоношення досягається вкороченням часу освітлення.
Таким чином, для практики землеробства при інтродукції рослин важливо враховувати тривалість дня і ночі. Рослини низьких широт (південні рослини) частіше є рослинами короткого дня. При інтродукції у високих широтах, тобто в умовах довгого дня, вони розвиваються повільно, інколи не дозрівають і навіть не цвітуть (коноплі).
При вивченні фотоперіодизму і фотохімічних реакцій рослин виявили, що для рослин довгого дня у весняно-літній період характерний прискорений ріст. У другій половині літа, коли сонячний день скорочується, ростові процеси уповільнюються. У результаті рослини довгого дня до настання морозів не завжди встигають сформувати комплекс покривних тканин - перидерму, що може призвести до втрати зимостійкості. Це потрібно враховувати при інтродукції рослин у високих широтах. Переміщення у північні райони деяких культур, наприклад конюшини, заважають не зимові морози, а характер фотоперіодичних реакцій.
Продуктивність фотосинтезу в значній мірі визначає орієнтування листкової пластинки до світла. Виділяють три способи орієнтування:
1. Горизонтальне - перпендикулярно сонячним променям. У даному випадку максимально засвоюються промені при знаходженні сонця у зеніті.
2. Паралельне - Листкова пластинка розміщена вертикально. Засвоєння сонячних променів краще вранці і ввечері.
3. Дифузне - листки розміщені вертикально і горизонтально. В цих умовах сонячна радіація засвоюється в повній мірі протягом всього дня.
Наукові дані вказують, що рослини високих широт в умовах низького сонцерозміщення частіше мають вертикальну орієнтацію листків. Щодо практичного застосування цих положень у рослинництві - це організація змішаних посівів шляхом підбору кормових трав з різною орієнтацією листків для забезпечення високого врожаю фітомаси.
Тепло. Життєдіяльність рослин проходить у визначених інтервалах температур: у зоні оптимуму, мінімуму і максимуму. В зоні мінімуму або максимуму спостерігається припинення активної діяльності організму. У першому випадку низькі температури (холод), у другому - високі температури (спека) спричиняють процес відмирання рослин. Таким чином, температура визначає межі життя.
Диференціація тепла на планеті - основа широтної зональності і висотної поясності рослинності і ґрунтів. Внаслідок зменшення від екватора до полюсів висоти сонцерозміщення та кута падіння променів змінюється кількість тепла. Середньодобова температура біля екватора складає +26,2о С, біля 30° п. ш. вона дорівнює +20,3°С, а на широті 60 п. ш. знижується до -1оС.
Важливе значення у житті рослин має найбільш висока і найбільш низька температура (абсолютний максимум і абсолютний мінімум), що спостерігається в даній кліматичній зоні, середня температура найбільш теплого і холодного місяців. Відомості про біологічні мінімуми допомагають визначити оптимальні строки сівби (табл. 11).
У рослинництві для оцінки теплових ресурсів вегетаційного періоду використовують показник Суми активних температур, Який дозволяє оцінювати потребу рослин у теплі і визначає район вирощування культури. Сума активних температур включає і суму позитивних середньодобових температур за період, коли вона вище + 10оС.
