Лекція 2. Абіотичний потенціал агротехнологій та його раціональне використання

З господарської точки зору, ґрунти оцінюються за рівнем їх родючості. Рівень родючості визначається сумою едафічних умов - фізичних, харчових, трофічних. Запас органічних і мінеральних речовин у співвідношенні з ґрунтовою водою, повітрям і теплом створюють поживний режим. Родючість ґрунту - це властивість ґрунту, яка визначається комплексом взаємопов'язаних хімічних, фізичних та біологічних процесів. Для отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур необхідно діяти не на один елемент, наприклад мінеральне живлення, а на всі компоненти середовища.

Ріст і розвиток підземних органів рослин залежить від показника концентрації рН ґрунтового розчину. Значення рН визначає також мікробіологічні та біохімічні процеси, здійснюючи прямий вплив на життя ґрунтової флори, рослинного покриву.

Рослини південного походження, що сформувалися на карбонатних ґрунтах з нейтральною реакцією, мають високу чутливість до кислотності ґрунтового розчину. Рослини північного походження, що сформувалися на кислих ґрунтах, мають низьку чутливість до підвищеної кислотності (жито, овес), для них більш сприятливі кислі ґрунти.

Великий вплив на ґрунтоутворення здійснюють різні форми рельєфу, які об'єднують під загальною назвою Орографічні фактори. Вони впливають на перерозподіл деяких факторів, особливо вологи і тепла, що збільшує різноманітність фітоценозів. У літературі виділяють основні форми рельєфу:

1. Мікрорельєф - Це степові блюдця, великі купини, карстові воронки і т. п. Вони створюють специфічні умови для рослин, навіть незначні зниження створюють умови підви­щеної вологості.

2. Мезорельєф - це значні зниження місцевості, балки, долини річок, берегові вали і т. п. Північні і південні схили мають різну інсоляцію і відрізняються від горизонтальних плато. Вони створюють сприятливі умови для теплолюбивих або холодостійких рослин. З підвищених ділянок рельєфу вода стікає у низькі, де створюються сприятливі умови для воло-голюбивих рослин, оскільки тут відкладається змитий ґрунт. Тому структура і видовий склад рослинних угрупу-вань, режим розвитку рослин будуть різними.

3. Макрорельєф - Це плоскогір'я, рівнини, гірські хребти, низини, гірські впадини. Формування рослинності пов'язане з температурою, експозицією схилу, що значно змінює освітленість, режим опадів і концентрацію вуглекислого газу.

Земельний фонд України характеризується значним розмаїттям ґрунтового покриву, що сформувався внаслідок дії ґрунтово-кліматичних умов. Це вимагає обов'язкового поетапного, системного створення територіально-інформаційної бази для переходу від затратного до ресурсо- та енергозберігаючого господарювання. Раціональне використання і відтворення земельних ресурсів можливе за умови проведення їх еколого-економічної оцінки та врахування всіх змін у їхньому стані.

Для характеристики екологічного стану земельних угідь необхідно розглянути сукупність факторів, які обумовлюють процес природної і антропогенної еволюції ґрунтового покриву.

Процес утворення ґрунтів і зміна їх властивостей відбувається під впливом зовнішніх умов (клімат, рельєф місцевості, ґрунтоутворюючі породи, рослинність, підґрунтові води, умови виробництва тощо), які мають різну, а іноді протилежну спрямованість. Разом з тим, органічна взаємозалежність цих факторів визначає використання землі як основного засобу виробництва в сільському господарстві. Нехтування, хоча б одним з цих факторів, призводить до деградації ґрунтів, зниження економічної ефективності землекористування.

Серед природних факторів, що обумовлюють утворення і характер використання ґрунтів є клімат, рельєф, ґрунтоутворюючі породи та інші. Клімат України досить помірний з вираженими суховіями в південних районах. Середня річна температура в північних районах країни становить близько +6°С, а на південному березі Криму - +13°С. Середні коливання температури повітря в Україні відносно незначні, наприклад, у липні від +18°С у Львові і до +22°С в Одесі. У січні ці показники становлять -7°С в Одесі та -20°С у Львові.

У різних районах країни мають місце значні відмінності у кількості опадів. Зокрема, в Карпатах випадає 800 - 1000 мм, а в південних районах - 300 - 350 мм опадів. У північних і північно-східних районах спостерігається відносне зменшення кількості опадів, південні райони відзначаються посушливим кліматом.

У цілому територія України характеризується позитивним балансом вологи (кількість вологи переважає її випаровування). В середньому за рік випадає 609 мм опадів, з яких 85 мм перетворюється на стік, а 524 мм випаровується. Слід відмітити, що в південних районах відзначається недостатня кількість опадів для вирощування окремих сільськогосподарських культур.

За рельєфом територія України поділяється на ряд великих рівнин (низовини та височини) і гірських областей. Роз­ташування території України в межах Східноєвропейської рівнини обумовлює її геологічну будову. Рівнинні простори займають 95% всієї території України, при цьому низовини - 70% , височини - 25% . До рівнин належать такі височини: на заході країни - Волинська, Подільська, в центральній частині - Придніпровська, на південному сході - Приазовська, на сході - Донецька. Серед них широкі простори займають Поліська, Придніпровська і Причорноморська низовини. Серед гірських областей виділяють Карпати і гірський Крим.

Основний вплив на характер ґрунтового покриву мають материнські породи. Серед ґрунтоутворюючих порід на рівнинній частині України переважають антропогенні відкладення, у гірських районах - продукти вивітрювання (елювій), тобто породи більш раннього походження. Серед цих порід найбільш поширеними є суглинковий і глинистий лес (у Лісостепу і Степу), піщані і супіщані водно-льодовикові відкладення (на Поліссі), продукти вивітрювання щільних некарбонатних порід-пісковиків і сланців (у Карпатах та Криму).

Рослинний покрив є одним із чинників ґрунтоутворення. За його характером територія в Україні поділяється на зони: лісова (поліська), лісостепова, степова, карпатська і кримська.

В сучасних умовах на якісний стан земель найбільш глибоко впливає господарська діяльність людини. Особливо виразно цей вплив проявляється в сільському господарстві, де ґрунти піддаються інтенсивному обробітку. Проведення заходів щодо окультурення ґрунтів, як то: гідротехнічна меліорація, вапнування, гіпсування тощо зумовлюють зміни фізико-хімічних властивостей ґрунтів.

Облік якості земель України, а саме: характеристика сільськогосподарських угідь за механічним складом ґрунтів та ознаками, що впливають на їх родючість, бонітування ґрунтів тощо, ведеться Державним комітетом по земельних ресурсах України, іншими галузевими державними органами за єдиною для України системою на базі діючих нормативних документів. Дані якісного обліку земель є складовою частиною Державного земельного кадастру України (табл. 10).

Таблиця 10

Структура ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь України

Примітка. Складено за даними Інституту землеустрою УААН та Інституту ґрунтознавства і агрохімії УААН.

Сільськогосподарські угіддя України представлені різними за властивостями і родючістю ґрунтами. За якістю і складом ґрунтів Україна найбагатша у світі, тому що тут зосереджено понад 8,8% (22,83 млн. га) від світових запасів чорноземних ґрунтів.

За даними Інституту ґрунтознавства і агрохімії УААН, найбільш поширеними є чорноземи різного генезису - 60,2% площі орних земель. Це найродючіші ґрунти України. Серед них найбільш поширеними є чорноземи звичайні на лесах (27% орних земель), чорноземи сильно реградовані на лесах (22%) та інші. Питома маса менш родючих чорноземів, зокрема чорноземів на глинах, чорноземів на пісках, складає лише 2% орних земель.

Група опідзолених ґрунтів Займає друге місце за площею поширення в Україні, що становить близько 12% орних земель. Сірі опідзолені ґрунти поширені переважно у Лісостепу. Більш як 80% їх площі розорюється. Вони, як і чорноземи, є цінними ґрунтами, особливо для створення багаторічних плодових насаджень. До цієї групи не ввійшли чорнозе­ми опідзолені, які віднесені до групи чорноземів.

Дерново-підзолисті ґрунти Є наступною найбільш поширеною групою ґрунтів у структурі сільськогосподарських угідь. їх площа становить 2,5 млн. га (6% орних земель). Дерново-підзолисті ґрунти найбільш розповсюджені на Поліссі.

Інші типи ґрунтів Поширені на порівняно невеликих площах. Серед них лучні, лучно-болотні і болотні, що вико­ристовуються як природні пасовища і сіножаті. Каштанові ґрунти, які зосереджені на Причорноморській рівнині, використовуються переважно як орні землі. Бурі гірсько-лісові ґрунти, що поширені в Карпатах і гірській частині Криму, використовуються переважно як пасовища і частково як орні землі.

Невелику площу сільськогосподарських угідь займають Солонці - Найменш родючі ґрунти, вони становлять 46,5 тис. га (не включено площі солонців, які розповсюджені в комплексі з іншими типами ґрунтів).

• < Назад
• Вперёд >