Лекція 2. Абіотичний потенціал агротехнологій та його раціональне використання

Територія України є переважно рівнинною (95%), яка розташована на рівні 175 м над рівнем моря. Гори знаходяться на заході України - Українські Карпати і на півдні - Кримські гори. В географічному відношенні територія України розташована в степовому поясі, що розподіляється на три ґрунтово-кліматичні зони: Полісся, Лісостеп, Степ.

Займаючи 0,4% території суші Землі, Україна має найродючіші землі, забезпеченість якими непорівнянна з жодною країною. Разом з тим, рівень використання продуктивного потенціалу земель є досить низьким, у розрахунку на кожного жителя України продуктивність використання земель в 3-6 разів нижча, ніж у країнах Західної Європи. При цьому в Україні проживає 0,7 % населення Землі.

Величезна територія країни розглядається як стратегічний ресурс, основа економічної безпеки країни, "запас міцності", що дозволить вижити в екстремальних умовах при погіршенні глобальної економічної ситуації. Україна розташована в регіоні з досить сприятливими кліматичними та ґрунтовими умовами, і за площею сільськогосподарських угідь входить до перших 12 країн світу.

У той же час просторовість території і багатство природних ресурсів сприяли розвитку України по екстенсивному шляху, веде до розтрати природно-ресурсного потенціалу.

Однією із головних функцій земельних угідь є продовольча функція, що полягає в забезпеченні задоволення потреб населення в продуктах харчування. Продовольство, його виробництво, розподіл, обмін і споживання є важливою складовою світової економіки, займає особливе місце при вирішенні світової проблеми голоду населення слаборозвинених країн і регіонів світу.

За даними П. П. Борщевського, на початок XXI століття у світі 1,1 млрд. чоловік недоїдали і мали недостатню вагу, що складає 18,3% всієї чисельності населення світу.

Фахівці Світового Банку попереджають, що якщо країни вживуть рішучих заходів, то внаслідок збільшення чисельності населення зросте земельний дефіцит, а отже, загостряться проблеми нестачі води, скорочення резерву невикористовуваних сільськогосподарських технологій.

За оцінками вчених ФАО ООН, однією з нагальних проблем майбутнього суспільства буде проблема нестачі сільськогосподарських угідь, деградації ґрунтового покриву.

За своєю природою ґрунтовий покрив є досить обмеженим з точки зору сільськогосподарського використання і, на жаль, не може бути істотно збільшений. Можливість розширення світового виробництва продовольчої продукції шляхом сільськогосподарського використання земельних площ фактично відсутня.

З 1970 р. по 1993 р. світова площа оброблюваних земель зросла з 830 до 1444 млн. га, що становить 10,7% площі суші. За даними ФАО, близько 70% площі земної кулі займають малопродуктивні угіддя (20% - в несприятливих кліматичних умовах, 40% - в посушливих кліматичних умовах, 20% знаходяться на дуже крутих схилах і 10% становлять малородючі ґрунти).

Із загальної площі земельного фонду планети (13082 млн. га) на сільськогосподарські угіддя припадає 4809,2 млн. га (37% від загальної площі сільськогосподарських угідь). У тому числі на орні землі - 1 млрд. 343 млн. га (27,9%), природні кормові луки і пасовища - 3 млрд. 361,7 млн. га (70%), багаторічні насадження - 105 млн. га (2,2%).

Світова площа орних земель на початок 90-х років XX століття (за даними ФАО) становила 1,345 млрд. га, а розораність сільськогосподарських угідь - 27,9% (табл. 6). Україна в достатній мірі забезпечена орними землями, однак кількість орної землі у розрахунку на 1 людину не корелює з рівнем продовольчого забезпечення населення, оскільки останній показник залежить не тільки від площі земельних ресурсів і родючості ґрунтів, а й від рівня культури землеробства, структури посівів, економіки країни, розвитку переробної промисловості, соціальних умов і рівня життя.

Таблиця 6

Земельні ресурси України і світу

Нині близько 8 % населення земної кулі займається землеробством на розораних схилових землях, де інтенсивно відбувається деградація родючості ґрунтів. Основним мірилом родючості ґрунту є гумус, роль якого в біосфері в цілому й у землеробстві зокрема важко переоцінити.

Україна характеризується високородючими ґрунтами. Однак перебільшення їх значення, невірне теоретичне тлумачення і неадекватні практичні дії призводять до дуже небажаних наслідків. Шкідлива, насамперед, тенденція абсолютизації ролі гумусу, коли до регулювання гумусового стану ґрунтів зводиться чи ледве не вся проблема підвищення ефективності сільськогосподарського землекористування.

Що ж відбувається насправді? Як видно з табл. 7, середньозважений вміст гумусу в орних ґрунтах України не істотно відрізняється порівняно з усіма суміжними країнами і складає 3,25%.

Навряд чи можна говорити і про малогумусність сільськогосподарських земель. Україна за показником середньозваженого вмісту гумусу знаходиться на 4-5 місці. Саме в Україні зосереджена левова частка чорноземів світу. В складі ріллі України чорноземи складають 60% площі. Серед інших переважають ґрунти темного кольору, що характеризує їх значну родючість (сірі лісові і капітанові), і лише 15% ріллі приходиться на дерново-підзолисті ґрунти. Останні відносно малогумусні, хоча це аж ніяк не виключає можливості їхнього високоефективного використання. При застосуванні високих технологій використання таких ґрунтів дозволяє одержувати врожай зернових 100-120 ц/га і більше.

Таблиця 7

Середньозважений вміст гумусу в орних ґрунтах

Разом з тим, лише наявність високопродуктивного земельно-ресурсного потенціалу не вирішить проблему підвищення валового національного продукту. Використання сучасних високих технологій в поєднанні з оптимальним урахуванням екологічних властивостей екосистеми сприятиме зростанню продуктивності використання земельних ресурсів.

• < Назад
• Вперёд >