Сегодня: 24 | 09 | 2020

Лекція 2. Абіотичний потенціал агротехнологій та його раціональне використання

Лекція 2. Абіотичний потенціал агротехнологій та його раціональне використання

2.1.  Земельні ресурси, їх раціональне використання..............

2.2.  Ґрунтові ресурси, їх раціональне використання.................

2.3.  Кліматичні ресурси, їх раціональне використання..........

2.3.1. Кліматичні фактори і продуктивність сільськогосподарських культур

2.3.2. Вплив глобального потепління на агротехнології

РОЗДІЛ 2.

АБІОТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ АГРОТЕХНОЛОГІЙ ТА ЙОГО РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ

Природне навколишнє середовище розглядають як сукупність абіотичної та біотичної складових, які в цілому називають екологічними факторами. Дія екологічних факторів на продуктивність польових культур проявляється комплексно, а не як сума окремих елементів. Виявлення ролі факторів навколишнього середовища в життєдіяльності культурних рослин має практичне застосування в технологіях їх вирощування.

Абіотичний потенціал агротехнологій включає земельні, ґрунтові і кліматичні ресурси.

2.1. Земельні ресурси, їх раціональне використання

Основною складовою Природних ресурсів Є Земельні ресурси.

Земля є предметом природи і лише в процесі виробничої діяльності стає засобом виробництва, в той час коли інші засоби виробництва є результатом людської праці. Обмеженість розмірів землі, неможливість її переміщення у просторі, заміни іншими засобами виробництва вимагає особливого підходу до управління і організації території.

Однією із особливостей землі є її просторовість. Площа землі є обмеженою розмірами нашої планети. Разом з тим, просторова обмеженість землі не означає обмеженість її лише фізичними величинами. Просторова обмеженість є відмінною від обмеженості її виробничих якостей. На відміну від інших засобів виробництва землю неможливо перемістити чи відтворити. Вона нічим не замінима і має відповідні просторові форми.

Функціональні особливості використання землі (як матеріальної основи добробуту людей, як територіального базису для розміщення продуктивних сил, розселення людей, як головного засобу виробництва в сільському господарстві) визначили її важливе місце серед природних ресурсів.

Завдяки своєму значенні земля досліджується з різних позицій. Адекватна оцінка властивостей землі сприяє поліпшенню добробуту людини, створює умови для раціонального і ефективного використання її потенціалу в економічній системі.

В сучасному розумінні Земельні ресурси - Складне поняття, до якого умовно можна застосувати визначення Природно-соціальне утворення, Яке характеризується ознаками Просторового Та Інтегрального ресурсу - Протяжністю, рельєфом, надрами, водами, ґрунтовим покривом, рослинністю, іншою біотою, а також є об'єктом господарської діяльності і розселення, визначає екологічні умови життя людей.

Однак, серед продуктивних властивостей земельних ресурсів, необхідних для життя і виробничої діяльності населення, особливе місце займає земля з її надрами, родючими ґрунтами, лісами, ріками, поверхневими і підземними водами як природна першооснова.

Землі як природному ресурсу притаманні безліч різноманітних функцій, земельні ресурси мають різноманітну сферу використання. Так, в залежності від призначення окремі земельні ресурси задовольняють потреби суспільства в забезпе­ченні екологічного балансу і збереженні біорізноманіття, інші – є постійним джерелом виробництва продуктів харчування. Земельні ресурси приносять безперервний прямий річний доход (сільськогосподарські угіддя, землі в межах населених пунктів тощо), інші - безперервний непрямий доход (землі природоохоронного призначення), окрема група земельних ресурсів генерує доход протягом певного часу (мінерально-сировинні земельні ресурси). Таким чином, у широкому розумінні вони розглядаються не лише як природне утворення, але і як основа життєдіяльності людей. Саме тому земельні ресурси - це середовище реального природного і суспільного (соціального) життя.

Таким чином, термін Земельні ресурси Має декілька значень: від гранично широкого, що охоплює всі природні компоненти (включаючи ґрунти, води, надра тощо) до гранично вузького, обмеженого її роллю виробничного ресурсу, або територіального базису розміщення продуктивних сил.

Земельні ресурси відносяться до універсальної категорії, яка виражає певну сукупність природних, а також соціально-економічних об'єктів та їх властивостей. В системі Економічних відносин Вони є фундаментом економіки, при цьому земля розглядається як один із чотирьох елементів виробництва, поряд із працею, капіталом і управлінням.

Земельні ресурси використовуються для багатьох цілей, зокрема в сільському господарстві, промисловості, сфері обслуговування, торгівлі тощо. Характер їх використання залежить від природних умов (географічне положення, рельєф, клімат, природні ресурси тощо) і соціальних (населення, економічні умови, розміщення продуктивних сил, інфраструктура, технології, культурні чинники тощо).

Україна розташована в південно-східній частині Європи. Вона межує з Молдовою і Румунією на півдні, Угорщиною, Словаччиною і Польщею на заході, Республікою Білорусь і Російською Федерацією на півночі і сході. Населення України у 2000 році становило 49,3 мільйона осіб. За територією і населенням Україна є однією з найбільших країн Європи: частка її території є більшою від Франції (543,9 км2), Іспанії (505 км2), Польщі (313 км2), в той час як її населення є меншим, ніж в Німеччині (82,8 млн. чол.), Великобританії (59,1 млн. чол.), Франції (58,8 млн. чол.), Італії (57,7 млн. чол.).

З огляду на це, значення земельних ресурсів у житті суспільства визначається тим, що на їх використанні формується близько 95-97% обсягу продовольчого фонду та 2/3 фонду товарів споживання. Частка земельних ресурсів у складі продуктивних сил України становить понад 40%. У ресурсній забезпеченості соціально-економічного розвитку нашої держави земля складає 40-44%, виробничих фондів та оборотних засобів - 20-21%, трудових ресурсів - 38-39% .

На території України зосереджено 8% чорноземних ґрунтів світу, 0,5 – запасів прісної води і 0,5% – запасів деревини, що разом оцінюється у 3,6 трильйона доларів США (за даними Ради по вивченню продуктивних сил України НАНУ). Землі сільськогосподарського призначення оцінено в 766,5 млрд. дол. США, що становить 21,3% вартості земельних ресурсів. Місткість територіального простору України по біокліматичному потенціалу для нормального життя складає 250-300 млн. чол.

Безумовно, сприятливим фактором економічного розвитку України є наявність величезного земельноресурсного потенціалу, який характеризується зручним географічним та геополітичним місцерозташуванням території, сприятливими кліматичними умовами, високородючими та величезними за площею ґрунтами. Територія України відрізняється сталими демографічними, соціально-економічними і екологічними особливостями та унікальною інфраструктурою, створеною багатьма поколіннями людей.

В загальному відношенні земельні ресурси розглядають як земельні угіддя, що мають різноманітне функціональне використання. Для цього вживається категорія Земельний фонд, Тобто сукупність всіх земель у межах території, країни, регіону, що розподіляються за типом господарського використання і правового режиму.

Відповідно до Земельного кодексу України (ст. 19), всі землі поділяються на дев'ять категорій цільового призначення:

1)  землі сільськогосподарського призначення;

2)  землі житлової та громадської забудови;

3)  землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

4)  землі оздоровчого призначення;

5)  землі рекреаційного призначення;

6)  землі історико-культурного призначення;

7)  землі лісового фонду;

8)  землі водного фонду;