Лекція 4 ТРУДОВІ, ТЕХНІЧНІ І МАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ АГРОТЕХНОЛОГІЙ ТА ЇХ РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ
Страница 6 из 19
4.2. Технічні ресурси агротехнологій
4.2.1. Основні принципи формування системи машин і
Знарядь для агротехнологій
Фундаментом агротехнологій є їх матеріально-технічна база, яка відповідає сучасному рівню розвитку науково-технічного прогресу, а технологічна основа стійкості формується зональними системами землеробства. Багатофакторність сільськогосподарського виробництва потребує того, щоб землеробство базувалось на досягненнях науки і техніки.
Формування матеріально-технічної бази є безперервний процес наукового пізнання закономірностей природи для внесення корінних змін до засобів і методів виробництва. По відношенню до сільського господарства науково-технічний прогрес слід розглядати з двох точок зору:
1. Технічний прогрес - Це подальше вдосконалення засобів виробництва для сільськогосподарського використання в сфері промисловості.
2. Інтенсифікація сільського господарства - Це вдосконалення технології сільськогосподарського виробництва на сучасній індустріальній основі з використанням досягнень біологічної науки.
Науково-технічний прогрес йде двома шляхами:
1. Еволюційний шлях - це вдосконалення теперішньої техніки та технології, які забезпечують незначний ріст виробництва.
2. Революційний шлях - перехід до якісних високих технологій, які базуються на системі машин нового покоління, на регуляторах росту, інтенсивних сортах, ефективних засобах боротьби з бур'янами, хворобами та шкідниками і т. п.
Другий шлях (революційний) є більш кардинальним у підвищенні економічної ефективності виробництва.
На всіх етапах розвитку агротехнологій, їх ефективність визначалась рівнем вдосконалення матеріально-технічної бази, яка безпосередньо впливала на саму технологію, організацію і ефективність виробництва. При сучасному рівні розвитку виробничих сил завдання подальшої інтенсифікації землеробства вимагає швидкого переходу до промислових методів виробництва. Механізація виробничих процесів при впровадженні агротехнологій є революційним елементом виробничих сил, що визначає саму технологію і організацію виробництва, її сутність і принципи не зводяться лише до механізації окремих галузей або до промислової переробки продукції рослинництва, а направлені на планомірний перехід сільського господарства на рейки крупного машинного виробництва та перетворення сільськогосподарської праці в різновидність індустріальної. Це дозволить скоротити використання ручної праці і замінити її машинами.
Механізовані засоби в значній мірі визначають ефективність агротехнологій шляхом виробництва комплексних систем машин, у яких засоби механізації окремих виробничих етапів чітко погоджені. Комплексна механізація у землеробстві пропонує послідовне використання системи машин, механізмів, які дозволяють повністю замінити ручну працю машинами і забезпечують безперервну роботу. Система машин включає механізми, за допомогою яких проводять всі основні і додаткові процеси агротехнологій. Тому головний напрям вдосконалення матеріально-технічної бази сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі включає перехід до комплексного виробництва для сільськогосподарських підприємств, машин і знарядь для запровадження агротехнологій.
Головні принципи формування системи машин і механізмів для комплексної механізації вирощування культур базуються на основі:
· технологічних вимог для виконання робіт у найбільш сприятливі і короткі строки;
· врахування розмірів і конфігурації полів;
· наявності і стану доріг;
· розміщення машинних дворів;
· організації і кваліфікації кадрів у кожному конкретному підприємстві;
· окупності техніки, яка є важливим критерієм вибору машин.
Головним завданням механізації сільськогосподарського виробництва є забезпечення механізованого виконання всіх технологічних операцій з дотриманням вимог технологій в оптимальні агротехнічні строки з мінімально можливими затратами праці, матеріально-технічних та енергетичних ресурсів. Для розв'язання цієї проблеми в кожному сільськогосподарському підприємстві необхідно забезпечити оптимальне співвідношення між обсягами робіт і рівнем їх технічного й енергетичного забезпечення, який включає машинно-тракторний парк, ремонтно-обслуговуючу базу, трудові та енергетичні ресурси.
Наявний нині в господарствах машинно-тракторний парк морально й фізично застарів, не вистачає кваліфікованих кадрів механізаторів, прийшла в занепад ремонтно-експлуатаційна база. Це є наслідком того, що з переходом до ринкової економіки темпи зростання цін на техніку та послуги значно випередили ціни на сільськогосподарську продукцію, що позбавило її виробників належної купівельної спроможності. А відтак закупівля техніки для оновлення МТП скоротилася у 10 - 20 разів і більше, а окремих машин - зовсім припинилась.
Низька купівельна спроможність українських сільськогосподарських товаровиробників, втрата зовнішнього ринку спричинили різкий спад виробництва техніки на заводах тракторного і сільськогосподарського машинобудування. Виробництво тракторів у 2000 р. порівняно з 1990 р. становило лише 3,9%, плугів тракторних - 6,6, сівалок - 3,4, комбайнів кукурудзозбиральних - 0,2, бурякозбиральних - 4% .
Технічне забезпечення сільського господарства продовжує погіршуватись: зменшується кількісний склад МТП, знижується рівень його технічної готовності. Зокрема, кількість тракторів у сільськогосподарських підприємствах порівняно з 1990 р. скоротилась на 190 тис. од., або на 40%, зернозбиральних комбайнів - на 43 (42% ), ґрунтообробних і посівних машин - на 280 тис. од. (44%). Техніка, що залишилась, відпрацювала по одному і більше нормативних амортизаційних строків й потребує значних затрат на ремонт та підтримання її в працездатному стані. Проте нестача необхідних коштів на закупівлю запасних частин не дає можливості виконати потрібні обсяги ремонтних робіт, через що готовність техніки до відповідних циклів польових робіт постійно знижується.
