Лекція 4 ТРУДОВІ, ТЕХНІЧНІ І МАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ АГРОТЕХНОЛОГІЙ ТА ЇХ РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ
Страница 3 из 19
Кількість трудових ресурсів не завжди пропорційна чисельності населення, а залежить насамперед від його вікової структури. Чим більша в структурі населення частка осіб віком до 16 або понад 60 років, тим менша чисельність трудових ресурсів. Вона може зростати за рахунок додаткового залучення у виробництво людей пенсійного та підліткового віку. Кількість трудових ресурсів можна регулювати й за рахунок зміщення меж працездатного віку. Важливим резервом збільшення трудових ресурсів є поліпшення умов праці, техніки безпеки, охорони здоров'я, що сприяють зниженню смертності та інвалідності осіб у працездатному віці, зменшенню чисельності Збройних Сил або скороченню строку служби в армії, ліквідації пільг для передчасного виходу на пенсію тощо. Істотно впливає на кількість трудових ресурсів статевий склад населення. Збільшення чисельності чоловіків веде до зростання трудового потенціалу держави, оскільки вік виходу їх на пенсію на 5 років більший, ніж жінок.
В умовах зниження природного приросту трудових ресурсів велике значення має поліпшення їх якісного складу. Прогресивною вважається структура трудових ресурсів, у якій більше осіб віком до 40 років. В умовах науково-технічного прогресу це найважливіший чинник трудозабезпечення майже всіх галузей економіки. Аналіз тенденцій природного приросту населення, зрушень у його статево-віковій структурі є основою для прогнозування на перспективу чисельності й структури трудових ресурсів. Мета застосування різних методів прогнозування - отримання найбільш репрезентативних даних про майбутні кількісні та якісні параметри трудового потенціалу.
Під Трудовим потенціалом розуміють систему, що має просторову та часову орієнтацію, елементами якої виступають трудові ресурси з урахуванням усієї сукупності їхніх кількісних та якісних характеристик, зайнятості й робочих місць.
Кількісно трудовий потенціал визначається демографічними чинниками (природним приростом, станом здоров'я, міграційною рухомістю та інше), потребами суспільного виробництва в робочій силі й відповідно можливостями задоволення потреби працездатного населення в робочих місцях.
Якість трудового потенціалу - поняття відносне. Воно характеризується показниками якості працездатного населення, трудових ресурсів, окремого робітника або робочої сили. Ці якісні характеристики можуть бути розкриті за допомогою сукупності ознак: демографічних, медико-біологічних, професійно-кваліфікаційних, соціальних, психофізичних, моральних та інших.
Сучасна демографічна ситуація в цілому у світі, в окремих регіонах і по країнах має різні особливості. Це суттєво впливає на розвиток міжнародної міграції робочої сили.
Перейдемо до з'ясування сутності міжнародної міграції робочої сили.
Міжнародна міграція робочої сили - це процес організованого або стихійного переміщення працездатного населення з країни до країни, викликаний причинами економічного характеру.
Конкретне з'ясування сутності процесу міжнародної міграції робочої сили передбачає розгляд основних понять, які його характеризують. Ці поняття розкриваються перш за все у структурі населення за ознакою їх відношення до трудової діяльності.
У свою чергу зовнішня міграція поділяється на міжконтинентальну і внутрішньоконтинентальну.
Зовнішня міграція, крім того, має дві сторони:
· Еміграція, тобто виїзд працездатного населення з країни перебування для довготривалого чи постійного проживання в іншу країну;
· Імміграція, тобто приїзд робочої сили в країну з-за кордону.
Існує поняття і Рееміграції, яка означає процес повернення емігрантів до своєї країни.
Залежно від тривалості кожного переміщення міграція робочої сили поділяється на: Постійну, Або безповоротну; Тимчасову, Як правило, внутрішньо-континентальну; Сезонну, Пов'язану зі щорічними поїздками на заробітки; Маятникову, Яка передбачає щоденну поїздку до місця роботи за межі свого населеного пункту.
Залежно від правового статусу міграція робочої сили може бути легальною чи нелегальною.
Міжнародна (зовнішня) міграція існує в різних формах - трудовій, сімейній, рекреаційній, туристичній тощо. Міжнародний ринок праці, який об'єднує національні і регіональні ринки робочої сили, існує у формі трудової міграції.
На середину 90-х років XX ст. у світі налічувалося більше 35 млн. працівників-мігрантів проти 3,2 млн. у 1960 р. Якщо зважати, що на кожного працівника-мігранта доводиться три утриманці, то чисельність мігруючого населення на середину 90-х років XX ст. перевищувала 100 млн. осіб.
Робоча сила, переміщуючись з однієї країни до іншої, пропонує себе як товар, здійснює міжнародну трудову міграцію.
Причинами міграції робочої сили є чинники як економічного, так і неекономічного характеру. Міжнародна міграція робочої сили ґрунтується на можливостях, умовах і прагненні працездатного економічно активного населення працювати у будь-якому регіоні, країнах світового співтовариства з метою задоволення своїх життєвих потреб.
Основними причинами, які зумовлюють міжнародну міграцію робочої сили, є:
· незадовільні економічні умови життя працездатного населення в країнах еміграції (низький рівень заробітної плати, безробіття, низький життєвий рівень, зубожіння і
· т. д.);
· стабільний порівняно високий рівень заробітної платні в основних імміграційних центрах (США, Західна Європа);
· порівняно вищий технічний рівень умов праці в країнах імміграції;
· соціальні умови для більш повної реалізації своїх можливостей у країнах імміграції;
· природні катаклізми в країнах еміграції і вищий рівень охорони навколишнього середовища у країнах імміграції;
· політичні причини;
· військові причини;
· релігійні причини;
· національні причини;
· культурні причини.
Основу міжнародних потоків становлять робітники і меншою мірою службовці. Можна виділити 5 напрямів міжнародної міграції робочої сили:
· міграція з країн, що розвиваються, до промислово розвинутих країн;
· міграція в межах промислово розвинутих країн;
· міграція робочої сили між країнами, що розвиваються;
· міграція робочої сили з колишніх соціалістичних країн у промислово розвинуті країни;
