Лекція 4 ТРУДОВІ, ТЕХНІЧНІ І МАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ АГРОТЕХНОЛОГІЙ ТА ЇХ РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ
Страница 2 из 19
3. У віці, старшому 65 років, на 1000 жінок припадає:
- в Африці - 889 чоловіків;
- в Європі - 649 чоловіків;
- у США - 741 чоловік;
- в Австрії - 818 чоловіків;
- у країнах СНД - 444 чоловіки.
Незважаючи на швидке зростання міст, половина населення світу нині проживає у сільській місцевості. Сільське населення переважає у таких країнах, як Бангладеш, Індія, Пакистан, Індонезія, Китай (понад 70% кількості). У більшості країн Африки воно становить до 80% усього населення.
Сільське населення пов'язане з природними умовами, тому його розселення наочніше відбиває характер природокористування. Форми розселення у районах землеробства відрізняються від форм розселення в районах пасовищного тваринництва. Розрізняють дві основні форми сільського розселення:
- групову різних видів;
- розкидну (дисперсну).
Групова форма Розселення переважає в Україні, Росії, у країнах Європи, Японії, Китаї, в більшості країн, що розвиваються. Розкидна форма Розселення (фермерський тип) переважає в таких розвинутих країнах, як США, Канада, Австралія. Поширена й Мішана форма Розселення. У розвинутих країнах значна кількість людей працюють у місті, а живуть у приміській зоні, де оселилися з екологічних та соціально-економічних причин. Водночас у країнах з низьким рівнем економічного розвитку частина міських жителів займається сільським господарством. Таким чином, форми розселення населення постійно ускладнюються, відбиваючи відповідні зміни у ході розвитку цивілізації від античного "поліса" (міста-держави) до сучасного мегаполіса.
На сучасному етапі розвитку територіальної організації суспільства питання сільського розселення є дуже актуальним. Чисельність сільського населення в Україні постійно зменшується. Якщо в 1913 році його частка становила 81% всього населення України, то в 2000 р. - лише 32%, тобто зменшилася в 1,76 рази. Сільське населення переважає у Вінницькій (52%), Закарпатській (61%), Івано-Франківській (56,6%), Рівненській (52,4%), Тернопільській (56%), Чернівецькій (57,3%) областях, тобто в західному регіоні України та на Поділлі, де промисловість розвивалася повільніше, ніж на сході. Найменша частка сільського населення в Донецькій (10%), Луганській (13,6%), Дніпропетровській (16,4%), Харківській (21%) областях. Сільське населення живе в селах, загальна кількість яких зменшується (з 42229 у 1961 р. до 28775 у 2000 р., або майже в 1,5 рази). Половина сіл (54,8%) зосереджена в Західній економічній зоні.
За кількістю жителів села поділяють на Талі (І тип - до 500 осіб) - 57,7%, Середні (II тип - 500-1000 осіб) - 22,4% і Великі (ІІІ тип - понад 1000 осіб) - 19,9%. Більшість сільського населення проживає в середніх і великих селах. Територіальні відмінності сільського розселення у різних природних зонах і районах України зумовлені природними, суспільно-економічними умовами та історичним минулим. Так, на Поліссі з його мозаїчними сільськогосподарськими угіддями села переважно невеликі за кількістю населення, хоча існують певні відмінності між правобережним і лівобережним Поліссям. У Лісостепу густота сільського населення висока і багато сільських поселень, розміщених поблизу одне від одного; у Степу мережа сільських поселень зріджена, вони розміщені біля водотоків, густота сільського населення незначна.
У районах Закарпаття та Прикарпаття села великі, в Криму - розміщені уздовж водотоків та на крутих гірських схилах.
Сільські поселення виконують функції сільськогосподарські й несільськогосподарські (біля промислових підприємств, транспортних вузлів, лісопромислових закладів та інше).
На території країни в системі сільського населення й розселення поширене таке негативне явище, як Депопуляція, Особливо в Чернігівській, Сумській, Полтавській, Житомирській, Черкаській, Вінницькій, Кіровоградській, Дніпропетровській та інших областях. Іншими словами, смертність тут перевищує народжуваність, спостерігається природній регрес населення. За 1979-1999 рр. кількість сільського населення зменшилася на 3,2 млн., або на 16,6%. Це свідчить про несприятливу демографічну ситуацію.
Сільське розселення на сучасному етапі деградує, село знелюдніється. На постійне мешкання тут залишаються переважно люди старшого віку.
Українське село потребує додаткових потужностей для прискорення будівництва і впровадження в дію низки об'єктів сфери послуг, соціально-економічної інфраструктури вжиття заходів щодо зменшення відпливу населення, закріплення молоді на селі, оптимізації маятникової міграції до міста, а саме:
· остаточного закінчення приватизації землі, її роздержавлення та паювання різних колективних організацій і підприємств, здебільшого нерентабельних;
· поліпшення умов сільськогосподарської праці (впровадження комплексів сільськогосподарських машин, трудозберігаючих технологій тощо), істотного зменшення ручної праці;
· розширення в сільськогосподарських районах будівельної індустрії, збільшення послуг для будівництва й ремонту житлових будівель;
· збільшення обсягів будівництва водопровідних та газових мереж тощо.
Отже, потрібно визнати, що: сільське розселення України зазнало змін через хибну аграрну політику й диференціацію сіл на перспективні й неперспективні, геноцид і депортації; важкі умови життя та праці селянина, відсталість сфери по слуг і побуту спонукали до масових виїздів, особливо молоді не лише з села, а й за межі країни, що призвело до знелюднення українського села, його деградації, депопуляції, ста ріння населення і від'ємного сальдо в природному прирості.
Сільське розселення може якісно відродитися лише на ос нові докорінної зміни виробничих відносин на селі та приватизації землі.
4.1.2. Методологія і світова практика формування трудових ресурсів
Наведені вище відомості про демографічну ситуацію необхідні для вивчення процесів відтворення трудових ресурсів визначення їх кількісної та якісної структури.
Поняття "трудові ресурси" вперше запропонував академік С. Г. Струмилін. Вони складаються переважно з працездатного населення у працездатному віці. Нині нижня межа працездатного віку встановлена 16 років, а верхня - 55 років для жінок та 60 років для чоловіків. До трудових ресурсів належать також пенсіонери, зайняті в суспільному виробництві, а також підлітки віком 14-15 років, які з тих чи інших причин працюють у сфері матеріального виробництва або невиробничій. З трудових ресурсів потрібно вилучити інвалідів праці чи дитинства працездатного віку, які не зайняті в господарстві, а також незайнятих пенсіонерів працездатного віку. Зауважимо, що в розвинених країнах ринкової економіки замість терміна "трудові ресурси" вживається поняття "економічно активне населення".
