Сегодня: 20 | 02 | 2020

Навчальний посібник Управління Земельними Ресурсами В. В. Горлачук В. Г. В'юн А. Я. Сохнич (частини 1)

 

7.5.2. Управління землями рекреаційного призначення……………………….

7.5.3. Управління землями оздоровчого призначення……………

7.5.4. Управління землями історично сформованих ландшафтів

та історико-культурного призначення…………………

7.5.5. Управління землями в смугах прикордонного режиму …………

7.5.6. Управління землями з несприятливими природними умовами………........

8. Землевпорядкування як функція управління земельними ресурсами…

8.1. Значення землевпорядкування в системі управління

8.2. Принципи сучасного землевпорядкування……………

8.3. Види та форми землевпорядкування…………………………………………

8.4. Суть і структура землевпорядкування агроформувань…………………

8.5. Суть і структура землевпорядкування інших категорій земель………………

8.6. Зміст землевпорядкування……………………………………………………………

8.7. Питання етики термінології ………………………………………………...............

9 Моніторинг у системі управління земельними ресурсами…………………

9.1. Мета та завдання моніторингу……………………………………………

9.2. Зміст і структура моніторингу земель………………………………………

9.3. Принципи та способи здійснення моніторингу земель………………………........

10. Ринок землі в системі управління земельними ресурсами……………
10.1. Формування ринку землі……………………………………

6 Управління земельними ресурсами

10.2. Роль ринкової інфраструктури в системі управління земельними ресурсами ...

10.3. Іпотека (застава)........................................................................................

10.4. Земельні (іпотечні) банки..........................................................................

10.5. Земельні аукціони......................................................................................

10.5.1. Підготовка до проведення земельного аукціону.....................................

10.5.2. Порядок та проведення аукціону.........................................................

10.6. Інвестиційно-інноваційна політика..........................................................

10.7. Кадастрово-реєстраційні центри.............................................................

10.8. Товарні біржі, брокерські, посередницькі та інші фірми.........................

10.9. Науково-технічна і рекламна інформація..............................................

11. Управління охороною земельних ресурсів..................................................

11.1. Екологічні аспекти управління...............................................................

11.2. Концептуальні засади ресурсоощадного землекористування...................

11.3. Концепція охорони земель, що грунтується на бездефіцитному

Балансі гумусу в грунті............................................................................

11.4. Нова парадигма збереження родючості ґрунту......................................

11.5. Вдосконалення екологічної інфраструктури..........................................

11.6. Роль технічного паспорта земельних ділянок агроформувань...............

11.7. Комплексність підходу до управління охороною

Та використання земельних ресурсів........................................................

Термінологічний словник.................................................................................

Додатки.........................................................................................................

Література....................................................................................................

ВСТУП

Подальший розвиток економіки України насамперед залежить від ефективного використання землі, створення класу землевласників, спроможних стати основою відродження українського селянина, відновлення та збереження трудових, морально-етичних і культурних традицій нашого народу. Найбільш вагомою складовою розвитку економіки є реформування відносин, які зараз відбуваються в Україні. Особливо радикальні зміни у землекористуванні пов'язані з історичним Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 03.12.1999 р., в результаті якого практично за півроку реформовано майже 11 тисяч колективних сільськогосподарських підприємств. На їх основі створено більше 14 тисяч господарств ринкового типу, які разом з 35 тисячами фермерських та 13 мільйонами особистих селянських господарств заклали інституційну основу приватного господарювання на селі. На жаль, доводиться констатувати, що хід земельних перетворень в Україні особливо не позначився на матеріальному і духовному зростанні селянина. Ті добрі наміри реформування земельних відносин, в основі яких лежить зміна форм власності на землю, залишились значною мірою не затребувані суспільством. Реальне життя нас поставило перед фактом, що зміна форм власності - це тільки перший крок до соціально-економічного зростання добробуту народу, до ефективного використання земельних ресурсів. Наступний крок - це створення і розвиток ефективної системи управління земельними ресурсами.

Власне, важливо пам'ятати, що з погляду поступального розвитку землекористування в умовах відносин ринкового типу зміна форм власності на землю і майно та створення ефективної системи управління земельними ресурсами - це ті дві умови, два джерела, які дають відповідь на проблеми ефективного землекористування. Можна без перебільшення стверджувати, що розв'язання проблеми розвитку та вдосконалення механізму управління земельними ресурсами залишається надзвичайно актуальним завданням нашого суспільства, і цілком резонно, що управління земельними ресурсами стоїть в центрі уваги політики уряду України, оскільки поза управлінням не існує і, власне, не може існувати будь-який процес розвитку економіки, в тому числі її надзвичайно важливої складової - землекористування. Але, даючи об'єктивну оцінку системи управління земельними ресурсами адміністративно-командної спадщини, треба зазначити, що вона не вписується в рамки ринкової економіки, оскільки механізм такого управління недостатньо оперативно й ефективно реагує на динаміку економічних, соціальних, екологічних та інших процесів у державі.

Тому авторський колектив цієї праці вперше в Україні поставив собі за мету на системній основі розкрити наукові основи і запровадити в практику надійні економіко-правові механізми управління земельними ресурсами, які будуть адекватні вимогам ринкової економіки. Причому автори наголошують, що впровадження механізму управління земельними ресурсами має здійснюватись не шляхом адміністративного тиску, а через економіко-правовий та екологічний диктат, тобто створення таких умов, за яких господарюючим суб'єктам стало б вигідним ефективне використання земель, не виходячи з рамок правового поля, на збереження та відтворення екологічного балансу довкілля. Зрозуміло, що з погляду на еколого-економічну ситуацію в Україні, обставини, що склалися в землекористуванні під час переходу до ринку, не виключаються адміністративні і соціально-психологічні методи управління.

Вважаємо, що наукова і практична цінність системи управління земельними ресурсами повинна базуватись на об'єктивних реаліях розвитку правових і господарських явищ, процесів, фактів, зумовлених всією сукупністю світосприймання, а саме:

• законодавчого та нормативно-методичного
забезпечення;