РОБОЧА ПРОГРАМА З КУРСУ “ Філософія в західній Європі ХІХ століття ” Спеціалізація “Етика”
Страница 2 из 7
План
1. Принцип людської індивідуальності як центральна ідея філософії К‘єркегора.
2. Три способи жижття.
3. Суб‘єктивність істини, “страх” і “хвороба до смерті”.
Тема 3. Шопенгауер як засновник філософії життя і прозвісник некласичної філософії у цілому.
План
1. Світ як Воля та уявлення в філософії Шопенгауера.
2. Ірраціоналізм та пессімізм філософії Шопенгауера.
3. Етична та естетична концепції Шопенгауера.
Тема 4. Ніцше як ідейний натхненник некласичної філософії. Основні теми філософії Ніцше.
План.
1. Життя і філософська творчість Ніцше. Cоціальні і гносеологічні витоки «філософії життя» Ніцше. Ідея «періоцінки усіх цінностей». «Аполонівський» і «діонісійський» початки кльтури.
2. Вчення Ніцше про пізнання, про роль і призначення науки, про істину. Тлумачення позитивізму як прообразу нігілізму.
3. Ставлення Ніцше до християнства. Теза про «Смерть Бога» і витоки європейського нігілізму. Ідея «вічного повернення». Концепція «надлюдини» та її соціально-політичні наслідки.
4. Культурно-історичне значення філософії Ніцше.
ТЕМАТИКА І ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТТЬ – 10 год.
Тема 1. Філософія позитивізму
План
1. Основні ідеї позитивізму, сформульовані О. Контом.
2. Основні положення позитивної філософії Д. С. Мілля і Г. Спенсера.
3. Другий позитивізм, або емпіріокритицизм Е. Маха та Р. Авенаріуса.
Тематика доповідей та рефератів:
1. Історчині та ідейні передумови формування позитивістських ідей.
2. Криза філософії як науки – антиуніверсалістська орієнтація: критика класичних форм метафізики в позитивізмі.
3. Принцип відностності знання і нове розуміння істини в позитивізмі.
4. Тлумачення Контом класичної метафізики як “негативної філософії”.
5. Контівська концепція самропізнання і склад “наук про дух”.
6. Д. С.Мілль і йго концепція методу.
7. Класифікація наук за Контом і Спенсером.
8. Спенсер про еволюцію та його ставлення до дарвінізму.
9. Вчення Спенсера про суспільство та її біологізаторські тенденції.
10. Місце позитивізму в історії філософії.
11. Позитивізм та прниродничонауковий матеріалізм (К. Фогт, Я. Молешот, Л. Бюхнер).
12. Соціокультурні та природничонаукові умови виникнення та поширення емпіріокритицизму.
13. Специфіка емпіріокритицизму по відношенню до «першого» позитивізму в тлумаченні джерел і змісту знання.
Література:
14. Авенариус Р. Философия как мышление о мире сообразно принципу наименьшей меры силы.- СПб., 1899.
15. Асмус В. Ф. Огюст Конт // Асмус В. Ф. Историко-философские этюды.- М., 1984.- Стр. 203-216.
16. Зотов А. Ф. и Мельвиль Ю. К. Буржуазная философия середины ХIХ - начала ХХ века.- М., 1988.- гл. 3, 4.
17. Конт О. Курс позитивной философии.- СПб., 1900.- Т. 1.
18. Конт О. Курс позитивной философии. Общий обзор позитивизма. - Родоначальники поитивизма.- СПб., 1912.- вып. 4, стр. 1-46, 49-53, 61-63, 71-74, 80-83.
19. Конт О. Дух позитивной философии.- СПб., 1906.
20. Ленин В. И. Материализм и эмпириокритицизм. ПСС - Т. 18.
21. Мах Э. Анализ ощущения и отношение физического к психическому.- М., 1908.
22. Мах Э. Популярно-научные очерки.- СПб., 1909.
23. Мах Э. Принцип сохранения работы. История и корень его. - СПб., 1908.
