Методичні вказівки ПРАВИЛА ВІДБОРУ ЗРАЗКІВ ПАТОЛОГІЧНОГОМАТЕРИАЛУ, КРОВІ, КОРМІВ, ВОДИ –ПЕРЕСИЛАННЯ ЇХ ДЛЯ ЛАБОРАТОРНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПОСТАНОВКИ ДІАГНОЗА

Кров, слиз, ексудат, гній, жовч, сечу, інший рідкий патологічний матеріал для бактеріологічного і вірусологічного досліджень направляють у запаяних пастерівських піпетках, стерильних пробірках або у флаконах, добре закритих стерильними гумовими корками.

Кров, гній, виділення з різних порожнин, природних отворів для мікроскопічного дослідження (для виявлення в них мікроорганізмів, паразитів і для визначення лейкоцитарної формули) надсилають у вигляді мазків.

Предметні стекла попередньо кип'ятять протягом 10- I5 хвилин в 1 —2%-ному водному розчині соди потім добре промивають чистою водою і насухо витирають. Сухі стекла кладуть у розчин спиртоефіру, взятих порівну, де і зберігають до використання.

У тварин кров беруть із вени вушної раковини або краю верхівки вуха, у птахів —з поверхні гребеня або підкрильцевої вени. Шерсть на місці взяття крові вистригають або виголюють, шкіру ретельно протирають ватними тампонами, змоченими спиртом, а потім ефіром. Інструменти (голки, скальпель) повинні бути стерильними.

Першу краплю крові знімають стерильною ватою (за винятком дослідження крові на піроплазмідози, коли для мазка беруть першу краплю крові). Наступну краплю, що вільно виступила. беруть на попередньо підготовлене скло швидким і легким дотиком до краплі його поверхнею. Потім скло швидко повертають вверх краплею між пальцями лівої руки в горизонтальному положенні. До лівого краю краплі торкаються під кутом 45° шліфованим краєм іншого предметного (чи накривного) скла. Коли крапля рівномірно розподілилася по ребру цього скла, ним швидко проводять по поверхні предметного скла справа наліво, не доводячи до краю на 0,5—1 см. Ширина мазків повинна бути вужчою від предметного скла. Для кожного нового мазка беруть свіжу краплю крові.

Готові мазки крові висушують на повітрі, підсушувати іх над полум'ям чи на сонці не рекомендується. В холодний період року мазки роблять у теплому приміщенні або на стеклах, підігрітих на кришці стерилізатора.

Метод фіксації мазків залежить від мети дослідження. Правильно виготовлені мазки крові повинні бути тонкими, рівномірними і достатньої довжини. Висушені мазки і відбитки надписують гострим предметом або простим олівцем, вказуючи номер чи кличку тварини і дату виготовлення мазка.

Мазки із тканин, гною. органів і різних виділень готують, розмазуючи тонким шаром матеріал на предметному склі стерильною паличкою і ребром іншого предметного скла. Часточки органів щільної консистенції, тверді вузлики, a також тягучий матеріал розміщують між двома предметними стеклами і розтирають. Потім стекла роз'єднують у горизонтальному напрямі і отримують два досить тонких мазки Препарати-відбитки виготовляють так: гострим скальпелем відрізають шматочок органа, захоплюють пінцетом і вільною поверхнею притискають до предметного скла.

При взятті мунктату з лімфатичною вузла тварину добре фіксують на місці пункції вистригають шерсть, шкіру протирають ватним тампоном, с моченим у спирті або розчині йоду. Лівою рукою відтягують лімфатичний вузол і утримують між великим і вказівним пальцями. Потім у глибину вузла вводять стерильну голку, надівають на неї шприц і відсмоктують лімфу. Потім шприц від'єднують, голку витягують, а вміст шприца витискають поршнем на предметне скло. Роблять тонкі мазки і висушують. Місце пункції дезінфікують розчином йоду.

2. Загальне положення про відбір крові для серологічних досліджень.

У коней, великої рогатої худоби, верблюдів, оленів, овець і кіз кров беруть з яремної вени у верхній третині шиї в стерильні пробірки по 5—7 мл. Кров повинна вільно стікати по стінках пробірки. He допускається потрапляння крові на підлогу, грунт. Голки перед взяттям крові стерилізують кип'ятінням. Волосяний покрив на місці проколу вистригають, шкіру дезінфікують спиртом або 3%-ним розчином карболової кислоти.

У свиней кров беруть із вени вуха або іншим способом (з хвоста, очною синуса, краніальної порожнистої вени). Кінчик хвоста попередньо обмивають водою з милом і дезінфікують спиртом. Після відбору крові кінчик хвоста обробляють розчином йоду, обов'язково перев'язують лігатурою, яку знімають через 10—12 годин.

У птиці кров беруть із вени крила, у лисиць, песців — із стегнової вени.

Пробірки з кров'ю нумерують (проставляють порядковий номер та номер тварини).

Проби крові витримують протягом години при температурі 20—30°С для зсідання. Потім згусток крові відокремлюють від стінок пробірки металевою спицею (дротиком), яку пропалюють над полум'ям пальника при температурі 4—10°С. Через 18—24 години відстояну сироватку (2—3 мл) переливають у сухі стерильні пробірки (краще Флоринського) і етикетують
так само, як і пробірки з кров'ю. Далі матеріал направляють
у лабораторію в свіжому або консервованому вигляді.

Пробірки з сироваткою закривають стерильними гумовими корками і ставлять у вертикальному положенні для пересилання (пробірки Флоринського — в однойменних штативах).

Сироватку крові консервують такими методами:

-1 крапля 5%-иого розчину фенолу на 1 мл сироватки при постійному перемішуванні сухою борною кислотою (4% до об’єму сироватки) до отримання насиченого розчину і утворення на дні пробірки невеликого осаду кристалів;

- одноразового заморожування (для дослідження на вірусні інфекції до мінус 20°С).

- сушення ( 0,4мл сироватки на фільтровальному папері 5х5см, при кімнатній температурі і розсіянном світлі, зберігається 40-130 діб)

Не консервована сироватка придатна для дослідження протягом 6 днів з моменту взяття крові, якщо її зберігають при температурі 4—8°С.

Сироватка, консервована борною кислотою, придатна для дослідження протягом 30 днів; заморожена — протягом 3—4 днів після одноразового розморожування.