ПЛАН – КОНСПЕКТ На тему: Газо димозахисне обладнання пожежних підрозділів ЗС України. 2004
1. Способи та методи захисту органів дихання.
2. Ізолюючи протигази пожежних підрозділів ЗС України.
3. Експлуатація та робота в ізолюючих протигазах.
Для підтримання життя людини, як відомо, потрібен кисень. Він поступає в легені людини в складі вдихаючого повітря навколишнього середовища.
1.1 Частотою дихання це кількість вдихів та видихів за одиницю часу. Вона змінюється із зміною навантаження на організм людини і від степені фізичної тренованості. У добре тренованої людини ч. д. в стані спокою складає 6-8 вдихів за хв.. У нетренованого 10-18. Чим більше ч. д. тим більше і швидше змучується людина.
1.2 Життєвою ємністю легень називається максимальний об\єм вдихаючого та видихаючого повітря. Життєва ємність легень людини становить 3500 –4700 см. Включаючи дихання додаткове і залишкове повітря. Конструкції протигазів повинні забезпечувати вдих і видих, рівний максимальний життєвій емкості легень.
1.3 Вентиляція легень – це хвилинний об”єм дихання.
Легенева вентиляція у дорослого чоловіка в стані спокою = 6-9 л/хв.. При фізичному навантаженні вона різко зростає і досягає 60-80 л/хв.. Якщо частота дихання збільшується то глибина дихання зменшується і можливість повного використання емкості легень зменшується, тому ті хто працює в протигазі повинні мати малу частоту дихання, що досягається тренуванням.
1.4. Мертвий простір – це простір в якому повітря не бере участі в газообміні.
При вдиху приблизно 1/3 частини вдихаючого повітря залишається між носовою порожниною і легенями, це повітря не бере участі в газообміні це ж відбувається і при видоху. Це повітря забруднене СО2 і негативно впливає на організм людини. W цього приблизно 140 см. А простір, в якому воно знаходиться називається “шкідливим”. Кожний КІП має свій мертвий простір і мета конструкторів збільшити його.
1.5. Газообмін в легенях – це склад вдихаючого та видихаючого повітря, він не одинаковий.
|
Хім...склад |
Вдих. Повітря |
Видих. повітря |
|
N, Ar, Ne, He |
79.02% |
79.02% |
|
0 |
20.95% |
16-13% |
|
CO |
0.03% |
5-3% |
2. Ізолюючи протигази пожежних підрозділів ЗС України.
2.1. Класифікація та вимоги до конструкції протигазів.
Використовуються 2 способи захисту : 1. груповий, 2 індивідуальний. При груповому захисті здійснюється зниження концентрації диму і газу в приміщення за рахунок їх провітрювання за допомогою вентиляційних установок. Груповий захист добрий для людей, які знаходяться в зоні пожежі. Паралельно з груповім захистом широко використовуються індивідуальні протигази. Цей метод проводиться 2 способами: фільтрація та ізоляція. Фільтруючи протигази фільтрують видихаюче повітря від однієї або декількох подібних за своїми властивостями речовин, але не очищають від СО (СО2).
Метод ізоляції заключається в тому що органи дихання людини повністю ізолюються від дій навколишнього середовища. Протигази призначені для захисту органів дихання і зору людини, при виконання робіт по гасінню пожеж в непридатному для дихання середовищі.
Ізолюючи протигази умовно діляться на 6 підгруп :
1. з подачею повітря по шлангам;
2. з подачею стиснутого повітря в систему редукторів клапанів;
3. з подачею через систему клапанів і редукторів з поглинанням СО2 і вологи;
4. з виділенням кисню з речовини з вмістом кисню і поглинанням СО і вологи;
5. шлангові повітря насосом подається по шлангам;
6. протигази з різними конструктивними комбінаціями “Комфорт”.
АСП – апарат стиснутого повітря. Цей апарат прямого дихання : вдох з апарату, видох в середовище.
Випускається 2-х модифікацій :
1. для роботи під водою
2. для роботи в задимленому середовище.
Відмінюється АСП - 1 та АСП – 2 лицевою частиною та л/а. Згідно Постанови № 655 від 1997 “О збільшенні виробництва пожежної техніки та засобів протипожежної безпеки ”. предусматрівається виробництво для ПО з 1980 р 8000 АСП-2 щорічно. Між радянськими республіками Україна займає 4 місце по кількості АСП-2.
Позитивні риси :
- дихання чистим повітрям
- відсутність небезпеки кисневого голоду
- відсутня ймовірність накопичення СО2
- не має індивідуального закріплення по кількості ніж КІП
- Краще в експлуатації
Недоліки :
- малий час використання
- значна вага
· спорядження необхідно брати не в місті Складається з:
1. Балони з стиснутим повітрям.
2. Вентиль.
3. Резерв повітря.
4. Редуктор
5. Манометр
6. Л/А
7. Шлем маска
Принцип дії :
Відкривається вентиль з балона повітря через резерв повітря, редуктор доходить до клапана повітря л/а к манометру, при вдосі л/а відчиняється через клапан вдоху, при видохі, через клапан видоху повітря йде в середовище.
Устрій та робота основних вузлів
1. Редуктор – призначений для пониження тиску повітря з високого
200 – 10 атм. до середнього 4/4.5 атм.
2. В відмінності від КІПів, де редуктор прямої дії, в АСП - 2, редуктор зворотної дії.
Складається з :
1. Корпус
2. Клапан
3. Шток
4. Сідло-сопло
5. Пружина
6. Гайка з заплечіками
7. Гайка регулювання
8. Шток з поршнем
9. Пружина (головна, сильна)
10. Гайка упорна
11. Деталі запобіжного клапану редуктору
Принцип дії :
Умовно ділимо на 2 вузла
- вузол клапану
- вузол поршню
1. При закритому вентилі балона
Зусиллям головної пружини, яка відрегульована регулюємо гайкою, поршень зі штоком знаходиться в крайньому положенні. Шток поршня натискує на шток клапану і відводе його від сідла теж праворуч, держить сопло відкритим.
2. Повітря із балону вільно заповнює камеру редуктору до тих пір, доки тиск в неї не стне 4-4/5 атм. При досягненні цього тиску, поршень переміщується ліворуч і тоді клапан під дією своєї пружини закриває сідло-сопло. Таким чином, коли в камері редуктору виникає розрідження клапан відкритий, при вдохі клапан зачинений. Редуктор має запобіжний клапан, який вмонтований, як відомі запобіжні клапани спрацьовують при надлишковому тиску 8-10 атм.
Легеневий автомат - призначений для для подачі повітря в легені при вдові.
Складається з :
1. корпус
2. мембрана з жорстким центром
3. кришка
4. кнопка аварійної подачі
5. ричаг з клапаном
6. пружина
7. сідло
8. шланг
9. клапан видоху – гумовий лепестковий
Принцип дії :
При вдохі над мембраной образується розрядження, знизу повітря на мембранну, атмосферний тиск піднімає мембрану вверх і через ричаг відводить клапан від сідла, повітря заповнює камеру л/а та йде в легені для вдоху. При видохі мембрана опускається вниз і через шток клапан закриваєт сідло та надлишок суміші. Повітря виходить через клапан в атмосферу.
Резерв повітря – призначений для сповіщення робочому пор те що тиск в балоні знизився до 30 кгс/см (цього повітря вистачить на 8-10 хв).
Складається з :
1. ричаг зі штоком
2. кришка
3. корпус
4. гайка регулювання
5. пружина
6. клапан з штифтом (горизонтально вставленими стержнями)
7. сідло
8. сопло
Принцип дії :
Пружина відрегульована на 30 кгс/см коли тиск в балонах більш ніж
30 кгс/см, повітря вільно проходять з них в редуктор віджимаючи клапан від сопла. Якщо тиск знизився до 30 кгс/см, зусиллям пружини клапан зачиняється та працюючий в апараті відчуває опір на вдохі
Це сигнал на вихід. Для подальшого поступання повітря необхідно повернуть ричажок та через вісь повернути клапан примусово встановив його штифтами на виточку сідла томість відкрити. Повітря знов без помех буде поступати в редуктор.
Для ричажка є два положення : “О”, та “Р”
“О” - відкрито
“Р” - резерв
При включенні в апарат ричаг в положення – “резерв”
При не хваткі повітря - “відкрито”
Нові апарати випускаються з звуковим сигналом, який попереджує, що вентиль балонів, закритий, або тиск в них понизився до 30 кгс/см.
ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА :
- ємність балону 4 л (2шт)
- мах. робочий тиск 200 кгс/см
- опір на вдохі – 30 мм в. ст. ; на видохі – 20 мм в. ст.
- резерв повітря 30 кгс/см – 8-10 хв роботи
- час захисту дії 1 рік
- вага 15.5 кг
В перспективі - виробництво балонів з пластмаси. Зменшивши вагу є можливість збільшити ємність(збільшити час захисту)
При заступленні на чергування кисневі ізолюючи протигази газодимозахисників (в тому числі резервні) чергового караулу, штабу пожежогасіння повинні мати балони з киснем під тиском не менш 16 МПа, апарати на стиснутому повітрі - не менш 18 МПа.
При роботі непридатному для дихання середовищі ланка ГДЗС повинна складатися не менш чим з 3 чоловік, враховуючи командира ланки. В виняткових випадках при проведенні рятувальних робіт рішенням керівника гасіння пожежі (КГП) або начальника бойової дільниці (БД) склад ланки може бути зменшений до 2 чоловік.
Ланка повинна складатися, як правило, з газодимозахисників, несучих службу в одному відділенні або караулі. В виняткових випадках, по рішенню КГП або начальника БД, можуть бути організовані збірні ланки.
Для забезпечення безпеки роботи ланки газодимозахисної служби в непридатному для дихання середовищі необхідно мати:
- засоби зв’язку (переговорний пристрій, переносну
радіостанцію, шляховий шпагат або рятувальну мотузку);
- засоби освітлення (груповий ліхтар на ланку та
індивідуальний електричний ліхтар для кожного
димозахисника);
- засоби страхування - в’язку;
- рукавну лінію з пожежним стволом;
- шанцевий інструмент для відкривання дверей та вскриття
конструкцій.
Час роботи ланки непридатному для дихання середовищі визначається по апарату з меншим показником тиску кисню (повітря) в балоні або по найменшому часу захисної дії.
Роботу ланок (відділень) ГДЗС на пожежах очолюють: - при роботі одного караулу - начальник чергового караулу або по його розпорядженню командири відділень, у складі котрих маються ланки ГДЗС;
• при роботі на пожежі одночасно декількох караулів - особи командного складу, призначенні КГП, або начальники БД; - при роботі спеціального відділення ГДЗС - командир відділення або особа командного складу, призначене КГП;
• якщо з ланкою в непридатне для дихання середовище йде старший начальник, то він включається у склад ланки та керує її роботою.
Ланка при рятуванні людей, розвідки, гасінні пожежі та ліквідації аварій діє у відповідності з вимогами Бойового статуту пожежної охорони та з урахуванням складеної обстановки.
Для забезпечення контролю за роботою ланок ГДЗС коло місця їх входу у непридатне для дихання середовище виставляється пост безпеки. На посту безпеки необхідно вести облік роботи ланки в журналі.
При роботі на пожежі або тренуваннях декількох ланок ГДЗС одне з них знаходиться на посту безпеки (на страховці) в повної бойової готовності для подання негайної допомоги ланці, яка знаходиться у непридатному для дихання середовищі.
При складних та затяжних пожежах (аваріях) та роботі на них декількох ланок та відділень ГДЗС керівник гасіння пожежі організує контрольно-перепускний пункт (КІШ) в спеціально відведеному для цього місці (приміщенні).
Розвідувальна група газодимозахисної служби, спрямована в підземні споруди метрополітену та подібні приміщення великої площи, повинна складатися не менш чим з двух ланок. В цьому випадку один з командирів ланки призначається старшим.
КГП (начальник БД) при рішенні складних задеч повинен з самого початку роботи предбачити створення резерву газодимозахисників. Резервні ланки та відділення ГДЗС повинні бути будь-якої миті готові до надання допомоги ланкам, працюючим в непридатному для диханні середовищі.
При отриманні повідомлення о події з ланкою або припиненні з ним зв’язку КГП, начальник БД або начальник КПП повинен негайно вислати резервну ланку (ланки) для надання допомоги.
Ланка повинна повертатися в повному складі. Розбивка на групи або залишення газодимозахисників в непридатному для дихання середовищі забороняється.
Зміна ланок проводиться на свіжому повітрі. В необхідних випадках по рішенню КГП або начальника БД вона може проводитись у непридатному для дихання середовищі на бойових позиціях. Ланки, які змінились надходять у резерв.
При прямуванні у розвідку, для рятування людей або проведення інших робіт у приміщеннях, заповнених вибухонебезпечними парами чи газами, особовий склад ГДЗС повинен бути взутий в гумові чоботах, не користуватися вимикачами електричних ліхтарів, простукувати конструкції дерев’яною палкою, при прямуванні і у процесі робіт дотримуватись усіх мір застереження проти висічення іскор.
Для забезпечення безвідмовної роботи апаратів при низьких температурах необхідно:
- транспортувати апарати в ящиках з теплоізоляцією, обігрівом
або в кабіні особового складу;
- вимикання із апаратів та повторні включення в них
здійснювати тільки в теплих приміщеннях або автомашинах.
Після роботи в неприродному для дихання середовищі при
Низьких температурах газодимозахисникам не рекомендується після вимикання із апаратів дихати холодним повітрям або пити холодну воду.
Одягання апарата та приведення його в бойове положення приводиться в шляху прямування або по прибуттю до місця пожежі, аварії за командою “Апарати - надіти!”.
Перед кожним вмиканням в апарати особовий склад ланки (відділення) за командою командира “Апарати - перевірити!” проводить бойову перевірку у строгій відповідності з вимогами заводської інструкції для кожного виду апарата.
Бойова перевірка апаратів повинна проводитися у строгій послідовності та займати не більш однієї хвилини.
О справності апарата та готовності к включенню кожен газодимозахисник зобов’язаний доповісти командиру ланки, наприклад: “Петров до включення готов, тиск 190”.
Командир ланки особисто перевіряє показники манометрів апаратів газодимозахисників, запам’ятовує найменший тиск кисню (повітря) в балоні та сповіщає його постовому на посту безпеки.
Забороняється включатися в апарат без проведення його бойової перевірки або при виявленні в ході перевірки несправностей.
Включення особового складу в апарати здійсьнюється за командою командира ланки “В апарати - включитися!”.
За цією командою газодимозахисник зобов’язаний:
- продіти маску між каскою та підбородочним ременем,
спустити її на дихальні шланги (шланг);
- через патрубок клапанної коробки зробити один чи декілька
глибоких вдихів до спрацювання легеневого автомата апарата,
після чого, не відриваючи рота від патрубка клапанної
коробки, видихнути повітря через ніс та, утримав дихання,
надіти маску на голову (каска одягається поверх маски).
Включення в апарати здійснюється на чистому повітрі та, як
правило, на посту безпеки.
Дихання в апараті повинно бути глибоким та рівномірним. Якщо дихання змінилося (не рівне, поверхневе), необхідно зупинити роботу та відновити дихання шляхом декількох глибоких вдихів, поки дихання не стане нормальним.
Знімати чи відтягувати для протирки стекол маску, носовий зажим, витягувати мундштук з рота в непридатному для дихання середовищі до виходу на чисте повітря забороняється.
3.Експлуатація та робота в ізолюючих протигазах.
Споряджений та справний апарат при правильному включенні в нього забезпечує повну безпеку під час роботи. У випадку порушення нормальної роботи апарата газодимозахисник зобов’язаний доповісти про це командиру ланки та прийняти заходи забезпечуючи подальшу роботу апарата до виходу ланки на чисте повітря, а саме:
- при відчутті недостачі повітря, складному диханні, погіршання загального самопочуття, запамороченні, стуку у висках - періодично приводити в дію механізм аварійної подачі кисню до інтенсивного спрацювання надлишкового клапану;
- при відчутті великого опору при вдихі-видихі - перевірити, чи не стиснуті дихальні шланги та, якщо вони не стиснуті,
різкими вдихами-видохами та постукуванням по клапанної коробці усунути можливе заїдання клапанів. При роботі в протигазі на стиснутому повітрі перевірити тиск повітря та, якщо основний запас повітря закінчився, включити резерв, встановив рукоять в положення “О”, доповісти командиру
ланки та у складі ланки вийти з непридатного для дихання середовища;
- при інтенсивному витоку кисню в дихальний мішок через клапан легеневого автомату - перекрити вентиль балону та періодично відкривати його, заповнюючи дихальний мішок до спрацювання надлишкового клапану;
- у випадку заїдання надлишкового клапану - приму зливо привести його в дію;
- при пошкодженні шлангів апарата або головного гарнітура (маскі) - необхідно визначити місце пошкодження та стиснути його рукой;
- у випадку втрати носового зажиму (при користуванні апаратом без маски) - зажати ніс пальцями.
- забезпечити готовність ланок к напрямку до неприродного для дихання середовища та інструктаж особового складу відповідно з розпорядженнями КГП (начальника БД) або начальника оперативного штабу;
- вести облік роботаючих ланок ГДЗС, знаходюючихся на відпочинку та в резерві;
- забезпечити своєчасну зміну ланок, які працюють у непридатному для дихання середовищі;
- проводити регулярну перевірку постів безпеки та наявності зв’язку постів безпеки з працюючими ланками;
- інформувати КГП про роботу ланок;
- створити необхідний запас балонів з киснем (повітрям) та регенеративних патронів;
- організувати відпочинок особового складу;
- за допомогою прибуваючих на пожежу робітників мед. служби, об’єктів або швидкої допомоги забезпечити догляд за станом здоров’я особового складу, працюючого в апаратах. На КПП мати:
- резервні апарати (не менш двох);
- запасні балони з киснем та регенеративні патрони;
- стіл з контрольним приладом для перевірки апаратів;
- комплект ключів;
- бак чи термос з кип’яченою водою;
- аптечку з медикаментами;
- дезинфікуючий розчин для обробки масок та мундштуків. Примітка: в зимовий час для уберігання особового складу від застуди після виходу із непридатного для дихання середовища начальник КПП направляє газодимозахисників в тепле приміщення чи автобус з опаленням.
Для кожної ланки, як правило, повинен виставлятися свій пост безпеки (ПБ). Постовий на ПБ зобов’язаний:
· перед входом ланки в задимлену зону пізнати у кожного газодимозахисника прізвище, ініціали, підрозділ, тип апарату, тиск в апараті при включенні та занести ці дані до журналу обліку працюючих підрозділів ГДЗС, після чого розрахувати очикуємий час повернення ланки, тиск кисню (повітря) в балонах, при якому ланці необхідно повертатися на чисте повітря, використовуючи засоби зв’язку, сповістити результати командиру ланки. Здійснювати контроль за кількістю газодимозахисників, які увійшли у непридатне для дихання середовище та повернулися із нього;
- підтримувати постійний зв’язок з ланкою, працюючою у непридатному для дихання середовищі, за допомогою переговорного пристрою, радіо або інших засобів зв’язку, виконувати вказівки командира ланку;
- при порушенні зв’язку з ланкою, працюючою в неприродному для дихання середовищі, отриманні повідомлення про нещасний випадок або затримки в повернені негайно доповідати про це КГП, начальнику БД або начальнику КІШ та діяти згідно їх вказівок;
- підтримувати зв’язок з начальником БД або начальником КІШ (в окремих випадках посту безпеки може бути приданий зв’язний);
- передавати відомості, які поступили від ланку ГДЗС, начальнику КІШ, начальнику штаба або КГП;
- не допускати осіб без апаратів, а також осіб, які мають апарати, але не входять у склад ланки, в непридатне для дихання середовище;
- не допускати накопичення людей біля входу в задимлене приміщення;
- вести нагляд за станом пожежі по зовнішнім ознакам та за станом будівельних конструкцій в районі поста безпеки і про всі зміни негайно доповідати начальнику БД та командиру ланки, якій знаходиться у непридатному для дихання середовищі. Якщо ланці загрожує небезпека, негайно викликати його із приміщення та процент доповісти начальнику БД або КГП;
- при тривалій праці через кожні 10 хвилин, а при необхідності частіше рекомендується інформувати командира ланки про час, якій пройшов з моменту включення в апарати.
Апарати особового складу та маски апаратів на стиснутому повітрі з вільних від чергування караулів зберігаються на базах, контрольних постах в гніздах спеціальних шаф або стелажів. Маски АСП зберігаються у спеціальних сумках. Кожне гніздо для апарата (маски) забезпечуються таблицею з вказівкою на неї номера апарата та прізвище особи, за котрим закріплений апарат чи маска.
На базі чи контрольному посту ГДЗС повинен бути список закріплення апаратів за газодимозахисниками підписаний начальником підрозділу.
На кожний апарат заводиться картка обліку, яка зберігається на базі разом з заводським паспортом апарата. Записи в неї здійснюються старшим майстром ГДЗС.
Приміщення баз та контрольних постів або шафи з апаратами зачиняються на замок, ключі від яких зберігаються у начальника чергового караулу, а на окремих постах - у командира відділення.
Наповнені, порожні та несправні балони повинні зберігатися окремо на полках, на яких робляться написи: “наповнені”, “порожні”, “до ремонту”, “опечатати”. Аналогічним порядком повинні зберігатися регенеративні патрони.
В пожежній частині повинні бути спеціальні ящики з чарунками для перевозки до ремонту, на перевірку та на зарядження апаратів, балонів та регенеративних патронів.
У випадку попадання на апарат будь-якого жиру, зняття котрого зв’язано з розборкою апарату, останній направляється на базу.
Здачу апарату для перевірки №3 та отримання його після ремонту здійснює особа, яка користується апаратом або начальник караулу.
1. перевірка справності своєї лицевої частини та приєднати її до АСП
2. підгонка ременів, перевірка вірності та надійності з‘єднань усіх частин апарату, виявлення механічних пошкоджень
3. перевірка герметичності апарату на розрідження
4. перевірка роботи легеневого автомату та клапану видоху
5. визначення тиску повітря в балоні та справності вмикача резерву
6. перевірка герметичності систем високого тиску
7. запис до Журналу перевірок № 1
1. перевірка апарату та маски зовнішнім оглядом
2. визначення повітря в балонах та справності вмикача резерву
3. перевірка герметичності на розрідження
4. перевірка роботи легеневого автомату та клапану видоху
5. доповідь (“стрілець до включення готов, тиск повітря 19 МПа”)
Розминка виконується після включення до апарату (“В апарати включись”) під керівництвом командира
В процесі роботи в АСП в теплодимокамері кожна ланка проводить розвідку, в процесі якої :
1. знаходить осередок пожежі в технологічному приміщенні
2. гасить (прокладає рукавну лінію ) пожежу в жилій кімнаті
3. відшукує “потерпілого”
4. виконує евакуацію “потерпілого”
Розвідка проводиться вздовж однієї (правої) з капітальних стінок. Повернення через естакаду. Розбити групу на ланки по чотири чоловіки (1- на посту безпеки, а три – в ланці). Постовий на посту безпеки з‘єднає ланку з сцепкою виконує розрахунки часу можливості роботи в апараті, перевіряє зв‘язок.
Під час роботи ланки в темнокамері резервна ланка з‘єднується сцепкою та знаходиться на посту безпеки.
1. чистка апарату
2. зовнішній огляд
3. перевірка справності та регулювання редуктора
4. перевірка справності та регулювання запобіжного клапану редуктора
5. перевірка справності легеневого автомату у зборі з маскою (герметичності лицевої частини)
- при збитковому тиску
- при розрідженні
6. перевірка справності легеневого автомату і клапана видиху
7. перевірка герметичності системи подачі повітря під тиском
8. перевірка тиску повітря в балонах та справності вмикача резерву
9. запис до Журналу перевірок № 2