Контрольна робота. 1.Захисні лісові полоси на орошаємих землях. 2.Ефективне лісорозведення на пісчаних землях. 3.Сприяння природному поновленню в захисних насадженнях.
Контрольна робота. 1.Захисні лісові полоси на орошаємих землях. 2.Ефективне лісорозведення на пісчаних землях.
3.Сприяння природному поновленню в захисних насадженнях.
Питання до контрольної роботи:
1.Захисні лісові полоси на орошаємих землях.
2.Ефективне лісорозведення на пісчаних землях.
3.Сприяння природному поновленню в захисних насадженнях.
1.Захисні лісові полоси на орошаємих землях.
У степовiй i лiсостеповiй зонах України воднi багатства обмеже-нi. Вiд водозабезпеченостi залежить розвиток народного господарс-тва цих регiонiв. Лiсостеп знаходиться в зонi недостатнього та не-стiйкого зволоження, а степ характеризуется посушливiстю клiмату та значним дефiцитом води. В Українi найбiльшу кiлькiсть її (понад 60 %) дають малi рiчки. Загальна кiлькiсть рiчок, у тому числi струмки i потiчки, 71 тис. загальною довжиною майже 250 тис. км. Рiчок довжиною понад 10 км лише 3726. Загальна довжина їх 102— 152 км. Щонайперше саме вздовж цих рiчок i потрiбно створити прибережнi захиснi насадження. Без малих не може бути середпiх i великих рiк. Воднiсть малих рiчок з року в рiк зменшується. Вони мiлiють, а тисячi їх уже зникли з лиця землi. Довжина багатьох з тих малих рiчок, якi залишилися, зменшилася. Величезиа кiлькiсть малих рiчок влiтку пересихає.
Всi вищезгаданi явища викликаиi, в основному, антроiюгеиними факторами. До зникнеиня, пересихання й обмiлiння малих рiчок i во-дойм призводить ерозiя ґрунтiв, утворення величезної кiлькостi ярiв, якi є найкоротшим шляхом для води з поля вниз у долiши та рiки. Яри сприяють рiзкому зниженню рiвня Грунтових вод i водозабезпеченостi сiльськогосподарських культур. Зникненню й обмiлiнню водних джерел сприяло також масове розорювання схилiв, сiнокосiв, заплав i берегiв рiчок, яке розпочали колгоспи i радгоспи наприкiн-цi 50-х рр. Втручання людини в життя природи порушило кругообiг речовии i цикли, якi ранiше були замкнутими. Коло грунт - рослин-нiсть — вода на багатьох водозбiриих площах виявилося розiрваним.
Охорона i повернення до життя малих рiчок — проблема комплексна. Охороняти воду — Значить охороняти землю, пасамперед орнi угiддя на кожнiй водозбiрнiй площi, i створювати захиснi лiсо-насадження. Подолати ерозiю ґрунтiв, забезпечити падiйну охорону та вiдродження малих рiчок можливо лише за умови здiйснення комплексу заходiв: органiзацiйно-господарських (правильна орга-нiзацiя територiї при землевпорядкуваннi, впровадження контурно-мелiоративної органiзацiї територiї тощо), агротехнiчних; лiсомелiоративних (створення повпої мережi захисних лiсонасаджепь, перш за все системи лiсосмуг i закрiплення та залiсеиня ярiв); гiдро-технiчпих (будiвництво водонанравннх i водозатримних земляних валiв, водоскидiв, донних загат та iн.). Головне — скоротити стiкання води з полiв, пiдвищитп рiвень Грунтових вод, тому основнi заходи боротьби з ярами та обмiлiнням рiчок мають проводится па водозборах.
У протиерозiйному комплексi найбiльше значения мають агро-технiчпi заходи, виконуванi на полях, у тому числi плоскорiзниii, безполицевий i коптурний обробiток грунту, iцiлювапня, кротувания, лункувапня, борознування, гребенювата оранка, кулiснi посiви, влаштувания валiв-терас, снiгозатримання, залуження схилiв, чорпi пари, заборона посiвiв просапних культур па схилах, внесення достатньої кiлькостi органiчних добрив, посiви багаторiчних трав тощо. Пере-рахованi заходи вiдроджують структуру i родючiсть ґрунтiв, дають можливiсть зменшити стiк води з полiв на Полiссi на 80-100, у Лiсо-стеиу на 50-60 i в Степу на 30~50 мм/га, не допустити поверхпево-го стоку води i перетворити його в пiдґрунтовий, нопередити ерозiю землi та замулювання рiк i водойм, пiдвищити рiвень грунтових вод i врожайнiсть сiльськогосподарських культур, забезпечити рiвномiрне живлення рiк протягом року. Переважна частина рiллi мае
ухил вiд 0 /iо 2 . На цих полях можна звссти до мiиiмуму втрату вологи на поверхневий стiк i фiзичне виiiаровування. Вироваджен-ня комплексу протиерозiйних заходiв, у тому числi повпої мережi полезахiiспих i водорегулюючих лiсових смуг, нопсредить шкiдливу дiю пплових бур i до мiиiмуму зведе втрату вологи на фiзичне випаровуваiшя та траиспiрацiю. За допомогою нолезахисних лiсових смуг додатково накоппчусться i зберiгається вiд 600 до 900 м3/ га води; врожайнiсть зерпових, иавiть у нссприятливi роки, пiдвипiу-сться в серсдньому на 3~4 ц/га.
Важливо впровадитп ii протиерозiйний комплекс, у першу черту на полях з ухилом понад 2 градуси. Тут особливо багато земель, пошкоджених ерозiею. 3 1 га сильно - i
Середньозмитих ланiв змивається, в се-редиьому, 15 i зi слабозмитих — 3 т грунту. За данпми Укрдержко-мзему, викладсними в «Нацiоиальнiй програмi охорони земель на 1996-2010 рр.», загальна плоiца еродованих земель стаповить 17 млн га рiллi. 3 продуктами ерозiї iцорiчно виноситься 2 млн г гумусу, 0,5 млн т азоту, 0,4 млн т фосфору та 0,72 млн т калiю. Сумарнi втрати гумусу, в тому числi i через мiнералiзацiю, становлять 32-33 млн г, iцо еквiвалентно 320-330 млн т органiки. Колiоспи та радгоспи iцорiч-но вносили 150-165 млн т органiчних добрив, тобто вдвiчi менше, нiж нотрiбно. Помад 30 % змитої зсмлi та iнших продуктiв ерозiї попадають у рiки та водойми i часто роблять воду непридатною для вживания. ІЦорiчниii недобiр продукцiї (зерпових культур) через ерозiю сгаповить 89 млн т. За данпми аграрних оргапiв, ерозiя Грунтiв iцорiчно завдас збиткiв на суму 9,2 млрд грп.
У системi заходiв з охоропи малпх рiчок важливе значения мае сгворення захисних прибережних лiсонасаджень. Для захисгу рiчок i иiднищення їхньої водностi ('.початку нотрiбно закрiпити та залiсиги яри, гирла яких виходять у заплави, саджати лiс на схилах i пустирях, що примикають до рiчок, а берегами створити захиспi лiсосмугп. Невгiддя, якi є в заплавах, мають бути залiсенi в першу чергу. Дере-вна i чагарникова рослиннiсть, закрiплюючи береги, попереджуе їхпе руииувания, затрпмус землю, яка виноситься з полiв та ярiв. Дерева i чагарники зменшують втрату вологи з рiк i водойм на фiзичне випаровувапня, зменшують боковий розмпв берегiв i змiну русел, прикрашають береги га полiпшують санiга|iнiiii стан прилеглої мiс-цевоетi, створюють сприятливi умови для вiдпочинку трудящих.
Смуги дерев i чагарникiв шириною 20-30 м здатнi повнiспо по-глииути стiк вологи i кольматувати твердi частки, значно зменшп-тп мутнiсть води. Вопи попереджують її забруднення, в тому числi рiзними хiмiкатами га добрпвами, що стiкають з полiв, а та кож хворо-ботворними мiкроорганiзмами. На абразiйних берегах дерева, зокре-ма чагарники з глпбокою корепевою системою, на кiлька рокiв затри-мують їхню переробку. Особливу роль вiдiграють чагарннковi верби й аморфа, якi зростають вiд меженного рiвня води до верхньої бровки берегiв. Вони гасять удари хвиль i не допускають руииувания берегiв при льодоходi. Інколи верби сповзають разом з землею й усиiшно приживаються на новому мiсцi. На пологих берегах вони iювнiстю припиняють їхне зеупення, а на крутих — сприяють утворенню пляжiв,- Захист берегiв рiчок створеиням лiсосмуг з дерев i чагарникiв у середньому в 10 разiв дешевше iнженерних споруд.
Лiсогосподарськi пiдприемства проводили i проводять значнi роботи по створенню захисних насаджень берегами рiчок i водойм. Берегами малпх рiчок i ставкiв посаджено 119 тис. га захисних насаджень, по каналах i штучних морях — 87 тис. га. Береги в держ-лiсфондi залiсенi повнiстю. Вiдповiдпо до «Нацiональної ирогра-ми охорони земель па 1996-2010 рр.» передбачаегься посадити берегами (переважно на землях колишиiх радгоспiв i колгоспiв) 83,7 тис. водоохоронппх i 231,4 тис. га водорегулюючих насаджень.
Іхне проектувапня i створення мае свої особливостi. Посадки тут iiовиииi бути щiльними, добре викопувати захиспi функцiї, за-довольпятн есгетичнi впмоги i служити мiсцями вiдпочинку трудящих. Для закрiплення берегiв малих рiчок вiд рiвня води в ме-женний перiод i до бровки берега нотрiбно саджати живцями вербу тритичинкову, кошикову, росiiiську, довголисту (коренепаростко-ву) та сiянцi аморфи з розмiщепням 1 х 0,5 м, безпосередньо бровкою берега — 1~2 ряди калини, потiм 2~4 Ряди деревних порiд, перш за все тоиолi, верби ламкої або бiлої. 3 боку поля доцiльно саджати 1-2 ря/iи колючих чагарникiв, шипшинп, облiпихи, терну або глоду. Незадернiлi пiiцапi коси в руслах рiчок без пiдготовки грунту засаджують дубцямп шелюги з розмiщепням 1,5-2 х 0,5-0,7 м. Посадки проводять восени, iнколи ])анньою весною до початку повепi, в основному, влiтку нiсля спаду води. /1,ля декоративного оформления берегiв в окремпх мiсцях трупами саджають тополю пiрамiдальну.
На середнiх за величиною рiках вiд меженного рiвня води i до бровки берега створюють чагарниковий пояс з чагарникових верб i аморфи, потiм, залежно вiд Грунтових умов, кiлками саджають деревоподiбнi верби i тополi, саджанцями — березу, вiльху, дуб бо-
Реальний та iпшi породи. 3 боку поля саджають 1-2 ряди колючих чагарникiв. Розмiщснпя тоиолi та верб 3 х 3, 4 х 2, 4 х 3, 4x4 м. На заплавних дiляпках з пiщаними та супiщаними грунтами, якi зали-ваються водою на короткий час, створюють культурп сосни з чагар-никами за схемою: 1 ряд сосни, 1 ряд чагарникiв. Ширина мiжрядь 2,5~3 м. На заплавних дiляпках, укритих заростями чагарникiв пер-пеiiдикуля])iiо руслу рiчки, прорубують або розкорчовують коридо-ри шириною 1,5-2,3 м i Грунт готують дисковими знаряддямп. Вiдстань мiж центрами коридорiв 5-6 м. Крупномiрнi еаджанцi тоиолi та iншпх порiд саджають у ямки, приготовлепi тракторним ямо-копачем. Розмiщення таких саджанцiв 5 х 5 або 4x4 м.
2.Ефективне лісорозведення на пісчаних землях.
Пiски i староорнi зсмлi мають низку особлпвостеii, якi вимагають сиецiальних iiриiiомiв обробiтку грунту пiд лiсовi культурн, Пiски иiдрiзияються безструктурнiстк), вiiсокою теплоемнiстю, значною щiльнiстю, водопронпкнiстю i повiтряємкiстю, а також малою воло-гоемкiстю. В них дуже мало або зовсiм немає гумусу та пожпвппх речовпн. Опади на пiсках швпдко пропнкають у глпбппу i досягают ь рiвня ґрунтових вод. Повсрхнсвого стоку води па пiсках немас. Глибина залягання ґрунтових вод заложить вiд наявпостi водоне-проникних шарiв. У пiсках немас капiлярного пiднятгя води, бо ii самих капiлярiв тут немас, тому полога з їхиьої иоверхнi не внпарову-еться. В суху погоду верхнiii шар пiску впспхас до стану сппучостi, але ппжнi горизонти залишаються пологими, тобто верхнiй шар пiску виконус роль мульчi. Пiски итрачають пологу за рахупок не її капiлярного пiднятгя, а впаслiдок псремiiцения до повсрхнi парiв води. Лiтнього дня пiски сильно нагрiваються, а вночi швпдко охолоджуються, що сприяе конденеаiпї пологи на їхнiii поверхнi.
У зонi Полiсся с значнi маспви круинозернпстих псреiїiятiх i вп-луговапих опадамп пiскiв, у якпх маiiже немас органiчппх речонин, глииистпх частинок i суглпппстпх прошаркiв. На багатьох дiлянках с пiщанi дюпи висотою 5-7 м. Ґрунтовi поди знаходяться на глибннi, педостунпiн для кореневпх систем деревнпх норiд. Велика iцiльпiсть пiскiв перешкоджае, проннкпепию корепевої спстемп сосни в ннжчi горизонти. Крiм того, на невелнкiй глпбинi часто зустрiчасться нiбп. iцемепгованпii, дуже iцiльнип орштепповпи горизонт, крiзь якиii, як правило, не може пробитпся корiння соспп, iцо негативно вплпвас па її рiст; корiння поширюеться линю в горизонтальному папрямку на i либппу 30-40 см, а цеii шар пересихас дуже швпдко i саме в ньому концентруються шкiдппкп.
У степовiй зонi пiски багатшi на поживпi оргапiчнi та мiнеральними речовинами. На пеперевiянпх дiлянках зустрiчаються домiшки глп-ипстих часток. Однак кiлькiсть опадiв тут становпть 1320-350 мм, г. окремi особливо посушлпвi роки — мепше 130 мм. Протягом року випадають вони нерiвпомiрно. ІЦорiчно посухи, напрпклад на пiс-i. ах Херсонщини тривають 1,5-3,5 мiсяцi i бiльше. Температура поверхнi оголенпх пiскiв на осоннi становпть 77 °С.
Не мепиi складною с проблема залiсення староорних земель i ви-роiцувапiiя на них високопродуктивнпх, довговiчних i бiологiчно стiiiкпх лiсонасаджень. Тривале сiльськогосподарське користування на дерпово-пiдзолпстих грунтах, якi вийшли з-лiд лiсу, веде до знач-иого зииження їхньої родючостi, втрати глибипної архiтектонiки вна-слiдок засинання пiском ходiв згнилого корiиия. Староорнi землi характеризуется впсокою iдiльнiстю: їхня шпарнстiсть у середпьо-му на 40 % Нижча, нiж лiсового грунту. На свiжих i особливо вологих грунтах лiсової зони зустрiчається глеєвий щiльний i важко нроник-шiй для корiиия горизонт. Унаслiдок багаторiчного розорюванпя утворюеться щiльна нiдплужна пiдошва i зберiгаеться орштеiiновий горизонт, але глибпнна архiтектопiка втрачаеться.
При мiлкiй суцiльнiй оранцi або обробiтку грунту борознами осчювна маса корiиия, як i на iiiсках, розташовується у верхньому шарi грунту (20~40 см), якпii швпдко пересихає. Тут створюються оптпмальнi умовн для появи i розвптку кореневої губки та личинок хрущiв, а також спостерiгаеться сильниii розвпток бур'янiв. При i'либокому заляганнi грунтових вод корiиия деревних норiд приото-сову< - твоя до внкористания пологи у верхньому шарi фунту. Чпм бiдиiiiiий i сухiпшй Грунт, тим бiльший об'єм займае корiиия сосен. Залсжпостї вiд характеру фунту i способу його обробiтку коренево система сосни розвпваеться но-рiзному. На багатих грунтах вона мае мешне корiння, причому переважас вертикально, в той час як на бiдних грунтах корiння поверхпеве, горизонтально й особливо довге в сухих i дуже сухих борах. Це характерно як для молодпякiв, так i для етнглих пасаджень.
Па дiлянках пiскiв i староорних земель, де застосовувалп мiлку сунiльну оранку або саджали сосну в борозни, значна частина культур зпаходиться в нсзадовiльному станi, а з часом iтше вiд кореневої губки та шкiднпкiв. Садiння сiянцiв у борозни здiйснюють
Вручпу, що призводить до загинання корiння. Такi культури мають низьку приживлюванiсть i навiть пiсля багаторазових доповнень довго не змикаються. Сосни, що збереглпея, внаслiдок азотного голодування мають надто коротку та жовтувату хвою, i всi вони пошкоджуються сосновим пiдкоровим клопом. Практично цi сосни майже пе дають приросту i з часом гинуть.
Для впрощуванпя на пiсках i староорних землях бiологiчно стiйких i високопродуктивнпх лiсонасаджень, стiйких до кореневої губки, вирiшальне значения мае порушення щiльностi верхнiх шарiв грунту i розпушування його на глпбину 60-80 см. Таким чином руй-пуються щiльна нiдплужна пiдошва, глеевий i орштеiiновий горизонт, а корепева система спрямовуеться в глибокi горизонта, де бiльше вологи i менше личинок хрущiв. У таких умовах сосна освоює ко-рiнням у десятки разiв бiльший об'єм грунту, нiж при садiннi її в борозди або но мiлкiй оранцi. Слiд зазначити, що па пiдзолистих Грунтах доцiльно обробляти землю так, щоб не винести па поверхню пiдзолистий горизонт, бо це буде призводити до заиливания грунту i утворення кiрки.
У 50-тi рр. XX ст. лiсiвники, зокрема Черкащини, широко прак-тикували садiння соспи на пiсках у борозни глпбиною 40 см. Засто-совуючи цей спосiб, вони вважали, що корiння сiянцiв сосни, посаджених у дно таких борозен, не буде пошкоджуватися личинками хрущiв. Але досвiд показав, що їхнi надiї не виправдалися. Глибокi борозни i високi вузькi гребенi розчленовують поверхню, що ускладнюс виконаiпiя лiсокультурних i лiсогосподарських опера-нiй. Збiльшується також випаровунання вологп з поверхнi землi, сiянцi висаджують у збiдпений субстрат, позбавлений гумусу та по-живiшх речовин. При вiтрах павiть невелико!' швидкостi нiсок оси-пасться з гребенiв, заенпае сiянцi. В бiльшостi внпадкiв культури по глибоких борозиах гинуть або зпаходяться в незадовiльному станi, нроте ще й тепер деякi лiсiвники саджають сосну на пiсках i староорних землях у такi глибокi борозни.
Необхiднiсть глибокого безполицевого розпушування пiскiв для порушення їхньої щiльностi й утворення сосною стрижпевої кореневої спстеми лiсiвники усвiдомлювалн ще в 40-х рр. XIX ст. За тривалiстю ii ефективнiстю дiї безполицеве глибоке розпушування грунту переважас. всi iншi заходи. На вилугованпх пiсках, бiдних па поживнi речовинп, зокрема в зонi Полiсся, глибоке розпушування поеднусться iз внесениям мiсцевих оргапiчппх добрив — компосто-ваного торфу в дозi 30-60 т/га. Пiсля основного обробiтку грунту i розпушування його в рядах майбутнього садiння на 60~80 см проводять плугом ПКЛ-70 борозни глпбиною 20-25 см, за допо-могою гносрозкидувача вносять компостований торф i загортають його у фунт дисковими знаряддями, поставленпми вскладок.
Застосувапня добрив, глибоке розпушування i внесения в грунт пестпцидiв для боротьби з кореиегризучими шкiдниками — запо-рука довговiчностi та бiологiчної стiйкостi сосни. Стан лiсових культур, їхня приживлюванiсть, збереженiстi i прирiст, довжпна хвої i глибоке проникненпя корiння, а також здатиiсгь видiляти живицю прямо пропорцiйнi глнбинi розпушування землi. Розкопками коре-невих систем установлено, що па дiлянках з глибоким обробiтком грунту корiння однорiчної соспи проникае на новну глпбину розпушування. Глибоке розпушування та мiсцевi добрпва впгiднi як з лiсiв-ничої, так i економiчної точок зору: дозволяють в один прийом створити повноцiннi лiсовi насадження.
Про високу ефективнiсть глибокого розпушування сухих пiщаних фунтiв свiдчить також успiшнiй рiст сосни навколо воронок, що молжна пояснити порушенням їхньої щiльностi пiсля вибухiв бомб i снарядiв, i швидким проникненням корiння в нижнi вологi горизонти. Як правило, сосняки в сухих борах мають V клас бонiте-ту, а навколо воронок та на їхнiх схплах — III i навiть II клас. Крiм того, глибоке розаушування пiскiв i староорних земель попереджає пошкодження соснякiв кореневою губкою та пiдкоровим клопом. Згiдно з рекомендацiями УкрНДІЛГА на задернiлих пiсках проводить дискування смуг шириною як мiнiмум 1,2 м для зниiцення дернпни, а потiм розпушування розпушувачами РН-60 або РН-80. Трав'янпстий нокрив, iцо залишився мiж обробленими смугами, в пер-шi роки захшцае сiянцi вiд вiтрової ерозiї, засiкання i засинаиня пiском. На оголених пiсках обробiток грунту розпочинають з глибо-кого
Розпушування; на невеличких за площею вiд вiтрової ерозiї дiлянках, а
Також на староорних землях проводять мiлку оранку з паступним глибокпм розпушуванням РН-60 або РН-80 в рядах майбутньої посадки. При цьому намагаються не допустити ви-носу на иовсрхию пiдзолистого i глеєвого горизонтiв, тому що iiе рiзко погiршус родючiсть i фiзико-хiмiчиi властивостi ґрунтiв.
3.Сприяння природному поновленню в захисних насадженнях.
Незважаючи на економiчну кризу i дефiцит коштiв держлiсгоспу України не допускають розриву мiж вирубуванням лiсу i залiсенням зрубiв. У такiй ситуацiї лiсiвники змушенi шукати найдешевших снособiв лiсовiдновлепня, зокрема зрубiв хвойних деревостанiв. У зонах Полiсся i Лiсостепу попад 90 % зрубiв у сосняках — не свiжi, вологi та сирi типи лiсорослинних умов, i на них порiвняно легко домогтися появи поколiння лiсу з мiнiмальними затратами, пасамперед шляхом сприяння природному поновленню сосни, збереження самосiву i життсздатного пiдросту. Для сприяння природному ионовленню проводить дискування поверхнi грунту смугами, сiють пасiння сосни навколо ипiв i мiж їхпiми лапами. За тривалий час значна кiлькiсть самосiву сосни появляеться на площадках, де спалювали лiсосiчиi вiдходи. Бажапо, щоб таких площадок на кожному гсктарi було якнайбiльше i в них можна було б посiяти пасiння сосни в борозенки, пiдготовлснi сапою. Доцiльно також у тих мiсцях, де немае самосiву i пiдросту сосни, готувати грунт площадками i пяти в них сосну.
Матерiали обстежень свiдчать, iцо у Дзвiнкiвському лiсництвi в тинi В2 пiеля вирубування деревостанiв складом 9С1Д, повнотою 0,7, вiком 110-140 рокiв навiть без сприяння природному поновлен-шо на деяких дiлянках появляється до 80 тис. сходiв сосни на 1 га. Чим ближча вiдстань до стiни деревостану, тим бiльше самосiву. Багато його гине, але у вiцi 7-8 рокiв залишаються 10-12 тис. сосонок. Такої кiлькостi цiлком достатньо для переведения дiлянок у вкритi лiсовою рослиннiстю землi. Найбiльше самосiву сосни появляється мiж лапами i навколо пенькiв, зокрема в типах Л.,, А, В,,, В i С3. Тут на перезволожених дiлянках навколо пенькiв к своєрiднi мiкропiдвищення, тому спостерiгається виiца родючiсть i аерацiя Грунту, iцо сприяє успiшному росту не лише сосни в рiвнинних районах, а и хвойних порiд у горах. У типах А, А, В, Вг С у мiкронiдвшцсннях навколо пенькiв надмiрпе зволоженпя не завдае деревням значної шкоди. Навколо пенькiв i мiж їхнiми лапами меiппе трав'яної рослинностi i менша вiрогiдпiсть прпгиспешiя сходiв сосни до землi навалами мокрого снiгу. Земля навколо пенькiв пухка, мае грудкувату структуру, значно багатша на гумус i менiп ущiльнена, нiж на рештi територiї. Худоба, яка часто випасається в лiсi, обходить мiсця навколо пенькiв i не витоптує самосiв. Корiпня молодих сосонок швидко проникає в глибокi горизонт Грунту по зогнилих корепях зрубаних дерев. У зв'язку зi згаданими виiце факторами самосiв навколо пенькiв i мiж їхнiми лапами росте краiце, нiж посадженi сiянцi.
У нормальних за кiлькiстю дерев насадженнях сосни на зрубах налiчується 450-500 пенькiв, i якiцо навколо кожного з ннх у 4—5 мiс-цях посiяти насiння, то це дасть можливiсть виростити повпоцiн-ний деревостап. Витрати па 1 га — 50-70 г насiння i один людино-день. В одне посiвне мiсце висiваеться 3-4 насiнини. Догляд за посiвами до моменту їхнього зрiджування непотрiбний. В зонах 11 о - лiсся, Лiсостепу е культури хвойних норiд у пезадовiльному станi, i їх можна виправити не лише доповненням сiяпцями, а й посiвом насiння навколо пнiв. Отже, для гарант вирощувапия новiюцiнних лiсо-вих культур доцiльно, крiм садiння сiянцiв хвойних порiд, у пiдгото-влепий Грунт сiяти насiння навколо i мiж лапами пнiв, а також у шарах землi, вивернутої плугом ПКЛ-70.
При застосуваннi посiвiв лiсових культу]), сприяннi природному лiсовiдновленню, збереженнi самосiву i пiдросту головних порiд вiдпадає потреба у внроiцуваннi сiянцiв, їхпьому викопуваннi, сор-туваннi, прпкопуваннi в лiсорозсаднпках, пе])евезеннi та прикопу-ваннi на лiсокультурних плоiцах. Рука людини в середньому де-в'ять разiв торкається тепдiтного сiянця i травмує його. Крiм того, при проведсннi таких операцiй сiянцi пiдсушуються. При садiннi сiянцiв, зокрема иiд меч Колесова, коренева система деформується i затискується в однiй площинi, часто нижня частинаїї загинається. Не зпижує нриживлюванiсть сiянцiв i навiть призводить до їхньої загибелi. IIроте посадки хвойних порiд у бiльшостi випадкiв надiй-пiшi вiд посiвiв. Молодняки природного походження, як правило, рiзновiковi, i дерева в них розташованi бiогруиами. Природа формує їх за принципом групи i простору, i вони мають вергикальну, тодi як у
Культурах — горизонтальну зiмкненiегь. У кронах соснякiв природного походження бiльше свiтлової, нiж тiньової хвої, тому фiзiо-логiчнi процеси проходять тут активнiше, нiж у культурах. Найря-снiше i найчастiше илодоносять дерева І-Ш класiв Крафта. В процесi природного добору i внутрiвпдової боротьби дерева ІУ-У класiв Крафта поступово вiдмирають. У насадженнях виживають дерева з найкращими спадковими ознаками i, зокрема, тi, iцо потрапили в найкраiцi умови. Деревостапи природного походження вiдзнача-ються вшцою бiологiчною стiйкiстю, нiж лiсовi кульгури.
Для забезпечення природного поновлення сосни, наприклад у лi-сах I групи, особливо в лiсопарковiй частинi зеленої зони, щоб не допустити оголения илощ, доцiльно в типах А2, Аг А^, В2, В3, В4 i С2 впровадити дво - або триприйомпi лiсовiдновиi рубки. При остан-ньому приiiомi рубки слiд застосовуваги засоби, якi найбiльшою мiрою дозволяють зберiгати пiдрiст та с екопомiчно достунними.
