11 | 12 | 2017

Лекція Наукові основи формування колективу

Лекція “ Наукові основи формування колективу ”

 

Місце проведення: Аудіторія за розкладом занять.

Тривалість: 80 хвилин.

Матеріальне забезпечення: “Полілюкс”, слайди, телемережа.

Мета лекції:

1.  Ознайомити курсантів (слухачів) з основними принципами, методами формування соціально-психологічних основ.

2.  Виховувати у майбутніх керівників умілих підходів до кандидатів на службу при проведенні відбору на службу.

План лекції:

1.Соціально-психологічна основа формування колективу.

1.1.  Поняття та види характерів людей.

1.2.  Поняття та види темпераментів.

1.3.  Типи мислення людей.

2.Основні принципи формування колективу.

Література:

1.  Бандурка О. М. “ Психологія управління”. Підручник. Харків: Основа, 1999.

1. Соціально-психологічна основа формування колективу.

Головним компонентом будь-якої соціальної системи є люди, які вступають в різні відносини, мають певні соціальні якості.

Соціальні якості людини-це сукупність різних елементів взаємодії особистості з іншими людьми в конкретних умовах.

Особистість об’єднує в собі риси загального, колективного, індивідуального. Особливості, за якими відрізняється одна людина від інших, обумовлені обставинами життя і діяльності. Особистість як система змінюється, розвивається разом із соціальним середовищем, яке її оточує.

Людина створює різні колективи, групи, якими необхідно раціонально керувати, тобто визначити місце кожного його права, обов’язки, соціальну роль, функції з метою досягнення максимально можливих результатів. А для цього треба постійно вивчати особливі якості працівників, їхні можливості в досяжності спільних цілей. Керівникові необхідні знання із соціології та психології. Його перш за все, цікавлять якості підлеглих, які визначають їхні професійні здібності. Приклад: в караулі потрібна сміливість, кмітливість, ловкость і бистрота (ПСП). В інспекції-напор, грамотність, знання нормативних актів, образованіє і т. д. Але для успішної роботи колективу не менш важливі і такі як темперамент, характер, психологічні особливості, схильність (склонності) типи мислення тощо.

1.1. Поняття та види характерів людей.

Людям, які складають будь-які колективі в тому числі і ПО, притаманні кожному свій характер і темперамент, тобто деякі свої особливості.

Що ж таке характер людини?

Характер-це цілісне утворення різних особливостей людини, які показують її відношення до оточуючого середовища та проявляються у вчинках (поступках) і поведінці.

В характері кожної людини об’єднуються індивідуальні і типові риси. Кожна людина адаптується в колективі, приймаючи його особливості, норми та порядки, знаходить в ньому своє місце, при цьому не втрачаючи індивідуальних рис характеру.

Риси характеру мають велике значення для розуміння особистості, для формування первинного колективу працівників.

Розрізняють таки види характерів:

-  гіперактивний;

-  аустичний;

-  лабільний;

-  демонстративний;

-  конформний;

-  нестійкий;

-  циклоїдний;

-  застряючий:

Розглянемо коротко кожен з них.

Люди з гіперактивним характером відрізняються високою чуйністью (отзивчивістью) і товариськими відносинами з колегами по роботі. Про них кажуть – “душа-людина”. Але роботу, яку ім. доручають рідко доводять до кінця, особливо якщо вона одноманітна і не потребує проявлення ініціативи. Вони часто хвалять себе, мріють про високі посади. У них гарний настрій, який допомагає долати труднощі, на які вони дивляться як на короткочасні.

Якщо створені умови для проявлення ініціативи, вони красочно розкриваються, робота кипить у них в руках. Найкращі результати досягаються в умовах доброго контакту з людьми. Вони гарні організатори, багато роблять для створення доброго морально-психологічного клімату в колективі. Вони вважають, що всі проблеми можна вирішати, якщо збільшити ритм роботи. Якість при цьому бажає бути кращою. Непостійні, залежить від умов в колективі, самостійно не працюють.

Представники аустичного характеру дуже офіційні, ніколи не розкривають своїх особистих емоцій. Вони самотні (одинокі), малокомпанійськи. Якщо виникають труднощі, намагаються вирішати їх самостійно. Часто залишаються на роботі після закінчення робочого часу. Більшість з них гарні спеціалісти, але їх не завжди розуміють колеги і близькі. Вони мають свій погляд на різні сторони життя, емоційні, легко травмуємі. Спілкуючись і працюючи з такими людьми можна потрапити на холодність і неприступність. Але вони тактичні, самостійні, дисципліновані, догадливі, мають високий рівень кваліфікації, не бояться нудотної роботи, чітко дотримуються правил формально-ділових відносин. Розум у них вище ніж емоції. Самостійні, біль працюють самостійно, їм нічого доказати не можна, але гарні спеціалісти, відносини офіційні.

Вони трудно входять в новий колектив, дружні відносини встановлюються повільно, але надовго. Високий рівень самостійності створює труднощі при переході від одного питання до іншого, що може привести до ускладнення у співробітництві.

Дуже сприйняті (воспримчевы) люди з “лабільним” характером. Навіть невеликі грубощі бентежать (слушают) їх, а маленька похвала може їх окрилити. Вони намагаються не спілкуватися з категоричними, різкими людьми. Маленька подія може в значний мірі змінити їхній емоційний стан. Вони швидко змінюють свій настрій, вони емоційні, наділені почуттям співпереживання. На критику реагують боляче, може бути неадекватна реакція. Різка критика може нанести надовго душевну травму. Непостійні, емоційні, образливі, легко ранимі, спілкуються тільки з м’якими характерами.

Основною рисою “демонстративного” характеру є “авторська” поведінка. Вони дуже легко імітують поведінку колег по роботі, видають себе за людей, якими б самі хотіли бути. Мають широке коло контактів, їх можна любити, якщо негативні риси не дуже розвинені. Намагання до успіху, бажання мати “гарний вигляд” в очах людей, які їх оточують, ярко проявляються у людей з таким характером. Такі люди добре відрізняють особливості інших людей. Вони відчувають відношення до себе, під влаштовуються під нього. В новому колективі поведінка демонстративна: утворюють “сцени”, привертають до себе увагу, що негативно відображається на відносинах з колегами. Визначивши демонстративний характер необхідно корегувати так звані “обіцянки” цього характеру, які пов’язані з саморекламою цієї особи і виконанням ролі “людини, яка “все може”.

Працівники з “психастенічним ” характером раціональні, добре виконують свою роботу, яка пов’язана з аналізом і обробкою інформації. Раціональність цих людей знижує їхню емоціональність. Їх постійно “мучають” сумніви і тому відсутні конкретні результати. Людина втрачає свою позицію. Замість цього виникає намагання відкласти висновки і рішення. Людина з таким характером не може бути керівником. Опинившись в ситуації, яка часто змінюється, він не може швидко її обмислити і тому часто розгубляється (ці люди нерішучі).

Представники “ конформного” характеру не можуть виконувати роботу без підтримки колег, самостійно. Їхня особливість – відсутність суперечностей з оточуючим середовищем ( з людьми, які оточують). Вони знаходять в оточені своє місце, легко відчувають “помисли” колег і дотримуються їх. Завжди піддаються більш сильним натурам (характерам).

Але вони як би цементують колектив. Непомітні, ніколи не займають перших щабелів ( ступеней ), не є лідерами, вони легко спілкуються, порядні, є носіями норм колективу, його цінностей, інтересів.

Їхні недоліки пов’язані з достоїнствами. Вони легко підпорядковуються і тому не мають своєї думки. Їхнє життєве кредо-жити як усі, бути в середині. Підпадаючи під вплив колег вони таким чином, консервативні і не хочуть змінювати середовище ( колектив ). Ці люди гарні помічники і заступники. Їм не можна доручати самостійну роботу і робити їх керівниками, тому що вони можуть розгубитись і почати підпорядковуватись своїм підлеглим.

Найбільш сприятливі для них умови, коли діяльність чітко регламентована. Несамостійні працюють під контролем, з усіма добрі відносини, не суперечать, піддаються сильним характерам, можуть попасти під вплив підлеглих. Не керівники.

У людей “нестійкого” характеру немає твердих внутрішніх принципів, недостатньо розвинуті почуття відповідальності. Тому люди з таким характером постійно намагаються до розваг (развлечений) і миттєвим успіхам. Вони зневажливо ставляться до елементарніших обов’язків, не бажають нічого робити і мають настрій тільки споживати (потреблять). Відсутність бажання працювати веде до того, що розважатись вони не можуть або не бажають учитись будь-чому. Така людина в колективі не бажана. Їх треба постійно контролювати, на що керівники і колеги повинні витрачати зайві зусилля.

Люди “циклоїдного” характеру часто змінюють свій настрій. Продуктивність праці, активність, працездатність також змінюється, циклічно, то підйом – то спад. Людину з таким характером не ставлять на роботу, де люди пов’язані з постійним високим ритмом праці (конвеєр). Але такі люди добрі, співчутливі, безкорисні. Вони легко викликають позитивні емоції у співробітників.

Люди з так званим “застряючим” характером – це люд вольові, вперті, владолюбці, деспотичні, злопам’ятні. Ці якості шкідливі у відношенні до співробітників, але люди з таким характером невиправимі. Для них характерна непоспішність у всіх сферах діяльності, акуратність. Робота з персоналом у таких людей не йде на лад, вони зловживають владою і не мають авторитета. Вони дають волю гніву, погано володіють собою, а в критичних ситуаціях проявляють агресивність.

Висновок: Знання характерів необхідно для покращання морально-психологічного клімату в колективі, підвищення продуктивності праці.

1.2. Поняття і види темпераментів.

Важливе значення в роботі будь-якого колективу має Тип реакції особистості на зовнішні умови – темперамент.

Розрізняють чотири типи темпераментів:

-  холерик;

-  сангвінік;

-  меланхолік;

-  флегматик.

За ступінями емоціональності розрізняють три сильних темпераменти (холерик, сангвінік, флегматик) і один слабкий (меланхолік).

В чистому вигляді представники з названими темпераментами зустрічаються дуже рідко.

Для холерика характерна швидкість дій, зміна настрою, схильність до бурних емоцій, неврівноваженість, невміння стримувати себе і т. п. Однак він може впливати на колектив, повести за собою, переконати в правильності рішень. Його не лякає часта зміна роботи. Близькими до холериків були А. С. Пушкін, О. В. Суворов.

Сангвінік характеризується рухомістю, швидкістю реакцій, легко переносить невдачі, швидко входить до колективу, любить різноманітну роботу, але схильний до поспішних рішень. Спроможній контролювати і утримувати “в рамках” свої емоції. Постійно вимагає постановки нових задач. Сангвінік – це врівноважена людина, але у нього домінує процес збудження центральної нервової системи. Типовими представниками цього темпераменту були Лермонтов і Наполеон.

Флегматику притаманні понижені емоційність, рухомість, стійке намагання досягнення цілі, слабке зовнішнє проявлення душевного стану, терпимість, усидливість. Цей тип людей часто рівнодушний до оточення. Важко переключається з однієї роботи на іншу, чітко додержується розробленого розпорядку. Флегматик врівноважена людина, перебільшує реакція гальмування. Типові флегматики Крилов, Кутузов.

Меланхолік характеризується уповільненою реакцією, замкненістю. Він з трудом контактує з членами колективу, дуже переживає по всяких “дрібницях”, не може швидко переключитись на інший вид роботи. Разом з тим вони відрізняються великою вимогливістю до себе і до оточення, сумлінно виконують завдання. Це неврівноважені люди з переважними реакціями гальмування. Ти пічні меланхоліки – Гоголь, Чайковський.

Висновок: Оцінка працівників за темпераментами і розподіл роботи згідно здатностей людини дає можливість підвищувати ефективність роботи колективу.

Раціональний розподіл обов’язків передбачає використання позитивних рис темпераментів, а негативні треба переборювати.

1.3. Типи мислення людей.

Важливою якістю кожної людини є пам’ять. Умовно її можна розподілити статичну і динамічну. В залежності від характеру пам’яті і типа мислення людей можна розподілити на п’ять типів:

-  прометеї;

-  ерудити;

-  систематизатори фактів;

-  збиральники і регістратори фактів;

-  рядові працівників.

1.  Прометеї – люди творчого мислення, в їхньому числі:

А) ті, хто висуває ідеї у загальному вигляді, тобто ті хто мислить абстрактно;

Б) ті, підхоплює ідеї, які висунені у загальному вигляді, переробляє їх та пристосовує до конкретних умов;

В) ті, хто переносить ідеї з однієї галузі в іншу.

2.  Ерудити – мають прекрасну пам’ять, головні противники прометеїв.

3.  Систематизатори фактів – ті, що обробляють великі потоки інформації і поділяють їх на малі.

4.  Збиральники і регістратори фактів – фахівці узагальнення і описання.

5.  Рядові працівники – виконують однотипні процеси згідно готових методик (переписування, розрахунок (за формулами) тощо).

Всі п’ять видів зустрічаються на різних видах роботи.

Висновок: Але особливо важливе те, щоб на керівних посадах були люди, які могли б мислити творче, мали б динамічну пам’ять, активні, вольові, з позитивними рисами характеру.

2. Основні принципи формування колективу.

Об’єктивною необхідністю в умовах сьогоднішнього часу є розширення форм колективної організації праці, які сприяють підвищенню ефективності роботи підрозділів ДПО.

При всіх способах виробництва люди об’єднувались у великі і малі групи для виконання певних робіт, які неможливо було виконати насамоті.

Колектив – компактна соціальна група людей, які зайняті вирішенням конкретного завдання.

Колективу притаманні наступні ознаки:

-  єдність цілі (мети);

-  єдність;

-  демократизм;

-  дисципліна;

-  співробітництво;

-  наявність керівних органів.

За якими принципами формується колектив? Яким чином?

Все частіше керівники приходять до висновку, що колектив працює тим краще, чим різноманітніші характери і темпераменти його членів.

Кількісний склад членів колективу вважається раціональним від 10-15 до 20-25 осіб, а ІТР – від 7-9 до 15-20 осіб.

При такому складі легше всього виявити працівників, які позитивно впливають на процес роботи.

Великі колективи (60-70 осіб) дуже важливо об’єднати, а в малих (5-7 осіб) спостерігається зниження впливу колективізму.

Важливий момент у формуванні і функціонуванні колективу – раціональний розподіл працівників по віку.

Виділяють три групи:

-  молодь;

-  люди середнього віку;

-  старше покоління.

В колективі повинні бути представники всіх вікових груп, тому що кожному поколінню притаманні свої переваги і недоліки:

Переваги

Недоліки

Старші

Досвід, почуття відповідальнос-ті, розсудливість

Консерватизм, не люблять пере-мін, нововведень

Молодь

Прагнення до нового, сміли-вість, дерзання (прагнення перемін)

При однообразній роботі – інерт-ні, бракує досвіду

Поганий той колектив, коли його підібрали з людей одного віку. В колективі повинен об’єднуватись досвід старшого покоління, спокій та рівновага середнього, сміливість та дерзання молоді (Приклад: ПО!)

Не менш важливе значення має розподіл працівників за статтю.

Чоловіки – рішучі, сміливо беруться за виконання серйозної задачі, менше піддаються зміні настрою. Але вони гірше за жінок виконують монотонну роботу, яка потребує підвищеної уваги, відповідальності та акуратності. Погано почувають себе, коли оцінка їхніх проступків дається в присутності жінок.

Присутність хоча б однієї жінки в колективі значно покращує культуру мови чоловіків.

Висновок: Найпродуктивнішим вважається той колектив, який раціонально сформований як по кількості так і по якісним ознакам з урахуванням віку та статі працівників.