11 | 12 | 2017

Реферат крони дерев. Зимове щеплення.

Реферат крони дерев. Зимове щеплення.

Розріджено-ярусна крона (рис.) формується закладанням у нижньому ярусі двох-трьох основних гілок, рівномірно розміщених у просторі, а над ними, через 50-60 см, - ще од-нієї-двох гілок з кутом відходження від 45-50 до близько 90°, який є ідеальним. Висота штамба в межах 50-70 см. Допускається, що дві нижні гілки можуть бути суміжні, а третя розміщуватись на 20-25 см вище. При такому формуванні в розсаднику закладають дві-три основні гілки. Сильні, що відходять під гострим кутом, видаляють, а слабим надають поникле положення та прищипують. В умовах саду закладається решта гілок, а останню в залежності від сортових особливостей формують на висоті 2-2,5 м. Після початкового плодоношення над нею можна видаляти центральний провідник.

Без'ярусна крона (рис.) також належить до більш природних формувань. Більшу частину її можна закласти в розсаднику. Формується ця крона шляхом закладання поодиноких скелетних гілок, розміщених на центральному провіднику з відстанню 25-40 см одна від одної, бажано по спіралі. Дві гілки нижнього ярусу, які в умовах саду орієнтуються в ряд, можна розташувати одну від одної на дещо меншій відстані це в певній мірі послаблюватиме ростові процеси та прискорюватиме плодоношення. В розсаднику закладаються три-чотири гілки, решта в саду. Операції в розсаднику ті ж самі, що й при формуванні розріджено-ярусної крони, для виділення скелетних гілок і створення їм оптимальних умов для росту. Закінчують формування в умовах саду, де після другого-третього плодоношення на висоті близько 2,5 м ріст переводять на бічну гілку, видаляючи центральний провідник. Слід зазначити, що з природних форм крони без'ярусна є найбільш прийнятною і має ряд переваг в порівнянні з іншими, наприклад, у неї найміцніший скелет, здатний витримувати значні навантаження врожаєм. Це зумовлюється характером розміщення скелетних гілок, що також позитивно впливає на зимостійкість цієї форми крони, особливо у північних і північно-східних регіонах України.

Пальметну та напівплоску крони можна формувати як на сильнорослих підщепах, так і на середньо - та слаборослих клонових і з проміжною карликовою вставкою (№212, 1-38-93) на сильнорослих підщепах.

Пальметну крону (рис.) в розсаднику закладають з двох гілок нижнього ярусу, які знаходяться в одній площині з відстанню 25-30 см. У класичній пальметі гілки ярусів розміщені точно одна напроти другої, але така конструкція менш міцна і більш чутлива до морозів. Другий і третій яруси закладають в умовах саду. Відстані між ярусами вибирають залежно від сили росту сорто-підщепних комбінувань.

Напівплоска крона (рис.) формується аналогічно. її перший ярус такий, як і в пальмети, а решту скелетних гілок закладають в умовах саду і розташовують вище скелетних вздовж провідника з інтервалом 50-60 см. Інші гілки, якщо вони сильнорослі і можуть бути конкурентами провідника чи бічних, видаляються на кільце. Слабшим надають поникле положення, а оскільки на них формуються плодові утворення, то їх можна видалити повністю або частково після того, коли вони відплодоносять. Для керування приростом скелетних гілок і підпорядкування їх центральному провіднику застосовують ті ж самі методи, які ми розглядали при формуванні округлих крон.

Слід зазначити, що при будь-якому типу формувань крони в розсаднику, де передбачається закладання певної кількості гілок (об'ємні, площинні форми), необхідно мати певне число (1-2) наднормативних резервних гілок на випадок їх поломки чи значного травмування під час викопування, зберігання і транспортування саджанців. При висаджуванні таких саджанців у сад незадіяні для формування резервні гілки видаляються на кільце.

У третьому полі розсадника від окулірування або у другому від зимового щеплення однорічки, що не кронуються, починають формувати за системою Струнке веретено (рис. 67). В сформованому вигляді в умовах саду таке дерево має форму конуса (ялинки) з сильним провідником, на якому на висоті 50-60 см від поверхні ґрунту, розташований перший ярус з трьох-чотирьох скелетних (багаторічних) гілок, а вище - поодинокі обростаючі гілки.

У саджанців, сформованих за системою струнке веретено, в розсаднику закладають лише перший (основний) ярус скелетних гілок. Для цього однорічки вкорочують на висоті 65-85 см, всі бічні розгалуження в зоні штамба видаляють на кільце. У зоні крони вибирають три-п'ять найсильніших гілок, рівномірно розташованих в просторі, кут відходження від стовбура в яких близький до прямого. Гілки, що утворились у верхній частині, є конкурентами провідника і відходять під гострим кутом, видаляють повністю, а ті, що не беруть участі у формуванні і мають тупі кути відходження, можна сильно укоротити (до 1 -2 см). В липні-серпні гілкам, які

Беруть участь у формуванні майбутньої крони, надають точно горизонтального положення за допомогою гачків з м'якого дроту, прищіпок для білизни або навішування важків масою 150-200 г. Це послаблює ріст гілок, відбувається закладання квіткових бруньок.

На кінець вегетації дворічні саджанці, сформовані за системою "струнке веретено", приймають веретеноподібний вигляд із закладеною основою майбутньої крони і придатні для закладання інтенсивних і скороплідних насаджень. В умовах саду їх можна формувати за системами "струнке" або "плоске веретено", "піллар", "грузбек", "французька вісь". Такі насадження починають плодоносити уже в перший рік, а в наступні їх продуктивність швидко зростає.

Значна кількість сортів (Говерла, Ноябрь-ська, Стрийська, Золота осінь, Вільямс та інші) біологічно схильні до галуження в однорічному віці (на прирості поточного року). Тому їх дерева можна формувати по типу "кніп-баум' Що в перекладі з голландської можна перекласти як "квітучий саджанець". За цією системою формують саджанці виключно на вегетативних підщепах або з проміжною карликовою вставкою від окулірування в третьому полі розсадника, а від зимового щеплення - в другому полі.

Саджанець, сформований за системою "кніп-баум", являє собою дворічку з однорічною кроною (рис.). Для його отримання у третьому полі розсадника окулірування або зимове щеплення у другому полі розсадника зрізають на зворотний ріст над брунькою на висоті 40-60 см. Всі бічні розгалуження в зоні штамба видаляють на кільце. У більшості сортів груші верхівковий пагін відхиляється від вертикальної осі, тому його прив'язують до опори при досягненні ним довжини 20-30 см. З цією метою у промислових розсадниках провідних західних фірм біля кожного саджанця ставлять опору, до якої його прив'язують.

Значне вкорочення однорічки при формуванні "кніп-баум" порушує корелятивну залежність між однорічною надземною частиною і дво-трирічною кореневою системою, що в умовах високої агротехніки та оптимального воло-гозабезпечення викликає інтенсивний ріст пагона подовження з численними бічними розгалуженнями, які відходять від стовбура практично під прямим кутом. У таких саджанців уже в поточному році закладаються плодові утворення на кінцях бічних розгалужень. В саду ці дерева починають плодоносити в рік садіння і швидко нарощують продуктивність.

Саджанці, сформовані в розсаднику за системою "кніп-баум", придатні для закладання інтенсивних садів з формуванням дерев в саду за типами "струнке" або "плоске веретено" та їх модифікації - веретеноподібний кущ, "грузбек", "французька вісь".

Комплекс агротехнічних заходів по догляду за саджанцями у третьому полі розсадника повинен бути спрямований на створення оптимальних умов для росту й розвитку саджанців у період вегетації. Починаючи з середини серпня, припиняють поливи й азотне підживлення з тим, щоб рослини припинили ріст, пройшло визрівання деревини та формування верхівкових бруньок, що в цілому сприятиме підвищенню зимостійкості саджанців.

У третьому полі практично завершується цикл вирощування садивного матеріалу як від окулірування, так і від зимового щеплення й усі саджанці підлягають викопуванню.

При необхідності в четвертому полі розсадника можна продовжувати вирощувати лише дворічки, які вирощувались за класичною схемою - способом окулірування з проміжною карликовою вставкою, посередником і скеле-тоутворювачем. При цьому догляд за насадженнями та операції по формуванню крони проводяться так само, як і у третьому полі.

Викопування та зберігання садивного матеріалу. Викопувати саджанці можна восени та навесні. В південних регіонах це краще

Робити в кінці жовтня або весною, у північних - починаючи з другої половини жовтня до листопада. Залишати викопування на весну не зовсім доцільно, бо є певна ймовірність того, що саджанці можуть підмерзнути в зимовий період. На цей час більшість сортів груші закінчують вегетацію, деревина визріває, а на верхівках приросту формуються добре розвинені верхівкові бруньки. На деяких сортах листя може частково пожовтіти і почати опадати. Але навіть на сортах, де воно залишається зеленим, однаково легко відокремлюється.

За декілька днів до викопування (2-3 дні) листки обривають вручну або механічними способами чи проводять дефоліацію за 12-15 днів до викопування.

Саджанців потрібно викопувати після закінчення росту, коли закінчує вегетацію коренева система. Передчасне викопування негативно впливає на перезимівлю та приживлення саджанців при садінні. Копають викопувальним плугом ВПН-2, який може бути різної модифікації, в т. ч. з механічним струшувачем, що значно полегшує вибирання саджанців, особливо на важких і зволожених ґрунтах. Корені саджанців підрізають на глибині 35-40 см.

Викопані саджанці сортують за товарними та помологічними сортами за силою розвитку надземної частини і станом кореневої системи відповідно до ОСТ (табл. 11), і зв'язують у пучки: некроновані однорічки по 20, кроновані однорічки і дворічки - по 10 шт. До кожного пучка прикріплюють етикетку з назвою культури, товарного та помологічного сорту, підщепи, посередника, карликової вставки чи кроноутворю-вача. Потім саджанці транспортують у сховища, тимчасовий чи постійний прикоп.

На всіх етапах викопування, транспортування і тимчасового зберігання рослини і, особливо, кореневу систему захищають від підсушування за допомогою тимчасового прикопування, укриття вологим матеріалом або зволоженням. Підсушування негативно впливає на приживлення рослин у саду, а сильне підсушування може призвести до незворотніх процесів і до загибелі саджанців, особливо на насіннєвих підщепах.

Сортування саджанців завершує етап виробництва і може проводитись одночасно з викопуванням або після тимчасового їх зберігання. При наявності карантинних шкідників саджанці підлягають фумігації. З цією метою застосовують бромистий метил, який забезпечує повну загибель карантинних шкідників.

На зиму саджанці можна прикопувати у траншеї глибиною 50-60 см не в пучках, а розстилаючи їх під кутом 40-45° верхівками на південь, що сприяє зменшенню пошкоджень від різких перепадів температури взимку. Після прикопування траншеї заливають водою. Можна також прикривати саджанці до половини штамба сипучим торфом або тирсою. Це захистить ґрунт від промерзання, і з такими саджанцями весною можна раніше починати роботу.

Прикопна ділянка обгороджується, складається схема розміщення садивного матеріалу, вживаються заходи для захисту його від гризунів.

Крім відкритих приколів, саджанці можна зберігати у підвальних, напівпідвальних і ангарних приміщеннях. Цей спосіб має свої переваги. Він повністю виключає ризик їх підмерзання, і при такому зберіганні з саджанцями можна проводити будь-які операції. У приміщенні їх закопують у торф або тирсу і добре поливають. Полив здійснюють також у період зберігання та слідкують за тим, щоб саджанці не підсохли. Взимку їх додатково можна обкладати снігом, який буде зволожувати субстрат і підтримувати сприятливий температурний режим (від +6...+8°С до -2°С).

Зимове щеплення

Крім окулірування, для розмноження саджанців застосовують і зимове щеплення, яке має ряд переваг і особливостей: дозволяє прискорити процес виробництва садивного матеріалу груші, особливо того, який вирощується з посередником, проміжною карликовою вставкою та на скелетоутворювачах (рис. 68). Виконується воно в зимовий час, що дозволяє раціонально розподілити кваліфіковану робочу силу. Але для його проведення необхідний комплекс спеціальних приміщень, високоякісні підщепи і живці, що гарантуватиме успіх.

Як відсадки, так і сіянці повинні мати добре розвинене мичкувате коріння.

Їх етикетують і зберігають при температурі 0...-5°С і високій вологості у підвальних приміщеннях, штабелях або контейнерах, що запобігає підсиханню та проростанню бруньок. Можна зберігати зволожені живці, також упакувавши їх у великі целофанові мішки, а в районах, де достатньо снігу - у снігових буртах.

Таблиця 11,

Технічні показники якості саджанців груші

Тип садивного матеріалу

Підщепа

Висота

Щеплення

(окулірування),

См

Висота штамба

(або саджанця

Для некронова-

Них), см

Товщина штамба,

Мм

Кількість пагонів,

Шт.

Довжина пагонів,

См

Не менше

Вищого товарного сорту

Дворічні кроновані саджанці

Всі

Підщепи

10

70-75

16

5

40

Дворічні саджанці "суперверетено"

Всі підщепи

10

50-55

14

9

20

Саджанці з проміжною вставкою (посередником)

Всі

Підщепи

10

55-75

14

5

20

Стандартні

Дворічні кроновані

Саджанці

Всі підщепи

10-15

70

14

4

40

Дворічні саджанці "суперверетено"

Всі підщепи

10-15

50

12

7

20

Саджанці з проміжною вставкою (посередником)

Всі підщепи

10-15

55-75

12

4

20

Однорічні саджанці

Без крони

Клонова

10-15

120

12

-

-

Живці, сорти, посередників, промижних карликоних не і пін ж і скелетоутворювачів готують Пізньої осині, до настання сильних морозів, виключаючи навіть слабке підмерзання, яке негативно впливає на приживлення І ріст зимових щомлонь. В залежності від цілей і регіону зимо-ііі) щеплення можна проводити з середини і рудня до середини березня. Виконується воно теплому приміщенні. За столом щепильник і обвязувач розміщуються один навпроти одно-РОї Операція виконується вручну або на спеціальних машинах, тоді її може проводити одна людина, а компоненти скріплюються скріпками.

Підщепи і живці готують в спеціальній кіммнаті, миють і просушують. Коли щеплення виконується в ранні строки і рослини ще знаходяться в стані глибокого спокою, то їх заносять в тепле приміщення і декілька днів прогрівають - це стимулює калусоутворення.

При щепленні сортів і скелетоутворювачів ДЛЯ цієї опарації використовують середню і верхню частину живця, тому що в нижній частині приросту бруньки менш розвинені. Якщо виконується подвійне зимове щеплення 8 посередником ЧИ ПРОМІЖНОЮ карликовою пі:іанкою,

Іо можна брати будь-яку частину живця, оскільки у цих випадках бруньки по пробуджуються.

При підготовці до щеплення оіянцові під щепи вкорочують на 3-5 ом вище кореневої шийки, а бічні розгалуження коріння - до 2-5 см, корені залишають довжиною 15-25 см.

Відсадки вкорочують до 30-35 см або на більшу висоту, коли планується високе щеплені ня, і видаляють бічні розгалуження. Корені І відсадків практично не вкорочують.

Вручну зимове щеплення виконується Методом поліпшеного копулювання (рис.). При цьому у зрізів повинна бути якомога більша поверхня дотику, для чого компоненти щеплеи ня (підщепа і прищепа) - повинні бути приблизД однакового діаметра. Довжина зрізу на них маг. бути однаковою і в 3-4 рази перевищувати діаметр живця. Зріз повинен бути рівним, гладень4 ким та однакової конфігурації, що дозволите максимально зблизити підщепу і прищепу. Суміщені камбіальні клітини, що знаходяться міжкя рою та деревиною, створюють у процесі стратщ фікації (теплова обробка) калусну масу (спайки між підщепою і прищепою. З часом проходив диференціація калусу, утворюються тканини деревини і кори, а пізніше - судинний зв'язок (провідна система) між щепленими компонентами, іі

Ніж для щеплення повинен бути гостринв це безпосередньо впливає на приживлення. Зріз виконується одним рухом ножа, спочатку на живці, а потім на підщепі, яка швидше окио» люється на повітрі. При цьому живець затиски ють чотирма пальцями лівої руки, а великий па», лець розташовують під місцем, де намічаєтьоїі початок майбутнього зрізу. Ніж для щеплення обхоплюють чотирма пальцями правої руки, а великий палець розташовують під живцем, що запобігає його прогинанню і дає змогу одержати рівний зріз. Нижній зріз починають на Ь 10 мм нижче основи бруньки з тим, щобобв'яз'і ка потім її не закривала. Для того, щоб зробити заріз, живець повертають на 180°, місцем зрізу кладуть на вказівний палець, а рештою пальців! тримають його. Заріз починають робити на від4. стані 1/3 від кінця зрізу і закінчують трохи далі його середини. Заріз не повинен бути глибоким, він служить для зміцнення конструкції І для зручності з'єднання при накладанні обв'язки не компоненти щеплення. В залежності від цілей довжина живця може включати 1 -2 або 5-8 бру» ньок, а зріз робитьоя на 8-10 мм вище бруньки. Аналогічні зріз І заріз виконують на підщепі. На сіянцях зріз роблять в кореііініу шийку або на 2-З ом вище неї. її другому іипадку процеси зростання ПРОХОДЯТЬ ШВИДШІ, адже в стобло-ній частині камбіальна пкіинність Інтенсивніша, ніж у кореневій. Разом з тим це призводить до утворення більшої кількості порослі.

Компоненти з'єднують між собою так, щоб один заріз зайшов за другий і співпали камбіальні тканини. Якщо компоненти дещо різняться діаметром, то їх з'єднують так, щоб камбіальні шари співпали з однієї сторони і, бажано, у верхній частині. Після з'єднання компоненти обв'язують синтетичною плівкою. Між кільцями можна залишати проміжки, що сприяє кращому доступу повітря, і такі щеплення швидше заростають, особливо при безсубстратному способі стратифікації. Для обв'язування зимового щеплення слід використовувати тонку синте-іичну плівку, що швидко розкладається, і бажано не накладати один виток на інший, щоб не утворились перетяжки. Якщо на початку літа обв'язки самі не звільняються, то їх необхідно розрізати.

Інколи щеплення парафінують. Для цього їх на декілька секунд опускають в парафін, розплавлений на "водяній бані" при температурі 65-68°С. Для еластичності додають 1/4 частину петролатуму. Шар парафіну повинен бути тонким і прозорим, тоді він не розтріскується і не осипається. Місце щеплення не парафінують, бо це негативно впливає на зростання компонентів. Тонке парафінове покриття гальмує ростові процеси і пробудження бруньок у період стратифікації і зберігання щеплень, що позитивно впливає на їх приживлення. Після садіння щеплень у відкритий ґрунт плівка захищає їх від підсушування. Крім того, парафіновані щеплення можна не підгортати, що виключатиме їх травмування.

Виготовлені щеплення стратифікують: піддають тепловій обробці при температурі 15-20°С протягом певного часу до утворення калусу і початку пробудження бруньок. Стратифікація може бути субстратна і безсубстратна. Великі обсяги щеплень стратифікують у яблучних ящиках (250-400 шт.), де їх пересипають зволоженою пропареною і дезинфікованою тирсою. Для субстратного способу можна використовувати й інші сипучі вологоємкі матеріали: перліт, торф тощо. Тривалість стратифікаційного періоду залежить від температури і стану спокою щеплених компонентів. У період глибокого 0ПО» кою (грудень-початок оічня) отраіифікацію проводять при вищих темпораіурах (18-20'С)

Протягом 16-20 днів, під вимушеного спокою (січнії.-березень) стратифікацію рекомендується виконувати при нижчих температурах (8-12'С), але триваліший час - 20-25 днів, що забезпечує добру калусну спайку та запобігав розпусканню бруньок.

Процес стратифікації необхідно весь час контролювати. При утворенні калусу та пробудженні бруньок (розходження покрівних лусочок) щеплення знімають з стратифікації та відправляють на зберігання. Під час стратифікації не можна допускати розпускання та проростання бруньок, бо це приводить до значних втрат щеплень і поганого їх росту.

Щеплення зберігають при температурі 0»4 градуси морозу. Можна зберігати їх також 4-у снігових буртах, де температура стабільно три» мається близько 0°С. Якщо планується зберігання при температурі +3...+4°С, то в цьому випадку їх завчасно знімають з стратифікації, яке буде повільно завершуватись у період зберігання, бо при низьких позитивних температурах (+4...+5°С) ростові процеси активізуються.

Невеликі партії щеплень можна стратифі» кувати без субстрату. Для цього готові й парафіновані щеплення зв'язують у пучки по 20-30 шт., зволожують, додаючи до розчину дезинфікуючий засіб (КМп04), і кладуть у поліетиленові пакети або мішки. Температурний режим, строки і тривалість стратифікації, а також термін зберігання після неї такі ж, як і при субс-тратному способі. У процесі стратифікації слідкують за тим, щоб щеплення не підсихало, періодично роблять провітрювання та зволоження. Безсубстратний спосіб можна використовувати у добре освітлених приміщеннях і навіть при штучному освітленні, при якому формується ка» лус більш щільної консистенції з хлорофілом. Такі щеплення краще зростаються і приживаються у відкритому ґрунті.

Зимове щеплення дозволяє прискорити на один рік вирощування саджанців груші з посередником і проміжною карликовою вставкою. При розмноженні несумісних сортів груші на клонових підщепах айви можна виготовляти подвійне зимове щеплення методом поліпшеного копулювання, Спочатку сорт щеплять на

Посередник і обв'язують його, потім посередник щеплять на клонову форму пйии (рис.). Аналогічно виготовляється також подпіиі и і зимово щеплення з проміжною керликовою пепінкою, яку, як правыло циплять на сиянцеву підщепу в штамбову зону, починаючи від кореневої шийки, або на 3-5 см вище неї. Для досягнення ефекту карликовості, зменшення габітусу крони і прискорення плодоношення довжина карликової вставки повинна бути не менше 22-25 см, тоді як у посередника, роль якого зводиться до подолання несумісності, вона може бути будь-якою (від кількох міліметрів до десятків сантиметрів).

Режим стратифікації та зберігання подвійних зимових щеплень до садіння такий же, як і одинарних.

Як ці, так і подвійні щеплення висаджують вручну в перше поле розсадника, в завчасно підготовлені щілини, відповідно до прийнятих схем садіння, після якого обов'язково проводять полив і підгортання місця щеплення або нижнього місця щеплення при подвійних зимових щепленнях, що позитивно впливає на їх приживлюваність.

У подальшому догляд за зимовим щепленням здійснюється аналогічно догляду за першим полем розсадника, а система агротехнічних заходів по захисту рослин від хвороб і шкідників повинна сприяти оптимальному росту щеп. Додаткові операції по догляду пов'язані з видаленням дикої порослі на сіянцевих підщепах, на проміжній карликовій вставці і посереднику, а також зняття обв'язки, якщо не спостерігається її самозвільнення внаслідок потовщення рослин у другій і третій декадах червня..

До осені в першому полі розсадника ми отримуємо однорічки, але вони досить невирів-няні за ростовими показниками. Тому у другому полі проводять формування за відповідними системами, виходячи із стану однорічок: формують дворічки, "кніп-баум", кроновані або нек-роновані однорічки, зрізаючи слаборозвинені зимові щеплення на зворотний ріст або залишаючи їх рости вільно.