№

П/п

Зміст

Час

(хв)

Організаційно-методичні вказівки

1

2

3

4

1

Вступна частина

1. Приймаю рапорт.

2. Перевіряю наявність особового складу, готовність до заняття.

3. Доводжу тему, навчальні питання та мету заняття.

10

2

Основна частина

1. Основні принципи і системи керування силами та засобами на пожежі

Керування силами та засобами на пожежі - Це діяльність керівника гасіння пожежі (КГП), що здійснюється з метою успішного ведення бойових дій на основі оцінки обстановки.

За своєю сутністю діяльність КГП на пожежі полягає у відпрацюванні рішень на бойові дії підрозділів та в організації їх успішного виконання. Будь-яке рішення - є вольова дія КГП, спрямована на процес прийняття рішення. З психологічної точки зору, прийняте рішення КГП, у всіх випадках, є процес мислення, що виявляється у різновидності пізнавальної діяльності із здійснення оперативного управління підрозділами під час виконання ними бойової задачі. Основою будь-якого рішення КГП є проблемна ситуація, яка склалася на пожежі на даний момент часу, що потребує від КГП перевести підлеглі йому підрозділи з вихідного стану в інший, який більш відповідає меті та задачам, спрямованим на успіх бойових дій, виходячи з обстановки, що склалася на пожежі.

Зміст керування підрозділами на пожежі включає в себе прийняття рішення КГП на бойові дії та організацію їх виконання у встановлений час.

Усі рішення, які приймає КГП, можна класифікувати за двома основними ознаками: Оперативно-тактичною Та психологічною.

За оперативно-тактичними ознаками на основі теорії управління рішення, що приймає КГП, можна підрозділити на слідуючі групи:

Інформаційні рішення, що включають у себе висновки за оцінкою усієї інформації, що потрапляють до нього (про прийняття розрахункової лінійної швидкості розповсюдження вогню на даній пожежі для проведення обліку сил та засобів, про достовірність інформації, яка поступає від різних осіб у процесі гасіння пожежі, про прогнозовану динамічність пожежі і визначенням місця напрямку бойових дій підрозділів для локалізації та ліквідації пожежі та ін.);

Організаційні рішення, (рішення на загальну організаційну структуру системи керування гасінням даної пожежі системи зв`язку оперативного керування підрозділами у процесі гасіння даної пожежі, організаційну структуру розподілу сил та засобів за бойовими дільницями, секторами та бойовими позиціями під час гасіння даної пожежі, яка особа начскладу повинна очолити керівництво силами та засобами на конкретних ділянках та ін.);

Керівні рішення (яку і кому віддати команду, наказ, розпорядження на бойові дії підрозділів). Вони представляють собою віддання чітких, стислих та зрозумілих розпоряджень, що визначають мету, бойові задачі, зміст та особливості бойових дій кожного підрозділу, який бере участь у гасінні даної пожежі, організацію ефективного контролю за їх виконанням, а також можуть передбачати можливі зміни первинних розпоряджень, наказів та команд, що було віддано.

За психологічними ознаками рішення КГП можуть розподілятись на такі типи (профілі):

§  Врівноважені;

§  Імпульсивні;

§  Інертні;

§  Ризиковані та обережні.

Життя свідчить, що практичний досвід та освітнянський ценз допомогає усунути крайнощі, підвищують рівень впевненості та категоричності під час відпрацьовування рішень тим або іншим керівником гасіння пожежі. Під час підготовки КГП необхідно відпрацьовувати у нього навички пошуку та знаходження рішень врівноваженого типу. Це досягається тільки у процесі безперервної його тактичної та психологічної підготовки.

Загальні принципи керівництва бойовими діями підрозділів на пожежах. Визначаючим у виборі тієї або іншої форми керування силами та засобами є обстановка на пожежі, розміри пожежі, наявність сил і засобів та інші елементи обстановки і умови на пожежі.

Принцип єдиноначальності передбачає безсуперечне та повне підпорядкування на пожежі всіх підрозділів тільки одній особі - Керівникові гасіння пожежі. Це визначено Законом України про пожежну безпеку, стаття 34, а також Постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 26.07.94 р., у статті якої вказано: ”Всі підрозділи і служби Державної пожежної охорони, що залучаються для гасіння пожежі, підпорядковуються керівникові гасіння пожежі. Ніхто, крім уповноважених на це осіб Державної пожежної охорони, не мають права втручатися в його дії. Він приймає, у межах своєї компетенції, під час гасіння пожежі рішення, обов`язкові для виконання підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами і громадянами”.

У Збройних Силах України керівництво гасіння пожежі здійснюється відповідно до Наказу Міністра оборони України №115 від 05.04.97.

Керівництво гасінням пожежі здійснюється:

1. До прибуття штатного (позаштатного) пожежного підрозділу - старшим пожежного розрахунку на об'єкті, де виникла пожежа, або черговим по частині;

2. Після прибуття штатного (позаштатного) пожежного
підрозділу - старшим оперативним начальником, який прибув
(позаштатним начальником служби пожежної безпеки);

3. Під час роботи кількох пожежних підрозділів - визначається
у кожному конкретному випадку залежно від професіональної
підготовки начальників підрозділів або служб (начальником служби пожежної безпеки частини, гарнізону, з'єднання, об'єднання, військового округу, караулу пожежної частини, оперативним черговим гарнізону Державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України);

4. Під час спільної роботи пожежних підрозділів військових
частин, Міністерства внутрішніх справ України та інших відомств на арсеналах, базах, складах боєприпасів, полігонах, аеродромах -
начальником служби пожежної безпеки гарнізону, арсеналу, бази,
складу.
Загальне керівництво військовими підрозділами, силами і
засобами, які залучені до гасіння пожежі та евакуації озброєння,
техніки, майна, узгоджуючи свої дії з керівником гасіння пожежі, здійснює командир частини.

Втручатися будь-кому в дії керівника гасіння пожежі
забороняється.

Це один з основних (головних) принципів керування. Принцип єдиноначальництва ставить КГП у незалежне становище від інших посадових осіб і дає можливість успішно керувати підрозділами в процесі гасіння пожежі.

Закон “Про пожежну безпеку” та Постанова КМ України, наділяючи КГП великими правами, покладає на нього і велику відповідальність. Він несе повну відповідальність за успішне виконання бойових задач підрозділами на пожежі, безпеку особового складу та збереження пожежної техніки.

Разом з тим, не можна успішно керувати підрозділами на пожежі, не спираючись на творчість та ініціативу їх особового складу.

Отже, другий бік принципу єдиноначальності - є необхідність уміло поєднувати його з ініціативою і творчістю особового складу підрозділів під час гасіння пожежі. Будь-яка ініціатива та самостійність повинні бути розумними, доцільними і скеровуватися на визначення найкращих способів та шляхів досягнення загальної мети, яку поставив КГП перед підрозділами. На таку ініціативу і самостійність здатні лише грамотні, рішучі, вольові командири, які мають хорошу підготовку та практичний досвід.

Принцип централізації керівництва знаходиться у нерозривному зв`язку з принципом єдиноначальництва. Разом з тим, ці два принципи не можна ототожнювати. Сутність централізації керівництва полягає в об`єднанні у руках КГП дій підлеглих підрозділів із здійснення єдиного плана для досягнення мети. Принцип централізації набуває особливого значення, коли на пожежі працює велика кількість підрозділів на основних та спеціальних пожежних автомобілях.

Участь у гасінні пожежі великої кількості різноманітних підрозділів, які очолюють відповідні командири, потребує централізованого об`єднання їх зусиль і постійного узгодження їх дій та взаємодій для рішення загальної бойової задачі. Суворе дотримання принципу централізації дозволяє КГП ефективно і економічно застосовувати різноманітні сили та засоби, рішуче впливати на хід гасіння пожежі, швидко переносити бойові дії з одного напрямку на інший, а також узгоджувати дії всіх підрозділів, які приймають участь у ліквідації пожежі. З іншого боку, принцип централізації повинен розумно поєднуватись з наданням підлеглим командирам більшої самостійності і можливості проявляти ініціативу та творчість під час виконання своїх задач, що витікають із загальної мети гасіння пожежі.

Принцип оперативності керування повинен забезпечувати активність бойових дій у будь-якій складній обстановці на пожежі. Оперативність у керуванні не однозначна з поквапливістю і повинна підтверджуватися розумним розрахунком, умінням швидко розібратися і зробити необхідні та правильні висновки у різній складній обстановці і умовах на пожежі. У процесі оперативного керування бойовими діями КГП повиненн вміти правильно оцінювати і підходити до організації складної, трудомісткої, а у багатьох випадках, і небезпечної для життя праці особового складу підрозділів, які приймають участь у гасінні пожежі. У цих умовах продуктивність, трудомісткість та небезпечність роботи пожежних у великій мірі залежать від наявності технічних засобів, що полегшують їх працю в усіх видах бойових дій на пожежі, а також від рівня їх натренованості. Отже, принцип оперативності у керуванні силами та засобами на пожежах можуть добре і ефективно застосовувати лише ті особи начальницького складу, які мають глибокі та тверді спеціальні знання і практичні навички у керуванні підрозділами пожежної охорони.

Принцип гнучкості у керуванні полягає в умінні КГП своєчасно реагувати на зміни обстановки на пожежі. Обстановка на пожежі постійно змінюється та з її розвитком ускладнюється. Ці обставини зумовлюють проводити розвідку та збір даних про обстановку на пожежі постійно і безперервно до кінця її ліквідації.

Принцип безперервності керуванням - це стійкість керування з боку КГП, постійний його вплив на хід бойових дій. Стійкість керування забезпечується постійним зв`язком між КГП, командирами, бойовими дільницями та позиціями, отримання з місць бойових дій інформації про обстановку та про хід виконання бойових задач підрозділами. Безперервність у керуванні має особливе значення у прийнятті рішення КГП..

Принцип науковості керівництва. У сучасних умовах науково-технічного прогресу значно ускладнюється керування силами та засобами в екстремальних умовах, що створюються на великих та складних пожежах, та ставляться перед керівництвом більш підвищені вимоги. Щоб виконати ці умови необхідний, перш за все, науковий підхід до керування.

За самим широким змістом такий підхід означає використання командирами у своїй практичній діяльності об`єктивних законів різних наук: фізики, хімії, технічної механіки, математики, педагогіки, психології та ін. У сучасних умовах від командирів всіх ступенів почали вимагатися глибокі та різносторонні знання, тобто компетентність керівництва підрозділами.

Науковий підхід до керування підрозділами ні в якій мірі не знижують важливої ролі особистих (суб`єктивних) якостей керівника, особливо його діловитості, сильної волі, рішучості, сміливості, а також добре розвиненої інтуїції.

Отже, керівництво підрозділами представляється не тільки як наука, але як і мистецтво, здатність керівника застосовувати наукові положення на практиці.

Керівник гасіння пожежі.

Бойові дії пожежних підрозділів на пожежах організує і керує ними КГП. Правильно організувати бойові дії підрозділів зможе лише той КГП, який глибоко знає закономірності та особливості, притаманні веденню бойових дій підрозділів і вміє ними керувати у різній обстановці і умовах на пожежах, тобто володіє необхідним рівнем знань, умінь та практичних навичок. У теперішній час перед пожежною охороною ставляться нові задачі в області підготовки КГП, перш за все, в удосконаленні форм, методів і засобів тактичної та психологічної їх підготовки.

Він повинен уміти: своєчасно і правильно визначати вирішальний напрям бойових дій підрозділів; розраховувати сили та засоби і планувати їх використання у різноманітній обстановці; кваліфіковано, чітко та зрозуміло ставити задачі перед підрозділами на бойові дії; організовувати та забезпечувати реалізацію рішень, що приймаються, на бойові дії підрозділів з гасіння пожеж.

Він повинен володіти якостями: професійного і оперативного керівництва; фізичної натренованості та витривалості до роботи в екстремальних умовах; розвиненого тактичного мислення; психологічної стійкості під час роботи на пожежах, аваріях та стихійних лихах.

Загальні положення

Оперативні картки пожежогасіння на об'єкти представляють собою оперативні документи, які призначені для швидкого пошуку найближчих пожежних гідрантів на водопровідній мережі, природних та штучних вододжерел на місцевості.

Оперативні картки пожежогасіння доцільно використовувати для гасіння пожеж, а також для отримання необхідних відомостей Про будинки, про шляхи евакуації людей і матеріальних цінностей та інших відомостей, необхідних для
успішного гасіння пожеж на даному об'єкті.

Оперативні картки пожежогасіння розробляються на кожний об’єкт військової частини (гарнізону):

·  сховища (склади), відкриті майданчики зберігання ракет та боєприпасів;

·  пункти утилізації ракет та боєприпасів;

·  сховища (склади) зберігання пально-мастильних матеріалів;

·  вертикальні, заглиблені (напівзаглибленні) резервуари зберігання паль­но-мастильних матеріалів;

·  сховища (склади), відриті майданчики зберігання озброєння та військової техніки;

·  сховища (склади), відриті майданчики зберігання всіх видів військово-технічного майна;

·  сховища (склади) зберігання продовольчого та речового майна;

·  пункти технічного обслуговування та ремонту озброєння та військової техніки;

·  зарядно-акумуляторні станції;

·  пункти заправлення пальним;

·  спеціальні фортифікаційні споруди пунктів управління;

·  штаби військових частин, з’єднань, органів військового управління;

·  казарми;

·  дитячі, дошкільні установи, школи;

·  адміністративні будівлі органів військового управління; житлові будинки підвищеної поверховості; культурно-видовищні споруди; магазини;

·  виробничі об’єкти (приміщення) та інші об’єкти.

2. Методичні рекомендації щодо складання оперативних

Карток пожежогасіння

Перелік об'єктів, на які розробляються оперативні картки пожежогасіння, визна­чає начальник служби пожежної безпеки виду Збройних Сил України, тери­торіальної служби пожежної безпеки, служби пожежної безпеки району.

Оперативні картки пожежогасіння виконуються на щільному папері, як правило,
розміром 210 х 297 мм (у військовій частині можуть бути прийняті й інші
розміри, у залежності від об’єктів та їх кількості), дотримуючись умовних позначень, показників кольору та інші їх дані згідно вимог ГОСТУ, топо-
графічних та інших керівних документів.

На зовнішньому боці оперативної картки вказується:

·  гриф затвердження картки;

·  найменування та адресу об'єкта;

·  які пожежні підрозділи виїжджають під час пожежі на об’єкти і кількість по­жежної техніки;

·  схему розташування об'єкта на місцевості з позначками на ній в’їздів на територію;

·  вододжерела, їх тип, місткість, місця встановлення на них пожежної техніки, шляхи прокладки магістральних рукавних ліній та відстані до об'єкта;

·  коротку характеристику конструктивних особливостей будівель та інші.

На зворотньому боці оперативної картки виконуєшся план поверху будівлі (спо­руди), де показується:

·  основні та запасні шляхи евакуації;.

·  місця перебування людей у нічний час;

·  місця, де зберігаються та використовуються легко займистих рідин, горючих рідин, сильно діючих отруйних речовин, вибухових речовин, радіоактивних речовин;

·  розташування внутрішніх пожежних кранів;

·  де знаходяться електрощитові, кнопки для включення насосів-підвищувачів, систем димовидалення тощо.

Оперативні картки пожежогасіння групуються за видами об’єктів, нумеруються та брошуруються в альбомі, у кінці якого вказується зміст.

На житлові будинки підвищеної поверховості картки групуються за типовими проектами, при цьому заповнюється лише зовнішній бік картки, а для усієї групи будинків виконують тільки один план поверху.

Альбоми зброшурованих оперативних карток пожежогасіння (або окремо оперативні картки) Зберігаються в пожежному підрозділі (у чергового телефоніста) або виво­Зяться на пожежних автомобілях, що знаходяться в пожежному наряді.

Місце зберігання Оперативних Карток пожежогасіння та терміни їх Відпрацювання визначає начальник служби пожежної безпеки виду Збройних Сил України, територіальної служби пожежної безпеки, служби Пожежної безпеки району.

Картки пожежогасіння на інші об’єкти військових частин складаються з графічної та текстової частини і виконуються на щільному папері за одним розміром для всіх об’єктів.

Графічна частина представляє собою ситуаційний план, виконаний за Визначеним масштабом, на якому показується:

·  місце розташування об’єкту та найближчі будівлі (споруди);

·  розташування найважливіших об'єктів (дитсадків, шкіл, лікувальних закладів, магазинів, тощо);

·  дороги, під’їзди, вододжерела;

·  місця можливого переходу вогню під час лісових та торф'яних пожеж на об'єкти, житлові будинки та споруди військового містечка;

·  інші відомості, необхідні для організації гасіння пожеж у даному військовому містечку.

У текстовій Частині вказують:

·  назву населеного пункту;

·  вид пожежної охорони у населеному пункті, її озброєння;

·  відстань до найближчого пожежного підрозділу та маршрут його руху;

·  наявність і стан вододжерел, їх розташування, характер під’їздів до них;

·  дані про найважливіші об’єкти;

·  рекомендації КГП з використання пожежних підрозділів та пристосованої пожежної техніки, що прибули першими для гасіння пожежі;

·  організацію і проведення рятувальних робіт;

·  порядок і можливий час зосередження сил та засобів, необхідних для гасіння пожежі.

Оперативні картки пожежогасіння розробляються:

Для об’єктів військової частини - Командиром (на­чальником) штатного пожежного підрозділу, розглядаються та погоджуються начальником служби пожежної безпеки військової частини, затверджуються командиром військової частини;

Для об’єктів гарнізону - командиром (начальником) штатного пожежного підрозділу, який обслуговує ці об’єкти, розглядаються та погоджуються начальником служби пожежної безпеки гарнізону, затверд­жуються начальником гарнізону.

Із змістом оперативних карток пожежогасіння ознайомлюється увесь керівний склад органів пожежної безпеки військової частини (гарнізону) і працівники зацікавлених інженерно-технічних служб військової частини (гарнізону), КЕЧ району.

Оперативні картки пожежогасіння практично відпрацьовуються на пожежно-тактичних навчаннях, які планово проводяться на об’єктах військових час­Тин (гарнізонів) із залученням сил та засобів що передбачені планами по­Жежної безпеки військових частин (гарнізонів).

За результатами проведених пожежно-тактичних навчань коман­Дири (начальники) пожежних підрозділів вносять до їх змісту відповідні Корективи та відмітки про їх практичне відпрацювання.

Порядок і методика проведення занять з вирішення ПТЗ

Практичні заняття із караулами з вирішення ПТЗ на об'єктах часто починають в класі пожежної частини. В цих ви­падках керівник заняття протягом 15-20 хвилин проводить опи­тування особового складу, як ним засвоєні положення керівних документів та теоретичний матеріал, що відноситься до гасіння пожеж на об'єктах, де проводиться вирішення ПТЗ, а також пе­ревірка знання своїх обов'язків та правил безпеки праці. Після цього він може методом бесіди викласти загальні питання з ор­ганізації гасіння пожеж на об'єктах, аналогічних тому, де про­водиться заняття. Після закінчення занять в класі оголошується тривога і караул виїжджає на об'єкт. Якщо особовий склад доб­ре знає оперативно-тактичну характеристику об'єкта (на ньому проводились заняття раніше, змін на об'єкті не відбулося), то керівник занять відразу приступає до вирішення ПТЗ, а потім вивчає із особовим складом зміни, які відбулися на об'єкті.

У тих випадках, коли особовий склад не знає оперативно-тактичної характеристики об'єкта, керівник занять з особовим складом до вирішення ПТЗ вивчає оперативно-тактичну харак­теристику об'єкта, а потім приступає до вирішення ПТЗ.

Вирішення ПТЗ проводиться методом оголошення увідних керівником занять з імітацією пожежної обстановки та прийнят­тя рішень КГП і віддання конкретних розпоряджень виконав­цям.

Під час заняття керівник повинен детально контролювати дії КГП (начальника караулу), добиватися швидкості якісного проведення розвідки пожежі, правильної оцінки обстановки умовної пожежі, правильного визначення вирішального напряму бойових дій, віддання чітких, правильних та коротких розпоря­джень, взаємодії між відділеннями та дотримання правил безпе­ки праці.

Після вирішення ПТЗ керівник занять підводить їх підсум­ки. Спочатку він нагадує тему та мету заняття та пояснює задум заняття. Після цього він надає слово командирам відділень, які пояснюють бойові дії своїх підлеглих. Потім КГП пояснює при­йняті ним рішення та як вони виконувались караулом. Наприкі­нці керівник занять розбирає дії КГП (начальника караулу), дає конкретні висновки та завдання для усунення недоліків у по­жежно-тактичній підготовці відділень та караулу в цілому та ви­значає строки їх усунення.

Плани і картки пожежогасіння

(Керівний документ - Рекомендації по складанню планів і карток пожежогасіння ГУДПО МВС України від 02.08.94 р. №12/2/896)

Вимоги до планів пожежогасіння:

- плани пожежогасіння складаються на особливо важливі, пожежовибухоиебезпечні об'єкти (перелік визначен керівним документом);

- перелік об'єктів, на які складаються плани пожежога­сіння затверджується начальником головного управління або управління МНС України ;

- після розробки план узгоджується з керівниками під­приємств та затверджується начальником гарнізону;

- періодичність відпрацювання планів з залученням дода­ткових сил і засобів визначає начальник гарнізону, але не рідше одного разу на рік по виклику №3 та один раз в два роки по ви­клику №2.

- плани складаються у двох екземплярах, зберігаються - один на пункті зв'язку пожежної частини, другий в штабі поже­жогасіння (штабному автомобілі);

- план оформлюється окремою книжкою на цупкому па­пері єдиного формату, розмірами не менш 210 х 297 мм:

- план пожежогасіння складається із:

- Титульного листа З позначкою на ньому варіанту га­сіння пожежі, повного найменування об'єкту, його адреси, шлях руху і номер телефону;

- Текстової частини: Оперативно-тактична характерис­тика об'єкту, будівлі, споруди; протипожежне водопостачання; шляхи евакуації; розрахунок сил і засобів, кінцеві данні розра­хунку у таблиці; рекомендації КГП, НЩ, НБД, НТ і особам, які входять в штаб пожежогасіння);

- Графічної частини: План схема об'єкту з розставлен­ням сил та засобів (у двох варіантах - для КГП і штабу, для НТ); плани поверхів, розрізи будівель і споруд.

Вимоги до карток пожежегасіння (дод1):

- картки пожежогасіння складаються на дитячі, дошкільні установи, школи, адміністративні будівлі, будівлі підвищеної поверховості, культурно-видовищні споруди, бази, склади, ма­газини, промислові підприємства та інші, якщо немає необхід­ності в складанні плану пожежогасіння;

- кінцевий перелік об'єктів, на які складаються картки пожежогасіння визначається начальником гарнізону;

- картка пожежогасіння виконується на цупкому папері, розмірами 210 х 297 мм, містить інформацію на зовнішньому і зворотньому боків:

• Зовнішній бік картки: Хто затвердив; найменування та адреса об'єкту: які підрозділи виїжджають і кількість техніки; стисла характеристика об'єкту і водопостачання; схема розта­шування об'єкта на місцевості з розставленням сил і засобів);

• Зворотний бік картки: Плани поверхів з нанесенням шляхів евакуації, внутрішніх ПК, місцями перебування людей у нічний час, зберігання ЛЗР, ГР, СДОР, РР, ВР, розташування електрощитових, насосів - підвищувачів, систем димовидалення та ін.

- картки групуються по видах об'єктів, складається зміст, нумеруються та брошуруються в альбом;

- строки відпрацювання карток пожежогасіння, не рідше 1 разу в 2 роки, з поміткою відпрацювання на спеціальному лис­ті в альбомі:

- картки можуть зберігатися на пункті зв'язку частини або пожежному автомобілі.

130

Слідкую за тим, щоб в/с уважно слухали та при необхідності конспектували. Даю відповіді на поставлені питання.

3

Заключна частина

-Підводжу підсумки заняття.

-Відповідаю на поставлені запитання.

-Проводжу вибіркове опитування особового складу.

- Ставлю завдання на самостійну підготовку:

10