|
Основна частина
1. Призначення та види пожежного зв’язку. Принцип радіозв’язку.
Пожежний зв'язок призначений для швидкого і точного повідомлення про пожежу, оповіщення посадових осіб, своєчасного виклику додаткових сил і для керівництва працюючими на пожежі підрозділами.
По призначенню пожежний зв'язок розділяється на зв'язок повідомлення і зв'язок на пожежі.
Зв'язок повідомлення забезпечує виклик сил і засобів на пожежу. Вона здійснюється внутрішнім і зовнішнім телефонним зв'язком військової частини (гарнізону), автоматичною пожежною сигналізацією і звуковими сигналами (сирена, дзвін). Основним засобом цього зв'язку є телефони, що встановлюються в штабі військової частини, підрозділах, у всіх пожежонебезпечних будинках і спорудах і по який можна викликати пожежну команду частини (гарнізону) і інші підрозділи, призначені для гасіння пожежі відповідно до плану протипожежної охорони.
У телефонних апаратів вивішуються написи з указівкою номера телефону найближчої пожежної команди. При повідомленні про пожежу необхідно ясно повідомити черговому телефоністу пожежної команди: де виникла пожежа, що горить і хто сповіщає про пожежу.
Після підйому пожежної команди частини (гарнізону) виробляється оповіщення посадових осіб у встановленій послідовності і визначених обличчях.
Зв'язок на пожежі організується для забезпечення керівництва підрозділами, притягнутими для гасіння пожежі, і подачі зведень про хід його гасіння. Зв'язок на пожежі встановлюється між керівником гасіння пожежі і начальника.
Принцип телефонного зв'язку
Телефонний зв'язок служить для передачі на відстань по проводах звуків, перетворених в електричні сигнали.
Звук — це процес поширення коливань пружного середовища (повітря, води), викликаних коливаннями якого-небудь тіла. Людська мова обумовлена коливаннями голосових зв'язувань при проходженні через них повітря. Швидкість поширення звукових коливань залежить від властивостей звукопровідного середовища. Наприклад, у повітрі вона дорівнює 340, у воді—1440, у сталі—5100 м/с. Безпосередня передача звуку по повітрю можливе на невелику відстань (голосна людська мова чутна на відстані до 100 м). Передача мови на великі відстані стала можлива лише після того, як був відкритий спосіб перетворення звукової енергії в електричну і, навпаки, електричної енергії в звукову.
Пристрій, що перетворить звукові коливання в електричні, називається мікрофоном, а пристрій, що перетворить електричні коливання в звукові, — телефоном.
Для здійснення найпростішого телефонного зв'язку необхідно мати в пункті передачі мікрофон М, джерело харчування Б, а в пункті прийом-телефон Т, обидва пункти з'єднати проводами Л1 і Л2. Схема найпростішого телефонного зв'язку для однобічного телефонування представлена на мал. 18.1, а.
При розмові перед вугільним мікрофоном (мал. 18.2) звукові хвилі приводять у коливальний рух мембрану / мікрофона, що те сильніше, те слабкіше здавлює вугільний порошок 3. Здавлювання вугільного порошку приводить до зменшення електричного опору ланцюга, при зменшенні тиску мембрани опір збільшується.
У проводах Л1 і Л2 і через телефон Т (див. мал. 18.1) проходить пульсуючий (розмовний) струм, частота й амплітуда
Якого визначаються звуковими коливаннями. Цей струм проходить через обмотку 2 електромагніти телефону (мал. 18.3) і викликає коливання його мембрани /. Виниклі під дією мембрани коливання повітряного середовища будуть сприйматися людським вухом як звук.
Для здійснення двостороннього телефонування необхідно, щоб у кожнім пункті був мікрофон і телефон. Пристрій, що складається з мікрофона і телефону, являє собою найпростіший телефонний апарат (див. мал. 18.1,6).
Забезпечення роботи багатьох телефонних апаратів (їхнє з'єднання між собою) здійснюється через телефонні станцій, що можуть бути ручної чи автоматичної дії.
Усі сучасні телефонні апарати складаються з наступних трьох груп приладів:
Розмовні прибор-мікрофон, телефон, трансформатор служать для ведення переговорів;
Викличні прилади — індуктор, дзвоник, підоймовий перемикач забезпечують посилку і прийом сигналів виклику;
Додаткові прилади — конденсатори, грозорозрядники, лінійні клеми, розмовний клапан, шунтуруюча кнопка поліпшують експлуатаційні властивості апаратів. Джерело струму служить для харчування мікрофона електричною енергією. Для зручності користування мікрофон і телефон поєднують в одне ціле — слухавку.
Спрощена функціональна схема телефонного апарата представлена на мал. 18.4. У стані спокою до лінії підключені викличні прилади. При знятті слухавки підоймовим перемикачем РП відключаються викличні прилади і підключаються розмовні (телефон, мікрофон, трансформатор).
На автоматичних телефонних станціях (АТС) джерелом викличного струму є генератор перемінного струму частотою 16—25 Гц, напругою 80—НОВИЙ.
На телефонних станціях ручного обслуговування старих випусків джерелом викличного струму є індуктор ручної дії.
 
Для прийому виклику до телефонних апаратах застосовують поляризовані дзвоники перемінного струму (мал. 18.5). Принцип дії поляризованого дзвоника заснований на взаємодії двох магнітних потоків: постійним, створюваним постійним магнітом, і перемінним, створюваним електромагнітом. Електромагніт містить два сердечники 2, на яких обмотки 3 намотані в різні сторони. При надходженні викличного струму на обмотки електромагніта магнітний ноток одного сердечника збільшується, а іншого — зменшується. Унаслідок цього одне з пліч якоря / виявиться притягнутим до сердечника. Але тому що виклик посилається перемінним струмом, то якір буде по черзі притягатися до сердечників електромагніта. При цьому жвавий 4 вдаряється об дзвінкові чашки 5, створюючи акустичний сигнал виклику.
Процес набору номера з апарата АТС полягає в утворенні імпульсів постійного струму, переданих по лінії на АТС (див. мал. 18.4). Коли в апараті мікротелефонна трубка знята з важеля, у мікротелефонний ланцюг зі станції надходить постійний струм. У цей ланцюг послідовно включається імпульсний контакт номеронабирача ИК, що у, спокійному стані замкнуть. При наборі цей контакт розмикається механізмом номеронабирача через рівні проміжки часу. Число розмикань відповідає цифрі, що набирається. Таким чином, під час набору номера в лінії відбувається чергування токових імпульсів і пауз, що на АТС керують процесом відшукання лінії викликуваного абонента. У номеронабирачі мається ще шунтируючий контакт. ШК, шунтируючий розмовні прилади апарата під час посилки імпульсів на АТС. Цим забезпечуються більш сприятливі умови роботи приладів АТС.
Усі телефонні апарати можна класифікувати по способі харчування мікрофонів, по типі телефонної станції, по конструкції і за умовами застосування.
У залежності від способу живлення мікрофонів телефонні апарати поділяються на апарати місцевої батареї харчування (МБ) і апарати центральної батареї харчування (ЦБ).
По типі телефонних станцій, до яких підключаються апарати, розрізняють апарати ручних телефонних станцій (РТС) і апарати автоматичних телефонних станцій (АТС).
У залежності від конструкції апарати поділяють на настінні, настільні і переносні.
За умовами застосування маються апарати загального застосування і спеціальні (корабельні, шахтні, постові й ін.).18.6.
Ультракороткохвильові радіостанції
Радіостанції Р-105, Р.108, Р-109, Р-105Д, Р-108Д, Р-109Д, Р-105М, Р-108М, Р-109М — переносні, ранцеві, не проникні для дощу, приймальнопередаючі, телефонні, симплексні, ультракороткохвильові з частотною модуляцією, забезпечують входження в зв'язок без пошуку кореспондента і ведення радіозв'язку без підстроювання приймача на кожній з фіксованих робочих частот при перепадах температури між працюючими радіостанціями до 30°С, зберігають працездатність у перемінних кліматичних умовах при температурі навколишнього повітря від мінус 40 до плюс БСС і при відносній вологості повітря до 98%.
Зовнішній вигляд і структурні схеми зазначених радіостанцій істотних розходжень не мають.
Радіостанції Р-105Д, Р-108Д, Р-109Д, Р-105М, Р-108М и Р-109М пристосовані для дистанційного керування з застосуванням телефонного апарата ТАИ-43Р чи ТА-57.
Тактико-технічні дані радіостанцій приведені в табл. 18.1.
Пристрій радіостанцій розглянемо на прикладі радіостанції Р-108, що складається з діючого, запасного комплектів і допоміжного майна.
Діючий комплект показаний на мал. 18.12, він включає наступні основні елементи: ранець із прийомопередатчиком, акумулятори 4, мікротелефону гарнітуру 6, штирову антену 3 із противагою 7, променеву антену 8, ремені 2 для перенесення радіостанції і сумку 5 радиста.
Ранець служить для розміщення в ньому елементів радіостанції. Він виконаний з дюралюмінію у виді коробки довжиною 365, висотою 385 і шириною 230 мм, має двох кришок з гумовими ущільненнями, кожна з який защіпається чотирма замками. У верхній частині ранця розташоване: гніздо з антенним ізолятором для підключення штирової антени; затиск ЛІНІЯ для підключення одного з проводів лінії телефонного апарата; затиск ПРОТИВАГА для підключення противаги і другого проводу лінії телефонного апарата; колодка для підключення мікротелефонної гарнітури, що закривається ковпачком. Внутрішня частина ранця розділена глухою перегородкою на два відсіки. У передньому відсіку розміщається прийомопередатчик, а в задньому — акумулятори, штирова антена з противагою, мікротелефонна гарнітура і викрутка.
Прийомопередатчик з боку передньої панелі має:
Ручку установки частоти УСТАНОВКА ЧАСТОТИ; ручку СТОПОР ШКАЛИ; здвоєну ручку настроювання антени НАСТРОЮВАННЯ АНТЕНИ; лінзу з оправою, призначену для збільшення зображення шкали; кришку КОРЕКЦІЯ, що закриває отвір для викрутки, що вставляється при корекції градуювання радіостанцій; вимірювальний прилад для контролю напруги акумуляторів і для настроювання антени при роботі радіостанцій на передачу; тумблер включення автопідстроювання частоти приймача АПЧ-ВИКЛ. і переключення ТІК. АНТ.—НАПР. АККУМ.; колодку для підключення мікротелефонної гарнітури; вимикач харчування радіостанції ВКЛ. — ВИКЛ.; кнопку включення кварцового калібру-тора КАЛІБРАТОР НАТИСНУТИ.
Мікротелефонна гарнітура складається з двох телефонів і мікрофона з кнопкою для переключення радіостанції з прийому на передачу і назад.
Радіостанція комплектується антенними пристроями наступних типів: гнучкій штировій антеною висотою 1,5м;
Комбінованій штировій антеною, що складається з гнучкій штировій антени і чотирьох колін (загальна висота антени 2,7 м);
Променевою антеною, що представляє собою ізольований багатожильний провід довжиною 40 м. У згорнутому виді променева антена укладається в сумку радиста.
При роботі на стоянці застосовується комбінована антена з противагою, при роботі в русі застосовується тільки гнучка штирова антена, у цьому випадку як противагу використовується корпус радіостанції. Для роботи на підвищеній дальності використовують променеву антену.
Для підготовки радіостанції до роботи необхідно:
Зібрати антену, уставити її в гніздо антенного ізолятора і, приєднавши противагу, направити його убік кореспондента;
Підключити мікротелефонну гарнітуру до верхньої фішки радіостанції;
Відкрити передню кришку ранця, відпустити стопор шкали і, обертаючи ручку УСТАНОВКА ЧАСТОТИ, установити необхідну частоту по шкалі;
Уключити радіостанцію, повернувши вимикач у положення ВКЛ., стрілка приладу повинна встати на пофарбований сектор шкали (при положенні тумблера на НАПР. АККУМ.);
Переключити тумблер у положення ТІК АНТ., натиснувши кнопку на гарнітурі, домогтися найбільшого відхилення стрілки приладу, обертаючи ручку НАСТРОЮВАННЯ АНТЕНИ, кнопку гарнітури відпустити;
Закрити передню кришку ранця.
При роботі в приміщенні включення мікротелефонної гарнітури можна робити в колодку на передній панелі. У цьому випадку колодка на ранці може бути використана додатково для підключення мікротелефонної трубки.
При роботі на передачу необхідно натиснути кнопку на корпусі мікрофона (розмовний клапан мікротелефонної трубки). При передачі говорити в мікрофон нормальним голосом, виразно, не кваплячи, мікрофон тримати у вертикальному положенні.
Переходячи на прийом, відпустити кнопку на корпусі мікрофона (розмовний клапан на мікротелефонній трубці).
Для згортання радіостанції необхідно виконати наступне:
Повідомити кореспонденту про закінчення радіозв'язку;
Виключити харчування радіостанції;
Зняти антену;
Відключити мікротелефонну гарнітуру й укласти її у відсік ранця;
Закрити кришки ранця.
Працюючи з радіостанцією, радист повинний оберігати її від поштовхів і падіння, містити в чистоті, стежити за тим, щоб бруд не потрапив у фішки мікротелефонної трубки і гарнітури, а також у гніздо антенного ізолятора. В випадку проникнення усередину радіостанції води необхідно вийняти з обох відсіків ранця прийомопередатчик і усі приналежності станції, ретельно просушити їх і потім знову вставити в ранець. Не можна перевертати радіостанцію вниз антенним ізолятором при вставлених акумуляторах. Пробки акумуляторів повинні бути щільно загорнені. Мікрофонну гарнітуру оберігати від впливу вологи. Після роботи при низьких температурах чи під дощем мікротелефонну гарнітуру необхідно просушити, а при роботі на морозі — охороняти мікрофон від замерзання. Не закручувати і не перегинати під гострим кутом сполучні проводи головних телефонів і кабелю мікротелефонної гарнітури. Відключення гарнітури від радіостанції потрібно робити акуратно, беручи рукою не за провід, а за фішку. Зчленування штировій антени очищати від бруду, а після дощу ретельно протирати тканиною.
У пожежних командах для стаціонарно встановлених радіостанцій можуть застосовуватися спрямовані і ненаправлені антени. Якщо будинок пожежної команди розташовується в центрі охоронюваного об'єкта, то необхідно застосувати штирову антену з противагами, спрямованими в усі сторони. Така антена має кругову діаграму спрямованості, потужність випромінювання радіохвиль однакова в усі сторони. Якщо охоронюваний об'єкт знаходиться в одному напрямку від пожежної команди, то зручніше застосувати спрямовану чи антену штирову антену з розташуванням противаг убік об'єкта. Введення антени в радіостанцію необхідно здійснювати через рубильник, що дозволяє переключити антену на землю при сильних грозах.
|
