Основна частина
ПОЖЕЖНО-ТАКТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
При пожежах у сховищах, цехах і пунктах робіт з боєприпасами, вибуховими речовинами і порохами можливо:
— загоряння порохів, що супроводжується сильним тепловим випромінюванням і розлітанням палаючих елементів на значні відстані;
— швидке поширення вогню в різних напрямках, що супроводжується одиночними і груповими вибухами боєприпасів і руйнуванням конструкцій будинків;
— розлітання осколків і розкидання вибухами окремих снарядів і гільз, а також палаючих конструкцій будинків, що викликають виникнення нових вогнищ пожежі;
— поразка людей і ушкодження пожежних автомашин і іншої протипожежної техніки.
Варто мати на увазі, що ступінь небезпеки різних ВВ і боєприпасів неоднакова, поводження їх в умовах пожежі також по-різному. Це видно з характеристики, що нижче приводиться.
Небезпечні у відношенні сильних вибухів, детонації і пожеж: вибухові речовини — тетрил, тротил, мелініт, аммонійно-селітрові ВВ у чистому виді й у виробах (підривні шашки, розривні заряди і детонатори різних призначень), димний порох у чистому виді й у виробах (спалахувачі, вибухопакети), що детонують шнури, капсулі-детонатори, електродетонатори, запали до ручних і протитанкових гранат.
Небезпечні у відношенні пожежі, що супроводжується сильним тепловипромінюванням з розльотом палаючих елементів, піроксилінові і нітрогліцеринові бездимні пороху в чистому виді й у виробах.
Небезпечні у відношенні пожежі, що супроводжується груповими вибухами і розльотом елементів пострілів, здатних викликати вибухи і пожежі в інших сховищах: остаточно і неостаточно споряджені осколкові, осколково-фугасні, фугасні, бетонобійні, бронебійні снаряди і міни незалежно від калібру роду ВВ, яким вони споряджені; кумулятивні постріли, а також неостаточно споряджені фугасні, осколково-фугасні, осколкові, бронебійні, кумулятивні, протичовневі, противосамолетні, фугасно-запалювальні авіабомби, фотобомби і разові бомбові касети; остаточно споряджені осколкові і кумулятивні бомби, бомби з додатковими швидкостями, ручні і протитанкові гранати
Небезпечні у відношенні пожеж і вибухів, що супроводжуються незначними руйнуваннями, патрони до авіаційних гармат і кулеметів із усіма видами куль і снарядів, крім споряджених фосфором.
Небезпечні у відношенні пожеж, що супроводжуються одиночними вибухами: остаточно і неостаточно споряджені підкалиберні бронебійні постріли; неостаточно споряджені запальні, освітлювальні і димові снаряди, міни і бомби, а також орієнтирно-сигнальні бомби, посадкові ракети і розривні заряди до практичних бомб; взривачі, засобу запалення, трассери; заряди з бездимних порохів у гільзах; патрони до стрілецького озброєння зі звичайною, запальною, бронебійно-запальною і трасуючою кулями; піротехнічні засоби, вогнепровідний шнур; орієнтирні морські авіабомби.
Небезпечні у відношенні пожеж: пальні тверді матеріали (укупорка з-під боєприпасів, картонаж), флегматизатори, просальники, неодружені пробки.
Не небезпечні у відношенні пожеж і вибухів:
Надкаліберні і бронебійні повновагі снаряди; неспоряджені корпуси снарядів і бомб; неспоряджені разові бомбові касети, ланки, гарматні гільзи, размеднітелі, боєприпаси, що не містять у собі вибухових і пальних речовин; реактивні частини реактивних снарядів.
Весь особовий склад пожежної команди повинний твердо знати властивості різних вибухових речовин і боєприпасів і поводження їхній в умовах пожежі.
Знаючи ці властивості, керівник пожежегасіння буде мати можливість вибрати відповідний спосіб гасіння (запобігши катастрофічні наслідки) пожежі, а особовий склад — ужити необхідних заходів до захисту від поразок.
ОРГАНІЗАЦІЯ ГАСІННЯ ПОЖЕЖІ
Успіх гасіння пожеж у місцях збереження боєприпасів і порохів цілком залежить від своєчасного і вмілого застосування людьми, що працюють з боєприпасами і порохами, засобів гасіння, швидкості прибуття до місця пожежі пожежної команди і подачі до вогнища вогню водяних стовбурів.
При цьому заздалегідь повинні бути передбачені негайний виклик до місця пожежі сусідніх пожежних команд, а також організація рухливого резерву на випадок виникнення нових вогнищ пожеж від осколків, що розлітаються, що розкидаються боєприпасів (палаючих конструкцій будинку) і заміни попарної техніки, що вийшла з ладу.
Велике значення для успішного гасіння виниклого пожежі, Евакуації з палаючого приміщення майна і захисту від загоряння сусідніх з палаючим сховищ має швидке прибуття (по сигналі пожежної тривоги) на пункти збору особового складу «Об'єкта. Відповідно до існуючого на об'єктах положенню прибулий на пункти збору особовий склад використовується відповідно до плану протипожежної охорони об'єкта.
Що стосується розвідки пожежі, то вона в залежності від виду боєприпасів, що знаходяться в палаючому приміщенні, метеорологічних умов (вітер, дощ, сніг) і сформованої обстановки пожежі поширюється на об'єкти всього прилягаючого до місця пожежі району, радіус якого може Досягати 1,5 км і більш. При цьому особиста розвідка керівника пожежегасіння обмежується палаючим і найближчими до палаючого об'єктами. Зведення про обстановку в районі вилучених об'єктів доставляються керівнику гасінням пожежі спеціально виділеними (призначеними) для цієї мети обличчями.
Як правило, розвідка пожежі повинна вестися з одночасною подачею усередину палаючого приміщення стовбурів. При подачі стовбурів До вогнищ горіння необхідно уточнити: розміри пожежі, шляху поширення вогню, ступінь погрози з боку вогню найближчим будинкам з вибуховим майном і боєприпасами, а в споряджувальних цехах сусіднім приміщенням.
Основні сили і засоби зосереджувати в місцях, де поширення пожежі може викликати вибух. При горінні укупорки з боєприпасами, ВВ і порохами розтаскувати штабеля і негайно гасити укупорку. Одночасно з гасінням робити Охолодження боєприпасів і евакуацію їхній із зони пожежі.
З огляду на, що більшість зовнішніх пожеж є результатом переходу вогню на дах і стіни зсередини сховища, необхідно відразу ж після прибуття пожежної команди до місця пожежі розкрити сховище (цех) і дати туди перші водяні стовбури літер «А». Інші прибуваючі сили і засоби використовувати Відповідно до обстановки пожежі, що виявилася, і на захист сусідніх об'єктів (сховищ) шляхом виставляння в останніх приладів і засобів пожежегасіння.
При цьому захист укупорки з боєприпасами від загоряння при пожежі конструктивних елементів сховищ (цехів), гасіння загораемой укупорки з боєприпасами й одночасною евакуацією боєприпасів з палаючих сховищ (цехів) є основними (вирішальний результат пожежі) заходами, що виключають можливість переходу пожежі в катастрофу.
Варто мати на увазі, що погроза можливого загоряння евакуйованого майна від осколків, що розлітаються, завжди буде, але по своїх наслідках вона менше, ніж погроза вибуху боєприпасів, зосереджених у палаючому приміщенні.
Евакуація боєприпасів повинна вироблятися тільки за вказівкою командування бази і під керівництвом завідувача чи сховищем іншого фахівця з боєприпасів (порохам) з обліком вибухо-пожежонебезпечних властивостей боєприпасів і безпеки для особового складу, що приймають участь в евакуації
Для виконання цих робіт у першу чергу залучається особовий склад, не зайнятий гасінням пожежі. Порядок евакуації майна на випадок пожежі повинний бути розроблений заздалегідь і передбачений планом протипожежної охорони об'єкта.
Що стосується майна, розташованого поблизу палаючого об'єкта на відкритих площадках тимчасового збереження, то видалення його виробляється при першій до того можливості, а до її появи відразу ж приймаються міри до безупинного проливці водою чи штабелів покриваючих штабелі брезентів.
Гасіння пожеж боєприпасів
Вивченням наслідків пожеж на базах боєприпасів, а також спеціально поставленими досвідами встановлені наступні особливості поводження боєприпасів в умовах пожежі.
Одиночні і групові вибухи боєприпасів виникають у результаті розвиненого пожежі
При пожежах у сховищах спочатку загоряється укупорка з боєприпасами. Прогоряння укупорки і нагрівши боєприпасів, що знаходяться в ній, до температури вибуху, як показала практика, настає не раніше 6- 8 хв із моменту охоплення укупорки вогнем.
Крім того, майже у всіх випадках пожеж штабелів боєприпасів протягом 30—40 Хв спостерігалися лише вибухи одиночних боєприпасів і тільки після закінчення цього часу відбувалися групові вибухи, що приводили в окремих випадках до детонації інших боєприпасів
Таким чином, цей період є найбільш безпечним для людей, що приймають участь у гасінні пожежі.
Що стосується мір безпеки, що повинні застосовуватися при гасінні пожеж боєприпасів, що дають вибухи, то варто враховувати, що область найменшої поразки буде лежати з боку кутів і виходів (входів) сховища (мал. 68).
Отже, правильні тактичні дії пожежної команди, а також швидкість і чіткість у роботі всього особового складу бази можуть запобігти поширенню пожежі і зберегти від знищення вогнем найцінніше майно.
Організувати гасіння пожеж окремих видів боєприпасів і захист від загоряння сусідніх сховищ, необхідно враховувати наступне.
Гранична величина розльоту осколків, здатних викликати загоряння в інших сховищах, при вибуху снарядів у палаючому сховищі складає від 500 до 2000 М (рис 69). Вибух неостаточно споряджених снарядів з вишибним зарядом з димного пороху (освітлювальні і запальні снаряди) спостерігається при їхньому швидкому нагріванні, тому що в противному випадку відбувається лише розлад порохового заряду з виплавленням з його складу сірки й інших компонентів
Вплив вогню на унітарні артвистріли вибуху бойового
Заряда в гільзах не викликає; виходить лише запалення пороху, у результаті чого тиском газів снаряди, що утворилися при горінні бойового заряду, виштовхуються з гільзи На відстань 1-6 м, а самі гільзи чи розриваються деформуються. При розриві гільз дрібні частки їх відкидаються назад на відстань до 30 М.
Вплив вогню на гільзи з бойовими зарядами в артвистрілах гільзового роздільного заряджання особливо небезпечно в тому випадку, коли вогонь викликає дія капсульних утулок, у результаті якого палаючий пороховий заряд викидається з гільз на відстань до 6—8 М, збільшуючи площу горіння.
При загорянні основних і додаткових зарядів для хв у нормальної укупорке відбувається розрив металевого короба з розкиданням палаючих зарядів у різних напрямках.
При гасінні пожеж сховищ з боєприпасами необхідно вводити в дію, як правило, стовбури «А» з найбільш повним їхнім використанням, маючи у виді, що вчасно подана і умів використаний могутній водяний струмінь при загорянні укупорки з боєприпасами вирішує успіх гасіння пожежі і запобігає можливості їхніх вибухів.
Крім того, необхідно:
— організувати спостереження за сусідніми будинками і спорудженнями і прилягаючою територією з метою попередження загоряння будинків, трави і чагарнику;
— при погрозі вибухів з можливим розльотом боєприпасів і розкиданням палаючих конструкцій будинку робити розміщення по об'єктах (сховищам і іншим будинкам) особового складу підрозділів військової частини з засобами гасіння для ліквідації можливих нових вогнищ пожежі;
— підтримувати постійний зв'язок з технічним персоналом, відповідальним за збереження, заощадження і за техніку безпеки при роботах з боєприпасами, і уточнювати через нього всі питання, зв'язані з особливостями гасіння пожежі;
— направляти могутні водяні струмені при збиванні вогню з укупорки і при захисті її від вогню з таким розрахунком, щоб механічне (ударне) дія струменя не викликало падіння боєприпасів.
Відносно незначний матеріальний збиток, заподіяний пожежею, збереження сторони, що піддавалися погрозі з, вогню сусідніх з палаючим сховищ і значної частини майна, що знаходилося в палаючому сховищі, з'явилося результатом:
— своєчасного виявлення пожежі виставленими спостережливими ростами з особового складу пожежної команди;
— швидкого прибуття пожежної команди до місця виниклого пожежі і подачі перших стовбурів усередину сховища;
— виклику до місця пожежі особового складу бази і передбачених планом протипожежної охорони сусідніх пожежних команд;
— уживання заходів до підвищення тиску у водогінній мережі об'єкта;
— самовідданої (незважаючи на окремі вибухи) роботи притягнутого для гасіння пожежі, евакуації майна і захисту від вогню сусідніх сховищ особового складу пожежних команд і бази.
Особливості гасіння пожеж інших видів боєприпасів полягають у наступному.
Патрони до стрілецької зброї загального вибуху при пожежі штабелів не дають, тому що запалення пороху в гільзах відбувається порізно, тобто в міру нагрівання його до 168—172° С. При цьому відбувається розліт гільз і розкидання патронів, що не розірвалися. Кулі від патронів, що розірвалися, як правило, здебільшого залишаються на місці. Забійною силою гільзи, що розлітаються, і патрони, що розкидаються, не володіють.
Дистанційні трубки при пожежі також не дають загального вибуху, і ступінь їхньої небезпеки для особового складу, що працює по гасінню пожежі й евакуації майна, аналогічна і небезпеки при розривах патронів до стрілецької Зброї (порізи, забиті місця обличчя і рук).
З огляду на, що прогоряння дерев'яної укупорки й оплавлення стусан з наступним розривом патронів відбувається через значний час (15—18 Хв) після охоплення вогнем дерев'яної укупорки, рекомендується: при загорянні штабеля, що почалося, коли вогнем охоплена його незначна частина, не допускати поширення вогню по штабелі, для чого скидати палаючу укупорку на землю (підлога) і там збивати вогонь підручними чи засобами за¬
Лити його водою з цебер. Одночасно дати у вогнище пожежі струменя води від пожежних стовбурів.
Якщо вогнем охоплена значна частина штабеля, необхідно, не очікуючи подачі до палаючого штабелю стовбурів, приступити до негайного видалення зі штабеля непалаючої укупорки.
При пожежі штабелів з піротехнічними засобами розліт останніх може викликати численні загоряння рослинного покриву, найближчих і вилучених від місця пожежі на значну відстань будинків і споруджень.
Щоб зменшити небезпека розльоту піротехнічних засобів, необхідно закрити вікна сховища щитами, а для попередження можливих і ліквідації виниклих загорянь розставляти людей із засобами пожежегасіння в будинків і штабелів, що піддається небезпеки загоряння. При можливості до цього створювати рухливий (на вантажних автомобілях і інших видах транспорту) резерв із засобами пожежегасіння, що направляти в місця загорянь.
Гасіння що зайняло укупорки в штабелі з піротехнічними засобами робити прийомами, аналогічними прийомам гасіння укупорки з патронами до стрілецької зброї.
При пожежі сховищ з вогнепровідними і шнурами, що детонують, одночасно з гасінням пожежі видаляти укупорку з ними зі сховищ.
При пожежі сховищ з перерахованими вище боєприпасами виникає утруднення в проведенні евакуації боєприпасів через двері (ворота) сховища. У таких випадках, як це випливає з розглянутого нижче приклада, рекомендується робити евакуацію через розібрані місця в стінках сховища.
Загальні зведення про об'єкт п о ж а р а. Пожежа виникла на складі озброєння і боєприпасів у військовій частині. На території складу, крім сховища 2 (мал. 70), у якому виникла пожежа, у 20 М від останнього, знаходилися сховища /, 4 і в 40 М сховище 3. Територія складу була обнесена дротовим забором і охоронялася вартою.
Для цілей пожежегасіння призначалися запас води в гумовому чані ємністю 3 М3 (у безпосередній близькості від об'єкта пожежі) і загата з необмеженим запасом води, що знаходилася від палаючого об'єкта на відстані 120 М.
Сховище, у якому виникла пожежа, одноповерхове, дерев'яне, каркасно-обшивного типу, з безгорищевим покриттям. Внутрішній обсяг сховища розділявся дерев'яною тесовою перегородкою на дві рівні частини. У лівій частині сховища знаходилося до чотирьох вагонів гвинтівкових патронів, кілька шухляд ручних гранат і вибухопакетів. У правій частині сховища знаходилася стрілецька зброя (гвинтівки і ручні кулемети).
Пожежа виникла в 2 ч 30 Хв у результаті удару блискавки в ліву секцію сховища 2. Відкрита пожежа була відразу ж замічена спостережливою посадою на вишці гарнізонної пожежної команди.
Одночасно в гарнізонну і міську пожежні команди надійшло телефонне розпорядження повідомлення про пожежу від чергового по частині.
По тривозі, оголошеної особовому складу частини, до місця пожежі прибутку черговий підрозділ, стрілецький батальйон і позаштатна пожежна команда частини, що мала на озброєнні два ручних пожежних насоси і господарська автоцистерна.
До моменту прибуття позаштатної пожежної команди до місця пожежі вогнем були охоплені покрівля лівого відсіку сховища і два штабелі з боєприпасами. Для гасіння виниклого пожежі від ручних насосів, один із яких був установлений для харчування водою з гумового чана і другий — від господарської автоцистерни, були дані два стовбури. Тому що сховище виявилося перевантаженим, а дія променистої теплоти бути значним, ствольщики працювали зовні палаючого будинку, подаючи струменя усередину сховища через дверний проріз (мал. 70, А),З метою захисту Сусідніх будинків від дії Променистої теплоти й іскор, що розлітаються, на дахах сховища / з боєприпасами і Сховища 4 з артозброєнням були виставлені посади з первинними засобами пожежегасіння.
Одночасно з зазначених сховищ була організована евакуація майна, що зберігався в них. При цьому гасінням пожежі керував начальник позаштатної пожежної команди, а евакуацією майна начальник артвооружения і начальник штабу частини.
Незважаючи, однак, на вжиті заходи, згасити пожежа до прибуття гарнізонної і міський пожежних команд не удалося, тому що розвитку пожежі сприяла легкозгораєма конструкція сховища, а його гасінню перешкоджала промениста теплота.
Обстановка пожежі в момент прибуття пожежних команд і вжиті заходи по його гасінню. Вчасно прибуття гарнізонної і міський пожежних команд у складі двох відділень на автонасосах вогнем були охоплені близько 0,75 площі покрівлі сховища і два штабелі з боєприпасами. Крім того, вогонь через тесову перегородку проникнув усередину другого відсіку сховища з артозброєнням, з якого до цього вироблялася евакуація майна. При цьому гасіння палаючого відсіку і захист сусіднього не вироблялися, тому що після поранення двох чоловік у результаті вибухів патронів, що почалися, командир частини наказав особовому складу позаштатної пожежної команди подальше гасіння й евакуацію майна зі Сховища 2 припинити і перейти на захист Сховищ 1 І 4.
Оцінивши сформовану обстановку, начальник гарнізонної пожежної команди, що прийняв на себе керівництво пожарогасінням. наказав установити насоси на загату з необмеженим запасом води з подачею від кожного насоса по двох стовбура «А», від автонасоса гарнізонної команди — у двері південної сторони сховища і від автонасоса міської команди — у двері північної сторони сховища.
Одночасно через командира частини керівником пожежегасіння була організована доставка до ручних насосів води водовозними засобами частини, а також розбирання західної торцевої стіни сховища і розтаскування палаючих штабелів баграми з наступним гасінням витягненої укупорки стовбуром від ручного насоса (мал. 70, Б).
З уведенням чотирьох могутніх водяних стовбурів пожежа була швидко ліквідована.
Висновки: 1. Особовий склад позаштатної пожежної команди і частини діяв самовіддано, рішуче й успішно, чому в чималому ступені сприяли натренированність позаштатної пожежної команди і містилися в справності й у повній бойовій готовності прилади і засоби пожежегасіння.
2. Ужиті заходи по захисту від вогню сусідніх сховищ були правильними і своєчасними.
3. Командир частини перебільшив небезпеку вибухів гвинтів очних патронів, наслідком чого з'явився його наказ об припинення подальшої евакуації майна і гасіння сховища 2.
4. Начальник гарнізонної пожежної команди і її особовий склад діяли змело і рішуче, виявляючи спритність у використанні підручних засобів (кришок укупорки) для захисту від поразки гільзами, що розлітаються, що, безсумнівно, зіграло позитивну роль надалі ході робіт з гасіння пожежі й евакуації майна з палаючого сховища.
Гасіння пожеж у цехах і пунктах робіт з боєприпасами і пороками
Інтенсивному розвитку пожежі в споряджувальних цехах сприяє наявність у робочих приміщеннях порохів і елементів артилерійських (мінометних) пострілів, пальних змащень, видаткового запасу лаків і фарб.
При гасінні пожежі в споряджувальних цехах і на пунктах робіт необхідно:
— основні сили і засоби зосереджувати в тих місцях, де поширення пожежі може викликати чи вибух погрозу людям;
Одночасно з гасінням вогню робити рятування людей і охолодження боєприпасів, не допускаючи переходу вогню на дах цеху, у робочі кабіни, на платформи, площадки і навіси для тимчасового збереження майна;
— організувати евакуацію боєприпасів із суміжних з палаючим приміщень, а також знаходяться на різного роду транспортерах і контейнерах, використовуючи для цієї мети особовий склад майстерні і підрозділів, що прибуває до місця пожежі по сигналі пожежної тривоги; при необхідності використовувати для захисту ствольщиков наявні в окремих цехах майстерні пересувні броньові чи стаціонарні дерев-земляні захисні пристрої; зайвих людей завести в укриття.
ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ
Особлива увага при гасінні пожеж, що виникли в місцях збереження боєприпасів, що дають вибухи, повинне бути звернене на правильний і доцільний вибір мір захисту особового складу команд, пожежних посад і пожежної техніки.
На мал. 69 показана схема розльоту осколків боєприпасів, що рвуться, у результаті виниклого в сховище пожежі.
На схемі, типової для пожеж, що виникають у сховищах боєприпасів, показане загоряння уражених осколками об'єктів, вилучених від палаючого сховища на 210, 500 і 600 М.
Дуже істотною обставиною в прикладі, що приводиться, є той факт, що всі три загоряння були вчасно виявлені і швидке ліквідовані виставленими в сховищ посадами.
Слід зазначити, що успішній роботі особового складу пожежних посад сприяла наявність поблизу сховищ найпростіших укриттів, що дозволяли посадам звістки за об'єктами неослабне спостереження в моменти окремих і групових вибухів боєприпасів.
Немає необхідності доводити доцільність пристрою укриттів, що володіють гарним оглядом і надійним захистом, тому що цей факт загальновизнаний.
Однак при виборі типу і місця розташування укриття варто враховувати: розташування зон сильної і слабкої дії ударних
Хвиль; умови, що сприяють посиленню і зниженню тиску у фронті ударної хвилі; переважну спрямованість розкиду боєприпасів і т. п.
На основі спеціальних досвідів вивчена спрямованість дії повітряних ударних хвиль, а також розкиду боєприпасів, уламків будинків і розльоту шрапнелі (див. мал. 68).
Найбільш слабка дія ударної хвилі поблизу чи штабеля сховища з боєприпасами спостерігається в напрямку їхніх кутів (діагоналей); на великих відстанях від об'єкта вибуху значно ослаблена ударна хвиля наближається до кругового і дія вибуху по різних напрямках стає більш-менш однаковим.
Гасіння пожеж на об'єктах зберігання
військового майна.
Обстановка пожеж на складах зберігання військового майна. Усі волокнисті матеріали можна поділити на: рослинного походження (бавовна, льон, конопля, джут, сезаль та ін.); тваринного походження (вовна, шовк), штучного (штучний шовк та ін.) і синтетичного (капрон, нейлон, лавсан та ін.). Їх зберігають як на самостійних об'єктах — сировинних базах та складах, так і на видаткових складах переробних підприємств у закритих приміщеннях під навісами, у шохах (покриття на стовпах) та відкритих майданчиках.
Бавовну-сирець на відкритих майданчиках зберігають у бунтах, розміри яких 25 х 14х8 мабо22х 11 х 8м, а розриви між ними становлять 15м. Бунти бавовни об'єднують у групи по 4-6 бунтів у кожній з розривами між групами не менше ЗО м, а групи — в сектори з розривами між ними не менше 50 м. Для вентиляції бавовни у бунтах влаштовують подовжні та поперечні вентиляційні тунелі (траншеї). Висота бунта після усадки не повинна перевищувати 8 м і кожен бунт повинен бути вкритий брезентом, який закріплюється мотузками за кілки.
Луб'яні волокна на відкритих складах зберігають у скиртах розміром 32 х 10 х 10, які об'єднують у гнізда, що складаються з чотирьох скирт, чотири гнізда складають групу, а чотири групи — сектор.
Розриви у гніздах між скиртами біля подовжніх боків має бути не менше ЗО м, між торцевими сторонами — 15м, в групі між гніздами — 40 м, а у секторі між групами — 60 м (рис. 7.14а).
Промислову бавовну, яку одержують з бавовни-сирцю, та луб'яні волокна пресують та зв'язують у паки, маса яких може досягати 160 кг і більше. Паки бавовни, луб'яних волокон, вовни та штучного волокна вкладають у штабелі, які розташовують під навісами, у закритих приміщеннях та на відкритих майданчиках (рис. 7.146).
Гасіння пожеж на складах волокнистих матеріалів. Для гасіння пожеж бавовни та інших волокнистих матеріалів застосовують воду, але коефіцієнт її використання із-за великого поверхневого натягу невеликий, тому що вона погано їх змочує і проникає у середину паків, штабелів та бунтів. Якщо додати до води поверхнево-активних речовин (ПАР) у кількості 0,2-2,0% за об'ємом, поверхневий натяг її зменшиться у два рази, а вогнегасна здібність збільшиться, що дозволить зменшити її витрату на гасіння у 1,5-2 рази. Гасіння бунтів, штабелів та скирт волокнистих матеріалів у закритих складах та на відкритих майданчиках здійснюють
Компактними та розпиленими струменями із стволів РС-70, РС-50, а на великих пожежах можуть використовувати і лафетні стволи. Інтенсивність подачі води під час гасіння стебел льону у відвалах повинна бути не менше 0,2 (розпилена вода), у скиртах та тюках — 0,25, бавовни та інших волокнистих матеріалів на відкритих складах — 0,20, а в закритих — 0,30 л^м^с). При застосуванні води із змочувачами інтенсивність подачі розчину знижується приблизно у 2 рази.
Прибувши на пожежу КГП повинен негайно визначити кількість скирт, бунтів або штабелів, що горять, та які потребують захисту, напрям та швидкість вітру, місця найбільш інтенсивного розповсюдження вогню, можливість розльоту волокнистих матеріалів, що горять, та загрозу від них, оцінити наявність сил і засобів та запасів брезентових полотен для захисту бунтів і штабелів, що не горять, та необхідну кількість робітників об'єкта. Перші стволи, як правило, подають з підвітряного боку для одночасного гасіння та захисту. Для їх подачі, у першу чергу, використовують протипожежні розриви між гніздами, групами або секторами.
Гасіння бавовни-сирцю у бунтах має деякі особливості. Якщо вогнем повністю охоплений бунт бавовни, то у першу чергу подають компактні струмені для гасіння вогню у вентиляційних траншеях та розпилені для гасіння на поверхні бунта, який горить, та для захисту сусідніх. В тих випадках, коли вогнем охоплена поверхня бунта, а вогонь у вентиляційні канали не проник, стволи вводять, у першу чергу, на захист вентиляційних каналів, одночасно їх закривають брезентами, змоченими водою, дерев'яними щитками та іншими матеріалами, а потім приступають до гасіння поверхні бунта. В цих умовах доцільно вводити на гасіння не менше чотирьох стволів РС-50 на кожний бунт.. Після ліквідації полум'я на поверхні бунта тут же приступають до видаляння шару бавовни, що згоріла (до чистої бавовни), шляхом обчісування металевими граблями, вилами та проливають водою тліючі осередки. Горілу бавовну видаляють у безпечне місце. Для цієї роботи використовують робітників та транспортні засоби об'єкта.
Гасіння скирт луб'яних рослин на відкритих майданчиках та у шохах здійснюють водяними струменями із стволів РС-70, а інколи подають і лафетні стволи, їх вводять з підвітряного боку у протипожежні розриви, можуть піднімати на сусідні скирти, які ще не горять, для гасіння тих, що горять, або
Для захисту тих, що не горять, а також на покриття шохів. Після ліквідації полум'я скирти розбирають та проливають водою.
Бавовна, луб'яні та інші волокнисті матеріали у паках, складених у штабелі, гасять, як правило, розпиленими струменями розчинів ПАР. Стволи подають у протипожежні розриви, а також піднімають на штабелі, що горять, та сусідні. Струмені розчину подають спочатку на поверхню штабеля, а потім у порожнини між паками. В міру того як ліквідують полуменеве горіння проводять розбирання штабеля та евакуацію тліючих кип на вільні відкриті майданчики, які частіше розташовані біля водоймищ, де їх проливають розпиленими струменями ПАР і розрихлюють. Для транспортування та розрихлення пак використовують транспортні засоби та робітників складів. Одночасно організують евакуацію паків, що не горіли, у безпечні місця. Штабелі необхідно розбирати шарами вкладених паків, розрізати мотузки, якими паки зв'язані між собою, щоб вони не розсувались із штабеля. Знімають паки із штабелів по одному та навантажують на транспортні засоби, якими їх відвозять на окремі майданчики. Вивезені паки, що не горіли, укладають окремо у невеликі штабелі.
Гасіння пожеж у закритих складах бавовни та інших волокнистих матеріалів значно утруднюється, тому що у їх приміщенні створюється сильне задимлення.
Прибувши на пожежу КГП повинен негайно визначити, у якій секції складу виникло горіння, небезпеку розповсюдження вогню у сусідні секції. При наявності небезпеки необхідно закрити дверні та технологічні отвори до сусідніх секцій протипожежними дверима та ввести стволи на їх захист. Розвідку пожежі та ввод стволів на гасіння у секції, що горять, здійснюють за допомогою ланок або відділень газодимозахисників.
Розпилені струмені розчинів-змочувачів вводять у кожний поперечний і подовжній проходи з боків штабелів, що не горять, за допомогою яких здійснюють їх гасіння та захист сусідніх. Для захисту штабелів можуть використовувати повітряно-механічну піну середньої кратності. Одночасно з гасінням подають стволи РС-50 на покриття секції, де виникла пожежа, та розкривають світлові ліхтарі або розбирають покриття для випуску диму та зниження температури. Після ліквідації полум'я на штабелях та конструкціях будівлі складу приступають до розбирання
Штабелів. Якщо під час пожежі спрацювала дренчерна або спринклерна системи, їх відключають, направляють ланки ГДЗС на розбирання штабеля та видалення паків із секції, що горить, на окремі майданчики для розпушення та гасіння.
Одночасно з безпосереднім гасінням бунтів та штабелів на відкритих та закритих складах здійснюють захист сусідніх, у першу чергу, розташованих з підвітряного боку. Захист можна надійно забезпечити, якщо накрити штабелі або бунти брезентовими покривалами та змочити їх водою або розчином змочувача, а також покрити їх шаром повітряно-механічної піни середньої кратності та виставити на них пости із засобами пожежогасіння.
Під час гасіння пожеж створюють бойові ділянки з розрахунку одна БД на групу бунтів або штабелів по гасінню, на сусідніх групах бунтів або штабелів — по захисту, в закритих складах у секціях, що горять, — по гасінню, у сусідніх секціях — по захисту, БД на покритті та на окремих майданчиках — по розпушенню паків та їх гасінню.
У процесі гасіння необхідно дотримуватись вимог техніки безпеки. Під час роботи особового складу на штабелях, скиртах та бунтах треба надійно їх страхувати та заздалегідь визначати і забезпечувати шляхи відходів при виникненні для них небезпеки. Слід пам'ятати, що під час перегоряння зав'язок (мотузок), якими закріплюються у штабелі паки, вони можуть падати та створювати загрозу людям. Під час роботи в зонах сильної теплової радіації необхідно забезпечувати особовий склад засобами теплового захисту або подавати розпилені струмені для зменшення дії теплової радіації.
Гасіння пожеж у складах балонів з газами
Обстановка пожеж. За нормативними вимогами балони допускається зберігати у складських приміщеннях або на відкритих майданчиках з негорючих матеріалів, обладнаних лише легкими навісами. Висота закритих складів, з урахуванням гарного освітлення та провітрювання, складає не менше 3,2 м.
Великі склади, як правило, розділяють перегородками, що не горять, на секції, у яких зберігають не більше 500 балонів (ємкістю 40 л). Кожну секцію забезпечують окремим виходом.
Балони під час зберігання встановлюють вертикально у спеціальні стояки, щоб вони не могли впасти. Балони без башмаків можуть зберігатися у горизонтальному положенні на полицях так, щоб висота покладених' один на одного балонів не перевищувала 1,5 м, усі клапани (запори) на балонах повинні бути направлені в один бік.
Тиск зріджених газів у балонах значно нижчий, ніж скраплених. У зрідженому стані зберігають аміак, вуглекислий газ, пропан, азот та ін. У розчинному стані зберігається лише ацетилен, тому що при тискові вище 2 атм він під дією механічних ударів здатний розкладатися з вибухом. У розчинному стані в ацетоні він менш небезпечний — розчин не вибухає при тискові до 10 атм.
Пожежі у складах балонів із зрідженими та скрапленими газами можна орієнтовно розділити за такими видами:
1. Пожежі (вибухи) суміші газу з повітрям, що не викликають вибухів балонів.
2. Горіння газу, що виходить через вентиль балону у вигляді факелу, коли ущільнення запираючого клапана перегоряє раніше, ніж тиск в балоні встигне досягнути небезпечних меж. При цьому небезпеки вибуху балонів майже немає, але може статися потужний викид полум'я.
Якщо ущільнення виконане з кольорових металів, то під час дії полум'я на вентиль різьба не витримує і під тиском газу вентиль відкривається. Якщо балон знаходиться в горизонтальному положенні, силою реактивної дії з боку газу(вентиля), що проривається, він відкидається у зворотньому напрямку.
3. Пожежі з вибухами балонів. Найбільшу небезпеку представляють пожежі, що супроводжуються вибухами балонів. Причини вибухів балонів різноманітні:
Недоброякісність матеріалу стінок, корозія, механічні удари, дія високих та низьких температур тощо.
Різноманітні причини вибухів викликають різний характер розриву балонів. Так, від дії високої температури балон розривається без осколків. Якщо вибух трапляється від механічних ударів або дії низьких температур, балон розлітається на мілкі частки (осколки), число яких досягає декількох десятків.
В результаті вибухів балонів пожежа дуже швидко розвивається і охоплює не тільки будівлі, де вона виникла, а й сусідні споруди.
Гасіння пожеж. Вибухи газових балонів, в умовах пожежі трапляються, в основному, в результаті нагріву. Тому перші підрозділи, що прибули, повинні подати максимально можливу кількість стволів на гасіння і охолодження балонів та приступити до їх евакуації. Як показує практика, безпечним часом для виконання цих операцій є перші 10 хв після виникнення пожежі.
Стволи, у першу чергу, подають для гасіння та охолодження балонів у місцях, де розвиток пожежі може призвести до вибухів балонів. Ствольщики повинні вести наступ на осередок пожежі у складах з балонами під прикриттям стін, а під час зберігання балонів під навісом та на відкритих майданчиках — з бокових сторін балонів. Основним засобом гасіння пожеж у складах газових балонів є вода, що подається в достатній кількості у вигляді компактних та розпилених струменів. Якщо горить дерев'яна підлога складу, швидкий ефект може дати заповнення приміщення піною середньої кратності (інтенсивність орієнтовно 0,05-1 л/с-м2).
Можливе одночасне застосування під час гасіння пожежі водяних струменів для роботи ними у зоні горіння та генераторів піни середньої кратності для заповнення останнього об'єму приміщення з метою попередження прогріву балонів від факелу полум'я. При цьому генератори закріплюються у віконних (дверних) прорізах, а особовий склад може спостерігати за їх роботою з-за укриття.
Ефективним засобом попередження вибухів газових сумішей та пожеж, що виникли у закритих складах балонів з горючими газами є також водяна пара, що подається від стаціонарної установки (якщо склад обладнаний такою установкою).
Під час розвідки та гасіння пожежі сховищ балонів з горючими газами КГП повинен прийняти заходи до вимкнення вентиляції складів.
При наявності стаціонарних установок пожежогасіння або піни середньої кратності, незалежно від їх роботи, подається не менше 3-4 стволів А для ліквідації горіння газу та охолодження балонів.
Прийоми і способи гасіння запальних речовин ймовірного супротивника
Запальними речовинами є різні запальні суміші, терміт і фосфор.
Засобами застосування запальних речовин є:
— авіаційні запальні бомби, касети, споряджені запальними бомбами малого калібру, і запальні баки;
— артилерійські запальні снаряди і міни;
— танкові (самохідні) і ранцеві вогнемети, вогневі фугаси, ручні запальні гранати, запальні шашки і патрони.
Запальні речовини складаються з трьох основних груп:
— запальні суміші на основі нафтопродуктів (напалм);
— металізовані запальні суміші (пірогелі);
— терміт і термітні склади.
Як запальні речовини може застосовуватися звичайний і пластифікований білий фосфор.
Запальні суміші на основі нафтопродуктів (напалми) бувають не загущені і загущені (грузлі).
Не загущені запальні суміші приготовляються з бензину, дизельного палива і мастил і застосовуються в основному з вогнеметів.
Загущені запальні суміші являють собою в’язкі і студнеподібні речовини, що складаються з чи бензину іншого рідкого пального, змішаного з різними загусниками.
У якості загусників у напалмах застосовуються:
— суміш алюмінієвих солей нафтенової, пальмітинової, олеїнової кислот і кислот кокосової олії;
— каучуку чи інші полімерні речовини (напалм «У»),
Металізовані запальні суміші (пірогелі) складаються з нафтопродуктів з добавками порошкоподібного чи у виді стружок магнію, рідкого асфальту і важких олій.
Напалми і пірогелі мають наступні властивості:
— добре прилипають до поверхні різних предметів, озброєння, бойової техніки, до обмундирування і тіла людини;
— легко спалахують і важко піддаються видаленню і гасінню;
— при горінні розвивають високу температуру: напалми — 1000—1200° С, пірогелі — 1600° С.
Напалми в залежності від величини згустків горять 5—10 хв., пірогелі—3—4 хв., утворити густий чорний дим.
При горінні напалму «У» виділяються отрутні пари, що викликають роздратування очей і органів подиху.
Терміт і термітні склади являють собою
- порошкоподібну суміш окису заліза й алюмінію. Крім того, у термітні склади можуть входити барієва селітра, сірка і зв'язувальні речовини (лаки, олії).
Терміт і термітні склади застосовуються для спорядження запальних хв., снарядів і бомб малого калібру, ручних запальних гранат і шашок і спалахують від спеціальних запальних пристроїв. При горінні розвивають температуру близько 3000 ° С. ,
Звичайний білий фосфор являє собою тверде, воскоподібні, отруйна речовина, що на повітрі мимовільно спалахує й енергійно горить з виділенням великої кількості густого білого диму. Температура горіння фосфору 1200° С.
Пластифікований фосфор є сумішшю звичайного білого фосфору з грузлим розчином синтетичного каучуку. Суміш пресується в гранули. Застосовується в димових боєприпасах (авіаційних бомбах, снарядах, мінах) і в якості спалахувача в запальних авіаційних бомбах.
Для гасіння запальних речовин і пожеж від них застосовуються вода, піна, пісок і вогнегасні порошки.
Гасіння палаючої запальної суміші на озброєнні, бойовій техніці, транспорті, будівлях і спорудженнях виконується:
— засипанням землею, піском, снігом;
— накриванням підручними засобами (брезентами, мішковиною, плащ-наметами, шинелями і т. п.);
— збиванням полум'я свіжезрубленими галузями дерев чи чагарнику листяних порід.
Погашена запальна суміш може легко запалитися від джерела вогню, а при наявності в ній фосфору — самозапалитися. Тому погашені шматки запальної суміші ретельно віддаляються з ураженого об'єкта і спалюються в спеціально відведеному для цього місці.
Запальні авіаційні бомби (термітні) малих калібрів, горіння яких виявлено відразу ж після падіння, викидаються за допомогою чи лопати рукою, одягненої в брезентову рукавицю, з чи приміщення занурюються в бочку з водою, на дні якої покладений шар піску.
В усіх випадках виникнення і виявлення пожеж у районах дій і розташування військ, гарнізонів, складів, баз у першу чергу локалізуються і ліквідуються пожежі, що утрудняють виконання бойових чи задач створюють погрозу особовому складу, озброєнню, транспорту, бойовій техніці і військовому майну.
При гасінні пожеж, що виникли від запальних речовин, використовуються сили і засоби штатних, позаштатних підрозділів і формувань протипожежної служби.
Запальні речовини можуть застосовуватися в авіабомбах різної потужності, спеціальних касетах, баках, протитанкових мінах і фугасах. Крім того, можуть виготовлятися фосфорні гранати, міни, снаряди, термітні гранати і шашки. Для гасіння запальних засобів і викликуваних ними пожеж найчастіше застосовують воду, піну, порошкові складники, пісок.
Термітні й електронно-термітні запальні авіабомби малої потужності, виявлені відразу ж після їхнього падіння, викидають за допомогою лопати чи рукою, одягненої в брезентову рукавицю, із приміщення на чи вулицю занурюють у ємність з водою, на дні якої покладений шар піску. Запальні авіаційні бомби (ЗАБ), що застрягли в даху, стінах і перекриттях, варто вилучити за допомогою брухту, кліщів, сокири чи лопати і після цього видалити з чи приміщення занурити у воду.
Для гасіння палаючих ЗАБ з успіхом можуть застосовуватися порошок ПС-1, а також пісок, земля й інші подібні матеріали при гасінні піском, наприклад, що горить бомбу перекочують на піщану подушку товщиною не менш 5 см. і засинають зверху піском. Після згоряння бомби варто видалити в безпечне місце шлак, що залишився від неї.
Гасіння напалму і пірогеля виробляється могутніми струменями (компактними чи розпиленими) води, піском, пінами.
Гасіння техніки, що зайняла, здійснюється за допомогою вогнегасників і підручних засобів. Варто враховувати, що при наявності білого фосфору погашені напалм і пірогель можуть самозапалитися, що тому залишилися згустки ретельно видаляти зі спаленних предметів, збирати і заривати в землю чи спалювати в безпечному місці.
Невелика кількість палаючої запальної суміші, що потрапила на обмундирування, можна згасити шляхом накривання палаючого місця щільною тканиною, вологою глиною чи піском видаляти палаючу суміш витиранням не рекомендується, тому що це приводить до збільшення площі горіння.
При попаданні великої кількості палаючої суміші на людину його необхідно щільно накрити шинеллю чи яким-небудь іншим підсобним матеріалом (землею, піском і т. д. ).
В усіх випадках у першу чергу ліквідуються пожежі, що утрудняють виконання бойової чи задачі створюють загрозу особовому складу, озброєнню, транспорту, бойовій техніці і військовому майну. При гасінні пожеж, що виникли від запальних речовин, використовуються сили і засоби штатних, позаштатних підрозділів і формувань протипожежної служби.
Гасіння пожеж у вогнищі ядерної поразки
Пожежі у вогнищі ядерної поразки характеризуються одночасним виникненням багатьох вогнищ горіння на значній площі, наявністю руйнувань будинків і споруджень, систем пожежного водопостачання, зв'язку, завалами на шляхах руху, підступах до будинків і радіоактивним зараженням.
Проходження на пожежу, розвідка, бойове розгортання і гасіння пожеж виробляються за загальними правилами, викладеним у частині другий дійсного Наставляння.
Виходячи з обстановки у вогнищі ядерної поразки необхідно:
—, що зустрічаються на шляху проходження пожежного убрання до місця пожежі завали об'їжджати, зупиняючи для пристрою проїздів у випадку неможливості об'їзду;
— у шляху проходження двері кабін пожежних автомобілів тримати закритими з піднятими стеклами;
— пожежному убранню на пожежних автомобілях випливати строго за завданням. При виявленні в шляху проходження не зазначених у завданні вогнищ пожежі не зупинятися і засобів на їхню ліквідацію не виділяти; після прибуття до місця призначення докласти обстановку начальнику протипожежної чи служби на командний пункт військової частини (гарнізону);
— одночасно з розвідкою пожежі робити розвідку стану джерел водопостачання (водойм, гідрантів і т. п.) і під'їздів до них;
— при необхідності використання джерел води з низьким рівнем води, що перевищує висоту усмоктування пожежних насосів, а також із джерел води, під'їзд до яких ближче 6—7 м утруднений, використовувати гідроелеватори;
— при ухваленні рішення на гасіння пожеж уникати розпилення сил і засобів пожежної команди, направляючи відділення в першу чергу на ліквідацію пожеж найбільш важливих будинків і споруджень;
— вчасно вивільняти сили і засоби відділень пожежної команди і направляти їх на гасіння інших вогнищ пожежі; посади на місці пожежі виставляти зі складу позаштатних пожежних формувань;
— при бойовому розгортанні на новому вогнищі пожежі використовувати в першу чергу напірні рукави, що були в роботі.
При гасінні пожежі у вогнищі радіоактивного зараження необхідно:
— працювати в індивідуальних засобах захисту;
— вести контроль за рівнями радіації і ступенем опромінення особового складу;
— особовий склад пожежної команди й інших підрозділів, що беруть участь у гасінні пожежі, розбити на зміни, що змінювати з таким розрахунком, щоб люди не одержали опромінення вище припустимої дози;
— не піднімати зайвого пилу; площадки для установки автомобілів (мотопомп) на джерела водопостачання і позиції стовбурів на рівні землі поливати водою для осадження пилу і разом з нею радіоактивних
Речовин;
— не лягати на землю без застосування матів, щитів і інших підручних матеріалів;
— при обваленні конструкцій будинків і споруджень відводити людей убік з метою захисту від радіоактивного пилу;
— уникати по можливості ходіння по пролитій воді, а також піддавати людей впливу водяників
Струменів;
— з відсіків пожежного автомобіля виймати тільки той інструмент і устаткування, що необхідні для гасіння пожежі;
— при небезпечних рівнях радіації швидко вивести особовий склад у безпечну зону.
При вибутті з місця пожежі провести часткову дезактивацію технічних засобів, що застосовувалися на пожежі, і устаткування і часткову санітарну обробку особового складу (перед посадкою в автомобіль).
МІРИ БЕЗПЕКИ ПРИ ВЕДЕННІ АВАРІЙНИХ РОБІТ
У вогнищі поразки багато різних небезпек, з якими можуть зустрітися працюючі в ньому люди. Основні з них: радіоактивне зараження (поразка від радіоактивного випромінювання);
Поразки отруйними речовинами;
Травми від чи обвалення обвалів ушкоджених чи будинків окремих конструкцій;
Опіки при пожежах;
Поразки при роботах на мережах комунального господарства (отруєння газом, поразка електричним струмом і ін.);
Поразки при неправильній чи організації відступах від загальноприйнятих правил техніки безпеки при виробництві аварійно-відбудовних робіт.
При всіх обставинах повинні виконуватися діючі інструкції з техніки безпеки, зв'язані з технологією робіт на різного роду машинах, механізмах і ін., а також інструкції і вказівки по техніці безпеки при роботі в особливих умовах — при радіоактивному зараженні місцевості, в умовах загазованості, при пожежах і т. п.
МІРИ БЕЗПЕКИ ПРИ РОБОТІ В УМОВАХ РАДІОАКТИВНОГО ЗАРАЖЕННЯ
Радіоактивне зараження великих площ є наслідком великих аварій на атомних електростанціях (наприклад, на Чорнобильської АЕС), а також наземних ядерних вибухів. Як правило, значна частина вогнища поразки буде мати високі рівні радіації. Ступінь променевих (радіаційних) поразок залежить від дози опромінення і часу, протягом якого вона отримана. Опромінення може бути однократним, якщо воно отримано протягом перших чотирьох доби, і багаторазовим, якщо воно отримано протягом більш тривалого терміну. При випаданні радіоактивних опадів відбувається зараження не тільки поверхні землі, але і приземного шару повітря на висоту до 1,5 м. У суху вітряну погоду радіоактивний пил, що випав на землю, (в основному з реакціями діаметром до 100 км) під дією чи вітру при пересуванні транспорту по дорогах, а також при розбиранні завалів і інших видів робіт буде підніматися нагору, отчого підвищиться її концентрація в повітрі.
Час початку випадання радіоактивних опадів із хмари, ч, визначають по формулі
Де L — відстань від місця вибуху до крапки випадання радіоактивного пилу, км; V - Середня швидкість вітру, км/ч.
Концентрація радіоактивного пилу в приземному шарі повітря залежить від середньої швидкості вітру, потужності ядерного вибуху, характеристик ґрунту. У період випадання пил може бути занесена в підвальні приміщення і захисні спорудження, якщо в них не передбачені заходи щодо чи герметизації відсутні фільтровентиляційні системи повітропостачання. Це може привести до зараження приміщень вище припустимої норми.
Безупинний дозиметричний контроль за опроміненням особового складу — важлива задача забезпечення безпеки людей. Перш ніж починати роботи в зоні радіоактивного зараження, необхідно організувати радіаційну розвідку й у наступне звістці систематичне спостереження за змінами рівнів радіації і дозами опромінення, одержуваними людьми.
При організації робіт у залежності від рівнів радіації, обсягу і характеру задач, що повинні бути вирішені, установлюють припустимі дози опромінення, визначають час уведення формувань до об'єктів робіт, терміни і змінність роботи, намічають укриття для відпочинку і прийому їжі, місця і порядок санітарної обробки людей і дезактивації техніки. Робота в умовах радіаційного зараження регламентується «Нормами радіаційної безпеки НРБ-76/87», і «Основними санітарними правилами ОСП-72/87». Дозові межі сумарного зовнішнього і внутрішнього опромінення для облич категорії А (персонал) і категорії Б (обмежена частина населення, у тому числі формування цивільної оборони) приводиться в табл. 9.1 [241.
Примітки: 1. Критичний орган — тканина, чи орган частина тіла, опромінення якого в умовах нерівномірного опромінення організму може завдати найбільшої шкоди здоров'ю.
2. Установлено три групи критичних органів: 1-ша група - все тіло, гонади і червоний кістковий мозок; 2-га група — м'язи, щитовидна залоза, жирова тканина, печінка, почки, селезінка, легені, очі; 3-тя група - шкірний покрив, кісткова тканина, кисті, передпліччя, гомілки і стопи.
Плановане підвищене опромінення персоналу під час аварії може бути виправдано лише порятунком людей, запобіганням розвитку аварії й опромінення великого числа людей. Однократне опромінення в дозі понад 5 ПДД розглядається як потенційно небезпечне, піддані такому впливу повинні бути негайно виведені з зони опромінення і спрямовані на медичне обстеження.
Міри безпеки в зоні радіоактивного зараження спрямовані на захист людей від шкідливого впливу радіації, а в першу чергу на захист органів подиху і шкіри, для чого роботи на зараженій території повинні вироблятися в протигазах і захисному одязі.
У народному господарстві на роботах, зв'язаних з виділенням чи пилу шкідливих речовин, знаходять широке застосування промислові протигази і респіратори, що при недоліку табельних засобів захисти також можуть бути використані працюючими в умовах радіоактивного зараження. Під час роботи варто вживати заходів для зменшення пилоутворення в повітрі. Для цього в суху літню погоду, а при відповідних умовах і іншим часом року при розбиранні зруйнованих елементів будинків, розчищенню проїздів і інших подібних робіт, зв'язаних з утворенням великої кількості пилу, рекомендується чи поливати змочувати водою чи ділянки об'єкти робіт. Поливання (змочування) не знижує рівня радіації на місцевості, однак значно зменшує кількість радіоактивного пилу в повітрі. Тому що пил погано усмоктує воду, найкращі результати по зменшенню кількості пилу в повітрі можуть бути досягнуті лише при рясному поливанні і змиванні поверхневого шару.
При роботах в умовах радіоактивного зараження потрібно прагнути до максимального використання засобів механізації. Це дає можливість істотно зменшити терміни робіт і скоротити число працюючих у зоні радіоактивного зараження. По закінченні робіт усі працюючі повинні пройти санітарну обробку за межами зараженого району.
|
