З організацією заказника в його фонд ввійшли створені об’єкти природно-заповідного фонду України – пам'ятник природи місцевого значення "Гай піцундської сосни та ялівця високого на Мисі Айя" (1947), урочище "Батилиман" (1964), "Прибережний шквальний комплекс біля Миса Айя" (1972) та заповідний гай "Гай сосни Станкевича" (1980).

До недавнього часу масовий доступ відпочиваючих був строго регламентований, що сприяло виконанню завдань, які стоять перед заповідником, а значить і збереженню виду. Проте за останніх 6 років з розвитком комерційного туризму і зростанням числа відпочиваючих рекреаційне навантаження на даній ділянці побережжя різко збільшилося. Як наслідок зросла в першу чергу пожежна небезпека, що представляє основну загрозу існування виду. Гасіння лісових пожеж в умовах гірського рельєфу з наявністю різних ухилів і слабо розвиненою мережею доріг утруднене, локалізувати зародок спалаху за короткі терміни практично неможливо. До сказаного слід додати, що створення лісових культур на площах, що вийшли з під пожеж на гірських схилах, вимагає значних витрат і застосування нестандартних технологій. Тобто, відновлення виду штучним шляхом буде довготривалим заходом. У зв'язку з чим при виконанні дипломної роботи велика увага приділялася вивченню стійкості сосни Станкевіча у межах пірогенного сукцесійного ряду. Як основний критерій прийнята оцінка процесів відновлення сосни. Зокрема під наметом насаджень пройдених низовою пожежею і на відкритих розроблених площах верхових пожеж в типі лісу С0-мжСст.

Розділ 1.Аналіз літературних джерел.

Горні ліси Криму розташовані на площі біля 290 тис. га. [12] більш 75% лісів знаходиться на північному макросхилі кримських гір. Заліснюючи гірські схили, ліси цього регіону є потужним влаго- та стокорегулюючим фактором, що попереджує ерозію ґрунтів. Окрім екологічного вони мають ще велике рекреаційне та курортне значення.

Рис. 2.1. Ліси південного макросхилу Кримських гір.

Велика кількість робіт за останніх десятиліть було присвячено вивченню типології кримських лісів. Результати досліджень та типологічна структура відображена в багатьох працях, серед яких в першу чергу треба відмітити праці П. П.Посохова[12].Ф. Остапенка, В. П. Ткача [10] і т. д. В цих же працях вказується на приуроченість сосни Станкевича до певних типологічних умов. Так наприклад у вищевказаних публікаціях говориться, що сосна Станкевича приурочена до дуже сухих (С0) та сухих (С1) сугрудків. У праці Б. Л. Величко «Состояние и противоэрозионная значение растительности на селеопасных склонах в Криму»[2] вказується, що основний селенебезпечний район Криму знаходиться в зоні між містами Алушта та Судак, останній є тою частиною де присутній природний ареал сосни Станкевича. Тобто, ця деревна порода має велике екологічне значення.

У складних лісорослинних умовах гірського Криму встановлено 97 типів лісу, в тому числі у соснових лісах сосни кримської, піцундської та крючкуватої 33 зональних типів лісу. У ялівцевих лісах з ялівцю високого, вонючого, прижатого та козачого 9 типів, з дуба пухнастого – 13, з дуба скального 18.

Рис. 2.2. Вертикальна поясність лісів Кримських гір.

Характерною особливістю гірських лісів Криму є середземноморський характер їх складу. Ця особливість чітко прослідковується на південному макро схилі голової гряди в межах Південного та Південно-Східного гірських округів. До числа найбільш характерних видів дерев та чагарників відносяться дуб пухнастий, горобина домашня, грабинник, фісташка туполиста, суничник дрібноплодний, глід кримський, бруслина широколиста, ялівець червоний та високий, піраканта червона, скумпія звичайна. [12] Як вказують автори, найбільш широко представлені в умовах сухі(26,5%), та свіжі груди.

Вид, що вивчається, належить до роду Pinus та є на даний час маловивченим видом, з дуже вузьким ареалом, загальна площа якого не перевищує 450га та зустрічається на чорноморському побережжі тільки на мисі Айя та поблизу Судака. На сьогодні на мисі Айя створений ландшафтний заказник, метою якого є збереження рідких видів. Як вже відмічалося вище, сосна Станкевича вивчена не достатньо повно. Так, наприклад в книзі «Деревья и кустарники СССР» за 1949 рік вказується на те, що рід Pinus представлено 100 видами, та детально описано навіть північноамериканські види сосни. Але дані по сосні Станкевича відсутні. При характеристиці роду Pinus у підручнику «Дендрология» В. В. Гроздова за 1952 рік [5], також відсутнє описання вивчає мого виду. Не приведено ніяких відомостей про сосну Станкевича і в курсі по дендрології С. С. П’ятницького за 1949 рік.[13] Подібна ситуація характерна і для нових підручників. Так наприклад, в «Лісовій дендрології»,що випущена А. Швиденко та О. Даніловою в 2001 році,[18]відомості про сосну Станкевича відсутні. Тобто до сьогоднішнього дня вивчає мий вид відноситься до рідких, маловивчених видів, які необхідно зберегти та використовувати їх біологічні особливості з врахуванням ведення лісового господарства на Чорноморському узбережжі Криму.

Відомості про Pinus Stankeviczi зустрічаються в книзі «Редкие и исчезающие растения Украины» за 1978 рік.[21] Тут же відмічено, що сосна Станкевича є цінним для науки видом, для збереження якого необхідна організація заказників. Як вже згадувалось вище, такий заказник був організований у 1982 році Чорноріченському лісництві Севастопольського дослідного лісомисливського господарства. В перших десятиріччях свого існування заказник в повній мірі відповідав здачам по збереженню рідкісних видів рослин гірського Криму. Але за останні 6-8 років рекреаційне навантаження, у зв’язку з розвитком комерційного туризму, різко збільшилась. Як наслідок збільшення кількості відпочиваючих, зросла основна загроза існування виду ‑‑ лісові пожежі. Виникаючи на узбережжі, вони із категорії низових швидко переходять у типові верхові пожежі, значно зменшуючи площу корінних деревостанів. Гасіння лісових пожеж в гірських умовах ускладнене. Пожежа швидко розростається та охоплює великі території схилів. Освоєння та розробка лісів, що згоріли, затратний захід, який потребує багато сил та часу. Створення лісових культур на оголених схилах також потребує нестандартного підходу, нестандартних технологічних рішень та великих затрат часу. У зв’язку з цим важливою частиною даної роботи було вивчення стійкості виду, можливостей його природного відновлення після пожеж. Праці по вивченню природного відновлення численні. Ці процеси дуже ретельно вивчені для сосни звичайної. Так наприклад, вивченню природного насінного поновлення в лісах лівобережного Лісостепу України в минулому було присвячено досить багато наукових праць. В 1929 р. П. И. Дмитриевский [6] вивчаючи особливості поновлення соснових лісів Мохначанскої дачі Чугуево-Бабчанского учбово-дослідного лісництва писав: «В лесохозяйственной практике в большинстве случаев не учитывается. оригинальная биологическая особенность сосны. Сосновые насаждения почти исключительно эксплуатируются сплошными рубками со следующим искусственным возобновлением лесосек, при чем, в лесоустроительных отчетах Южной Российской зоны лесов, естественное возобновление, как цели не достигающее огульно отбрасывается». Далі автор наводить докладну характеристику й дає особливості поновлення сосни у зв'язку зі структурою деревостану, розглядаючи питання щодо пластики формування хвиль поновлення. Ця робота й дотепер є дуже актуальною для науки й практики лісового господарства.

Ще раніше, в 1906 році, Г. Ф. Морозов на відкритті Брянського дослідного лісництва сказав, що «Открытие первого опытного лесничества в пределах лесной области, должно собой ознаменовать поворотный пункт в лесохозяйственной деятельности, оно должно выражать собой замену пассивного отношения к вырубкам активной работой на них. Задачей такого опытного лесничества должно быть изыскание способов рубок в целях успешного семенного возобновления. Это самая важная задача. Выше ее нет в лесоводстве».

В 1933 році С. С. Пятницкий продовжив роботи П. И. Дмитриевского по природному поновленню лісу. Значну увагу він приділив природному поновленню сосни в лісах лівобережного Лісостепу. З 1954 року кафедра лісівництва Харківського сільськогосподарського інституту розпочала масштабні роботи з вивчення й оцінки поновлення сосників. У дослідженнях цього періоду взяли участь доценти ХСХИ М. Т. Гончар, [3] Н. И. Доля, а також студенти факультету лісового господарства при кафедрі лісівництва. Дослідження велися в Чугуево-Бабчанском, Скрипїевскому, лівобережного лісостепу та степним лісам України. Проведені наукові праці дали можливість позитивно оцінити процеси природного поновлення сосни в межах найпоширеніших типів лісу. Особливо детально були досліджені Скрипаївский, Ізюмський, Вовчанський, Кремінский і Змиївский лісгоспи, результати досліджень відображені в дисертаційних роботах аспірантів кафедри лісівництва, що течуть звітах наукових публікаціях викладачів. Значна увага питанню вивчення природного поновлення приділяє професор кафедри С. С. П’ятницкий [14, 15] у своїй статті «Лесовозобновление в условиях Левобережной Лесостепи Украины» за 1964 рік. Саме в цій роботі він надає кількісну і якісну оцінку поновлення сосни. Особлива увага він приділяє лісам Вовчанського й Ізюмського лісгоспів, де аналізується стан поновлення в Савинскому, Боровскому, Ізюмському, Пещанскому, Красно-Оскільскому та ін. лісництвах.

Вивчення процесів природного поновлення завжди було тісно пов’язано з веденням лісового господарства, вирощуванням корінних деревостанів виключаючи етап створення лісових культур та скороченням строку вирощування деревини, екологізацією виробництва, рішенням низки проблем лісового господарства.

Оскільки, ‑‑ «...Первый, основной закон лесоводства, что рубка и возобновление должны быть синонимами, т. е. пользование лесом при рубке должно быть так организовано, чтобы в процессе пользования заключались бы и моменты для его создания вновь, надо так рубить, чтобы уже во время рубки или, в крайнем случае, немедленно после рубки вырастал бы вновь лес». Цей основний закон був сформульований Г. Ф. Морозовим [7], як основний зачаток лісівництва - головне правило ведення лісового господарства. Протягом останнього сторіччя лісівники уважно вивчали процеси природного поновлення. Основні роботи з дослідження природного поновлення сосни і збереження підросту в процесі рубань головного користування, були широко розгорнуті в Росії й Україні. Особлива увага приділялася лісам розташованим у посушливих зонах лісостепу, степу. Одне з перших широкомасштабних досліджень було проведено в соснових борах Середнього Поволжя в період з 1880 по 1914 р. на території від Казані до Саратова були закладені дослідні поступові рубання. Результати дослідів були визнані не втішливими. Симбірський з’їзд лісових фахівців у 1914 p. дійшов висновку що, сосна відновлялася незадовільно. [1] Однак вже в 1936-1937 pp. Д. И. Мітрохін дав детальне пояснення і вказав на помилки допущені при проведенні другого і третього прийомів рубань. Він же відзначив, що ті лісосіки, які в 1914 р. були визнані незадовільними за даними 1930-1937 років добре відновилися сосною. За даними 1965 року приріст цих насаджень склав 4,6-6,1 м3/га. У такий спосіб був зроблений висновок про те, що сосна в умовах борів та сіборів відновлюється добре. Поступові рубання проведені в складних борах в у цей же період часу також дали гарні результати, в той час як результати суцільних черезполостих рубань були менш утішливі. [1]Спостереження за наявністю і станом підросту сосни в спілих і пристойних насадженнях, у тому числі пройдених пожежами, підтвердили дані, про досить гарне поновлення сосни під пологом лісу. [16] Але для досягнення такого результату були необхідні деякі умови. Вивчаючи процеси природного поновлення В. Д. Огієвский [8] і прийшов до ряду висновків. Так, наприклад, успішне поновлення сосни знаходиться в прямій залежності від ступеню їхнього висвітлення: чим більше вирубка притіняється, тим краще вона обсіменяється.

Доброчинна дія бічного притінення на поновлення сосни порозумівається тим, що воно, зменшуючи нагрівання ґрунту зберігає її схожість, у той же час бічне притінення не затримує росту сосни. Відслідковуючи процеси плодоносіння В. Д. Огієвский підкреслює[8], що різниця у врожайності окремих років залежить від кількості опадів, що поступають восени й узимку перед утворенням однолітніх шишок: чим більше опадів випадає з жовтня по лютий, тим більше утвориться в наступаючому році шишок і тим більше буде дворічних шишок. Врожайні роки у дерев, виставлених на світло, повторюються майже щорічно. Приблизно в середині сімдесятих лісівниками колишнього СРСР був накопичений великий позитивний досвід, що дозволив приступити до несуцільних рубань у соснових лісах метою, яких було поновлення лісу шляхом заощадження і збереження підросту. Позитивною стороною в даному випадку було збереження генофонду місцевих популяцій сосни, висока економічна ефективність лісогосподарських заходів.

У наших дослідженнях, а саме процесів природного відновлення має, як теоретичне так і практичне значення, а саме в першу чергу з точки зору можливості збереження рідкісного виду сосни Станкевича. Для більшості видів роду Pinus пожежі є природнім екологічним фактором і в ряді випадків пожежа та поновлення є синонімами. В ряді літературних наукових джерел дуже часто зустрічаються підтвердження тому. Так наприклад в роботі С. Н. Саннікова[17] вказано наступне "В сосновых лесах пожары вызывают циклические волны возобновления сосны, приводя к формированию ступенчатой возрастной структуры и далее как механическая эрозия, которая, разрушая деревостан, приводит хотя бы мозаично, к образованию сравнительно мелкозернистого и влагоёмкого минерального субстрата пирогенна деструкция фитоценоза и верхнего слоя подстилки одновременно обеспечивает и подавление конкуренции, а также подготовку благоприятного субстрата для прорастания семян и укоренения всходов. При этом в обоих случаях вследствие гетерогенности ландшафта и мозаичности структуры биогеоценозов, как правило, сохраняются периферийные или внутрипопуляционные источники инспермации, а также непрерывная способность к возобновлению."

Тому наші дослідження були приурочені к вивченню особливостей природного відновлення реліктового виду – сосни Станкевича.

Рис. 2.3. Поновлення сосни Станкевича після пожежі.

Розділ 2. Природно-кліматичні особливості
ДП "Севастопольське дослідне лісомисливське господарство"

2.1. Місцезнаходження і площа.

ДП "Севастопольське ДЛМГ" розташоване в південно-західній частині АР Крим на території міста Севастополя. Адміністративні райони: Гагарінський, Нахімовський, Балаклавський.

Поштова адреса:

АР Крим

М. Севастополь

Балаклава

Вул. Новікова, 60-а

Табл 2.1.Адміністративно-організаційна структура та загальна площа

В 1944 році, розпорядженням РМ СРСР Балаклавький лісгосп був переданий в систему Головлісоохорони при РМ СРСР. З 01.01.1958 р. згідно наказу по Міністерству сільського господарства УРСР №758 від 9 жовтня 1957 року Балаклавський лісгосп перейменований в Севастопольський гірський механізований лісгосп. На основі Постанови РМ УРСР №1834 від 30 листопада 1959 року та наказу по Головному управлінню лісового господарства і лісозаготівель при Раді Міністрів УРСР №3 від 4 грудня 1959 року Севастопольський гірський механізований лісгосп реорганізований в лісгоспзаг. На підставі розпорядження Севастопольської державної адміністрації №252-р від 12.02.1996 року усі мисливські угіддя, розміщені на території Севастопольської міської Ради, підпорядковані Державному Комітету лісового господарства України, лісгоспзаг був перейменований в державне лісомисливське господарство. Перше лісовпорядкування лісів, які входять до складу ДП "Севастопільське ДЛМГ", було проведене в 1934 році. Наступні лісовпорядні роботи проводились в 1947, 1957, 1966, 1979 роках. В архівах збереглися такі матеріали цих робіт: таксаційні описи, планшети, схеми, плани лісонасаджень.

Попереднє лісовпорядкування було проведено в 1987 р. Львівською лісовпорядною експедицією. Роботи виконувались відповідно до вимоглісовпорядної інструкції 1986 р. по 1 розділу.

Нинішнє лісовпорядкування проведено у відповідності з вимогами діючої лісовпорядної інструкції 1986 р., рішеннями першої лісовпорядної наради, семінару по лісовпорядкуванню держлісгоспів АР Крим і технічної наради за підсумками польових лосовпорядних робіт.

Рис. 2.1. Контора Черноріченського лісництва.

Територія ДП "Севастопільське ДЛМГ" за характером рельєфу являє собою передгірську область Криму і область головної гірської гряди. Перехідна область є перехідною частиною Кримського півострова від степових рівнинних ландшафтів до гірських.

Рельєф району характеризується наявністю карстових форм. Ліси ДП "Севастопільське ДЛМГ" відносяться до гірських лісів. За стрімкістю схили в гірській частині поділяються на % від загальної гірської площі:

Пологі (до 11 градусів) –38,3%

Покаті (11-20 градусів) – 43,1%

Стрімкі (21-30 градусів) – 16,9%

Дуже стрімкі ( понад 30 градусів) – 1,7 %

Типи і види ґрунтів (%):

1. Чорноземні ґрунти передгірських степів-17

2. Коричневі ґрунти гірського лісостепу, сухих лісів і чагарників – 44

3. Дерново-карбонатні на вапняках – 6

4. Бурі гірсько-лісові – 33

По долинах річок розповсюджені алювіальні, а по пониженнях і у підніжжя схилів – деллювіальні ґрунти.

Ерозійні процеси:

За даними В. М.Шамаєва в ДП "Севастопільське ДЛМГ" біля 40% меліоративного фонду являє собою сильно розчленованими крутими схилами, глибокими ярами, кам’янистими розсипами. Сильно змитими ґрунтами і скельовими оголеннями материнської породи.

Територія ДП "Севастопільське ДЛМГ" розташована в басейнах рік Чорна і Бельбек.

Табл 2.3. Характеристика рік та водоймищ.

3.1. Характеристика лісового фонду ДП "Севастопольське ДЛМГ"

Поділ лісів на групи і категорії захисності. Стан та динаміка лісового
фонду.

Табл 3.1.Групи і категорії захисності лісів, їх динаміка за минулий ревізійний період

В лісах першої групи:

- ліси, де заборонені рубки головного користування

При організації господарств і господарських секцій лісовпорядкування виходило з породного складу насаджень, їх продуктивності та інших особливостей, що обумовлюють застосування різних нормативів і систем господарських заходів, а також цілей ведення лісового господарств, визначених основними положеннями організації і розвитку лісового господарства АР Крим.

Кожна господарська секція орієнтована на вирощуваня певних корінних або цільових порід у відповідності до типів лісу на основі заходів, що забезпечують одержання до віку стиглості лісу найбільш ефективного виконання захисних, оздоровчих та інших корисних природних функцій лісу.

Основою для поділу насаджень однієї переважаючої деревної породи на кілька госпсекцій стала значна різниця в продуктивності віках стиглості, поділ насаджень на високостовбурні і низькостовбурні.

Віднесення не вкритих лісою рослинністю земель до тієї чи іншої господарської секції проведено по цільовій породі, яка найбільш відповідає типу лісів і проектується для лісовідновлення.

Вік стиглості деревостанів по господарських секціях прийнято відповідно до оптимальних віків рубок в лісах України, затверджених Мінлісгоспом України 21 жовтня 1983 року.

Із хвороб лісу найбільше поширення мали кучерявість листя і хвороби плодових.

Запроектовані на ревізійний період лісозахисні заходи ДП "Севастопільське ДЛМГ" в основному виконувались, лісопатологічне обстеження проводилось щорічно на площі 12,6 тис. га.

Причини відхилень фактичного виконання лісозахисних заходів від проекту лісовпорядкування незначні і викликані зменшенням загального фінансування.

Наземні винищувальні засоби боротьби проводились на площі 2145 га авіаційна боротьба площею 3230 га, біологічні заходи проводились на площі 4230 га за ревізійний період, проти непарного шовкопряда і зеленої дубової листовійки.

Авіабіологічна боротьба проводилась з використанням вірусного препарата Вірін-НШ в насадженнях прилягаючих до оздоровчих територій, де застосування їх заборонено.

Проведені санітарні рубки сприяли покращенню санітарного стану насаджень, зменшенню площі деревостанів з осередками хвороб, шкідників лісу.

Дотримання санітарних правил в ДП "Севастопільське ДЛМГ" виконується, в наявності є план нагляду за шкідниками і хворобами лісу. Ведеться спеціальна книга динаміки осередків шкідників і хвороб лісу в розрізі лісництв, урочищ. По питаннях лісозахисту ДП "Севастопільське ДЛМГ" одержує консультації в міській карантинній станції і Кримській помологічній станції інституту рослинництва.

Нагляд за шкідниками проводився регулярно і фіксувався документально.

Лісозахист проводиться цілком задовільно, що позитивно впливає на стан лісового фонду.

3.2.6. Відновлення лісів та лісорозведення.

Табл 3.7.Виконання основних видів робіт з лісовідновлення і лісорозведення за ревізійний період згідно звітних даних держлісгоспу.