15 | 12 | 2017

Діпломна робота організації обліку основних засобів на прикладі агрофірми “ Білозерський “ Білозерського району Херсонської області

Діпломна робота організації обліку основних засобів на прикладі агрофірми “ Білозерський “ Білозерського району Херсонської області
ВСТУП

В умовах ринкових перетворень, коли господарство орієнтується на підвищення ефективності суспільного виробництва, впровадження сучасних досягнень науки і техніки, значно зростає роль бухгалтерського обліку, як однією з важливих функції управління виробництвом.

За період незалежності України бухгалтерський облік перетерпів значні зміни, які були визначеними необхідністю відхилення від системи обліку, яка була пристосована до вимог централізованої планової системи і необхідністю відповідати вимогам ринкових відносин, існуванню різних форм власності.

Без суворого обліку і контролю не можливо організувати раціональне і економічне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, забезпечити зберігання власності, як наслідок підвищити ефективність виробництва.

Основні засоби - матеріальна основа будь – якої підприємницької діяльності. Без основних засобів, власних чи орендованих, сьогодні неможливо здійснити жоден господарський процес. Тому це питання досить актуальне на теперішньому етапі розвитку країни. Безперечно, порядок обліку основних засобів як для цілей фінансової звітності, так і для оподаткування являє собою серйозну методичну проблему. От чому саме основні засоби були обрані мною як предмет дослідження роботи.

Мета дипломної роботи викласти – теорію та методологічні основи організації обліку основних засобів, докладно розкрити первинний та зведений облік, особливості організації синтетичного та аналітичного обліку основних засобів, контроль за цільовим використанням коштів фонду капітальних вкладень, показати форми, методи та шляхи вдосконалення обліку основних засобів в господарстві, а також у перспективі роботи в умовах застосування комп’ютерної техніки.

Об’єктом дослідження в роботі мною було обрано перспективне господарство – агрофірма “ Білозерський “ Білозерського району Херсонської області.

В роботі були використанні методи, серед яких головне місце займає порівняльний метод дослідження, статистичний аналіз, графічне зображення інформації, табличний, балансовий методи, метод спостереження, а також монографічний метод.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ І АУДИТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Економічний зміст та правове забезпечення організації обліку основних засобів

У кожному господарстві закріплені засоби здійснюють безперервний кругообіг. В залежності від характеру перенесення вартості на готовий продукт засоби господарства поділяються на основні та оборотні.

Якщо оборотні засоби цілком споживаються у виробничому процесі протягом одного циклу виробництва та при цьому вони, як правило, змінюють свою натуральну форму, а їх вартість цілком включається у вартість готової продукції, то основні засоби беруть участь у кругооберті по іншому.

Основні засоби обслуговують виробництво протягом декількох виробничих циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, та переносять свою вартість на готовий продукт частинами, за мірою свого зносу. Після реалізації готового продукту частина його вартості в грошовій формі, відповідно зношуванню основних засобів, накопичується в господарстві та складає амортизаційний фонд.

Вартість основних засобів набуває подвійної форми: одна частина залишається в натуральній формі та складає залишкову вартість, а інша відокремлюється у формі грошей. По мірі зносу основних засобів перша частина поступово зменшується, а друга відповідно збільшується.

При кінцевому зносі основних засобів їх вартість повністю буде відтворена в амортизаційному фонді.

Основні засоби у процесі виробництва виконують роль засобів праці. Засоби праці використовуються людиною як провідник її впливу на предмети праці з ціллю пристосування їх до задоволення своїх потреб. [28]

Однак слід мати на увазі, що не всі засоби праці в практиці обліку, фінансування та планування відносяться до основних засобів. Частина знарядь праці в системі їх використання у виробництві повністю зношується протягом одного виробничого циклу, до того ж значна їх частина має невелику вартість. Ці засоби праці отримали назву малоцінних та швидкозношуваних предметів і їх прийнято відносити до оборотних засобів.

Група основних засобів також дуже різноманітна. Це перш за все основні засоби виробничого призначення, до яких відносяться знаряддя праці ( машини механізми, обладнання, тощо ); засоби, які використовуються для збереження та переміщення предметів та продуктів праці ( наприклад, транспортні засоби ), а також виробничі приміщення, споруди необхідні для створення нормальних виробничих умов (виробничі будівля, склади, тощо ). [35]

До складу основних засобів відносяться також дорослий робочий та продуктивний скот ( крім мілких тварин ), багаторічні насадження, а також капітальні витрати в земельні ділянки на меліоративні, іригаційні роботи без споруд тощо. [21]

Виробничі основні фонди поділяються також на дві підгрупи – фонди сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення.

До виробничих основних фондів сільськогосподарського призначення відносять виробничі сільськогосподарські будівля, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, робоча та продуктивна худоба, капітальні вкладення ті інші основні засоби.

До виробничих основних фондів несільськогосподарського призначення включають будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання промислово-виробничих об’єктів, будівництва, торгівлі та громадського харчування.[15]

Своєрідну групу основних засобів складають основні засоби невиробничого характеру – це будівлі, споруди та інші предмети багато річного використання. Вони призначенні для задоволення культурно-побутових потреб населення, а також використовуються в лікувальних заходах, клубах, школах, тощо. Особливістю їх є те, що вони по суті не є засобами праці, але вони також слугують довгий час, зберігають свою натуральну форму та поступово виражають свою вартість по мірі зношування.

Основні засоби потрібно ефективно використовувати та забезпечити їх повне збереження. В цьому важливу роль відіграє бухгалтерський облік.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечувати вирішення ряду проблем, поставлених перед ним:

А) контроль за збереженням всіх основних засобів господарства;

Б) правильне документальне оформлення надходження, переміщення в господарстві та їх вибуття;

В) своєчасне та точне відображення в облікових регістрах руху основних засобів та їх використання;

Г) правильне нарахування амортизації у відповідності з встановленими нормами та своєчасне відображення в бухгалтерських регістрах;

Д) своєчасне та правильне відображання сум зносу основних засобів;

Е) правильне відображання витрат на ремонт основних засобів;

є) виявлення фінансових результатів від ліквідації основних засобів тощо. [8]

Поняття “основні засоби” подають в НП(С)БО 7 “Основні засоби”, а поняття “основні фонди” – в Законі про оподаткування прибутку господарств. [2]

НП(С)БО 7 визначає основні засоби, як матеріальні активи, котрі підприємство тримає з цілю використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, задачі о оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікувальний строк корисного використання (експлуатації) яки більше одного року (або операційного циклу, якщо він довше року) (п.4 НП(С)БО 7).

Для визначення об’єкту основних засобів вартісний критерій, згідно НП(С)БО 7, не застосовується.

Під основними фондами, згідно пп. 8.2.1. п. 8.2.ст. 8 закону про оподаткування прибутку, розуміються матеріальні цінності, які використовуються в господарській діяльності платника податку протягом періоду, перевищуючого 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом. При цьому пп.. 8.2.1. встановлено, що деякі матеріальні цінності, що використовується податкоплатником більше 365 днів, можуть не включатися до складу основних фондів, якщо вони віднесені згідно рішення кабміну України до категорії МТП, але з 01.01.2000 р. для віднесення об’єкту до основних фондів вартісний критерій вже не застосовується. [15]

Таким чином, для віднесення матеріального об’єкту до основних засобів та основних фондів він повинен відповідати трьом критеріям.

А) бути активним;

Б) використовуватись для суворо визначених цілей;

В) мати строк експлуатації (використання) більше 365 днів.

Згідно закону про бухгалтерський облік та фінансову звітність, а також п. 6 НП(С)БО 7 об’єкт основних засобів визнається активом, якщо має місце ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. [19]

НП(С)БО 7 також встановлює конкретний перелік цілей, для яких використовуються основні засоби:

А) виробництво, постачання товарів, надання послуг;

Б) здавання в оренду;

В) здійснення адміністративних;

Г) здіснення соціально-культурних функцій;

Закон про оподаткування прибутку висовує лише більш загальну мову:

Об’єкт повинен використовуватись в “господарській діяльності”, тобто в діяльності яка приносить підприємству дохід у грошовій, матеріальній та нематеріальних формах. [5]

Не використовуванні в господарській діяльності об’єкти соціально-культурного призначення можуть бути визнані основними засобами, але вони не є основними фондами. Поняття операційного циклу визначає НП(С)БО “Баланс”, згідно п. 4 кого операційний цикл – це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності по отриманню коштів від реалізації виготовлених з них продукції або товарів та послуг. Це поняття еквівалентне поняттю строку оберту капіталу, який залежить від визначеного технологією строку виготовлення продукції та від швидкості її збуту.

Підприємство самостійно визначає тривалість свого операційного циклу. Прикладом виробництв з операційним циклом, що триває більше року, може бути виробництво турбін, суден, зйомка кінофільмів, тобто виробництво унікальних об’єктів, типове для одиночного виробництва. [36]

Прикладом об’єктів основних фондів, які не визнаються основними засобами, тобто об’єктів з очікуваним строком використання більше одного року, однак менше одного операційного циклу, є допоміжні споруди, необхідність яких визначена технологією виробництва, зокрема, тимчасові не титульні споруди, що використовуються для монтажу. Такі об’єкти можуть бути досить дорогими, що неминуче призведе до неcпівпадання ставок та методів нарахування амортизації податкового обліку та ставок і методів бухгалтерського обліку.

Таким чином, об’єкти, строк використання яких більше одного року але менше операційного циклу будуть визнані основними фондами, не будуть визнані основними засобами.

1.2. Сутність, кваліфікація і оцінка основних засобів

Для правильної організації бухгалтерського обліку основних засобів та нарахування амортизації, для складання статистичної звітності про склад та рух, а також для аналізу їх використання всі основні засоби об’єднуються в однорідні групи. Таке групування називається класифікацією.

По відношенню до виробничого процесу основні засоби діляться на:

1) виробничі;

2) невиробничі.

По галузям сільського господарства основні засоби діляться на:

1) рослинництва;

2) тваринництва;

3) загального призначення.

По галузям несільського господарства основні виробничі запаси діляться на:

1) промисловості;

2) будівництва.

По своїй належності господарству основні виробничі засоби діляться на:

1) власні;

2) орендовані.

По характеру використання в процесі виробництва основні засоби діляться на:

1) діючі;

2) недіючі.

По речовому складу основні засоби діляться на:

1) інвентарні;

2) неінвентарні.

Розглянемо більш детально, як основні засоби класифікуються за натурально речовими признаками та обліковуються по групах. Під групою основних засобів розуміється сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенню та умовам використання необоротних матеріальних активів (п. 4 НП(С)БО 7).

Перелік груп основних засобів встановлений п. 5 НП(С)БО 7. для кожної групи основних засобів в Плані рахунків передбачено рахунок другого порядку (субрахунок).

Таким чином можна вділити дві групи основних засобів – необоротних активів:

1) основні засоби;

2) інші необоротні матеріальні активи.

До складу групи основних засобів слід віднести:

1) земельні ділянки;

2) транспортні засоби;

3) капітальні витрати на покращення земель;

4) будівлі і споруди;

5) машини та обладнання;

6) інструменти, прилади та інвентар;

7) робоча та продуктивна худоба;

8) багаторічні насадження;

9) інші основні засоби.

До складу групи інших необоротних матеріальних активів слід віднести:

1) бібліотечні фонди;

2) малоцінні необоротні матеріальні активи;

3) тимчасові (не титульні) споруди;

4) природні ресурси;

5) інвентарна тара;

6) предмети прокату;

7) інші не бороні матеріальні активи.

До складу споруд відносяться інженерно-будівельні об’єкти, призначенням яких є створення умов, необхідних для здійснення процесу виробництва або забезпечення досягнення будь-яких невиробничих цілей шляхом виконання тих чи інших технічних функцій не зв’язаних із змінами предмету праці. [18]

Машини – це технічні пристрої, при допомозі яких при виконанні визначених операцій технологічного процесу здійснюється безпосередній впив на предмет праці в результаті чого відбувається перетворення енергії, матеріалів.

До класу обладнання відносяться пристрої, що виробляють або перетворюють енергію на використовуванні для впливу електричної, теплової, хімічної та іншою енергією на матеріали.

Об’єкти основних засобів, які призначені для переміщення людей та матеріальних цінностей в просторі та рухаються при цьому самі, називаються транспортними засобами.

Інструментом є знаряддя ручної праці або виконуючий механізм машини для виробництва різних робіт. [13]

Під приладом розуміють засоби виміру, аналізу, обробки та надання інформації, пристрої регулювання, автоматичні та автоматизовані системи управління.

Інвентарем називають сукупність різних предметів господарського вжитку та виробничого призначення,

Робоча худоба – це тварини, що використовуються для виконання робіт, перш за все зв’язаних з перевезенням, а також з охороною.

Продуктивна худоба – це тварини, що використовуються для виробництва продукції природним шляхом.

Багаторічними насадженнями є рослини, що використовуються в процесі виробництва (наприклад, для вирощування плодів, ягід), для здачі в оренду або в соціально-культурних цілях (декоративні дерева та кущі).

Малоцінними необоротними матеріальними активами визначаються малоцінні матеріальні активи зі строком служби більше одного року або операційного циклу.

До 01.01 2000 р. багато з цих об’єктів не облікувались окремо, а здійснювались по однорідним групам основних засобів.

Для оподаткування основні засоби діляться на три групи, склад яких визначений в пп. 8.2.2. п. 8.2 ст. 8 Закону про оподаткування прибутку:

А) група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини;

Б) група 2 – автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, пристрої та улаштування до них;

В) група 3 – будь-які інші основні фонди, що не були включені до групи 1 та групи 2. [35]

Під окремим інвентарним об’єктом розуміється закінчений пристій, окремий предмет чи комплекс предметів зі всіма прилаштуваннями та приладдям, що виконують разом одну загальну господарську функцію. Багато з об’єктів, що входять до складу основних засобів є допоміжними або обслуговуючими інші об’єкти. Ці допоміжні об’єкти можуть обслуговувати або один основний об’єкт, або декілька. В першому випадку допоміжний об’єкт повинен обліковуватись, як складова частина основного об’єкту, у другому – як самостійний інвентарний об’єкт.

Об’єктом обліку багаторічних насаджень є площа, зайнята цими насадженнями, а по культурно-технічних роботах – площа, на якій здійснені витрати по покращенню земель.

Число інвентарних об’єктів на сучасних сільськогосподарських підприємствах велике, що обумовлює специфіку організації обліку цих видів господарських засобів. [37]

Далі слід зазначити, що всі основні засоби мають певну грошову оцінку.

В НП(С)БО 7 “Основні засоби” визначені наступні види основних засобів.

Первісна вартість основних засобів визначається як історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання або створення необоротних активів.

Переоцінена вартість - це вартість основних засобів після проведення їх переоцінки.

Вартість, яка амортизується представляє собою первісну або переоцінену вартість об’єкта основних засобів за вирахуванням ліквідної вартості. [6]

Ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатацію), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією) цього об’єкту.

Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, є розрахунковими, оскільки їх значення визначаються на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання.

Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дозволяє більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об’єкту, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості). Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати. [11]

Справедлива вартість об’єкта основних засобів дорівнює сумі, за якою актив може бути обміняний при здійснені угоди між компетентними, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Залишкова (балансова) вартість основного засобу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизації). [18]

Таким чином правильно визначена оцінка основних засобів відіграє досить важливу роль у формуванні собівартості продукції, що виробляється підприємством, порядку нарахування амортизації, а також у взаємовідносинах із контролюючими та перевіряючи ми органами виконавчої влади.

1.3. Аудит основних засобів

Основні засоби є сукупністю засобів праці, які функціонують у натуральній формі протягом кількох років у сфері матеріального виробництва або нематеріальної сфери, які відповідно до бухгалтерських звітів включені до складу основних засобів. У процесі експлуатації вони переносять свою вартість на собівартість продукції частинами (нарахуванням амортизації).

Основні засоби підприємств і організації незалежно від форм власності відображаються у бухгалтерському обліку і звітності за фактичними витратами на їх придбання, перевезення, встановлення, державну реєстрацію, які становлять їхню первісну вартість.[25]

З 1 липня 2000 р. до основних засобів відносяться матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання та експлуатації яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Основними завданнями і метою аудиту є встановлення:

1. Правильності документального оформлення і своєчасного відображення в обліку операцій з основними засобами, їх надходження, внутрішнього переміщення і вибуття.

2. Перевірка правильності розрахунку, своєчасного відображення зносу (нарахування амортизації) основних засобів.

3. Контроль за витратами на капітальний ремонт.

4. Перевірка правильності відображення в обліку фінансових результатів від вибуття (в тому числі ліквідації) основних засобів.

5. Контроль за збереженням основних засобів.

6. Перевірка правильності проведення індексації основних засобів.

Джерелами інформації для аудиту основних засобів є:

1) Баланс (форма № 1).

2) Звіт про фінансові результати та їх використання (форма №2).

3) Звіт про власний капітал (форма № 7).

4) Синтетичні регістри обліку основних засобів ( Головна книга, журнал – ордер № 4)

5) Первинні документи з обліку основних засобів: інвентарні картки, акти приймання - передачі, введення в експлуатацію, ліквідації, відомості індексації балансової вартості основних засобів.

Нормативна база, яка регулює функціонування основних засобів складається з таких законодавчих і нормативних документів:

1. “Норма амортизації та повне відновлення основних засобів”, затвердженні постановою Ради Міністрів УССР від 22.10.90 р. №1072.

2. “Порядок введення індексації балансової вартості основних засобів підприємств, організацій і установ на 1 квітня 1996 року”, затверджений наказом Мінстату, Мінекономіки, Мінфіну №148/64/103/563 від 23.05.96 р.

3. “Порядок відображення в бухгалтерському обліку і звітності збільшення балансової вартості основних фондів на суму витрат, пов’язаних із закінченим капітальним ремонтом”, затверджений наказом Мінфіну від 14.06.96 р. № 120.

4. Постанова КМУ “ Про проведення індексації балансової вартості основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1996 –1997 роках” від 16.05.96 р № 523.

5. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства”, затверджений Постановою Верховної Ради України від 22.05.97. р. № 283/97 – ВР.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2001 р. № 54.

1.4 Зарубіжний досвід обліку основних засобів

В зарубіжній обліковій практиці поняття „необоротні активи” позначається різними термінами: постійні активи; власність, споруди та обладнання; матеріальні постійні активи тощо. Так, в Швейцарії необоротні активи в активі балансу об’єднані в одну групу – основні засоби; в Росії – поза оборотні активи, які включають нематеріальні активи, основні засоби та доходні вкладення в матеріальні цінності, в Німеччині – основний капітал та фінансові активи; в Естонії – основне майно. В країнах англо-американської системи обліку це довгострокові активи, що об’єднують в собі основні засоби або власність, будівлі та обладнання, невідчутні (нематеріальні) активи, витрати майбутніх періодів, інвестиції і фонди та інші не поточні (поза оборотні) активи.[42]

У Великобританії та Австралії всі необоротні активи в балансі представлені в розділі основного капіталу, який складається з нематеріальних, матеріальних активів та інвестицій.

В Польщі необоротні активи в балансі підприємства представлені у вигляді позаоборотних активів, які поділяються на матеріальні і нематеріальні. До перших належать споруди, будівлі, механізми і обладнання, транспортні засоби, худоба тощо, очікуваний термін їх корисного використання повинен бути більший одного року. Ці активи використовуються самим підприємством або призначені для використання на договірних засадах іншим підприємством. До цієї групи також належить майно, яке не є власністю підприємства, але по якому відповідно до податкового законодавства орендар зобов’язаний нарахувати знос.

До нематеріальних активів відносяться права підприємства на власність, придбані і використані з метою одержання прибутку. Вони включають в себе: спільне володіння правами на нерухомість; авторські права, винаходи; патенти; торгові марки та інші права з терміном корисного використання більше одного року, які використовуються даним економічним суб’єктом або іншим підприємством на правах користування або інших договірних відносинах.

Отже, в більшості країн необоротні активи можна поділити на наступні загальні групи:

1. Матеріальні довгострокові активи;

2.Нематеріальні довгострокові активи;

3.Довгострокові фінансові інвестиції.

В окремих країнах (зокрема, в США) виділяють в окрему групу й природні ресурси у зв’язку з їх особливими ознаками.

Природні ресурси в США часто називають „вичерпними активами”, тому що вони постійно зменшуються в процесі експлуатації. В день придбання чи виявлення природний ресурс відображають в обліку згідно з принципом вартості. Протягом експлуатації природного ресурсу його купівельна вартість згідно з принципом відповідності має розподілятися між обліковими періодами, в яких використання цього природного ресурсу сприяло отриманню доходу.

Відповідно до Концептуальної основи МСФЗ будь-який актив для відображення в обліку повинен відповідати таким критеріям: 1) приносити в майбутньому вигоду підприємству; 2) його вартість можливо достовірно визначити. Згідно з п. 6 МСФЗ 16 „Основні засоби” основні засоби – це матеріальні активи, які:

1 Утримує підприємство для використання у виробництві або постачанні товарів і наданні послуг, для надання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей;

2 Будуть використані, як очікується, більше одного періоду.

Основні засоби відображаються в обліку за первісною історичною вартістю. Згідно з міжнародними стандартами до первісної вартості основних засобів включається ціна придбання за вирахуванням отриманих знижок, митні збори, невідшкодовані податки, витрати, що прямо відносяться до приведення основних засобів до робочого стану.

Формування первісної вартості основних засобів в різних країнах суттєво не відрізняється. Проте в окремих країнах дозволено включати до вартості основних засобів суму відсотків по позиках, пов’язаних з придбанням останніх. Це характерно для Іспанії, Нідерландів, Португалії, Франції.

Витрати на утримання основних засобів (ремонт, утримання в робочому стані, модернізації тощо) згідно з МСФЗ визнаються як актив тільки тоді, коли вони покращують стан активу, підвищуючи оцінений спочатку рівень його продуктивності.[43]

Витрати на ремонт чи обслуговування основних засобів здійснюються для відновлення або підтримання майбутніх економічних вигод, що підприємство може очікувати від оціненого спочатку рівня продуктивності. В такому разі вони, як правило, визнаються як витрати тоді, коли вони понесені.

Відповідно до міжнародних стандартів визнані витрати, пов’язані з об’єктом основних засобів, повинні додаватися до балансової вартості цього активу, якщо є ймовірність того, що майбутні економічні вигоди, які перевищують первісно оцінений рівень продуктивності існуючого активу, надходитимуть до підприємства. Всі інші подальші витрати слід визнавати як витрати періоду, в якому вони були понесені.

В США витрати на утримання основних засобів визнаються та відносяться на вартість основних засобів, якщо виконуються одна з трьох умов:

1. Збільшується термін корисного використання основних засобів;

2. Збільшується потужність та кількість одиниць продукції, що випускаються даним об’єктом основних засобів;

3. Покращується якість продукції, що виробляється даним основним засобом.

Суттєвою особливістю оцінки основних засобів відповідно до МСФЗ є той факт, що балансова вартість основних засобів може бути зменшена відповідними державними грантами. Порядок цього зменшення розкривається МСФЗ 20 „Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу”.

Процес переоцінки основних засобів за МСФЗ та П(С)БО України суттєво не відрізняється. Слід зазначити, що українські стандарти чітко встановлюють межу (більше 10%), яка призводить до необхідності проведення переоцінки. За міжнародними стандартами ця межа зазначається як така, що „суттєво відрізняється” від балансової вартості активу. Наприклад, у Бельгії дозволяється проведення переоцінки з віднесенням збільшення вартості на кредитування фонду переоцінки за умови, що це виправдане прибутковістю компанії. У Великобританії для проведення переоцінки не існує законодавчих норм, проте частіше за всього використовують відновлювальну вартість.

Амортизація основних засобів – поступове систематичне списання вартості основних засобів в процесі їх корисного використання, пов’язане з їх фізичним і моральним зносом.

Відповідно до п. 47 МСФЗ 16 для розподілу суми, що амортизується, на систематичній основі протягом строку корисної експлуатації можна використовувати різні методи амортизації: прямолінійного списання, зменшення залишку, суми одиниць продукції. В українському законодавстві до перелічених методів додається також метод прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний метод.

В обліку Польщі, як і в колишньому українському обліку, амортизація нараховується за певною схемою з використанням терміну та коефіцієнтів для конкретних груп основних засобів.

В Португалії дозволяється використовувати лише лінійний метод нарахування амортизації. В законодавстві Німеччини не передбачено жодних конкретних методів амортизації. На практиці найчастіше застосовуються прямолінійний метод та метод зменшення залишку.

В американській обліковій практиці існує багатоваріантність вибору методу визначення величини зносу, причому вибір такого методу здійснює саме керівництво підприємства. В системі обліку США можуть переглядатися норми амортизації, але сама оцінка об’єкту перегляду не підлягає. Це пов’язано з тим, що, змінюючи оцінку, бухгалтер порушує принцип відповідності-співставлення раніше понесених витрат з отриманими в даному звітному періоді доходами, що викривляє фінансовий результат та призводить до необґрунтованої зміни оподатковуваного прибутку.

В обліку вибуття основних засобів в більшості країн спостерігається наступний підхід щодо відображення: списується початкова вартість та накопичений знос основних засобів, що вибувають, обліковуються будь-які доходи від вибуття та прибуток чи збиток від вибуття. Ця інформація оформлюється складною проводкою, складовим елементом якої буде запис по дебету чи кредиту відповідного рахунку збитку чи рахунку прибутку від вибуття. Такі прибутки чи збитки класифікуються в звіті про прибутки та збитки як випадкові, за виключенням тих, що виникли в результаті ліквідації основних засобів в результаті надзвичайних подій. Обов’язково здійснюється донарахування зносу основного засобу, що вибув протягом року, а знос нараховується в кінці року.

РОЗДІЛ 2

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКЕРИСТИКА АГРОФІРМИ “БІЛОЗЕРСЬКИЙ” БІЛОЗЕРСЬКОГО РАЙОНУ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Організаційна характеристика господарства

Агрофірма “Білозерський” знаходиться на території Білозерського району Херсонської області. Відстань до обласного центру, залізної дороги, морського та річного портів складає 25 км. До районного центру Білозерки – 5 км. На території агрофірми розміщенні чотири населенні пункти – селища Дніпровське, Янтарне, Ромашкове та Першотравневий. Зв’язок між ними здійснюється службовими автобусами.

Центральна контора агрофірми знаходиться у селищі Дніпровський. Тут же знаходиться вузол зв’язку, школа, дитячий садок, телефонна станція на 500 номерів. Всі дільниці господарства повністю телефонізовані. До всіх підрозділів маються під’їзні асфальтовані дороги.

В господарстві діє зв’язок по рації. Усі об’єкти та машини спеціалістів оснащені раціями. Центральний пункт – у диспетчерській радгоспу.

В організаційному плані виділяють чотири типи підприємств, а тип підприємства характеризується кількістю і підпорядкованих підрозділів. Агрофірма “Білозерський” має комбінувати організаційну структуру: трьохрівневу у поєднанні з дворівневою (мал. 2.1). Перший рівень утворюють бригади, другий – відділення, третій – і одночасно допоміжні та утворюючи підрозділи, що становлять перший рівень, підпорядковуються безпосередньо головним спеціалістам, які у даному разі знаходяться на даному рівні.

Згідно з наказом директора № 434 від 18.12.1998 р. була реорганізована організаційна структура радгоспу: планово-економічний відділ об’єднали з бухгалтерією у фінансово-економічну службу на чолі з начальником, у якого є заступник по економічній службі і заступник з бухгалтерського обліку.

Рисунок 2.1 Організаційна структура агрофірми “Білозерський”.

Тож на даний час, структура адміністративного апарату агрофірми складається з загального відділу (секретар), фінансово - економічної служби, агрономічної (головний агроном) та інженерної (головний інженер). Інтереси працівників агрофірми відстоює робочий комітет профспілки робітників харчової промисловості.

Агрофірма “Білозерський” має 22284 га землі, в тому числі сільськогосподарських угідь 2062 (табл..2.1).

Таблиця 2.1

Склад, розмір та структура земельних угідь у господарстві.

 

Види угідь

2002 р.

2003 р.

20004 р.

2004 р. до 2002р. у %

2004 р до 2002р. +,-

Га

%

Га

%

Га

%

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Загальна земельна площа

1774

100

1771

100

2284

100

128.7

510

Всього сільсько-господарських угідь

1565

88.22

1553

87.69

2062

90.27

131.7

497

У тому числі:

Рілля

578

32.58

471

26.20

945

41.37

163.5

367

Пасовища

1

0.06

1

0.06

0.7

0.03

70

-0.3

Багаторічні насадження

986

55.58

1081

61.04

1117

48.89

113.2

131

Продовження таблиці 2.1

 

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Лісосмуги

27

1.52

27

1.52

27

1.18

100

0

Ставки і водоймища

1

0.06

1

0.06

3

0.13

300

2

Інші землі

181

10.2

190

10.73

192

8.41

106.1

11

Зрошувальні землі

1496

84.33

1487

83.96

1956

85.64

130.7

460

Багато річні насадження займають 1117 га, в тому числі сади – 1076 га, з них під яблуневий сад відведено – 228 га, під кісточкові 145 га. Площа виноградників становить 565 га, маточника підщепних лоз 76 га.

У агрофірмі з сільськогосподарської продукції виробляють виноматеріали, соки і пюре для дитячого харчування. Працює лінія по переробці томатів.

Цех має змогу переробити за сезон до 5000 т винограду і до 6000 т плодів, запасти на зберігання до 3000 т виноматеріалів і 2400 т пюре і соків.

Агрофірма “Білозерський” є базовим господарством в якому втілюються у виробництво останні досягнення наукових працівників Мелітопольського інституту зрошуваного садівництва, Одеського інституту імені Таїрова, Херсонського індустріального університету, інституту Магарач, Херсонського державного аграрного університету, Уманської сільськогосподарської академії та Одеського наукового–дослідного і проектно-конструкторського інституту. Всі вище названі наукові центри підтримують тісний зв’язок з передовими технологіями виноградарства і садівництва Голландії, Польщі, Бельгії, Німеччини.

Агрофірма “Білозерський” – економічно стабільне господарство. Заборгованості по зарплаті немає. Картотека по розрахункам з іншими організаціями відсутня.

У 2003 році балансовий прибуток склав 5436 тис. грн., сплачено податків 1006 тис. грн., у тому числі до пенсійного фонду 247 тис. грн.

Важливим фактором для подальшого розвитку господарства є закріплення працівників на підприємстві, на що впливає рівень розвитку соціальної інфраструктури.

Важливими факторами соціального комфорту жителів є забезпечення їх дитячими закладами; закладами охорони здоров’я, відпочинку і спорту; належний розвиток засобів зв’язку і масової комунікації; благоустрій населених пунктів, впорядкованість доріг, територій виробничих зон і зон відпочинку тощо. [11]

Агрофірма “Білозерський” належним чином забезпечує комунально-побутові і соціально - культурні потреби територіальної громади.

В селі Дніпровське працює навчально – виховний комплекс. До його складу входить середня загально – освітня школа (розрахована на 224 учня) та дитячий садок на 60 місць. Із побутових споруд також є : кафе – їдальня (75 посадкових місць), будинок культури, бібліотека, фельдшерсько – акушерський пункт, відділення зв’язку.

В 2004 р. на утримання швидкої допомоги фельдшерсько – акушерського пункту перераховано 3.0 тис. грн.., на зміцнення матеріальної бази школи та дитячого садка 26тис. грн.. витрати на підвезення дошкільнят та школярів до навчально – виховного комплексу склали 38 тис. грн.

За рахунок господарства дитячий садок та школа обладнані всім необхідним. В школі здешевлені обіди.

На ремонт доріг виплачено 25 тис. грн. Ведеться газифікація села Першотравневе, вже в 1999 році витрачено 182 тис. грн. (раніше за рахунок господарства газифіковані села Дніпровське, Янтарне, Ромашкове).

У господарстві виділяються кошти для ветеранів, які рада витрачає на одноразову допомогу хворим та на випадок смерті, на ремонт житла. На соціальний захист ветеранів у минулому році витрачено 9 тис. грн., виплачено пенсій на суму 269 тис. грн.

У селі Дніпровське 13 вулиць і всі вини заасфальтовані. В селі є спортивний зал, висаджено багато троянд, декоративних дерев: каштани, берези, звичайні та сріблясті ялини, створено зону відпочинку – парк, танцювальний майданчик. Молодим забудовникам господарство виділяє кредити та будівельні матеріали.

Територія господарства знаходиться у другому (південному) агро кліматичному районі області, клімат якого помірно жаркий, дуже посушливий.

За багаторічними даними середня температура повітря становить плюс 9,80 С. Найхолодніший місяць – січень, із середньомісячною температурою повітря становить мінус 3,40 С, найтепліший – липень, із середньомісячною температурою повітря плюс 22,90 С.

Вітри на території господарства переважно східного і північно – східного напрямку (суховії), які часто переходять у пилові бурі. Суховії спостерігаються щорічно і задають значної шкоди сільськогосподарському виробництву викликаючи дефляцію ґрунтів. Виникають суховії, переважно з березня по вересень.

З погляду на проявлення вітрової ерозії, територія господарства відноситься до центрального району, що характеризується критичною швидкістю вітру 10,4-11,7 м/сек., що спричиняє втрати ґрунту за рік в середньому 6-10 т/га. Максимальна швидкість вітру під час пилових бур, один раз у 5 років, досягає 19-24 м/сек.. В середньому на рік спостерігається понад 12 днів з пиловими бурями. Річна тривалість помірних і сильних бур становить 3-5 годин.

Зими малосніжні з дуже частими відлигами та дощами. Сніговий покрив неглибокий та нестійкий. За зиму спостерігається близько 20 – 30 днів із сніговим покривом заввишки 4 – 5 см.

Ґрунти в зимовий період промерзають, в середньому, у ґрунті – на 19 см., у січні – на 40см., в лютому – на 31см., а за тим швидко відтаюють.

Таким чином, у кліматичному відношенні територія господарства ерозійно небезпечна і характеризується теплим посушливим кліматом з недостатньою кількістю опадів, високою середньорічною температурою повітря, значним випаровуванням, сильними вітрами.

Абсолютний мінімум температури повітря становить мінус 290 С, абсолютний максимум – плюс 390 С. Середня тривалість без морозного періоду 195 днів, вегетаційного – 230 днів.

Початок активних температур повітря припадає а кінець третьої декади березня, а закінчується у другій декаді квітня, а перші осінні починаються у другій декаді жовтня.

Останні весняні заморозки закінчуються у другій декаді квітня, а перші осінні починаються у другій декаді жовтня.

Річна сумарна кількість опадів в середньому становить 343 мм. За вегетаційний період випадає в середньому 250 мм. опадів. Абсолютний мінімум опадів – 248 мм, максимум – 629 мм за рік.

Найбільша кількість опадів випадає у червні – липні – 39-42 мм, найменша – у лютому – 16 мм. Влітку опади випадають переважно у вигляді злив, інколи з градом.

Агрономічне “досягнення” ґрунтів приходиться, в середньому, на третю декаду березня.

Ґрунти на території господарства темно-каштанові.

Гумус в орному шарі нормально розвинених грунтів містить 1,0-2,29 %, у слабко змитих – 0,9-1,52 %. На глибині 60-90 см вміст гумусу становить лише 0,48-0,7 %.

Грунти мають низьку і середню поглинаючу і обміну властивості. У грунтовому розчині із катіонів переважає кальцій (Са2+), що становить 69,0 – 89,9 %, на катіони магнію (Mg2+) і натрію (Na+) припадає відповідно 15,0 – 30,6% і 0,1 – 0,8 %.

Грунти не засоленні по всьому профілю. Загальна лужність (іон НСО3- ) невисока: 0,025 – 0,034%. Вміст хлор-іонів (Cl-)не перевищує тисячних часток відсотка (0,003 – 0,004%).

Вміст рухомих форм поживних речовин слідуючи: рухомого фосфору у вигляді Р2О5 4,6 – 14,7 мг, рухомого кальцію у формі К2О 17,3 – 53,0 мг на 100 г ґрунту.

За механічним складом ґрунти відносяться до легко-середньосуглинистих.

2.2. Економічні та фінансові показники функціонування

Спеціалізація сільськогосподарських підприємств являє собою процес суспільного поділу праці, який характеризується розвитком окремих галузей виробництва відповідно до ґрунтово-кліматичних і економічних умов кожного підприємства. Її ефективність появляється у збільшенні обсягів виробництва сільськогосподарської продукції з одиницею земельної площі, підвищенні його товарності зниження собівартості продукції, підвищені рентабельності [11].

Процес спеціалізації виробництва відбувається безперервно. Проте господарства істотно відрізняються за рівнем спеціалізації сільськогосподарського виробництва, який визначається часткою всіх товарних галузей і виражається коефіцієнтом специфікації Кс:

Кс = 100/ ,

де Рi – питома вага окремих галузей у об’ємі товарної продукції;

І - порядковий номер окремих галузей за питомою вагою кожного виду продукції у ранговому ряді [12].

У нашому випадку коефіцієнт спеціалізації агрофірма “Білозерський” має середній рівень спеціалізації.

Визначити виробничий напрям господарства можна враховуючи питому вагу окремих галузей у загальному обсязі товарної продукції. Так, до основних галузей (видів продукції) належать ті, питома вага яких становить більше ніж 25%, до розвинутих – з питомою вагою від 15% до 25% [11].

Отже, як видно із таблиці 2.2 основними галузями для аналізованого нами господарства є садівництво і виноградарство, а розвиненою – вирощування виноградних саджанців.

Таблиця 2.2

Структура товарної продукції

 

Назва продукції

Виручка, тис. грн..

Структура Рі, %

Номер у ранго

Вому ряді, і

Розраху

Нкові величини Рі (2і-1)

2002 р.

2003 р.

2004 р.

Середня за 3 роки

1

2

3

4

5

6

7

8

Зернові

80

142

293

171.7

1.71

6

18.81

Цукрові

Буряки

212

69

57

112..7

1.12

7

14.56

Овочі відкритого ґрунту

392

598

343

444.3

4.42

4

30.94

Плоди

1903

3595

2992

2830.0

28.18

2

84.54

Виноград

2021

4001

4569

3530.3

35.15

1

35.15

Саджанці виноградні

1626

1716

4235

2525.7

25.15

3

125.75

Інша продукція рослинництва

407

418

462

429.0

4.27

5

38.43

6641

10539

12951

10043.7

100.0

Х

348.18

Тепер слід перейти до розгляду показників, що характеризують ефективність ведення господарської діяльності в цілому по агрофірма “Білозерський” протягом останніх трьох років.

Зробимо це також у табличному вигляді нижче (див. табл..2.3) з послідуючим роз’ясненням основних моментів.

Таблиця 2.3

Основні показники економічної ефективності діяльності господарства

 

№ п/п

Показники

Роки

2004 р. до 2002 р. у %

2002 р.

2003 р.

2004 р.

1

2

3

4

5

6

1

Вартість умовної продукції в спів. цінах, тис. грн..

8122

7848

11037

135.9

2

Середньорічна чисельність працівників – всього, чол..

687

740

841

122.4

В т. ч. зайнятих у с/г виробництві, чол..

579

599

662

114.3

3

Вироблено валової продукції на 1 працівника, грн..

14028

13102

16672

118.8

4

Річний фонд оплати праці – всього, тис. грн..

1208

1587

2167

179.4

В т. ч. на 1 середньорічного працівника

1758

2145

2577

146.6

Продовження таблиці 2.3

 

1

2

3

4

5

6

55

Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн..

31913

29145

32870

102.9

В т. ч. с/г призначення

29679

27105

30569

102.9

6

Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн..

6963

9019

13149

188.8

7

Виручка від реалізації продукції, тис. грн..

11370

17093

20906

183.8

8

Валовий дохід від діяльності,

Тис. грн..

2933

5407

7454

254.1

9

Чистий дохід від діяльності,

тис. грн..

1416

3404

7082

500.1

10

Наявність енергетичних потужностей, К. с.

13640

13900

19160

140.5

11

Енергозабезпеченність 100 га ріллі, К. с.

2360

2951

2028

85.9

12

Енергоозброєність 1 працівника,

К. с.

19.9

18.8

22.8

114.6

13

Фондозабезпеченність 100 га с/г угідь, тис. грн..

1896

1745

1482

7.8

Продовження таблиці 2.3

 

1

2

3

4

5

6

114

Фондоозброєність 1 працівника,

тис. грн..

43.2

36.6

36.3

84.2

15

Фондовіддача, грн..

274

290

361

131.6

16

Фондоємкість, грн..

3654

3454

2770

75.8

17

Норма прибутку, %

3.9

9.4

16.2

Х

18

Рівень рентабельності – всього, %

11.9

27.7

39.3

Х

В. Ч. С. Галузі рослинництва, %

29.9

47.7

110.2

Х

Проаналізувавши ці дані, слід зазначити, що підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах його послідовної інтенсифікації неможливо без об’єктивної економічної оцінки різних явищ, що мають місце у сільському господарстві. На основі одного ж критерію економічної ефективності сільськогосподарського виробництва таку оцінку не можливо дати.

Необхідні конкретні показники, що відображають вплив різних факторів на процес виробництва. Лише система показників дозволяє провести комплексний аналіз та зробити достовірні висновки щодо основних напрямків підвищення економічної ефективності.

Стосовно агрофірми радгоспу “Білозерський”, необхідно відзначити, що в господарстві чітко намітились позитивні тенденції розвитку діяльності. Так постійно зростає обсяг виробництва валової продукції, знижується її собівартість а як наслідок, збільшується прибуток господарства. З року в рік відбувається збільшення середньорічної чисельності працівників господарства на фоні загально державного росту рівня безробіття. Збільшується також і фонд оплати їх праці завдяки росту прибуткової діяльності. Важливим показником економічної діяльності господарства є показник озброєності його основними фондами та енергетичними засобами.

Фондозабезпеченність – це середньорічна вартість виробничих основних фондів сільськогосподарського призначення на 100 га сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність – це середньорічна вартість сільськогосподарських виробничих основних фондів в розрахунку на середньорічного працівника. Економічна ефективність застосування виробничих основних фондів характеризується системою показників.

Основним з них є фондовіддача продукції. Фондовіддача може бути розрахована по валовій продукції, валовому та частому доходу. В першому випадку вона обліковується відношенням вартості валової продукції сільського господарства до середньорічної вартості виробничих основних фондів сільськогосподарського призначення; у другому – відношенням до неї валового та чистого доходу.

Фондоємкість продукції представляє собою середньорічну вартість виробничих основних фондів сільськогосподарського призначення в розрахунку на 1 грн. Валової продукції.

Однією з найважливіших складових технічного забезпечення господарства є енергетичні засоби. Забезпеченість ними починається з обчислення загальної потужності енергетичних ресурсів (механічних, електричних і живого тягла), як виражається в кількісних силах.

Наявність таких даних дає можливість обчислити: енергоозброєність – кількість кількісних сил на одного середньорічного робітника; енергозабезпеченість, яка визначається відношенням кількісних сил на одиницю земельної площі.

Всі ці показники постійно поліпшуються в агрофірмі радгоспі “Білозерський”, що, в свою чергу, веде до підвищення рентабельності виробництва продукції, виходу господарства із загальнодержавного кризового стану.

Далі необхідно надати фінансову характеристику агрофірму радгоспу “Білозерський”. Фінансові ресурси є специфічним засобом виробництва, який, з одного боку, дає змогу збалансувати виробничі ресурси (землю, працю, основні фонди й оборотні засоби) і забезпечити їх відтворення (як просте, так і розширене), з другого – за рахунок перерозподілу між окремими галузями, сферами виробництва, підрозділами нагромадити капітал для здіснення централізованих заходів, зокрема вирішення загальногосподарських, соціальних і економічних проблем та ін.

За таких умов значно зростає роль аналізу, покликаний допоїти встановити сильні і слабкі сторони фінансової діяльності підприємства, виявити резерви росту ефекти весті використання виробничого потенціалу, розробити конкретні заходи підвищення якості фінансової роботи, реалізація яких забезпечила б поліпшення фінансової стабільності підприємства, усунула причини можливого банкрутства.

Представимо систему показників, що характеризують фінансовий стан агрофірми радгоспу “Білозерський” також у табличному вигляді (див. табл. 2.4) протягом трьох останніх років.

Таблиця 2.4

Основні экономічні показники

 

П/п

Показники

Норма-тивне значення

Роки

2004 в% до

2002

2003

2004

2002

2003

1

2

3

4

5

6

7

8

1 Оцінка майнового стану

1.1

Сума господарських засобів (валюта балансу)

-

27996

28940

37519

134.0

129.6

1.2

Частка основних засобів в активах

Не більше 0.7

0.704

0.629

0.559

79.4

88.8

21.3

Коефіцієнт зносу основних засобів

Не більше 0.5

0.383

0.375

0.361

94.3

96.3

1.4

Коефіцієнт придатності основних засобів

Не менше 0.5

0.617

0.625

0.639

103.6

102.2

2 Оцінка ліквідності

2.1

Величина власних оборотних засобів

-

6474

9128

14628

225.9

160.3

2.2

Коефіцієнт поточної ліквідності

Не менше 0.2

6.019

8.972

11.479

190.7

128.0

2.3

Коефіцієнт швидкої ліквідності

Не менше 0.5- 1.0

1.964

3.209

2.296

116.9

71.5

Продовження таблиці 2.4

 

1

2

3

4

5

6

7

8

2.4

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Не менше 0.1

0.459

0.529

0.142

30.9

26.8

2.5

Частка оборотних засобів в активах

-

0.277

0.355

0.427

154.1

120.3

2.6

Частка власних оборотних засобів в загал. сумі активів

Не менше 0.35

0.834

0.889

0.913

109.5

102.7

2.7

Частка матеріальних запасів в оборотних активах

-

1.484

0.642

0.800

53.9

124.6

2.8

Коефіцієнт забезпечення

Не менше 0.35

1.238

1.383

1.141

89.1

82.5

3 Оцінка фінансової стійкості

3.1

Коефіцієнт фінансової незалежності

Не менше 0.35

0.947

0.954

0.957

101.1

100.3

3.2

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

Не менше 0.5

0.244

0.407

0.163

66.8

40.0

3.3

Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів

Не більше 1.0

0.049

0.041

0.039

79.6

95.1

Продовження таблиці 2.4

 

1

2

3

4

5

6

7

8

4 Оцінка ділової активності

4.1

Виручка від реалізації (без ПДВ, АЗ)

-

6641

10339

20688

311.5

196.3

4.2

Собівартість продукції

-

5114

7136

13824

270.3

193.7

4.3

Прибуток (збиток) від основної діяльності

-

1527

3403

6864

449.5

201.7

4.4

Фінансовий результат від іншої реалізації

-

1

-111

-474

47400

427.0

4.5

Фінансовий результат від позареалізаційних операцій

-

-210

414

-824

392.4

199.0

4.6

Балансовий прибуток (збиток)

-

1206

3818

5566

461.5

145.8

4.7

Чистий прибуток від діяльності

-

844

2673

5436

644.1

203.4

4.8

Коефіцієнт оберта-ння активів

-

0.251

0.370

0.623

248.2

168.4

4.9

Коефіцієнт обертання поточних активів

-

0.954

1.169

1.586

166.2

135.7

4.10

Тривалість одного обороту активів

-

1434

973

578

40.3

59.4

Продовження таблиці 2.4

 

1

2

3

4

5

6

7

8

4.11

Тривалість одного обороту поточних активів

-

377

308

227

60.2

73.7

5 Оцінка рентабельності

5.1

Нетто – прибутковість продаж

-

0.127

0.254

0.263

207.0

103.5

5.2

Нетто – прибутковість активів

-

0.032

0.094

0.164

512.5

174.5

5.3

Нетто – прибутковість поточних активів

-

0.121

0.296

0.417

344.6

140.8

5.4

Нетто – прибутковість власного капіталу

-

0.033

0.099

0.171

518.1

177.2

5.5

Коефіцієнт капітального покриття (капіталізації)

-

1.056

1.049

1.181

124.8

112.6

Проаналізувавши отриману інформацію щодо фінансового стану господарства, слід зазначити, що більшість економічних показників відповідає нормативним значенням і мають тенденцію до щорічного поліпшення, а це говорить лише про позитивні міни у господарсько-фінансовій його діяльності.

Отже, забезпеченість фінансовими ресурсами оцінюють за фінансовим станом господарства, що свідчить про здатність останнього наявними і швидко ліквідними засобами здійснити успішне виконання планів з усіх видів діяльності та своєчасно виконувати при цьому зобов’язання по платежах.

Фінансовий стан в основному визначається фінансами господарства, під якими в економічній теорії розуміють систему відносин, що проявляються у грошовій формі та за допомогою яких створюють і використовують резерви коштів для нормального виробничого процесу, розширення відтворення, розв’язання соціальних проблем, створення загальних фондів фінансових ресурсів тощо.

Результати аналізу є вихідною інформацією, як для прийняття рішень з фінансового регулювання, так і для зовнішніх споживачів, яких також цікавить фінансовий стан господарства, причини, що його погіршують, які можливості зміцнення фінансового положення на сучасному етапі розвитку та у майбутньому.

РОЗДІЛ 3

ОРГАІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ В АГРОФІРМІ “БІЛОЗЕРСЬКИЙ” БІЛОЗЕРЬКОГО РАЙОНУ

ХЕРСОСЬКОЙ ОБЛАСТІ

3.1 Організація обліку основних засобів господарства

Порядок відображення надходження основних засобів в бухгалтерському обліку та формування їх первісної вартості залежить від того, яким чином і на яких умовах вони придбані.

Основні засоби можуть надійти на підприємство декількома шляхами, а саме через їх:

1) придбанням підприємством за грошові кошти;

2) придбанням підприємством за рахунок кредитів банку;

3) отримання підприємством безоплатно;

4) внесення до статутного капіталу підприємства;

5) створення підприємством власними силами;

6) зарахування підприємством з виготовленої продукції, товарів тощо;

7) отриманням підприємством у результаті обміну на подібний об’єкт;

8) отриманням підприємством у результаті обміну на неподібний об’єкт основних засобів або інший актив.

Первісна вартість об’єктів основних засобів, зобов’язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об’єкта основних засобів.

До первісної вартості не включаються:

1) витрати на сплату відсотків за користування кредитом при придбанні (створенні) основних засобів, повністю або частково за рахунок позичкового капіталу;

2) адміністративні та інші витрати, які не відносяться безпосередньо до придбання основного засобу або доведення його до стану, придатного до експлуатації.

Безкоштовне отримання об’єктів основних засобів для цілей бухгалтерського обліку розглядається, як збільшення додаткового капіталу, причому на суму, що дорівнює на суму справедливої вартості безоплатно отриманого об’єкта основних засобів, без урахування інших обов’язкових витрат і платежів. При безоплатному одержані об’єктів основних засобів виникає дохід в сумі амортизації таких об’єктів одночасно з її нарахуванням.

Переоцінка основних засобів проводиться за рішенням керівництва та оформляється наказом підприємства. Частота проведення переоцінки залежить від коливань справедливої (реальної) вартості основних засобів, тобто якщо їх справедлива вартість суттєво (більш ніж на 10 відсотків) відрізняється від балансової вартості.

Операції з переоцінки основних засобів включають операції зі збільшення первісної вартості об’єкта основних засобів та їх зносу – уцінку.

При переоцінці основних засобів накопичена амортизація повинна бути скоригована. Це пов’язано з тим, що в результаті переоцінки балансової вартості доводиться до справедливої вартості з врахуванням ступеню зносу об’єкту на дат переоцінки.

Переоцінена сума первісної вартості та зносу об’єкта основних засобів визначається відповідно як добуток первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкту, який оцінюється, на його залишкову вартість.

У разі переоцінки об’єкту основних засобів здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт.

Відображення в бухгалтерському обліку результатів переоцінки вартості основних засобів залежить від результатів попередніх переоцінок.

Для цілей бухгалтерського обліку подальші заходи щодо переоцінки вартості об’єкта основних засобів залежатимуть від результатів попередніх переоцінок, а саме:

1) якщо підприємство проводить уцінку раніше дооціненої вартості об’єкта основного засобу, то суму такої уцінки буде відображено:

А) у зменшення суми додаткового капіталу, сформованого ти дооцінці такого об’єкта основних засобів;

Б) якщо сума оцінки перевищує суму додаткового капіталу (в частині до оцінки такого основного засобу), то сума такого перевищення включається до складу витрат.

Якщо на момент уцінки вартості об’єкта основних засобів, який раніше переоцінювався сальдо по рахунку 423 “Дооцінка актів” відсутнє (внаслідок його покриття попереднім уцінкам), всю свою уцінку буде відображено у складі витрат звітного періоду;

2) якщо підприємство здійснює уцінку раніше усуненої вартості основних засобів, то суму такої уцінки буде відображено:

А) у складі доходів у сумі, що дорівнює сумі витрат, показаних при попередніх уцінках;

Б) у сумі перевищення над витратами попередніх уцінок – у складі додаткового капіталу.

Якщо на момент дооцінки вартість основного засобу, який раніше переоцінювався, суму витрат повністю покрито попередніми дооцінками, всю суму здійснюваної дооцінки буде показано у складі додаткового капіталу.

При дооцінці вартості основного засобу, який раніше тільки дооцінювався, всю суму переоцінки було віднесено до складу додаткового капіталу.

При уцінці вартості основного засобу, який раніше тільки уцінювався, всю суму уцінки його буде віднесено до складу витрат.

Дані про переоцінку відображаються у регістрах аналітичного обліку основних засобів – в інвентарній картці обліку основних засобів.

Після отримання основних засобів кожне підприємство несе витрати, пов’язані з їх утриманням та експлуатацією. Відображення цих витрат в бухгалтерському обліку залежить від їх впливу на майбутні економічні вигоди.

Витрати на утримання та експлуатацію основних засобів можуть бути спрямовані на поліпшення стану об’єкта для продовження строку корисної експлуатації та (або) підвищення продуктивності нормативних показників його функціонування, підтримання об’єкта в робочому стані для збереження або відновлення майбутніх економічних вигод, що очікуються.

Прикладом витрат на покращення стану об’єкту є витрати на модифікацію, удосконалення машин і обладнання, а також впровадження нових виробничих процесів, які забезпечують значне скорочення операційних витрат (підвищення продуктивності основних засобів).

Ремонт об’єктів основних засобів виконують трьома способами, а саме:

1) господарським способом, коли роботи виконуються власними силами і на нього витрачаються власні будівельні матеріали підприємства, на балансі якого ці об’єкти обліковуються, тобто підприємство не користується послугами сторонніх організацій для виконання ремонту своїх об’єктів основних засобів;

2) підрядними способом, коли ремонтні роботи виконують стороні організації або підрозділи цієї організації;

3) внутрішньопідрядним способом, коли ремонтні роботи виконують спеціалізовані структурні підрозділи підприємства.

При підрядному і внутрішньопідрядному способі виконання ремонту основних засобів підставою для виконання робіт є договір в якому зазначають:

А) найменування об’єкту, який підлягає ремонту;

Б) строки виконання роботи;

В) умови і порядок розрахунків за виконані роботи.

Завершення ремонту оформляється актом прийняття – здачі відремонтованих, реконструйованих, та модернізованих об’єктів.

По закінчені ремонту бухгалтерія замовника робить відмітку в інвентарній картці обліку основних засобів, який ремонтується, про дату виконання ремонту і фактичну суму витрат.

Наступні витрати, що ведуть до продовження строку продовження корисної служби та (або) до підвищення продуктивності об’єкта основних засобів, дозволяють отримувати додаткові економічні вигоди протягом більше одного звітного і включаються до балансової вартості основних засобів. В протилежному випадку поширенні витрати повинні бути визначеними поточними витратами за період, в якому вони були понесенні.

Таким чином, ремонт можна розглядати як підвищення вартості основного засобу у двох аспектах, а саме:

А) в результаті ремонту зросла економічна вигода основного засобу;

Б) ремонт здійснюється для підтримання основного засобу в робочому стані.

Отже, для безперервного функціонування основних засобів протягом встановленого строку служби їх необхідно систематично ремонтувати.

Строки і порядок проведення ремонтів визначаються інтенсивністю та умовами експлуатації основних засобів.

В залежності від обсягів та характеру ремонтних робіт, а також від джерел їх фінансування розрізняють ремонти двох видів, а саме: 1) капітальні, 2) поточні.

Капітальним ремонтом будівель та споруд вважається такий ремонт, при якому здійснюється заміна значних конструкції та деталей або заміна їх на більш економічні, що поліпшують експлуатаційні можливості ремонтуємих об’єктів.

Капітальним ремонтом машин та обладнання вважається такий ремонт, при якому здійснюється розборка агрегату, заміна або відновлення всіх зношених вузлів, деталей, ремонт базових деталей.

Для автомобільного транспорту капітальним ремонтом основних агрегатів вважається такий ремонт, при якому виконуються роботи по виправлені або заміні окремих зношених деталей основних засобів, а також роботи по підтриманню засобів, що ремонтуються в робочому стані. Періодичність поточного ремонту – календарний рік.

Розмежування ремонтні на капітальний та поточний має велике значення у зв’язку з тим, що вони здійснюються за рахунок різних джерел коштів.

Витрати на ремонт, технічне обслуговування основних засобів, інші заходи з підтримання основних засобів в робочому стані, в результаті яких підтримуються на запланованому рівні, встановлюються чи зберігаються майбутні економічні вигоди, що спочатку очікуються від використання об’єкту основних засобів, включаються до складу витрат того періоду, в якому вони були здійснені.

Основні засоби у процесі експлуатації, поступово зношуючись, приходять в такий стан, коли подальше їх використання стає неможливим або економічно недоцільним. Повністю зношені основні засоби підлягають ліквідації та списанню з балансу.

Однак в господарській діяльності є багато інших причин, внаслідок яких із господарства вибувають основні засоби.

Найбільш частіше це відбувається за рахунок наступного:

1) списання в наслідок морального зносу;

2) списання в наслідок фізичного зносу;

3) продаж за плату в порядку реалізації майна;

4) передача за договором безоплатного дарування стороннім юридичним та фізичним особам;

5) вибуття в зв’язку з реконструкцією а новим будівництвом;

6) передача у вигляді внеску до статутного капіталу інших підприємств;

7) ліквідація при аваріях, стихійних лихах та інших надзвичайних ситуаціях, викликаних експериментальними умовами;

8) вибуття з інших причин.

Тобто, якщо з будь-яких причин основний засіб на відповідає ознакам активу, то приймається рішення про його списання.

Фінансовий результат від вибуття об’єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуття основних засобів.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, яких оформленні факти вибуття основних засобів.

У разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість на знос зменшується відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об’єкта основних засобів.

Прибуток або збиток від вибуття основних засобів відображають у звіті про фінансові ресурси відповідно у складі інших доходів або витрат звичайної діяльності. Проте, якщо причиною списання основних засобів була надзвичайна подія (аварія, пожежа тощо), відповідну суму прибутку або збитку відображають як фінансовий результат від надзвичайних подій.

Рух основних засобів, пов’язаний із здійсненням господарських операцій з надходження, внутрішнього переміщення та вибуття основних засобів, оформляють типовими формами первинної облікової документації, затвердженими наказом Мінстату України від 29.12. 95 р. № 352, а саме:

1) Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів

(ф. № ОЗ-1);

2) Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та

модернізованих об’єктів (ф. № ОЗ-2);

3) Акт на списання основних засобів (ф. № ОЗ-3);

4) Акт на списання автотранспортних засобів (ф. № ОЗ-4);

5) Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини (ф. № ОЗ-5);

6) Інвентарна картка обліку основних засобів (ф. № ОЗ-6);

7) Опис інвентарних карток по обліку основних засобів (ф. № ОЗ-7);

8) Катка обліку руху основних засобів (ф. № ОЗ-8);

9) Інвентарний список основних засобів (за місце їх знаходження, експлуатації) (ф. № ОЗ-9);

10) Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств) (ф. № ОЗ-14);

11) Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій) (ф. № ОЗ-15);

12) Розрахунок амортизації по автотранспорту (ф. № ОЗ-16);

Форма ОЗ-1 “Акт приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів” використовується для:

1) зарахування до складу основних засобів окремих об’єктів;

2) облік введення об’єктів основних засобів в експлуатацію;

3) оформлення внутрішнього переміщення основного засобу з одного підрозділу (цеху, відділу, ділянки) в інший;

4) виключення об’єктів зі складу основних засобів при переданні іншому підприємству – як при продажу (обміні), так і при безоплатній передачі.

Склад комісії, яка складає акт, визначає в Наказі про облікову політику підприємства або затверджується керівництвом.

Кожен об’єкт зараховується до складу основних засобів за окремим актом. Виключення лише становить інвентар, інструменти, обладнання та подібні об’єкти, якщо вони є однотипним та мають однакову вартість в одному календарному місяці.

При прийманні основного засобу акт складається в одному примірнику, при передачі іншому підприємству – в двох (для обох підприємств), при передачі другому підрозділу – також в двох (на підставі другого примірника акту працівник, який передає об’єкт – основний засіб, робить відповідний запис до інвентарного списку ОЗ-9).

Перший примірник акту передається в бухгалтерію, де на його підставі приводиться запис в інвентарній картці форми ОЗ-6. До акту додається необхідна технічна документація, яка пізніше передається в один із відділів.

Акти зберігаються протягом всього терміну експлуатації об’єкту і протягом трьох років та одного місяця після списання об’єкту з обліку за умови, що на цей період була проведена документальна ревізія.

Форму ОЗ-2 “Акт приймання-задачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів” використовують при оформленні приймання передачі основного засобу з капітального ремонту, реконструкцій або модернізації. Акт складається в одному примірнику, якщо ремонт, реконструкція або модернізація здійснювались господарським способом, в двох – якщо на іншому підприємстві (другий примірник передається підприємству, яке здійснювало роботи). На підставі акту вносяться зміни до ОЗ-6, ОЗ-14, ОЗ-15, ОЗ-16.

Форми ОЗ-3 “Акт на списання основних засобів” та ОЗ-4 “Акт на списання автотранспортних засобів” використовуються для оформлення вибуття окремих об’єктів основних засобів при повній або частковій ліквідації. Акт складається в двох примірниках і затверджується керівником підприємства, потім передається в бухгалтерію де на його підставі здійснюють запис до форми ОЗ-9 та вилучають картку форми ОЗ-6, що відображають у відомості форми ОЗ-7.

Форма ОЗ-5 “Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини” використовується при встановлені, запуску та демонтажу будівельної машини, взятої на прокат. Цей акт підписується представником машинопрокатної бази та механіком будівельної дільниці.

Форма ОЗ-6 “Інвентарна картка обліку основних засобів” використовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про наявність та рух всіх типів основних засобів на підприємстві.

Картки заводяться на кожний інвентарний об’єкт або групу однотипних об’єктів, які мають однакову вартість, введені в експлуатацію в один і той же час та знаходяться в одному підрозділі (цеху).

Кожна картка традиційно ведеться в одному примірнику в бухгалтерії, але існує варіант обліку з веденням двох примірників цих форм: один примірник в бухгалтерії, інший – в місці експлуатації основного засобу, замість форми ОЗ-9.

Підприємства, які мають невелику кількість основних засобів, можуть вести їх по об’єктивний облік в інвентарній книзі (в розрізі видів основних засобів та місць їх знаходження).

На орендовані основні засоби карка форми ОЗ-6 не заводиться. Для аналітичного обліку таких засобів використовується копія інвентарної карки орендодавця, яка повинна бути отримана разом з орендованим основним засобом.

Форма ОЗ-7 “Опис інвентарних карток по обліку основних засобів” використовується для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в одному примірнику з метою контролю за зберіганням карток. Зареєстровані у цьому описі карки розміщують у картотеці основних засобів, де їх групують за видами, а всередині видів за місцем знаходження.

Картки недіючих основних засобів групують окремо. Вибуття основних засобів відмічається у картці, яка вилучається з картотеки діючих об’єктів, що відображається в цьому опису.

Форма ОЗ-8 “Опис інвентарних карток по обліку основних засобів” заповнюється на підставі наступних форм – ОЗ-6, ОЗ-14, ОЗ-15, ОЗ-16.

Форма ОЗ-9 “Інвентарний список основних засобів використовується у місцях експлуатацій основних засобів (цехах, відділах) для обліку кожного об’єкту за матеріально відповідальними особами”.

Форма ОЗ-14 “Розрахунок амортизації основних засобів (для під промислових підприємств)”, ОЗ-15 “Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організації), ОЗ-16 “Розрахунок амортизації по автотранспорту” використовуються для розрахунку амортизації основних засобів та заповнюються на підставі інвентарних карток форми ОЗ-6 з урахуванням змін, внесених актом форми ОЗ-2 при прийманні-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів основних засобів.

Для відображення операції з обліку основних засобів в регістрах журнально-ордерної форми передбачений журнал-ордер №13, який ведеться по кредиту рахунків 10, 12 та ні.

В журналі-ордері №13 виділений розділ, де відображаються кредитові обороти по рахунку 10 в кореспонденції з відповідним дебетуємими рахунками. Журнал-ордер відкривають на місяць записи до нього роблять на підставі первинних документів про рух основних засобів.

Щомісячно в журналі-ордер №13 виводить підсумки оборотів, які після їх звірки з даними інших облікових регістрів переносять в Головну книгу. Обороти в журналі-ордері №13 повинні відповідати підсумкам руху основних засобів, що мають місце в картках інвентарного обліку об’єктів основних засобів.

Агрофірма радгосп “Бєлозерський” також, поки що, застосовує журнал-ордер №13 для зведеного обліку основних засобів.

Однак Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, що були затверджені наказом Мінфіну України від 29.12.2000 р. №356 та набувають сили з 01.01.2001 р. пропонують використовувати в своїй діяльності нові форми журналів, що збудовані по кредитовому признаку, та аналітичних відомостей, що збудовані по дебетованому признаку.

Зокрема, для ведення зведеного обліку основних засобів пропонується використовувати розділ І журналу 4.

Так, для узагальнення інформацій про наявність та рух основних засобів, інших необоротних матеріальних актів та зносу необоротних активів, а також для відображення капітальних та фінансових інвестицій призначений журнал 4 (за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 35).

Записи в журнал 4 ведуться на підставі первинних та зведених облікових документів.

У графіках 3, 4 і 5 розділу І цього журналу відображається вибуття відповідно основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів внаслідок їх продажу, безоплатної передачі, неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від їх використання або невідповідності критеріям визнання активом, а також сума уцінки, яка відображається за кредитом відповідних рахунків бухгалтерського обліку необоротних актів.

У графі 6 розділу І журналу 4 відображається сума нарахованої амортизації та сума збільшення зносу необоротних активів внаслідок їх до оцінки та зменшення їх корисності.

3.2. Синтетичний та аналітичний облік основних засобів

Облік основних засобів ведеться на синтетичному рахунку 10 “Основані засоби”, а також на рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи”.

Рахунок 10 “Основні засоби” призначений для обліку господарських засобів, тобто узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів. Він активним балансом.

Рахунок 10 має дев’ять субрахунків, а саме:

1) 101 – “Земельні ділянки”;

2) 102 – “Капітальні витрати на поліпшення земель”;

3) 103 – “Будинки та споруди”;

4) 104 – “Машини та обладнання”;

5) 105 – “Транспортні засоби”;

6) 106 – “Інструменти прилади та інвентар”;

7) 107 – “Робоча і продуктивна худоба”;

8) 108 – “Багаторічні насадження”;

9) 109 – “інші основні засоби”

По дебету рахунку 10 “Основні засоби” відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих, внесеними засновниками) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов’язана за поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вимог, первісно очікуваних від використання об’єкта; сума до оцінки вартості об’єкта основних засобів. По кредиту – вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів, сума оцінки основних засобів.

Рахунок 15 “Капітальні інвестиції” призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів. Він є активним, балансовим.

На субрахунку 151 “Капітальне будівництво” відображаються витрати на будівництво, що здійснюється, як господарським так і підрядним способом для власних потреб підприємства. На цьому субрахунку також ведеться облік устаткування, що підлягає монтажу в процесі будівництва, та авансові платежі для фінансування вказаного будівництва.

Субрахунок 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів” призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами матеріальних актів, облік яких ведеться на рахунку 10 “Основні засоби” (крім об’єктів будівництва та основного стада).

На субрахунку 153 “Придбання (виготовлення) основних засобів інших необоротних матеріальних активів” відображаються витрати підприємства на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи”.

На субрахунку 153 “Придбання (створення) нематеріальних активів” відображаються витрати підприємства на придбання або створення власними силами активів, облік яких ведеться на рахунку 12 “Нематеріальні активи”.

На субрахунку 155 “Формування основного стада” обліковуються витрати на формування основного стада робочої та продуктивної худоби (крім тварин, які обліковуються на рахунку 21 “Тварини на вирощуванні та відгодівлі”).

Для відображення в бухгалтерському обліку сум амортизаційних відрахувань використовують рахунок 13 “Знос необоротних активів”. Він є пасивним, балансовим.

На субрахунку 131 “Знос основних засобів” узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 “Основні засоби”.

На субрахунку 132 “Знос інших необоротних матеріальних активів” узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи”.

На субрахунку 133 “Знос нематеріальних активів” узагальнюється інформація про суму зносу нематеріальних активів.

По кредиту рахунка записують суми щомісячних амортизаційних відрахувань на реконструкцію та модернізацію основних засобів. При цьому дебетують рахунки основного і допоміжного виробництва, загально-виробничих і адміністративних витрат, обслуговуючих виробництв та господарств, витрат обігу тощо – в залежності від того, де знаходяться ті чи інші основні засоби.

Слід відзначити, що знос може бути двох видів – фізичний та (або) моральний, та обидва вони ведуть до зменшення економічних вигод від використання основних засобів.

Аналітичний облік основних засобів ведеться за інвентарними об’єктами.

Об’єкт основних засобів – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього, або конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання самостійних функції, або ж відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів, що являють собою єдине ціле і спільно виконують певну роботу.

Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), та в бухгалтерському обліку кожна з цих частин може визнаватись як окремий об’єкт основних засобів.

Кожному інвентарному об’єкту присвоюється інвентарний номер, який наноситься на об’єкт і вказується в первинних документах та реєстрах з обліку об’єктів основних засобів. Облік ведеться також за видами основних засобів, місцями їх експлуатації, матеріально відповідальними особами.

Так, для будівель інвентарним об’єктом є кожна окрема будівля разом з надвірними добудовами. Якщо надвірні добудови та споруди обслуговують дві і більше будівель, їх слід вважати самостійними інвентарними об’єктами.

Для споруд інвентарним об’єктам є кожна окрема споруда з усіма зручностями, які складають з нею єдине ціле.

Для передавальних пристроїв інвентарних об’єктом є кожний окремий пристрій, який має самостійне значення, за допомогою якого здійснюється:

• передача електричної та теплової енергії;

• передача механічної енергії від машин – двигунів до робочих машин;

• переміщення рідких або газоподібних речовин від одного інвентарного об’єкту до іншого.

Для транспортних засобів інвентарним об’єктом є кожний окремий об’єкт з включенням всіх пристосувань які відносяться до нього.

Для силових машин та устаткування інвентарним об’єктом є кожна окрема машина включаючи деталі, які входять до її складу, прилади, а також трубопроводи, які відносяться до неї, кабелі, електропроводи, індивідуальна огорожа, фундамент.

Для робочих машин і устаткування інвентарним об’єктом є кожна окрема машина, апарат, агрегат, установка, включаючи двигуни, які входять до її кладу, пристосування, прилади, інструменти, електроустаткування, а також індивідуальна огорожа і фундамент.

Для вимірюваних та регулюючих приладів інвентарним об’єктом є предмети, які не є складовою частиною будь-якого іншого інвентарного об’єкта, а мають своє самостійне призначення.

Для інструментів інвентарним об’єктом є ріжучі, ударні, давлячи інструменти, в тому числі і ручні, механізовані (гідравлічні), ті, які працюють за допомогою електроенергії, а також різного роду пристосування (робочі зажими, тиски тощо).

Для виробничого інвентарю і пристосування інвентарним об’єктом є предмети виробничого призначення для полегшення виробничих операцій під час роботи (робочі столи, верстати тощо), устаткування, а також сховища для зберігання сипучих і рідких тіл (баки, чани, інвентарна тара).

Присвоєні об’єктам основних засобів інвентарні номери не повинні змінюватись. Зміна номерів може бути проведена лише в тих випадках, коли виявлено, що об’єкти помилково відображаються не в тій групі основних засобів, до якої вони повинні бути включенні за своїм техніко-виробничім призначенням, а також у випадках встановлення неправильної їх нумерації.

3.3. Нарахування амортизації та інвентаризації основних засобів.

Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації основні засобі поступово зношуються. Вони вироджують свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості, в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку корисного використання активу. Вона відображає процес поступового списання (погашення) вартості об’єкта протягом часу його корисного функціонування та забезпечує дотримання принципу співвідношення витрат з доходами.

Знос основних засобів – сума амортизації об’єкта основних засобів, накопичена з початку строку їх корисного використання.

Земля та інші основні засоби, які мають необмежений строк корисного використання, не є об’єктом амортизації.

Строк корисної експлуатації основних засобів – це період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватися підприємством, або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції.

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: 1) прямолінійного; 2) зменшення залишкової вартості; 3) прискореного зменшення залишкової вартості; 4) виробничого; 5) кумулятивного.

Наведені методи нарахування амортизації можна умовно поділити на два види, а саме:

А) методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

Б) методи амортизації, який базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єкта основних засобів, виробничий метод нарахування амортизації основних засобів.

Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання активу.

Так, агрофірма “Білозерський” обрала прямолінійний метод нарахування амортизації.

За цим методом вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. При цьому річна норма та річна сума амортизації залишаються постійним на весь строк корисної служби об’єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об’єкта зменшується.

Метод прямолінійного списання має свої переваги та недоліки.

Перевагами цього методу є простота розрахунку та рівномірність розподілення суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує співставлення собівартості продукції з доходом від реалізації.

Недоліком його вважають те, що він не враховує моральний знос, різність у використанні виробничої потужності основних засобів в різні роки їх експлуатації та необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Метод амортизації основного засобу переглядається, якщо відбулися суттєві зміни в очікуваному періоді способі надходження економічних вигод від використання цих активів. Необхідність зміни методу амортизації може бути пов’язана, наприклад, з прискоренням морального старіння обладнання через появу на ринку нового виду обладнання, яке здатне ефективніше виконувати ті ж самі функції, але з кращими параметрами.

При інвентаризації основних засобів перевіряється наявність і стан будівель, споруд, незавершеного будівництва, інвентар та устаткування, а також земельні ділянки. Така перевірка проводиться в наступних розрізах: власні основні засоби на відповідальному зберіганні, в ремонті, передані або прийняті в оренду (лізинг) основні засоби.

До початку проведення інвентаризації необхідно перевірити: наявність та стан інвентарних карток, описів та інших регістрів аналітичного обліку, а також технічних паспортів, іншої технічної документації; наявність документів на основні засоби, що були здані або отриманні підприємством на правах оренди (лізингу), на зберігання або тимчасове користування. При відсутності документів необхідно забезпечувати їх отримання та оформлення.

Після детального вивчення зазначеної інформації члени комісії проводять огляд об’єкту у натурі з метою перевірки їх фактичної наявності у місцях експлуатації та встановлення їх придатності для подальшого використання за прямим призначенням.

На лату інвентаризації повинна бути підтверджена наявність рухомих інвентарних об’єктів. Таким підтвердженням може бути квитанція про останню орендну оплату, якщо вона була складена не раніше встановленого договором останнього терміну платежу.

При виявленні об’єктів не прийнятих на облік, а також об’єктів по яких в регістрах бухгалтерського обліку відсутні або взагалі неправильні дані, що їх характеризують, комісія повинна включити в опис правильні дані та технічні показники за цими об’єктами.

При інвентаризації основних засобів поряд з перевіркою їх фактичної наявності встановлюється ступінь їх фактичного зносу за результатами якого коригуються на рахунку необоротних активів.

Основні засоби не придатні до подальшої експлуатації і до відновлення, до опису фактичних залишків не включається.

3.4 Організація аудиту основних засобів.

Основні засоби поділяються на такі групи:

I група – будівля, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири та місця загального користування);

II група - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно – обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

III група – будь-які інші основні фонди, що не входять до груп I і II.

Аудитору слід мати на увазі, що у разі виведення з експлуатації окремих об’єктів основних фондів групи I у зв’язку з їх реалізацією балансова вартість групи I зменшується на суму балансової вартості такого об’єкта. Сума перевищення виручки від реалізації над балансовою вартістю окремих об’єктів включається до валових доходів. А сума перевищення балансової вартості над виручкою від реалізації – до валових витрат.

Слід перевірити визначення джерела фінансування збитку від ліквідації об’єкта основних фондів групи I з певних причин. У разі вимушеної ліквідації окремого об’єкта основних фондів групи I, якщо незалежних від платника податку обставин вони (чи їх частини)зруйновані, вкрадені або підлягають знесенню чи платник податку змушений відмовлятись від використання таких основних фондів в обставинах загрози або неминучої заміни, зруйнування, знесення (за умови підтвердження наявності такої загрози або неминучості у законодавчому порядку ) сума балансової вартості окремого об’єкта основних фондів групи I відноситься на валові витрати [25] .

Якщо ж платник податку приймає рішення про ліквідацію окремого об’єкта основних фондів, балансова вартість не відноситься до валових витрат, а відшкодовується за рахунок власних джерел платника податку.

Аудитор повинен перевірити, чи занесені витрати на ліквідацію основних засобів до валових витрат, а вартість отриманих ТМЦ від ліквідації – до складу валових доходів.

Крім того, аудитор звертає увагу на балансову вартість кожного окремого об’єкта групи I, що числиться на балансі підприємства. Якщо балансова вартість об’єкта основних фондів групи I досягає 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( 1700 грн. ), залишкова вартість такого об’єкта відноситься до складу валових витрат за результатами звітного періоду, а вартість цього об’єкта прирівнюється до нуля.

Облік балансової вартості основних фондів, які відносяться до груп I, II, III, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

У разі виведення з експлуатації основних фондів груп II і III у зв’язку з їх реалізацією балансова вартість групи зменшується на суму вартості реалізації таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій ).

Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення заноситься до валового доходу.

Аудитору слід мати на увазі, що у разі вимушеної ліквідації окремого об’єкта основних фондів групи II і III, якщо в незалежних від платника податку обставин вони ( чи їх частини ) зруйновані, вкрадені або підлягають знесенню, або платник податку змушений відмовлятися від використання таких основних фондів за обставин загрози чи неминучої заміни, зруйнування або знесення (за підтвердженності такої загрози або неминучості у законодавчому порядку ), а також у разі ліквідації такого об’єкта основних засобів за власним бажанням платника податку сума балансової вартості груп II і III не змінюється.

Методологічні засади формування бухгалтерського обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи визначені Положенням ( стандартом ) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”.

Згідно з пунктом 4 основними засобами визначаються матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або для виконання інших функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації ) яких більше одного року ( або операційного циклу, якщо він довший за рік ). Право встановлювати вартісну ознаку основних засобів надається безпосередньо підприємствам.

Згідно з “Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій “, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99.р. № 291 і “Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій “, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99.р. № 291 основні засоби відображаються на однойменному синтетичному рахунку 10, що належить до класу 1 “Необоротні активи”.

Рахунок 10 “основні засоби” має дев’ять субрахунків:

• 101 “Земельні ділянки”;

• 102 “Капітальні витрати та поліпшення земель”;

• 103 “Будинки та споруди”;

• 104 “Машини та обладнання”;

• 105 “Транспортні засоби”;

• 106 “Інструменти, прилади та інвентар”;

• 107 “Робоча і продуктивна худоба”;

• 108 “Багаторічні насадження”;

• 109 “Інші основні засоби”.

Рахунок 11 “Інші необоротні матеріальні активи” має такі субрахунки:

• 111 “Бібліотечні фонди”;

• 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи”;

• 113 “Тимчасові споруди”;

• 114 “Природні ресурси”;

• 115 “Інвентарна тара”;

• 116 “Предмети прокату”;

• 117 “Інші необоротні матеріальні активи”.

Рахунок 13 “Знос необоротних активів” має такі субрахунки:

• 131 “Знос основних засобів”;

• 132 “Знос інших необоротних матеріальних активів”;

• 133 “Знос нематеріальних активів”.

За дебетом рахунків 10,11 відображається:

- надходження, придбання, створення або безплатне отримання необоротних активів за первісною вартістю;

- сума витрат, яка пов’язана з поліпшенням об’єкта ( модернізація, модифікація, добудова, реконструкція );

- сума до оцінки вартості об’єкта.

За кредитом рахунків 10, 11 відображається:

- вибуття необоротних активів у наслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, у разі часткової ліквідації;

- сума уцінки активів.

За дебетом рахунку 13 “Знос необоротних активів” відображається зменшення суми зносу, за кредитом – нарахування амортизації та індексації зносу необоротних активів.

Основні засоби надходять до підприємства з різних джерел :від постачальників за плату, засновників у вигляді внеску до статутного фонду, передається іншими суб’єктами підприємницької діяльності безкоштовно [25] .

Одиницею обліку основних засобів є інвентарний об’єкт. Кожному інвентарному об’єкту незалежно від його знаходження ( в експлуатації або на складі ) присвоюється відповідний інвентарний номер. Інвентарні номери повинні проставлятися на всіх первинних документах, які є підставою для відображення в обліку їх наявності або руху.

У зв’язку з цим аудит основних засобів необхідно починати з перевірки збереження основних засобів. Вона здійснюється шляхом проведення інвентаризації основних засобів. Інвентаризацією встановлюється наявність та технічний стан об’єктів основних засобів.

Наступним етапом аудиту є перевірка правильності відображення в обліку руху основних засобів.

Первинним документом, що є підставою для введення в експлуатацію основних засобів, є акт приймання – передачі ( ф. № ОЗ – 1 ). Акт повинен складатися при введенні кожного окремого інвентарного об’єкта. На кожний об’єкт слід виписувати інвентарну картку, що є регістром аналітичного обліку основних засобів, і дозволяє контролювати їх наявність у місцях зберігання.

Вибуття основних засобів відбувається шляхом їх реалізації, безкоштовної передачі у разі їх повного фізичного або морального зносу, остаточного вибуття з ладу або загибелі.

Перевірка реалізації або безкоштовної передачі основних засобів починається з ознайомлення рішення ( дозволом ) на вчинення підприємством відповідних дій. Залежно від підпорядкованості підприємства цей документ може бути протоколом загальних зборів засновників, дозволу фонду Державного майна України, відповідного підприємства або відомства. Після цього аудитор вивчає акти приймання – передачі, в яких повинен бути вказаний відповідний адресат їх передачі. При перевірці ліквідації у зв’язку із зносом або пошкодженням розглядаються акти на ліквідацію основних засобів. Слід перевірити, чи затверджений відповідний акт керівником підприємства, та чи зроблена відмітка бухгалтерії про фіксацію вибуття інвентарного об’єкта в інвентарній картці.

Наступним етапом є перевірка відображення в обліку порядку ліквідації (реалізації ) або надходження основних засобів. Залежно від форми власності підприємства ( державна або недержавна ) визначається порядок обліку.

Основною відмінністю є те, що підприємствах державної форми власності ліквідація та надходження основних засобів відбувається із зміною величини статутного фонду, тоді як на державних підприємствах розмір повинен залишитися незмінним [27] .

Бухгалтерські проводки щодо відображення руху основних засобів розглянуті в попередніх пунктах цього розділу.

На останньому етапі аудиту руху основних засобів перевіряється відповідність первинних документів синтетичним регістрам обліку. Для цього звіряються дані інвентарних карток обліку основних засобів з даним журналу – ордера № 4, Головної книги та фінансової звітності підприємства.

Аудит зносу основних засобів проводиться в кілька етапів.

На Першому етапі необхідно встановити правильність застосування норм зносу. До 01.07.97 р. норми амортизаційних відрахувань були встановлені у процентах до балансової вартості основних засобів залежно від терміну їх експлуатації. Норми були згруповані за відповідними видами основних засобів, кожному виду присвоюється відповідний шифр. Таким чином, перевіряється правильність застосування відповідних форм зносу згідно з єдиними нормами амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних засобів, затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР № 1027 від 22.10.90 р. після цього перевіряються нарахування на введені в експлуатацію основні засоби: підприємство повинно нараховувати знос з 1 – го числа місяця, наступного за місяцем їх введення, а за тими, що вибули, нарахування зносу припиняється з 1 – го числа місяця, наступного за місяцем їх вибуття.

Перевіряючи на рахування амортизації ( зносу ) після 01.07.97 р. до 01.07.2000 р. аудитор повинен мати на увазі, що амортизації підлягають витрати на :

• придбання основних фондів для власного виробничого використання;

• самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб;

• проведення усіх видів ремонтів, реконструкцій, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

• придбання, ремонт і амортизація легкового автотранспорту лише юридичними особами, які надають платні послуги щодо перевезення сторонніх громадян та послуги з наданням легкового автотранспорту в оренду (прокат );

• поліпшення якості земель, не пов’язаних з будівництвом. Не підлягають амортизації, а повністю відносяться до валових витрат, витрат на:

- придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

- вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

- утримання законсервованих основних засобів;

- придбання основних засобів з метою їх подальшої реалізації.

Норми амортизації встановлені у процентах до балансової вартості кожної з груп основних фондів на кінець звітного періоду у такому розмірі ( на квартал ):

► група І ­­­­— 1,25 %;

► група ІІ — 6,25 %;

► група ІІІ — 3,75 %.

Балансова вартість групи на початок звітного періоду = Балансова вартість групи на початок періоду, що перебував звітному,

+ сума витрат на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцію, модернізацію та з метою інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що перебував звітному,

- сума введених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що перебував звітному,

- сума амортизаційних відрахувань, нарахованих, за період, що перебував звітному.

Нарахування амортизації по окремому об’єкту основних фондів групи І припиняється у таких випадках:

• при досягненні балансовою вартістю такого об’єкта 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

• у разі виведення з експлуатації окремого об’єкта основних фондів у зв’язку з його ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією та консервацією за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України.

Нарахування амортизації основних фондів ІІ і ІІІ груп припиняється у таких випадках:

- при досягненні балансовою вартістю групи нульового значення;

- якщо на початок звітного кварталу ІІ і ІІІ групи основних фондів не містять матеріальних цінностей.

У разі виведення з експлуатації окремих об’єктів основних фондів ІІ і ІІІ груп у зв’язку з їх ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією та консервацією за рішенням платника податку або Кабінетом міністрів України балансова вартість груп не змінюється [27]

Перевіряючи нарахування амортизації після 01.07.2000 р. слід мати на увазі такі особливості:

• об’єктом амортизації є основні засоби (крім землі );

• нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об’єкта, який установлюється підприємством;

• амортизація основних фондів ( крім інших необоротних активів ) нараховується із застосуванням таких методів :

- прямолінійного:

- зменшення залишкової вартості;

- прискорення зменшення залишкової вартості;

- кумулятивного;

- виробничого;

- норм і методів, передбачених податковим законодавством.

● амортизація інших необоротних активів нараховується за такими методами:

- прямолінійним;

- виробничим;

- амортизація малоцінних необоротних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об’єкта у розмірі 50% його вартості, яка амортизується, а решта 50% вартості, яка амортизується, - у місяці їх списання;

- нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства із сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році.;

- суму нарахування амортизації всі підприємства відображають збільшення суми витрат підприємства (зносу необоротних активів).

Метод амортизації обирається підприємством самостійно.

Другим етапом аудиту Зносу основних фондів є перевірка правильності обліку зносу (амортизації) та відображення його в облікових регістрах.

Облік нарахування зносу основних фондів на підприємствах державної і недержавної форм власності неоднаковий.

Це пов’язано із неможливістю змінювати вартість статутного фонду за рахунок зносу основних фондів на підприємствах недержавної форми власності.

Далі аудитор перевіряє, щоб в інвентарних картках обліку основних фондів вказувалась сума зносу за кожним об’єктом.

Перевіряючи нарахування амортизації ( зносу0, аудитор повинен приділити увагу встановленню правильності застосування належного понижуючого коефіцієнта.

На останньому етапі аудиту нарахування зносу ( амортизації ) є зіставлення на відповідність даних первинних, аналітичних та синтетичних регістрів обліку.

Аудит індексації основних фондів проводиться з метою встановлення наявності та правильності проведення індексації основних фондів. Аудитор вивчає документи, які підтверджують проведення індексації балансової вартості. Такими документами є складані комісією з індексації відомості індексації балансової вартості основних фондів та їх зносу відповідно до законодавчих актів. Далі перевіряється правильність відображення зміни вартості основних фондів у бухгалтерському обліку.

Підприємства, об’єднання та організації мають відображати цю операцію бухгалтерським записом:

Д – т 10 – К - т 42 – на суму зміни вартості основних засобів;

Д - т 42 – К – т 13 – на суму зміни зносу.

РОЗДІЛ 4

ШЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

4.1. Удосконалення обліку основних засобів господарства

Проблеми вдосконалення обліку основних засобів досить активно обговорюються в економічній літературі. Окрема обговорюються питання класифікації, оцінки основних засобів, поняття інвентарного об’єкту, вдосконалення документації та організації аналітичного обліку основних засобів, обліку амортизації, зносу, ремонту основних засобів тощо.

Маються численні пропозиції щодо вдосконалення кваліфікації основних засобів, а саме більш повно враховувати специфіку сільськогосподарського виробництва. У класифікаційній групі споруди рекомендується виділити підгрупу “меліоративні споруди”, в класифікаційній групі “машини та обладнання” – підгрупи “Трактори”, “Комбайни”, “Сільськогосподарські машини”.

Окремі спеціалісти пропонують не враховувати у складі основних засобів молоді багаторічні насадження, які не досягли плодоносного віку, а відображати їх до прийому в експлуатацію як особливу групу незавершених капітальних вкладень.

Вносяться пропозиції щодо уточнення поняття інвентарного об’єкту основних засобів та особливо таких видів їх, як будівлі, споруди, машини обладнання, худоба, багаторічні насадження та ін. Чітке визначення поняття інвентарного об’єкту за найголовнішими видами основних засобів дозволяється впорядковувати багато питань, що пов’язані з оцінкою, аналітичним обліком, фінансуванням капітальних вкладень та капітального ремонту.

Потребує вдосконалення діючий порядок оцінки основних засобів. У теперішній час об’єкти капітальних вкладень, виконані підрядним способом, зараховуються в основні засоби за кошторисною вартістю; збудовані ж господарським способом – у сумі фактичних витрат на будівництво.

У зв’язку з цим пропонується в основу оцінки всіх об’єктів будівництва, незалежно від способу робіт, покласти кошторисну вартість, а суми відхилень від кошторисної вартості списувати на зменшення (або збільшення) відповідних джерел фінансування капітальних вкладень (або ж відносити ці суми на фінансові результати діяльності ).

В господарстві маються суттєві можливості для подальшого вдосконалення аналітичного обліку основних засобів. Безумовно аналітичний облік основних засобів на картках має великі переваги проти обліку в книгах. Разом з тим практичні питання організації обліку на картках на завжди належним чином відпрацьовані. В практиці відомі декілька варіантів організації такого обліку.

Досвід показує, що найбільше виправдовує себе метод відокремленого обліку наявності та руху основних засобів. При цьому методі досягається найбільш дійовий контроль за наявність, рухом та використанням основних засобів, значно знижується трудоємкість обліку, створюються найкращі умови для запровадження механізації обліку.

Заслуговує уваги досвід ведення обліку на картках із застосуванням спеціальних відокремлювачів різних кольорів для різних класифікаційних груп основних засобів. При необхідності використовують відокремлювачі із сполученням різних кольорів. При такому порядку забезпечується швидше переміщення карток із однієї групи в іншу для встановлення потрібних угрупувань, отримання звітних даних тощо.

В цілях посилення контролю за використанням основних засобів вносяться пропозиції по виділенню у системі аналітичного обліку без діючих основних засобів. Для цієї цілі рекомендується вести картки з обліку без діючих основних фондів та журнал по їх обліку. Амортизаційні відрахування по таких об’єктах за період їх бездіяльності пропонується відносити не на собівартість, а на фінансові результати діяльності господарства.

Вносяться пропозиції щодо припинення нарахування амортизації на повне відновлення по основних засобах після повного відшкодування їх вартості.

Маються численні пропозиції щодо введення нарахування амортизації по продуктивній худобі. Але, очевидно, що нарахування амортизації буде виправлено поки тільки по племінному скоту.

У зв’язку з тим витрати на капітальний та поточний ремонт в практиці важко відокремити, багато спеціалістів пропонують з’єднати ці два види ремонту та обліковувати їх по одному рахунку “Резерв майбутніх видатків та платежів”, по аналогії з іншими видами резерву.

Ряд авторів пропонує ввести у план рахунків спеціальний балансовий рахунок для обліку вибуття основних засобів. По дебету цього рахунку рекомендується відображувати вартість вибуваючи основних засобів та витрати по їх ліквідації, по кредиту – суми відшкодування та інші джерела, за рахунок яких списуються шляхом враховувати результати від ліквідації основних засобів та забезпечити отримання необхідних даних про вибуття майна по їх видах, причинах вибуття та ступеня відшкодування їх вартості.

У теперішній час в радгоспах велике поширення отримала практика перерозподілу сум амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт. При цьому господарства, що отримали засоби у порядку перерозподілу, використовують джерела на капітальний ремонт в сумах більших ніж було віднесено на витрати (нарахована амортизація), та, навпаки у господарствах, де вилучаються засоби, на витрати відносяться амортизаційні відрахування у зайвих розмірах з відповідним завищенням в підсумку витрат на виробництво. У зв’язку з цим окремі спеціалісти пропонують при розділі сум амортизації одночасно здійснювати і коректировку витрат: в господарствах, у яких вилучається сума нарахованої амортизації, сторгували на цю суму витрати на амортизаційний фонд; в господарствах, що отримують суми по перерозподілу, відображувати у порядку, що встановлений для нарахування амортизації (з віднесенням на об’єкти витрат пропорційно сумам нарахованої амортизації ). Всі ці пропозиції заслуговують увагу. Безперечно, що вирішення питань вдосконалення обліку основних засобів буде сприяти підвищенню його економічної обґрунтованості, більшої достовірності, оперативності та аналітичності.

4.2 Комп’ютеризація обліку основних засобів господарства

Амортизація бухгалтерського обліку є однією з найактуальніших задач, так як своєчасне отримання інформації про фінансовий стан господарства в значній мірі визначає успіх його діяльності.

У теперішній час користувачам пропонується велика кількість комп’ютерних програм по вирішенню цієї задачі. Маючи загальну ціль програми відрізняються користувальним інтерфейсом, та валютний облік, організацією сервісу.

Широке поширення отримала комп’ютерна програма “1С Бухгалтерія 7.7”, яка дозволяє не тільки вирішити проблему автоматизації бухгалтерського обліку, а й вибрати найбільш прийнятий для себе варіант програми, виходячи із особливостей обліку конкретного господарства, наявності комп’ютерної техніки, досвіду персоналу тощо.

“1С Бухгалтерія” є універсальною системою для автоматизації ведення бухгалтерського обліку. Вона може підтримувати різні системи обліку, різні методології обліку, використовуватись на підприємствах різних типів діяльності.

В системі “1С Бухгалтерія” головні особливості ведення обліку задаються в конфігурації системи. До них відносяться основні властивості плану рахунків, види аналітичного обліку, склад та структура використовуваних довідників, документів, звітів тощо.

В тому випадку коли основний засіб придбаний за договором лізингу, необхідно натиснути на потрібну кнопку в полі вводу контрагенту, і при цьому на екрані відкривається вікно довідника “Контрагенти”. В формі документа слід встановити прапорець “Для передавання у лізинг”.

Прапорець “Залік виданого авансу” управляє заліком авансу, виданого постачальнику. Якщо прапорець встановлений документ при проведені визначає наявність авансу та формує необхідні проводки по його заліку.

Щоб ввести відомості про основний засіб як об’єкт капітальних вкладень треба заповнити табличну (багатострочну ) частину документу “Придбання ОЗ за плату”. Вона містить графи “Основні засоби ”, “Вартість”, ”ПДВ”, ”Всього”. В нижній частині таблиці автоматично підраховується підсумок для перевірки узгодженості з документами постачальника (накладної).

Найменування об’єкта капітальних вкладень у табличній частині задається вибором з довідника “Основні засоби ”. якщо в даний об’єкт уже мали місце вкладення, то його потрібно найти у довіднику та двічі натиснути мишею. Для вводу нового основного засобу потрібно натиснути клавішу Ins, ввести його найменування, а потім вибрати цей об’єкт.

Решту реквізитів табличної частини заповнюють у згоді з накладною постачальника в режимі редагування строки табличної частини.

Для обліку надходження основних засобів, що придбані з ПДВ важливим є порядок відшкодування ПДВ. Якщо ПДВ сплачений постачальникові, у відповідності до податкового законодавства підлежить заліку (відшкодуванню з бюджету) або віднесенню на відповідне джерело, в формі документу встановлюється прапорець “ПДВ не включається до первісної вартості” при цьому сума ПДВ, вказана в табличній частині екранної форми, при проведенні документу буде зарахована окремо по дебету рахунку “ПДВ по придбаних цінностях”, субрахунок “ПДВ при здійснені капітальних вкладень”.

Після заповнення екранної форми слід натиснути кнопку ”OK”. При збереженні документу автоматично формуються проводки.

Для відображення в обліку інших витрат господарства по придбанню основних засобів в “1С: Бухгалтерія 7.7” призначений універсальний документ “Додаткові витрати на придбання”. Цей документ можна вводити або на основі документу “Придбання Оаза плату” з журналу із меню “Документи” головного меню програми.

В реквізиті “Документ надходження” вказується документ “Придбання ОЗ за плату ”, що відбиває факт надходження на підприємство основного засобу, придбаного за плату у постачальника. При вводі на основі цей реквізит заповнюється автоматично, а при безпосередньому виклику документу по відбиттю додаткових витрат з головного меню – вибирається із списку документів.

В табличній частині форми документу вказуються фактичні додаткові витрати на даний основний засіб. У графі “Найменування витрат ” вказується стаття додаткових витрат, у графі “Кор. рахунок” вибором з плану рахунків – рахунок по кредиту та ознаки аналітичного обліку. У графі “Сума” табличної частини вказується вартість витрат, а в графі “в тому числі ПДВ” – сума податку на додану вартість.

В формі документу мається прапорець “ПДВ не включається у первісну вартість”. Якщо він встановлений, то сума ПДВ, вказана в документі, не включається у вартість основного засобу.

Після заповнення всіх необхідних реквізитів документу його слід зберегти та провести (кнопка “OK”). При проведені автоматично формуються проводки по дебету тих же рахунків, які були вибрані в документі – основі, в кореспонденції із рахунком, що вказаний в табличній частині документу в графі “Кор. рахунок”.

Для відображення в обліку факту зарахування основних засобів до балансу “1С: Бухгалтерія 7.7” призначений документ ”Введення в експлуатацію ОЗ”. Його слід використовувати для нарахування на баланс господарства основних засобів, введення в експлуатацію в яких оформляється актом по формі ОЗ – 1, незалежно від варіанту їх надходження в господарство.

Документ “Введення в експлуатацію ОЗ” також може використовуватись для введення інформації про об’єкт основних засобів в довідник “Основні засоби ”.

Прапорець “Встановити реквізити основного засобу” із закладки “Відомості” управляє записом періодичних реквізитів довідника “Основні засоби ” тому, щоб записати в довідник нові відомості про основний засіб, цей прапорець слід увімкнути.

Вартість, по якій основний засіб приймається до обліку, вказується в реквізиті “Первісна вартість”.

Після заповнення всіх реквізитів документу “Введення в експлуатацію ОЗ” слід розпочати акт по встановленій формі, натиснувши кнопку “Акт ОЗ - 1”. Для збереження документу слід натиснути кнопку “OK”.

Для щомісячного нарахування амортизації в “1С: Бухгалтерія 7.7” призначений документ “Нарахування амортизації ОЗ та НМА”. Для введення документу слід обрати пункт “нарахування амортизації” із підменю “Регламентації” меню документи для обробки документу досить вказати дату проведення операції (звичайно це останній день місяця) та натиснути кнопку “OK”.

Нарахування зносу виконується для тих основних засобів, для яких в довіднику “Основні засоби ”встановлений прапорець “нарахувати амортизацію”. Якщо обраний лінійний спосіб, то для розрахунку суми амортизаційних відрахувань використовується значення реквізиту “Коефіцієнт амортизації”.

Власне розрахунок необхідних сум та формування проводок виконується документом в момент проведення. Документ в подальшому може перепровадитись, при цьому раніше сформовані документом проводки видаляються та формуються нові.

Для автоматизації операції по переміщенню основних засобів в типовій конфігурації призначений документ “Переміщення ОЗ” він визивається вибором пункту “Переміщення ОЗ” із підменю “Облік ОЗ” меню “Документи” головного меню програми. В реквізиті “Переміщує мий основний засіб” вказується основний засіб реквізити якого потрібно змінити. Після вибору ОЗ в лівій частині форми (група реквізитів “На момент переміщення”) показуються встановлені значення реквізитів, а в правій пропонується встановити нові значення реквізитів.

Після заповнення реквізитів екранної форми документа слід роздрукувати акт (кнопка “Акт ОЗ - 1”) та зберегти документ (кнопка “OK”).даний документ не формує ніяких проводок, він лише змінює значення періодичних реквізитів “Підрозділ”, “рахунок витрат”, “Нарахування амортизації”.

При вибутті основного засобу у зв’язку із моральним та фізичним зносом, а також при ліквідації у зв’язку з надзвичайною ситуацією слід використовувати документ “Списання ОЗ”

Документ дозволяє оформити акт на списання по формі ОЗ – 4 та відобразити дану господарську операцію в бухгалтерському обліку. В формі документу вказується об’єкт, описуваний з обліку та причина списання.

Якщо натиснути на кнопку “Показати ”, то довідково виводиться балансова вартість об’єкту та сума нарахованої амортизації на момент вибуття. При списанні основного засобу необхідно оформити акт по формі ОЗ – 4. для цього слід натиснути на кнопку “Акт ОЗ - 4”.

При проведенні документу (кнопка “OK”) автоматично формуються проводки по списанню.

При продажу основних засобів, передаванні їх у вигляді вкладу до статутного капіталу або безоплатному передаванні в типовій конфігурації слід використовувати документ “Передача ОЗ”.

У верхній частині екранної форми вказуються номер (реквізит “Акт передачі ОЗ №”) та дата (реквізит “від”) акта на вибуття основного засобу з обліку.

Об’єкт, що вибуває вибирається із довідника “основні засобі” (реквізит “ОЗ”),якщо натиснути на кнопку “Показати”, то довідково показується балансова вартість та сума амортизації.

Відображення в обліку (на рівні бухгалтерських проводок) операції по вибуттю основного засобу залежить від причини яка вказується в реквізиті “Причина вибуття”. В залежності від обраної причини записується додаткова інформація.

Після заповнення всіх необхідних реквізитів документу потрібно роздрукувати акт на вибуття (кнопка “Акт ОЗ - 1”), а документ зберегти (кнопка “OK”) та після утвердження акту провести. При проведенні документу автоматично формуються проводки по вибуттю основних засобів.

ВИСНОВКИ

Виходячи з теми дипломної роботи, поставленої у вступі, а саме: у викладанні теорії та методичних основ обліку основних засобів, первинного та зведеного обліку, синтетичного та аналітичного обліку основних засобів і контролю за використання коштів капітальних вкладень, методів та шляхів удосконалення обліку основних засобів на прикладі агрофірми “Білозерський” Білозерського району Херсонської області, можна зробити висновки:

1. На кожному підприємстві, галузі повинна бути реальна і достовірна інформація про використання основних засобів, про нарахування амортизаційних відрахувань, про ефективність заходів по поліпшенню організації обліку засобів.

Таку інформацію повинен забезпечити бухгалтерський облік.

Основні засоби – матеріальна основа будь-якого господарського процесу. Основним документом, що регламентує економічні, правові та організаційні засади обліку основних засобів є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” від 27.04.200 р. №92, затверджений наказом міністерства фінансів України та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. №288/4509.

2. У кліматичному відношенні агрофірма “Білозерський” характеризується малою кількістю опадів, високою річною температурою повітря, значним випаровуванням, тривалим вегетаційним періодом. Температурні умови та тривалість вегетаційного періоду в господарстві сприятливі для вирощування плодів, винограду, зерна, а також овочевих культур.

Агрофірма “Білозерський” інтенсивно використовує землі, що є позитивним в його діяльності.

Встановився стабільний напрямок виробничої спеціалізації господарства, а саме – плодово-виноградний з наступною промисловою переробкою, хоча господарство має і інші галузі та види виробництва.

Показники фінансового стану господарства у своїй більшості відповідають нормальним значенням та мають стійку тенденцію до покращення.

3. Організація обліку основних засобів господарства налагоджена потрібним чином. Первинний та зведений облік основних засобів здійснюється на основі типових форм обліку, які введені в дію з 1 січня 1996 року, згідно наказу №253.

Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунках 10 “Основні засоби”, 13 “знос необоротних активів” та 15 “Капітальні інвестиції”. Аналітичний облік ведеться по інвентарних об’єктах. Для відображення операції призначений новий журнал №4 розділ 1.

4. Основним напрямком вдосконалення обліку основних засобів є необхідність оновлення законодавчої бази та детальне розглядання питань класифікацій та нарахування амортизації по основних засобах.

Розглянута програма “1С: Бухгалтерія 7.7” з обліку основних засобів дозволяє комплексно розв’язати ці завдання, що встановлені перед даною дільницею обліку та надати необхідну оперативну інформацію про прийняття управлінських рішень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22.05.1997 р.№238/97-ВР

2. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. №168/97-ВР

3. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996/XIV

4. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991р.”887-XII

5. Закон України “Про підприємництво” від 07.02.1991 р. №698-XII

6. Наказ президента України від 23.07.1998 р. №817/98 “Про деякі заходи щодо врегулювання підприємницької діяльності”

7. Наказ Міністерства статистики України “Про затвердження типових норм первинного обліку” №192 від 21.06.1996 р.

8. Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей №99, від 16.05.1996р.

9. Інструкція по бухгалтерському обліку балансової вартості груп основних фондів, від 24.07.1997р. №159

10. Інструкція про порядок визначення розміру збитків від нестач, розкрадання, псування матеріальних цінностей №116 від 22.1.1996р.

11. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського облік у активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організації від 30.11.1999р. №291

12. Типове положення по плануванню, обліку та калькулюванню собівартості продукції в промисловості, від 26.04.1996р. №473

13. Класифікатор основних фондів ДК-013-97, від 19.08.1997р. №507

14. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні від 03.04.1993р. №250

15. Положення про порядок проведення консервації основних виробничих фондів підприємства від 28.10.1997р. №1183

16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” від 31.03.1999р. №87

17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби» від 27.04.2001р. №54

18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси» від 20.10.1999р. №246

19. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 “Фінансові інвестиції” від 26.04.2000р. № 91

20. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Доходи” від 29.11.1999р. №290

21. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 “Об’єднання підприємств” від 07.07.1999р. № 163

22. Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю від 30.07.1996р. №1477

23. Вказівки про склад і заповнення облікових регістрів малими підприємствами від 31.05.1996р. №112

24. Гудзинський О. Д. Менеджмент у системі агро бізнесу.-К.: Урожай,1994.-240 с.

25. Давидов Г. М. Аудит: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. І доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001.- 363 с.

26. Завадський Й. С.Управління сільськогосподарським виробництвом у системі АПК: Підручник. –К.: Вища школа, 1992.-367 с.

27. Аудит і аудиторська діяльність / Шашковська Л. С., Жук В. М., Савчук В. К. та ін., за ред. Шашковської Л. С. – К.: Урожай, 1996р. – 256 с.

28. Круш З. А., Перекрестова Л. В. Практикум по фінансам сільського господарства. – М.: Фінанси і статистика. 1994-328 с.

29. Савчук В. К. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. - К.: Урожай,1995.-328с.

30. Экономика сельского хозяйства. В. А Добрынин, А. В. Беляев, П. П. Дунаев и др., Под ред. В. А Добрынина, 3-е изд. Перераб. И доп. – М.: Агропромиздат,1990. – 476с.

31. Организация производства в сельскохозяйственных предприятиях. Под ред. М. И Синюкова. Изд.2-е перероб. и доп. М.: Колос,1978. – 463с.

32. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник/ за ред. Проф. Ф. Ф. Бушинця. – 3-е вид., перероб. І доп. – Житомир: ЖУТУ, 2001.-463с.

33. Ткаченко Н. М. Бухгалтерский учет на предприятиях Украины с разными формами собственности: учебное пособие. – 5-е изд., - К.: А. С.К., 1999. – 800с.

34. Пизенгольц М. З., Варава А. П. Бухгалтерский учет в сельском хозяйстве. Ч.1 – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Агропромиздат, 1987. – 352 с.

35. Пизенгольц М. З., Варава А. П. Бухгалтерский учет в сельском хозяйстве. Ч.2 – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Агропромиздат, 1987. – 254 с.

36. Основные средства: налоговый и бухгалтерский учет. Ч.1.– Юровский Б. А. и др.-2000.-206с.

37. Основные средства: налоговый и бухгалтерский учет. Ч.2.– Юровский Б. А. и др.-2000.-83с.

38. Бардаш С. В., Дерій В. А., Петренко Н. І. Контроль і ревізія. Практикум, - Житомир: ЖУТУ, 2000. – 384с.

39. Бушинець Ф. Ф., Читавська Л. В., Герасимчук Н. В. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник. – Житомир: ЖУТУ, 2000. – 416 с.

40. Малюга Н. М. Теорія бухгалтерського обліку. Збірник задач і вправ. – Житомир: ЖУТУ, 2000 – 448с.

41. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах./ М. Ф. Огійчук, М. Г. Михайлів, та ін., - К.: Урожай, 1994 – 125 с.

42. Фінансова звітність за національним стандартом. Практичний посібник.- К.: Лібра, 1999-336с.

43. 1С: Бухгалтерія 7.7. Руководство по ведению учета (Описание типовой конфигурации редакции 3.3)/под ред. Алексеева А., Дерут О.- Москва „1С”.- 1999-310с.

44. Зав городній В. П. Бухгалтерський облік, контроль та аудит в умовах ринку – К., ”Вакнер”,1997.-794 с.

ДОДАТКИ