16 | 12 | 2017

Курсова робота і На тему: „Організація оперативного обліку витрат в рослинництві” (за матеріалами Каховського державного аграрного технікуму С. Коробки, Каховського району Херсонської обл.)

 

Курсова робота і На тему: „Організація оперативного обліку витрат в рослинництві” (за матеріалами Каховського державного аграрного технікуму С. Коробки, Каховського району Херсонської обл.) 2005

 

З м і с т

Вступ……………………………………………………………………..

1.Організаціино - економічна характеристика Каховського державно-

го аграрного технікуму………………………………………………

2.Наукові основі організації оперативного обліку витрат на вироб –

ництво у рослинництві ……………………………………………….

3.Організація оперативного обліку витрат у рослинництві …………...

3.1 Критична оцінка існуючих методів обліку витрат на виробництво

в рослинництві ………………………………………………….

3.2 Характеристика нормативного методу обліку витрат …………...

3.3 Застосування нормативного методу обліку витрат у рослинницт-

ві ……………………………………………………………………..

3.4 Методичні основи організації нормативного методу обліку вит-

рат у рослинництві ………………………………………………….

3.5 Нормативне господарство й калькуляція нормативної собі вартос-

ті продукції рослинництва …………………………………………

3.6 Організація первинного обліку ……………………………………..

3.7 Організація аналітичного зведеного обліку ………………………..

3.8 Організація оперативного економічного контролю собівартості

продукції рослинництва ……………………………………………..

Висновки і пропозиції …………………………………………………...

Список виконаної літератури ……………………………………………

Додатки……………………………………………………………………

Вступ

Рослинництво є основною галуззю сільськогосподарсьго виробництва. Воно забезпечує потребу населення в продуктах харчування, є базою для розвитку тваринництва, дає сировину для промисловості. Воно має специфічні особливості, що також впливають на ведення бухгалтерського обліку. Для нього характерний сезонний характер виробництва, розрив між періодами виконання технологічних процесів і одержання готової продукції. Виробничі витрати в рослинництві здійснюються тривалий час, причому дуже нерівномірно, технологічний процес залежить від природних умов і практично не може бути прискорений за рахунок інтенсифікації.

Вивчення складу витрат виробництва сільськогосподарських підприємств та порівняння поглядів, викладених в наукових виданнях, з положеннями, які містяться у Міжнародних стандартах обліку, показало, що в сучасних ринкових відносинах недостатньо враховуються вимоги управління. Облік витрат на виробництво повинен сприяти створенню інформаційного забезпечення управління, яке дасть можливість не тільки точно відобразити фактичні витрати, але й впливати на них в майбутньому. Наукою доведено, що ефективне управління забезпечується відповідним рівнем інформації, який дає змогу здійснювати зв’язок між органами управління і керованими об’єктами, координувати діяльність органів управління на всіх рівнях.

Єдина система економічної інформації повинна охоплювати всі господарські явища й процеси в момент виникнення їх, відображувати їхні характерні особливості та специфічні риси, одночасно забезпечуючи їх систематизацію для одержання синтезованих показників господарської діяльності окремих підприємств, об’єднань, галузей.

В сучасних умовах все більшою є необхідність підвищення дієвості і оперативності контролю за витратами виробництва, організації обліку витрат за місцями їх виникнення, видами продукції і центрами відповідальності.

Отже, метою моєї курсової роботи є: надати характеристику нормативному методу обліку витрат; розкрити методику організації нормативного методу обліку витрат та його застосування у рослинництві;обґрунтувати організацію первинного обліку, аналітичного зведеного обліку витрат та організацію оперативного економічного контролю за формуванням собівартості продукції рослинництва; зробити висновки та надати відповідні пропозиції.

Об’єктом дослідження курсової роботи є Каховський державний аграрний технікум с. Коробки Каховського району Херсонської області. Дослідження проводиться за період з 2000 року по 2003 рік.

2. Наукові основи організації оперативного обліку витрат

На виробництво у рослинництві.

Вивчення складу витрат виробництва сільськогосподарських підприємствах

Та порівняння поглядів, викладених у наукових виданнях, з положеннями, які містяться у Міжнародних стандартах обліку, показало, що в сучасних ринкових відносинах недостатньо враховуються вимоги управління. Облік витрат на виробництво повинен сприяти створенню інформаційного забеспе-чення управління, яке дасть можливість не тільки точно відобразити фактичні витрати, але й впливати на них у майбутньому.

На думку Завгороднього В. П. [7]мета обліку затрат на виробництво заключається у своєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних затрат, зв’язаних з виробництвом і збутом продукції, а також в контролі за використанням ресурсів та грошових засобів. Калькулювання собівартості продукції – це вирахування фактичної собівартості окремих видів і всієї про-дукції в цілому.

Затрати відображають в бухгалтерському обліку одночасно зі зміненням активів або збільшення зобов’язань.

Затратами звітного періоду визначаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення капіталу підприємства, при умові, що ці затрати мають бути достовірно оцінені. Затрати визначаються затратами визначеного періоду одночасно з визначенням дохода, для отримання якого вони здійснювались. Затрати, які неможливо прямо зв’зати з доходом визначеного періоду, відображаються в складі затрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує отримання економічних вигід на протязі декількох звітних періодів, то затрати визначають шляхом систематизованого розподілу його вартості ( наприклад у вигляді амортизації ) між відповідними звітними періодами.

А Литвин Ю. Я.[ 8] зазначає, що завдання обліку витрат повинно зводитись перш за все до встановлення такого порядку реєстрації витрат у момент їх здійснення, за якого шляхом обробки даних первинного обліку згодом стало б можливим визначити, до якого об’єкта виробництва ці витрати відносяться. Ці вимоги виконуються, якщо облік забезпечує відображення витрат виробництва по статтях, об’єктах виробництва і місцях їх виникнення. А такий облік можливий за умови перетворення кожної сільськогосподарської культури на самостійний об’єкт обліку витрат.

Сук Л. [ 14 ]зазначає, що загально виробничі витрати ділять за галузевою ознакою – рослинництво, тваринництво, промисловість та інші виробництва.

Для більш точного віднесення витрат за призначенням їх групують також за місцем виникнення – бригади, ферми, цехи, відділення тощо. Такий порядок дає можливість загально виробничі витрати кожного структурного підрозділу віднести на виробництво продукції у відповідному підрозділі, що дозволяє не тільки точніше обчислити собівартість продукції, а й більш правильно визначати результати роботи конкретних колективів.

Бутинець Ф. Ф. [5] вказує, що для організації обліку витрат важливе значення має їх класифікація. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення. Велике значення класифікації витрат в управлінні ними і, перш за все, при калькулюванні собівартості продукції, для різних потреб управління.

Витрати безпосередньо пов’язані з виробничим процесом виготовлення продукції називають основними, а накладні витрати пов’язані з організацією, обслуговуванням виробництва і управління ним.

За способом включення до собівартості витрати можуть бути прямі та непрямі.

Важливе значення для організації обліку витрат і калькулювання та складання фінансової звітності має поділ витрат за єдністю складу.

За складом витрати можуть бути одноелементними або комплексними.

За ступенями залежності від обсягів діяльності витрати поділяються змінні і постійні. За доцільністю витрачання виділяють продуктивні і не продуктивні витрати. Окремо ведеться облік поточних та одноразових витрат. За включенням до собі вартості витрати поділяються на ті, що включаються до собі вартості і витрати діяльності. За видами діяльності – на витрати звичайної діяльності (витрати операційної фінансової, інвестиційної діяльності ) і витрати надзвичайної діяльності. Організація обліку витрат за економічними елементами на думку Бутинця має велике значення для складання фінансової звітності та проведення економічного аналізу.

Перелік калькуляційних статей встановлюється підприємством самостійно виходячи з особливостей технологій та організації виробництва. На його

Основі складаються форми калькуляційних розрахунків, та внутрішньої звітності.

Олійник С. О[ 12]вважає, що доцільно деталізувати елементи із ура – хуванням особливостей сільськогосподарського вирибництва і пропонує такий їх склад : корми і насіння ; паливо і енергія ; інші матеріали ; зношу-ваність основних засобів (витрати на амортизацію ) ; оплата праці ; відрахування на соціальні заходи ; інші витрати. При цьому має місце економічний поділ витрат живої і уречевленої праці. До витрат живої праці належать витрати праці робітників господарства, Витрати уречевленої праці - це витрати засобів праці. Але крім них є й ,зокрема грошові.

Ярмоленко В. П. [ 18] визначає такі основні критерії виділення витрат у самостійні статті :

-  роль витрат у формуванні собівартості продукції, тобто в обліку слід виділяти основні для певної галузі статті витрат, які мають значну питому вагу, керуючись їх роллю в процесі виробництва та потребами контролю

-  .роль витрат у системі управління, з виділенням в обліку статей витрат, які найчастіше використовуються для аналізу під час прийняття управлінських рішень ;

-  відособлення статей, які є базою розподілу витрат.

Голов С. Ф. [ 6 ] виділив дещо ширший відбір критеріїв витрат : врахування оцінки запасів та визначення фінансового результату (вичерпні та невичер-пні) , витрати на продукцію та витрати періоду ; прямій непрямій ;основні та накладні ; прийняття рішень(релевантні й не релевантні ); постійні та змінні ;дійсні та можливі витрати ) ; контроль виконання (контрольовані та неконтрольовані ).

Для забезпечення точного контролю за витратами виробництва Моссаківський В. Б[ 10]пропонує обчислювати змінні й умовно – постійні витрати більш деталізовано, а постійні по можливості об’єднати , тобто відокремлення окремих статей визначати не їх питомою вагою, а роллю у виробництві, а також потребами контролю за витратами. У статті „ Інші витрати „ доцільно об’єднати тільки постійні витрати, а інші відокремлити.

Для створення умов контролю за раціональним використанням техніки в обліку можна виділяти вартість послуг автотранспорту і гужового транспорту. Деталізація статті „Роботи і послуги „ забезпечить конкретизацію об’єктів управління впливу на витрати виробництва і мож-ливу їх економію, підвищить ефективність прояву контрольної, інформа-ційної функцій обліку.

Новиченко П. П. [ 11]також зазначає . що в сучасних, умовах все більшою стає необхідність підвищення дійсності і оперативності контролю за витратами, організації обліку затрат за місцями їх виникнення, видами відповідальності.

Ефективна організація контролю витрат виробництва забезпечується ви – користанням системи обліку. Така організація обліку дозволяє здійснювати поточний контроль за затратами виробництва, оскільки фактичні затрати в поточному обліку порівнюються і виявляються відхилення від норм. Використання цієї інформації дає можливість приймати необхідні рішення в управлінні собівартості продукції.

3. Організація оперативного обліку витрат у рослинництві.

3.1. Критична оцінка існуючих методів обліку витрат на виробництво в рослинництві.

Виробничі витрати можна облікувати за допомогою таких методів позамовного попередільного та нормативного.

Позамовний метод обліку у сільськогосподарському виробництві у чистому вигляді застосовують у ремонтних майстернях, капітальному будівництві та ремонті, в агропромислових підприємствах і виробництвах. Елементи позамовного методу використовують при організації обліку витрат у рослинництві та тваринництві. З початком року на кожну культуру або групу культур вид або вікову групу тварин відкривають окремий аналітичний рахунок (замовлення ) . Прямі витрати (заробітна плата, насіння тощо ) враховуються відповідно до відкритих заздалегідь аналітичних рахунків з обліку витрат на окремі культури в рослинництві, а непрямі витрати ( за – гальновиробничі ) , як правило, розподіляють пропорційно до заробітної плати виробничих робітників. В сільському господарстві розподіл витрат роблять один раз на рік.

Фактична собівартість одиниці продукції обчислюється наприкінці року після завершення виробництва і одержання продукції від кожного виду культури або групи культур (після виготовлення всієї партії виробів даного замовлення в промисловості ) .

Позаплановий метод обліку витрат на виробництво має такі хиби :

1.  Не забезпечує поточного контролю витрат на виробництво, що в умовах сільського господарства з тривалим циклом виробництва має виняткове значення.

2.  Фактичну собівартість можна обчислити лише після виготовлення всієї продукції, передбаченої даним замовленням . У сільськогосподарському виробництві це можна зробити лише наприкінці року після закінчення виробничого циклу.

3.  Порівняння фактичної собівартості з плановою дає можливість визначити тільки арифметичне збільшення чи зменшення витрат порівняно з планом, але важко з’ясувати справжні причини зростання або зниження собівартості.

Якість обліку при позамовному методі можна значно поліпшити чітким нормуванням усіх виробничих витрат. Завдяки обґрунтованим нормам на базі нормативного методу можна організувати облік витрат на кожне замовлення (культуру, групу культур, вид і вікову групу тварин ) . В умовах нормативного обліку витрат на виробництво можна здійснювати поточний оперативний контроль за витрачанням коштів протягом року, фіксуючи відхилення від норм за місцем виникнення, причиною та винуватцями. Крім того спрощується оцінювання продукції протягом року до закінчення, бо з’являється можливість оцінювати її за нормативною собівартістю. Полегшується також калькулювання собівартості всієї виробленої на замов - лення продукції. Трудомісткість обліку зростає, але це не повино зменшувати роль цього прогресивного методу.

При виборі методу обліку витрат на виробництво головною вимогою є відповідність його особливостям технології та організації виробництва, можливість поточного контролю витрат виробництва та правильного калькулювання собівартості продукції.

4.  Розукрупнення партії виготовлених виробів у промисловості часто створює ситуацію, коли у виробництві одночасно перебуває кілька замовлень на однойменні вироби, а це, в свою чергу , призводить до помилок в обліку при віднесені витрат на окремі партії продукції.

У сільському господарстві виробництво одного виду продукції можна роз-бити між окремими бригадами, фермами через впровадження внутрі - господарського розрахунку, що рівноцінно розукрупненню партії виготовлених виробів у промисловості. Впровадження внутрішньо-господарського розрахунку ускладнює облік, зокрема віднесення витрат на продукцію окремих госпрозрахункових підрозділів. Вихід з цього становища полягає не лише у застосуванні досконаліших методів, а й в обов’язковому використанні сучасної обчислювальної техніки. Через зазначені недоліки позамовний метод обліку витрат у промисловості використовують в чистому вигляді нечасто ; у сільському ж господарстві він є основним і найбільш поширеним.

При обліку витрат на виробництво в промисловосі в умовах послідовної обробки вихідного матеріалу на окремих стадіях, фазах або переділах виробничого процесу ( металургійного, хімічного, виробництва будівельних матеріалів, ливарного тощо)застосовується також попередільний метод. На цих виробництвах облік прямих витрат ведеться звичайно за переділами та за видами виготовлюваної продукції. На практиці застосовують два варіанти попередільного методу обліку витрат : напівфабрикатний і безнапівфавбрикатний. При напівфабрикатному варіанті витрати обліковують за окремими технологічними переділами. За даними такого обліку можна щомісяця обчислювати собі вартість продукції по кожному переділу. Через це рух напівфабрикатів власного виробництва відбивається на рахунках бухгалтерського обліку.

При безнапівфабрикатному варіанті облік витрат здійснюється в цілому по виробництву, без поділу на його стадії. Собівартість напівфабрикатів (продукції окремих переділів) не обчислюють, а калькулюють лише собівартість кінцевого готового продукту цього виробництва в цілому.

У сільському господарстві цей метод застосовують у цегельному виробництві; де облік витрат проводять за трьома періодами (формування цегли, сушіння й випалювання), при добуванні торфу, заготівлі та розпилюванні лісу й інших виробництвах промислового характеру.

Різновидом попереднього методу є однопередільний метод, який застосовується в галузях добувної промисловості (вугільної, нафтової, залізорудної, енергетичної), а в сільськогосподарському – на електростанціях і водокачках.

Недоліком попереднього методу обліку витрат є його надзвичайна трудомісткість, результати якої проте не забезпечують поточного контролю витрат виробництва.

Подальше вдосконалення попередільного методу, на нашу думку, має відбуватися шляхом розробки та впровадження принципів нормативного обліку. При цьому слід зважати на галузеві особливості, тобто на організацію попередільно - нормативного обліку виробничих витрат там, де відповідно до особливостей технології та організації виробництва планування й обсяг витрат ведуть за переділами. Це дуже важливо для сільськогосподарського виробництва, де можна обліковувати за процесами.

Що ж стосується удосконалення розглянутих методів обліку витрат на виробництво, то потрібно через поєднання основних положень нормативного методу з характерними рисами інших методів розробити принципи однопередільно – нормативного, попередільно – нормативного та позамовно – нормативного методів, які мають з часом замінити всі існуючі методи обліку.

Економічний аспект організації виробництва, необхідність підвищення рентабельності та зниження собівартості продукції посилили вимоги до оперативного обліку й контролю витрат на виробництво як однієї з функцій управління ним.

У раціональному використанні всіх ресурсів господарства вирішальну роль відіграє розробка науково обґрунтованих норм. Важливо забезпечити її до початку процесу виробництва, щоб покласти такі норми в основу нормативних калькуляцій на окремі вироби та види продукції. Науково обґрунтована норма витрат має бути в основі попередньої вартості майбутнього продукту. Її обчислюють за інженерними розрахунками або аналізом даних про використання робочого часу, матеріальних, трудових ресурсів і коштів підприємства. Дуже важливо, щоб науково обґрунтовані норми були розроблені гранично точно, а попередньо розраховані на їх базі витрати виробництва відображували рівень витрат за умови дотримання технології, розумної організації та управління виробництвом. відхилення від таких норм слід розцінювати не як поправку до попередньо обрахованих витрат на виробництво одиниці продукції, а як збільшення чи зменшення витрат у цілому.

Якщо розроблено абсолютно точні витратні нормативи для матеріалів, заробітної плати й для інших витрат на виробництво продукції і їх суворо додержуються, то фактичні витрати мають дорівнювати нормативним.

Запобігти непродуктивним витратам і втратам, а не реєструвати господарські операції в порядку виникнення їх і є першочерговим завданням працівників обліку. Саме тому прийоми та способи обліку, які дають змогу контролювати обсяг витрат у процесі виробництва, привертають пильну увагу бухгалтерів підприємства.

3.2. Характеристика нормативного методу обліку

Витрат.

Нормативний метод – це передовий метод обліку витрат на виробництво та калькулювання фактичної собівартості продукції, що базується на реальному врахуванні витрат за нормами та відхиленнями від них. Облік останніх допомагає виявити причини, місця виникнення та винних осіб, вплив цих відхилень на собівартість продукції.

Відхилення від норм бувають позитивними, які свідчать про економію витрат, і негативними, які їх збільшують. Порівняння в процесі виробництва фактичних витрат з нормами дає змогу на підставі даних аналізу господарської діяльності запобігти втратам і нераціональним витратам. Відхилення від установлених норм витрат показують, як дотримують технології виробництва, а також витрачання сировини і матеріалів, затрат праці тощо. Практика показала, що сума відхилень від нормативів характеризує, як правило, не конструкторські й технологічні особливості виробів, а й більшості випадків – організаційну роботу підприємства. Саме тому слід всебічно вдосконалювати організаторську роботу на підприємствах, впроваджувати наукову організацію праці, розвивати службу диспетчеризації, досягати найбільш сприятливої взаємодії всіх служб підприємства, спрямовуючи їхню працю на суворе дотримання встановлених норм.

Головним завданням нормативного методу обліку є своєчасне запобігання нераціональному витрачанню коштів господарства, знаходження внутрішніх резервів і зміцнення господарського розрахунку.

У нормативному методі виділяють дві стадії – попередню та наступну.

На попередній стадії визначають собівартість продукції за діючими прогресивними нормами витрат сировини, матеріалів, заробітної плати й інших виробничих витрат.

На базі діючих на початок звітного періоду норм витрачання кожного елемента витрат визначають обсяг витрат виробництва. Під нормою витрат слід розуміти мінімальну кількість матеріальних, трудових затрат і коштів, потрібних для виготовлення продукції певного виду. Норми витрат на виробництво мають бути науково обґрунтованими й рівнятися не на індивідуальні витрати конкретного виробництва, а на галузеві норми. Це дуже важливо в сучасних умовах докорінної перебудови планування та управління економікою.

На попередній стадії визначають ступінь економічності виробництва. Необґрунтованість норм може призвести до завищення нормальної собівартості, а отже до нереального прогнозування.

Якщо при попередньому калькулюванні формуються й беруть до розрахунку завищені норми витрачання, то створюється неправильне уявлення про витрачання на одиницю даної продукції, а виявлені на наступній стадії обліку відхилення від установлених норм дають привід до самозаспокоєння. Щоб уникнути таких явищ, до необґрунтованих норм витрачання треба ставитись обережно, особливо якщо застосування їх дає економію, бо це, стримує ініціативу, спрямовану на пошук резервів зменшення витрат. Встановлення реальних, оптимально напружених витрат на окремі види продукції важлива початкова стадія калькулювання, якій заснована економічність виробництва. Тому тільки науково обґрунтовані норми можуть бути вихідною базою калькулювання як основної облікової роботи на попередній стадії нормативного методу обліку витрат.

За правильної організації та раціонального ведення технологічного процесу фактичні витрати на виробництво не повинні перевищувати нормативних. Відхилення від нормативної собівартості в цих умовах можуть бути лише наслідком порушень технології або проявом прихованих резервів.

На наступній стадії нормативного обліку в процесі виробництва виявляють відхилення від установлених норм витрачання. Відхиленнями є різного роду відступи від установлених норм у ході здійснення виробничого процесу внаслідок недотримання – організаційної роботи підприємства, передбаченої нормативною калькуляцією.

На другій стадії нормативного методу обліку слід забезпечити розмежоване відображення відхилень від норм за місяцями виникнення їх, причинами й винуватцями, а також встановити вплив на собівартість продукції. Саме в цьому і полягає перевага нормативного методу обліку.

Через те, що витратні норми періодично переглядаються та змінюються, треба обов’язково переглядати нормативну калькуляцію і вносити зміни згідно з діючими на початок місяця нормами.

Знаючи нормативну собівартість продукції, суму обрахованих відхилень і розрахованих змін норм, легко визначити фактичну собівартість виробленої продукції. Такий підрахунок і оперативний контроль витрат виробництва можна проводити при нормативному методі, якщо роздільно відображувати в первинному обліку витрати за встановленими нормами та відхилення від цих норм. ВВитрати списуються на виробництво в межах норм на підставі документів, складних у момент виконання господарської операції і технологічних карт, тоді як на виявлені в процесі виробництва відхилення від установлених норм витрачення складаються спеціальні сигнальні документи (можливо із смугою іншого кольору ) за підписом відповідальних осіб, які дозволяють це витрачання.

Отже, нормативний метод обліку витрат має такі особливості : роздільне відображення в обліку витрат за встановленими нормами та відхилень від норм і собівартість продукції може бути обчислена за діючими нормами на попередній стадії, а виявленні на наступній стадії відхилення від діючих норм дають змогу визначити вплив окремих факторів на рівень собівартості.

Переваги нормативного методу обліку над позамовним і попередільним такі :

- завдяки високій оперативності можна визначити й контролювати утворення собівартості в процесі здійснення витрат по госпрозрахункових підрозділах (дільницях, цехах, бригадах, фермах ) і систематично стежити за всіма відхиленнями від норм, не чекаючи на складання звітності. Забезпечується можливість своєчасно запобігати нераціональному витраченню коштів і оперативно впливати на рівень витрат ;

- вища точність обчислення фактичної собівартості продукції, бо не застосовуються умовності, властивості іншим методам, і до розрахунків беруться тільки реальні облікові або нормативні показники ;

-значно посилюються аналітичні властивості бухгалтерського обліку виробництва, поглиблюється економічний аналіз витрат по ходу виробництва, що дає відомості для безпосереднього втручання в роботу будь-якої з ділянок ;

- внаслідок контролю за змінами норм витрачення в ході виконання плану виробництва можна стежити за зниженням собівартості в процесі її формування, що має велике значення для оперативного управління господарством і вживання заходів щодо поліпшення його діяльності ;

- у працівників формуються ощадливе ставлення до суспільної власності, орієнтація на розумне господарювання.

Усе це дає підстави вважати нормативний метод обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції найбільш прогресивним, який треба впроваджувати в усі галузі народного господарства.

3.3 Застосування нормативного методу

Обліку витрат у рослинництві .

Сучасним вимогам обліку рослинництва найбільш повно відповідає нормативний метод. повсякденний добре організований облік відхилень витрат від нормативів – надійний засіб у боротьбі за поліпшення якісних показників роботи підприємства або його структурного підрозділу.

Завдяки цьому можна запровадити дійовий попередній облік витрат у процесі виробництва, що має велике значення в умовах організації внурі-шньогосподарського розрахунку в сільському господарстві. За допомогою обліку відхилень від норм керівники господарства, бригад, ферм, допоміжних і обслуговуючих підрозділів одержують своєчасну інформацію про порушення технології виробництва й норм витрат, винуватців цих порушень, розмір втрат, пов’язаних з відхиленням. Облік також інформує про передовиків. Оперативний облік відхилень можна використати для посилення матеріальної зацікавленості працівників –членів госпрозрахункових ланок.

Для підвищення ефективності виробництва поряд із дотриманням технології та норм величезну роль відіграють широке впровадження нової техніки, передової технології, удосконалення організації виробництва й праці, які в умовах глибокої спеціалізації та концентрації виробництва на базі міжгосподарської кооперації й агропромислової інтеграції докорінно змінюється.

У багатьох господарствах темпи технічного прогресу відстають від сучасних вимог. тому дуже важливим є систематичний контроль за виконанням плану підвищення технічного та організаційного рівня вироб-ництва. Проведення такого контролю сприяє облік змін норм, на базі робляться відповідні зміни в технічній, уточнюються нормативні калькуляції.

Таким чином, нормативний метод обліку витрат забезпечує підвищення оперативності даних бухгалтерського обліку та його контрольних функцій, надає широкі можливості для глибокого економічного аналізу, оптимальних господарських рішень. За допомогою нормативного методу без організації додаткового обліку легко виявити результати госпрозрахункової діяльності окремих ферм, налагодити систему економічного стимулювання в умовах колективного підряду та оренди. На підставі викладеного вище можна констатувати, що широке застосування нормативного методу в сільському господарстві є об’єктивною потребою.

3.4 Методичні основи організації

Нормативного обліку витрат у рослинництві.

У рослинництві калькуляцію нормативноі собівартості складають не на продукцію, а на окремі роботи певного циклу (передпосівний обробіток грунту, догляд за посівами, збирання тощо ) . Для складання калькуляції нормативної собівартості на основі технологічної карти вирощування тієї чи іншої культури агроном готує планове завдання рільничій або тракторній бригаді, вказуючи назву та обсяг робіт, які треба виконати протягом певного періоду по кожній культурі. У нормативній калькуляції ці роботи у вартісному виразі.

Калькуляція нормативної собівартості вирощування кожної культури складається, таким чином, із калькуляції нормативної собі вартості окремих робіт з вирощування і контролюється собівартістю цих робіт. Наприкінці місяця дані про фактичні витрати в разі окремих культур узагальнюють у „Виробничому звіті по рослинництву”(ор. №10 За с-г)

Для організації нормативного методу обліку треба дещо перебудувати первинні документи і реєстри журнально-ордерної системи.

Облік витрат на виробництво за нормативним методом у запропонованому варіанті доведений, таким чином до реєстрів аналітичного обліку та внесений до системи розчленовано, адже у „Виробничому звіті” (ор.№10 За с-г) витрати враховують окремо за нормами та відхилення від них. Таку систему нормативного методу обліку витрат у рослинництві можна вважати цілком завершеною.

Вивершеність системи передбачає не лише відповідну структуру первинної документації, а й порядок аналітичного обліку витрат, поділ їх на нормативні витрати та відхилення від норм у системі рахунків. При нормативному методі обліку відхилення від норм треба групувати в реєстрах окремо. В інших же варіантах систем нормативного обліку, розроблених для сільськогосподарських підприємств, розчленоване відображення витрат за нормами та відхилень від норм не доведено до системи реєстрів аналітичного обліку, а обмежується первинними документами або зведеними документами. Запропоновані зміни для введення у реєстри журнально - ордерної форми стосуються переважно тільки виробничих звітів і не впливають на всю систему взаємозв’язків реєстрів і методику організації та ведення обліку за журнально-ордерною формою. Це положення має принципове значення і підтверджує той факт, що на нормативний метод обліку витрат може перейти будь-яке господарство (за інших рівних умов), яке запровадило в себе журнально-ордерну форму обліку.

Усе сказане про методику організації обліку витрат на виробництво та оперативного економічного контролю за формуванням собівартості продукції в умовах застосування нормативного методу обліку витрат у рослинництві; а також про порядок відображення витрат у бухгалтерських реєстрах журнально-ордерної форми обліку дає підстави для деяких висновків.

По-перше, фактичні витрати виробництва в рослинництві за кожною статтею в умовах нормативного методу визначаються як сума або різниця між нормативною різницею та сумою відхилень від установлених норм.

По-друге, фактичні витрати, передбачені нормативною калькуляцією, і відхилення від установлених норм в облікових реєстрах відображуються нарізно наростаючим підсумком з початку року. Аналітичні висновки про результати роботи господарства робляться відповідно не лише за звітний місяць, а й з початку року.

По-третє, на базі дедалі більшої механізації та об’єднання різних видів обліку, а також удосконалення координувати облікових і планових робіт журнали-ордери бухгалтерського обліку мають поступово перетворюватись у своєрідні аналітичні таблиці з обліковими та нормативними показниками. Це дасть змогу керівництву та спеціалістам господарства використати реєстри бухгалтерського обліку як оперативні документи для більш кваліфікованого управління виробництвом, оперативного втручання в процес виробництва з метою збільшення випуску продукції при мінімальних затратах праці, матеріальних засобів і коштів.

Крім того при нормативному методі на попередній і поточній стадіях облік і контроль витрат проводять окремо за нормами та відхиленнями від норми. Метод обліку і контролю, який діє нині, не надає такої можливості.

Потреба попередньої розробки нормативної документації, доведення її до виконавців робіт через складання планового завдання на нетривалий проміжок часу, перебудову виробничого планування, включення нормативів до первинної документації, цілковите виявлення відхилень від норм переконує в тому, що нормативний метод виходить далеко за межі чисто облікової роботи. Він є не тільки методом обліку, а й методом планування та організації господарської діяльності підприємства на чітко нормативній основі, спрямованим на подальше підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва та вдосконалення управління. Підвищення рівня економічної роботи з планування, нормування, оперативного контролю та аналізу господарської діяльності й використання на цій базі внутрішніх ресурсів і можливостей господарств безпосередньо залежать від темпів впровадження прогресивного нормативного методу обліку витрат у кожному з них.

3.4.Нормативне господарство й

Калькуляція нормативної собівартості

Рослинництва.

Доводячи завдання виробничим підрозділам і здійснюючи контроль за виконанням їх, планові та облікові працівники керуються нормами і нормативами. Частина цих норм підготовлена та рекомендована вищими організаціями, решту ж розробляють спеціалісти господарств з урахуванням місцевих умов.

Планові завдання, норми та нормативи, кошториси і ліміти, за допомогою яких визначаються оптимальні умови виробництва продукції з мінімальними затратами праці, матеріалів і коштів, складаються оптимальні плани та здійснюється оперативний контроль за їх виконанням, разом становлять нормативне господарство підприємства. Із сукупності показників нормативного господарства в умовах нормативного методу повинні бути наявними такі компоненти, як нормативні документи підготовки виробництва та основні нормативи, які регламентують витрачання ресурсів.

До нормативних документів підготовки виробництва належать технологічні та контрольно-лімітні карти. Технологічні карти визначають прямі витрати на роботи, які проводяться за даною технологією. Наявність технологічних карт у рослинництві набагато спрощує та скорочує складання виробничо-фінансових планів, госпрозрахункових завдань і робочих планів на окремі періоди, дає змогу аналізувати річний обсяг робіт (фактично виконаних і визначених за даними відповідних документів). У контрольно-лімітних (лімітно-забірних) картках прямі витрати по кожній культурі розподілені за періодами робіт і місцями. До нормативних документів підготовки виробництва належать також кормові раціони, відомості витрачання кормів, лімітно-забірні карти на одержання палива й мастильних матеріалів, запасних частин, насіння, добрив та інших матеріалів і продуктів зі складу; відомості документів і кошториси калькуляції на роботи тощо.

Основні нормативи включають діючі у господарстві норми витрачання насіння, добрив, палива та мастильних матеріалів, електроенергії, будівельних матеріалів і обладнання, норми виробітку й розцінки за продукцію і роботи. До них належать також штатні нормативи чисельності персоналу всіх категорій робітників, кошториси витрат на управління та обслуговування виробництва. Основні нормативи регламентують витрачання виробничих ресурсів господарства. При розробці їх враховують досягнення передовиків виробництва, середньопрогресивні показники з відповідним рівнем механізації та організації виробництва. Основні нормативи є базою для складання нормативних калькуляцій собівартості, продукції та робіт, а також планових завдань бригадам, фермам та іншим виробничим підприємствам. Більшість із них виражені в натуральних показниках. Наявність нормативів у господарстві свідчить про високу культуру економічної праці, сприяє успішному переходу на нормативний метод обліку витрат.

Одним із обов’язкових елементів нормативного методу обліку, як уже зазначалось, є нормативна калькуляція. Під калькуляцією розуміють обчислену собівартість одиниці продукції або виконаних робіт згідно з номенклатурою статей витрат, а під калькулюванням – сам процес обчислення собівартості. Нормативну калькуляцію собівартості розробляють на базі норм, які діють до початку звітного періоду. Якщо планова калькуляція є стабільною протягом певного періоду (кварталу, року), то нормативна калькуляція змінюється в міру здійснення організаційно-технічних заходів, поновлення норм, нормативів і відображає нормативні витрати, які відповідають організаційно-технічному рівню виробництва в даний період.

Нормативні калькуляції складають на всі види продукції, на які в господарстві є затверджені норми. Порівнюючи нормативну собівартість продукції та робіт складають спеціалісти планово-економічних служб підприємства для окремих культур, видів, за видами та статтями витрат, передбачених формами виробничих звітів.

Калькулювання нормативної собівартості – процес непростий. Ускладнюється він тим, що норми внутрішньогосподарського планування протягом року треба весь час переглядати (часто навіть у межах декади, двох тижнів, місяця) залежно від якості земельних угідь, природних умов водопостачання, забезпеченості електроенергією, погодних умов. Деякі економісти і господарники вважають за можливе відмовитися від нормативних калькуляцій і обмежитися плановими, виходячи з того, що норми на деякі види продукції переглядаються нечасто. Проте досвід передових господарств України підтверджує доцільність складання саме нормативних калькуляцій, які одночасно виконували б і роль планових. Складання нормативних калькуляцій змушує спеціалістів підприємств удосконалювати нормативне господарство, дотримуватися встановлених норм, вживати заходів до ліквідації виявлених відхилень від норм, контролювати витрати, своєчасно переглядати норми після ведення нової технології з урахуванням пропозиції раціоналізаторів.

У рослинництві основним документом , на підставі якого визначають обсяг робіт для кожної культури, є технологічна карта. При нормативному методі обліку – це документ підготовки виробництва, який визначає всі прямі витрати на роботи, передбачені технологією вирощування кожної культури. У технологічній карті має передбачатися також комплекс агротехнічних заходів щодо забезпечення найбільшого виходу продукції при найменших затратах праці і коштів. Інакше кажучи, в технологічній карті повинна бути закладена найпередовіша технологія вирощування даної культури.

Деталізацію окремих робіт у технологічній карті за конкретними строками виконання в умовах нормативного методу містить планове завдання тракторної бригади. На основі планового завдання економіст розраховує нормативну собівартість робіт під ту чи іншу культуру за окремими статтями калькуляції і заповнює „ Калькуляція нормативної собівартості робіт.”

Калькулювання нормативної собівартості продукції окремої культури в рослинництві є нагромадження нормативної собівартості робіт з вирощування цієї культури. Іншого способу контролю за формуванням собівартості продукції рослинництва протягом року поки що немає. Тому лише в умовах нормативного методу можна говорити про дійовий контроль за формуванням собівартості продукції, за витратами на виробництво в період здійснення їх, а не після завершення виробництва. тривалість якого у рослинництві становить рік, а то й більше. Показники складеної таким чином калькуляції нормативної собівартості робіт, виконуваних тракторною та рільничою бригадами протягом місяця, переносять до „Виробничого звіту з рослинництва„ ( ор. № 10.3 а с-г.) . У ньому при журнально-ордерній системі обліку ведуть облік витрат по рахунку 23 , субрахунок 1 „ Рослинництво „ , для порівняння їх наприкінці місяця з фактичними витратами, виявлення відхилень від норм і встановлення причин.

Кількість нормативних калькуляцій на роботи має відповідати кількості культур які вирощують у господарстві. В умовах внутрішньогосподарського розрахунку, коли вирощування однієї культури закріплюється за кількома бригадами (ланками, госпрозрахунковими колективами, формуваннями ) , кількість калькуляцій нормативної собівартості робіт може збільшуватись в господарстві госпрозрахункових підрозділів, які вирощують цю культуру. Внаслідок цього калькуляція нормативної собівартості може складатися на групу робіт, а планові завдання тракторним і рільничим бригадам – на аналогічний період. Калькуляція нормативної собівартості продукції окремих культур складатиметься з 3-4 калькуляцій нормативної собівартості робіт, що значно полегшить облік витрат на виробництво в умовах нормативного методу.

3.6.Організація первинного обліку.

Витрати трудових, матеріальних ресурсів; коштів контролює центральна бухгалтерія підприємства відповідно до встановлених у господарстві нормативів на підставі первинних документів. Правильно оформлені та перевірені документи систематизують і групують у зведених відомостях (листках-розшифровках). Документи, за якими відпускають матеріальні цінності й кошти понад встановлені норми (ліміти, кошторисні суми), групуються та узагальнюються окремо. У листах-розшифровках витрати групуються в розрізі сільськогосподарських культур, їх однорідних груп або видів робіт за встановленою номенклатурою статей по бригадах, ланках і формуваннях колективного підряду або оренди.

Первинним документом обліку виходу на роботу, відпрацьованого часу та нарахованої заробітної плати (оплати праці) в підрозділах є „Табель обліку робочого часу” (ф.№64). У ньому щодня фіксують кількість часу, відпрацьованого кожним членом підрозділу в своєму колективі, поза ним, а також залученими особами.

Облік нарахованих сум у резерві на оплату відпусток і відрахувань на соціальні страхування робітників ведеться у „Виробничому звіті з рослинництва” (ф.№ 10.3а с-г) у відсотках до підсумкових сум заробітної плати (оплати праці).

Нагромадження затрат праці та заробітної плати (оплати праці) шоферів і трактористів у розрізі підрозділів і по господарству в цілому записують у „Нагромаджу вальну відомість обліку використання машинно-тракторного парку” (ф.№37а), підсумкові дані якої щомісяця переносять до „Журналу обліку прямих витрат на технологічні процеси (види робіт) у рослинництві” (ф.№37). У журнал записують також дані з книжок, облікових листків праці та виконаних ручних і кінно-ручних робіт” (ф.№ 65,66,66а), а також із нагромаджувальних відомостей обліку роботи вантажного автотранспорту” (ф.№ 38).

Для систематизації місячних підсумків за ф.№ 37, групування технологічних процесів (видів робіт) по сільськогосподарських культурах, контролю за дотриманням планових нормативів використовується „Нагромаджувальна відомість обліку прямих витрат” (ф.№ 37б).

Показники цієї відомості переносять у „ Виробничий звіт з рослинництва” (ф.№ 10.3а с-г) та інші місячні виробничі звіти.

Витрати насіння і садивного матеріалу, мінеральних, мікро - і бактеріально-органічних добрив, засобів захисту рослин від шкідників і хвороб враховуються за лімітно-забірними картками (ф.№117) (додаток 1) і накладними внутрішньогосподарського призначення (ф.№ 87) (додаток 2). Насіння, садівний матеріал, добрива оформляються відповідними актами (ф.118, 119) (додаток 3) одночасно з фактичним використанням їх. Інформація цих актів є підставою для відповідних записів у журналі обліку прямих витрат на технологічні процеси у рослинництві (ф.№ 37), звіті про рух матеріальних цінностей (ф.№ 121) (додаток 4), а також для відображення в узагальненому вигляді у „Виробничому звіті з рослинництва” (ф.№ 10.3а с-г).

Витрати нафтопродуктів враховуються в лімітно-забірних картках (ф.№ 117) або накладних (ф.№ 87) і одночасно фіксуються в облікових і дорожніх листах (ф.№ 65, 67, 67а, 67б, 68) (додаток 5). На підставі звіту про рух палива і мастильних матеріалів (ф.№ 120) складають узагальнений (зведений) „Звіт руху палива та мастильних матеріалів” (ф.№ 121).

Основними нормативними документами на право витрачання інших матеріальних цінностей, малоцінних і швидкозношуваних предметів і спецодягу є „Лімітно-забірна картка на одержання матеріальних цінностей” (ф.№ 117), „Лімітно-забірна картка на одержання запасних частин” (ф.№117а), „Накладна внутрішньогосподарського призначення” (ф.№87). Ці документи використовуються як сигналізатори, якщо в них треба відобразити операцію, пов’язану з порушенням технологічного процесу виробництва.

Витрати за статтею „Роботи і послуги допоміжних і обслуговуючих виробництв” наприкінці місяця узагальнюються у „Виробничому звіті про допоміжні виробництва, утримання та експлуатацію машинно-тракторного парку” і переносять на об’єкти калькуляції в рослинництві.

Для відображення витрат за статтею „Роботи Й послуги допоміжних виробництв” попередньо складають відомість розподілу (листок-розшифровку), у якій за встановленою номенклатурою об’єктів калькуляції та в розрізі структурних підрозділів господарства систематизується рознесення витрат за кожним допоміжним і обслуговуючим виробництвом відповідно до обсягу виконаних робіт і наданих послуг.

Обліковані на синтетичному рахунку 23 „Витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання” заробітна плата (оплата праці) з нарахуваннями, вартість нафтопродуктів, що стосуються рослинництва, переносяться транзитом з рахунка 23 „Виробничого звіту про допоміжні виробництва, утримання та експлуатацію машинно-тракторного парку” на синтетичний рахунок 23, субрахунок 1 „Виробничого звіту з рослинництва” (ф.№ 10.3а с-г), за відповідними сільськогосподарськими культурами або групами однорідних культур.

Облік витрат і робіт по машинно-тракторному парку проводиться в облікових листках тракториста-машиніста (ф.№ 67, 65а, 67а, 67б), „Дорожніх листках трактора” (ф.№ 68), книжках бригадира з обліку праці та виконаних робіт (ф.№ 65), облікових листках цілоденних (змінних) і внутрішньозмінних простоїв (ф.№ 64а), нагороджувальних відомостях обліку використання машинно-тракторного парку (ф.№ 37а), на підставі яких складається щомісячний „Виробничий звіт про допоміжні виробництва, утримання та експлуатацію машинно-тракторного парку” (ф.№ 186). Дані цих виробничіх звітів (для відділень, цехів використовуються вкладиші) є підставою для відображення поде бету й кредиту ( оборотів ) рахунка 23 в журналі-ордері № 10-АПКз обліку основного виробництва.

Загально виробничі витрати відносять на витрати за об’єктами калькуляції щомісяця. Підсумки витрат за нормами (лімітом, кошторисом) розраховують та записують у „Виробничий звіт з рослинництва (ф.№ 10.3а с-г0 за об’єктами калькуляції до графи „Нормативи (ліміти) витрат”. Відхилення від норм (лімітів) фіксують окремо в графі „Відхилення від нормативів”. Інформація про відхилення нагромаджується з початку року в графі „ Відхилення з початку року”.

Щомісячне віднесення загально виробничих витрат (за технологічними процесами або видами робіт) на аналітичні рахунки рослинництва обумовлено вимогами оперативного контролю за формуванням рівня собівартості продукції, робіт і послуг не тільки щодо прямих, а й непрямих витрат. Понаднормативні витрати оформляють сигнальними документами. До „Виробничого звіту про загально виробничі та загальногосподарські витрати” додається „ Розшифровка відхилень від норм”.

Загальногосподарські витрати розподіляються щомісяця у встановленому порядку. Якщо протягом року виникають якісь непередбачені зміни у виробничо-господарській діяльності, то розрахунок у відомості (листку-розшифровці) уточнюють, при цьому враховуються зміни виробничої програми господарства.

Витрати в сумах, які стосуються галузі рослинництва, записують на аналітичному рахунку „Виробничого звіту” (ф.№ 10.3а с-г) окремо. Як і по загально-виробничих витратах, додається відомість (листок-розшифровка) відхилень із зазначенням дати, причин відхилень і винуватців. Розшифровку заповнюють на підставі первинних документів.

3.7. Організація аналітичного зведеного обліку

Витрат.

Аналітичний облік в рослинництві ведуть по об’єктах, якими є сільськогосподарські культури (групи культур), роботи, внутрішньогосподарські підрозділи. Об’єкти обліку рослинництва визначають у кожному господарстві, виходячи з конкретних умов господарювання.

Аналітичний облік по рослинництву у структурних підрозділах, їх формуваннях і господарстві в цілому здійснюють у „Виробничому звіті з рослинництва” (ф.№ 10.3а с-г).

Зведений облік витрат на виконані роботи, надані послуги та вироблену продукцію рослинництва при журнально-ордерній формі виконується в порядку, передбаченому діючими вказівками щодо ведення обліку та калькулювання собівартості продукції сільськогосподарських підприємств. При цьому окремо фіксують витрати за нормами (нормативами, лімітами, кошторисами) та відхилення від них наростаючим підсумком з початку року або з початку їх дії протягом року. Для цього у „Виробничому звіті з рослинництва” за кожним структурним підрозділом і господарством (галуззю) в цілому звіт комплектується потрібною кількістю вкладних аркушів у першій графі на підставі нормативних (планових ) калькуляцій записують нормативи (ліміти ) витрат по кожній статті, а в наступних – витрати за минулий період.

Згідно „ Методичним рекомендаціям з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції ( робіт, послуг ) сільськогосподарських витрат „ , затверджених 20 травня 2001 року Наказом № 132 Міністерства аграрної політики України витрати на виробництво продукції в плануванні та обліку групуються за статтями, які господарство визначає самостійно, виділяючи в окремі статті змінні і постійні витрати.

У рослинництві використовуються такі статті витрат :

„ Витрати на оплату праці, яка включає основну і додаткову оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі вироб-ництва.

До статті витрат „ Насіння та посадковий матеріал „ включається вартість насіння та посадкового матеріалу власного виробництва і придбаного, що використані для посіву ( посадки ) відповідних сільськогосподарських культур та насаджень, крім молодих багаторічних насаджень.

За статтю „ Паливо і мастильні матеріали „ відображають комплексну ціну палива, в яку входять його вартість на виконання технологічних операцій, а також вартість мастил тощо.

До статті „Добрива” включаються витрати на внесені в грунт під сільськогосподарські культури органічні, мінеральні , бактеріальні, інші добрива та мікро добрива.

До статті „ засоби захисту рослин та тварин” включаються вартість пестицидів, засобів протруювання, гербіцидів та інших хімічних і біологічних засобів, які використанні для боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин.

До статті „ Роботи та послуги” відносяться витрати на роботи та послуги власних допоміжних виробництв, які забезпечують виробничі потреби, та вартість послуг виробничого характеру, наданих сторонніми підприємствами, включаючи плату за воду для зрошення та інші послуги.

До складу статті „ Витрати на ремонт необоротних активів „ включають : суми на оплату праці працівників ,зайнятих на ремонтних операціях, вартість запасних частин, вартість пального та мастильних матеріалів, використаних на ремонт та обкатку машин після ремонту ; вартість послуг сторонніх організацій та власних майстерень з технічного обслуговування і поточного ремонту тракторів, сільськогосподарських машин та обладнання.

До статті „ Інші витрати на утримання необоротних активів” включаються суми, використанні на їх утримання безпосередньо в конкретному виробництві. До складу цих витрат відносяться : витрати на оплату праці персоналу, що обслуговує необоротні активи, механіків , сторожів, місць зберігання техніки тощо ; вартість пального та мастильних матеріалів на переїзд тракторів та самохідних машин з однієї ділянки на іншу ; амортизаційні відрахування, які прямо не відносяться на певні об’єкти обліку витрат.

У статті „ Інші витрати” відображають витрати, що безпосередньо пов’язані з виробництвом певної продукції й не включені ні до однієї з вищенаведених статей, а саме : платежі за страхування урожаю сільськогосподарських культур, а також окремих працівників , зайнятих безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя і здоров’я у випадках, передбачених законодавством, що включаються у собівартість продукції і не віднесені до цієї та інших статей витрат. Ці витрати, як правило, без посередньо відносяться на відповідні сільськогосподарські культури.

До складу статті „ Непродуктивні витрати” ( в обліку ) відноситься брак у виробництві.

У статті „Загально виробничі витрати” відображаються бригадні, фермські, цехові та загально виробничі витрати.

До бригадних, фермських, цехових та загально виробничих витрат відносяться витрати на оплату праці працівників апарату управління ; орендна плата ; амортизаційні відрахування і витрати на утримання та поточний ремонт необоротних активів загального призначення ; витрати на заходи з охорони праці та техніки безпеки ; витрати на перевезення працівників до місця безпосередньої роботи і на утримання польових станів ; інші витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням виробництва окремих підрозділів та галузей.

Синтетичний облік витрат ведуть у журналі ордері № 10 –АПК. Наприкінці місяця всі дані звіряються із записами в Головній книзі.

Аналітичний облік загально галузевих і загальногосподарських витрат здійснюють у „ Виробничому звіті про загально виробничі та загальногосподарські витрати” та в журналі-ордері № 10 АПК, на рахунку структурних підрозділів і по галузі в цілому. Відхилення від сум, передбачених у кошторисах, записують на підставі сигнальних документів, попередньо згрупованих і узагальнених в листах – розшифровках.

3.8 Організація оперативного економічного

Контролю за формуванням собівартості

Продукції рослинництва.

В умовах господарського розрахунку важлива роль належить нормативному плануванню, оперативному контролю , щоденному калькулюванню та аналізу собівартості виробленої продукції. Нині удосконалення оперативного контролю за витратами на виробництво та формуванням собівартості продукції засобами обліку має першорядне значення. Але облік і контроль як важелі системи управління господарством дійові лише за умови їхньої оперативності, максимального наближення до моменту виконання господарських операцій. оперативність обліку та контролю – основна умова пошуку резервів зниження собівартості. від чого залежать і обсяг нагромаджень господарства і рівень ефективності всього господарства.

Організація внутрішньогосподарського розрахунку в сільсько-господарських підприємствах спрямована на досягнення максимальної економічної ефективності виробництва при мінімальних затратах праці і коштів, спираючи на матеріальну зацікавленість працівників у результатах своєї праці. Усі структурні підрозділи, переведені на госпрозрахунок, повинні, не виходячи за межі встановленого на рік ліміту, виконати доведений їм план виробництва продукції, робіт і послуг при певному рівні собівартості. Для реалізації цієї мети в кожному господарстві слід забезпечити оперативне планування та контроль за дотриманням річного ліміту витрат на певні періоди року (місяці, квартали ). Від того, як поставлено бухгалтерський облік витрат , залежить своєчасність знаходження відхилень від норм витрачання в процесі виробництва за місцями їх виникнення, причинами та винуватцями. Виявлення в процесі виробництва відхилення від установлених норм витрачення спеціалісти господарства та керівники окремих госпрозрахункових підрозділів використовують для оперативних рішень на удосконалення організації виробництва, щодо економії витрат, матеріального стимулювання за рахунок позитивних відхилень.

Наприкінці кожного місяця підбивають підсумки госпрозрахункової діяльності бригад господарства, порівнюючи ліміт витрат підрозділу на даний місяць за діючими нормами витрат, перерахованими на фактично вироблену продукцію чи виконані роботи з фактичними сумами цих витрат. У результаті виявляються позитивні або негативні відхилення у витрачанні коштів. Якщо відхилення негативні (перевитрата коштів ) , на розширеному засіданні правління господарства заслуховують звіт керівника госпрозрахункового підрозділу, встановлюють причини та винуватців перевитрат, вживають заходів для усунення цих причин. Коли ж виявлено позитивні відхилення (економію коштів ) , правління господарства приймає рішення про видачу певного відсотка щомісячних сум економії працівникам госпрозрахункового підрозділу у вигляді премії за економію матеріальних, трудових затрат і коштів. В умовах нормативного методу обліку витрат на виробництво при позитивних відхиленнях можна матеріально стимулювати за економію матеріальних ресурсів, усіх виробничих витрат. Цю премію слід видавати в обсязі 15-20% зекономлених ресурсів. Решта коштів економії є джерелом збільшення прибутків господарства і наприкінці року обов’язково уточнюється. Матеріальне стимулювання в процесі виконання робіт має виняткове значення як фактор підвищення продуктивності праці.

Після закінчення року оплата праці працівників кожного госпроз-рахункового підрозділу має відповідати кінцевому результату діяльності (враховуючи видані протягом року суми за економії витрат ).Така організація обліку та оперативного контролю за дотриманням ліміту витрат поєднана з матеріальним стимулюванням членів госпрозрахункових підрозділів і є найефективнішою.

Впровадження принципів нормативного обліку витрат на виробництво сприяє посиленню контрольних функцій обліку. Нормативний метод перетворює бухгалтерський облік із засобу реєстрації здійснених підприємством господарських операцій у знаряддя боротьби з вадами виробництва.

Дбайливе господарювання, або господарська ощадливість, - це уміння порівнювати, підраховувати, маневрувати, бачити перспективу, вибирати оптимальний варіант рішення господарських завдань. Госпрозрахунок залишається формальним, якщо його не доповнювати заохоченням тих, хто виявив господарську ощадливість, кмітливість, збагатив виробництво новою технікою, новими прийомами праці.

Матеріальні й моральні заохочення , в свою чергу, перетворюються в філантропію, якщо вони не сприяють підвищенню ефективності суспільного виробництва, яка вимірюється прибутком і рентабельністю.

Висновки і пропозиції

Виходячи з усього сказаного в даному курсовому проекті ми бачимо, що Каховський державний аграрний технікум с. Коробки Каховського району Херсонської області є рентабельним і прибутковим підприємством, так як його прибуток в 2001 році зріс на 42.2 % в порівнянні з 1999роком, а рівень рентабельності і норма прибутку відповідно становили 21,7 % і 3, 0 % , що є позитивною рисою його діяльності. Також можна сказати про те, що підприємство має вигідне економіко –географічне положення, так як знаходиться недалеко від районного центру, що дає змогу підприємству легко реалізувати свою продукцію. А потенціалом його виробничо-комерційної діяльності є також ефективне природно – географічне розміщення зі сприятливими кліматичними умовами, що дає великі можливості здійснювати підприємству виробництво рослинницької і тваринницької продукції.

Щодо організації обліку, то можна сказати, що реалізація завдань переведення сільськогосподарських підприємств на працю в умовах ринку ставить нові вимоги до неї, що має створити необхідне інформаційне забезпечення процесу інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

У сучасних умовах не зменшується, а істотно зростає значення обліку та контролю витрат на виробництво та формування собівартості продукції.

Без удосконалення організації обліку і контролю не вдається реалізувати такі важливі завдання, як підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивності праці, ресурсозбереження, збільшення прибутків, забезпечення збереження усіх форм власності, раціонального використання й прискорення обігу оборотних коштів. Тому особливістю сучасного етапу розвитку нашої економіки є формування господарського механізму удосконалення управління господарською діяльністю і важливістю його функцій – бухгалтерський облік і контроль. Виходячи з цього я б хотіла надати своєму досліджуваному підприємству такі пропозиції:

-  – впровадити прогресивні форми ; нових технічних прийомів контролю; розробити і впровадити облікові і аналітичні задачі із застосуванням ЕОМ;

-  Вдосконалити організацію обліку і контролю – впровадити нові форми облікової і контрольної інформації ; розробити і впровадити раціональні схеми вирішення облікових і контрольних завдань ;

-  Розвивати організаційну структуру обліку і контролю і розробити раціональну організаційну структуру управління і удосконалити склад структурних підрозділів

-  Прискорити розвиток організаційно-правового забезпечення обліку – розробити і впровадити положення про відділи, що забезпечує облік, економічний контроль; розробити і впровадити посадові інструкції, графіки ; уточнити діючі пложення ; посадові інструкції;

-  Прискорити розвиток інформаційного і технічного і технічного забезпечення обліку і контролю-розробити і впровадити сучасну обчислювальну техніку і раціональні технології обробки інформації ;

-  Підвищення ефективності науково-дослідницьких і експериментальних робіт – розробка і реалізація заходів щодо удосконалення обліку, контролю і проведення у цьому напрямі експериментальних робіт науково – дослідними лабораторіями.

Список використаної літератури .

1.Закон України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07 . 97 р. № 996 –хіv.

2. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції ( робіт, послуг ) сільськогосподарських підприємств. Затверджена Наказом № 132 Міністерством аграрної політики від 18.05.01 р.

3. Положення (стандарти ) бухгалтерського обліку в Україні.

4. Байдик О. Нормативний метод обліку витрат на виробництво продукції. Баланс. Спецвипуск _2001р.№7 ст.50-61.

5. Бутинець Ф. Ф. ,Бородін О. С., Герасимович А. М. та ін.. Бухгалтерський фінансовий облік.-ПП „Рута”. Ж-2000.

6.Голов С. Ф. Управлінський бухгалтерський облік - К.: Скарби, 1998.- 384

7.Завгородній В. П. "Автоматизація бухгалтерського обліку контролю, аналізу та аудиту": К. А.С. К.1998р.

8. Литвин Ю. Я. Про облік витрат на виробництво і калькуляцію собівартості продукції //Світ бухгалтерського обліку.-1998. № 3-с. г.-8.

9. Лисина В. Нормативний метод // Податки і бухгалтерський облік.-1997. – ст.. 31-32.

10.Моссаковський В. Б., Томчук О. Ф. Удосконалення обліку та контролювитрат в сільськогосподарських підприємствах. // Економіка АПК. - 1998.-№3

11.Новиченко П. П. Систематизація нормативного обліку і контроля витрат виробництва.// Бухгалтерський облік 1999.-№10 ст.73-75.

12.Олійник С. Я. Обґрунтування структури витрат сільськогосподарських підприємств. // Економіка АПК.-1997 №7. ст..45-48.

13. Плаксієнко В. Я. „Про нові тенденції в структурі виробничих витрат сільського господарства” // Економіка АПК-1997-№6 ст.25-32.

14.Сук. Л. Облік виробничих запасів, готової продукції і товарів. // Бухгалтерія в сільському господарстві -№3 -2002 .ст.2-5.

15. Сук Л. Облік витрат і виходу продукції рослинництва та обчислення її собівартості. // Бухгалтерія в сільському господарстві №5-2002. ст..3-5.

16. Харитонова А. Облік витрат у рослинництві. // Баланс Агро.-2001 № 5 ст.54-60.

17. Харитонова А. Облік витрат у рослинництві. // Баланс Агро-2001 № 6 ст. 37-40.

18.Ярмоленко В. П. Про класифікацію витрат виробництва. // Економіка сільського господарства і переробних підприємств. 1998-№3. ст. 24-28.