Навчальний посібник "Довідник для вивчення бур'янів за сходами "

Навчальний посібник "Довідник для вивчення бур'янів за сходами "

М. Г. ОсіннІй, О. М. Пічугин, О. В. Ільїн

Для вивчення бур'янів За сходами

За редакцією

Професора Осіннього М. Г.

Рекомендовано

Як навчальний посібник для підготовки фахівців напряму 1301

«Агрономія» у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації

Міністерства аграрної політики України.

Сімферополь

«Аріал»

2008

УДК 632.51 (03)

Гриф надано Міністерством аграрної

Політики України (лист № 18-128-13/281

Від 24.04.2007)

Рецензенти: доктор сільськогосподарських наук, професор З. М. Томашівський (Львівський державний аграрний університет), доктор біологічних наук О. М.Бугара (Таврійський національний університет), доктор сільськогосподарських наук О. О. Тітков (Південний філіал «Кримський агротехнологічний університет» Національного аграрного університету)

Довідник для вивчення бур’янів за сходами. Навчальний посібник/ М. Г.Осінній, О. М.Пічугин, О. В.Ільїн; за ред. М. Г.Осіннього. - Сімферополь: «Аріал», 2008. – 124 с.: 45 іл.

ІSBN

У посібнику викладено морфологічну будову сходів найбільш поширених бур’янів України, опис відмінних ознак для їх вивчення в польових та лабораторних умовах.

Рекомендовано для студентів агрономічних спеціальностей вищих аграрних закладів освіти. Посібник буде також корисним фахівцям агропромислового виробництва, любителям садовогородніх та присадибних ділянок.

© Осінній М. Г.

Пічугин О. М.

Ільїн О. В.

2008

ЗМІСТ

	Стор.
Вступ ......................................................................................................................	4
1. Ботанічні терміни та їхнє визначення............................................................	6
2. Морфологічні та інші особливості сходів бур'янів.......................................	7
3. Опис сходів найбільш розповсюджених бур'янів........................................	10
4. Питання для самоконтролю............................................................................	57
4.1. Фотографії сходів бур'янів...........................................................................	57
4.2. Фотографії сходів бур'янів в агрофітоценозах.........................................	66
4.3. Список латинських, українських і російських назв бур'янів................	112
5. Індикатори умов росту бур'янистих рослин................................................	120
Список літератури.............................................................................................	123

ВСТУП

У недоторканому людиною рослинному співтоваристві вирішальним фактором видового складу є, насамперед, кліматичні і ґрунтові умови. Однак на окультурених землях при тривалому впливі механічними знаряддями на ґрунт, косінням трав на природних кормових угіддях, людина змінює склад агрофітоценозів.

В останні десятиліття застосування агрохімікатів (мінеральних добрив, засобів боротьби з бур'янами) в агрофітоценозах все в більшій мірі визначає видовий склад бур'янів. При цьому особливе значення має селективна дія гербіцидів. Внесення їх призводить до знищення окремих видів бур'янів, але не всіх рослин співтовариства. Бур'яни, на які гербіцид не вплинув, поширюються на звільнені місця в агрофітоценозі, швидко адаптуються і займають великі ареали, створюючи проблеми для одержання запланованих врожаїв. Велика забур'яненість полів і посівів пов'язана, в основному, з високою потенційною засміченістю ґрунту насінням бур'янів. За даними наукової літератури на одному гектарі в орному шарі в Криму на суходолі загальна кількість насінин бур'янів становить 300-800 млн. шт., на зрошенні та в овочевих сівозмінах – 1,0-1,5 млрд. шт. При цьому насіння більшості видів бур’янів може десятиліттями зберігати здатність до проростання, тому спостерігається різке збільшення кількості бур'янів, що раніше не траплялися в посівах і з'явилися через те, що знищено їхніх конкурентів. В Україні нараховується близько 700 видів бур'янів, що повинні розглядатися як потенційні засмічувачі сільськогосподарських угідь.

Для зменшення засмічення грунту і посівів особливо важливо розпізнати бур'янисті рослини ще в стадії сходів, тобто в найбільш зручний для їх знищення період. Правильне визначення видового складу сходів бур'янів в агрофітоценозах дозволить вибрати найбільш придатний хімічний препарат для знищення їх і створення умов для одержання більш високого врожаю культури – домінанти.

Даний навчальний посібник призначений для самостійного вивчення та самоконтролю знань студентів з розпізнавання видів бур'янів за сходами. Він може використовуватися також викладачами для перевірки знань студентів для визначення видового складу бур'янів.

У навчальному посібнику наведені основні ботанічні терміни і їхнє визначення, морфологічні особливості й опис найбільш розповсюджених бур'янів, їх фото на ранніх етапах розвитку. Окремо згруповано пронумеровані фото бур’янів без посилання на їх назви для самоконтролю з метою вивчення і перевірки правильності визначення їх за сходами.

Як додатковий матеріал в окремому розділі в таблицях подано пояснення до різних агрофітоценозів, представлених на фотографіях, і зазначено основні індикатори умов росту (реакція ґрунтового середовища, щільність ґрунту, вміст поживних речовин).

1. БОТАНІЧНІ ТЕРМІНИ та ЇХНЄ ВИЗНАЧЕННЯ

	1. Сім'ядолі – видозмінені листочки зародка, в яких відкладаються поживні речовини. При проростанні бур'янів двосім’ядольних рослин на поверхню виходять дві сім’ядолі, розміщені супротивно. 2. Епікотиль (від грецького епі– на, котиледон – чаша) – надсім’ядольне коліно, ділянка стебла проростка між сім'ядолями і першим справжнім листком. 3. Гіпокотиль (від грецького гіпо – під, котиледон – чаша) – підсім’ядольне коліно, ділянка стебла між кореневою шийкою і місцем прикріплення сім'ядоль. 4. Колеоптиль (від грецького колеос – піхви, птилон – перо) – перший лист проростка злаків, має форму ковпачка, усередині якого укладені наступні листя. При проростанні насіння пробиває ґрунт своєю твердою верхівкою і захищає молодий росток від пошкодження. Колеоптиле в навчальній і науковий літературі зустрічається як синонім до терміна Піхва. 5. Мезокотиль (від грецького мезос – середній, серединний, котиледон – чаша) – ділянка головної осі проростка злакових бур'янів між щитком і місцем прикріплення колеоптиле (піхви). 6. Листок – вегетативний орган, що виконує функції
Фотосинтезу, дихання та живлення і забезпечує органічне живлення рослин. Листок є органом відкладання поживних рослин, у деяких видів рослин може бути органом вегетативного розмноження. У двосім’ядольних бур'янів довжина листків перевищує ширину в 3-4 і менше разів, а їх форма може бути від округлої до довгастої (яйцеподібна, еліптична, ланцетна тощо). У злакових бур'янів довжина листків у 5 і більше разів перевищує ширину і вони мають здебільше лінійну форму.

2. МОРФОЛОГІЧНІ ТА ІНШІ ОСОБЛИВОСТІ

СХОДІВ БУР'ЯНІВ

Сходами називають молоді рослини, що мають сім'ядолі, два-чотири дійсних зелених листки і функціонуючу кореневу систему.

Сім'ядолі – як органи ембріонального розвитку мають певні відмінні риси, які служать ознакою в морфологічному розходженні квіткових покритонасінних рослин.

У злакових рослин зародок має одну сім'ядолю. Після проростання насіння злаків на поверхню ґрунту виходить первинне стебло, покрите піхвовим листом (чохликом або колеоптилем). Першим дійсним листком, що розвивається, колеоптиль проривається й у вигляді безбарвної трубочки залишається в нижній частині сходів. В одних злаків колеоптиль розташовано над щитком зародка, в інших відокремлюється тонкою циліндричною стеблинкою (мезокотилем). Довжина останнього залежить від глибини проростання насіння.

Дводольні рослини одержали свою назву від числа сім'ядоль – зародок їхнього насіння має дві сім'ядолі. Більшість видів при проростанні насіння на поверхню ґрунту виносять дві супротивні, симетрично розташовані сім'ядолі. Сім'ядолі, що з'явилися, спочатку дорівнюють величині насіння, потім швидко ростуть. При утворенні другого-третього листка ріст сім'ядолей припиняється, однак зберігаються вони на рослині від декількох тижнів до одного-двох місяців.

Сім'ядолі переважно мають нерозчленовану пластинку і менш диференційовані в порівнянні з першими справжніми листками. Форма їх є більш постійною не тільки в межах роду, але нерідко й у межах родини. У більшості рослин сім'ядолі цільнокраї, лише в деяких видів вони мають виїмки. Наявність або відсутність у них черешка є важливою морфологічною ознакою.

Окремі види рослин через недорозвиненість підсім'ядольного коліна при проростанні насіння на поверхню ґрунту виносять перше стеблове міжвузля, вище якого розвиваються листочки. Паразитні рослини сім'ядоль не розвивають, а їхні проростки зеленого забарвлення не мають.

ЛИСТЯ у злакових рослин лінійні (довжина пластинки перевищує їхню ширину в кілька разів). Листок складається з плоскої листової пластинки і трубчастої піхви, що облягає стебло. Деякі злаки в місці переходу листової пластинки в піхву мають спеціальні вирости – язички, вушка; в інших вони відсутні.

Перші листя сходів двосім'ядольних рослин мають більш складну форму. Вони являють собою перехідні форми від сім'ядоль до справжніх листків, характерних для дорослої рослини. Перші листочки, що сформувалися, у різних видів рослин бувають простими (черешок має одну листоподібну пластинку) або складними (до черешка кріпиться кілька листових пластинок).

ЗАБАРВЛЕННЯ. Типовим вважається таке, яке рослина набуває на відкритій, добре освітленій площі. Більшість сходів бур'янистих рослин має зелене забарвлення. На відхиленні від типового забарвлення найчастіше позначаються умови, в яких вони з'являються, частково перевагою одного з пігментів у клітинах молодої рослини або її фізіологічними особливостями.

ЖИЛКУВАННЯ сім'ядоль і листків обумовлено розташуванням судинно-волокнистих пучків, що йдуть з черешка і розгалужуються в пластинці.

У великих сім'ядоль і більшості листків жилки переплітаються між собою або розташовані одна від одної незалежно. Жилки, що виходять від основи пластинки, називаються головними, або жилками першого порядку. Від головних жилок відходять бічні, котрі можуть розгалужуватися на більш дрібні, утворюючи густу мережу.

Сім'ядольні і листові пластинки можуть бути перистонервові (з одною головною жилкою) і пальчастонервові (з багатьма розгалуженнями головної жилки). Для більшості бур'янистих рослин характерне багатонервове жилкування. Злакові рослини мають паралельне або дугоподібне, двосім’ядольні – найчастіше перистонервове або пальчастонервове жилкування. Якщо жилкування виражено нечітко, визначити його тип допомагає висушування сходів. У засушених рослин жилкування більш помітне.

ОПУШЕННЯ. Поверхня сім'ядоль, листя, прилистків, епікотиля, гіпокотиля в сходів бур'янистих рослин може бути голою, покритою восковим нальотом або опушеною. Опушення буває суцільним або частковим. Наявність різних волосків обумовлює характер опушення – від м'яко-пухнастого і павутинистого до жорстковолосистого і щетинистого.

БОКОВІ ПАГОНИ. Окремі види бур'янистих рослин у ранній фазі свого розвитку в пазухах сім'ядоль і перших листків мають бокові пагони. Їхня наявність характерна не для всіх, а лише для окремих видів бур'янистих рослин.

ЗАПАХ. Своєрідний запах, що добре відчувається після розтирання частини рослини, мають сходи багатьох бур'янистих рослин. Одним властивий гірчичний запах, інші володіють тільки характерним для них специфічним запахом, завдяки вмісту в них різних ефірних сполук.

ВИДІЛЕННЯ СОКУ (молочного або іншого забарвлення) при надламуванні або зрізанні стебла є характерною ознакою для сходів і дорослих рослин багатьох бур’янів.

3. ОПИС СХОДІВ НАЙБІЛЬШ

РОЗПОВСЮДЖЕНИХ БУР'ЯНІВ

Амброзія полинолиста (Амброзия Полыннолистная)

Ambrosia Artemisiifolia L.

Сім'ядолі широко еліптичні, за краєм з дрібноцятковим темнуватим облямуванням, широко заокруглені, клиновидно-звужені в короткі черешки. Довжина 3-5, ширина 2,5-4 мм. Знизу сім'ядолі фіолетово-зелені.

Листки супротивні, перистороздільні довжиною 18-20, шириною 12-15 мм, округло-яйцеподібні. Перші два листки мають одну пару супротивних бічних долей і більш широку середню трилопатеву долю. У наступних чергових листків по дві пари бічних долей. Листки покриті короткими волосками. Жилкування у вигляді стовщеної середньої жилки і нечітко виділяються бічні гілочки, що заходять по одній в кожну долю листка. Епікотиль покритий дрібними волосками. Гіпокотиль червонуватий.

Астрагал шерстистоквітковий (Астрагал шерстистоцветковый).

Astragalus Dasyanthus Pall.

Підсім'ядольна частина 8 (10) мм довжиною, донизу потовщена, шириною в середній частині 0,75, в основі 1-1,25 (1,5) мм. Сім'ядолі продовгувато-оберненояйцеподібні, на верхівці заокруглені, різко асиметричні (немов напівмісячні), 9-10 мм довжиною, 3,5-4 мм шириною, на широких черешках 3-4 мм довжиною, що зростаються своїми основами. Жилкування сім'ядоль виражено у вигляді головної жилки, що проходить з увігнутого краю пластинки, і бічних жилок, що відходять убік опуклого її краю. Перші листки чергові. Перший листок непарноперистий на черешку до 10-15 мм довжини. Відстань від першої пари листочків до другої 3,5-5 (7) мм. Верхівковий листок піднімається над бічними, майже сидячими, на черешку довжиною близько 1,5-1,8 мм. Листочки всі овально-клиноподібні, з майже рівнобіжними бічними сто­ронами, на верхівці не­мов би зрізані і виїмчасті, в нижній парі найбільш дрібні (до­вжиною 2,5-3 мм, ши­риною 1-1,5 мм), листочки другої пари трохи крупніші, а вер­хівковий листок має дов­жину 4-5 мм, ширину 1,5-2 мм. Другий листок подібний з пер­шим, третій листок непарноперистий із трьома парами бічних листочків, подібних за формою з листочками перших листків. Черешки листків усаджені рідкими, спрямованими нагору простими волосками, окремі волоски помітні і на листочках.

Березка польова (Вьюнок полевой)

Convolvulus Arvensis L.

Сім'ядолі расширено-лопатеві або обернено­яйцеподібні, майже чотирикутні, щільні, на верхівці із широкою виїмкою, різко звужені в черешки. Довжина 6-12, ширина 6-10 мм.

Листки довжиною 16-24, шириною 12-18 мм трикутно-яйцеподібні або стрілоподібні, цільнокраї, широко- або вузько заокруглені, тупуваті, косо зрізані до черешка, іноді зі стрілоподібними відростками. Жилкування перисто-нервове з розгородженими бічними жилками. Епікотиль розвивається після появи перших листків. Гіпокотиль бруднувато-червоний.

Біфора промениста (Двойчатка лучистая)

Bifora radians Вiеb.

Підсімядольна частина стебла порівняно невисока, 7-8 мм довжини (іноді трохи довша), і донизу поступово звужується в корінець. Сім'ядолі лінійні, на верхівці гоструваті і закінчуються невеликим світлим мало помітним гострим горбком.

Донизу сім’ядолі поступово звужуються в черешок, розширений у нижній частині в піхву, 20-30 мм довжини (з черешком) і 2-3 мм ширини. Жилкування сім'ядоль виражено у вигляді тонкої середньої жилки, що доходить до верхівки пластинки, і двох дуже тонких і довгих бічних жилок, що проходять паралельно середній ближче до країв сім'ядолі і більш помітних знизу. Перші листки чергові. Перший листок трійчастий. Лопаті його широкояйцеподібні, за формою майже округлі, зверху трироздільні і зубцюваті, бічні пагони величиною близько 4-5 мм, верхівковий – більш подовжений. Черешок листка близько 8-10 мм довжиною, в основі розширений у невелику, плівчасту по краю піхву. Жилкування листочків виражено у вигляді тонкої середньої жилки і настільки ж тонких чергових бічних жилок, що проходять до верхівок крайових зубців і виділяються знизу. Другий листок також трійчастий, з перистонадрізаними бічними листочками і глибоко трьохроздільним, із зубцюватими дольками, верхівковим листочком, більшим за розміром, ніж бічні. Черешок листка трохи довший від черешка першого листка. Зубчики всіх листків несуть на верхівках невеликі світлі шипики. Надсім’ядольне міжвузля нерозвинене. При розтиранні рослини проявляється характерний неприємний запах, що нагадує запах клопа.

Бромус польовий (Костер полевой)

Bromus arvеnsis L.

Перші листки сходів довжиною 40-60, шириною 1,0-1,2 мм, вузьколінійні, наступні довжиною 50-90, шириною 3-4 мм, злегка жолобчасті. Язичок плівчастий, нерівно зубчастий, вушок немає. Піхви густо вкриті білуватими волосками; пластинки нижніх листків голі, наступних опушені. Мезокотиль короткий.

Корінь мичкуватий. Стебло пряме, гладке, кущиться, утворюючи з вузла кущіння багато пагонів. Листки лінійні, нерівномірно-опушені.

Будяк акантовидний, колючий (Чертополох акантовидный)

Carduus Acanthoides L.

Сім'ядолі довжиною 8-10, шириною 4-6 мм, оберненояйцеподібні, нерідко еліптичні. Перші два-три листки довжиною 10-16, шириною 8-10 мм, широкояйцеподібні, наступні обернено-яйцеподібні, виїмчасто-зубчасті, верхні покриті павутинистими волосками. Епікотиль не розвинутий. Гіпокотиль ясно-зелений.

Корінь стрижневий. Стебло пряме, гіллясте, з вузькокрилатими прилистками, з колючками, злегка павутинисто-пухнасте. Листки чергові, виїмчато-перистороздільні, По краю і на верхівці несуть колючки, по жилках опушені, нижні черешкові, верхні сидячі.

Бульбокомиш морський (Клубнекамыш морской)

• < Назад
• Вперёд >