Книга Пожежна Безпека Рожков частина 2

Порушень протипожежного режиму, норм і правил пожежної безпеки.

Для здійснення обґрунтованих прогнозів щодо виникнення та розповсюдження пожеж необхідно спиратися на статистичний аналіз пожеж, особливо тих, що виникають на споріднених об’єктах. Робота із статистичними даними дає змогу накреслювати ефективні заходи запобігання аналогічним пожежам.

Важливим завданням аналізу пожежної небезпеки та стану протипожежного режиму є виявлення умов виникнення пожеж під час окремих технологічних операцій у цехах, в устаткуванні, в цілому на об’єкті, враховуючи умови виробничої діяльності та різноманітність часу виникнення статистично відомих аналогічних пожеж (доба, місяць, квартал, рік).

Слід також враховувати і психофізіологічні умови праці персоналу. Оптимальні та безпечні режими роботи можливо забезпечити тільки з урахуванням збереження працездатності та спостережливості людей, зайнятих у виробництві, особливо тих, чия професійна діяльність так чи інакше пов’язана з вибухонебезпечними роботами та устаткуванням. Важливу роль тут відіграє виробнича дисципліна та свідоме ставлення працюючих до виконання вимог безпеки і додержання потрібного рівня як протипожежного, так і технологічного режиму.

Аналіз пожежної небезпеки промислових підприємств рекомендовано проводити за ходом технологічного процесу, а в адміністративних та житлових будівлях, – від підвалу до горища (або навпаки), тобто в усіх приміщеннях без винятку.

Можна порадити такі напрямки виявлення умов виникнення пожежі, та порушень протипожежного режиму:

Несправність технологічного устаткування (передчасний вихід з ладу, неякісний повсякденний огляд, несправність контрольно-вимірювальних приладів та несвоєчасність проведення планово-профілактичних ремонтів);

Порушення правил улаштування та експлуатації електроустановок, строків їх ремонту та замірів опору ізоляції електропроводів;

Порушення правил експлуатації вентиляційних систем (наявність пошкоджень, несвоєчасність очищення та ремонту);

Порушення технологічного регламенту з вини обслуговуючого персоналу, в разі поломок контрольно-вимірювальних приладів, неякісного догляду;

Порушення правил пожежної безпеки під час ремонту технологічного устаткування (неповне зливання легкозаймистих та горючих рідин, непро-вадження продування та пропарювання ємностей інертним газом та парою, використання сталевого інструменту, здатного до іскровисікання, та ін.);

Застосування відкритого вогню (при використанні факелів, паяльних ламп, під час розведення багать, порушенні режиму куріння і т. ін.);

Порушення режиму проведення вогневих робіт (електрогазозварювальних, фарбувальних, малярних, при розігріванні бітуму, смол, мастик);

Підтікання та розлив легкозаймистих та горючих рідин, вихід газів при несправностях тари, апаратів, трубопроводів та газопроводів);

Порушення строків очищення виробничого устаткування, фарбувальних камер;

Порушення режиму збору та вилучення сміття та інших горючих відходів;

Порушення правил експлуатації систем опалення і вентиляції;

Порушення в утриманні шляхів евакуації, засобів оповіщення про пожежу;

Порушення протипожежних відстаней, утримання шляхів під’їзду до будівель і споруд;

Порушення правил зберігання пожежовибухонебезпечних речовин і матеріалів;

Несправність або відсутність систем протипожежного захисту та первинних засобів пожежогасіння, зовнішнього та внутрішнього протипожежного водопостачання;

Невідповідність вимогам норм шляхів евакуації; інші порушення.

Аналіз пожежної небезпеки є основою для розробки усіх видів протипожежних заходів. Тому повнота, своєчасність та якість його проведення істотно впливають на загальний протипожежний стан й організацію пожежно-профілактичної роботи.

Розділ IV. КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ ЗА ЇХ ВИБУХОПОЖЕЖОНЕБЕЗПЕКОЮ

§ 25. Оціночний підхід до визначення категорій

Та класифікації об’єктів

Знаючи умови виникнення пожежі, характеристики вибухопожежної та пожежної небезпеки горючих середовищ, окремих речовин та матеріалів, основні джерела запалювання, а також відповідні методики, ми вже можемо зробити певні висновки відносно вибухопожежної небезпеки окремих приміщень, будівель, споруд, технологічних процесів й устаткування. В той же час питання забезпечення пожежної безпеки настільки багатовекторні, що для їх успішного розв’язання вимагається системний підхід, який передбачає створення відповідних ієрархій об’єктів, які розглядаються за ймовірністю виникнення, масштабності пожеж або вибухів, стійкості конструктивних елементів, устаткування тощо.

Оцінка вибухопожежонебезпеки об’єктів полягає у визначенні можливих руйнівних дій пожеж та вибухів на дані об’єкти, а також впливу небезпечних факторів пожеж та вибухів на людей.

До небезпечних факторів, які впливають на людей та матеріальні цінності, належать:

- полум’я та іскри;

- підвищена температура навколишнього середовища;

- токсичні продукти горіння й термічного розкладу;

- дим;

- знижена концентрація кисню.

Крім того, існують й вторинні прояви небезпечних факторів пожежі:

- уламки, частини зруйнованих апаратів, агрегатів, установок, конструкцій;

- радіоактивні та токсичні речовини та матеріали, викинуті із зруйнованих апаратів та установок;

- електричний струм, що виник внаслідок високої напруги на струмопровідні частини конструкцій, апаратів, агрегатів;

- небезпечні фактори вибуху, що виник внаслідок пожежі;

- вогнегасні речовини.

Визначення небезпечних впливу та дії можливої пожежі (вибуху) при проектуванні об’єктів здійснюється на основі нормативних вимог, розроблених відповідними державними органами з урахуванням найбільш небезпечних умов проявів пожеж і вибухів, тобто з урахуванням аварійних ситуацій. Особливу, увагу необхідно приділяти об’єктам підвищеної небезпеки, до яких належать:

- підприємства хімічної, нафтохімічної та нафтопереробної промисловості;

- підприємства, пов’язані із зберіганням та транспортуванням продуктів нафтогазодобування та нафтогазопереробки, а також сировини, проміжних і кінцевих продуктів хімічних виробництв (резервні парки, бази газоперекачувальні та газонаповнювальні станції, магістральні трубопроводи, залізничий та водний транспорт тощо);

- об’єкти енергетики.

Внаслідок експлуатації на таких об’єктах виникають умови, за якими фізичне спрацювання технологічного устаткування може призвести до виникнення великих аварій з пожежами та вибухами, що досягають іноді масштабів катастроф.

Відомі два підходи до питань нормування в галузі забезпечення вибухопожежонебезпеки: детермінований та ймовірнісний.

Детермінований підхід Базується на розподілі об’єктів за ступенем небезпеки, який визначається за параметром, що характеризує наслідки пожежі та вибуху, на категорії, класи тощо, з позначенням їх конкретних кількісних меж.

Імовірнісний підхід Оснований на концепції допустимого ризику та передбачає недопущення впливу на людей і матеріальні цінності небезпечних факторів пожежі з імовірністю, яка перевищує нормативну. Наприклад, для устаткування існує норматив:

Імовірність Виникнення пожежі від електричного або іншого одиничного технологічного виробу або устаткування згідно з вимогами ГОСТ 12.1.004—91 не повинна перевищувати 10-6 на рік.

Класифікація об’єктів за вибухопожежною та пожежною небезпекою здійснюється з урахуванням допустимого рівня їх пожежної небезпеки, а розрахунки критеріїв й показників її оцінки, в тому числі ймовірності пожежі (вибуху), – з урахуванням маси горючих і важкогорючих речовин та матеріалів, що знаходяться на об’єкті вибухопожежонебезпечних зон, які утворюються в аварійних ситуаціях, та можливих збитків для людей і матеріальних цінностей.

§26. Категорії приміщень за вибухопожежною

І пожежною небезпекою

Визначення категорій приміщень і будівель виробничого та складського призначення за вибухопожежною та пожежною небезпекою є основою для встановлення нормативних вимог для забезпечення вибухопожежобезпеки вказаних приміщень і будівель.

КАТЕГОРІЯ ПОЖЕЖНОЇ НЕБЕЗПЕКИ приміщення (будівлі, споруди, пожежного відсіку) – це класифікаційна характеристика пожежної небезпеки об’єкта, що визначається кількістю й пожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, які знаходяться (обертаються) в них з урахуванням особливостей технологічних процесів розміщених в них виробництв.

Категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки приміщень та будівель визначаються для найбільш несприятливого у відношенні можливості виникнення пожежі або вибуху періоду.

Визначення категорій на стадії проектування здійснюється проектувальниками (технологами). Для діючих підприємств категорії можуть визначатися технологами цих підприємств або організаціями, які мають відповідних фахівців. Категорії приміщень визначаються шляхом послідовної перевірки належності приміщень до категорій, наведених у табл. 4.1, від вищої А до нижчої Д за нижченаведеними методами згідно з ОНТП 24-86.

Кількісним критерієм призначення категорії є надмірний тиск (∆Р), який може розвинутися при вибуховому згорянні максимально можливого скупчення (навантаження) вибухонебезпечних речовин у приміщенні. При
∆Р>5 кПа об’єкт, який розглядається, належить до вибухопожежонебезпеч-ної категорії А або Б залежно від властивостей речовин. При АР<5 кПа об’єкт належить до категорії В, чи Д.

Таблиця 4.1

Категорії приміщень за вибухопожежною і пожежною небезпекою згідно З ОНТП 24-86

Категорія приміщення	Характеристика речовин та матеріалів, Які знаходяться (обертаються) у приміщенні
А Вибухопожежо-небезпечна	Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 °С, у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при займанні яких розвивається розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні, який перевищує 5кПа. Речовини та матеріали, які здатні до вибуху і горіння в разі взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним у такій кількості, що розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа
Б Вибухопожежо-небезпечна	Горючі пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху вище за 28 °С, горючі рідини в такій кількості, що здатні утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при займанні яких розвивається надмірний тиск вибуху в приміщенні, який перевищує 5 кПа
В Пожежонебезпечна	Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини та матеріали (в тому числі пил і волокна) речовини та матеріали, здатні тільки горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, за умови, що приміщення, в яких вони є в наявності або обертаються, не належать до категорій А і Б
Г	Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному та розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням, променистого тепла, іскор і полум’я; горючі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо
Д	Негорючі рідини і матеріали у холодному стані. Допускається відносити до категорії Д приміщення, в яких знаходяться горючі рідини в системах змащування, охолодження та гідроприводу обладнання, в кількості не більше 60 кг на одиницю обладнання у разі тиску не більше 0,2 МПа; кабельні електропроводки до обладнання, окремі предмети меблів на місцях

ПОЖЕЖНЕ НАВАНТАЖЕННЯ (НАВАНТАГА) – це кількість теплоти, що може виділитися при повному згорянні всіх матеріалів, що знаходяться в приміщенні (об’ємі), включаючи поверхні стін, перегородок, підлог та стель.

Питоме пожежне навантаження (навантага) – пожежне навантаження на
1 м2 площі (для будівель і споруд – на 1 м підлоги).

Методи розрахунку критеріїв вибухопожежної небезпеки приміщень

1. При визначенні критеріїв вибухопожежної небезпеки як розрахунковий слід вибирати найбільш несприятливий варіант аварії або період нормальної роботи апаратів, при якому у вибуху бере участь найбільша кількість речовин чи матеріалів, які є найнебезпечнішими щодо наслідків такого вибуху.

2. Кількість речовин, що надійшли у приміщення, які здатні утворювати вибухонебезпечні газоповітряні або пароповітряні суміші, визначається виходячи з таких передумов:

А)виникає розрахункова аварія одного з апаратів згідно з пунктом 1;

Б)увесь вміст апарата надходить у приміщення;

В)виникає одночасно витік речовин з трубопроводів, які живлять апарат по прямому і зворотному потоках протягом часу, що необхідний для відключення трубопроводів.

Розрахунковий час відключення трубопроводів визначається у кожному конкретному випадку, виходячи з реальної обстановки, і повинен бути мінімальним з урахуванням паспортних даних на запірні пристрої, характеру технологічного процесу і виду розрахункової аварії.

Розрахунковий час відключення трубопроводів слід приймати рівним:

- часу спрацювання системи автоматики відключення трубопроводів згідно з паспортними даними установки, якщо ймовірність відмови системи автоматики не перевищує 10-6 на рік або забезпечено резервування її елементів (але не більше 3 с);

- 120 с, якщо ймовірність відмови системи автоматики перевищує 10-6 на рік і не забезпечено резервування її елементів;

- 300 с у разі ручного відключення.

Не допускається використання технічних засобів для відключення трубопроводів, для яких час відключення перевищує вищенаведені значення.

Під Часом спрацювання І Часом відключення Слід розуміти проміжок часу від початку можливого надходження горючої речовини з трубопроводу (перфорація, розрив, зміна номінального тиску тощо) до повного припинення надходження газу або рідини у приміщення. Швидкодійні клапани-відсікачі повинні автоматично перекрити подачу газу чи рідини в разі порушення електропостачання.

У виняткових випадках у встановленому порядку допускається перевищення наведених значень часу відключення трубопроводів спеціальним рішенням відповідних міністерств та відомств при узгодженні з органами Держнаглядохоронпраці України.

• < Назад
• Вперёд >