Книга Пожежна Безпека Рожков частина 2
Страница 10 из 11
Під час проведення бензогасорізальних робіт Забороняється:
Перегрівати випарник різака;
Підвішувати різак головкою вгору;
Проводити різання, коли тиск повітря у бачку з паливом перевищує робочий тиск кисню в різаку;
Перекручувати, затискати чи заломлювати шланги, які подають кисень або паливо до різака;
Використовувати кисневі шланги для підведення рідкого палива до різака;
Заповнювати бачок паливом більше ніж на 75% його об’єму.
§ 63. Паяльні роботи
Пожежна небезпека паяльних робіт характеризується можливістю вибуху паяльної лампи, займання від її полум’я розташованих поблизу горючих матеріалів, викиду полум’я з паяльної лампи. Тому паяльні лампи треба утримувати справними. Місце проведення паяльних робіт має бути очищеним від горючих матеріалів в радіусі не менше 5 м. Заправляти паяльні лампи паливом і розпалювати їх слід тільки у спеціально відведених для цього місцях. Паливо повинно бути очищене від води і сторонніх домішок.
Забороняється:
Використовувати як паливо для ламп, що працюють на гасі, бензин чи суміш бензину з гасом;
Заповнювати лампу паливом більше ніж на 75% об’єму її резервуара;
Підвищувати тиск у резервуарі лампи під час накачування повітрям понад допустимий робочий тиск, указаний у паспорті;
Відкручувати повітряний гвинт та наливну пробку, коли лампа горить або ще не охолола.
§ 64. Розігрівання (варіння) бітумів та смол
Цей вид вогневих робіт треба здійснювати у спеціальних котлах, які заповнюються не більше ніж на 75% їх місткості. Завантажуваний у котел і наповнювач має бути сухим. Щоб уникнути виливання мастики в топку таї її загоряння котел встановлюється похило, так, щоб його край, розташований над топкою, був на 50–60 мм вище протилежного. Топковий отвір котла! повинен бути обладнаний відкидним козирком з негорючого матеріалу.
Місце розігрівання (варіння) бітумів та смол необхідно забезпечити ящиками із сухим піском, лопатами та не менш ніж двома вогнегасниками, а також огородити валом або бортиком з негорючих матеріалів не менше 0,3 м заввишки.
У разі розміщення бітумного котла просто неба над ним необхідно встановлювати навіс із негорючих матеріалів. Котли допускається встановлювати групами. Кількість котлів в кожній групі не повинна перевищувати трьох. Між групами котлів має бути відстань не менше 9 м.
Місце розігрівання (варіння) бітумів та смол розміщується на спеціальних майданчиках на відповідних відстанях від будівель та споруд залежно від ступеня вогнестійкості останніх.
При проведенні розігрівання (варіння) забороняється:
Залишати котли без нагляду;
Встановлювати котли в горищних приміщеннях та на покриттях будівель;
Продовжувати топлення котлів з бітумами (смолами) у разі появи витікання. У цьому випадку необхідно негайно припинити топлення, очистити котел та відремонтувати або замінити його.
РОЗДІЛ V. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ
§ 31. Призначення та концептуальні основи систем пожежної безпеки
Широке та інтенсивне впровадження в господарський комплекс України досягнень науково-технічного прогресу вимагає докорінного поліпшення функціонування систем забезпечення пожежної безпеки.
СИСТЕМА ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ – це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збиткам від неї.
Пожежна безпека забезпечується системами запобігання пожежі та протипожежного захисту, а також організаційно-технічними заходами.
Системи пожежної безпеки мають відповідати необхідним рівням забезпечення безпеки людей та матеріальних цінностей, а також економічним критеріям ефективності цих систем для матеріальних цінностей з урахуванням усіх стадій життєвого циклу об’єктів (наукова розробка, проектування, будівництво, експлуатація) та виконувати такі завдання:
Виключати виникнення пожежі;
Забезпечити безпеку людей у разі пожежі;
Забезпечити пожежну безпеку матеріальних цінностей;
Забезпечити пожежну безпеку людей і матеріальних цінностей одночасно.
Системи пожежної безпеки мають запобігти впливу на людей небезпечних факторів пожежі, у тому числі їх вторинних проявів на необхідному рівні.
Потрібний рівень пожежної безпеки людей за допомогою вказаних систем повинен бути не менше за 0,999999 відвернення впливу небезпечних факторів на рік із розрахунку на кожну людину, а допустимий рівень пожежної небезпеки для людей має бути не більше 10~6 впливу небезпечних факторів пожежі, що перевищують гранично допустимі значення на рік із розрахунку на кожну людину.
РІВЕНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ являє собою кількісну оцінку запобігання збиткам при можливій пожежі.
Об’єкти, пожежі на яких можуть призвести до масового ураження людей, що знаходяться на них та на навколишній території, небезпечними та шкідливими виробничими факторами, а також небезпечними факторами пожежі, повинні мати системи пожежної безпеки, що забезпечують мінімальну можливу ймовірність виникнення пожежі. Конкретні значення такої ймовірності визначають проектувальники та технологи.
Необхідний рівень пожежної безпеки визначається також виходячи з поняття живучості або стійкості функціонування об’єкта захисту.
Під ЖИВУЧІСТЮ СИСТЕМИ слід розуміти її здатність до збереження своїх функцій під впливом несприятливих факторів зовнішнього середовища, які виходять за межі проектних умов експлуатації. Для визначення протипожежної живучості об’єкта розробляються математичні моделі виникнення пожежі, складається прогноз її розвитку на об’єкті з урахуванням протидії системи забезпечення пожежної безпеки.
Виходячи з послідовності завдань, що виконуються системами пожежної безпеки, розглянемо конкретні напрямки їх практичної реалізації. Почнемо із запобігання пожежі, тобто з виключення можливості її виникнення.
ЗАПОБІГАННЯ ПОЖЕЖІ досягається попередженням утворювання горючого середовища та (або) попередженням утворення в горючому середовищі (або внесення до нього) джерел запалювання.
Початковий етап пожежі – загоряння (займання) виникає через те, що джерело теплової енергії вступає в контакт з речовиною, що займається, або знаходиться досить близько до такої речовини. Оскільки пожежа являє собою процес неконтрольованого горіння, то контроль за процесами, які сприяють умовам її виникнення, є основним інструментом запобігання пожежі. Схематичне зображення даної системи наведено на рис. 5.1.
Рис. 5.1. Схематичне зображення системи запобігання пожежі
Зазначені на схемі елементи являють собою самостійні напрямки, що входять до системи. Будь-який з цих трьох напрямків, за умови його повного здійснення, достатній для запобігання пожежі. У той же час використання їх в комплексі суттєво збільшує шанси такого запобігання. Наприклад, контроль джерел запалювання може здійснюватися шляхом їх видалення. Однак існує ймовірність того, що джерело запалювання може виникнути в захищуваній зоні (наприклад, як результат підпалу або заносу). Якщо при цьому також застосувати напрямок контролю горючого середовища, то ми збільшимо ймовірність запобігання пожежі.
§ 32. Попередження утворювання горючого середовища
Визначення горючого середовища у більшості випадків значно простіше, ніж виявлення та визначення широкого спектра існуючих джерел запалювання. Реалізація стратегії контролю горючого середовища (його видалення та обмеження) триває вже досить довгий час і помітнішим її результатом можна вважати широке проведення вогнестійкого будівництва.
Попередження утворювання горючого середовища всередині технологічного устаткування при його нормальній роботі, а також у випадках виникнення позаштатних ситуацій забезпечується спеціальними технічними рішеннями. Зміст таких рішень визначається пожежною небезпекою речовин та матеріалів, що обертаються, їх агрегатним станом, видом технологічного устаткування, нормами технологічного режиму.
Способи забезпечення попередження утворювання горючого середовища наведені на рис. 5.2 (див. с. 97).
Оскільки горючі речовини, матеріали, вироби з них реально використовуються та присутні в абсолютній більшості існуючих житлових, громадських, виробничих та інших будівель і споруд, а тому радикально ліквідувати горюче середовище не завжди являється можливим, слід звернути особливу увагу на групу протипожежних заходів, що обмежують розміри горючих середовищ. Способи досягнення конкретних результатів в даному напрямку забезпечення пожежної безпеки наведені на рис. 5.3 (див. с. 98).
Виходячи з викладеного на рис. 5.3, а також враховуючи аналіз функціонування існуючих систем запобігання пожежам, можна зробити висновок:
Найбільш поширеним способом попередження утворювання (обмеження) горючого середовища є його МІНІМІЗАЦІЯ, найбільш радикальним способом – ЗАМІНА горючих речовин і матеріалів, що використовуються, на негорючі та важкогорючі.
§ 33. Попередження утворювання джерел запалювання
Основні групи джерел запалювання ми достатньо докладно розглянули у розділі III. Знову звертаючи увагу на повсюдну наявність горючого середовища, ще раз відзначимо, що виявлення та видалення як явних, так і потенційних джерел запалювання, попередження їх утворювання та контакту з горючим середовищем є головним стратегічним пріоритетом у роботі із запобігання пожежам. Для наочнішого уявлення розглянемо способи попередження утворювання джерел запалювання, що наведені на рис. 5.4 (див. с. 99).
§ 34. Характеристика системи протипожежного захисту
Оскільки повністю виключити, в силу відомих причин, імовірність виникнення пожежі неможливо, то необхідно використовувати стратегію обмеження її наслідків, яка досягається такими заходами:
Забезпеченням потрібної вогнестійкості будівель та споруд;
Забезпеченням своєчасної евакуації людей та відповідності чинним нормам шляхів евакуації;
Створенням умов для ефективного гасіння пожежі;
Обмеженням поширення пожежі;
Своєчасною ліквідацією горіння.
Перераховані заходи реалізуються через систему забезпечення протипожежного захисту, що наведена на рис. 5.5 (див. с. 100).
Обмеження поширення пожежі за межі її осередку забезпечується:
Улаштуванням протипожежних відстаней між будівлями та спорудами;
Улаштуванням протипожежних перешкод;
Встановленням гранично допустимих за техніко-економічними розрахунками площ протипожежних відсіків та секцій, а також поверховості будівель та споруд;
Улаштуванням аварійного відключення та перемикання установок та комунікацій;
