Методичні поради з курсового проектування ЛІСОВИЙ РОЗСАДНИК

Стп. 2,3 і 4 заповнюються даними з проектного завдання. Відпад саджанців за період їх вирощування у шкільному відділенні (стп. 5) умовно приймають у таких межах: для плодових — 20%, для деревних 15% від загальної кількості, передбаченої для щорічного відпуску (стп. 4). У стп. 6 вказується кількість рослин, що необхідно висадити в шкільне відділення (стп. 4+стп. 5); у стп. 7 наводиться схема розміщення сіянців (живців) у рядках та між рядками. За схемою розміщення рослин встановлюється площа живлення одного саджанця (стп. 8). Площа одного поля сівозміни визначається як добуток площі живлення одного саджанця (стп. 8) на їх загальну кількість (стп. 6). У стп. 10 вказується кількість полів у прийнятій сівозміні. Загальна площа плодової та деревної шкілки (стп. 11) визначається за формулою:

2. Розрахунок площі шкільного відділення

,

Де S — загальна площа, га

N - загальна кількість щорічно висаджуваних рослин, шт;

Р - площа живлення одного саджанця, м2;

К - кількість полів у сівозміні.

У випадках, коли передбачається застосування складних сівоз - мін і щорічно під посадку відводиться кілька полів, коефіцієнт К набуває вигляду

,

- число полів у сівозміні, шт.;

X - число полів, на яких щорічно висаджуються рослини, шт.

Площа маточної плантації визначається відповідно до розрахункової таблиці згідно форми 3.

Розміщення рослин на плантації в рядку і між рядками (стп. 2 і 3) встановлюється з урахуванням особливостей вирощування породи та наявних засобів механізації. Кількість рослин, необхідну для висаджування на 1 га (стп 5), визначають шляхом ділення його площі (у м2) на площу живлення однієї рослини. Вихід живців з одного куща (стп. 6) умовно приймається для тополі в межах 20-25 шт., для верб усіх видів 40-50 шт. Плановий вихід живців з 1 га плантації (стп. 7) розраховується як добуток кількості рослин на 1 га (стп. 5) на число

11

3. Розрахунок площі маточної плантації

Живців, які одержують з одного куща (стп. 6). Для визначення площі плантації (стп. 9) необхідно планове завдання на заготівлю живців (стп. 8) розділити на їх плановий вихід з 1 га (стп. 7). Під змінне поле (стп. 10) відводиться така сама площа, як і під плантацію (стп. 9).

У Параграфі 2.4. "Організація території розсадника" На водяться дані щодо розробки та обґрунтування плану розміщення продукуючих і допоміжних частин розсадника. На плані організації території розсадника передбачається найбільш доцільне розміщення посівного та шкільних відділень, маточних насаджень, господарської ділянки, доріг, лісосмуг тощо.

Розміщення продукуючих частин на території розсадника здійснюється з урахуванням родючості грунтів, рельєфу, глибини залягання ґрунтових вод, наявності джерел водопостачання. Під посівне відділення виділяють кращі ділянки, захищені від вітрів, з найродючишими грунтами та рівним рельєфом. Понижені ділянки з близьким заляганням ґрунтових вод відводяться під плантації та насадження. Решта території використовується під шкільні відділення, господарську ділянку й інші виробничі та допоміжні частини розсадника. На ділянках, які виділені під посівне та шкільне відділення, нарізаються поля сівозмін прямокутної форми із співвідношенням сторін у межах 1:2+1:4.

Дороги на території розсадника впорядковуються з метою забезпечення вільного доступу машин і знарядь до кожного поля. Основні, окружна та магістральна дороги повинні забезпечувати можливість розвороту машин та агрегатів, тому їх ширина має бути в

12

Межах 8-12 м. Другорядні (міжпольові) дороги шириною 4-6 м нарізаються вздовж довгих сторін полів і використовуються для проїзду машин та агрегатів в одному напрямку.

Під господарську ділянку відводиться площа в межах 0,5-1,0 м га, яка з продукуючими та допоміжними частинами сполучається сіткою основних доріг. Вона розподіляється на виробничий та житловий сектори. У виробничому секторі розміщується контора, приміщення для зберігання та стратифікації насіння, гараж, намет для інвентаря та знарядь, склади й інші приміщення виробничого призначення. У житловому секторі будують житлові будинки, а при нестачі коштів — гуртожиток для робітників і службовців розсадника.

Для захисту полів розсадника від несприятливої дії суховійних вітрів створюють лісові смуги. Закладаються вони по периметру розсадника із зовнішньої сторони окружної дороги, а іноді в межах

Створюється із швидкоростучих порід за деревно тіньовим типом змішування з 3-5 рядів. Відстань між рядами приймається 1,5-2 м, а ширина закрайок - 1,0 м.

Живопліт (огорожа) закладається з зовнішньої сторони лісосмуги на відстані 1,5 м від її крайнього ряду. Вважається достатньою посадка 1-2 рядів чагарника. Відстань між рядами приймається 0,5-1,0 м, а у ряду - 0,3-0,4 м. Живопліт виконує функцію захисту розсадника від проникнення на його територію домашніх та диких тварин.

План організації території виконується у певному масштабі (1:500/4:5000) оформляється відповідними підписами і експлікацією (додаток 6). Попередньо продукуюча та допоміжна частини розсадника викреслюються на аркуші міліметрового паперу. Потім на плані визначаються розміри допоміжних частин та обчислюється її площа за такою формулою:

4. Розрахунок площі допоміжних частин розсадника

13

У параграфі 2.5 наводиться перелік (ф. 6) та обґрунтовуються потреби розсадника у спорудах та обладнанні для забезпечення його нормальної виробничої діяльності. Будівництво капітальних споруд здійснюється за спеціальними типовими проектами. Найрозповсюдженіші споруди та номери їх типових проектів наведено в додатку 7.

14

6. Перелік адміністративно-виробничих приміщень та споруд

Постійні лісові розсадники забезпечуються машинами, механіз­мами знаряддями й обладнанням відповідно до видів механізованих робіт і технології виробничих процесів. Орієнтовний перелік машин, механізмів, знарядь, допоміжного протипожежного обладнання й інвентаря наводиться в додатку 8. Виходячи із запроектованих обсягів робіт по вирощуванню садивного матеріалу складається перелік необхідного обладнання для розсадника за такою формою:

7. Перелік обладнання, інструментів та інших матеріалів