Лекція 3. БІОТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ АГРОТЕХНОЛОГІЙ ТА ЙОГО
Страница 5 из 7
Важливим чинником стабільного розвитку рослинництва і значним резервом збільшення врожаїв сільськогосподарських культур є раціональне регулювання чисельності шкідників і розповсюдження хвороб. У зв'язку з цим можна виді, лити два основних напрями вирішення цього завдання:
1. Теоретичне обґрунтування та визначення конкретних рекомендацій для поліпшення фітосанітарного стану посівів.
2. Розробка науково обґрунтованої технології захисту культур від шкідників, хвороб та бур'янів на екологічній основі.
В сучасних умовах на основі Міжнародного досвіду (США, Великобританія, Італія, Ізраїль) розроблені концептуальні підходи розробки методів захисту рослин. Основним постулатом є використання всіх доступних прийомів з урахуванням природних регулюючих і лімітуючих елементів навколишнього середовища. З огляду на це, інтегрований підхід до регулювання шкідливими організмами розглядається як система управління ними, з урахуванням динаміки їх популяцій і умов навколишнього середовища. Для цього використовують всі доступні прийоми і методи для підтримання чисельності шкідливого організму нижче порогового рівня, що зумовлює економічно істотні втрати.
Основні принципи формування і регулювання чисельності елементів біотичної системи агрофітоценозів (за М. П. Лісовим):
1. Економічна адресність при розміщенні культури. Суть принципу полягає в диференційованому використанні нерівномірно розподілених у просторі ґрунтових, топографічних і мікрокліматичних факторів. На відміну від техногенного підходу слід перейти до створення агроекосистем, де адаптивне використання екоресурсів здійснюється на основі імітації принципів побудови реальних екосистем. Важливою умовою реалізації адаптивної інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є збільшення вкладень у продукційний середоутворюючий процес всіх біологічних компонентів агробіоценозу поля (рослини, ґрунтова мікрофлора, ентомофауна і т. п.). Передбачається, що ефективні підходи до управління процесами розвитку та еволюції агробіоценозу будуть здійснюватись переважно завдяки селекції, агротехнологіям та конструюванню агроекосистеми.
2. Визначення інтегрованого захисту потребує аналізу динаміки популяцій шкідливих організмів і умов навколишнього середовища. Для досягнення цієї мети повинен постійно вестись моніторинг, який забезпечує регулярний контроль за структурою та мінливістю популяцій шкідливих організмів; за умовами, що сприяють виникненню епіфітотій; за резистентністю популяцій до хімічних та біологічних засобів захисту. Для реалізації цих положень необхідні багаторічні спостереження за структурою і динамікою популяцій, що на кінцевому етапі дасть змогу визначити не тільки їх чисельність, але й встановити межі та просторову структуру тієї чи іншої популяції, виявити роль різних факторів середовища в формуванні і мінливості популяції. Це сприятиме розробці прийомів управління популяцією шкідливих організмів у потрібному напрямі.
3. Підтримання чисельності популяції нижче порогового рівня шкодочинності. Необхідно пам'ятати, що захисні заходи передбачаються тільки в тих випадках, коли розвиток шкідливих організмів загрожує перевищити межу шкідливості. Недоцільно ні з економічної, ні з екологічної точки зору домагатися повної ліквідації збудника хвороби чи шкідника. Досить зниження їх розвитку лише до рівня економічного порогу шкодочинності.
4. Використання методів захисту від комплексу шкідливих організмів. Цей принцип ефективний в умовах, коли застосовуються всі доступні методи захисту рослин (стійкість сорту, агротехнології тощо.)
Важливим елементом захисту рослин є стійкість до збудників хвороб і шкідників. На жаль, частка стійких сортів і гібридів дуже мала: сорти, стійкі до фітопатогенів, становлять не більше 15%, щодо шкідників - не більше 7% . До того ж значна кількість сортів (гібридів) несе одні і ті ж гени стійкості, що пов'язано з використанням у селекції генетично однотипного матеріалу.
Серед агротехнічних прийомів сівозміна залишається важливим заходом, а вибір попередника повинен базуватися на основі прогнозування його впливу на розвиток шкідливих організмів. Наприклад, значимість цього фактора можна продемонструвати на прикладі фузаріозу колоса пшениці На тих полях, де попередниками були цукрові буряки і кукурудза, завжди характерна підвищена ураженість пшениці фузаріозом і підвищений рівень у зерні мікотоксинів. Якщо ж попередниками були пар, горох, трави, то це істотно поліпшувало фітосанітарний стан посівів пшениці.
Добрива є фактором стабільного функціонування агрофітоценозів. Вони не здійснюють прямого впливу на збудників хвороб, але підвищують витривалість рослин щодо захворювання і збільшують врожай. Ця проблема на сьогодні не зовсім вивчена і конкретних даних у цьому зв'язку немає. Але сумніватись у важливості цього фактора з огляду на практику не доводиться.
Доцільність застосування пестицидів Для Регулювання чисельності шкідливих організмів.
Відмова від пестицидів у сучасних умовах розвитку сільського господарства нереальна, але раціональне їх використання цілком можливе:
§ хімічні обробки слід проводити залежно від стану посівів та зважаючи на конкретну ситуацію;
§ важливо враховувати особливості клімату зони і прогноз погодних умов вегетаційного періоду, оскільки ефективність пестицидів різна залежно від погодних умов: у роки посухи або при надлишку вологи хімічні обробки не завжди дають очікуваний результат;
§ важливо враховувати безпосередній вплив пестицидів на рослини, особливо тих, які впливають на процеси функціонування клітинних структур рослин.
Особливу увагу слід приділяти максимальному застосуванню пестицидів селективної дії, що виключають загибель нецільових об'єктів і не порушують функціонування агроекосистем. Зменшення побічної дії повинно забезпечуватись вчасністю заходів, екологічною и економічною цілеспрямованістю і ступенем вибіркової дії препаратів. Серед них основна увага має бути приділена біологічним і мікробіологічним засобам захисту рослин (біологічні препарати на основі нематод, бактерій, вірусів, грибів і їх метаболітів). їх використання в системах інтегрованого захисту перспективне.
При застосуванні пестицидів у системі інтегрованого захисту рослин враховують можливу резистентність до них шкідливих об'єктів. Ситуація з резистентністю стала серйозною в останнє десятиріччя, особливо після впровадження у виробництво високоефективних засобів хімічного захисту з групи бензимідазолів, дікарбоксимідів, реніламідів, інгібіторів синтезу ергостеролів.
